ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2019 року

Київ

справа №640/19397/18

адміністративне провадження №К/9901/17202/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

за касаційною скаргою Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2019 (суддя Вовк П.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 (колегія суддів у складі: Кучми А.Ю., Аліменка В.О., Безименної Н.В.)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - відповідач, ДСНС України), в якому позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2 065 146,50 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що постановою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017 у справі № 826/16788/14 позивача поновлено на посаді директора Департаменту ресурсного забезпечення в Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Постанова суду в частині поновлення його на роботі набрала законної сили 20.07.2017, проте станом на час звернення до суду із даним позовом не виконана. Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з поновленням на роботі, в межах розгляду адміністративної справи № 826/16788/14 не заявлялась та не була розглянута.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 14.02.2019 адміністративний позов задовольнив частково: стягнув з ДСНС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 012 709,42 грн без врахування податку на заробітну плату та інших обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 12 465,31 грн без врахування податку на заробітну плату та інших обов`язкових платежів допущено до негайного виконання.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.05.2019 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що датою звільнення позивача є 18.01.2011, при цьому датою винесення судом рішення про поновлення позивача на роботі є 20.07.2017, а тому час вимушеного прогулу за період з 18.01.2011 року по 20.07.2017 становить 1629 робочих днів. При цьому, судами враховано що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року не з вини працівника, а відтак суди дійшли висновку про необхідність виплати позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі відповідач просить частково скасувати рішення Окружного адміністративного суду від 14.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019, змінити судові рішення попередніх інстанцій в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 184 668,83 грн з урахуванням періоду вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 19.01.2011 по 15.08.2012.

На думку скаржника, оскільки позивач має право на поновлення лише в Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, відповідно часом вимушеного прогулу може вважатись лише час, протягом якого позивач би фактично відпрацював у визначеній юридичній особі до моменту її припинення. До правонаступника Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи - Міністерства з надзвичайних ситуацій України позивача у встановленому законом порядку переведено не було, відповідно, він позбавлений права на поновлення в ДСНС України. Також, відповідач не погоджується з позицією судів щодо періоду вимушеного прогулу з 18.01.2011 по 20.07.2017, оскільки на його думку, нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачу має проводитись до моменту припинення існування юридичної особи, де працював позивач, а саме до 15.08.2012.

Позиція інших учасників справи

Представник позивача у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що судами попередніх інстанцій правильно вирішено спір по суті та встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, у зв`язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26.06.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019.

Ухвалою від 11.09.2019 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

18.01.2011 Міністерством надзвичайних ситуацій України видано наказ № 15, яким директора Департаменту ресурсного забезпечення ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 18.01.2011 у зв`язку із реорганізацією відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ від 18.01.2011 № 15 в частині звільнення ОСОБА_1 , директора Департаменту ресурсного забезпечення, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із реорганізацією; поновлено позивача на посаді керівника Департаменту ресурсного забезпечення Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 19.01.2011; зараховано час вимушеного прогулу до загального стажу та стажу державного службовця з 19.01.2011 по день поновлення на роботі; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника Департаменту ресурсного забезпечення Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 19.01.2011 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017 (К/800/17220/16) касаційну скаргу ДСНС України задоволено частково: скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника Департаменту ресурсного забезпечення Державної служби України з надзвичайних ситуацій та прийнято в цій частині нове судове рішення про його поновлення на посаді директора Департаменту ресурсного забезпечення в Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 в частині вирішення позовної вимоги про зарахування часу вимушеного прогулу до загального стажу та стажу державного службовця, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції; в решті судові рішення залишено без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Положеннями статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Частиною першою статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100) цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Відповідно до матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, судові рішення в адміністративній справі № 826/16788/14 набрали законної сили та у відповідності до частини другої статті 14 КАС України є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 у справі № 826/16788/14 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2016 скасовано та прийнято нове, яким у задоволені заяви ДСНС України про роз`яснення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2016 відмовлено.

Посилання скаржника на те, що оскільки позивач має право на поновлення лише в Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, відповідно часом вимушеного прогулу може вважатися лише час, протягом якого позивач би фактично відпрацював в визначеній юридичній особі до моменту її припинення та на те, що оскільки позивач у встановленому порядку не був переведений до правонаступника Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи - Міністерства з надзвичайних ситуацій України, відповідно він позбавлений права на поновлення в ДСНС України, колегія суддів вважає безпідставними, адже фінансову відповідальність за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі покладено на власника або уповноважений ним орган, які допустили затримку виконання судового рішення, згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили відповідачем у справі є саме ДСНС України, та відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 16.01.2013 № 20/2013 «Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій» (чинного на момент винесення судового рішення про поновлення позивача на посаді) Державна служба України з надзвичайних ситуацій є правонаступником Міністерства надзвичайних ситуацій України та Державної інспекції техногенної безпеки України, що реорганізовуються.

Доводи відповідача щодо відсутності факту поновлення позивача на посаді не узгоджується з положеннями КЗпП України про те, що у разі звільнення працівника без законної підстави, що знайшло своє відображення в рішеннях судів у справі № 826/16788/14, останній повинен бути поновлений на попередній роботі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що датою звільнення позивача є 18.01.2011, при цьому датою винесення судом рішення про поновлення позивача на роботі є 20.07.2017. Час вимушеного прогулу за період з 18.01.2011 по 20.07.2017 становить 1629 робочих днів.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року не з вини працівника, а відтак колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність виплати позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Задовольняючи вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суди попередніх інстанцій навели розрахунки, з яких вони виходили при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20.07.2017 по дату звернення до суду із даним позовом та стягнення моральної шкоди не є предметом касаційного оскарження.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України (в чинній редакції), якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач: Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.В. Жук

Н.М. Мартинюк