Провадження № 2-а/345/70/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.08.2019 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., за участю секретаря судового засідання Пукіш В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом (а.с. 1-8), в якому зазначає, що постановою заступника начальника - начальника УПМП та МВ Івано-Франківської митниці ДФС Сучака С.В. №110/20600/19 від 16.07.2019 ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 485 МК України та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 119 890,89 грн.

Адвокат Якубчак О.Р. вважає, що дана постанова винесена незаконно та протиправно, без повного об`єктивного, всебічного та неупередженого дослідження усіх матеріалів справи, з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, 08.10.2018 ОСОБА_1 придбав автомобіль марки «Renault», модель «Megane», р.в. - 2012, кузов № НОМЕР_1 у нідерландської компанії «Automarkt» (RINGVAARTWEG 7, BEVER WIJK HOLLAND) по ціні 1200 євро. Продавцем були надані документи: договір купівлі-продажу б/н від 08.10.2018 та нідерландське свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу (які не є підробленими та у встановленому порядку недійсними не визнавались), які в подальшому позивач надав митному брокеру ТзОВ «Західний капітал». 12.10.2018 представником ТзОВ «Західний капітал» ОСОБА_3 було заповнено митну декларацію № UA206010/2018/412002 та подано Івано-Франківській митниці ДФС, з метою здійснити належне митне оформлення вказаного автомобіля та сплатити усі належні митні платежі для випуску автомобіля у вільний обіг на території України. У зазначеній митній декларації були розраховані митні платежі в розмірі 20 822,69 грн., які і були сплачені ОСОБА_1 за митне оформлення транспортного засобу. При цьому, позивач особисто митну декларацію не заповнював та документів на митне оформлення автомобіля Івано-Франківській митниці ДФС не подавав, жодного умислу та мети на неправомірне зменшення розміру митних платежів не мав.

В свою чергу, підставою для складення протоколу про порушення митних правил та основним доказом для притягнення позивача до відповідальності слугував лист митних органів Королівства Нідерландів №NL19DZA00119909WZ від 03.04.2019, та копії документів: фактури №VF-18-218 від 08.10.2018, митної декларації Королівства Нідерландів №18NLJN1K8LAC69WD59 від 09.10.2018. Однак, із зазначеної фактури вбачається, що автомобіль марки «Renault», модель «Megane», р.в. - 2012, кузов № НОМЕР_1 був проданий нідерландською компанією «Automaat» (Koperensteeg 5, 7633JA Wekerom) не ОСОБА_1 , а іншій особі - ОСОБА_4 , а вартість товару становить 5300 євро. Аналогічно у митній декларації Королівства Нідерландів покупцем являється не позивач, а інша особа.

На думку, представника позивача, сама по собі дана митна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Королівства Нідерланди. Вона жодним чином не виключає можливості переходу прав на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі і до ОСОБА_1 , та продажу автомобіля за ціною, яка зазначена у поданих до митного оформлення документах. Крім того, згадані документи, всупереч ст. 492 МК України, не перекладені на державну мову, що фактично позбавляє можливості дати належну оцінку їх змісту і є підставою для визнання їх недопустимими.

Також, адвокат Якубчак О.Р. вважає, що оскаржувана постанова ґрунтується виключно на припущеннях, адже суб`єктом владних повноважень: не проведено опитування декларанта - ТзОВ «Західний капітал» ОСОБА_3 ; не здійснено запитів відповідній нідерландській компанії, яка здійснила продаж автомобіля ОСОБА_1 , яка вказана у документах, поданих декларантом при митному оформленні товару; не вжито заходів для встановлення особи і опитування ОСОБА_5 , який значився покупцем транспортного засобу за нідерландськими документами.

На підставі наведеного представник позивача просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника - начальника УПМП та МВ Івано-Франківської митниці ДФС Сучака С.В. від 16.07.2019 в справі про порушення митних правил №110/20600/19 про притягнення громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , до відповідальності за ст. 485 МК України з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 119 890,89 грн.; провадження у справі про порушення митних правил закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України; судові витрати стягнути із відповідача.

20.08.2019 на адресу суду від відповідача - Івано-Франківської митниці ДФС надійшов письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 45-48), в якому зазначено, що під час митного оформлення транспортного засобу марки «Renault», модель «Megane», р.в. - 2012, кузов № НОМЕР_1 , з метою ідентифікації транспортного засобу та для підтвердження заявленої митної вартості, надано митну декларацію типу №UA206010/2018/412002 від 12.10.2018 та договір купівлі-продажу №б/н від 08.10.2018, в якому зазначено, що продавцем та відправником даного товару являється нідерландська компанія «Automarkt» (BEVERWIJK HOLLAND), покупцем та одержувачем - ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), а вартість товару складає 1200 євро.

У графах №8 та №9 зазначеної вище митної декларації вказано одержувача товару та особу відповідальну за фінансове регулювання - ОСОБА_1 , а у графах №22 та №42 вартість товару - 1200 євро. Із заявленої вартості товару, у графі №47 митної декларації розраховані митні платежі в розмірі 20 822,69 грн., які були сплачені ОСОБА_1 за митне оформлення товару.

Однак, у відповідності до листа митних органів Королівства Нідерландів №NL19DZA00119909WZ від 03.04.2019 (07.06.2019 отриманий Івано-Франківською митницею ДФС), та наданих завірених копій документів: фактури №VF-18-218 від 08.10.2018 і митної декларації Королівства Нідерландів №18NLJN1K8LAC69WD59 від 09.10.2018, товар - автомобіль марки «Renault», модель «Megane», р.в. - 2012, кузов № НОМЕР_1 , був проданий нідерландською компанією «Automaat» (Koperensteeg 5, 7633 JA Wekerom) гр. ОСОБА_8 (АДРЕСА_2), а вартість товару становить 5 300 євро.

Згідно службової записки спеціалізованого підрозділу - відділу адміністрування митних платежів Івано-Франківської митниці ДФС від 18.06.2019 №334/09-70-19-24, різниця митних платежів між сплаченими за митною декларацією №UA206010/2018/412002 від 12.10.2018, та тими, які мали бути сплачені за умови подання до митного оформлення фактури №VF-18-218 від 08.10.2018, становить 39 963,63 грн.

Івано-Франківська митниця ДФС зауважує, що експортна декларація - загальноприйнятий міжнародний документ, який підтверджує походження товару митного оформлення в країні відправлення, підтверджує експорт товару та оформляється в момент експертного митного оформлення перед вивезенням товару. Саме на підставі експортної декларації можна дізнатись митну вартість товару.

За таких обставин, враховуючи інформаційну складову та мету видачі експортної декларації, Івано-Франківська митниця ДФС приходить до переконання, що на момент митного оформлення автомобіля марки «Renault», модель «Megane», р.в. - 2012, кузов № НОМЕР_1 , позивач подав документи, необхідні для виначення митної вартості, відомості яких не відповідають відомостям у документах, наданих продавцем товару - «Automaat» (Koperensteeg 5, 7633 JA Wekerom), який склав експортну декларацію.

Щодо аргументів позивача, що він особисто митну декларацію не заповнював та документів на митне оформлення автомобіля Івано-Франківській митниці ДФС не подавав, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів вчинення відносно нього шахрайських дій іншими особами при ввезенні та розмитненні автомобіля. Також, у поданій до митного оформлення митній декларації типу ІМ40ДЕ №UA206010/2018/412002 від 12.10.2018 саме ОСОБА_1 зазначений як особа, відповідальна за фінансове врегулювання - резидент, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту). Із наведеного вбачається, що саме ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за порушення митних правил, яке передбачено ст. 485 МК України.

Твердження позивача про те, що він жодного умислу на неправомірне зменшення розміру митних платежів не мав, відповідач спростовує тим, що об`єктивна сторона ст. 485 МК України являє собою дії вчинені як умисно (в тому числі з непрямим умислом), так і у зв`язку з необережністю (недбалістю). Тобто, особа відповідальна за передбачені цієї статтею дії, може прямо і не бажає настання відповідної мети, однак повинна усвідомлювати можливість настання наслідків своїх дій у вигляді неналежної сплати митних платежів.

Крім того, відповідач зазначає, що всупереч доводам позивача про те, що Івано-Франківською митницею ДФС не здійснено запитів нідерландській компанії, яка здійснювала продаж автомобіля, то саме Івано-Франківською митницею ДФС направлено запит №1687/8/09-70-20-25 до митних органів Королівства Нідерландів про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства з питань державної митної справи при ввезенні на митну територію України автомобіля марки «Renault», модель «Megane», р.в. - 2012, кузов № НОМЕР_1 .

У відповіді на відзив, представник позивача вказав, що лист митних органів Королівства Нідерландів об`єктивно являється не доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а є лише підставою для проведення відповідної перевірки та за її результатами прийняття відповідного рішення, що суб`єктом владних повноважень зроблено не було, а тому оскаржувана постанова ґрунтується тільки на припущеннях.

Також представником позивача було долучено ряд постанов Восьмого апеляційного суду, які на його думку, спростовують твердження відповідача та доводять правомірність позову.

На підставі наведеного, відповідач вважає, що оскаржувана постанова є законною та такою, що винесена з дотриманням чинного законодавства України, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що 10.10.2018 гр. України ОСОБА_1 , через пункт пропуску «Шегині-Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС було ввезено на митну територію України товар - автомобіль марки «Renault», модель «Megane», р.в. - 2012, кузов № НОМЕР_1 .

Зазначене не оспорюється учасниками справи, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 78 КАС України, доказуванню не підлягає.

12.10.2018 до Івано-Франківської митниці ДФС представником ТзОВ «Західний капітал» ОСОБА_3 було подано митну декларацію №UA206010/2018/412002 щодо вказаного транспортного засобу, в якій в графі №8 - одержувач та у графі №9 - особа, відповідальна за фінансове регулювання вказаний ОСОБА_1 . Також, у графах №№ 22, 42 була зазначена ціна автомобіля - 1200 євро (а.с. 17).

Разом із вищевказаною митною декларацією було подано договір купівлі-продажу №б/н від 08.10.2018 (а.с. 18), в якому ціна автомобіля також становить 1200 євро, а в графі « ОСОБА_1 , АДРЕСА_1».

Із заявленої вартості товару, у графі №47 митної декларації були розраховані митні платежі в розмірі 20 822,69 грн., які були сплачені ОСОБА_1 за митне оформлення товару.

Твердження представника позивача про те, що ОСОБА_1 особисто митну декларацію не заповняв та не подавав документів на митне оформлення, суд не бере до уваги, зважаючи на те, що ОСОБА_1 особисто здійснював доставку транспортного засобу до митного органу, заключав договір із ТзОВ «Західний капітал» на проведення декларування транспортного засобу, та надавав документи щодо автомобіля за ціною 1200 євро, що позивачем не спростовано. В даній ситуації ТзОВ «Західний капітал» (митний брокер) являвся представником одержувача транспортного засобу і особи відповідальної за фінансове врегулювання, тобто ОСОБА_1 , згідно МД від 12.10.2019 (гр. 8,9). Крім того, позивачем не надано вчинення щодо нього шахрайських дій іншими особами при ввезенні та розмитненні автомобіля.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 264 МК України, митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Такі відомості є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відтак, законодавчо закріплене право декларанта або уповноваженої ним особи вибору методу визначення митної вартості товарів не звільняє від обов`язку подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, зокрема, щодо вартості товару, як це передбачено ст. 52 МК України.

В свою чергу, дії щодо заявлення в митній декларації неправдивих відомостей щодо митної вартості товару та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, складають об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України №650 від 30.05.2012 «Про затвердження Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України», встановлено, що посадова особа ПМО чи митного поста згідно з цим Порядком здійснює контроль правильності класифікації товарів під час проведення процедур митного контролю та оформлення товарів.

Статтею 320 МК України, встановлено, що форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються на підставі результатів системи управління ризиками. Форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України, укладених відповідно до закону, після завершення митного оформлення, визначаються в порядку, встановленому МК України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 336 МК України встановлено, що однією з форм митного контролю є направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Відповідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставами для коригування митної вартості, серед іншого, є надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

07.06.2019 Івано-Франківською митницею ДФС отримано від Державної фіскальної служби України копії відповідей митних органів Королівства Нідерланди (а.с. 20).

Так, згідно листа митних органів Королівства Нідерланди №NL19DZA00119909WZ від 03.04.2019 (а.с. 21-22), який перекладений на українську мову (а.с. 23-24), договір купівлі-продажу від 08.10.2018 автомобіля Renault Megane, 48-XTF є невірним і невідомим компанії Handelsonderneming Darius. Рахунок за продаж вказаного автомобіля зареєстрований, однак сума, яка сплачена становить 5300 євро. Також, не співпадають продавець та покупець.

З огляду на різницю вартості транспортного засобу, заявленої і прийнятої під час митного оформлення, стосовно митної декларації різниця розміру митних платежів становить 39 963,63 грн., що визначено листом відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Івано-Франківської митниці ДФС (а.с. 30).

Поняття адміністративного правопорушення відображено у частині першій статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення та передбачає протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 458 Митного кодексу України закріплено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 485 Митного кодексу України, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Склад порушення включає в себе ознаки, що характеризують зовнішній акт поведінки особи, його спрямованість і наслідки, і ознаки, що характеризують самого правопорушника і його психічне ставлення до вчиненого. Ознаки складу порушення митних правил характеризують об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт та суб`єктивну сторону порушення митних правил. Усі зазначені елементи складу порушення митних правил нерозривно поєднані між собою. Наявність цих елементів обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння як порушення митних правил.

Відповідно до статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Відповідно до частини першої статті 508 Митного кодексу України у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи.

Згідно частини другої цієї статті до процесуальних дій належать: 1) складення протоколу про порушення митних правил; 2) опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; 3) витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них; 4) тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них; 5) митне обстеження; 6) пред`явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; 7) експертиза; 8) взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

Відповідно до статті 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 522 Митного кодексу України справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

У силу статті 523 Митного кодексу України від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

018.06.2019 ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність зявитись до Івано-Франківської митниці ДФС для зясування обставин ввезення та митного оформлення товару (а.с. 68, 69,70).

Також для надання пояснень до Івано-Франківської митниці ДФС викликався ОСОБА_3 - представник ТзОВ «Західний капітал» (а.с. 71, 72).

2.07.2019 Івано-Франківською митницею ДФС відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил №110/20600/19 (а.с. 13, 14), який ним було отримано 05.07.2019 (а.с. 76).

В подальшому ОСОБА_1 було повідомлено про час і місце розгляду справи (а.с. 71, 72), однак, адмінправопорушник до Івано-Франківської миниці ДФС не зявився.

Згідно статей 524, 525 МК України, справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі. Справа про порушення митних правил розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.

Статтею 498 МК України встановлено, що особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ст.526 МК України, справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Враховуючи тривалість провадження у розглядуваній справі про порушення митних правил за ст.485 МК України позивач мав достатньо часу для надання пояснень з приводу складеного щодо нього протоколу про порушення митних правил та надання з цього приводу відповідних доказів.

16.07.2019 заступником начальника - начальником УПМП та МВ Івано-Франківської митниці ДФС Сучаком С.В. винесено постанову в справі про порушення митних правил №110/20600/19 відносно ОСОБА_1 (а.с. 11-12).

Щодо тверджень представника позивача, що в останнього не було прямого умислу на заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору, суд зазначає наступне.

Митним кодексом України не передбачено норми, якою передбачено виключно прямий умисел правопорушення за ст.485 МК України. Так, суб`єктивна сторона правопорушення характеризується умисною або необережною (самовпевненість чи недбалість) формами вини. Ставлення винного до наслідків у вигляді недоборів митних платежів, за відсутності ознак злочину, може характеризуватися непрямим умислом або необережністю. Для кваліфікації дій за ст.485 МКУ не мають значення мотив і мета їх учинення, а також те, чи настали шкідливі наслідки. Водночас, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували відсутність в його діях наміру на зменшення митного платежу.

При цьому, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №760/20661/15-а, а саме, що аналіз диспозиції статті 485 Митного кодексу України свідчить про те, що наведені варіанти дій, які являють собою об`єктивну сторону даного правопорушення, можуть бути вчинені як умисно (в тому числі з непрямим умислом), так і у зв`язку з необережністю (недбалістю). Особа, відповідальна за передбачені цією статтею дії, може прямо і не бажати настання відповідної мети, однак повинна усвідомлювати можливість настання наслідків своїх дій у вигляді неналежної сплати митних платежів.

Згідно зі статтею 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ч. 1 ст.73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною третьою ст.286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є безпідставними, оскаржувана постанова прийнята із додержанням вимог чинного законодавства, а тому на підставі п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, постанову заступника начальника - начальника УПМП та МВ Івано-Франківської митниці ДФС Сучака Сергія Володимировича від 16.07.2019 в справі про порушення митних правил №110/20600/19 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 485 МК України слід залишити залишити без змін, а позовну заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 51-52, 54, 264, 320, 336, 458, 485-486, 489, 495, 498, 508, 522-526 МК України, ст.ст. 12, 20, 160, 161, 241 - 246, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - залишити без задоволення.

Постанову заступника начальника - начальника УПМП та МВ Івано-Франківської митниці ДФС Сучака Сергія Володимировича від 16.07.2019 в справі про порушення митних правил №110/20600/19 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 485 МК України - залишити без змін.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий :