-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ЄУН 426/4/17
Провадження 1-кп/431/17/19
У Х В А Л А
18 вересня 2019 року Старобільський районний суд Луганської області
у складі головуючого - судді Пелиха О.О.,
суддів Ткач О.В., Кудрявцева І.В.,
за участю секретаря с/з Чесалової О.Є.,
прокурора Кожухівського П.О.,
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
захисника Мельнікова О.А.,
розглянувши у режимі відеоконференції
кримінальне провадження
за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ст.341, ч.5 ст.27, ст.341, ч.3 ст.110, ч.1 ст.2583, ч.1 ст.111 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Старобільським районним судом Луганської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судувід 22.07.2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 на строк до 20 вересня 2019 року включно.
17 вересня 2019 року у судовому засіданні прокурором Кожухівським П.О. було заявлено клопотання про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк 60 днів з виконанням обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Висловлюючи свою позицію щодо необхідності продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу прокурор зазначав, що на даний час продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений буде незаконно впливати на свідків, переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню; може вчинити інше кримінальне правопорушення. На свідків може бути здійснено тиск з метою зміни показань або відмови від надання показань. За заявою свідка ОСОБА_2 внесені відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.386 КК України, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває. На свідка під захистом ОСОБА_3 було вчинено тиск шляхом оголошення його анкетних даних, а у подальшому було створено ситуацію за якої свідок під захистом повинен був загинути. За даним фактом було розпочате досудове розслідування та на теперішній час обвинувальний акт скеровано до суду та винесено вирок. Крім того, за фактами тиску та погроз на адресу свідків по справі ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у теперішній час розслідуються кримінальні провадження за ст. 386 КК України. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, що саме по собі спонукає людину до вчинення дій спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності. Посилався на позицію ЄСПЛ, яка відображена у рішеннях «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії», «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції». Обставини, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_1 є достатніми та вагомими, а саме висновки судово - лінгвістичних експертиз та інші експертизи, показання свідків. Вважав, що вказані докази є достатньо переконливими, чіткі та узгоджені між собою, не спростовані стороною захисту, що відповідно до позиції висловленої ЄСПЛ у рішенні «Коробов проти України» відповідає критеріям доведеності обвинувачення «поза розумним сумнівом». Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду
Захисник Мельніков О.А. у судовому засіданні заперечував проти продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, просив скасувати запобіжний захід звернувшись, до суду з відповідним клопотанням. Обґрунтовуючи заявлене клопотання посилався на те, що органом досудового розслідування разом з прокуратурою свідомо створювалися підстави для пред`явлення ОСОБА_1 підозри у вчинені особливо тяжких злочинів з метою взяття його під варту без альтернативи внесення застави. 30 липня 2016 року ОСОБА_1 був затриманий. Посилався на необґрунтованість підозри, зазначав, що докази сторони обвинувачення винуватості ОСОБА_1 у вчинених злочинах прокурор обґрунтовує відеороликами з Юту бу, тобто відсутні належні та допустимі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 Посилався на практику ЄСПЛ, зокрема на рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Мюррей проти Об`єднаного Королівства», «Ігнатов проти України», Капо проти Бельгії», «Волох проти Польщі», Алєксандр Макаров проти Росії», 2Мамедов проти Росії». Вважав, що об`єктивна сторона складів інкримінованих ОСОБА_1 злочинів відсутня. Коментував положення ст.ст.2, 22, 23, 84, 85, 92, 94, 131, 132, 176, 177, 184, 199, 370 КПК України та Глави 18 КПК України. Обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 не містить жодного конкретного факту участі ОСОБА_1 у подіях на сході України. Матеріали справи не містять жодного документа підписаного ОСОБА_1 який би свідчив про перерахування коштів терористичним організаціям або певним особам, причетним до таких організацій, жоден зі свідків не вказав на ОСОБА_1 , як організатора та пособника захоплення будівель, організації мітингів, незаконних референдумів. Вважав, що це є переслідуванням за політичними мотивами. Посилався на положення ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного бути негайно і детально проінформованим про характер і причину обвинувачення проти нього.
Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, підтримав клопотання захисника Мельнікова О.А. про скасування запобіжного заходу та звернувся до суду з аналогічним клопотанням у якому посилався на те, що сторона обвинувачення заявляє суду про існування неіснуючих ризиків. Вважав, що ризики на які посилається прокурор є безпідставними і надуманими. У теперішній час він проходить обстеження та лікування у Національному інституті хірургії та трансплантації ім. О. О . Шалімова , і його метою є довести свою невинуватість та бути виправданим.
Прокурор заперечував щодо скасування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 , посилаючись на раніше висловлену свою позицію з цього приводу.
Суд, вислухавши учасників судового провадження, дослідивши надані клопотання, приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні п`яти кримінальних правопорушень, три з яких є особливо тяжким злочином, у тому числі обвинувачується у вчиненні умисних дій з метою зміни меж території України, пособництві у захопленні державних установ в Луганській області, державній зраді.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 22.07.2019 ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з цим, покладено на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з м. Києва, за винятком участі в судовому розгляді кримінального провадження № 42016000000003798, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та експертами у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до Генеральної прокуратури України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Згідно ч.1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Запобіжні заходи - це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень. Ці обмеження стосуються свободи пересування та вільного вибору місця перебування.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина. Рішенням Конституційного Суду України від 25.06.2019 року № 7-р/2019 положення ч.5 ст.176 КПК України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), оскільки застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі суто формального судового рішення порушує принцип верховенства права і не забезпечує балансу між метою його застосування у кримінальному провадженні та правом особи на свободу та особисту недоторканість.
Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016)
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Про фундаментальність права на свободу та особисту недоторканність свідчить також факт його закріплення у більшості міжнародних правових актів. Зокрема, у Загальній декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання (стаття 9), у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року вказано, що ніхто не повинен бути позбавлений волі інакше, як на підставах і відповідно до такої процедури, які встановлені законом (пункт 1 статті 9).
Право на свободу та особисту недоторканність, як і будь-яке інше право, потребує захисту від свавільного обмеження, для чого вимагається періодичний судовий контроль за обмеженням чи позбавленням свободи та особистої недоторканності, що має здійснюватися у визначені законом часові інтервали.
У відповідності до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").
Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути ( пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017).
Європейським судом 15.12.2016 року прийнято рішення "Ігнатов проти України" (заява N 40583/15), де констатував порушення ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканість). Зокрема, Європейський суд зазначив про те, що під час процедури розгляду питання про продовження запобіжного заходу "суддя не вказав у чому полягають конкретні ризики щодо кожного обвинуваченого, а отже рішення було свавільним та не відповідає вимозі "законності"; на підставі припущень щодо можливого тиску на свідків та перешкоджання слідству та суду. В той час як згідно ст. 5 Конвенції органи державної влади повинні надати реальні докази існування таких ризиків".
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження або обрання запобіжного заходу прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження запобіжного заходу, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.
Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашній арешт, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, коли деякі ризики вже можуть зникнути.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Суд вважає, що доводи сторони захисту щодо невідповідності клопотання прокурора Кожухівського П.О. про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ст.331 КПК України не узгоджуються з Рішенням Конституційного суду України від 23.11.2017 (справа №1-28/2017) згідно якого - продовження судом під час підготовчого судового засідання застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за статтею 177 Кодексу, які впливають на необхідність продовження домашнього арешту або тримання під вартою на стадії судового провадження у суді першої інстанції.
Згідно ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
На переконання колегії суддів характер висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, підтримання раніше стосунків з вищими посадовими особами держави, розшук яких оголошено, а також з особами, які перебувають в населених пунктах Луганської області, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, з огляду посади, які обіймав обвинувачений, та рід його діяльності не дають підстав для задоволення клопотань захисника і обвинуваченого, які порушують питання виключно про скасування запобіжного заходу.
На даний час всі свідки сторони обвинувачення допитані, в тому числі свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , за повідомленнями яких про вчинення щодо них дій, які вони розцінюють як тиск, відповідно з 22.02.2018 року, 17.11.2016 року, 09.11.2017 року здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях. Враховуючи тривалість цих досудових розслідувань, лише факт їх наявності не може достовірно доводити існування ризику здійснення впливу на свідків обвинуваченим.
Разом з тим, обвинувачений не має судимостей, підтримує відносини з родиною, що свідчить про міцність соціальних зв`язків, і його родина має житло в м. Києві. Також колегія суддів враховує вік обвинуваченого та стан здоров`я з динамікою його погіршення, наявністю ендокринологічної та кардіологічної патологій, що веде до подальших ускладнень та може викликати нові захворювання обвинуваченого. Фактично після зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт обвинувачений ОСОБА_1 весь час перебуває на стаціонарному лікуванні і потребує його у подальшому, що підтверджується довідками ДУ Національний інститут серцево - судинної - хірургії ім. М.М. Амосова та Національного інституту хірургії та трансплантації ім. О .О. Шалімова. При цьому, не порушував умови цілодобового домашнього арешту. Прокурор у своєму клопотанні про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту зазначені обставини не врахував і не довів перед судом не достатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, як того вимагає п.3 ч.1 ст.194 КПК України.
Враховуючи вказані обставини, колегія приходить до висновку, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з покладанням обов`язків передбачених статтею 194 КПК України, а тому клопотання прокурора Кожухівського П.О. про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, клопотання захисника Мельнікова О.А. та обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування запобіжного заходу слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.179, 194, ч.3 ст. 331, ст. 370, ч.3 ст.371, ст. 372 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора Кожухівського П.О. про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, клопотання захисника Мельнікова О.А., обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування запобіжного заходу задовольнити частково.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на особисте зобов`язання.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися з м. Києва, за винятком участі в судовому розгляді кримінального провадження № 42016000000003798, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та експертами у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Генеральної прокуратури України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Встановити, що обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України діють два місяці, тобто до 16 листопада 2019 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Про виконання ухвали повідомити Старобільський районний суд Луганської області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Пелих
Суддя І.В. Кудрявцев
Суддя О.В. Ткач
скопійовано
-
скопійовано
-
