Постанова

Іменем України

16 вересня 2019 року

місто Київ

справа № 161/9532/16-ц

провадження № 61-31501св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Управління освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації, Волинська обласна рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2017 року у складі судді Кирилюк В. Ф. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 12 червня 2017 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., Матвійчук Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у липні 2016 року звернувся до суду із позовом, у подальшому уточненим, до Управління освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації, Волинської обласної ради про скасування наказу та розпорядження про звільнення, поновлення на роботі.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що згідно з наказом Управління освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації від 02 липня 2016 року № 108-к, який виданий на підставі розпорядження Волинської обласної ради від 13 червня 2016 року № 199-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради», його звільнено з посади директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради у зв`язку із закінченням дії контракту, відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Позивач зазначав, що укладення з ним контракту суперечить чинному законодавству і його умови не можуть розглядатись як підстава припинення з ним трудового договору; розпорядження Волинської обласної ради, що стало підставою для його звільнення, не відповідає вимогам закону, оскільки прийняте без відповідних на те повноважень; при його призначенні та звільненні не дотримана процедура призначення та звільнення керівника навчального закладу, визначена частиною четвертою статті 20 Закону України «Про освіту»; наказ Управління освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації № 108-к про його звільнення з 13 червня 2016 року виданий 02 липня 2016 року, тобто дія трудового договору була продовжена з ним на невизначений строк; із наказами про звільнення та призначення тимчасово виконуючим обов`язки директора ознайомлений не був, розрахунок в день звільнення з ним не проведений та трудова книжка в цей день йому не видана; посада тимчасово виконуючого обов`язки директора, на яку він був призначений 14 червня 2016 року, не відповідає Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, що позбавляє його права на спеціальний стаж для пенсійного забезпечення у майбутньому.

З урахуванням наведеного просив суд скасувати накази Управління освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації від 02 липня 2016 року № 108-к про його звільнення з 13 червня 2016 року з посади директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради та від 02 липня 2016 року № 109-к про його призначення з 14 червня 2016 року тимчасово виконуючим обов`язки директора цього ліцею, а також розпорядження Волинської обласної ради від 13 червня 2016 року № 199-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради» та від 13 червня 2016 року № 200-р «Про тимчасово виконувача обов`язків директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради»; поновити його на посаді директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради з 13 червня 2016 року.

Стислий виклад заперечень відповідачів

Відповідачі проти задоволення позову заперечили. Вважали, що призначення на посаду та звільнення з посади директора Нововолинського ліцею-інтернату ОСОБА_1 Волинською обласною радою проведено з дотриманням вимог чинного законодавства. У задоволенні позову просили відмовити.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позивача звільнено на підставі розпорядження голови Волинської обласної ради у зв`язку із закінченням строку дії контракту, що не суперечить нормам чинного законодавства. Оскільки накази Управління освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації від 02 липня 2016 року № 108-к про звільнення ОСОБА_1 13 червня 2016 року з посади директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради та від 02 липня 2016 року № 109-к про його призначення 14 червня 2016 року тимчасово виконуючим обов`язки директора цього ліцею, які просить скасувати позивач, скасовані самим Управлінням освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації, підстави для скасування розпорядження Волинської обласної ради від 13 червня 2016 року № 199-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради» та від 13 червня 2016 року № 200-р «Про тимчасово виконувача обов`язків директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради» та поновлення його на посаді директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради відсутні, а отже у задоволенні позову необхідно відмовити.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 12 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або іншого волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору - трудового контракту він виявив, коли звертався із заявою про прийняття на роботу за строковим трудовим договором - контрактом. У цей же час він виявив і волю на припинення такого контракту після закінчення строку, на який він був укладений. Власник не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Апеляційний суд перевірив повноваження Волинської обласної ради щодо прийняття та звільнення ОСОБА_1 і не встановив порушень у діях Волинської обласної ради, яка є засновником ліцею. Також апеляційний суд зробив висновок, що голові Волинської обласної ради в міжсесійний період делеговані відповідні повноваження, зокрема щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради за закінченням строку контракту.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у липні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 12 червня 2017 року, постановити нове рішення про задоволення вимог позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про застосування до спірних правовідносин пункту 18 частини шостої статті 55 та пункту 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та, як наслідок, неправильно застосували частину другу статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту». ОСОБА_1 вважає, що голова обласної ради не мав повноважень звільняти його із займаної посади, оскільки такі повноваження надані обласній раді. Також зазначає, що рішенням від 13 червня 2016 року № 8/1 вирішено лише припинити термін дії контракту, але не вирішувалось питання звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. Станом на 14 червня 2016 року, 02 липня 2016 року ОСОБА_1 фактично продовжував виконувати обов`язки директора, а тому за правилами статті 39-1 КЗпП України контракт продовжено на невизначений строк. Вважає, що звільнення відбулось із порушенням правил статті 47 КЗпП України, у день звільнення з ним не здійснено розрахунок. Дослідження доказів, на переконання заявника, здійснено з порушенням правил статті 59 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, далі - ЦПК України 2004 року).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Волинська обласна рада просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 . Зазначає, що звільнення ОСОБА_1 відбулось правомірно, із дотриманням вимог трудового законодавства, у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України), касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України, судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Цивільну справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України.

За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначено за правилами статті 213 ЦПК України 2004 року, згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Нововолинський ліцей-інтернат є загальноосвітнім навчальним закладом, що забезпечує реалізацію права громадян на загальну середню освіту. Заклад заснований на комунальній формі власності, власником майна є Волинська обласна рада, функції оперативного управління майном здійснює управління освіти і науки облдержадміністрації.

Рішенням Волинської обласної ради від 10 квітня 2013 року № 18/39 «Про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради» останній був призначений на зазначену посаду з 13 червня 2013 року на контрактній основі строком на 3 роки, враховуючи клопотання Волинської обласної державної адміністрації та рішення постійної комісії обласної ради з питань духовності, релігій, освіти і науки, культури, засобів масової інформації.

На підставі зазначеного рішення Волинської обласної ради від 10 квітня 2013 року Управлінням освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації 12 червня 2013 року виданий наказ № 114-к «Про призначення ОСОБА_1 », за яким позивач призначений 13 червня 2013 року директором Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради на контрактній основі.

Відповідно до контракту від 13 червня 2013 року, укладеного з Волинською обласною радою, ОСОБА_1 був призначений на посаду директора Нововолинського ліцею-інтернату на термін з 13 червня 2013 року до 13 червня 2016 року. Відповідно до умов підпункту «а» пункту 20 контракт припиняється у разі закінчення терміну його дії.

Пунктом 10 зазначеного контракту визначено, що саме орган управління майном (обласна рада) звільняє керівника у разі закінчення контракту, достроково за вимогою керівника, а також у випадку порушення ним законодавства та умов контракту.

Зі змісту пунктів 19 та 24 зазначеного контракту встановлено, що сторонами обумовлено випадки припинення дії контракту, зокрема у разі закінчення терміну його дії, та те, що протягом двох останніх місяців строку дії контракту сторони можуть укласти угоду про продовження дії контракту на новий строк. Якщо така угода до дня закінчення дії контракту не буде укладена, контракт вважається припиненим.

ОСОБА_1 07 червня 2016 року звернувся із письмовою заявою до голови Волинської обласної ради з проханням переукласти з ним контракт, проте рішенням постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки, інформаційного простору, культури та мови, національного і духовного розвитку, сім`ї, молоді, спорту та туризму Волинської обласної ради від 13 червня 2016 року № 8/1 рекомендовано голові обласної ради припинити у зв`язку із завершенням термін дії контракту з директором Нововолинського ліцею-інтернату ОСОБА_1 та призначити його тимчасово виконуючим обов`язки директора і внести питання про директора на чергове пленарне засідання обласної ради.

Згідно з розпорядженням голови Волинської обласної ради від 13 червня 2016 року № 199-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради», враховуючи рішення постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки, інформаційного простору, культури та мови, національного і духовного розвитку, сім`ї, молоді, спорту та туризму від 13 червня 2016 року, позивач звільнений з посади у зв`язку із закінченням терміну дії контракту відповідно до підпункту «а» пункту 20 контракту, укладеного 13 червня 2013 року, та пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Розпорядженням голови Волинської обласної ради від 13 червня 2016 року № 200-р «Про тимчасово виконувача обов`язків директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради», враховуючи зазначене рішення профільної комісії, ОСОБА_1 з 14 червня 2016 року тимчасово призначено виконуючим обов`язки директора ліцею-інтернату до вирішення питання призначення директора ліцею-інтернату.

Згідно з наказом Управління освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації від 02 липня 2016 року № 108-к ОСОБА_5 звільнено з посади директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради 13 червня 2016 року у зв`язку із закінченням дії контракту відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України. Підставою зазначено розпорядження Волинської обласної ради від 13 червня 2016 року № 199-р.

Відповідно до наказу Управління освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації від 02 липня 2016 року № 109-к ОСОБА_5 призначено тимчасово виконуючим обов`язки директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради до призначення директора ліцею-інтернату. Підставою зазначено розпорядження Волинської обласної ради від 13 червня 2016 року №200-р.

Зазначені накази від 02 липня 2016 року № 108-к та № 109-к скасовані Управлінням освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації згідно з наказами від 22 серпня 2016 року № 137-к та від 23 вересня 2016 року № 142-к.

Із дослідженої копії трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що підставами внесення записів про призначення його директором Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради, звільнення з посади та призначення тимчасово виконуючим обов`язки директора ліцею-інтернату зазначені відповідні рішення та розпорядження Волинської обласної ради.

Положенням про порядок призначення та звільнення керівників підприємств, установ, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженим рішенням обласної ради від 11 червня 2004 року № 11/20 (зі змінами), передбачено, що призначення на посаду керівника підприємства, установи, організації, що належать до об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, здійснюється за рішенням обласної ради.

Відповідно до пункту 8.3 рішення Волинської обласної ради від 11 червня 2004 року вирішено доручити голові обласної ради в період між сесіями обласної ради за погодженням з профільною комісією обласної ради призначати і звільняти розпорядженням керівників об`єктів спільної власності територіальних громад.

Пункт 8.3 рішення Волинської обласної ради від 11 червня 2004 року узгоджується з пунктом 5.1 Статуту Нововолинського ліцею-інтернату, відповідно до якого директор призначається обласною радою за погодженням з управлінням освіти і науки облдержадміністрації.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про загальну середню освіту» ліцей (ліцей-інтернат) - навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням та допрофесійною підготовкою (може надавати освітні послуги II ступеня, починаючи з 8 класу).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У силу положень частини другої статті 26 зазначеного Закону призначення на посаду та звільнення з посади керівника державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює відповідний орган управління освітою.

Згідно із частиною третьою статті 54 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час укладення контракту, - згідно із Законом України від 23 березня 1996 року № 100/96-ВР) педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада директора загальноосвітнього навчального закладу відноситься до переліку посад педагогічних працівників.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України, у редакції, чинній на час укладення контракту).

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором є таким самим, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Аналіз частини третьої статті 21 КЗпП України, частини третьої статті 54 Закону України «Про освіту» з урахуванням змісту постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 дає Верховному Суду підстави для висновку, що у спірних правовідносинах роботодавець був управі застосувати з позивачем контрактну форму трудового договору, в якому визначити таку умову як строк його дії.

Підставами припинення трудового договору, зокрема, є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли особисто складав та підписував заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виявив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про те, що контрактна форма трудового договору не може впроваджуватися нормативними актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, актами органів місцевого самоврядування, а також колективними договорами і угодами та іншими локальними нормативними актами, а тому контракт суперечить рішенню Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп і з цих підстав є незаконним та неконституційним не заслуговують на увагу, оскільки зазначеним рішенням Конституційний Суд України надав офіційне тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України, відповідно до якого вирішив, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що укладений за згодою сторін контракт ОСОБА_1 підписав без зауважень та заперечень, протягом його дії працював, виконував посадові обов`язки, отримував заробітну плату. Умови контракту, порядок його укладення протягом часу його дії не оспорював.

Установивши, що між сторонами у справі діяв строковий трудовий договір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідач, як одна із сторін трудового договору, заявивши вимогу про припинення трудового договору та видавши розпорядження від 13 червня 2016 року № 199-р про звільнення позивача із займаної посади 13 червня 2016 року, тобто в останній день дії договору, діяв відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України, оскільки одна зі сторін поставила вимогу про припинення трудових відносин, що виникли та існували на підставі трудового контракту.

За таких обставин та з підстав, передбачених наведеними нормами права, правильним та обґрунтованим є висновок судів про те, що між сторонами існували строкові трудові відносини та після закінчення строку дії трудового договору (контракту) сторони не досягли домовленості про продовження трудових відносин на умовах нового контракту або на умовах безстрокового трудового договору.

Доводи касаційної скарги про те, що укладений трудовий договір між позивачем і відповідачем вважається безстроковим, є необґрунтованими, оскільки з позивачем було укладено трудовий договір на визначений контрактом строк, припинення трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України відповідає закону. Тимчасове виконання обов`язків ОСОБА_1 до обрання нового директора ліцею не дає підстав вважати, що контракт набув статусу безстрокового трудового договору, оскільки відповідач тимчасово поклав на позивача виконання обов`язків за попередньою посадою з метою дотримання процедури звільнення та виключно на час до заміщення цієї посади в установленому порядку на підставі іншого контракту.

Підлягають відхиленню також доводи касаційної скарги, що порушено процедуру прийняття та звільнення із займаної посади ОСОБА_1 .

Відповідно до Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 778, загальноосвітній навчальний заклад у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», іншими законодавчими актами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти і науки України, інших центральних органів виконавчої влади, рішеннями місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, цим Положенням та Статутом такого закладу.

Заклад може бути заснований на державній, комунальній чи приватній формі власності. Заклад є юридичною особою, має рахунки в установах банків, самостійний баланс, штамп, печатку.

Пунктом 93 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 778, передбачено, що керівник державного та комунального закладу і його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади відповідним органом управління освітою згідно із законодавством.

Разом з тим, нормами частин першої, четвертої статті 65 ГК України передбачено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна й участі в управлінні трудового колективу.

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

З аналізу наведених норм слідує, що на загальноосвітні навчальні заклади поширюються права та обов`язки юридичних осіб, а керівники навчальних закладів, що є у комунальній власності, призначаються органом виконавчої влади, відповідними органами управління освітою за попереднім погодженням з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 проведене з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач як власник комунального навчального закладу має право на визначення форми та умов договору з керівником цього закладу, у тому числі шляхом укладення контракту.

Відповідно до пункту 5 Положення про порядок управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням обласної ради від 13 травня 2014 року № 4/46, здійснюючи управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області обласна рада, в порядку і межах, визначених чинним законодавством, призначає на посади та звільняє з посад керівників підприємств, установ, організацій, заснованих на спільній власності.

Відповідно до пункту 2.11 Положення про порядок призначення та звільнення з посади керівників підприємств, установ, організацій об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням обласної ради від 11 червня 2004 року № 11/20 (зі змінами від 13 травня 2011 року № 4/41, від 15 травня 2014 року № 25/42, від 10 лютого 2016 року № 2/42), за два місяці до закінчення терміну дії контракту відділ з питань управління об`єктами спільної власності територіальних громад області та землями комунальної власності виконавчого апарату обласної ради подає голові обласної ради письмову пропозицію про укладення контракту з керівником на новий термін або вносить пропозицію щодо нової кандидатури на посаду керівника.

Пунктом 4.1 цього Положення передбачено, що звільнення з посади керівника здійснюється за рішенням обласної ради у випадку закінчення строку дії контракту.

Голова обласної ради, враховуючи рекомендації постійної комісії, вносить питання про звільнення керівника на чергову сесію обласної ради (пункт 4.4 згаданого Положення).

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Згідно з пунктом 18 частини шостої статті 55 цього Закону голова районної, обласної, районної у місті ради вирішує інші питання, доручені йому радою.

Відповідно до пункту 8.3 рішення Волинської обласної ради від 11 червня 2004 року №11/20 «Про управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області» доручено голові обласної ради у період між сесіями обласної ради за погодженням з профільною комісією обласної ради призначати і звільняти розпорядженням керівників об`єктів спільної власності територіальних громад.

Зважаючи на наведене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що голова обласної ради у міжсесійний період мав повноваження на звільнення ОСОБА_1 , є обґрунтованими.

Підлягають відхиленню також доводи заявника про неможливість призначення його тимчасово виконуючим обов`язки директора ліцею з огляду на таке.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із призначенням працівника виконуючим обов`язки, здійснюється на підставі КЗпП України, роз`яснень Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва» від 29 грудня 1965 року № 30/39 (у редакції від 11 грудня 1986 року), що діє в частині, яка не суперечить КЗпП України та іншим нормативно-правовим актам України.

За змістом зазначених норм у їх системному зв`язку призначення працівника виконуючим обов`язки на вакантну посаду не допускається. Це можливо лише за посадою, на яку призначення здійснюється вищим органом управління. В цьому випадку керівник підприємства, організації, установи зобов`язаний не пізніше місячного строку з дня прийняття робітника на роботу надати до вищого органу управління документи для його призначення на посаду. Цей орган в місячний строк з дня отримання документів повинен розглянути питання і повідомити керівнику про його результати.

Аналогічні за змістом роз`яснення містяться у листі Міністерства соціальної політики України від 21 липня 2011 року № 591/13/84-11.

Судами встановлено, що після звільнення ОСОБА_1 із посади директора ліцею трудові відносини між з ним не припинені, оскільки на нього покладено обов`язки як тимчасово виконуючого обов`язки за попередньою посадою (що є особливою формою тимчасових правових відносин), не мав місце вимушений прогул, а тому необґрунтованими є доводи про порушення його трудових прав на оплату праці, зокрема непроведення розрахунку у день звільнення. У спірний правовідносинах не мало місце звільнення позивача з організації - ліцею.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, визначених у частині першій статті 400 ЦПК України.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд встановив, що доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 12 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко