ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року

Справа № 160/98/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Горбалінського В.В.

за участі секретаря судового засідання

Пасічник Т.В.

за участі:

представника позивача представника відповідача

Чуприна А.В. Кульбака С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХСИНТЕЗ” (код ЄДРПОУ 30498566, вул. Героїв АТО, 51/8, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50027) до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській область (код ЄДРПОУ 37988899, вул. Лабораторна, 69, м. Дніпро, 49010) про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕХСИНТЕЗ” (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 23.11.2018 року № 4-6734-9-3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що контролюючим органом протиправно складено припис від 23.11.2018 року № 4-6734-9-3, оскільки вимоги останнього не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

05.02.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що на час проведення перевірки документи, необхідні для проведення перевірки, надано не в повному обсязі, що є невиконанням законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, ненадання їм необхідної інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов`язків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив, що міститься в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області в термін з12.11.2018 року по 16.11.2018 року було проведено плановий захід державного нагляду щодо додержання Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХСИНТЕЗ» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За результатами проведення планового заходу складено Акт №665/4-8/18 від 16.11.2018 року.

Під час проведення означеної перевірки були встановлені такі порушення:

- ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 8,11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Не надано інформацію так будь-які інші пояснення, щодо наявності готової продукції, яка розміщується на складі, використання цементних силосів;

- ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 8,11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Не надано правовстановлюючі документи на користування земельними ділянками та право власності на нерухоме майно ТОВ «ТЕХСИНТЕЗ»;

- ст. 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Відсутня проектно-технічна документація з розділом ОВНС на облаштування цеху з виготовлення паперової та картонної тари, погоджена у відповідності до вимог законодавства. ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Не проведена інвентаризація викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел в атмосферу на підприємстві. При обстеженні території підприємства виявлено обладнання, яке є джерелами утворення викидів, а саме: - у виробничому цеху — машина для накладення фарби на папір та склеювання паперових мішків, машина для склейки дна відкритих та клапанних паперових мішків; в майстерні - мінідробарка для пластику, верстати заточувальний та свердлильний, верстат обрізний для дерева; в складі готової продукції - установка для бабінонарізки; силоса цементні в кількості 5 од.. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від вищезазначених джерел відсутній;

- ст.ст. 10, 29) Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Підприємством не забезпечується проведення виробничого контролю за викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

- ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» , ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, розрахунок податкового зобов`язання з екологічного податку, що справляються за викиди в атмосферне повітря, не здійснюється;

- ст. 202 «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 8, 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». ТОВ «ТЕХСНИТЕЗ» є вторинним водокористувачем. Централізоване водопостачання та водовідведення виробничого цеху здійснюється питною водою від мереж ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» згідно договору від 01.12.2014 № 08785, терміном дії до 31.12.2019. Облік питної води здійснюється за допомогою водовимірювальних приладів, які знаходяться у робочому стані, держповірені та опломбовані. Журнал первинного обліку водоспоживання на розгляд не надано;

- ст. 42. 44 Водного кодексу України. Не проводиться контроль якості стічних вод;

- ст. 40 Водного кодексу України. На підприємстві відсутні технологічні нормативи використання води на одиницю продукції (індивідуальні балансові норми водоспоживання та водовідведення);

- ст. 33 Закону України «Про відходи», ст. ст. 44, 96, 105 Водного Кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. 164 Земельного Кодексу України, ст.ст. 8. 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 202, 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» . На території виробничого цеху та складу (вул. Вантажна, 10Е, 103, м. Кривий Ріг) водовідведення здійснюється у вигрібну ємність — 1 од. ТОВ «ТЕХСИНТЕЗ» укладено договір по вивезенню рідких нечистот з СПД ОСОБА_1 від 20.08.2018, терміном дії до 31.12.2018. Підтверджуючі документи та інформація щодо видалення чи утилізації рідких відходів з вигрібної ємності на розгляд не надано. Контроль за станом та впливом вигрібної ями на грунти та підземні водоносні горизонти не здійснюється. Акти скритих робіт щодо влаштування вищезазначеної ємності, документи щодо її об`єму, інформація з яких матеріалів була виготовлена ємність відсутні;

-ст.ст. 44. 70, 95, 101, 105 Водного Кодексу України. Території виробничого цеху та складу (вул. Вантажна, 10Е, 103, м. Кривий Ріг) частково обладнані зливовою каналізацією, зливові стоки з території підприємства, що не спланована та не обладнана зливовою каналізацією, в тому числі з ділянок в місцях видалення відходів, відводяться по рельєфу місцевості. Зазначені факти свідчать про можливий негативний вплив промділянки та інших структурних підрозділів на стан вод, не вжиття достатніх заходів з охорони вод па підприємстві та не запроваджені достатніх заходів із запобігання забруднення водних об`єктів стічними (зливовими, сніговими) водами, що відводяться з її території. На момент перевірки скидання зливових вод не відбувалося, тому при візуальному огляді виявити ймовірне забруднення грунтів прилеглої території не можливо;

-ст.ст. 42,44 Водного кодексу України. Контроль якості та кількості зливових вод підприємством не здійснюється;

- ст. 25 Водного Кодексу України, пункту 1.3 Порядку, затвердженого наказом № 78. ТОВ «ТЕ-ХСИНТЕЗ» не подається Звіт про водокористування за формою № 2ТП-водгосп (річна), затверджений наказом Мінприроди №78.

-ст. ст. 7,17,26,33 Закону України «Про відходи», ст. ст. 24,55 Закону У країни «Про охорону навколишнього природного середовища». При візуальному огляді території ТОВ «ТЕХСИНТЕЗ» (вул. Вантажна, 10Е, 3, м. Кривий Ріг) виявлено: будівельні відходи, відходи гумовотехнічних виробів, тара забруднена нафтопродуктами, відходи деревини, тверді побутові відходи, відходи ЛФМ, масла технічні відпрацьовані, шини автотранспорту відпрацьовані, тощо. Інвентаризація відходів, що утворюються при діяльності підприємства відсутня, норми утворення, їх склад, властивості та ступінь небезпечності для навколишнього природного середовища не визначено, технічні паспорти відходів відсутні, статзвітність щодо поводження з відходами не ведеться, декларація про утворення відходів не складається. Первинний поточний облік кількості відходів, які утворюються на підприємстві (за формою 1 -ВТ) не ведеться.

Так, 23.11.2018 року відповідачем, на підставі акту перевірки, видано припис № 4- 12340-4-3, яким зобов`язано ТОВ «ТЕХСИНТЕЗ»:

1. Розробити проектну документацію з розділом ОВНС на виробничу діяльність підприємства та погодити в установленому порядку, термін виконання 01.04.2019р.

2. Оформити правовстановлюючі документи щодо землекористування, термін виконання 01.04.2019р.

3. Розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу відповідно до фактичного стану підприємства з врахуванням всіх джерел утворення викидів, термін виконання 01.04.2019р.

4. Отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, термін виконання 01.04.2019р.

5. Не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел викидів та джерел утворення викидів забруднюючих речовин, термін виконання 23.11.2018р.

6. Забезпечити проведення виробничого контролю за викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел підприємства, термін виконання 01.04.2019р.

7. Забезпечити здійснення розрахунку податкового зобов`язання з екологічного податку в повному обсязі відповідно з вимогами законодавства, термін виконання 20.01.2019р.

8. Статистичну звітність складати в повному обсязі, термін виконання 01.04.2019р.

9. Водопостачання та водовідведення на території підприємства здійснювати згідно з вимогами чинного законодавства, термін виконання 23.11.2018р.

10. Розробити питомі балансові водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції відповідно до фактичного стану підприємства, термін виконання 01.04.2019р.

11. Забезпечити контроль за станом вигрібної ями та її впливом на підземні горизонти та грунти, термін виконання 31.01.2019р.

12. Забезпечити збирання, очищення та відведення зливових стоків з території підприємства, термін виконання 01.02.2019р.

13. Здійснювати контроль за якістю та кількістю стічних (зливових) вод, термін виконання 01.02.2019р.

14. Розробити інвентаризацію відходів відповідно до фактичного стану підприємства, що утворюються при діяльності підприємства, термін виконання 01.04.2019р.

Пункт 15. Визначити склад і властивості всіх видів відходів та ступінь їх небезпечності для навколишнього середовища та здоров`я людини, (термін виконання 01.04.2019р.)

16. Розробити та погодити згідно вимог законодавства нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомих показників утворення всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства, термін виконання 01.04.2019р.

17. Розробити технічні паспорти відходів (ТПВ) на всі види відходів, що утворюються при діяльності підприємства, термін виконання 01.04.2019р.

18. Забезпечити ведення первинного обліку кількості відходів, що утворюються на підприємстві за формою 1-ВТ, термін виконання 15.12.2018р.

19. Забезпечити здійснення моніторингу місць утворення, зберігання і видалення відходів, термін виконання 01.01.2019р.

Пункт 20. Укласти договори щодо утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів у відповідності до вимог законодавства, термін виконання 01.04.2019р.

20. Укласти договори щодо утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів у відповідності до вимог законодавства, термін виконання 01.04.2019р.

21. Операції у сфері поводження з відходами здійснювати у відповідності до вимог екологічної безпеки, термін виконання 23.11.2018р.

22. Місця тимчасовій зберігання відходів обладнати у відповідності до вимог законодавства, термін виконання 15.12.2018р.

23. Забезпечити роздільне збирання та зберігання відходів різного морфологічного складу, термін виконання 15.12.2018р.

24. Не допускати спалювання на території підприємства твердих побутових відходів, сталого листя, тощо, термін виконання 23.11.2018р.

25. Ліквідувати засмічення відходами, термін виконання 23.11.2018р.

26. Вжити заходів для максимальної утилізації відходів, термін виконання 07.12.2018р.

27. Вжиті достатні заходи з охорони земель, термін виконання 01.02.2019р.

Відтак, правомірність підстав, законність і обґрунтованість винесення оскаржуваного припису, винесеного Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області від 23.11.2018 року № 4-6734-9-3, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У першому пункті Припису зазначено, що позивачу необхідно розробити проектну документацію з розділом оцінки впливу на стан навколишнього природного середовища на виробничу діяльність підприємства та погодити в установленому порядку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає виробництво та обробку металу: установки для випалювання або агломерації металевих руд (у тому числі сульфідної руди); установки для обробки чорних металів: стани гарячої прокатки продуктивністю, що перевищує 20 тонн сирої сталі за годину; ковальські молоти, енергетична потужність яких перевищує 50 кілоджоулів на молот, а потужність теплового споживання перевищує 20 мегават; нанесення захисних розпилених металевих покриттів з подачею сирої сталі продуктивністю, що перевищує 2 тонни за годину; установки для виплавляння, включаючи легування сплавів, кольорових металів, у тому числі рекуперованих продуктів (рафінування, ливарне виробництво тощо), плавильною продуктивністю, що перевищує 4 тонни на добу для свинцю та кадмію або 20 тонн на добу для інших металів; установки для поверхневої обробки металів у чанах з пластичних матеріалів з використанням електролітичних або хімічних процесів, якщо об`єм переробного технологічного чана перевищує 30 кубічних метрів; виробництво і складання автомобілів, виробництво двигунів; верфі; підприємства з виготовлення і ремонту літаків; виробництво і ремонт залізничного рухомого складу та устаткування для інфраструктури залізничного транспорту; штампування з використанням вибухових речовин.

Приписами ст. 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об`єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об`єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров`я людей.

Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов`язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров`я людей.

Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об`єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об`єктів на навколишнє природне середовище.

Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об`єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, спеціальну заяву про це.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку щодо наявності у позивача обов`язку розробити та погодити у встановленому законодавством порядку проектну документацію з розділом ОВНС.

При цьому, відомостей про здійснення позивачем діяльності пов`язаної зі здійсненням технологічного (виробничого) процесу, формуванням готової продукції, відповідачем не надано.

Також, доказів здійснення позивачем будь-якої діяльності пов`язаної зі здійсненням технологічних (виробничих) процесів відповідачем, всупереч приписам ст. 77 КАС України, до суду надано не було.

Крім того, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що з 24.10.2017 року цех не працює, цех в експлуатацію не вводився, а проектна документація находиться в стадії розробки. Вказане підтверджується статистичними звітами № 1-П «Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами».

Другим пунктом припису контролюючим органом було зобов`язано позивача оформити документи, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою.

Згідно ч.1 ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:

а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля; про використання та охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про охорону, утримання і використання зелених насаджень; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу; щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними; під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; про збереження об`єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі; про природно-заповідний фонд; про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію; щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; про біологічну та генетичну безпеку щодо біологічних об`єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі;

б) здійснення екологічного та радіологічного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. У пунктах пропуску через державний кордон України екологічний контроль окремих товарів, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється митними органами у формі попереднього документального контролю. Перелік цих товарів та порядок здійснення попереднього документального контролю затверджуються Кабінетом Міністрів України;

в) обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин;

г) складання протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом;

ґ) пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

д) одержання безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб;

е) надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням;

є) зупинка транспортних (у тому числі плавучих) засобів та проведення їх огляду, огляд знарядь добування об`єктів рослинного та тваринного світу (у тому числі водних живих ресурсів) у місцях їх добування, зберігання, переробки та реалізації;

ж) вилучення у встановленому порядку в осіб знарядь добування об`єктів тваринного світу (у тому числі водних живих ресурсів), транспортних (у тому числі плавучих) засобів, обладнання та предметів, що є знаряддям добування об`єктів тваринного світу (у тому числі водних живих ресурсів), незаконно добутих природних ресурсів і продукції, що з них вироблена, а також відповідних документів (ліцензій, дозволів тощо);

з) здійснення відповідно до закону фотографування, звукозапису, кіно- і відеозйомки, у тому числі з літальних апаратів та із застосуванням космічних технологій, як допоміжного засобу для запобігання та розкриття правопорушень;

и) виконання відбору проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, вод лляльних, баластних, зворотних, поверхневих, морських, вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об`єктах, що обстежуються; вимірювання показників складу та властивостей викидів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря та екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного і дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб`єктами господарювання;

і) внесення в установленому порядку до органів державної влади та органів місцевого самоврядування вимог щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання, відтворення та охорони природних ресурсів;

ї) надання центральним органам виконавчої влади, їх територіальним органам, місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування приписів щодо зупинення дії чи анулювання в установленому законодавством порядку дозволів, ліцензій, сертифікатів, висновків, рішень, лімітів, квот, погоджень, свідоцтв на спеціальне використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, поводження з небезпечними хімічними речовинами, транскордонне переміщення об`єктів рослинного і тваринного світу (у тому числі водних живих ресурсів), ліцензій на проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, а також щодо встановлення нормативів допустимих рівнів шкідливого впливу на стан навколишнього природного середовища;

й) вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах;

к) викликати громадян для одержання усних та письмових пояснень у зв`язку з порушенням ними вимог законодавства про охорону, використання та відтворення тваринного світу;

л) здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.

Згідно ст.34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Із наведеного нормативного регулювання вбачається, що контроль за охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів покладено на Держекоінспекцію та її територіальні органи. З цією метою вони в межах своїх повноважень та у визначеному законодавством порядку проводять перевірки, з-поміж іншого, суб`єктів господарювання на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Так, з вищевикладеного слідує, що вимоги щодо належного оформлення прав користування земельними ділянками до екологічних вимог не відносяться.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМ України від 14.01.2015 р. №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Відтак, вказане порушення у приписі, яке було встановлено при проведенні перевірки вимог природоохоронного законодавства в частині, що стосується зобов`язання отримання та надання документів, які підтверджують право користування земельними ділянками, є протиправним, оскільки відповідач перебрав на себе повноваження іншого органу державної влади.

Щодо вимог 3, 4, 5, 6 пунктів припису, якими було зобов`язано позивача розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення та отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів та обсягів викидів, не допускати здійснення викидів від джерел, які не обліковано у матеріалах інвентаризації, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ТЕХСИНТЕЗ» відповідно до вимог чинного законодавства було затверджено Звіт по інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин розробленого ПП «Техналадка» в 2011 році. Дані звіти розроблювались на підставі Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 р. № 7, відповідно до даних звітів наведена повна характеристика наявних на підприємстві джерел викидів та здійснені інструментальні вимірювання викидів забруднюючих речовин на підставі відбору й аналізу проб згідно методик виконання вимірювань (MBB), допущених до використання та наведених у «Переліку методик виконання вимірювань складу та властивостей про об`єктів довкілля, викидів, відходів і скидів, тимчасово допущених до використання Мінекоресурсів України», затвердженого наказом Мінекоресурсів України від 03.1 1.03 № 98.

Відповідно до розділу IX прикінцевих положень Закону України «Про охорону атмосферного повітря» зазначено, що строк дії дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до третьої групи, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» та який на момент набрання чинності зазначеним Законом є дійсним, є необмеженим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1780 затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, у якому зазначено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.

На виконання зазначеного Порядку Міністерством охорони навколишнього природного середовища України було видано наказ від 16.08.2004 №317, яким затверджено Перелік типів устаткування для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Перелік є вичерпним.

Як встановлено судом, позивачем було отримано необхідний дозвіл на викиди цементних силосів (5 шт.), які використовувались підприємством до 2016 року. На момент проведення перевірки цементні силоси знаходились в неробочому стані, опломбовані. Мінідробарка для пластику, верстати заточувальний та свердлильний, верстат обрізний для дерева знаходились в приміщенні тимчасово, на балансі підприємства не обліковуються і у виробничій діяльності не використовувались, що підтверджується журналом - ордером по рахунку 104( Машини та обладнання), який був наданий відповідачу під час перевірки. Машини для накладення фарби на папір та склеювання паперових мішків, машина для склейки дна відкритих та клапанних паперових мішків, установка для бабінонарізки будуть використовуватися в майбутньому після закінчення модернізації та налаштування обладнання для виробництва паперової тари.

Крім того, суд зазначає, що з вересня 2017 року за адресою місцезнаходження виробничих приміщень позивача: вул. Вантажна 10Е, 10З в місті Кривому Розі відсутні джерела викидів та джерел утворення викидів забруднюючих речовин, так як виробнича діяльність щодо фасування цементу не здійснюється. Цементні силоси (5 одиниць), які знаходяться на території підприємства опломбовані та не працюють з 01.09.2017 року. Фасований цемент, про який вказується в Акті перевірки, знаходився на складі підприємства в приміщенні 10з, в тарі завода - виробника, був придбаний для подальшої реалізації.

Щодо вимоги пункту 7 та 8 припису щодо розрахунку податкового зобов`язання з екологічного податку здійснювати відповідно з вимогами законодавства в повному обсязі та щодо складання статистичної звітності в повному обсязі на підставі ст.24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст.44 Водного кодексу України, ст.17 Закону України «Про відходи», суд зазначає наступне.

На підставі статті 10 Закону України „Про охорону атмосферного повітря підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» об`єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього підлягають державному обліку; підприємства, установи та організації проводять первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі; збір, обробка і подання відповідним державним органам зведеної статистичної звітності про обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин, використання природних ресурсів, виконання завдань по охороні навколишнього природного середовища та іншої інформації, ведення екологічних паспортів здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 250.2.1 пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України платники екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Пунктом 250.3 статті 250 Податкового кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації до 1 грудня року, що передує звітному, подають до контролюючих органів переліки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, а також направляють інформацію про внесення змін до переліку до 30 числа місяця, що настає за кварталом, у якому такі зміни відбулися.

Відповідно до пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на статтю 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в спірних правовідносинах є помилковим, оскільки остання передбачає подання статистичної, а не податкової звітності.

Крім того, суд зазначає, що зазначена вище стаття не містить вимог щодо подання статистичної звітності, а тому посилання в даному пункті припису на неї є помилковим.

Також, суд зазначає, що стаття 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» містить лише декларативну норму щодо обов`язку суб`єктів підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря сплачувати екологічний податок.

Проте, порядок, строки подання звітності та інші питання адміністрування екологічного податку визначаються виключно Податковим кодексом України.

Враховуючи ту обставину, що відповідач не є уповноваженим визначати строки сплати екологічного податку та подання статистичної звітності, суд вважає пункти 7 та 8 припису передчасними та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимог припису 9 та 10, якими зобов`язано позивача здійснювати водопостачання та водовідведення на території підприємства згідно з вимогами чинного законодавства та розробити питомі балансові норми водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції відповідно до фактичного стану підприємства, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їхні системи на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування.

На підставі 7 частини 1 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

У відповідності до пункту 1.5. Наказу Міністерства екології та природних ресурсів від 16.03.2015 № 78 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку водокористування»: під час державного обліку водокористування систематизуються дані про водокористувачів, які здійснюють діяльність, пов`язану із забором та/або використанням води, скиданням зворотних (стічних) вод та забруднюючих речовин, та: здійснюють забір води із поверхневих та підземних водних об`єктів в обсязі від 20 метрів кубічних води па добу; забирають воду з водопровідних мереж або інших систем водопостачання в обсязі від 20 метрів кубічних води на добу (у середньому протягом календарного року) і передають зворотні (стічні) води до систем водовідведення; забирають воду для зрошення в обсязі від 20 метрів кубічних води на добу (у середньому протягом зрошувального періоду); мають сезонний режим роботи та забирають воду в обсязі від 20 метрів кубічних води на добу (у середньому протягом періоду його роботи у межах календарного року); мають оборотні системи водопостачання загальною потужністю 1000 метрів кубічних води на добу і більше незалежно від кількості забраної (отриманої) води: використовують воду для виробництва напоїв незалежно від кількості води; здійснюють скид (незалежно від об`єму) зворотних (стічних) вод безпосередньо у водні об`єкти та підземні горизонт; віднесені до галузі гідроенергетики; користуються водними об`єктами для рибогосподарських потреб (крім суден флоту рибної промисловості).

Так, судом встановлено, що у позивача є Договір на послуги з передачі власними технічними мережами питної води та послуги з приймання стоків з ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» №08785 від 01.12.2014 року. З матеріалів справи вбачається, що з моменту укладення договору ведеться первинний облік споживання питної води згідно лічильника та журналу обліку, який є в наявності в виробничому приміщенні.

Суд встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач забирає воду з водопровідних мереж або інших систем водопостачання в обсязі до 20 метрів кубічних води на добу (у середньому протягом календарного року) і передає зворотні (стічні) води до систем водовідведення, то є вторинним водокористувачем, а тому законодавчо встановлені підстави для винесення пунктів 9 та 10 Припису – відсутні, у зв`язку із чим останні підлягають скасуванню.

Щодо вимог пунктів припису 12 та 13, якими зобов`язано позивача забезпечити збирання, очищення та відведення зливових стоків з території підприємства та здійснювати контроль за якістю та кількістю стічних(зливових) вод, суд зазначає про таке.

Відповідно до пунктів 2.24, 2.25 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 року № 145, відведення стічних вод, що утворилися в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), повинно здійснюватись централізованою системою водовідведення. Відведення стічних вод, що утворилися на забудованій території внаслідок випадання атмосферних опадів, повинно здійснюватись з усього басейну стоку системою зливової (дощової*) каналізації, яка є обов`язковим елементом благоустрою населених пунктів. У містах і селищах міського типу необхідно передбачати зливову (дощову) каналізацію закритого типу з попереднім очищенням стоку.

Що стосується зливної ємності, то ТОВ «ТЕХСИНТЕЗ» укладено договір по вивезенню рідких нечистот з ФОП ОСОБА_1 від 20.08.2018 р. та ведеться облік відкачки зливної ємності. Між ФОП ОСОБА_1 та КП «Кривбасводоканал» укладено договір №10 від 10.01.2018 року про надання послуг з відведення та очищення рідких відходів через власні мережі водовідведення.

Так як, ТОВ «ТЕХСИНТЕЗ» відноситься до вторинних водокористувачів та скидає стічні води в системи первинних водокористувачів на підставі договору про водовідведення, згідно ч.1 сг.20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом», а відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про благоустрій населених, пунктів» у сфері благоустрою на підприємства покладається лише обов`язок утримувати в належному стані об`єкти благоустрою, то здійснюється у повному обсязі.

Враховуючи означене, суд дійшов висновку про протиправність вимог пунктів 12 та 13 Припису.

Щодо пунктів 14-26 Припису, яким зобов`язано позивача розробити інвентаризацію відходів, визначити склад і властивості всіх видів відходів та ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров`я людини, розробити та погодити нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів, розробити технічні паспорти відходів, забезпечити ведення первинного обліку кількості відходів, забезпечити здійснення моніторингу місць утворення, зберігання і видалення відходів, укласти договори щодо утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, обладнати місця тимчасового зберігання відходів, забезпечити роздільне зберігання відходів різного морфологічного складу, не допускати спалювання відходів, ліквідувати засмічення відходами, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» надано визначення терміни «відходи» до яких належать будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

На підставі статті 7 Закону України «Про відходи» у сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи: граничні показники утворення відходів у технологічних процесах; питомі показники утворення відходів, використання та втрат сировини у технологічних процесах; інші нормативи, передбачені законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про відходи» суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані, зокрема,:

- визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоровя людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

- на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку (пункт г)частини 1);

Частиною 1 статті 26 Закону України „Про відходи визначено, що державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 року № 2034 затверджено Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів.

Пунктами 9 та 10 Порядку встановлено, що паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними; паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 "Класифікатор відходів" та номенклатури відходів; форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Мінприроди за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади і затверджуються ним за погодженням з МОЗ; контроль за веденням підприємствами первинного обліку відходів та за їх паспортизацією здійснюється Держекоінспекцією та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами відповідно до їх компетенції.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем затверджено звіт про інвентаризацію джерел виникнення видів промислових та побутових відходів, який розроблений ПП «Техналадка». Паспорти відходів були розроблені Позивачем у 2011 році у складі ДСТУ 4462.3.01:2006 «Охорона природи. Поводження з відходами. Порядок здійснення операцій» як Додаток Б «Паспорт відходів підприємства та інструкція по його заповненню».

Відповідно до ДСТУ 2195-99 - погодження технічного паспорту відходів здійснює місцевий (територіальний) природоохоронний підрозділ. За ДСТУ 4461.3.01:2006 процедура погодження паспорту відходів відсутня.

Згідно з матеріалів справи також встановлено, що з 2012 року па підприємстві відходи не утворювались. Відходи у вигляді люмінесцентних лами утворилися в 2018 році після їх заміни, що відображено у журналі обліку відходів підприємства. Під час перевірки це питання не досліджувалось і матеріали щодо інвентаризації джерел відходів та первинного обліку відходів (ф.1-ВТ) від підприємства не витребовувались. 30.11.2018р. люмінесцентні лампи відпрацьовані передані TOB «ЕКО ТЕРРА» для зберігання та подальшої утилізації, що підтверджується Актом приймання-передачі №914.

На підприємстві спеціально відведено місця для тимчасового зберігання відходів: бетонний майданчик в приміщенні цеху де складуються полімерні мішки для накопичення та тимчасового зберігання твердих побутових відходів, відходів полімерів, макулатури.

Щодо вказаного факту засмічення земельної ділянки, то підприємством було надано пояснення, що вказані в Акті будівельні відходи не належать підприємству і могли бути розміщені іншими власниками нежитлових приміщень, які знаходяться на даній території. Площа земельної ділянки ТОВ «ТЕХСИНТЕЗ» не визначена, межі не встановлено, тому, суд вважає, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про засмічення відходами території, яка використовується позивачем.

Щодо розміщення на асфальто-бетонному покритті в цеху декількох пластикових ємкостей з флексографічною фарбою на водній основі, клеєм Devakol (крохмальний) та ПВА, мастильними матеріалами, то вказані матеріали не є твердими побутовими відходами (ТПВ) і були розміщені не насипом, так як використовуються при проведенні робіт з модернізації устаткування для виробництва паперової тари, було встановлено таке.

Відповідно до пункту 3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №149 від 04.04.2007 року землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Тобто сам факт знаходження сторонніх предметів, на земельній ділянці, не є показником засмічення земель.

Крім того, відповідно до матеріалів справи було встановлено, що ТОВ «ТЕХСИНТЕЗ» укладені договори вивезення, утилізацію відходів:

- з ТОВ «Екоспецтранс» про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 13.01.2009 року №1982, терміном дії до 22.04.2010 року (пролонговано).

- з ТОВ «ЕКО ТЕРРА» на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами від 20.09.2018 року №20092018/АВ, терміном дії до 31.12.2019 року.

- з ТОВ «НВП «Запоріжпромекологія» на виконання робіт із перевезення, збирання та зберігання для подальшої утилізації або оброблення відходів нафтопродуктів, ламп люмінесцентних відпрацьованих, відпрацьованих полімерів від 03.10.2012 року №0310/12-1 терміном дії до 31.12.2013 року.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість встановлених порушень та вимог, зазначених у пунктах припису 14-26.

Щодо вимог пункту 27 Припису про необхідність вжиття позивачем достатніх заходів з охорони земель, то суд вказує, що ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 35 Закону України "Про охорону земель", ст. 164 Земельного кодексу України, ст. ст. 17, 33 Закону України "Про відходи", ст. ст. 44, 105 Водного кодексу України не визначено поняття достатні заходи з охорони водних ресурсів, в тому числі оскаржуваним приписом не було передбачено вжиття підприємством конкретних та достатніх заходів з охорони земель, а тому виходячи з положень ст. 35 Закону України "Про охорону земель", пункт 27 оскаржуваного Припису є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, чинне законодавство покладає на підприємство обов`язок охорони земель та не потребує додаткової письмової вимоги посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6566 від 28.12.2018 року, підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 77, 78, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХСИНТЕЗ” (код ЄДРПОУ 30498566, вул. Героїв АТО, 51/8, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50027) до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській область (код ЄДРПОУ 37988899, вул. Лабораторна, 69, м. Дніпро, 49010) про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 23.11.2018 року № 4-6734-9-3.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХСИНТЕЗ” судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 02 квітня 2019 року.

Суддя

В.В. Горбалінський