ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа

№ 552/6696/18 Номер провадження 22-ц/814/1766/19

у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року

. Полтава

Полтавський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого (суддя-доповідач) Карпушина Г.Л.; суддів: Абрамова П.С., Пікуль В.П. при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтава від 02 квітня 2019 року (постановлене суддею Турченко Т.В., повний текст рішення складено 03 квітня 2019 року) у справі за позовом виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, уточнену позовну заяву виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року виконавчий комітет Київської районної в місті Полтаві ради, як органу опіки та піклування звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини. Позов обґрунтований тим, що у них на обліку з 13.11.2018 року перебуває малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як така, що перебуває у складних життєвих обставинах, у зв`язку з тим, що проживає в сім`ї, де батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків. В зв`язку з чим просили суд позбавити батьківських прав ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Передати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 органу опіки та піклування Київської районної в місті Полтаві ради для подальшого влаштування до сімейних форм виховання або, як виключення, до інтернатного закладу на повне державне забезпечення. Стягнути аліменти з ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У грудні 2018 року позивач виконавчий комітет Київської районної в місті Полтаві ради, як орган опіки та піклування, уточнив свої позовні вимоги, відповідно до яких просив суд відібрати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 без позбавлення батьківських прав.

Стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Київського районного суду м. Полтава від 02 квітня 2019 року позов виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради, як органу опіки та піклування - задоволено.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Передано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 органу опіки та піклування Київської районної в місті Полтаві ради для подальшого влаштування до сімейних форм виховання або, як виключення, до інтернатного закладу на повне державне забезпечення.

Стягнуто аліменти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Василівка, Полтавського району, Полтавської області, не працює, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 на користь Кременчуцького обласного спеціалізованого будинку дитини Полтавської обласної ради на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Василівка, Полтавського району, Полтавської області, не працює, ідентифікаційний номер не встановлено, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

Відібрано малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав.

Стягнуто аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець села Супрунівка, Полтавського району, Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , працює приватним підприємцем, проживає АДРЕСА_1 на користь Кременчуцького обласного спеціалізованого будинку дитини Полтавської обласної ради на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець села Супрунівка, Полтавського району, Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , працює приватним підприємцем, проживає АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 червня 2019 року стягнуто з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Василівка, Полтавського району, Полтавської області, не працює, ідентифікаційний номер не встановлено, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець села Супрунівка, Полтавського району, Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , працює приватним підприємцем, проживає АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

З рішенням суду не погодилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та подали на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, прохають рішення Київського районного суду м. Полтава від 02 квітня 2019 року скасувати та постановити нове, яким відмовити виконавчому комітету Київської районної в місті Полтаві ради, як органу опіки та піклування у задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянти вважають, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, оскільки судом неповно встановлено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема вказують, що з боку органів опіки і піклування відносно батьків ніколи не заявлялося жодних зауважень стосовно порядку виховання дітей та не вказувалося на необхідність змінити своє ставлення до виконання батьками своїх батьківських обов`язків. Крім того, посилаються на те, що суд першої інстанції не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки. Тому вважають, що позивачем не було доведено належним чином наявність підстав для позбавлення батьківських прав та про відібрання дитини передбачених статтями 164 та 170 СК України.

Від виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради, як органу опіки та піклування надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останні підтримуючи рішення суду першої інстанції прохали апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Полтава від 02 квітня 2019 року залишити без змін.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі, за участі апелянтів та представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 27.05.2016 року, актовий запис №1119 (а.с.11).

Згідно вищевказаного свідоцтва про народження батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження вбачається, що відомості про батька внесені відповідно до частини 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

22.11.2018 року відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про визнання батьківства, у зв`язку з чим відповідно до Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінила прізвище на ОСОБА_3 (а.с. 36-38).

Не дивлячись на час визнання батьківства встановлено, що відповідачі тривалий час проживають разом у цивільному шлюбі, та що померлі дві дитини та ОСОБА_3 є їх спільними дітьми.

Крім того, судом встановлено, що на обліку у службі у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради із 13.11.2018 року перебуває малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як така, яка перебуває у складних життєвих обставинах, у зв`язку з тим, що проживає в сім`ї, де батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків.

Згідно акту обстеження умов проживання від 13.11.2018 року умови проживання незадовільні, антисанітарія. В кімнатах безлад, стійкий запах тютюну та алкоголю. Продуктів харчування обмаль. Для дитини не створені належні умови для проживання, виховання та розвитку (а.с. 9).

Рішенням виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради № 286 «Про негайне відібрання дитини у матері та її влаштування» від 13.11.2018 року малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відібрано у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).

13.11.2018 року малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була влаштована до дитячої міської клінічної лікарні м. Полтави. При влаштуванні до лікувального закладу, у дівчинки був виявлений педикульоз, дефіцит маси тіла.

Встановлено, що 26.09.2014 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи в стані алкогольного сп`яніння під час грудного вигодовування свого сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , своїм тілом закрила отвір рота та носа дитині та в результаті чого спричинила їй смерть. Згідно висновку експерта від 24.10.2014 року, смерть дитини ОСОБА_8 настала внаслідок механічної асфіксії від закриття порожнини роту та носу. На час вчинення злочину ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 18.03.2015 року ОСОБА_1 визнана винною у скоєнні кримінального правопорушення та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі (а.с. 16). Суд врахувавши наявність пом`якшуючих покарання обставин, щире каяття обвинуваченої та того факту, що обвинувачена згідно довідки від 25.02.2015 року Міського клінічного пологового будинку, знаходиться в стані вагітності звільнив від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

17.05.2017 року Полтавським ВП ГУНП в Полтавській області відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено адміністративний матеріал за ч. 1 ст. 178 КУпАП (розпивання пива, алкогольних напоїв у заборонених місцях або поява у громадських місцях у п`яному вигляді) та 30.05.2017 року адміністративний матеріал за ч. 2 ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей) (а.с.22).

Також, з наданих матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_9 , який ІНФОРМАЦІЯ_7 помер.

Встановлено, що за адресою проживання родини ОСОБА_1 неодноразово викликалась поліція. Згідно листа ВП №1 Полтавського ВП від 22.11.2018 року відповідно до статистичних даних за період 2018 року надходили повідомлення про факти звернень громадян, що так чи інакше стосувалися різних подій за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - 28.01.2018 року, 30.01.2018 року, 02.02.2018 року, 03.02.2018 року, 16.02.2018 року, 11.05.2018 року, 22.08.2018 року, 20.10.2018 року, 25.10.2018 року, 13.11.2018 року - двічі. З повідомлень вбачається, що виклики поліції стосувалися різних подій - вчинення сварок бійок між членами родини, крадіжки, смерть немовляти (а.с.24).

Крім того, рішенням виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради №286 від 13.11.2018 року затверджено висновок виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).

Рішенням виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради № 310 від 11.12.2018 року затверджено висновок виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування про доцільність відібрання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав (а.с. 118-121).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі неналежним чином здійснюють свої батьківські обов`язки, а тому прийшов до висновку, що позовні вимоги виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради, як органу опіки та піклування підлягають задоволенню в повному обсязі.

Однак, колегія суддів повністю не погоджується з даним висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ч.4 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч.5 ст.19 СК України).

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.76, 81 ЦПК України.

У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.164 СК України, повинна довести, що батько, мати ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дітей. У свою чергу батько, мати має довести, що він належним чином виконує свої батьківські обов`язки.

Однак, під час розгляду справи безсумнівних доказів, які свідчать про ухилення відповідача ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її винної поведінки, свідомого нехтування своїми обов`язками суду першої та апеляційної інстанцій надано не було. Висновок органу опіки і піклування носить суто рекомендаційний характер і не є обов`язковим для суду.

Встановлені обставини не дають достатніх підстав для висновку про винну поведінку відповідача ОСОБА_1 щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, а також не виключають можливість зміни її поведінки на кращу сторону.

При цьому, судом враховується, що раніше до відповідача ОСОБА_1 не застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання доньки, при цьому з цих питань остання пояснень не надавала.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Під час розгляду справи не виявлено позитивного результату у долі дитини, який має настати після позбавлення батьківських прав її матері. Позивачем не доведено, що позбавлення відповідача ОСОБА_1 батьківських прав сприятиме інтересам дитини та захисту її прав.

Судова колегія вважає, що судом першої не в повній мірі досліджено та надано оцінку усім пред`явленим позивачем доказам, тому підстав для задоволення позову в повному обсязі та позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав не знайдено, оскільки вони не свідчать саме про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

Наявність висновку органу опіки і піклування про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_1 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не може бути єдиною, беззаперечною та безумовною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки даний висновок не носить для суду обов`язкового характеру, лише рекомендаційний та досліджується і підлягає оцінці разом з усіма доказами у справі.

Крім того, матеріали справи не містять негативної характеристики, докази винної поведінки ОСОБА_1 та умисного ухилення її від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 170 СК України передбачено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного із них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених п.п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України, зокрема: ухилення батьків від обов`язків по вихованню дитини; жорстоке поводження батьків із дитиною; батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами; експлуатація дитини, примушування її до жебракування та бродяжництва, а також у інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Суд першої інстанції вимог зазначених вище норм права в повній мірі не виконав, та надав оцінку діям відповідача ОСОБА_1 , без належного з`ясування причин обставин, які стали підставою для подачі позову та бажання останніх на усунення виявлених фактів та подальше належне виконання своїх батьківських обов`язків, без мотивування своїх висновків щодо відповідності їй найкращим інтересам дітей.

З матеріалів справи вбачається, що батьки люблять свою дитину, усвідомили та розуміють що вони допустили самоусунення від виконання своїх батьківських обов`язків, але мають бажання та намагаються вжити заходів до покращення ситуації, яка склалася, з метою усунення ризиків яким піддаються життя, здоров`я та розвиток їх дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, проголошеної Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 р. передбачає, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своїми батьками.

На думку колегії суддів, обставини справи та докази наданні позивачем на підтвердження факту ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків, не містять безперечних і достатніх даних про їх умисний характер.

Поведінка відповідачів під час розгляду справи по суті та дії вчиненні останніми для доведення суду можливості виправлення ситуації та здатності самостійно забезпечити виконання батьківських обов`язків щодо своєї дитини, вказують на те, що позбавлення відповідача ОСОБА_1 батьківських прав, буде невиправданим, таким що не відповідає інтересам дитини заходом, який може призвести до припинення існування родини, та родинних відносин між її членами. Колегією суддів, взято до уваги, і той факт, що ситуація яка склалася, стала певною мірою можлива із-за наявної економічної ситуації в державі, яка не дозволяє відповідним державним органам надавати необхідну допомогу батькам по вихованню та утриманню дітей.

Зважаючи на викладене підстав для задоволення позовної заяви до ОСОБА_1 про позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні.

Поряд з цим, на думку колегії суддів, беручи до уваги, що повернення дитини до відповідачів, за тих обставин, які існують на даний час, не відповідає найкращим інтересам дитини та не виключає настання реальних ризиків для життя, здоров`я та розвитку останньої, для усунення даних ризиків та надання відповідачам можливості довести здатність самостійно виконувати батьківські обов`язки щодо виховання, розвитку та утримання дитини на належному рівні, необхідно прийняти рішення про фактично повторне відібрання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від ОСОБА_1 без позбавлення відповідача батьківських прав з передачею її органу опіки та піклування.

Разом з цим, колегія суддів враховуючи вищевказані обставини, погоджується з висновком суду першої інстанції в інших частинах прийнятих судом при розгляді вказаного позову, які є похідними вимогами та спрямовані на захист прав та інтересів дитини у порядку визначеному чинним законодавством.

Таким чином доводи апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 , з постановленням в цій частині нового рішення про відібрання ОСОБА_3 від ОСОБА_1 В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтава від 02 квітня 2019 року в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення, яким позов виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.

Відібрати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 без позбавлення батьківських прав передавши її органу опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради.

Покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради обов`язок по здійсненню контролю за виконанням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 11 вересня 2019 року.

Головуючий - суддя: ___________________ Г.Л. Карпушин

Судді : ___________________П.С. Абрамов _________________ В.П. Пікуль