ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" вересня 2019 р. справа № 300/1386/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.01.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів від 04.01.2019,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України (надалі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206070/2019/00009 від 04.01.2019; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206070/2019/000007/2 від 04.01.2019; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 45318,70 грн., сплачених на виконання рішення про коригування митної вартості товарів № UA206070/2019/000007/2 від 04.01.2019.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2006 року випуску, та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206070/2019/00009 від 04.01.2019та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206070/2019/000007/2 від 04.01.2019. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури від 19.12.2018оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 4300,00 EUR. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів подані ним документи. Позивач вважає, що застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 4300,00 EUR до 8772,00 EUR суттєво порушує права позивача. ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою суду від 26.06.2019 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Івано-Франківська митниця ДФС скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 31.07.2019 (а.с.51-56). Згідно вказаного відзиву представник відповідача зазначив, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2006 року випуску, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, не подано документів, що підтверджує сплату коштів за вказаний автомобіль відповідно до заявленої митної вартості. На підставі наведеного посадовою особою митниці 04.01.2019 скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. У відповідь декларант повідомив, що додаткові документи по вартості будуть надані пізніше.
Окрім цього, представник Івано-Франківської митниці ДФС вказала, що 08.01.2019 декларант погодився з рішенням про коригування митної вартості товарів № UA206070/2019/00009/2 від 04.01.2019та подав митну декларацію №UA206070/2019/400055, в якій самостійно зазначив вартість автомобіля марки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2006 року випуску, в розмірі 8772,00 EUR за резервним методом. Представник відповідача зазначила, що в товаросупровідних документах та в акті огляду транспортного засобу відсутні відомості про пошкодження автомобіля, що могли б вплинути на його митну вартість. За вказаних обставин, Івано-Франківська митниця ДФС визначила митну вартість автомобіля марки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2006 року випуску за допомогою програми «Schwacke» в сумі 8772,00 EUR. Таким чином, надані документи до митного оформлення не мають підтвердження сплати саме заявленої вартості. За вказаних обставин відповідачем прийнято спірні картку відмови та рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом в сумі 8772,00EUR. Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що прийнятті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.
На підставі рахунку-фактури від 19.12.2018 позивач купив в нерезидента - фірми «SB Auto» автомобіль марки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2006 року випуску за ціною 4300,00 євро (а.с.19-20).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Кобра» в інтересах позивача, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію № 206010/2019/400027 від 03.01.2019, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль марки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2006 року випуску, тип двигуна - дизельний, загальна кількість місць для сидіння 5(а.с.14).
В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме рахунку-фактури від 19.12.2018, укладеного між ОСОБА_1 та нерезидентом - фірмою «SB Auto», за ціною 4300,00 євро.
Також судом встановлено, що й не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу такі документи: рахунок-фактура від 19.12.2018 (а.с.19-20); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209030/2018/75448 від 25.12.2018 (а.с.21); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 09.07.2018 (а.с.15-16); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 19.12.2018; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СЕ НОМЕР_4 від 10.07.2001 (а.с.14); інші некласифіковані документи - довіреність ННО 310117 від 22.12.2018 (а.с.12); копія митної декларації відправлення MRN18NLJPWSMCA83MWD50 від 20.12.2018 (а.с.23-24).
Як зазначено представником відповідача, аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, представник Івано-Франківської митниці ДФС дійшов висновку, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість вищевказаного транспортного засобу, оскільки митному органу не було подано документ про сплату коштів в розмірі 4300,00 євро.
Додатково в поясненнях представник відповідача пояснила, що з оцінки відомостей зазначених в електронній митній декларації № 206010/2019/400027 від 03.01.2019 в митного органу виникли обґрунтовані сумніви через спрацювання ризиків бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ, яка містить інформацію про рівень цін на такі товари, митне оформлення яких вже здійснено (а.с.90
Івано-Франківською митницею ДФС розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення від 04.01.2019 про необхідність надання зазначених у графі 44 митної декларації документи, що підтверджують митну вартість товарів (а.с.69).
На вказане електронне повідомлення декларант повідомив відповідача, що додаткові документи по вартості будуть надані пізніше (а.с.63).
Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації № 206010/2019/400027 від 03.01.2019 відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до оскаржуваної Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206070/2019/00009 від 04.01.2019, здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA206070/2019/000007/2 від 04.01.2019, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 8772,00 EUR (а.с.59).
Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації № 206010/2019/400027 від 03.01.2019та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206070/2019/00009 від 04.01.2019; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206070/2019/000007/2 від 04.01.2019; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 45318,70 грн., сплачених на виконання рішення про коригування митної вартості товарів № UA206070/2019/000007/2 від 04.01.2019.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права
Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.
Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України (надалі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, частинами 1 та 2 статті 53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Судом встановлено, що поданий декларантом позивача 03.01.2019до митного оформлення рахунок-фактура від 19.12.2018 за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.
Як встановлено судом з матеріалів справи, єдиною підставою здійснення відповідачем коригування заявленої митної вартості автомобіля слугувало те, що позивач не надав банківські платіжні документи, що підтверджують вартість легкового автомобілямарки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2006 року випуску, тип двигуна - дизельний.
Суд вважає таку позицію Івано-Франківської митниці ДФС помилковою, з огляду на таке.
Відповідно до копії рахунку-фактури від 19.12.2018, ОСОБА_1 придбав в нерезидента - фірми «SB Auto» автомобіль марки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2006 року випуску за ціною 4300,00 євро (а.с.19-20). Вказаний документ містить усі необхідні реквізити сторін: продавця - фірми «SB Auto» та покупця - ОСОБА_1 , їх особисті підписи. Водночас, рахунок-фактура містить відомості стосовно ідентифікації транспортного засобу - марки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 . Також рахунок-фактура від 19.12.2018 містить запис про ціну вказаного автомобіля - 4300,00 євро.
Вищевказаний документ, на переконання суду, є належним документом, що підтверджує вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини 2 статті 53 МК України.
Окрім цього, ні на час проведення процедури розмитнення транспортного засобу: автомобіля марки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2006 року випуску, ні на час судового розгляду в цій справі, відповідачем не подано суду доказів недостовірності відомостей щодо ціни товару, зазначених у рахунку-фактурі від 19.12.2018, отриманих в установленому законом порядку.
Як визначено в частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, в частині 7 цієї статті зазначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі № 809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.
Окрім цього, суд звертає увагу що в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, зазначено, що посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Відповідач в оскаржуваному рішенні від 04.01.2019 не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа №809/278/17.
В контексті вказаного, суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі № 21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
В даному випадку, з огляду на зміст поданих документів під час митного оформлення транспортного засобу - марки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2006 року випуску, обґрунтовані сумніви в представників відповідача могла викликати розбіжності щодо власника та продавця цього транспортного засобу, який вказаний в рахунку-фактурі від 19.12.2018, а саме: фірми «SB Auto», та у свідоцтва № НОМЕР_2 від 09.07.2018 про реєстрацію транспортного засобу марки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2006 року випуску, а саме: Oca B.V. (а.с.15-16). В той же час, про наявність таких розбіжностей щодо продавця транспортного засобу представники Івано-Франківської митниці ДФС в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA206070/2019/000007/2 від 04.01.2019 не зазначили.
Окрім цього, в свідоцтві № НОМЕР_2 від 09.07.2018 про реєстрацію транспортного засобу марки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2006 року випуску, зазначено, що власник цього свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не може бути вказаний в ньому як власник транспортного засобу (а.с.16).
Враховуючи наведене, на переконання суду, посилання відповідача на відсутність банківського платіжного документу, як єдину підставу виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної митної вартості транспортного засобу та винесення оскаржуваних картки відмови і рішення про коригування митної вартості є безпідставним та доводів позивача не спростовує.
При цьому, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.
Також суд звертає увагу на те, що ціна транспортного засобу марки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2006 року випуску, 4300,00 євро, яка вказана в рахунку-фактурі від 19.12.2018 співпадає з ціною цього транспортного засобу, яка зазначена в митній декларації країни відправлення MRN18NLJPWSMCA83MWD50 від 20.12.2018 (а.с.23-24).
Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.
За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.
Згідно з частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.
При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Як зазначалося судом, відповідач визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу розмитнення, представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено таке:
- використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України) та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України) не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, бо критерії, які зазначені дуже різняться;
- метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) (стаття 63 МК України) не були використані у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання чи додавання вартості.
Проте, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником відповідача не подано доказів. Поданий представником відповідача витяг з Центральної бази даних щодо митної вартості подібних транспортних засобів сформований лише за період з 05.11.2018 року по 04.01.2019 року (а.с.91). Окрім цього, з вказаного витягу не можливо встановити, чи було митним органом враховано умови визначені в підпункті 7.53.8 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року № 689, а саме: комплектність, умови догляду, зберігання та використання, відновлення транспортного засобу.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
Проаналізувавши рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA206070/2019/000007/2 від 04.01.2019суд вважає його необґрунтованим, оскільки в ньому відсутні: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, і лише міститься загальна оцінка чому інші методи визначення митної вартості не можуть бути застосовані; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Суд звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні № UA206070/2019/000007/2 від 04.01.2019 відсутній розрахунок скоригованої суми митної вартості: 8772,00 євро, який би дав можливість суду дослідити всі умови, необхідні згідно чинного законодавства для визначення розміру митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу.
Зміст письмових пояснень по справі свідчить про те, що за основу визначення митної вартості товару взято ''джерело інформації'' SuperSchwacke.
З огляду на положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (надалі - Методика), а також Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС від 11 вересня 2015 року № 689 (надалі - Методичні рекомендації), апеляційний суд зазначає, що пунктом 5 Методичних рекомендацій дійсно передбачена можливість використання інформації, отриманої в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо).
На виконання статті 8 Закону України «Про судову експертизу» та статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до пункту 7.35 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності цінових даних колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.
Підпунктом 7.53.5 пункту 7.53 Методики визначено, що довідкові дані, які використовуються під час оцінки й отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження)
У пункті 10 Додатку 8 «Перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням» до Методики зазначений періодичний довідник «SuperSCHWACKE» - Eurotax, Швейцарія.
Суд критично ставиться до такої інформації, за допомогою якої, як свідчать матеріали справи і оскаржуване рішення, визначено митну вартість товару у розмірі 8772,00 EUR, з огляду на такі підстави.
Відповідачем здійснено коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу SuperSchwacke з врахуванням ПДВ. Однак, згідно перекладу з німецької на українську мову витягу з програмного комплексу SuperSchwacke свідчить про наявність у ньому інформації про два види вартості: "вартість продажу з урахуванням ПДВ 8772,00 EUR" та "вартість придбання з урахуванням ПДВ 6942,70 EUR". Будь-якого обґрунтування щодо застосування під час корегування митної вартості товару саме пункту "вартість продажу з урахуванням ПДВ 8772,00 EUR", відповідач суду не навів.
Згідно письмового пояснення представника позивача від 24.07.2019 податок на додану вартість не включений в загальну вартість автомобіля марки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2006 року випуску, вказаної в рахунку -фактурі від 19.12.2018 (а.с.48).
При цьому, суд звертає увагу на статтю 141 Директиви Ради Європейського Союзу 2006/112/EUпро спільну систему податку на додану вартість від 28.11.2006, згідно якої кожна Держава-член вживає конкретних заходів до забезпечення нестягнення ПДВ з придбання товарів у межах Співтовариства на їхній території, що здійснюється згідно зі Статтею 40, за дотримання певних умов.
Також суд зазначає, що інформація із програмного продукту SuperSchwacke містить запис "підлягає технічній експертизі". Тобто, в будь-якому випадку, оцінка SuperSchwacke здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо придбаного автомобіля.
Вказаний висновок є актуальним з огляду на те, що судом встановлено зі змісту поданого відповідачем витягу з розрахунку вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу SuperSchwacke, що у вказаному розрахунку немає даних про те, що були враховані деякі показники технічного стану автомобіля, які згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів впливають на вартість колісного транспортного засобу.
Так, описаний витяг SuperSchwacke містить відомості стосовно загального пробігу автомобіля у розмірі 200000 км (а.с.92-94). Натомість, згідно зі змістом додаткового аркуша до акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2018/75448 від 25.12.2018 показник одометра автомобіля марки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2006 року випуску, становив 401020 км (а.с.21).
Також згідно додаткового аркуша до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2018/75448 від 25.12.2018 автомобіль марки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2006 року випуску, на час перетину кордону України містив такі пошкодження: царапини лакофарбового покриття (а.с.21).
Будь-яких доказів про врахування працівниками відповідача зазначених пошкоджень наведеного автомобіля, показників пробігу під час використання системи управління ризиками з метою визначення митної вартості товару, суду надано не було.
Таким чином, примітка зазначена у витягу SuperSchwacke про можливість проведення технічної експертизи, з огляду на вказані обставини, є доречною. Враховуючи обставини того, що поданий на митне оформлення транспортний засіб є уживаним та інформація про технічний стан останнього за наслідками відповідної експертизи не подавалась для оцінки програмним комплексом SCHWACKE, відсутні підстави вважати, що зазначена у витязі інформація щодо вартості автомобіля є об`єктивною.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18.
Отже, суд дійшов висновку про те, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті відповідачем за відсутності обґрунтованого сумніву та з порушенням встановлених Митним кодексом України вимог, а отже, не можуть бути визнані обґрунтованими та такими, що прийняті на підставі закону.
Щодо доводів представника Івано-Франківської митниці ДФС про те, що 08.01.2019 декларант подав митну декларацію № UA206070/2019/400055 та самостійно зазначив вартість автомобіля марки BMW, модель Х5, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 см3, 2006 року випуску, в розмірі 8772,00 EUR, тим самим погодився з рішенням про коригування митної вартості товарів № UA206070/2019/00009/2 від 04.01.2019, а тому відсутній спір між сторонами внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, то суд не може погодитися з такими доводами відповідача, оскільки сам факт оскарження до суду рішення про коригування митної вартості як акту індивідуальної дії, який прийнятий митним органом до подання вказаної декларації, свідчить про існування спору між сторонами щодо правомірності рішення про коригування митної вартості в стороні збільшення митної вартості транспортного засобу.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Івано-Франківської митниці ДФС на користь позивача 45318,70 грн., то суд зазначає таке.
Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов`язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.
Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
Згідно із частинами 1-4 статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.
Відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС визначає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844 (надалі - Порядок).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ вказаного Порядку повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу (пункт 4 розділу ІІІ Порядку).
Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку встановлено, що підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням.
Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Митниця ДФС у строк не пiзнiше нiж за п`ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за відповідними платежами для виконання вiдповiдному органу Державної казначейської служби України.
Відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з`ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.
Якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.
Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов`язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов`язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.
Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.
Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.
При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.
Таким чином, позов в цій частині є безпідставним.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС задовольнити частково: визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206070/2019/00009 від 04.01.2019; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС № UA206070/2019/000007/2 від 04.01.2019. В задоволенні решти позову відмовити.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем подано суду квитанції про сплату судового збору за подання позову до суду в цій справі за № 180 від 20.06.2019 року в розмірі 1536,80 грн. (а.с.3), № 28 від 03.07.2019 року в розмірі 649,86 грн. (а.с.43). Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не подано.
При цьому, суд встановив, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви недоплатив судовий збір в розмірі 768,40 грн. за позовну вимогу про стягнення з Івано-Франківської митниці ДФС на користь позивача 45318,70 грн.
З огляду на часткове задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1418,26 грн. (2186,66 - 768,40 = 1418,26).
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206070/2019/00009 від 04.01.2019.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС № UA206070/2019/000007/2 від 04.01.2019.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39640261, місцезнаходження: вулиця Короля Данила, 20, місто Івано-Франківськ, 76000) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1418 (одна тисяча чотириста вісімнадцять) гривень 26 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, ідентифікаційний код - 39640261, вулиця Короля Данила, 20, місто Івано-Франківськ, 76000.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.
