Справа № 340/446/18

Провадження № 22-ц/4808/1037/19

Головуючий у 1 інстанції Бучинський А. Б.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої Пнівчук О.В.

суддів : Томин О.О., Ясеновенко Л.В.

секретаря Капущак С.В.

з участю представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Верховинського районного суду від 30 травня 2019 року, в складі судді Бучинського А.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховинської центральної районної лікарні, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головний лікар Верховинської центральної районної лікарні ОСОБА_6 , виконуючий обов`язки головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні ОСОБА_7 про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Верховинської центральної районної лікарні, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головний лікар Верховинської центральної районної лікарні ОСОБА_6 , виконуючий обов`язки головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні ОСОБА_7 про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивувала тим, що працювала на посаді лікаря-стоматолога Верховинської ЦРЛ. Відповідно до наказу №64 від 26.04.2018 року «Про планове скорочення штатних посад і чисельності працівників Верховинської ЦРЛ» вирішено скоротити посади стоматолога-терапевта, лікаря стоматолога дитячого, медичної сестри стоматологічного кабінету. Наказом Верховинської ЦРЛ №84 від 27.06.2018 року «Про скорочення посад та звільнення працівників Верховинської ЦРЛ» з 02.07.2018 року скорочено посаду лікаря-стоматолога на якій вона працювала та звільнено її з посади 1,0 ст. на підставі п.1 ст.40 КзпП України.

Вважає дане звільнення незаконним та таким, що проведено з порушенням трудового законодавства. Роботодавцем не було запропоновано їй вакантних посад, які з`явились у Верховинській ЦРЛ протягом даного періоду та які існували на день звільнення, також їй як працівнику з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці не було надано переважне право на залишення на роботі перед іншими працівниками.

Зазначила, що первинною профспілковою організацією, членом якої вона була не було надано згоду на її звільнення, відповідачем всупереч положень ч.3 ст.50 ЗУ «Про зайнятість населення» про вивільнення працівників із зазначенням їх професій не було повідомлено Державну службу зайнятості.

Позивач посилаючись на порушення відповідачем вимог чинного трудового законодавства, просила визнати незаконним та скасувати наказ №84 від 27.06.2018 року про звільнення її з роботи, поновити її на посаді лікаря-стоматолога з 02.07.2018 року та стягнути з Верховинської ЦРЛ середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Верховинського районного суду від 30 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

На дане рішення представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник апелянта зазначає, що суд не дав належної оцінки тому, що Верховинською ЦРЛ було допущено ряд порушень під час скорочення ОСОБА_1 , зокрема роботодавцем під час розірвання трудового договору було порушено ст.49-2 КЗпП України, з часу попередження про наступне звільнення і до її звільнення з посади відповідачем не пропонувались вакантні посади (інша робота) які з`явились на підприємстві протягом цього періоду та існували на день звільнення.

ОСОБА_1 мала переважне право перед іншими працівниками на залишення на роботі, оскільки при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Порівняно з іншими лікарями, які залишились в лікарні ОСОБА_1 мала більш високу кваліфікацію та продуктивність праці, а також безперервний стаж роботи в Верховинській ЦРЛ, однак відповідачем цього враховано не було.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, членом якого була ОСОБА_1 , однак відповідачем не було повідомлено профспілку про проведення скорочення посад, не надавалась техніко-економічне обґрунтування та не повідомлялось профспілку про звільнення ОСОБА_1

Що стосується протоколу профспілкового комітету №1 від 25.04.20019 року, засідання якого було проведено згідно ухвали Верховинського районного суду від 12.04.2019 року щодо надання згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 , то такий протокол є незаконним, а засідання профспілкового комітету проведено з порушенням норм чинного законодавства. Протокол №1 підписано головою профспілки ОСОБА_4 , тоді як станом на 12.04.2019 року згідно даних реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців керівником останньої був ОСОБА_5 з 14.05.2010 року, а також судом не встановлено повноваження всіх членів та посадових осіб профспілки, які приймали участь у засіданні профспілкового комітету.

У відзивах на апеляційну скаргу Верховинська центральна районна лікарня, головний лікар Верховинської ЦРЛ ОСОБА_6 , в.о. головного лікаря Верховинської ЦРЛ ОСОБА_7 зазначили, що рішення суду першої є законним та обґрунтованим, Верховинською ЦРЛ було дотримано процедуру скорочення, яка була проведена з метою оптимізації штатних посад і чисельності працівників Верховинської ЦРЛ передбачено КЗпП України. Зокрема, позивач була завчасно повідомлена про майбутнє вивільнення, однак відмовилась від отримання його під розписку. Що стосується доводів позивача щодо того, що їй не було запропоновано вакантних посад які, на думку ОСОБА_1 існували на час її скорочення, та такі не відповідають дійсності, адже одна посада лікаря стоматолога-терапевта яку обіймала ОСОБА_1 була скорочена, а іншу в кількості 1,0 ставки обіймав лікар стоматолог-терапевт ОСОБА_8 і вона не була вакантною в період проведення змін в організації праці. На зайняття інших вакантних посад, зокрема лікаря стоматолога дитячого чи хірурга які були вакантні в даний період з квітня 2018 року по липень 2018 року позивач не могла претендувати через відсутність у неї відповідної кваліфікації та досвіду.

Щодо посилань позивачки стосовного того, що при її звільненні відповідачем не отримано попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої вона була, зазначили, що в ході розгляду справи, а саме на виконання вимог ухвали суду, Верховинською районною організацією профспілки працівників охорони здоров`я у відповідності до п.9 ст.43 КЗпП України на засіданні профспілкового комітету було прийнято рішення про надання згоди Верховинській ЦРЛ на звільнення лікаря стоматолога-терапевта Верховинської ЦРЛ ОСОБА_1 .

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача Верховинської ЦРЛ Ульванський Я.Я. у судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість його бути присутнім у судовому засіданні по 04 жовтня 2019 року. Разом з тим суду не надано доказів того, що інтереси відповідача не може представляти інший представник, а тому колегія суддів приходить до висновку що неявка відповідача який належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин першої та другої ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення вищезазначеним вимогам закону відповідає.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем Верховинською центральною районною лікарнею дотримано процедури звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України, та підстав для визнання незаконним та скасування наказу про її звільнення немає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається що ОСОБА_1 працювала у Верховинській ЦРЛ на посаді лікаря стоматолога з 28.11.1986 року.

Судом встановлено, що наказом головного лікаря Верховинської ЦРЛ ОСОБА_6 № 64 від 26.04.2018 року «Про планове скорочення штатних посад і чисельності працівників Верховинського ЦРЛ» у зв`язку із значним недофінансуванням галузі охорони здоров`я та враховуючи розпорядження Верховинської РДА №155 від 04.05.2017 «Про заходи щодо наповнення місцевих бюджетів району, дотримання жорсткого режиму економії та посилення фінансово-бюджетної дисципліни», з метою оптимізації штатної чисельності працівників Верховинської ЦРЛ вирішено скоротити з 02.07.2018 року у тому числі посаду лікаря стоматолог-терапевт - 3,75 ставки.

Наказом в.о. головного лікаря Верховинської ЦРЛ ОСОБА_7 №84 від 27.06.2018 року «Про скорочення посад та звільнення працівників Верховинської ЦРЛ» у зв`язку із значним недофінансуванням галузі охорони здоров`я та враховуючи розпорядження Верховинської РДА №155 від 04.05.2017 «Про заходи щодо наповнення місцевих бюджетів району, дотримання жорсткого режиму економії та посилення фінансово-бюджетної дисципліни», розпорядження №158 від 29.05.2018 «Про стан роботи щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати працівниками бюджетних установ, використання бюджетних коштів на підприємствах, установах та організаціях та посилення фінансово-бюджетної дисципліни», на виконання наказу №64 від 26.04.2018 «Про планове скорочення штатних посад і чисельності працівників Верховинської ЦРЛ» з метою оптимізації штатної чисельності працівників Верховинської ЦРЛ вирішено скоротити з 02.07.2018 посади із звільненням наступних працівників по ст.40 п.1 КЗпП України, в тому числі лікаря стоматолога-терапевта - 3,75 ст. ОСОБА_1 звільнено з посади 1,0 ст. лікаря стоматолога 02.07.2018 ст.40 п.1 КЗпП України.

Наказом в.о. головного лікаря Верховинської ЦРЛ ОСОБА_7 . №90 від 02.08.2018 виправлено описки в наказі Верховинської ЦРЛ №64 від 26.04.2018 і наказі Верховинської ЦРЛ №84 від 27.06.2018, а саме виправлено посилання на «розпорядження Верховинської РДА №155 від 04.05.2017 «Про заходи щодо наповнення місцевих бюджетів району, дотримання жорсткого режиму економії та посилення фінансово-бюджетної дисципліни» на правильне «розпорядження Верховинської РДА №65 від 12.03.2018 «Про заходи щодо наповнення місцевих бюджетів району, ефективного та раціонального використання бюджетних коштів і посилення фінансово-бюджетної дисципліни на 2018 рік».

Із структури штатного розкладу Верховинської ЦРЛ вбачається, що наявні станом на 01.04.2018 року штатні посади в подальшому було скорочено, у тому числі 4,75 ставки лікаря стоматолога-терапевта скорочено на 3,75 ставки, та станом на 01.07.2018 залишено штатну посаду лікаря стоматолога-терапевта в кількості 1,0 ставки.

Даючи оцінку встановленим обставинам справи, які позивач не заперечує, суд дійшов правильного висновку про те, що у Верховинській ЦРЛ відбулися зміни в організації праці шляхом скорочення штату працівників.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених в цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Частинами 1-3 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Судом встановлено, що позивач була належним чином попереджена роботодавцем про наступне вивільнення за два місяці до звільнення.

Як на момент попередження позивача про майбутнє вивільнення, так на момент її звільнення у зв`язку із скороченням у Верховинській ЦРЛ не було вакантної посади чи роботи за професією та спеціальністю позивача, на яку могла б бути працевлаштована ОСОБА_1 та виконувати її з урахуванням наявної освіти, кваліфікації, досвіду.

Суд обгрунтовано врахував правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 25.05.2016 у справі № 6-3048цс15 та Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2019 у справі № 175/1180/17, згідно з якими власник є таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець не зобов`язаний пропонувати вакантну посаду працівнику, посада якого скорочується, якщо його кваліфікація, освіта, досвід тощо не відповідають закріпленим у посадових інструкціях за вакантною посадою вимогам, а судом було встановлено, що такі посади були вакантними у відповідача.

Апелянт посилаючись на недотримання відповідачем вимог законодавства щодо її працевлаштування, натомість не зазначає, які саме вакантні посади (перелік яких надано відповідачем) були наявні у Верховинській ЦРЛ, які вона з урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду могла виконувати, однак такі відповідачем їй не були запропоновані.

Перевіряючи доводи позивача щодо її переважного права на залишення на посаді лікаря стоматолога-терапевта, суд правильно зазначив, що згідно зі ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. І лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається окремим категоріям працівників.

При вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

Встановлено, що попередженню позивача про майбутнє вивільнення передував висновок комісії щодо скорочення стоматологічної служби, яка створена наказом Верховинської ЦРЛ №47 від 21.03.2018 року в складі голови комісії ОСОБА_9 членів комісії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в ході якої встановлено, що хоча ОСОБА_1 працює з 28.11.1986, а ОСОБА_8 з 30.07.1994, останньому присвоєно вищу категорію за спеціальністю «стоматологія» 24.04.2014 року, в той час як ОСОБА_1 аналогічна кваліфікаційна категорія присвоєна 13.10.2017 року, комісією зазначено також що ОСОБА_8 лікує пільгові категорії населення, в тому числі ветерани, інваліди та інші категорії потребуючі особливого захисту здоров`я, в той час як інші лікарі стоматологи-терапевти такої медичної допомоги не надавали.

За результатами проведеного дослідження, комісія дійшла висновку викладеному в акті від 21.03.2018 про те, що більш високу кваліфікацію та продуктивність праці серед лікарів стоматологів-терапевтів має ОСОБА_8 , що рекомендовано врахувати при проведенні процедури скорочення.

Зазначені висновки комісії апелянтом не спростовано, у зв`язку з цим доводи ОСОБА_1 про порушення відповідачем її переважного права на залишення на посаді лікаря стоматолога-терапевта є необґрунтованими.

Не заслуговують також на увагу посилання апелянта на те, що відповідачем при її звільненні не отримано обов`язкової попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої вона являється.

Частиною першою статті 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 1 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Проте відсутність звернення до профспілкової організації при звільненні не є беззаперечною підставою для визнання такого звільнення незаконним.

Частиною 9 статті 43 КЗпП України передбачено, що якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 була членом Верховинської районної організації профспілки працівників охорони здоров`я України з 28.03.2000 року, а тому для її звільнення на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, відповідач повинен був отримати згоду профспілкової організації.

Оскільки відповідачем було представлено копію подання головного лікаря Верховинської ЦРЛ від 26.04.2018 року адресоване голові профкому медпрацівників ОСОБА_5 про надання згоди на звільнення ряду працівників у тому числі і ОСОБА_1 , однак таке подання профспілковим органом не розглядалося, то суд обгрунтовано 12 квітня 2019 року постановив ухвалу якою зобов`язав виборний орган первинної профспілкової організації працівників охорони здоров`я України розглянути питання про надання згоди на звільнення лікаря стоматолога-терапевта Верховинської ЦРЛ ОСОБА_1 згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

На виконання ухвали суду, Верховинською районною організацією профспілки працівників охорони здоров`я України у відповідності до п. 9 ст. 43 КЗпП України, на засіданні профспілкового комітету 25 квітня 2019 року, за участю головного лікаря Верховинської ЦРЛ, позивача та її представника, прийнято рішення про надання згоди Верховинській ЦРЛ на звільнення ОСОБА_1 з роботи згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Посилання апелянта на те, що суд не дав належної правової оцінки протоколу засідання профспілкового комітету від 25.04.2019 року і такий протокол підписано неповноважним керівником профспілки ОСОБА_4 . є необгрунтованими.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Верховинського районного суду від 30 травня 2019 року - без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2019 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: О.О. Томин

Л.В. Ясеновенко