ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року

Львів

№ 857/6376/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.05.2019р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської обл. про визнання відмови у призначенні пенсії протиправною, зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи та призначити пенсію за віком (суддя суду І інстанції: Мандзій О.П., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 31.05.2019р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 31.05.2019р.),-

В С Т А Н О В И В:

22.03.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії відповідача Тернопільського об`єднаного управління /ОУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України Тернопільської обл. щодо відмови йому в призначенні пенсії за віком; зобов`язати пенсійний орган зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 20.01.1991р. по 27.12.1992р. в колгоспі ім.Б.Хмельницького Підволочиського району Тернопільської обл. та призначити пенсію за віком з 14.11.2018р. (а.с.4-6).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.05.2019р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії відповідача Тернопільського ОУПФ України Тернопільської обл. щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; зобов`язано пенсійний орган зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 20.01.1991р. по 27.12.1992р. в колгоспі ім.Б.Хмельницького Підволочиського району Тернопільської обл. та призначити пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 14.11.2018р. (а.с.38-43).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач Тернопільське ОУПФ України Тернопільської обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.45-47).

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивач має право на призначення спірної пенсії за віком після досягнення 60 років та при наявності страхового стажу не менше 25 років.

Період роботи в колгоспі ім.Б.Хмельницького Підволочиського району Тернопільської обл. з 20.01.1991р. по 27.12.1992р. до трудового стажу не зараховано у зв`язку з тим, що позивачем не надано відомостей про кількість вироблених трудоднів (людиноднів), щодо трудової участі в колгоспному виробництві.

Також апелянт 01.02.2019р. додатково повідомляв позивача про необхідність підтвердження періоду роботи в колгоспі ім.Б.Хмельницького Підволочиського району Тернопільської обл. з 20.01.1991р. по 27.12.1992р.

Згідно поданих позивачем документів до страхового стажу зараховано 21 рік 07 місяців 15 днів, а для права на пенсію згідно п.3.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу зараховано 23 роки 11 місяці 07 днів стажу, що недостатньо для призначення пенсії за віком.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювалася зміна прізвища (з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , а в подальшому на ОСОБА_1 ), що стверджується відповідними свідоцтвом і довідкою (а.с.9-10, 15).

14.11.2018р. позивач звернувся до Тернопільського ОУПФ України Тернопільської обл. із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.25).

До цієї заяви позивач долучив необхідний перелік документів, в тому числі копію трудової книжки (а.с.11-14).

Рішенням відповідача, що оформлене листом № 3828/05 від 12.03.2019р., позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу, при цьому згідно поданих документів до страхового стажу зараховано 21 рік 07 місяців 15 днів, а для права на пенсію згідно з п.3.1 Закону України № 1058 про підприємницьку діяльність зараховано 23 роки 11 місяців 07 днів. Період роботи в колгоспі ім.Б.Хмельницького Підволочиського району Тернопільської обл. з 20.01.1991р. по 27.12.1992р. до трудового стажу не зараховано у зв`язку з тим, що позивачем не надано відомостей про кількість вироблених трудоднів (людиноднів), щодо трудової участі в колгоспному виробництві (а.с.7).

Згідно з архівною довідкою № 37 від 05.02.2019р., виданою Підволочиським районним комунальним трудовим архівом, у книгах обліку трудового стажу та книгах нарахування заробітної плати КСГП ім.Б.Хмельницького за 1991-1992 роки запис щодо громадянина ОСОБА_1 є відсутнім у зв`язку із неповним складом книг, що надійшли на зберігання в архів (а.с.8).

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що стаж роботи позивача підтверджується записами в трудовій книжці, а згідно вимог діючого законодавства в пенсійного органу були відсутніми правові підстави вимагати в позивача додаткову інформацію про кількість вироблених трудоднів (людиногодин) по вказаному періоду роботи під час розгляду питання про призначення пенсії за віком.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, досягнення на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком позивачем 60-річного віку та наявність страхового стажу понад 25 років, суд вважав за необхідне визнати протиправною відмову Тернопільського ОУПФ України Тернопільської обл. в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 в контексті ч.2 ст.2 КАС України та зарахувати до страхового стажу роботи позивача період роботи в колгоспі ім.Б.Хмельницького в період з 20.01.1991р. по 27.12.1992р.

Також з метою дієвого захисту порушеного права у випадку, коли суб`єкт владних повноважень не має можливості приймати інших рішень на власний розсуд, суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 14.11.2018р.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою цієї статті встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а частиною четвертою визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.26 вказаного Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому КМ України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою КМ України № 637 від 12.08.1993р., основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 цього Порядку).

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2 вказаного Порядку).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 цього Порядку).

Аналіз наведених норм вказує на те, що право пенсійного органу вимагати у позивача додаткові документи стосовно підтвердження страхового (трудового) стажу виникає лише у випадку відсутності відповідних записів в трудовій книжці або наявності дефектів (неточностей, суперечностей, помилок) таких записів.

Разом з тим, згідно записів трудової книжки позивач був прийнятий 20.01.1991р. на роботу в галантерейних цех колгоспу ім.Б.Хмельницького (протокол № 1 від 20.01.1991р.) та звільнений з роботи 27.12.1992р. за власним бажанням (протокол № 12 від 20.12.1992р.).

В частині покликання апелянта на приписи ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до цієї норми до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

З метою підтвердження факту роботи в колгоспі ім.Б.Хмельницького позивач звертався до архівної установи, однак через неповний склад книг обліку трудового стажу та книг нарахування заробітної плати відповідні записи є відсутніми (а.с.8).

Водночас, наведена ситуація склалася не з вини позивача, який мав обґрунтовані очікування на належне виконання роботодавцем своїх обов`язків щодо зберігання відповідних документів.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до логічного та послідовного висновку про те, що зібраними у справі доказами підтверджено період роботи позивача з 20.01.1991р. по 27.12.1992р. в колгоспі ім.Б.Хмельницького Підволочиського району Тернопільської обл.

При цьому, матеріалами справи об`єктивно стверджується, що ОСОБА_1 дійсно працював у спірний період в наведеному колгоспі, а тому відмова пенсійного органу в зарахуванні цього періоду роботи позивача до його трудового стажу не ґрунтується на вимогах закону, а відповідачем допущено зайвий формалізм під час розгляду документів позивача.

Наведеними висновками повністю спростовуються доводи апеляційної скарги, із змісту якої не убачається об`єктивних причин для неможливості врахування спірного періоду роботи позивача для призначення пенсії за віком. Під час судового розгляду були здобуті беззаперечні докази роботи позивача з 20.01.1991р. по 27.12.1992р. в колгоспі ім.Б.Хмельницького Підволочиського району Тернопільської обл., при цьому не встановлено будь-яких розбіжностей в представлених документах.

За таких обставин (в тому числі із врахуванням причин відмови у призначенні спірної пенсії) апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що має місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача Тернопільського ОУПФ України Тернопільської обл. щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; зобов`язання пенсійного органу зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 20.01.1991р. по 27.12.1992р. в колгоспі ім.Б.Хмельницького Підволочиського району Тернопільської обл. та призначити пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 14.11.2018р.

Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача, колегія суддів виходить з того, що у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов`язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки обраний судом спосіб задоволення позову не суперечить закону та за своїм змістом є вірним; щодо останнього не надійшло будь-яких заперечень від відповідача, який здійснив повний аналіз наданих позивачем документів для призначення пенсії за віком, на підставі такого аналізу висвітлив всі причини відмови у призначенні такої пенсії, тому колегія суддів не знаходить правових підстав для його зміни (уточнення).

Доводи апелянта в іншій частині апеляційної скарги на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову, через що останній підлягає до задоволення, із вищевказаних мотивів.

Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта Тернопільське ОУ ПФ України Тернопільської обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.05.2019р. в адміністративній справі № 500/671/19 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Р. М. Шавель

судді

В. З. Улицький

С. М. Кузьмич

Дата складення повного судового рішення: 18.09.2019р.