СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2019 р. Справа № 922/41/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.

секретар судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Насінневе" (вх.№1799 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.05.2019, ухвалене суддею Шатерніковим М.І. у приміщенні Господарського суду Харківської області, повний текст рішення складено 15.05.2019 у справі №922/41/19

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків

за участю третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

1 ) Кегичівська районна державна адміністрація, смт. Кегичівка

2 ) Парасковіївська сільська рада, с. Парасковія

до Приватного акціонерного товариства "Насінневе", м. Дніпро

про визнання додаткової угоди укладеною

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Насінневе», в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.07.2019, яка прийнята судом, просить суд визнати укладеною додаткову угоду до Договору оренди землі від 24.11.2006, зареєстрованого 21.02.2007 за № 040769600009, в такій редакції:

«ДОДАТКОВА УГОДА

про внесення змін до договору оренди землі, укладеного 24.11.2006 р., зі змінами, внесеними додатковою угодою від 21.06.2011, зареєстрованого 21.02.2007 за № 040769600009

м. Харків “____”_________2019р.

Орендодавець - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822), в особі виконуючого обов`язки начальника Головного управління Саранчі Василя Івановича, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, з одного боку, та орендар - Приватне акціонерне товариство “Насіннєве” (код ЄДРПОУ 00387080), в особі керівника Поліщука Сергія Володимировича, який діє на підставі Статуту, з другого боку, склали цю угоду про таке:

1. Орендодавець і орендар, на підставі статей 15-1, 93, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, статті 30 Закону України “Про оренду землі”, глави 53 Цивільного кодексу України, дійшли згоди внести такі зміни до договору оренди землі (далі - Договір) від 24.11.2006, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 21.06.2011, який зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП “Центр державного земельного кадастру” при Державному комітеті України по земельним ресурсам України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.02.2007 за № 040769600009:

пункт 5 розділу “Об`єкт оренди” викласти в такій редакції: “Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з середньою вартістю 1 га ріллі по Кегичівському району Харківської області становить 2 710 276, 63 грн. (два мільйони сімсот десять тисяч двісті сімдесят шість гривень шістдесят три копійки) з розрахунку 34 748, 25 грн. за 1 га”;

пункт 9 розділу “Орендна плата” викласти в такій редакції: “Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 216 822, 13 грн. (двісті шістнадцять тисяч вісімсот двадцять дві гривні тринадцять копійок) на рік”.

2. Всі інші умови договору залишаються без змін і є обов`язковими для виконання сторонами.

3. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною Договору від 24.11.2006 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 21.06.2011, зареєстрованого 21.02.2007 за № 040769600009 та набирає чинності після державної реєстрації прав.

4. Ця угода укладена у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу.

Реквізити сторін

Орендодавець Орендар

Головне управління Приватне акціонерне товариство

Держгеокадастру у “Насіннєве”

Харківській області

в особі виконуючого обов`язки в особі керівника

начальника Головного управління Поліщука Сергія Володимировича,

ОСОБА_1 , який діє який діє на підставі Статуту.

на підставі Положення про

Головне управління Держгеокадастру

у Харківській області,

затвердженого наказом Держгеокадастру

від 17.11.2016 № 308.

Місцезнаходження юридичної особи: Місцезнаходження юридичної особи:

майдан Свободи, 5, під`їзд 1, проспект Дмитра Яворницького, 12,

поверх 6, 7, м. Харків, 61022. кабінет 15 м. Дніпро, 49005

ЄДРПОУ 39792822. ЄДРПОУ 00387080

Підписи сторін

Орендодавець Орендар

_____________В.І.Саранча ___________С.В.Поліщук

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.05.2019 у справі №922/41/19 позов задоволено повністю, визнано укладеною додаткову угоду до Договору, укладеного 24.11.2006, зареєстрованого 21.02.2007 за № 040769600009 в редакції, викладеної у заяві про уточнення позовних вимог. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Насінневе" на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, визнати поважною причину неподання копії декларації з плати за землю за 2019 рік та долучити копію декларації з плати за землю за 2019 рік до матеріалів справи; визнати поважною причиною неподання копії рішення Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області від 26 червня 2018 року №271-VІІ "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік" та долучити її до матеріалі справи; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.05.2019 по справі №922/41/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, про місце та час розгляду повідомити ПрАТ "Насінневе", розгляд справи здійснити за участю представника ПрАТ "Насінневе".

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу пропозиції та проекту додаткової угоди про зміну договору оренди землі. 03.08.2018 на адресу ПрАТ «Насінневе» від позивача надійшло поштове відправлення, в якому були відсутні пропозиція щодо укладення додаткової угоди та проекти додаткової угоди, а містились три копії акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом – земельної ділянки №376-ДК/457/АП/09/01/-18. Також заявник апеляційної скарги зазначає, що позивачем не підтверджено того факту, що ним зроблено пропозицію укласти додаткову угоду до договору оренди землі, яка б виражала намір вважати позивача зобов`язаною у разі прийняття пропозиції відповідачем, оскільки до позовної заяви позивачем надано копію проекту додаткової угоди, яка не підписана з боку особи орендодавця.

До того ж, ПрАТ «Насінневе» не погоджується з тим, що судом першої інстанції застосовано до спірних правовідносин норму статті 288 Податкового кодексу України, яка станом на час укладення договору оренди землі від 24.11.2006 була відсутня. Також, заявник вважає, що встановлення позивачем, з чим погодився суд першої інстанції, процентної ставки в договорі у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, є неправильним, адже позивачем така процентна ставка встановлена згідно інформації наданої Департаментом агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації, що не може братись за основу при визначенні процентної ставки в силу приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі».

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 11.06.2019 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегією суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 08.08.2019, поновлено строк на подання апеляційної скарги.

16.07.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №6590).

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 07.08.2019 року, у зв`язку з відпусткою судді Шевель О.В., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегією суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 оголошено перерву у розгляді даної справи до 10.09.2019.

10.09.2019 перед судовим засіданням від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд оголосити перерву та призначити розгляд справи на 10.09.2019 після 12-00 у зручний для суду час, про що повідомити представника на мобільний телефон, наведений у клопотанні; у разі якщо оголосити перерву по справі №922/41/19 та призначити її розгляд на 10.09.2019 після 12-00 є неможливим, представник відповідача просить відкласти її розгляд на інший день.

Вказане клопотання обгрунтоване тим, що ОСОБА_2 , який є представником відповідача у даній справі, також здійснюється представництво ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень» у справі №922/812/19, розгляд якої призначено на 10.09.2019 теж на 11-00 годину. В клопотанні також зазначено, що місцезнаходження відповідача - ПрАТ «Насінневе» є м. Дніпро, а судове засідання по даній справі призначено в приміщенні Східного апеляційного господарського суду, тому забезпечити явку іншого представника у товариства не має можливості. На підтвердження вказаних обставин надано копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі №922/812/19 та довіреність на представництво інтересів ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень» Якименко О.В.

Представник позивача не заперечувала проти відкладення розгляду справи.

Однак, розглянувши в судовому засіданні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1. 2 статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

З огляду на наведені норми права, колегія суддів зазначає, що представник відповідача був присутнім в минулому судовому засіданні (08.08.2019), висловив свою позицію по справі, навів відповідні пояснення, підтримав вимоги апеляційної скарги, відповів на запитання колегії суддів. Враховуючи з`ясування всіх обставин справи в минулому судовому засіданні, судом апеляційної інстанції стадію з`ясування обставин справи було закінчено. При оголошенні перерви до 10.09.2019, явку сторін в наступне судове засідання, судом обов`язковою не визнано.

Таким чином, враховуючи наведене, а також те, що матеріалів справи №922/41/19 достатньо для її вирішення в даному судовому засіданні, відсутність питань, які необхідно було б з`ясувати у відповідача, колегія суддів не вбачає підстав для перенесення розгляду даної справи за клопотанням відповідача.

До того ж, представником відповідача в клопотанні не наведено, чому саме ним визнано пріоритетним бути присутнім в судовому засіданні у справі №922/812/19, розгляд якої призначено пізніше (20.08.2019), ніж у даній справі (08.08.2019).

Також 10.09.2019, перед судовим засіданням, представником відповідача надано суду клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2019 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 у справі №922/53/19.

Вказане клопотання, з посиланням на п.7 ч.1 ст. 228 ГПК України, а також на приписи ст. 43, п.10 ч.1 ст. 252, ч.4 ст. 263 ЦПК України, обґрунтоване тим, що Верховним Судом відкрито провадження у справі №922/53/19, та за результатами її розгляду Касаційним господарським судом буде сформовано однозначний підхід до вирішення аналогічних справ, який в силу ч.4 ст. 236 ГПК України буде обов`язковий до застосування всіма судами на території України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти зупинення провадження у справі, зазначала, що підстави позову у справах №922/53/19 та №922/41/19 різні, тому висновки Верховного Суду у справі №922/53/19 не можуть бути застосовані при вирішенні цієї справи.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, дійшла висновку про відмову в його задоволенні.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: 7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Колегія суддів не вбачає підстав для зупинення даної справи на підставі п. 7 ч.1 ст. 228 ГПК України, оскільки провадження у справі 922/53/19 відкрито Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, як судом касаційної інстанції, для перегляду рішення та постанови попередніх інстанцій. Доказів передачі цієї справи до палати, Об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду заявником не надано.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: 1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; 3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; 5) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегія суддів також не вбачає об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №922/53/19, оскільки виходячи з копії уточненої позовної заяви про визнання додаткової угоди укладеною у справі №922/53/19, наданої відповідачем до клопотання, підстави позову у цій справі та у даній справі є різними, тому висновки Верховного Суду у справі №922/53/19 не можуть бути застосовані при вирішенні даної справи. Отже, відсутні правові підстави для зупинення провадження у даній справі до вирішення Верховним Судом справи №922/53/19, з огляду також і на те, що судове рішення у справі №922/53/19 набрало законної сили – 25.07.2019 (день прийняття постанови Східним апеляційним господарським судом), в силу приписів статті 284 ГПК України.

Крім того, інших обов`язкових для суду підстав, визначених статтею 228 ГПК України, заявником не наведено.

В судовому засіданні 10.09.2019 року присутній представник позивача підтримав свої доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, надав відповідні пояснення, відповів на запитання суду, просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Як зазначалось, неявка в судове засідання не перешкоджає вирішенню даної справи в судовому засіданні 10.09.2019.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього представника позивача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

24.11.2006 року між Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області та ВАТ "Насіннєве" (ПрАТ "Насінневе") укладено договір оренди земельної ділянки площею 77,9975 га, на території Парасковіївської сільської ради, який зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельним ресурсам України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 лютого 2007 року за № 040769600009.

Відповідно до пункту 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення за рахунок земель державного резервного фонду, яка знаходиться на території Парасковіївської сільської ради.

В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 77,9975 га, у тому числі рілля – 77,9975 га (п. 2 договору).

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 120 грн. за 1 га, що складає 9359,70 грн за 1 рік. Обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.10 договору).

Відповідно до п. 13 договору, орендна плата переглядається один раз у 3 роки у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 15 договору визначено, що земельна ділянка в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення – землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до пункту 36 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

21.06.2011 між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до умов якої, дію договору оренди продовжено на 10 років, розмір орендної плати встановлюється на рівні 300 грн за 1 га на рік, з урахуванням індексу інфляції (а.с.15 т.1).

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом – земельної ділянки №376-ДК/463/АП/09/01/-18, складеного 25.06.2018 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель – провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Зачепилівському, Кегичівському, Красноградському, Нововодолазькому Сахновщинському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Сербіченко Вікторією Вікторівною, проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6323184000:07:002:0236 площею 77,9975 га, яка знаходиться на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

В ході перевірки уповноваженими особами позивача встановлено порушення статті 13 Закону України «Про оцінку земель», оскільки нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6323184000:07:002:0236 не проведена, визначення орендної плати у договорі оренди від 24 листопада 2006 року без визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки є порушенням вимог земельного законодавства.

Як зазначає позивач, 01.08.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області відповідачу направлено пропозицію про внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди разом з проектом додаткової угоди.

Додатковою угодою до договору від 24 листопада 2006 року, зареєстрованого 21 лютого 2007 року за № 040769600009 позивач пропонує внести такі зміни:

1. Пункт 5 розділу "Об`єкт оренди" викласти в такій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з середньою вартістю 1 га ріллі по Кегичівському району Харківської області становить 2 710 276,63 грн. (два мільйони сімсот десять тисяч двісті сімдесят шість гривень шістдесят три копійки) з розрахунку 34 748, 25 грн. за 1 га”;

Пункт 9 розділу “Орендна плата” викласти в такій редакції: “Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 216 822,13 грн. (двісті шістнадцять тисяч вісімсот двадцять дві гривні тринадцять копійок) на рік”.

Враховуючи відсутність згоди відповідача на укладення додаткової угоди, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Обгрунтовуючи такі умови додаткової угоди, яку просить позивач визнати укладеною, останній зазначає, що згідно інформації №643/413-18 від 23.07.2018, наданою відділом у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відомості про проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки відсутні. Враховуючи зазначене, визначення розміру орендної плати згідно з витягом з технічної документації не вбачається можливим, тому позивачем запропоновано визначити її розмір з урахуванням середньої вартості 1 га ріллі по Кегичівському району Харківської області станом на 01.01.2018.

Позивач також посилається на приписи пункту 22 Порядку проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №105, відповідно до якого, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації за формою згідно з додатком 3 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Мінагрополітики від 23.05.2017 №262.

За інформацією відділу у Кегичівськомі району №97-20-0.23,25-52/173-19 від 01.02.2019, надати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки не вбачається можливим, у зв`язку з тим, що у ДЗК відсутні необхідні відомості для розрахунку нормативної грошової оцінки та існує потреба у внесенні змін або виправленні помилок у відомостях ДЗК (земельна ділянка перетинає межі населеного пункту).

Разом з тим, обрахування нормативної грошової оцінки вищевказаним методом не перешкоджає проведенню нормативної грошової оцінки земельної ділянки шляхом розроблення та затвердження технічної документації та внесення на підставі витягів з неї змін до договору.

Обгрунтовуючи розмір процентної ставки орендної плати, позивач вважав за можливе визначити річну суму орендної плати у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням інформації, наданої Департаментом агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації щодо виплати орендної плати за оренду земельних часток (паїв) та розмір виплати на 1 га орендованої землі за 2018 рік в розрізі адміністративно-територіальних одиниць станом на 23.01.2019. Згідно з такою інформацією загальний розмір орендної плати за договорами оренди землі по Кегичівському району Харківської області становить 8.4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що не отримував від позивача пропозицію про укладення додаткової угоди та проекти додаткової угоди. Він також не погоджується з процентною ставкою у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати, та, враховуючи, що наказом Мінагрополітики від 16.11.2018 року №552 затверджено технічну документацію із загально національної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки проводити не потрібно.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив наявність підстав для визнання укладеною додаткову угоду до договору про оренду землі, з посиланням законність та обґрунтованість позовних вимог та їх доведеність матеріалами справи.

Розглянувши вказане рішення на предмет правильного застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, у зв`язку з чим вказане рішення підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За положеннями статті 654 ЦК України всі зміни та доповнення до договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається. За відсутності узгоджених та підписаних сторонами в письмовій формі ініційованих позивачем змін до договору оренди висновки суду про відсутність між сторонами спору про внесення таких змін є помилковими.

Разом з тим, колегія суддів, зауважує, що на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.

У силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Законом України “Про оренду землі” визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, статтею 13 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Крім того, колегія суддів вважає, що необхідним також є дослідження обставин щодо наявності правових підстав для внесення змін до договору оренди землі, та умов додаткової угоди, які повинні узгоджуватись з вимогами чинного законодавства.

Заявляючи позовні вимоги в частині внесення змін до пункту 5 договору оренди землі від 24.11.2006, позивач зазначає, що визначення нормативної грошової оцінки виходячи з середньої вартості 1 га ріллі по Кегичівському району Харківської області станом 01.01.2018 є, в даному випадку доцільним, оскільки нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилась, у зв`язку з відмовою Відділу у Кегичіському районі ГУ Держгеокаадстру у Харківській області про надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки (лист ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 01.02.2019 №97-20-0.23,22-52/173-19).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт “в” частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Плата за землю – обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття “земельний податок” і “орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності”.

Для укладення договору оренди та, відповідно визначення орендної плати необхідною умовою є сформування земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав.

Частиною 1 ст. 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оренду землі»).

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок — капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки) із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку землі», закон №1378). Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру податку та орендної плати (ст. 289 ПКУ). Відповідна норма знайшла своє підтвердження й у статті 13 Закону № 1378, згідно з якою нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: — визначення розміру земельного податку; — визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ ПКУ, також виступає як база оподаткування відповідно до статті 271 ПКУ. Верховний Суд України (справа № 3-476гс15, № 3-34гс13) та нині діючий Верховний Суд (справа № 922/518/14) неодноразово наголошували на тому, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Тож передумовою для ініціювання внесення змін до договору оренди землі в частині збільшення розміру орендної плати за договором є проведення нормативної грошової оцінки землі в порядку, встановленому Законом № 1378. За приписами статті 15 вказаного закону підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №105 затверджений Порядок проведення загальнонаціональної всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.

Вказаним Порядком передбачено, що оцінка проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 № 831.

Оцінку проводить уповноважений Держгеокадастром на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою “Проведення земельної реформи”, суб`єкт господарювання, якому надаються бюджетні кошти на безповоротній основі в межах відповідних бюджетних асигнувань та який є суб`єктом оціночної діяльності відповідно до статті 6 та з урахуванням вимог частини третьої статті 18 Закону України “Про оцінку земель”.

Об`єктом оцінки є землі сільськогосподарського призначення незалежно від форми власності в межах території природно-сільськогосподарських районів (у тому числі гірських природно-сільськогосподарських районів) Автономної Республіки Крим, областей, крім земель сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, оцінка яких проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213

Пунктом 22 вказаного Порядку передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації за формою згідно з додатком 3 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Мінагрополітики від 23 травня 2017 р. № 262.

Аналогічна норма також передбачена у Законі Україні «Про оцінку земель», де вказано, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З огляду на вказані приписи положень чинного законодавства України нормативна грошова оцінка вартості земельної ділянки є обов`язковим доказом для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення розміру орендної плати.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що визначений позивачем розмір орендної плати шляхом арифметичного розрахунку, не є належним доказом на підтвердження заявлених вимог про зміну розміру орендної плати.

В даному випадку при визначенні розміру орендної плати необхідним є з`ясування, чи розроблялася, погоджувалася та затверджувалася нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у визначеному законодавством порядку, та отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку для визначення розміру орендної плати.

Правової позиції щодо необхідності визначення розміру орендної плати на підставі проведеної нормативної грошової оцінки та отриманого витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку дотримується Верховний Суд у справах № 629/4628/16-ц (постанова від 23.05.2018), №320/5877/17 (постанова від 13.02.2019).

В позовній заяві (уточненої) та в своїх усних поясненнях в суді апеляційної інстанції позивач вказує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час звернення до суду з позовом та протягом судового розгляду справи в суді першої інстанції, не проведена, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки отримати неможливо, у зв`язку з перетинанням меж земельної ділянки з населеним пунктом.

Колегія суддів вважає, що за відсутності проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки та суперечливих даних стосовно меж земельної ділянки, визначення розміру орендної плати на підставі середньої вартості 1 га ріллі по Кегичівському району Харківської області не узгоджується з приписами чинного законодавства, усталеною практикою Верховного Суду та є неправомірним.

Крім того, позивач зазначає про те, що річну суму орендної плати у розмірі 8 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що передбачено у пункті 9 проекту додаткової угоди, визначено ним на підставі Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року, а також на підставі інформації наданої Департаментом агропромислового комплексу Харківською обласною державною адміністрацією щодо виплати орендної плати за оренду земельних паїв та розмір виплати на 1 гектар орендованої землі в розрізі адміністративно-територіальної одиниць станом на 23.01.2019 (т.1 а.с. 62 та на зворотній стороні аркушу).

Однак, колегія суддів зазначає, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтею 288.5. Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1 не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно з п.п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

З наданого відповідачем до матеріалів справи рішення ХХV сесії VІІ скликання Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області від 26.06.2018 №271-VІІ, вбачається що ставки земельного податку на земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва встановлено нормативну грошову оцінку яких не проведено для юридичних осіб встановлено у розмірі 0,3%.

Тому, колегія суддів вважає. що позивачем не доведено належними та допустимими доказами застосування 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки при розрахунку річного розміру орендної плати, враховуючи:

по-перше, відсутність доказів проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

по-друге, відсутність правової можливості для застосування до спірних правовідносин положень Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними або інформації Департаменту агропромислового комплексу Харківською обласною державною адміністрацією щодо виплати орендної плати за оренду земельних паїв та розмір виплати на 1 гектар орендованої землі в розрізі адміністративно-територіальної одиниць станом на 23.01.2019, оскільки вказані документи не визначають порядок розрахунку процентної ставки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тим більше, що норми Стратегії застосовуються на майбутнє при оголошенні аукціону (торгів) для формування лотів для продажу землі, а лист Департаменту ХОДА носить суто інформаційний характер.

Таким чином, звертаючись до суду з вимогою про визнання додаткової угоди укладеною до договору оренди землі від 24.11.2006, позивачем не доведено позовні вимоги ні документальними доказами, ні наявністю правових підстав.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 статті 2 ГПК України).

Однак, судом першої інстанції під час розгляду даної справи наведеним вище обставинам не надано належної правової оцінки, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення у справі.

Обставини, які встановлені колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги, є підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області, та відмови у задоволенні позовних вимог.

Розглядаючи доводи відповідача щодо невиконання позивачем вимог про досудове врегулювання спору шляхом направлення відповідачу листа-пропозиції про внесення змін до договору оренди та землі разом з примірниками додаткової угоди, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.02.2019 у справі №914/2649/17.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у справі №914/2649/17 зазначено, що норма статті 188 ГК України, є матеріально-правовою, а не процесуальною, тому передбачена нею процедура не відноситься до випадків обов`язкового досудового врегулювання спору в розумінні ч. 3 ст. 124 Конституції України.

Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає ст. 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов`язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ст. 275, ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Насінневе” задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 07.05.2019 у справі № 922/41/19 скасувати.

Прийняти в нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.09.2019

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов