ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року м.Житомир справа № 806/3183/17

категорія 11

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

за участю: секретар судового засідання Добровольська Н.А.,

представники позивача Величко О.В., Данилюк Д.В.,

представники відповідача Весельська Ю.А., Панченко О.С., Синицька Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2017р. №0016461409 та №0016471409.

Заявами від 07.12.2017року та від 20.06.2019року Позивач відповідно уточнив та доповнив доводи позовної заяви.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2018року позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018року вказане судове рішення скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.04.2019року зазначені судові рішення скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2019року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалами суду від 20.06.2019року та від 22.07.2019року у підготовчому провадженні оголошено перерву за клопотанням представника Відповідача для підготовки до судового засідання у зв`язку із збільшенням Позивачем доводів позовної заяви.

Ухвалами суду від 25.07.2019року відмовлено в задоволенні клопотань представника Позивача щодо залучення Вінницької митниці до справи в якості Третьої особи, щодо колегіального розгляду справи, щодо зупинення провадження у справі до набрання законної сили вироку у кримінальній справі №296/2891/19 та закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалами суду від 29.08.2019року та від 03.09.2019року в судовому засіданні оголошувалися перерви відповідно за клопотанням представника Позивача для ознайомлення із матеріалами справи та у зв`язку із витребуванням у Відповідача додаткових доказів.

В судовому засіданні представники Позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД, позовні вимоги підтримали в повному обсязі і пояснили, що Відповідачем безпідставно та за відсутності повноважень, була призначена та проведена документальна невиїзна перевірка підприємства з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. За результатами такої перевірки, на думку представників Позивача, уповноважені особи податкового органу безпідставно прийшли до висновку щодо заниження товариством податкових зобов`язань по сплаті додаткового імпортного збору на 2749418,13грн. та податку на додану вартість на 11547556,13грн.

Як пояснили представники Позивача, уповноважені особи податкового органу безпідставно зробили висновок про порушення платником вимог митного законодавства за МД №401090002/2015/014279 від 15.07.2015року, а при обрахунку митних платежів не застосували механізм визначення митної вартості, який встановлений главою 9 Митного кодексу України, що призвело до невірного визначення митної вартості товару, ввезеного в режимі переробки. Крім того, контролюючим органом було донараховано додатковий імпортний збір, тоді як даний митний платіж застосовується лише до товарів, які ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту, а не у режимі переробки.

Представники Відповідача, Головного управління ДФС у Житомирській області, з підстав, викладених у письмових запереченнях, проти позову заперечили і пояснили, що дійсно уповноваженими посадовими особами податкового органу була проведена документальна невиїзна перевірка підприємства з питань дотримання вимог митного законодавства за МД №401090002/2015/014279 від 15.07.2015року, про що складено акт перевірки від 08.08.2017року. За результатами такої перевірки, на думку представників Відповідача, правомірно було встановлено заниження платником податкових зобов`язань по сплаті додаткового імпортного збору на 2749418,13грн. та податку на додану вартість на 11547556,13грн.

Зокрема, вказали, що таке заниження податкових зобов`язань було зумовлено порушенням товариством митного режиму переробки, а митна вартість товару була визначена Позивачем самостійно при поданні митної декларації за ціною, визначеною у рахунку-проформі, що узгоджується із ст.65 МК України.

Зазначені порушення, на думку представників Відповідача, правомірно стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представників Відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку і підстав визначення податковим органом платнику зобов`язань з податку на додану вартість та додаткового імпортного збору на товари, ввезені на митну територію України в митному режимі переробки, та застосування відповідних фінансових санкцій за їх порушення регулюються правовими нормами Податкового кодексу України та Митного кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з митною декларацією №401090002/2015/014279 від 15.07.2015 року Позивачем оформлено у митному режимі переробки на митній території України (ІМ 51 АА) товар "Літак цивільної авіації Boeing 737-3B7, реєстраційний № EY-539 , серійний №23700, бувший у використанні, дата випуску 27.10.1987 р., призначений для перевезення пасажирів, обладнаний двома двигунами CFM56-3B2, серійні номери 724394 та 722239, фірма-виробник: Boeing Company, країна виробництва: US, торгівельна марка: Boeing", код товару за УКТ ЗЕД- 8802400000 (гр.33 МД), код країни походження US (гр.34 МД), ціна товару 2 500 000 дол. США (гр.42 МД), митна вартість 54988362,50 грн. (гр.12 МД), преференція 517000517 (гр.36 МД), що ввозився з метою ремонту згідно зовнішньоекономічного договору від 08.07.2015 року № 15-010 (гр.44 МД).

В графі 2 МД №401090002/2015/014279 від 15.07.2015 року заявлено відправником/експортером - JSC "EAST AIR" (адреса: Khartoum International Airport, Sudan). Одержувачем продукції (графа 8 МД) зазначено ТОВ "ЯнЕір" ЛТД (адреса: 10007, Україна, м.Житомир, вул.Авіаторів 9). Особою, відповідальною за фінансове врегулювання (графа 9 МД) задекларовано ТОВ "ЯнЕір" ЛТД. Торгівельною країною (графа 11 МД) зазначено Таджикистан, а країною відправлення (графа 15 МД) - Судан (а.с.43-44т.1).

Суд вважає помилковими доводи представників Позивача, що така митна вартість товару визначена із порушеннями положень глави 9 МК України щодо методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядку їх застосування з огляду на таке.

По -перше, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч.1 ст.51 МК України).

Частинами першою, другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Саме у відповідності до вказаних положень МК України уповноваженою особою Позивача при митному оформленні товару була подана митна декларація №401090002/2015/014279 від 15.07.2015р., в графі 12 якої була зазначена митна вартість цього товару в розмірі 54988362,50 грн. (а.с.43-44т.1).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні в ході дослідження вказаної митної декларації.

По -друге, правові норми глави 9 МК України застосовуються виключно при невизнанні органом доходів і зборів заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості та шляхом прийняття письмового рішення про її коригування.

В судовому засіданні встановлено, що митна вартість цього товару в розмірі 54988362,50 грн., що зазначена в графі 12 митної декларації №401090002/2015/014279 від 15.07.2015р., була визнана при митному оформленні і жодному коригуванню з боку контролюючих органів не підлягала і відповідних рішень про коригування не приймалося.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 МК України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.

В розумінні положень ст.72 МК України за митним статусом товари поділяються виключно на українські та іноземні. У зв`язку з цим суд вважає безпідставними доводи представників Позивача щодо наявності у ввезеного товару іншого правового статусу.

В судовому засіданні встановлено та визнається сторонами, що вказаний товар у відповідності до вимог митного законодавства був поміщений в митний режим переробки на митній території в термін до 10.10.2015року.

За зверненнями Позивача Вінницькою митницею ДФС продовжено термін переробки вказаного товару на митній території України відповідно до 07.07.2016року та до 14.07.2016року.

Переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки (ст.147 МК України).

В судовому засіданні встановлено та визнається сторонами, що такий митний режим був зумовлений договором від 08.07.2015 року № 15-010 про надання послуг та виконання робіт по технічному обслуговуванню повітряного судна EY-539, укладеного авіакомпанією "Ист Эйр/East Air" (Замовник) та ТОВ "ЯнЕір" ЛТД (Виконавець). Умовами такого договору передбачено, що Позивач приймає на себе зобов`язання на виконання робіт по технічному обслуговуванню літака EY-539, виконання директив льотної придатності, а також робіт по заміні агрегатів з обмеженим ресурсом і терміном придатності у відповідності до "AD-Status", AGD, і "Time Controlled items". Роботи виконуються на базі Виконавця, силами і засобами Виконавця в термін, узгоджений із Замовником. Доставка літака на базу Виконавця і назад на базу Замовника здійснюється за рахунок Замовника. Виконані роботи оформлюються Актом приймання-передачі, який є підставою для оплати робіт та послуг Виконавця (а.с.40-41 т.1).

Представник Позивача в судовому засіданні підтвердив, що роботи по технічному обслуговуванню та ремониту повітряного судна EY-539 не проводилися з вини саме авіакомпанії "Ист Эйр/East Air" і в підтвердження надав копію договору між сторонами від 22.06.2019року про врегулювання ситуації з не завершенням ремонту повітряного судна (а.с.41-43т.3).

Безспірно , посадові особи органів доходів і зборів з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку, наділені певними повноваженнями для здійснення митного контролю.

Як зазначено в ч.1 ст.336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, в тому числі шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до пояснень представників Відповідача в судовому засіданні, саме з метою здійснення митного контролю Відповідачем була призначена та проведена відносно Позивача спірна документальна невиїзна перевірка з питань дотримання вимог митного законодавства за МД №401090002/2015/014279 від 15.07.2015року, про що складено акт перевірки від 08.08.2017року.

Як зазначено в дослідженому судом наказі Відповідача № 927 від 27.06.2017року (а.с.143.т3) із змінами, внесеними наказом №962 від 05.07.2017року (а.с.157т.3), та відповідно до пояснень представників Відповідача в судовому засіданні, призначення такої перевірки було зумовлено вимогами п.1 ч.2 ст.351 МК України щодо наявності інформації про невиконання платником обов`язку про завершення митного режиму переробки товару на митній території України шляхом реекспорту продукту переробки до закінчення встановлених строків такої переробки.

Такі доводи Відповідача, як підстава для проведення документальної невиїзної перевірки відносно Позивача не ґрунтуються на вимогах чинного митного законодавства з огляду на таке.

По -перше, за приписами ч.1 ст.351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами. Правові норми пункту першого частини другої цієї ж статті 351 МК України передбачають три самостійні підстави для призначення та проведення такої перевірки у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, а саме:

- за результатами аналізу електронних копій митних декларацій;

- на підставі інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів;

- з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Всупереч вказаним вимогам зазначений наказ Відповідача № 927 від 27.06.2017р. із змінами, внесеними наказом №962 від 05.07.2017р., таких підстав не містить.

По -друге: на час прийняття рішення про проведення такої перевірки товар продовжував перебувати в митного режиму переробки на митній території.

Більш того, відповідно до вимог ч.1 ст.160 МК України митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим, а також у випадках, передбачених частиною другою цієї статті.

За приписами ч.2 ст.160 МК України митний режим переробки на митній території припиняється органом доходів і зборів у разі конфіскації товарів або повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили.

Тобто, правовими нормами ст.160 МК України не передбачено такої підстави для завершення чи припинення митного режиму переробки на митній території у зв`язку із закінченням терміну строків такої переробки товарів на митній території України.

По -третє: за змістом статті 152 МК України органи доходів і зборів, до яких відноситься Відповідач, наділені правом на проведення перевірки саме товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції з переробки таких товарів, а не митної декларації.

Таким чином, з наведених правових норм вбачається, що в наказі Відповідача повинні бути наведені факти (аналіз, інформація, висновки), які свідчать про можливі порушення платником митного законодавства, і в розумінні вимог частини другої статті 351 МК України можуть бути підставою для проведення цієї перевірки.

Відсутність такого посилання в наказі не відповідає меті перевірки, змісту прав платника податків, допускає можливість недосягнення перевіркою її мети, позбавляє можливості платника спростувати наявну у податкового органу інформацію про можливі порушення та надати посадовим (службовим) особам органів податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

В свою чергу, таке невиконання (нехтування) вимог Митного кодексу України щодо призначення та проведення невиїзної перевірки призводить до визнання її незаконною та відсутності правових наслідків.

Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеному ним у постанові від 27.01.2015 у справі N 21-425а14, Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2019 р. у справі N 805/1770/17-а.

Одночасно суд зазначає, що за результатами такої перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 22 серпня 2017 року :

- №0016471409 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД грошового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів в розмірі 11547556,13грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 2886889,03грн.;

- №0016461409 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД грошового зобов`язання з додаткового імпортного збору в розмірі 2749418,13грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 687354,53грн.

Суть спору між сторонами в даній справі зведена виключно до правомірності вказаних рішень Відповідача.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні №0016471409, підставою для його винесення стали порушення Позивачем вимог ч.1 ст.160, ч.1 ст.289 Митного кодексу України, п.190.1 ст.190, пп.206.2.3 п.206.2, п.206.16 ст.206 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) за МД №401090002/2015/014279 від 15.07.2015 на суму 11547556,13 грн.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні №0016461409, підставою для його винесення стали порушення Позивачем вимог ч.1 ст.160, ч.1 ст.289 Митного кодексу України, ст.2, ст.3 Закону України "Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України", п.206.16 ст.206 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання за МД №401090002/2015/014279 від 15.07.2015 по сплаті додаткового імпортного збору на суму 2749418,13 грн.

Такі доводи податкового органу не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося судом, правові норми ст.160 МК України визначають лише підстави завершення та припинення митного режиму переробки на митній території та не містять жодних вимог до дій Позивача та жодних підстав для донарахування митних чи інших обов`язкових платежів.

Приписи ч.1 ст.289 МК України безспірно свідчать про наявність обов`язку із сплати митних платежів у Позивача, який виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Разом з тим, вказана правова норма не наділяє правом Відповідача щодо повторно донарахування таких платежів після митного оформлення таких товарів шляхом їх повторення.

Аналогічно , правові норми п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України регламентують лише відносини щодо порядку визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України, послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України, але не містять жодних вимог до дій Позивача та жодних підстав для донарахування митних чи інших обов`язкових платежів.

Більш того, Відповідачем не надано жодних доказів того, що Позивач в розумінні вимог пп.14.1.122. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України у спірних відносинах відноситься до числа нерезидентів.

Правові норми пп.206.2.3 п.206.2, п.206.16 ст.206 Податкового кодексу України регулюють особливості оподаткування операцій під час переміщення товарів через митний кордон України залежно від обраного митного режиму, в тому числі із ввезення із звільненням або з частковим звільненням від оподаткування товарів, що були поміщені в митний режим переробки за межами митної території України.

Разом з тим, вказані правові норми не регулюють особливості оподаткування операцій із ввезення з частковим звільненням від оподаткування товарів, що були поміщені в митний режим переробки на території України, а тому у спірних відносинах Позивач не міг їх порушити.

Особливості оподаткування операцій із ввезення з частковим звільненням від оподаткування товарів, що були поміщені в митний режим переробки на території України, регулюються правовими нормами п.206.12 ст.206 Податкового кодексу України та ч.4 ст.296 МК України, а правові наслідки недотримання таких вимог - в п.206.16 ст.206 Податкового кодексу України.

Суд враховує, що приписами п.206.16. ст.206 Податкового кодексу України законодавець прямо зазначив, що у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.

Тобто , законодавець чітко зазначив, що невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення митних режимів є лише підставою для сплатити суму податкового зобов`язання, на яку було надане таке умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання такого умовного звільнення від оподаткування.

При цьому, вказані правові норми не наділяють Відповідача правом донарахування спірних податкових зобов`язань та застосування фінансових санкцій, передбачених ст.123 Податкового кодексу України.

Як вже зазначалося, за змістом ч.1 ст.295 Митного кодексу України митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.

Зазначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях правові норми Податкового кодексу України не наділяють Відповідача правом чи обов`язком щодо нарахування (донарахування) вказаних митних платежів.

Більш того, відповідно до положень ч.1 ст. 303 МК України у разі несплати або неповної сплати митних платежів у встановлений строк такі платежі стягуються в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, на підставі викладеного суд погоджується з доводами представників податкового органу щодо недотримання Позивачем умов митного режиму переробки товару на території України. Таке порушення може бути підставою для сплати Позивачем сум податкових зобов`язань (додаткового імпортного збору на суму 2749418,13 грн. та податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) на суму 11547556,13 грн. за МД №401090002/2015/014279 від 15.07.2015), на яку було надане таке умовне звільнення та пені, нарахованої відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання такого умовного звільнення від оподаткування.

Таке порушення не наділяє Відповідача правом донарахування відповідних митних платежів, там паче, правом на застосування оскаржуваних штрафних санкцій. Відповідно до статті 129 цього Кодексу таке порушення є підставою лише для донарахування пені.

Саме не врахування Відповідачем положень п.206.16. ст.206 Податкового кодексу України та ч.1 ст.295, ч.1 ст. 303 МК України стали наслідком для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до положень статті 275 МК України у випадках, передбачених законами України, з метою захисту економічних інтересів України та українських товаровиробників у разі ввезення товарів на митну територію України, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися особливі види мита, в тому числі додатковий імпортний збір.

За змістом вимог ст.2 Закону України "Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року" від 28 грудня 2014 року N 73-VIII об`єктами оподаткування додатковим імпортним збором є товари, визначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 277 МК України, тобто товари, ввезені на митну територію України.

Таким чином, товар, ввезений за МД №401090002/2015/014279 від 15.07.2015 на митну територію України, є об`єктом оподаткування додатковим імпортним збором.

В зв`язку з цим, суд вважає безпідставними доводи Позивача, що такий товар не підлягає оподаткуванню додатковим імпортним збором.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах Відповідач наділений виключно повноваженнями щодо стягнення митих платежів визначених при проведенні митного оформлення даного товару та нарахування пені відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання такого умовного звільнення від оподаткування, а тому податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 22.08.2017р. №0016461409 та №0016471409 винесені не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для їх винесення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.

Згідно п. 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суд справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі при оцінці доводів представників сторін.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД у вигляді судового збору в сумі 268068,27грн. підлягають відшкодуванню шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 22.08.2017р. №0016461409 та №0016471409.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД (м.Житомир, вул.Авіаторів,9, ЄДРПОУ 38267169) у вигляді судового збору в сумі 268068,27грн. підлягають відшкодуванню шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області (10003, м.Житомир, вул. Юрка Тютюнника,7, ЄДРПОУ 39459195).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 12 вересня 2019 року