ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/15235/18 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання «Шахтобуд» про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття наказу від 04 липня 2018 року за №227 та видачі дозволу від 30 липня 2018 року за №6272;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 04 липня 2018 року за №227 в частині надання ТОВ ВО «Шахтобуд» спеціального дозволу на користування надрами;

- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 30 липня 2018 року №6272 виданий ТОВ ВО «Шахтобуд».

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 червня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, Заступник прокурора м.Києва подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що спеціальний дозвіл на користування надрами був виданий ТОВ ВО «Шахтобуд» із порушенням законодавства, що регулює спірні правовідносини, без обов`язкового проведення аукціону та без погодження Мінприроди, у зв`язку з чим оскаржуваний наказ та виданий на підставі нього спеціальний дозвіл є протиправними та підлягають скасуванню.

Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, в якій вказала, що прокурором не зазначено встановлених чинним законодавством виключних випадків, коли він може звернутись до суду за захистом інтересів держави, в той же час, порядок надання спеціального дозволу було дотримано, підприємством було подано повний перелік необхідних документів, в тому числі і погодження Мінприроди у формі листа від 18 січня 2016 року №5/3-6/585-16, крім того законодавством встановлено виключний перелік підстав для припинення права користування надрами.

Відповідач також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ТОВ ВО «Шахтобуд» до своєї заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами додало усі документи, які передбачені Порядком №615, а тому відповідачем було прийнято оскаржуваний наказ та видано ТОВ ВО «Шахтобуд» спеціальний дозвіл на користування надрами від 30 липня 2018 року №6272.

Представник відповідача, в судове засідання 12 вересня 2019 року не з`явився, хоча про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04 липня 2018 року Державною службою геології та надр України видано наказ №227 (а.с.15 т.1) «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами», яким, відповідно до п.8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615, у зв`язку з наявністю підстав для надання спеціальних дозволів на користування надрами та враховуючи пропозиції Комісії з питань надрокористування (протокол від 25 червня 2018 року №7/2018), надано спеціальний дозвіл на користування надрами відповідно до, зокрема, пп.1 п.8 Порядку (додаток 1 до цього наказу), в тому числі ТОВ ВО «Шахтобуд» на видобування тугоплавкої глини у Никифорівському родовищі Донецької області на 20 років.

На підставі вказаного наказу відповідачем 30 липня 2018 року було видано ТОВ ВО «Шахтобуд» спеціальний дозвіл на користування надрами №6272 (а.с.17 т.1) на видобування тугоплавких глин, придатних для виготовлення керамічної плитки для підлоги та керамічних глин, придатних для виробництва цегли та каменів керамічних рядових Никифорівського родовища Бахмутського району Донецької області.

Вважаючи протиправними означені наказ відповідача та дозвіл, а також дії щодо їх видачі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що Державна служба геології та надр України отримала погодження на надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону товариству від обласної ради на підставі розпорядження Голови обласної державної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 07 грудня 2017 року №1615/5-17, а також від Мінприроди - на підставі наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 03 березня 2017 року №106, прийнятого на підставі протоколу Комісії з питань погодження надання надр у користування Мінприроди від 02 березня 2017 року №15.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Згідно зі ст.131¹ Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Частинами 1, 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в якості позивача, лише у випадку відсутності відповідного органу, який здійснює захист цих інтересів та при зверненні до суду прокурор зобов`язаний обґрунтувати в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та зазначити у позовній заяві про відсутність відповідного органу, який здійснює захист інтересів держави або про відсутність у нього повноважень щодо звернення до суду із наданням відповідних доказів.

З позовної заяви вбачається, що підставою для звернення заступника прокурора Донецької області з даним позовом є висновок про порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства при видачі спеціального дозволу на користування надрами ТОВ ВО «Шахтобуд». Позов обґрунтовано тим, що дії відповідача при видачі оскаржуваного наказу та спеціального дозволу суперечать вимогам чинного законодавства і є протиправними, оскільки ТОВ ВО «Шахтобуд» не володіло спеціальним дозволом на користування ділянкою надр Никифорівського родовища тугоплавких та керамічних глин, у тому числі на проведення геологічного вивчення надр і зазначено, що документи стосовно погодження надання надр у користування ТОВ ВО «Шахтобуд» на розгляд до Мінприроди не надходили, а зазначені в дозволі листи Мінприроди не можуть вважатись належним погодженням, що на думку позивача свідчить про порушення відповідачем вимог ст.19 Конституції України, ст.16 Кодексу України про надра, ст.4¹ Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарській діяльності» та п.19 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615.

Отже, підставою для звернення з даним позовом визначено порушення відповідачем законодавства про гірничі відносини в Україні.

У своєму позові заступник прокурора Донецької області зазначає, що оскаржуваний наказ та спеціальний дозвіл на користування надрами видані Державною службою геології та надр України, яка є відповідачем по цій справі та органом державного контролю у сфері охорони та використання надр і прокурор пред`являє цей позов в інтересах держави як позивач. Позивач стверджує, що звернення до суду має на меті запобігання незаконному наданню надр у користування (що є суспільно значущим питанням) з порушенням встановленої державою процедури (неправильним застосуванням законодавства) та з порушенням природоохоронного законодавства.

У позовній заяві Заступником прокурора Донецької області зазначено, що уповноваженим органом на здійснення контролю за додержанням вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру є Державна регуляторна служба України, яка не має повноважень щодо звернення до суду з метою оскарження незаконних актів органів державної служби, внаслідок чого позивач дійшов висновку про відсутність у державній системі органу, до повноважень якого належить здійснення оскарження в судовому порядку наказів Державної служби геології та надр України та виданих нею спеціальних дозволів на користування надрами.

Однак, всупереч вимогам ч.ч.3, 5 ст.53 КАС України, ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» у позовній заяві не обґрунтовано, що захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Фактично, в позові лише зазначено, що Державна служба геології та надр України, яка є відповідачем у справі, є органом державного контролю у сфері охорони та використання надр.

З матеріалів справи вбачається, що висновок про протиправність оскаржуваних наказу відповідача та виданого спеціального дозволу на користування надрами було сформовано Заступником прокурора Донецької області за наслідком моніторингу сайту ДНВП «Геоінформ України», під час чого встановлено не отримування ТОВ ВО «Шахтобуд» спеціального дозволу на здійснення геологічного вивчення надр, що також відповідає відомостям протоколу №3919 від 10 травня 2017 року Державної комісії України по запасах корисних копалин (а.с.20 т.1), а також внаслідок отримання інформації від Мінприроди від 08 червня 2018 року №5/3-11/5635-18 (а.с.31 т.1), наданої на запит прокуратури області, за якою документи щодо погодження надання надр в користування ТОВ ВО «Шахтобуд» на розгляд до Мінприроди не надходили.

В той же час, колегія суддів зазначає, що Положення про Державну службу геології та надр України затверджено Указом Президента України від 25 червня 2013 року №347/2013, відповідно до п.1 якого Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Згідно з п.6 цього Положення Держгеонадра України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Міністерства видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписуються Головою Держгеонадр України, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до пп.6 п.10 наведеного Положення голова Держгеонадр України звітує перед Міністром про виконання річного плану роботи Держгеонадр України та покладених на неї завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок Держгеонадр України, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях

Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №452/211 (що був чинним на момент звернення до суду з даним позовом) затверджено Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, відповідно до п.1 якого Мінприроди України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та у межах своєї компетенції біологічної, генетичної та радіаційної безпеки, поводження з відходами, у тому числі радіоактивними, пестицидами і агрохімікатами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, радіаційного захисту, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (надр, поверхневих та підземних вод, внутрішніх морських вод і територіального моря, атмосферного повітря, лісів, тваринного (у тому числі водних живих ресурсів, мисливських та немисливських видів тварин) і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України (далі - природні ресурси), відтворення та охорони земель, збереження, відтворення і невиснажливого використання біо- та ландшафтного різноманіття, формування, збереження і використання екологічної мережі, організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання у межах компетенції вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, розвитку водного господарства і меліорації земель, геологічного вивчення та раціонального використання надр, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів.

Аналогічні норми містить Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року №32, що є чинною на даний час, та відповідно до пп.2, 3 п.10 якого Міністр спрямовує і координує здійснення іншими центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до компетенції Мінприроди; спрямовує та координує діяльність визначених Кабінетом Міністрів України центральних органів виконавчої влади, зокрема: видає обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, накази та доручення з питань, що належать до компетенції таких органів; порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо скасування актів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, повністю чи в окремій частині; вирішує інші питання, пов`язані із спрямуванням і координацією діяльності центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр.

Отже, Міністерство екології та природних ресурсів України (як на час звернення до суду з даним позовом та постановленням рішення судом першої інстанції, так і на момент розгляду апеляційної скарги) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері, зокрема, раціонального використання надр та наділено повноваженнями видавати накази, які підлягають виконанню Державною службою геології та надр України, а впорядкування діяльності Державної служби геології та надр України шляхом прямої координації здійснюється Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України, який, поміж іншого, розглядає звіти про усунення порушень і недоліків в роботі Державної служби геології та надр України.

Крім того, позивач самостійно зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року №724 Державна регуляторна служба України є уповноваженим органом, який відповідно до ст.9 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що Заступник прокурора Донецької області звертався до Державної регуляторної служби України, Кабінету Міністрів України та Міністерства екології та природних ресурсів України, як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, в особі Міністра екології та природних ресурсів України, з метою врегулювання питання щодо можливих порушень в діяльності Державної служби геології та надр України при видачі наказу від 04 липня 2018 року №227 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ ВО «Шахтобуд» від 30 липня 2018 року №6272.

Представник прокуратури м.Києва в судовому засіданні пояснила, що прокуратура не зверталась до зазначених органів, вважаючи що прокуратура є належним позивачем, оскільки відсутній орган до повноважень якого належить здійснення оскарження в судовому порядку наказів Державної служби геології та надр України та виданих нею спеціальних дозволів на користування надрами.

Крім того, відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Таким чином, відповідна обласна рада, як орган місцевого самоврядування, може захищати інтереси народу України в особі членів територіальної громади області.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Разом з тим, у позові не зазначено, який саме інтерес держави порушено рішенням відповідача і не обґрунтовано в чому саме він полягає, оскільки поняття «порушення закону» та «порушення державного інтересу» не є тотожними.

Посилання Заступника прокурора Донецької області на необхідність задоволення суспільного та публічного інтересу, який полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції Державної служби геології та надр України, визнання наказу Держгеонадр таким, що не відповідає чинному законодавству свідчить про перебирання на себе прокурором функцій загального нагляду, так як у цій сфері у нього відсутні наглядові та регулятивні функції.

Колегія суддів зазначає, що подаючи даний позов в інтересах держави Заступник прокурора Донецької області не зазначав про відсутність повноважень на звернення до суду з такими позовними вимогами у органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження у сфері охорони, геологічного вивчення та раціонального використання надр та не довів відсутність таких органів, і про нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави такими органами, що надавало б йому право на звернення до суду в інтересах держави з даним позовом.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор виконує субсидіарну роль щодо захисту інтересів держави, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено наявність передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави.

Перевірка права прокурора на звернення до суду передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті. Правомірність рішення відповідача, зокрема і з мотивів, наведених прокурором, може бутиперевірено за позовом належного позивача

Відповідно до останнього речення ч. 4 ст. 53 КАС України невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 169 цього Кодексу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду 05 березня 2019 року у справі №806/602/18, від 10 квітня 2019 року у справі №813/661/17, від 16 липня 2019 року у справі №826/15548/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що заступником прокурора Донецької області не виконано вимоги ст.53 КАС України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру», а саме не доведено наявності підстав для звернення до суду в інтересах держави, тому він не набув адміністративної процесуальної дієздатності на звернення до суду із позовом до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними дій відповідача, визнання протиправними та скасування наказу від 04 липня 2018 року №227 в частині та спеціального дозволу на користування надрами від 30 липня 2018 року №6272, а отже суд першої інстанції помилково розглянув по суті позовні вимоги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Згідно з ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при розгляді даної справи допустив порушення процесуальних норм в частині розгляду справи за позовом, який подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції і необхідність залишити позов без розгляду.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 319, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 червня 2019 року - скасувати.

Адміністративний позов Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання «Шахтобуд» про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма