Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 760/8384/15-ц

провадження № 61-12595св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Солом`янська районна у місті Києві державна адміністрація,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва, у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Білич І. М., Вербової І. М., від 17 січня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва») про визнання права користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 з 1980 року. У шлюбі у них народилось двоє дітей: донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_4

ОСОБА_2 на підставі договору найму проживав в однокімнатній квартирі

АДРЕСА_1 з 2001 року.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2010 року за ОСОБА_2 визнано право безстрокового користування зазначеною квартирою, яка знаходиться на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду» Солом`янської в м. Києві державної адміністрації.

У вказаній квартирі вона проживала із ОСОБА_2 спільно, однією сім`єю, як чоловік і дружина, за спільні кошти зробили ремонт квартири та утримували її, регулярно сплачували комунальні платежі, тощо. У платіжних документах за комунальні послуги зазначалось, що у квартирі проживає дві особи. Працівниками житлово-експлуатаційної контори з 2004 року неодноразово проводились обстеження, які підтверджували факт проживання позивача разом із чоловіком у квартирі однією сім`єю.

26 вересня 2003 року у газеті «Шулявка» та 02 жовтня 2003 року у

газеті «Українська газета» опубліковані інтерв`ю із ОСОБА_2 , який повідомляє про тривалі сімейні стосунки із позивачем.

У 2011 році її чоловік захворів і після тривалої хвороби помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона організувала поховання ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 вона звернулась до КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом`янської в м. Києві державної адміністрації, правонаступником якого є відповідач, із заявою про визнання її наймачем квартири, як члена сім`ї померлого, однак отримала відмову.

Посилаючись на вказані обставини, просила суд визнати за нею право користування жилим приміщенням, а саме квартирою

АДРЕСА_1 , як наймача за раніше укладеним договором найму жилого приміщення, замість наймача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Висновки суду першої інстанції обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 тривалий час проживає у квартирі

АДРЕСА_1 , як член сім`ї наймача ОСОБА_2 , вела з ним спільне господарство, при її вселенні в квартиру порушень встановленого порядку не виявлено. Із ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті ОСОБА_2 , і по теперішній час ОСОБА_1 фактично виконує обов`язки наймача зазначеної квартири, регулярно сплачує вартість житлово-комунальних послуг, веде добросусідський спосіб життя.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2017 року апеляційні скарги Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» задоволено. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва

від 15 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що за життя ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не була у встановленому порядку вселена у спірну квартиру як член сім`ї наймача.

Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що

ОСОБА_1 із 2003 року є власником 1/3 частини приватизованої квартири АДРЕСА_2 , тривалий час користувалась цією квартирою, і була знята з реєстраційного обліку за вказаною адресою лише 07 березня 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2017 року, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 760/8384/15-ц з місцевого суду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

10 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 760/8384/15-ц передано судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що вона була вселена в квартиру АДРЕСА_1 не як член сім`ї наймача, спростовані рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області

від 09 лютого 2015 року, яким встановлено факт її проживання зі ОСОБА_2 однією сім`єю за вказаною адресою у період із 2002 року по 09 грудня

2013 року.

Апеляційний суд не взяв до уваги, що квартира АДРЕСА_2 , 1/3 частка якої їй належить, є спільною власністю позивача, та її повнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . В цій квартирі зареєстровано шість осіб. З огляду на вказані обставини, відповідно до статті 34 ЖК УРСР рішенням Калинівської селищної ради № 95-10 від 18 грудня 2014 року вона поставлена на квартирний облік, як така, що потребує покращення житлових умов.

Вказувала, що як член сім`ї наймача ОСОБА_2 в квартирі

АДРЕСА_1 постійно проживає з 2002 року, її вселення в квартиру було погоджене наймачем і діючому законодавству України не суперечить. Вона, як фактичний наймач житлового приміщення, сумлінно виконує обов`язки визначені статтями 66, 67, 68 ЖК УРСР.

Учасниками справи відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із 1980 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

23 серпня 1995 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва 25 жовтня 2010 року визнано за ОСОБА_2 право безстрокового користування квартирою АДРЕСА_1 .

Актом від 03 вересня 2012 року, складеним заступником директора комунального підприємства «Грушківське» Міщенко Р. А., майстрами

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет визначення кількості фактичного проживання осіб, встановлено, що у квартирі постійно проживає 2 особи.

Відповідно до актів від 30 листопада 2004 року, 28 грудня 2008 року,

25 жовтня 2011 року, 7 листопада 2013 року, складених за участю сусідів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , -

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на час складання актів проживали разом в квартирі АДРЕСА_1 та вели спільне господарство.

Рішенням Васильківського районного суду Київської області від 09 лютого 2015 року встановлено, що ОСОБА_1 та померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з 23 серпня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , позивач продовжує проживати у квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно актів обстежень, складених у присутності сусідів ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , від 05 листопада 2014 року та

10 квітня 2015 року ОСОБА_1 , проживає, як член сім`ї померлого у квартирі АДРЕСА_1 , регулярно оплачує житлово-комунальні послуги.

Вартість комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 за період з грудня 2013 року по березень 2016 року повністю оплачена ОСОБА_1

Судами встановлено, що ОСОБА_1 в спірній квартирі АДРЕСА_1 не зареєстрована.

У 2003 році ОСОБА_1 разом із членами своєї сім`ї приймала участь у приватизації квартири АДРЕСА_2 за місцем реєстрації і відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 про право власності

від 26 листопада 2003 року, виданого Васильківським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, набула право власності на 1/3 частину вказаної квартири. Відомості про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на частку вказаної квартири внесені до державного реєстру прав власності на нерухоме майно 26 листопада 2003 року.

До 07 березня 2015 року ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до частин першої та другої статті 61, статей 64 та 65 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Частиною першою статті 106 ЖК УРСР передбачено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс-12 у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК Української РСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).

При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.