Справа № 296/55/12- к

1/296/7/19

Вирок

Іменем України

11 вересня 2019 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі :

головуючого ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, розлученого, маючого на утриманні сина 2001 року народження, прож. АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

за ст.ст. 366 ч.1, 15 ч.2, 191 ч.4, 15 ч.2, 191 ч.5, 219 ч.1, 366 ч. 1 КК України,-

встановив :

ОСОБА_5 , органами досудового слідства та державного обвинувачення, обвинувачується в тому, що займаючи посаду голови правління ВАТ «Лезниківський кар`єр», розташованого за адресою с. Червоногранітне Володарсько-Волинського району Житомирської області, вул. Леніна, № 1, будучи депутатом Володарсько-Волинської районної Ради, являючись службовою особою, яка здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції скоїв умисні злочини, а саме замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб, перевищення службових повноважень, зловживання службовим становищем, службове підроблення та доведення до банкрутства за таких обставин.

Так, 10 серпня 2004 року згідно протоколу №1 засідання Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_5 призначено на посаду голови правління зазначеного Товариства і у зв`язку з цим наділено організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

Згідно п.8.4.11 Статуту ВАТ «Лезниківський кар`єр», зареєстрованого Володарсько-Волинською райдержадміністрацією 30 жовтня 1996 року за №45 та змін до нього, зареєстрованих Володарсько-Волинською райдержадміністрацією 01 квітня 2005 року за №12851050002000052 голова правління має право:

- без доручення представляти інтереси Товариства в його відношеннях з іншими юридичними особами, державними та іншими органами, організаціями, а також чинити дії від імені Товариства;

-розпоряджатися коштами та майном Товариства у межах, що визначені Статутом Товариства, рішеннями Загальних зборів акціонерів та рішеннями Спостережної ради;

-підписувати доручення;

-по узгодженню із Спостережною радою укладати угоди, передавати в оренду, заставу нерухоме та інше майно Товариства, розмір яких становить більш як десять відсотків Статутного фонду Товариства, що складає 57 733 грн.;

-виконувати інші функції, що випливають з цього Статуту та організаційної структури Товариства.

У відповідності до п.1 кваліфікаційних характеристик директора, (начальника, іншого керівника підприємства) довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №336 від 09.12.2004 року діяти у відповідності до чинного законодавства; повинен знати: закони, постанови, укази, розпорядження, рішення та інші нормативно-правові акти органів державної влади і місцевого самоврядування, які регулюють порядок діяльності підприємства.

В кінці лютого 2006 року, отримавши з ДПІ у Печерському районі м. Києва припис про заборону відчуження майна від 22 лютого 2006 року у зв`язку з тим, що всі основні засоби ВАТ «Лезниківський кар`єр» знаходяться у податковій заставі, в порушення вимог п.п.17.1.8 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року (зі змінами та доповненнями), з метою заволодіння майном ВАТ «Лезниківський кар`єр», а саме під`їзної залізничної колії протяжністю 5101,16 м., використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, умисно та з корисливих мотивів, не звернувшись до Спостережної ради та не отримавши згоду ДПІ у Печерському районі м. Києва, в адміністративному приміщенні Товариства дав вказівку своєму підлеглому ОСОБА_6 , який не був обізнаним у злочинних намірах свого керівника, виготовити договір купівлі-продажу №01/02/06, в якому вказати особу продавця ВАТ «Лезниківський кар`єр» в особі голови правління ОСОБА_5 , а особу покупця ОСОБА_7 , який є його рідним братом. При цьому ОСОБА_5 , зловживаючи своїм службовим становищем, розпорядився поставити дату укладання договору 30 січня 2006 року, тобто внести завідомо для нього неправдиву інформацію до офіційного документу.

В цей же період часу, продовжуючи свої злочинні дії, направленні на незаконне заволодіння майном ВАТ «Лезниківський кар`єр», достовірно знаючи, що у відповідності до п.п.8.2.2., 1.20. 5-1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 р. зі змінами та доповненнями, згідно якого залізнична колія є основним засобом 1 групи і її продаж може здійснюватися лише за умови проведення незалежної оцінки, ОСОБА_5 , умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, в адміністративному приміщенні Товариства дав вказівку своєму підлеглому ОСОБА_6 виготовити додаток №1 до договору купівлі-продажу №01/02/06 - протокол узгодження договірної ціни, в якому вказати, що ВАТ «Лезниківський кар`єр» в особі ОСОБА_5 і фізична особа ОСОБА_7 узгодили ціну під`їзної колії в розмірі 65000 грн., тобто фактично вказав залишкову вартість цієї під`їзної залізничної колії. Крім цього, ОСОБА_5 , зловживаючи своїм службовим становищем, дав ОСОБА_6 незаконну вказівку на виготовлення акту прийому-передачі під`їзної колії без дати, згідно якого ВАТ «Лезниківський кар`єр» передав, а ОСОБА_7 прийняв під`їзну залізничну колію протяжністю 5101,16 м. від в.п.стр.№1 ВАТ «Лезниківський кар`єр» до ізостика сигналу М-1 ст. Топорище.

Виготовлені офіційні документи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 завірили своїми особистими підписами та печаткою Товариства. При цьому, ОСОБА_5 , зловживаючи своїм службовим становищем власноручно поставив дату в акті прийому-передачі під`їзної колії 31 січня 2006 року, тобто умисно вніс в офіційний документ завідомо неправдиву інформацію.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив всі можливі дії, безпосередньо спрямовані на незаконне заволодіння майном ВАТ «Лезниківський кар`єр», а саме під`їзною залізничною колією протяжністю 5101,16 м. від в.п.стр.№1 ВАТ «Лезниківський кар`єр» до ізостика сигналу М-1 ст. Топорище, вартістю 65 000 грн., але не довів злочин до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки наданий ним для виконання головному бухгалтеру ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_8 завірений його особистим підписом наказ №21 про списання та зняття з бухгалтерського обліку під`їзної колії, остання, акцентувавши увагу ОСОБА_5 на незаконності даного розпорядження, відмовилась його виконувати.

Крім цього, ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння майном Товариства шляхом привласнення та зловживання своїм службовим становищем повторно, умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, ОСОБА_5 , являючись службовою особою, в період грудня 2006 року по 29 грудня 2007 року вчинив дії, що призвели до стійкої фінансової неспроможності ВАТ «Лезниківський кар`єр».

Так, 19 травня 2003 року між ВАТ «Лезниківський кар`єр» в особі керуючого санацією ОСОБА_9 та фірмою «East West Import Export Company Limited» в особі директора ОСОБА_10 укладено договір позики №03/05 03, згідно умов якого фірма «East West Import Export Company Limited» надає Товариству кредит в розмірі 4 300 000 доларів США із терміном кінцевого погашення 19 травня 2009 року. Вказаний договір у відповідності до чинного законодавства 30 травня 2003 року був зареєстрований в головному управління НБУ по м. Києву і Київській області за №11/007-9372.

З метою доведення до банкрутства та подальшого заволодіння майном ВАТ «Лезниківський кар`єр» повторно, голова правління Товариства ОСОБА_5 , достовірно знаючи про відсутність будь-яких фінансових вимог з боку фірми «East West Import Export Company Limited», в період грудня 2005 березня 2006 року, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно та з корисливих мотивів, в адміністративному приміщенні Товариства дав вказівку своєму підлеглому ОСОБА_6 , який не був обізнаним у злочинних намірах свого керівника, виготовити додаткову угоду №1 до договору №03/05 03 від 19 травня 2003 року, згідно якої фірма «East West Import Export Company Limited» та ВАТ «Лезниківський кар`єр» в особі ОСОБА_5 домовились розірвати вищевказаний договір з терміном погашення отриманих сум та відсоткових платежів на протязі 1 місяця з дня підписання цієї угоди. Окрім цього, дав незаконну вказівку датувати угоду не фактичною датою виготовлення, а 19 липня 2005 року, тобто внести до офіційного документа завідомо для нього неправдивих відомостей. Виготовлений офіційний документ ОСОБА_5 завірив своїм особистим підписом та печаткою Товариства, і таким чином уклав завідомо невигідну для підприємства угоду, яку у відповідності до чинного законодавства України в Національному Банку України зареєстровано не було.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями ОСОБА_5 штучно створив фінансову неспроможність виконання вимог ВАТ «Лезниківський кар`єр» перед фірмою «East West Import Export Company Limited».

Після цього, з метою заволодіння майном Товариства повторно, 05 червня 2006 року, діючи умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, ОСОБА_5 від імені ВАТ «Лезниківський кар`єр» подав до Господарського суду м. Києва заяву №174 про порушення справи про банкрутство.

В заяві про порушення справи про банкрутство ОСОБА_5 вказав, що 19 липня 2005 року настав термін виконання зобов`язань боржника (ВАТ «Лезниківський кар`єр») перед фірмою «East West Import Export Company Limited» на загальну суму 764 417,43 грн.

25 грудня 2005 року настав термін виконання зобов`язань перед кредиторами боржника у відповідності з умовами мирової угоди, затвердженої господарським судом Житомирської області 19 листопада 2002 року у справі про банкрутство боржника на загальну суму 1 086 296,24 грн.

Загальна сума кредиторської заборгованості боржника станом на 01 червня 2006 року складає 2 299 706,86 грн.

Заборгованість по обов`язкових платежах складає 175 703, 71 грн.

Також в заяві вказано про наявність коштів в касі Товариства та на розрахункових рахунках в загальній сумі 26 795,22 грн., дебіторська заборгованість в сумі 99 787,06 грн., залишкова вартість основних засобів в сумі 3 630 791,83 грн. та дані про збитковість підприємства.

В поданій заяві ОСОБА_5 акцентував увагу на те, що задоволення вимог фірми «East West Import Export Company Limited» в сумі 764 417,43 грн. призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами в повному обсязі, так як у зв`язку з тим, що майно боржника знаходиться в податковій заставі і Товариство не має можливості проводити розрахунки з кредиторами за рахунок реалізації частини майна.

18 липня 2006 року ухвалою Господарського суду м. Києва за заявою ВАТ «Лезниківський кар`єр» в особі його голови правління ОСОБА_5 порушено справу №43/504 про банкрутство Товариства та призначено її розгляд на 30 серпня 2006 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30 серпня 2006 року по справі №43/504 з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів, заявника зобов`язано подати у десятиденний строк до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар`єр». Цією ж ухвалою за клопотанням ОСОБА_5 розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7 і зобов`язано його на затвердження суду надати реєстр вимог кредиторів боржника.

При цьому ОСОБА_5 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, будучи зобов`язаним у відповідності до п.1 кваліфікаційних характеристик директора, (начальника, іншого керівника підприємства) Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №336 від 09.12.2004 року діяти у відповідності до чинного законодавства, діючи умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, в порушення ст.3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», при подачі клопотання, укрив від суду факт родинного зв`язку з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та яка є його близьким родичем і, відповідно до п. 1.26 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, пов`язаною особою.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння майном Товариства в особливо великих розмірах, голова правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_5 , на початку листопада 2006 року виконуючи свою власну роль у здійсненні злочинного наміру, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, в адміністративному приміщенні Товариства дав вказівку своїм підлеглим ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , які не були обізнані у злочинних намірах свого керівника, виготовити за допомогою комп`ютерної техніки заяви про визнання конкурсними кредиторами фірму «East West Import Export Company Limited» та ТОВ «Омега», вказавши в цих заявах кредиторські вимоги.

При цьому, являючись співзасновниками ТОВ «Омега» і, відповідно, пов`язаними особами ОСОБА_5 і особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, достовірно знали про те, що будь-яка кредиторська заборгованість Товариства перед ТОВ «Омега» відсутня.

Вказані заяви ОСОБА_5 06 листопада 2006 року подав до Господарського суду м. Києва.

Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном Товариства в особливо великих розмірах повторно, в середині листопада 2006 року голова правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_5 в адміністративному приміщенні Товариства дав вказівку своїм підлеглим ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , які не були обізнані у злочинних намірах свого керівника, виготовити за допомогою комп`ютерної техніки повідомлення до Господарського суду м. Києва про визнання ВАТ «Лезниківський кар`єр» майнових вимог вищезазначених суб`єктів підприємницької діяльності та їх включення до четвертої черги вимог кредиторів.

Після виготовлення вказаних повідомлень, голова правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_5 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та яка займала посаду арбітражного керуючого даного Товариства, будучи службовими особами, зловживаючи службовим становищем, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, з метою привласнення майна Товариства, у невстановленому слідством місці та час за підписали та скріпили печатками повідомлення до Господарського суду м. Києва про визнання ВАТ «Лезниківський кар`єр» майнових вимог фірми «East West Import Export Company Limited» в сумі 881 645,97 грн., ТОВ «Омега» в сумі 246 735 грн. та їх включення до четвертої черги вимог кредиторів, які разом із заявами про визнання конкурсними кредиторами подали до суду.

29 листопада 2006 року ОСОБА_5 подав до Господарського суду м. Києва реєстр вимог кредиторів, до якого безпідставно включив ТОВ «Омега» та штучно створеного кредитора фірму «East West Import Export Company Limited».

На підставі наданих ОСОБА_5 документів, в яких містились завідомо неправдиві відомості 21 грудня 2006 року ухвалою Господарського суду м. Києва по справі №43/504 було визнано кредиторами фірму «East West Import Export Company Limited» на суму 881 645,96 грн. та ТОВ «Омега» на суму 246 735,00 грн., що призвело до незаконного набуття даними суб`єктами господарювання права на безпідставне відшкодування неіснуючої заборгованості та, як наслідок, в подальшому привласнення чужого майна в особливо великих розмірах, але ОСОБА_5 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вчинили всі можливі дії, спрямовані на повторне заволодіння майном Товариства в особливо великих розмірах, але не довели злочин до кінця з причин, які не залежали від їх волі, оскільки ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16 жовтня 2007 року ТОВ «Омега» виключена з реєстру кредиторів ВАТ «Лезниківський кар`єр», а фірма «East West Import Export Company Limited» на протязі всього часу фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ «Лезниківський кар`єр» не пред`являло і не пред`являє жодних претензій Товариству щодо повернення боргу.

Таким чином, діями ОСОБА_5 державним інтересам, спричинено велику матеріальну шкоду на суму 175704,89 грн., а саме в особі ВолодарськоВолинської ДПІ на суму 35356,68 грн., ДШ у Печерському районі м. Києва на суму 109362,50 грн., Управлінню ПФУ у Печерському районі м. Києва на суму 30985,71 грн., а також іншим кредиторам на суму 627273,14 грн., а саме в особі ВАТ «Завод «Будматеріали» на суму 286827,16 грн., ДТГО «Південно-Західна залізниця» на суму 156445, 98 грн., ВАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» на суму 184000грн. завдано великої матеріальної шкоди, а всього на загальну суму 802 978,03 грн.

Вказані дії підсудного ОСОБА_5 органами досудового слідства кваліфіковані як:

- умисні дії, що виразилися у замаху на заволодіння чужого майна у великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ст. 15.ч.2, ст. 191 ч. 4 КК України.

- умисні дії, що виразилися у замаху на привласнення чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, повторно, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ст. 15.ч.2, ст. 191 ч. 5 КК України.

- умисні дії, що виразилися у службовому підробленні, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ст. 366 ч. 1 КК України.

- умисні дії, що виразилися у доведенні до банкрутства, тобто умисному, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб вчинення службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, що завдало великої матеріальної шкоди державі та кредиторам, ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ст. 219 ч. 1 КК України.

- умисні дії, що виразилися у службовому підробленні, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ст. 366 ч. 1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 , свою вину у вчиненні вказаних вище злочинів не визнав та дав покази, що він не визнає себе винним у вчиненні злочинів та в пред 'явленому йому обвинуваченні в повному обсязі.

Кримінальна справа відносно нього була порушена прокурором Житомирської області за матеріалами і заявами осіб, які намагалися здійснити рейдерське захоплення ВАТ «Лезниківський кар`єр», в якому він працював головою правління та був його акціонером.

Внаслідок підробки ними протоколу загальних зборів акціонерів від 23 січня 2007 року він був незаконно звільнений з посади і ВАТ фактично ними було захоплене.

Тільки в результаті реалізації свого права на судовий захист йому вдалося захистити свої права, довести факт підробки протоколу загальних зборів і добитися відновлення його на посаді голови правління.

Добитись припинення рейдерського захоплення товариства.

Так, рішенням господарського суду м. Києва від 08.10.2017 року по справі №21/220 за позовом ОСОБА_12 до ВАТ «Лезниківський кар`єр» та за участю його представників, акціонера ОСОБА_13 були визнані недійсними з моменту прийняття рішення, що прийняті черговими загальними зборами акціонерів ВАТ «Лезниківський кар`єр», які оформлені протокол №1 від 23 січня 2007 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2008 року рішення господарського суду м. Києва від 08.10.2008 року залишено без змін.

Судовими рішеннями встановлено факт незаконного набуття повноважень головою правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_14 з 23 січня 2007 року.

Збори акціонерів були проведені в результаті підробки підписів акціонерів ОСОБА_13 в дорученні від її імені на його ім`я на представництво її інтересів на зборах.

Підроблення його підпису в журналі реєстрації акціонерів та їх уповноважених представників, що прибули на загальні збори ВАТ «Лезниківський кар`єр» 23.01.2007 року, також встановлено цим рішенням господарського суду м. Києва.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2008 року встановлено факт незаконності його звільнення з голови правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» 23 січня 2007 року і поновлено на роботі з моменту звільнення.

Привертає увагу, що законне керівництво ВАТ і його акціонери до нього жодних претензій не мають і відкликали свого представника в справі, який був наділений такими повноваженнями рейдерами та відмовилися від позовних вимог до нього згідно до заяви ВАТ «Лезниківський кар`єр», яка знаходиться в томі 5 на аркуші 225.

Його обвинувачення у вчиненні злочинів грунтується на доказах, які слідству надавали рейдери та були отримані органом досудового слідства за їх сприяння.

Тому дані докази ніби його вини є явно недостовірними і неправильними.

Він винним себе у замаху викрасти під`їзну залізничну колію не визнає і в цій частині його обвинувачення заявляє.

Про продаж під`їзної залізничної колії ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу №01/02/06 від 30 січня 2018 року 65 тис. грн., а не безкоштовно викрадалася ним.

Він приймав рішення про її продаж в межах своїх повноважень голови правління ВАТ.

Згоди спостережної ради для її продажу не потрібно було. Загальна протяжність під`їзної залізничної колії складає 5502 м. і її залишкова балансова вартість складала 61 512, 76 грн.

Продавалася під`їзна залізнична колія протяжністю 5101,16 м. від стрілки №1 ВАТ «Лезниківський кар`єр» до ізостика сигналу М-1 станції Топорище і її балансова залишкова вартість становила 57 030 грн.

Статутний же фонд ВАТ складав 577 437, 75 грн. Виходячи з залишкової балансової вартості колії в 57 030 грн., яка продавалася по договору і з врахуванням розміру статутного фонду ВАТ він мав право продати її без погодження зі спостережною радою.

Статутом йому дозволялося самостійно приймати рішення про укладення договорів в межах 10 % від статутного фонду, що становить 57 743 грн., тобто більше її балансової вартості.

Це слідує з п.п.5.1., 8.4.11 Статуту товариства.

Проводити оцінку колії при її продажу згідно до чинного законодавства не потрібно.

Саме тому орган досудового слідства в обвинуваченні і обвинувальному висновку не навів жодного нормативного акту, який би зобов`язував його провести таку оцінку.

Домовленість з ОСОБА_15 про продаж залізничної колії та укладення договору-купівлі продажу була досягнута 30 січня 2006 року, саме тому договір датувався 30 січня 2006 року.

Тому він не вважає, що виготовлення договору після січня місяця 2006 року з зазначенням в ньому дати його укладення 30 січня 2006 року не є підробкою офіційного документу договору.

Жодним чинним законодавством не заборонено укладати договір датою, коли сторони досягли домовленості про його укладення.

На початку листопада 2006 року даний договір купівлі продажу був розірваний.

ОСОБА_15 повернув йому свій екземпляр договору.

Це може підтвердити і ОСОБА_15 , який також звинувачується у вчиненні злочину.

Підтвердженням того, що він не винуватий у вчиненні даного злочину є постанова про пред`явлення обвинувачення у вчиненні злочину ОСОБА_15 від 22 жовтня 2007 року.

Так, ОСОБА_15 в жодних обставинах щодо купівлі-продажу під`їзної залізничної колії, як злочинних діях, не обвинувачується.

Про незаконність його обвинувачення у вчиненні злочинів свідчить і та обставина, що справа відносно ОСОБА_15 26 листопада 2007 року була незаконно виділена в окреме провадження разом з матеріалами щодо проведення загальних зборів акціонерів від 23 січня 2007 року. Виділеній кримінальній справі присвоєно було №07/085074.

Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_15 у вчиненні злочинів до цього часу до суду не направлялася на протязі майже семи років, хоч він тричі давав у його кримінальній справі пояснення.

Підтвердження відмови його і ОСОБА_15 від реалізації в подальшому договору купівлі-продажу свідчать відповіді з В.-Волинської районної ради і В.-Волинської райдержадміністрації за №137/01-15 від 25 липня 2011 року, №1190/01 від 03.08.2011 року №1231/01-10 від 15.08.2011 року про те. Що в 2006-2007 рр. заяв ОСОБА_7 щодо проведенням вибору і обстеження земельної ділянки для розміщення під`їзної залізничної колії від ст. Топорище до с. Червоногранітне, надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду не надходило.

Також підтвердженням тому, що він не мав наміру викрадати колію є те, що подаючи заяву про банкрутство товариства до Господарського суду м. Києва, він включив під`їздну залізничну колію до основних засобів і оцінки їх залишкової вартості в 3630791,83 грн. та підписав її 05.06.2006 року.

Позиція головного бухгалтера ВАТ щодо продажу колії абсолютно не перешкоджала йому здійснити такий продаж.

Звинувачуючи його в тому, що він не продав колію з тієї причини, що головний бухгалтер ВАТ йому завадила це зробити, прокуратурою не наведено жодного доказу того, як дії головного бухгалтера могли йому перешкодити продавати колію.

Не вказано які такі непереборні ним обставини були створені головним бухгалтером, що завадили йому продати колію.

Він не згоден з оцінкою вартості колії оцінювачем. Оцінювач не є фахівцем щодо оцінки технічного стану колії. Виходячи з технічного стану колії, вона підлягала капітальному ремонту. З звіту оцінки видно, що визначення вартості колії це тільки суб`єктивна думка оцінювача і результати оцінки можуть бути використані тільки при переоцінці основних фондів.

Він не визнав себе винуватим у навмисному доведенні ВАТ до банкрутства, в незаконному набутті фірмою «East West Import Export Company Limited», ТОВ «Омега» прав на безпідставне відшкодування неіснуючої заборгованості та замаху привласнення чужого майна в особливо великих розмірах відповідно на суму 881645,96 грн. і 246735,00 грн., в службовому підробленні при цьому.

Питання укладення кредитного договору №03/05 03 з фірмою «East West Import Export Company Limited» про надання товариству кредиту в розмірі 4 300 000 доларів США із терміном кінцевого погашення 19 травня 2009 року ним не вирішувалося.

На посаду голови правління ВАТ він був призначений 10 серпня 2004 року, а договір з «East West Import Export Company Limited» було укладено арбітражним керуючим Падалко 19 травня 2003 року.

Від фірми реально надійшли ВАТ кошти в доларах США за кредитним договором.

Вказаний договір, у відповідності до чинного законодавства, 30 травня 2003 року був зареєстрований в головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області за №11/007-9372.

Проведеною ревізією КРУ в Житомирській області №06-06-09/075 від 12.07.2007 року встановлено, що на виконанні даної угоди від фірми «East West Import Export Company Limited» на протязі червня-липня 2003 року надійшло ВАТ 137 152 дол. США.

Борг ВАТ перед ТОВ «Омега» визнаний господарським судом і він жодного відношення до постановлення даних рішень судом не мав.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11 грудня 2000 року в справі №1/161/ «Б» було визнано борг ВАТ перед ТОВ «Омега» на суму 246 735 грн.

Дана ухвала судом постановлена на підставі договору №01Л, договору №02Л, Договору №03Л, контракту №1/03/99, специфікації №1, контракту №1/01/00 та специфікація №1 до нього, заяви про визнання ТОВ «Омега» кредитором, відзиву на претензію ВАТ «Лезниківський кар`єр» з визнанням боргу.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19 листопада 2002 року про затвердження мирової угоди по справі №1/161/ «Б» кредитором ВАТ встановлене наряду з іншими кредиторами ТОВ «Омега» на 246 735 грн.

Ці судові рішення на час порушення кримінальної справи і в подальшому взяття його під варту були чинними.

Виключення ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16 жовтня 2007 року ТОВ «Омега» з реєстру кредиторів справі №1/161/ «Б» значення для правової оцінки його дій немає, так як всі дії по включенню ТОВ «Омега», як кредитора в справі про банкрутство 2006 року, вчинялися до постановлення ухвали Господарським судом Житомирської області від 16 жовтня 2007 року.

Дії щодо зазначення ТОВ «Омега» кредитором ВАТ вчинялися, ним, коли судові рішення про визнання ТОВ «Омега» кредитором ВАТ були в силі.

Тому він законно вказав в заяві до Господарського суду м. Києва від 05 червня 2006 року дані, що кредитором ВАТ є ТОВ «Омега», виходячи з судових рішень, які вступили в законну силу.

Після виходу з процедури банкрутства в 2002 році ВАТ «Лезниківський кар`єр» практично не працювало до 2004 року.

Він в той період головою правління не працював і ніякого відношення до утворення боргів ВАТ не мав.

Борг підприємства за результатами укладення мирової угоди складав понад 1 млн. 200 тис. грн. Для відновлення виробництва необхідно було встановлювати електрообладнання, ремонтувати дробілки каменю, відсутній був тепловоз, транспортерна стрічка біля 800 м., потребувала ремонту дорога біля 8, 4 км. та під`їзна залізнична колія.

В товаристві були відсутні працівники. До банкрутства працювало біля 500 працівників, а після банкрутства залишилося 45 працівників.

Змінилася ситуація з реалізацією продукції ВАТ на ринку.

В 2005 році підприємство не працювало внаслідок зупинки діяльності його контролюючими органами. Були значні витрати на оплату електроенергії, закупку пального, оплату вибухових робіт. В період роботи його головою правління різко впав попит на продукцію товариства щебінь.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища своїм наказом в 2005 році анулювало ліцензію на користування надрами ВАТ і тому господарська діяльність ВАТ була зупинена, що вплинуло на фінансове становище товариства. Виконання ВАТ договірних зобов`язань.

Так, наказом Державного комітету природних ресурсів України №40 від 14.02.2005 року «Про анулювання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами» був анульований спеціальний дозвіл (ліцензія) за реєстраційним номером 1771 від 05.03.1999 року ВАТ «Лезниківський кар`єр».

30 травня 2005 року ВАТ звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання цього наказу частково недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12 серпня 2005 року по справі №45/250 позов був задоволений повністю. Визнано наказ Державного комітету природних ресурсів України №40 щодо анулювання ліцензії ВАТ на користування надрами недійсним.

Таким чином, з 14 лютого 2005 року і по день набрання законної сили рішенням суду від 12 серпня 2005 року виробництво на ВАТ було зупинене внаслідок незаконних дій державного контролюючого органу.

ВАТ в результаті таких дій державного контролюючого органу щомісяця в середньому втрачало до 150 тис. грн. в місяць.

Саме це призвело до стійкої неплатоспроможності товариства, а не те, що він довів його навмисно до банкрутства.

З пропозицією розірвати кредитний договір звернулася до ВАТ фірма «East West Import Export Company Limited», так як змінилися умови господарювання ВАТ не могло розраховуватися з боргами.

Керівник фірми ОСОБА_16 вимагав повернути кошти.

ВАТ в силу наведених причин не могло виконувати зобов`язання за кредитним договором.

Додатковий договір про розірвання кредитного договору з фірмою був підписаний в м. Москві 19 липня 2005 року.

Додатковий договір підписав ОСОБА_16 .

Він дав вказівку Бабуцькому на підготовку додаткового договору про розірвання кредитного договору з фірмою «East West Import Export Company Limited», так як додатковий договір підписаний 19 липня 2005 року був втрачений.

Потім він його знайшов і необхідність в договорі підготовленому Бабуцькому відпала.

Його звернення до Господарського суду м. Києва з заявою про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар`єр» здійснене відповідно до вимог чинного законодавства і зазначення чи не зазначення в заяві кредитором фірми «East West Import Export Company Limited» не впливало на судові рішення за даною заявою голови правління ВАТ.

Це стверджується наступним:

З мирової угоди від 10 жовтня 2002 року по справі № 1/161/ «Б», затвердженої ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19 листопада 2002 року, слідує, що 25 грудня 2005 року настав термін виконання зобов`язань перед кредиторами ВАТ «Лезниківський кар`єр» на загальну суму 1086296, 24 грн.

З мирової угоди та ухвали суду від 19 листопада 2002 року слідує, що ВАТ в тяжке фінансове становище було поставлене ще до його призначення головою правління ВАТ 10 серпня 2004 року.

До призначення його головою правління ВАТ борг погашений не був, а залишався незмінним.

Попереднє керівництво ВАТ борг не сплатило і мирову угоду не виконувало.

Окрім того, на день звернення до Господарського суду м. Києва 05 червня 2006 року з заявою про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар`єр» мало заборгованість перед гр. ОСОБА_17 та ВАТ «Завод «Будматеріали» на суму 63316, 56 грн.

В зв`язку з даною заборгованістю 15 березня 2006 року та 27 березня 2006 року відділом ДВС у Володарськ-Волинському районі накладено арешт на кошти та рахунки ВАТ.

26 травня 2006 року, знову ж таки відділом ДВС у Володарськ-Волинському районі, накладено арешт на кошти та рахунки ВАТ в зв`язку з виконанням судового рішення по стягненню на користь гр. ОСОБА_18 , та виконавчого збору в загальній сумі 128320,50грн.

Наявність такої заборгованості ВАТ перед кредиторами не заперечується і прокуратурою.

Таким чином, заборгованість ВАТ перед кредиторами станом на 05.06.2006 року склала 1277933,32 грн.

Згідно ст. 6 ч. 2, 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ст. 82 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» встановлено мінімальний рівень заробітної плати з 01 січня 2006 року 350 грн. і даний рівень мінімальної заробітної плати був чинним до 01 липня 2006 року.

Таким чином, для звернення до Господарського суду з заявою про банкрутство боржнику (ВАТ «Лезниківський кар`єр») достатньо було на день подачі заяви мати заборгованість перед кредитором в сумі 105 000 грн.

Вказана вище заборгованість ВАТ не була задоволена протягом трьох місяців після встановленого для її погашення строку.

Таким чином, у нього були всі підстави звернутися до Господарського суду м. Києва з заявою про банкрутство ВАТ, навіть без врахування заборгованості перед фірмою «East West Import Export Company Limited».

З часу надходження коштів на рахунок товариства фірма «East West Import Export Company Limited» за договором від 19 травня 2003 року стала кредитором, а ВАТ «Лезниківський кар`єр» боржником, що слідує зі ст. 510 ЦК України.

Як відповідно до умов договору, так і згідно до положень ст. 1046 ЦК України у ВАТ виник обов`язок повернути фірмі позику (грошові кошти).

Ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника…Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги, які не забезпечені заставою майна боржника.

Грошове зобов`язання зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно до ст. 14 Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

З наведених норм права слідує, що набуття фірмою «East West Import Export Company Limited» статусу кредитора ВАТ не залежить від настання строку повернення позики.

Тому підписання ним і ОСОБА_16 додаткової угоди № 1 від 19.07.2005 року про розірвання договору позики аж ніяк не впливало на набуття фірмою статусу конкурсного кредитора.

Статус конкурсного кредитора фірмою однаково був би набутий і в тому випадку, коли б вона ним не була включена до заяви про порушення справи про банкрутство.

Крім того, ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на кредиторів покладається зобов`язання звертатися до суду з письмовими заявами до боржника. Невиконання кредиторами такого обов`язку у встановлені строки або не звернення взагалі тягне за собою погашення боргів.

Тому фірма «East West Import Export Company Limited» зобов`язана була звертатися до суду, що і було зроблено.

Фірма подала письмову заяву до господарського суду м. Києва про визнання конкурсним кредитором, яка надійшла до суду 06 листопада 2006 року.

Відповідно до вимог наведеного чинного законодавства ухвалою Господарського суду м. Києва по справі №43/504 від 21 грудня 2006 року визнано кредитором фірму «East West Import Export Company Limited» на суму 881645,96 грн.

Постанова НБУ № 602 від 22 грудня 1999 року «Про затвердження Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті» не містить обмежень та не перешкоджає кредиторам вступати з вимогами в справи про банкрутство боржників про повернення одержаних коштів.

Він також не вчиняв замаху на викрадення чужого майна в результаті дострокового розірвання договору позики та визнання в заяві про порушення провадження про банкрутство фірми конкурсним кредитором.

Кошти ВАТ від фірми надійшли реально, а повернення даних коштів фірми відповідно до договору позики і судового рішення в справі про банкрутство не може вважатися викраденням чужого майна, так як відсутнє безоплатне обернення майна на свою користь чи користь третіх осіб, а здійснюється повернення боргу позикодавцю через процедуру банкрутства.

Повідомлення ВАТ, підписане ним та арбітражним керуючим Петрусенком про визнання в повному обсязі майнових вимог фірми та ТОВ «Омега» відповідало фактичній і наявній заборгованості відповідно до кредитного договору та судовим рішенням по справі про банкрутство товариства 2002 року.

Не може бути підтвердженням вчинення ним злочину і аудиторський звіт про результати перевірки наявної кредиторської заборгованості по ВАТ, складений ПП «Аудиторська фірма «Екаунт».

Нереєстрація додаткової угоди № 1 від 19. 07. 2005 року до договору № 03/05 03 в НБУ не позбавляло обов`язку і права фірми «East West Import Export Company Limited» звернутися з вимогами в справі про банкрутство ВАТ.

Підтвердженням цьому є те, що в 2011 році Господарським судом м. Києва ще раз було підтверджено, що фірма є кредитором ВАТ і товариство сплатило борг фірмі. Це судове рішення приєднане до матеріалів кримінальної справи.

Відсутність в бухгалтерському обліку ВАТ даних про заборгованість перед ТОВ «Омега» на суму 246 735 грн. не змінювало і не припиняло дію судових рішень в справі про банкрутство ВАТ 2002 року.

Він стверджує, що додатковий договір про розірвання кредитного договору з фірмою «East West Import Export Company Limited» був підписаний в м. Москва, а саме 19 липня 2005 року ним та ОСОБА_16 .

Це може підтвердити сам ОСОБА_16 , який не був допитаний.

Жодного відношення до органів управління фірми він не мав, не має в ній жодних майнових інтересів.

Він також не працює у фірмі «East West Import Export Company Limited», не є засновником та співвласником фірми.

Надання його знайомим ОСОБА_16 довіреності на представництво інтересів фірми не є злочином і не свідчить про вчинення його ним, так як він жодних злочинних дій і інших дій в інтересах фірми не вчиняв.

Посилання органу досудового слідства на протокол № 1 чергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Лезниківський кар`єр» від 23 січня 2007 року, на яких були припинені його повноваження як голови правління ВАТ, як на доказ його вини у вчиненні злочинів безпідставне.

Як він вказував вище, рішення цих зборів акціонерів скасоване судом і він був поновлений на роботі.

Його діями не вчинено злочин при подачі клопотання про призначення Господарським судом м. Києва розпорядником майна ВАТ арбітражного керуючого ОСОБА_7 , який є його близьким родичем, що є порушенням ст. 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

ОСОБА_15 призначений розпорядником майна ВАТ ухвалою Господарського суду м. Києва від 30 серпня 2006 року по справі № 43/504 і з того часу жодних дій в порушення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не вчинив.

Його дії відповідали вимогам чинного законодавства та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В обвинуваченні відсутні будь які дані про порушення ОСОБА_15 вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Саме призначення ОСОБА_15 розпорядником майна ВАТ в справі про банкрутство не утворює будь якого складу злочину.

Надання рейдерами листа, написаного ніби від імені ОСОБА_16 на адресу ОСОБА_15 з обіцянками йому винагороди, є нічим іншим як підробкою зробленою особами, які здійснювали рейдерське захоплення ВАТ.

Підпис у цьому листі не належить ОСОБА_16 і він його не підписував.

Його діями не спричинено велику матеріальну шкоду на суму 175 704, 89 грн., а саме в особі Володарсько-Волинської ДПІ на суму 35356, 68 грн., ДПІ Печерському районі м. Києва - 109362,50 грн., Управлінню ПФУ у Печерському районі м. Києва на суму 30985,71 грн., а також іншим кредиторам в особі ВАТ «Завод «Будматеріали» на суму 286827,16 грн., ДТГО «Південно-Західна залізниця» на суму 156445,98 грн., ВАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» на суму 184000 грн.

Так, його дії щодо звернення до Господарського суду м. Києва про банкрутство ВАТ відповідали вимогам чинного законодавства і Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Дані викладені в зверненні про банкрутство відповідали фактичним даним про кредиторську заборгованість товариства виходячи з судових рішень по справі про банкрутство ВАТ за 2001 рік, кредитному договору та іншій заборгованості по судовим рішенням по стягненню коштів на користь ОСОБА_19 і ОСОБА_20 , виконавчого збору.

Його законне звернення з заявою про банкрутство ВАТ до Господарського суду у відповідності до порядку визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» помилково розцінене як злочинні дії.

Тому заборгованість ВАТ перед вище вказаними кредиторами повинна погашатися в процедурі відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а не як наслідки злочинних дій.

Наявного майна ВАТ було достатньо для розрахунку з кредиторами в процедурі відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, так як тільки балансова вартість основних засобів ВАТ складає 3630791, 83 грн.

Після зміни обвинувачення, згідно до постанови прокурора від 21.06.2018 року, ОСОБА_5 дав покази відповідно до зміненого обвинувачення.

Постановою прокурора від 21 червня 2018 року йому змінене початкове обвинувачення.

Так, з обвинувачення виключене обвинувачення його у вчиненні злочинів передбачених ст. 191 ч. 4, ст. 364 ч. 2, ст. 365 ч. 3, ст. 366 ч. 2 КК України.

Нині він обвинувачуюся у вчиненні злочинів передбачених ст. 15 ч. 2, ст. 191 ч. 5, ст. 366 ч. 1, ст. 219 ч. 1 КК України.

Після ознайомлення зі зміненим обвинуваченням він не визнає винним себе у вчиненні цих злочинів повністю.

Ознайомлення зі зміненим обвинуваченням показало, що обставини вчинення ним ніби злочинів жодних змін не зазнало.

По цим всім обставинам ним давалися детальні покази в судовому засіданні 04.11.2014 року та вони в письмовому вигляді приєднані судом до матеріалів кримінальної справи.

Покази дані ним в судовому засіданні 04.11.2014 року він повністю підтверджує та їх підтримує.

Разом з тим, він просить звернути ще раз увагу суду до наступних обставин:

Кримінальна справа проти нього була порушена прокуратурою Житомирської області на замовлення посадових осіб російської компанії «Росукркар`єр», за заявами незаконно призначених осіб в керівництво ВАТ «Лезниківський кар`єр».

Матеріали щодо ніби вчинення ним злочину збирали працівники СБУ в «кращих» своїх традиціях.

Ні працівники СБУ, ні працівники прокуратури, виконуючи замовлення і можливо не безкорисно, не звертали уваги на його доводи про рейдерське захоплення росіянами ВАТ.

Вказував, що свідченням цьому є його незаконне звільнення через підробку протоколу про проведення загальних зборів акціонерів, що є злочином.

Підтвердженням цьому є судові рішення про визнання цих зборів акціонерів не дійсними та поновлення його на роботі. Встановлення факту підробки протоколу загальних зборів акціонерів.

Встановлено, що посаду голови правління ВАТ обійняв незаконно заявник ОСОБА_21 , який подавав заяву про ніби вчинення ним злочинів.

З боку прокуратури жодної реакції на це не було. Вірніше, реакція на це була.

Щоб перешкодити йому здійснювати захист своїх інтересів, прокуратура забезпечила незаконне його взяття під варту.

Звинувачуючи його в викраденні під`їзної залізничної колії допущене перекручення певних фактів та суб`єктивна їх оцінка.

Він мав право продати частину колії. Відмова ніби головного бухгалтера списати її з балансу товариства не дозволила йому її викласти, є нісенітницею.

Бухгалтерська проводка ніколи не була перешкодою до фактичної передачі речі.

У нього складається враження, що працівники прокуратури з усього масиву законодавства вивчили кримінальний кодекс і процесуальний кодекс.

Він так стверджує тому, що обставини ніби викрадення ним колії напряму суперечать законодавству.

Так, відмова бухгалтера здійснити бухгалтерську проводку про зняття колії з балансу відповідно до норм Цивільного кодексу не є перешкодою до укладення договору купівлі продажу та фактичної передачі речі. Не є обов`язковим фактом, який документально потрібно підтверджувати при продажу майна.

Не беруться до уваги положення статуту і Кодексу про працю, згідно до яких він легко міг усунути таку перешкоду як позиція головного бухгалтера, звільнивши її з роботи.

Не беруться до уваги положення Закону України «Про бухгалтерський облік» згідно до якого за стан бухобліку перш за все є відповідальним він.

Обвинувачення його в не проведенні оцінки вартості колії при її продажу напряму суперечить нормам Закону України «Про оцінку і оціночну діяльність» з яких чітко слідує, що ВАТ не належить до суб`єктів господарської діяльності, які при продажу майна зобов`язане проводити його оцінку.

Звинувачення його в викраденні коштів на користь фірми «East West Import Export Company Limited» є протиправним.

Він жодного відношення до укладення договору позики з фірмою не мав.

Позика була реальною. Кошти надійшли ВАТ.

Більшого абсурду він ще не знав. Виявляється, що повернення коштів позичальнику є викраденням.

Яка радість для недобросовісних позичальників. Виявляється, що за підтримки прокуратури можна кошти не повертати, заявляючи кредитору, що повернення коштів позики є крадіжкою.

Прокурор ніби не бачить доказів у справі, що в судовому порядку ВАТ повернуло повністю суму позику фірмі.

Звинувачуючи його в ніби підробці договору про розірвання договору позики з користь фірмою «East West Import Export Company Limited» безпідставні.

Прокуратура не спромоглася допитати в ході слідства керівника фірми, який би підтвердив його вимоги до нього розірвати договір і повернути позику. Не допускати вирішення питання про розірвання договору та стягнення позики в судовому порядку. Це потягло б надлишкові витрати як з боку фірми і звичайно з боку ВАТ.

Керівник фірми ОСОБА_16 є єдиною особою, яка б однозначно засвідчила, що договір про розірвання був підписаний нами саме 19 липня 2005 року в м. Москві.

Тоді б знайшли підтвердження його покази про те, що він дав вказівку Бабуцькому на підготовку додаткового договору про розірвання кредитного договору з фірмою «East West Import Export Company Limited», так як додатковий договір підписаний 19 липня 2005 року був мною тимчасово втрачений.

Та те, що він потім його знайшов і необхідність в договорі підготовленому Бабуцьким відпала.

Геращенко б підтвердив, що він договір підписав саме 19 липня 2005 року в м. Москві і в пізніші періоди він інший договір заднім числом не підписував.

Проте, прокуратура не була зацікавлена в його допиті.

Тоді б його обвинувачення розсипалося.

Звинувачуючи його у викраденні коштів в інтересах ТОВ «Омега» прокуратура не звертає уваги на фактичні дані.

Так, борг ТОВ «Омега» перед ВАТ був визнаний колишнім керівництвом ВАТ, арбітражним керуючим і господарським судом у 2002 році в процесі розгляду справи про банкрутство ВАТ.

Жодного відношення до цього в 2002 році він не мав.

На час звернення ним з заявою про банкрутство ВАТ в 2006 році до господарського суду в м. Києві рішення господарського суду Житомирської області щодо боргу ВАТ перед ТОВ «Омега було чинним.

На порушення норм Конституції України про обов`язковість виконання судових рішень на території України він був звинувачений у вчиненні викрадення коштів. Це стало однією з підстав взяття мене під варту.

Спохватившись, що це судове рішення перешкоджає його обвинуваченню у вчиненні злочину, прокуратура добилася його арешту і під час перебування його під вартою правдами і не правдами 16 жовтня 2007 року , через п`ять років після постановлення господарським судом Житомирської області рішення, добилися виключення тим же Господарським судом виключення ТОВ «Омега» з реєстру кредиторів.

При цьому прокуратура забуває дати юридичну оцінку діям колишніх посадових осіб ВАТ в 2002 році, судді господарського суду, які на думку прокуратури незаконно визнали борг ВАТ перед ТОВ «Омега».

Формуючи надуманість його обвинувачення можна було вказати, що ще в 2002 році він, будучи одним з засновників ТОВ «Омега», з посадовими особами ВАТ, арбітражним керуючим, суддею господарського суду спланував і змовився викрасти кошти ВАТ для TOB «Омега» тоді коли стану головою правління ВАТ і подам до господарського суду в 2006 році заяву про банкрутство ВАТ.

Хоч якійсь би логіці піддавалося таке надумане обвинувачення.

Що стосується його обвинувачення у доведенні ВАТ до банкрутства, то воно не відповідає об`єктивній стороні складу даного злочину та ст. 6 ч. 2, 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, прокуратура формально звинувачує його в доведенні до банкрутства за реалізацію його права наданого Законом.

Однак жодних його дій, які б вели до збільшення боргових зобов`язань спрямованих на доведення до банкрутства в вину не ставить.

Договір позики з фірмою «East West Import Export Company Limited» на суму 881 645,96 грн. він не підписував. Його підписав санатор ВАТ Падалко з дозволу Господарського суду Житомирської області.

Ним же були використані кошти позики на відновлення виробництва до призначення його головою правління ВАТ 10 серпня 2004 р.

Таким чином, борг підприємства за результатами укладення мирової угоди складав понад 1 млн. 200 тис. грн., а з врахуванням позичених коштів понад 2 081 000 грн.

До утворення цього боргу він жодного відношення не мав.

Прокуратура, звинувачуючи його в доведенні до банкрутства, не дала оцінку тому факту, що в період з 14.02.2005 р. по кінець серпня 2005 р. ВАТ припинило свою виробничу діяльність по причині незаконного позбавлення його ліцензії на користування надрами.

Це саме на ці обставини він вирішив ще раз звернути увагу суду.

Більше він нічого добавити не може. Якщо в учасників процесу і суду виникнуть якісь питання, то просить дослідити його письмові покази та відповіді на запитання, так як він на даний час вже їх не пам`ятає і може допустити суперечливі неточності.

На думку органів досудового розслідування та державного обвинувачення винуватість підсудного підтверджується наступними доказами :

- показаннями свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні показав, що він з 1993 року працював в ВАТ «Лезниківський кар`єр». Приблизно з 1990-2000 року головою правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» було обрано ОСОБА_5 У1999 році ДП «Західвибухпром» подало до Господарського суду заяву про визнання ВАТ «Лезниківський кар`єр» банкрутом. В жовтні 2002 року було укладено мирову угоду з кредиторами. Умови мирової угоди товариством не виконувались, а тому, коли настав час сплачувати борги по цій мировій угоді ОСОБА_5 голова правління 01.06.2006 року зібрав збори трудового колективу. На вказаних зборах директор Товариства ОСОБА_9 , який працював по найму, доповів, що у зв`язку з важким фінансовим становищем підприємства необхідно подати до господарського суду заяву про визнання ВАТ «Лезниківський кар`єр» банкрутом. Всі з цим погодились. Тоді було подано відповідну заяву до господарського суду, яку підписав голова правління ОСОБА_5 Господарським судом м. Києва було порушено справу про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар`єр», призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7 . Пізніше йому стало відомо, що ОСОБА_7 є рідним братом ОСОБА_5 . Хто складав реєстр кредиторів для подачі до господарського суду, йому невідомо. Даним питанням займався ОСОБА_5 та ОСОБА_9 . У 2003 році ВАТ «Лезниківський кар`єр» отримало кредит від фірми «East West Import Export Company Limited» в сумі приблизно 137 тис. доларів США. Вказані кошти відразу були перераховані одній американській фірмі, від якої ВАТ «Лезниківський кар`єр» раніше також отримало кредит. Згідно договору з фірмою «East West Import Export Company Limited» строк погашення кредиту наставав у 2009 році. Господарським судом було затверджено список кредиторів, в якому, зокрема, було затверджено фірма «East West Import Export Company Limited» на суму 881645 грн. Також кердитором було визнаноТОВ «Омега», директором якої певний час був ОСОБА_7 на суму 246735 грн. Будь-яких документів, які б підтверджували господарські стосунки з ТОВ «Омега» у ВАТ «Лезниківський кар`єр» відсутні. У квітні 2006 року за вказівкою ОСОБА_5 він особисто готував проект договору від 30.01.2006 року на продаж під`їзної залізничної колії довжиною більш 5 км. Договір підписав ОСОБА_5 , покупцем був ОСОБА_7 . Перший варіант цього договору передбачав покупцем ОСОБА_18 . Будь-яких коштів за колію ні в касу ні на розрахунковий рахунок ТОВ «Лезниківський кар`єр» не надходило. Вказана колія на момент продажу перебувала у податковій заставі. ОСОБА_5 звертався до ДПІ з проханням надати дозвіл на продаж вказаної колії, однак ДПІ своїм листом заборонило це робити. Не дивлячись на це ОСОБА_5 всеодно продав залізницю.

- показаннями свідка ОСОБА_8 , які були оголошені в судовому засіданні, з яких вбачається, що з листопада 2005 року вона працює головним бухгалтером ВАТ «Лезниківський кар`єр» с. Червоногранітне Володарсько-Волинського району. Приблизно в травні-червні 2006 року директор ВАТ ОСОБА_9 , який працював по договору, зібрав збори трудового колективу. На зборах обговорювалось питання про те, що необхідно подати заяву до господарського суду про визнання товариства банкрутом, оскільки на той час була дуже велика кредиторська заборгованість. Крім того надійшов час розраховуватись з кредиторами по першому банкрутству, по якому було укладено мирову угоду. По питанню порядку денного доповідав ОСОБА_9 . На той час кредиторська заборгованість становила близько 1 млн. грн. Ніхто проти банкрутства не заперечував. Після цього на вимогу директора ОСОБА_9 вона підготувала йому списки кредиторів та дебіторів. В подальшому головою правління ВАТ „Лезниківський кар`єр ОСОБА_5 було подано заяву до господарського суду про визнання ВАТ банкрутом. Господарським судом було затверджено список кредиторів, до якого зокрема було включено ОСОБА_9 на суму 72 883,94 грн. та ТОВ „Омега, засновником якого являється ОСОБА_5 , на суму 246 735 грн. Даних кредиторів до списку включив арбітражний керуючий ОСОБА_7 . Будь-яких бухгалтерських документів, які б підтверджували вказану заборгованість на підприємстві немає. По якій причини вони були включені до списку кредиторів, пояснити не може. В списки кредиторів, які вона готувала ОСОБА_9 вона їх не вносила. Крім того ОСОБА_7 до списку кредиторів було внесено англійську фірму «East West Import Export Company Limited» на суму 881 645,96 грн. Вказана фірма надавала ВАТ „Лезниківський кар`єр кредит. Строк погашення по даному кредиту повинен був настати в 2009 році.

В лютому 2006 року до неї прийшов ОСОБА_5 і надав їй договір купівлі-продажу та інші документи на продаж під`їзної залізничної колії. Вона сказала йому, що цю колію не можна продавати, оскільки вона перебувала в податковій заставі. Більше по даному питанню ОСОБА_5 до неї не звертався. В подальшому ОСОБА_5 продав вказану під`їзну залізничну колію. В договорі на купівлю-продаж стояла ціна 65 тис. грн. Будь-яких коштів ні в касу ні на розрахунковий рахунок за вказану колію не надходило.

23.01.07 р. відбулись загальні збори акціонерів ВАТ «Лезниківський кар`єр». На вказаних зборах також був присутній ОСОБА_5 . Восьмим питанням порядку денного було припинення повноважень голови й членів правління ВАТ „Лезниківський кар`єр і обрання нового голови й членів правління. По даному питанню виступала ОСОБА_22 , яка запропонувала припинити повноваження голови правління ВАТ „Лезниківський кар`єр ОСОБА_5 , мотивуючи це ти, що за час керування кар`єром ОСОБА_5 підприємство стало збитковим, не враховуючи думку колективу, ним ініційовано процедуру банкрутства, створено ряд фіктивних кредиторів та інше. За дану пропозицію було проголосовано одногласно. Голосували шляхом піднімання руки. ОСОБА_5 також голосував «За» і піднімав руку.

Також, ДПІ Печерського району м. Києва проведено перевірку ВАТ «Лезниківський кар`єр», у ході якої встановлено, що ОСОБА_5 продано під`їзну колію. Згідно акту перевірки №215/23-2/00292468 від 17.04.2007 року ВАТ «Лезниківський кар`єр» за вказане порушення нараховано штрафні санкції на суму 78872 грн., оскільки вказана під`їзна залізнична колія перебувала у податковій заставі.

За той час, з якого ОСОБА_5 не працює головою правління ВАТ «Лезниківський кар`єр», з бухгалтерії товариства будь-які бухгалтерські документи не зникали і ні з ким нікуди не виносились.

Крім того, свідок ОСОБА_8 , показала, що договір купівлі-продажу залізничної колії ОСОБА_5 надав їй після 20-х чисел лютого 2006 року. Через декілька днів надійшов лист про те, що майно ВАТ "Лезниківський кар`єр" знаходиться в податковій заставі. Тому, коли ОСОБА_5 надав наказ про зняття колії з бухгалтерського обліку, вона категорично відмовилась це робити. Також, ОСОБА_5 було достовірно відомо, що під`їзна колія входить до першої групи основних засобів і може бути продана лише після проведення незалежної оцінки. Але ОСОБА_5 сказав, що знає, що робить. Про проведення оцінки вона говорила ОСОБА_5 особисто. Колія не могла бути продана по залишковій вартості. Також вона відмовилась приймати від ОСОБА_5 акт прийому-передачі колії.

Десь в жовтні 2006 року вона бачила відбитки печатки фірми «East West Import Export Company Limited» на клаптику паперу на робочому столі ОСОБА_5 . Це був не бланк будь-якого документу, а проста чернетка. Відбиток печатки був "мокрий". Представників фірми «East West Import Export Company Limited» вона жодного разу не бачила, її, як головного бухгалтера вказаним працівникам ніколи ОСОБА_5 не представляв.

Особисто вона реєстр кредиторів не складала, а лише надала дані бухгалтерського обліку по кредиторам ОСОБА_9 . Також вона надавала акти звірок взаємних розрахунків. Що стосується ТОВ "Омега" то нею був підготовлений акт звірки взаємних розрахунків, в якому нею було вказано, що сума боргу перед ТОВ "Омега" в сумі 246 735 грн. реструктуризована у відповідності з умовами мирової угоди від 19.11.2002 року. Тобто підставою для внесення в список кредиторів ТОВ "Омега" було рішення Господарського суду. Хоча заявлені в ухвалі Господарського суду м. Києва від 21.12.2006 р. вимога ТОВ "Омега" на суму 246735 грн. в обліку ВАТ "ЛК" не обліковані і ніякими первинним документами не підтверджуються.

Це підтвердилось проведеною аудиторською перевіркою.

Окрім цього вона особисто готувала розрахунок за прострочення платежів згідно договору з фірмою «East West Import Export Company Limited». В першому екземплярі вона поставила свою посаду, підпис та прізвище. Але ОСОБА_9 особисто переправив цей екземпляр розрахунку, проставивши посаду директора ОСОБА_10 . Цей розрахунок вона робила за період з 19.08.2005 року по 19.08.2006 року. Тобто розрахунок вона робила саме 19.08.2006 року.

Вона була членом правління ВАТ. Чи проводились засідання спостережної ради ВАТ, не знає. Їй відомо, що до спостережної ради була включена ОСОБА_23 , але вона її жодного разу не бачила.

Стверджує, що проект додаткової угоди про розірвання договору позики з фірмою «East West Import Export Company Limited» був виготовлений в 2006 році, десь навесні. До цього часу ніяких розмов про розірвання договору не було. Вона б про це як головний бухгалтер знала б. Таким чином дата укладання, яка вказана в договорі не відповідає дійсності. Окрім цього, копія цієї угоди була засвідчена секретарем Топорищенської сільської ради ОСОБА_24 лише 24 березня 2006 року.

В момент вчинення крадіжки будь-яких бухгалтерських документів в сейфі ОСОБА_5 не було.

На її думку, укладання такої угоди потрібно було лише з тією метою, щоб штучно створити кредиторську заборгованість перед фірмою «East West Import Export Company Limited», з якою пов`язаний ОСОБА_5 ;

- показаннями свідка ОСОБА_25 , який в судовому засіданні показав, що він працює землевпорядником Топорищенської сільської ради з 2003 року, на території якої знаходиться ВАТ «Лезниківський кар`єр», до якого із залізничної станції «Топорище» веде залізнична колія. Кому належить ця залізнична колія, йому невідомо, але вона знаходиться на землях запасу Топорищенської сільської ради. 16.08.2006 р. біля Топорищенскьої сільської ради він зустрів ОСОБА_9 , який займав посаду директора ВАТ «Лезниківський кар`єр». ОСОБА_9 показав йому звернення до Топорищенської ради щодо отримання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду, на якій знаходиться вищевказана залізнична колія, придбана ОСОБА_7 у ВАТ «Лезниківський кар`єр». Вказане звернення було від імені ОСОБА_7 . До звернення додавався акт прийому-передачі вказаної залізничної колії. Подивившись документи, він рекомендував ОСОБА_9 надати їх до сільської ради, а також додати копію самого договору купівлі-продажу колії і пакет документів ОСОБА_7 , а саме паспорт, ідентифікаційний код. 12.09.2006 р. до Топорищенської сільської ради надійшло звернення ОСОБА_7 щодо отримання погодження на розміщення залізничної під`їзної колії, до якого було додано копія договору купівлі-продажу колії, копії паспорта, ідентифікаційного коду ОСОБА_7 та копія акту прийому-передачі колії. Крім цього було додано копію схеми розміщення під`їзної колії Лезниківського кар`єру. На четвертій сесії п`ятого скликання 03.10.2006 р. Топорищенською сільською радою було прийнято рішення, в якому ОСОБА_7 було рекомендовано звернутися у Володарсько-Волинську райдержадміністрацію для проведення відводу і обстеження земельної ділянки під залізничну колію.На вказаній сесії були присутні ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , як депутати Топорищенської сільської ради. Чи звертався ОСОБА_7 до В-Волинської райдержадміністрації, йому невідомо;

- показаннями свідка ОСОБА_26 , яка в судовому засіданні показала, що вона працювала секретарем в Топорищенській сільській ради та вказала, що до сільської ради поступила заява про виділення земельної ділянки під залізницю. Дана заява була прийнята, зареєстрована та передана на розгляд сесії. Яке рішення було прийняте по даній заяві не пам`ятає;

- показаннями свідка ОСОБА_27 , яка в судовому засіданні показала, що з липня 2006 року вона працювала бухгалтером ВАТ «Лезниківський кар`єр». До 23.01.2007 року головою правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» був ОСОБА_5 . Приблизно в кінці серпня на початку вересня 2006 року до неї зателефонував ОСОБА_5 і сказав, щоб вона зайшла до нього в кабінет, взяла на столі договір, ознайомилася з ним, а потім йому передзвонила. Вона ознайомилася з даним договором, це був договір на продаж під`їзної залізничної колії ВАТ «Лезниківський кар`єр». Після цього, вона зателефонувала головному бухгалтеру ОСОБА_8 і сказала, що ОСОБА_5 хоче провести по бухобліку продаж залізничної колії. ОСОБА_8 повідомила їй, що цього робити не можна, оскільки залізнична колія перебуває в податковій заставі. Після цього, вона зателефонувала ОСОБА_5 і переказала йому це. Більше на цю тему ОСОБА_5 до її не звертався. Про те, що ОСОБА_5 продав залізничну колію їй стало відомо в лютому 2007 року, коли по даному питанню працівники міліції робили перевірку;

- показаннями свідка ОСОБА_28 , який в судовому засідання показав, що в 2006 році він був акціонером ВАТ «Лезниківський кар`єр» і являвся членом спостережної ради вказаного товариства. На засідання спостережної ради його жодного разу не запрошували і він на них не був присутній. Йому відомо, що бувший голова правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_5 продав в 2006 році під`їзну залізничну колію, що належить товариству. Продаж вказаної залізничної колії ОСОБА_5 з спостережною радою не погоджував, хоча згідно статуту повинен був це зробити, оскільки її вартість становить більше 10% статутного фонду. Хто ще був членом наглядової ради не пам`ятає. Кому та за яку ціну ОСОБА_5 продав під`їзну залізничну колію йому не відомо. Крім того вказав, що ОСОБА_5 на кар`єрі з`являвся дуже рідко, зарплату виплачував мінімальну і невчасно, хоча камінь видобувався постійно. Виробничими питаннями на кар`єрі займався директор ОСОБА_9 . Дивідендів ОСОБА_5 не виплачував жодного разу, постійно говорив, що немає коштів;

- показаннями свідка ОСОБА_29 , який в судовому засіданні показав, що з 02.04.2007 р. він займає посаду директора ТОВ «Омега» м. Київ, яке виступає кредитором по справі про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар`єр» с. Червоногранітне Володарсько-Волинського району Житомирської області. В квітні 2007 р. він був обраний головою комітету кредиторів. Борг ВАТ «Лезниківський кар`єр» перед ТОВ «Омега» близько 200 тис. грн. За що виник вказаний борг йому не відомо, оскільки на той час не працював. До нього директором ТОВ «Омега» працював ОСОБА_7 . Крім старих установчих документів ТОВ «Омега» ОСОБА_7 йому не передавав, в тому числі і бухгалтерських та фінансових. Чи є будь-які підтверджуючі документи про заборгованість ВАТ «Лезниківський кар`єр» йому не відомо, у нього такі документи відсутні.

Крім того свідок показав, що директором ТОВ «Омега» він працював з початку вересня 2006 року по кінець березня 2007 року, був звільнений, а з початку квітня 2007 року знову був прийнятий на посаду директора ТОВ «Омега». До вказаних дат він відношення до ТОВ «Омега» не мав.

В серпні 2006 року він був за власним бажанням звільнений з органів МВС (працював у службі ВДСБЕЗ Солом`янського району м. Києва) і був без роботи. Під час роботи в органах МВС його служба працювала по матеріалах, які стосувались ОСОБА_5 . Коли він звільнився, то вирішив піти до того з питанням, чи може той надати йому будь-яку роботу. ОСОБА_5 йому пояснив, що у того є підприємство, яке не вело ніякої діяльності, з якого часу, не пояснив. ОСОБА_5 запропонував йому бути директором цього підприємства, а саме ТОВ «Омега», здавати звіти в податкову, при цьому пояснив, що якщо з`явиться будь-яка цікава тема, то він буде нею займатися. Юридична адреса ТОВ «Омега» була вул. Кропивницька 14 в м. Києві. ОСОБА_5 наказав змінити юридичну адресу, так як закінчився строк оренди приміщення, оформити документи на відкриття рахунків, системи «Клієнт-банк» тощо. На посаду директора ТОВ «Омега» він був оформлений наказом. Хто підписував наказ, не пам`ятає. Він подав документи щодо зміни юридичної адреси. У даний час юридична адреса ТОВ «Омега» - м. Київ, вул. Кіквідзе 13.

Він ознайомився із Статутом ТОВ «Омега» в редакції 2006 року. Згідно Статуту засновниками Товариства є ОСОБА_12 дружина ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . ОСОБА_7 він бачив два рази, коли були збори кредиторів ВАТ «Лезниківський кар`єр» в м. Києві та в с. Червоногранітне. Про те, що ОСОБА_7 є рідним братом ОСОБА_5 він дізнався лише десь в червні-липні 2007 року в ході судового засідання Верховного Суду України по справі щодо ВАТ «Лезниківський кар`єр». ОСОБА_12 він бачив один раз в м. Києві з питання переоформлення юридичної адреси ТОВ «Омега». Та сама знайшла його по мобільному телефону. Більше він з нею не спілкувався.

Головного бухгалтера в ТОВ «Омега» під час його призначення на посаду директора не було і у даний час бухгалтера в ТОВ «Омега» немає.

Окрім статутних та реєстраційних документів, будь-яких інших документів по ТОВ «Омега» йому ніхто не передавав і він їх не бачив. У ОСОБА_5 він не цікавився, чи є будь-які документи по ТОВ «Омега». Він займався тим, що складав бухгалтерську звітність і здавав в контролюючи органи (податкова, пенсійний фонд тощо). Баланс підприємства нульовий, будь-якого руху по розрахунковим рахунком ТОВ «Омега» не проводилось.

Будь-якої заробітної плати він не отримував, так як ТОВ «Омега» не працювало, він заробітною платою у ОСОБА_5 не цікавився, так як той йому одразу дав зрозуміти, що як тільки підприємство запрацює, тільки тоді він буде отримувати заробітну плату. Він неофіційно працював паралельно в іншому підприємстві, де отримував заробітну плату.

В бухгалтерських звітах (балансі підприємства) будь-якої заборгованості не рахувалось.

Про те, що ТОВ «Омега» є кредитором ВАТ «Лезниківський кар`єр» він дізнався коли на юридичну адресу прийшло запрошення ТОВ «Омега» прийняти участь в засіданні комітету кредиторів, тобто десь у січні 2007 року. Він приймав участь в засіданні комітету кредиторів як представник ТОВ «Омега».

Судячи по штампу Господарського суду м. Києва, який міститься на заяві, цю заяву про визнання конкурсним кредитором на суму 246 735 грн. щодо боржника ВАТ «Лезниківський кар`єр» ним була підписана на початку листопада 2006 року. На підпис цю заяву йому надав юрист, якого ОСОБА_30 найняв для юридичної допомоги. Прізвища юриста не пам`ятає. Юрист, на його думку, який надав цю заяву йому на підпис працює в м. Києві. Юристи самі зв`язувалися з ним по телефону, просили підійти і підписати той або інший документ. Юристів, які працювали на ОСОБА_5 було близько п`яти.

Як директор ТОВ «Омега» повідомлення від ВАТ «Лезниківський кар`єр» про визнання боргу, яке датовано 28 листопада 2006 року він не отримував.

Чи приймав він участь, як представник ТОВ «Омега», в засіданнях Господарського суду щодо визнання ВАТ «Лезниківський кар`єр» банкрутом, не пам`ятає.

Про те, що рішенням Господарського суду ТОВ «Омега» внесено до списку кредиторів ВАТ «Лезниківський кар`єр» він дізнався перед засіданням кредиторів.

Він приймав участь в двох засіданнях кредиторів ВАТ «Лезниківський кар`єр».

Перед початком засідання зборів кредиторів 12 січня 2007 року до нього звернувся юрист, який працює на ОСОБА_5 , прізвища він його не знає, і сказав, що у ході голосування необхідно голосувати за те, щоб головою комітету кредиторів був обраний представник ТОВ «Омега», членами комітету кредиторів фірма «East West Import Export Company Limited», ТОВ «Омега» і ОСОБА_18 , так як ці юридичні і фізична особи є найбільшими кредиторами ВАТ «Лезниківський кар`єр». У ході засідання він голосував згідно даних йому вказівок. Особисто ОСОБА_5 йому таких вказівок не давав, той взагалі намагався з ним не спілкуватися. Йому було зрозуміло, що ініціатива голосування саме так, як це відбувалось на засіданні, була ОСОБА_5 , так як той був раніше співзасновником ТОВ «Омега», юрист також працював на нього.

Як він вже казав, він приймав участь в двох засіданнях зборів кредиторів. Один раз 12 січня 2007 року, коли ТОВ «Омега» було обрано головуючим зборів, ОСОБА_18 секретарем. Другий раз він брав участь в зборах кредиторів ВАТ «Лезниківський кар`єр» десь у квітні 2007 року в с. Червоногранітне, але це засідання не відбулось.

Таким чином, він може стверджувати, що якщо він не приймав участь в інших засіданнях, то, відповідно, не вносив будь-яких пропозицій, не виступав з докладами, а саме з пропозиціями по зверненню до господарського суду щодо початку процедури санації ВАТ «Лезниківський кар`єр», призначення керуючим санацією ОСОБА_7 . Дійсно він підписав протоколи від 08.02.2007 р., 22.02.2007 р., 21.01.2007 р., 16.01.2007 р. Ці протоколи йому надав той ж самий юрист, який був присутній 12.01.2007 року і інструктував його щодо голосування. Клопотання від 08.02.2007 року він також не готував, а лише підписав. Клопотання йому надав знову ж юрист.

Він підписав ці документи тому, що зі слів юриста це робилось в інтересах ТОВ «Омега», а він як директор був зацікавлений саме в цих інтересах.

ОСОБА_5 не просив його підписувати вказані вище документи, хоча він розумів, що юрист діє за його ( ОСОБА_5 ) вказівками.

Він не пам`ятає, чи підписував він акт взаємозвірки з ВАТ «Лезниківський кар`єр».

За час своєї роботи на вказаній посаді він жодного разу не діяв за власною ініціативою та підписував документи, які надавались юристом, який діяв за вказівкою ОСОБА_5 . Він особисто не займався фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Омега», а лише подавав бухгалтерські звіти в контролюючи органи. Про існуючу заборгованість ВАТ «ЛК» перед ТОВ «Омега» він дізнався лише у ході проведення роботи по визнання ВАТ «ЛК» банкрутом. Підготовчу роботу щодо подання заяв до Господарського суду про визнання ТОВ «Омега» конкурсним кредитором він особисто не проводив. До цього претензійну роботу до ВАТ «ЛК» він також не проводив. Він особисто (свідок) лише двічі приймав участь в засіданнях зборів кредиторів, одне з яких в квітні 2007 року не відбулось. Участі в інших засіданнях зборів кредиторів він не приймав;

- показаннями свідка ОСОБА_18 , який в судовому засіданні показав, що з 1998 року він зареєстрований приватним підприємцем. Він займається купівлею-продажем продовольчих та непродовольчих товарів, транспортними послугами, консалтинговими послугами та ін. Протягом 2005-2006 років він мав господарські стосунки з ВАТ «Лезниківський кар`єр». Зокрема, протягом вказаного часу він, як фізична особа, робив авансові платежі в касу вказаного ВАТ з метою подальшого придбання продукції, зокрема щебеню. За вказаний період він зробив приблизно 5-6 авансових платежів на суму приблизно 114-115 тис. грн. Будь-якої продукції, в тому числі і щебеню, він жодного разу не отримував і з кар`єра не вивозив. Разом з тим, декілька разів він отримував з каси ВАТ «Лезниківський кар`єр» незначні суми, зокрема 1200-1500 грн.

Він особисто був знайомий з головою правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_5 . Приблизно в вересні-жовтні 2006 року ОСОБА_5 повідомив йому, що господарським судом м. Києва порушено справу про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар`єр» і роз`яснив, що згідно процедури при банкрутстві господарський суд повинен визнати його кредитором, щоб він зміг повернути свої гроші. Також він сказав, що оформить йому заяву до господарського суду від його імені про визнання його конкурсним кредитором. Хто саме оформляв заяву від його імені про визнання конкурсним кредитором, йому не відомо. Вказану заяву, на суму 110 905 грн., до суду подавав ОСОБА_5 і в подальшому господарським судом м. Києва його було визнано конкурсним кредитором ВАТ «Лезниківський кар`єр» на вказану суму. Після цього він декілька разів приймав участь в засіданнях комітету кредиторів, на яких розглядалися питання про обрання голови комітету кредиторів ВАТ «Лезниківський кар`єр», про призначення керуючого санацією ВАТ «Лезниківський кар`єр», про стан роботи розпорядника майна ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_7 , про розірвання та визнання недійсними договорів оренди майна ВАТ «Лезниківський кар`єр» та ін.

На вказаних зборах він приймав участь також як представник фірми «East West Import Export Company Limited», Великобританія, яка також господарським судом була визнана конкурсним кредитором ВАТ «Лезниківський кар`єр». Виступати представником вказаної фірми йому запропонував ОСОБА_5 . Представником вказаної фірми він виступав згідно доручення, виданого на його ім`я 11.01.2007 року директором вказаної фірми ОСОБА_31 . Яким чином ОСОБА_5 зв`язувався з ОСОБА_31 і звідки у нього на той момент було доручення на його ім`я з печаткою фірми та підписом її директора ОСОБА_32 його не відомо. Особисто він ніколи не бачив ОСОБА_32 і не зустрічався з ним. Вищевказане доручення йому надав голова правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_5 . Деяких членів загальних зборів кредиторів, які відбулися 12.01.2006 року, вказане доручення не влаштовувало по тій причині, що воно містило в собі граматичні помилки і не відповідало вимогам Закону України «Про нотаріат». Того ж дня, тобто 12.01.2007 року, він разом з ОСОБА_5 поїхали до приватного нотаріуса в м. Києві по вул. Гончара. Там нотаріус виготовила їм текст довіреності. Вказану довіреність підписав ОСОБА_5 як представник фірми «East West Import Export Company Limited». Дана довіреність була видана на його ім`я з правом представницьких функцій. Якого змісту була довіреність у ОСОБА_5 від вказаної фірми йому не відомо, оскільки він її ніколи не бачив. Нотаріус повинна була б перевірити документи у ОСОБА_5 , на підставі яких він видавав на його ім`я довіреність, тому він вважає, що довіреність на його ім`я, як представника фірми «East West Import Export Company Limited», видана законно. На підставі вказаної довіреності він і на даний час приймає участь в засіданнях комітету кредиторів та в засіданнях господарського суду.

Які саме інтереси фірми «East West Import Export Company Limited» він повинен представляти йому сказав ОСОБА_5 . Той сказав йому, що на засіданнях комітету кредиторів він повинен підтримувати грошові вимоги вказаної фірми до ВАТ «Лезниківський кар`єр». Враховуючи суму його вимог та суму вимог фірми «East West Import Export Company Limited» він, як кредитор та одночасно представник вказаної фірми мав переважну більшість голосів перед рештою кредиторів.

ОСОБА_5 казав йому, що він буде представляти інтереси фірми «East West Import Export Company Limited» не дарма. Він зрозумів, що за це в подальшому йому належить певна винагорода. Однак в чому буде виражатись вказана винагорода ОСОБА_5 не сказав і вони цього не обговорювали. Він сприйняв це як те, що в подальшому йому поступить пропозиція про ділове співробітництво між ним та фірмою «East West Import Export Company Limited».

Про діяльність фірми «East West Import Export Company Limited», а також які стосунки були у даної фірми з ВАТ «Лезниківський кар`єр» та у зв`язку з чим у ВАТ «Лезниківський кар`єр» виникла заборгованість перед фірмою «East West Import Export Company Limited» в сумі 881 645,96 грн., йому не відомо. Про стосунки з вказаною фірмою та у зв`язку з чим виникла вказана заборгованість ОСОБА_5 йому ніколи не розповідав, а він у того про це ніколи не цікавився.

- показаннями свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні показав, що з 21.01.2007 року його обрано головою правління ВАТ «Лезниківський кар`єр». До цього він працював інженером по техніці безпеки праці в ТОВ «Росукркар`єр», яке орендує майно у ВАТ «Лезниківський кар`єр» і розробляє той же кар`єр. Коли в серпні 2006 року він прийшов працювати в ТОВ «Росукркар`єр», то головою правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» був ОСОБА_5 а директором ОСОБА_9 , який працював по договору.

За час його перебування на посаді голови правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» він вивчив фінансову та бухгалтерську документацію. В ході її вивчення він встановив, що Господарським судом було затверджено список кредиторів, до якого зокрема було включено ОСОБА_9 на суму 72 883,94 грн. та ТОВ „Омега, засновником якої являється ОСОБА_5 , на суму 246 735 грн. На скільки йому відомо, даних кредиторів до списку включили арбітражний керуючий ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . Будь-яких договорів та бухгалтерських документів, які б підтверджували вказану заборгованість на підприємстві немає. По якій причини вони були включені до списку кредиторів пояснити не може. Також до списку кредиторів було внесено ряд осіб, вимоги яких були безпідставно завищені. Крім того ОСОБА_7 та ОСОБА_5 до списку кредиторів було внесено англійську фірму «East West Import Export Company Limited» на суму 881 645,96 грн. Вказана фірма надавала ВАТ „Лезниківський кар`єр кредит. Строк погашення по даному кредиту повинен був настати в 2009 році.

Крім того, 06.04.2007 року до ВАТ «Лезниківський кар`єр» надійшов конверт з Великобританії від фірми «EWIEC Itd». Комісійно, в складі його, як голови правління ВАТ «Лезниківський кар`єр», головного бухгалтера ОСОБА_8 , бухгалтера ОСОБА_33 та начальника відділу кадрів ОСОБА_34 було відкрито вказаний Конверт. В конверті був лист англійською мовою, оригінал розписки за підписом ОСОБА_7 , в якій йшлося про те, що він отримав від фірми «EWIEC Itd» 15 тис.дол. США, за те, що він зобов`язується визнати дійсними вимоги вказаної фірми до ВАТ «Лезниківський кар`єр» при розгляді справи про банкрутство. Також, там було написано, що у випадку невиконання своїх зобов`язань він зобов`язується повернути вказані кошти. Після перекладу спеціалістом листа вони прочитали, що йому висловлювалась подяка ОСОБА_7 за те, що вказану фірму господарським судом м. Києва включено до списку кредиторів. Також, було вказано, що вони повертають йому оригінал розписки;

- показаннями свідка ОСОБА_35 , яка в судовому засіданні показала, що вона працювала бухгалтером у матеріальному столі на ВАТ «Лезниківський кар`єр», займалася лише витратами підприємства, документації ніякої не бачила. Договору з ТОВ «Омега» вона не бачила та не знає чи перераховувались гроші. З приводу рішення суду, яке визнавало ТОВ «Омега» кредитором та на підставі яких документів суд визнав ТОВ«Омега» кредитором їй не відомо. Щодо англійської фірми їй теж нічого не відомо. В силу своїх службових обов`язків, вона не здійснювала контроль за здійсненням договорів;

- показаннями свідка ОСОБА_36 , які були оголошені в судовому засіданні, з яких вбачається, що з 1967 року по травень 2002 року він працював у ВАТ «Лезниківський кар`єр» на різних посадах. Остання посада голова правління. У 1999 або 2000 році між ВАТ «Лезниківський кар`єр» та ТОВ «Омега» був укладений договір поставки гранітної продукції. Цей договір з боку ВАТ «Лезниківський кар`єр» підписав він, з боку ТОВ «Омега», якщо він не помиляється ОСОБА_7 . Ініціатором укладання цього договору був ОСОБА_5 головний акціонер ВАТ «Лезниківський кар`єр». За умовами цього договору ВАТ «Лезниківський кар`єр» повинно поставляти гранітну продукцію, а ТОВ «Омега» проводити розрахунок за поставлену продукцію. З моменту укладання договору до 2002 року будь-яких листів, претензій щодо поставки гранітної продукції від ТОВ «Омега» не надходило. Продукцію ВАТ «ЛК» не поставляло, так як ТОВ «Омега» її не затребував. У 2002 році перед тим, як була подана заява до Господарського суду щодо відкриття справи про банкрутство, до ВАТ «Лезниківський кар`єр» приїхав представник ТОВ "Омега", не пам`ятає хто, привіз акт звірки. Покійний головний інженер ОСОБА_37 підписав цей акт звірки. В акті було вказано, що не поставка продукції відбулась з вини ВАТ «Лезниківський кар`єр». Він може сказати, це його суб`єктивна думка, що цей акт звірки просто «підсунули» ОСОБА_38 , а той не ознайомившись уважно, його підписав, так як, як він вже сказав, від ТОВ «Омега» жодної претензії до ВАТ "ЛК" не надходило. Арбітражний керуючий по справі про банкрутстві не мав права включати це підприємство до списку кредиторів. Це його особиста думка;

- показаннями свідка ОСОБА_39 , які були оголошені в судовому засіданні, з яких вбачається, що на даний час він займає посаду виконавчого директора ТОВ «Росукркар`єр». Крім того, являється акціонером ВАТ «Лезниківський кар`єр». 01.08.06 р. він як директор ТОВ «Росукркар`єр» уклав договір оренди всього рухомого та нерухомого майна ВАТ «Лезниківський кар`єр» з колишнім головою правління цього Товариства. 23.01.2007 року відбулися загальні збори акціонерів ВАТ «Лезниківський кар`єр», на яких головою правління ВАТ було обрано ОСОБА_14 . Хоменко був повідомлений про час і місце проведення зборів та був на них присутній. На даний час ОСОБА_5 заявляє, що будь-яких договорів оренди з ТОВ «Росукркар`єр» він не укладав і не підписував. Будь-яких стосунків з ОСОБА_5 він не підтримує.Після підписання договору оренди практично всі працівники ВАТ «Лезниківський кар`єр» були переведені до ТОВ «Росукркар`єр». В кінці серпня 2006 р. ОСОБА_5 подав заяву до Господарського суду м. Києва про визнання ВАТ «Лезниківський кар`єр» банкрутом. В подальшому ОСОБА_5 разом з арбітражним керуючим ОСОБА_7 рідним братом, склали та подали до суду реєстр кредиторів, до якого безпідставно включили ряд суб`єктів господарювання, зокрема, ТОВ «Омега», фірму «East West Import Export Company Limited» Великобританія гр. ОСОБА_18 , гр. ОСОБА_9 . Будь-яких документів, які б підтверджували заборгованість ВАТ «Лезниківський кар`єр» перед цими підприємствами, відсутні. Крім цього, ОСОБА_5 навесні 2006 року продав ОСОБА_7 під`їзну залізничну колію протяжністю більше 5 км. Питання продажу цієї колії ОСОБА_5 з спостережною радою не погоджував, хоча згідно Статуту повинен був це зробити. Окрім цього, ОСОБА_5 не мав права продавати цю колію, так як вона знаходилась в податковій заставі. З питання продажу колії ОСОБА_5 офіційно звертався до ДПІ в Печерському районі м. Києва. З ДПІ ОСОБА_5 було офіційно направлено припис про заборону відчуження майна, оскільки воно перебуває в податковій заставі. Не дивлячись на заборону ОСОБА_5 продав під`їзну залізничну колію своєму рідному брату ОСОБА_7 за 65 тис. грн. Хоча згідно незалежної оцінки експерта вартість даної колії складає більше 3 млн. грн. Будь-які кошти за колію ні в касу ні на розрахунковий рахунок ВАТ «Лезниківський кар`єр» не надходили;

- показаннями свідка ОСОБА_17 , які були оголошені в судовому засіданні, з яких вбачається, що він з 1960 року працює у ВАТ «Лезниківський кар`єр». У 2004 році головою правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» було обрано ОСОБА_5 . Директором товариства по договору на той час працював ОСОБА_9 . Як ОСОБА_5 так і ОСОБА_9 до людей відносились дуже погано, грубили, виражалися нецензурними словами.Заробітну плату ОСОБА_5 виплачував мізерну і не регулярно. За час роботи ОСОБА_5 кар`єр занепадав. Крім того, ОСОБА_5 міг без будь-яких підстав звільнити з роботи людину, яка йому не сподобається. У 2002 році його було безпідставно звільнено. Однак, в подальшому Володарсько-Волинським районним судом він був поновлений на роботі;

- показаннями свідка ОСОБА_40 , які були оголошені в судовому засіданні, з яких вбачається, що вона з 1987 року працювала у ВАТ «Лезниківський кар`єр». У 2004 році головою правління товариства було обрано ОСОБА_5 . За час роботи ОСОБА_5 кар`єр занепадав, заробітна плата працівникам виплачувалась дуже рідко, до людей він ставився дуже грубо. ОСОБА_5 виробництво не налагоджував, а лише продавав майно товариства, зокрема камінь, обладнання. Куди йшли виручені від цього коти їй не відомо. Крім того, ОСОБА_5 неодноразово заявляв, що люди йому не потрібні, що «рабів» на його вік вистачить;

- показаннями свідка ОСОБА_24 , яка в судовому засіданні показала, що в середині серпня 2006 року секретар їй надала лист від гр. ОСОБА_7 , в якому той просив надати дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, на якій знаходиться під`їзна колія в оренду. Також в цьому клопотанні було вказано, що дана колія придбана ним згідно акту прийому-передачі від 31.01.2006 р. До клопотання був доданий копія цього акту прийому-передачі колії. Більш ніяких документів додано не було. Вона наклала резолюцію «Для розгляду. Гр. ОСОБА_15 подати всі необхідні документи згідно чинного законодавства.» Також вона дала розпорядження землевпоряднику, щоб він контролював всі ці питання, які виникнуть по виділенню землі під цю колію. Особисто вона з ОСОБА_7 по цьому питанню не спілкувалась. Через декілька днів секретар надала їй заяву від ОСОБА_7 , в якої той просив надати погодження на розміщення залізничної під`їзної колії від с. Топорище до с. Червоногранітне на землях запасу Топорищенської сільської ради площею 5 га. До цієї заяви було додано копію договору купівлі-продажу цієї колії. У зв`язку з тим, що всі земельні питання вирішуються виключно на сесіях сільської ради, то питання виділення землі згідно заяви ОСОБА_7 було в порядку денному з однієї сесії, яка пройшла 03 жовтня 2006 року. На сесії землевпорядник виступив по питанню виділення землі ОСОБА_7 . Землевпорядник у своєму виступі зазначив, що договір купівлі-продажу не посвідчений нотаріально, що земельна ділянка, на якій розташована колія знаходиться за межами населеного пункту, а тому депутатам необхідно вирішити це питання таким чином, щоб ОСОБА_7 звернувся в районну адміністрацію. Це рішення було оформлено рішенням Топорищенської сільської ради четвертої сесії п`ятого скликання від 03 жовтня 2006 року. Дане рішення було надано на руки ОСОБА_7 , який також, до речі, приймав участь в сесії. Більше з цього питання ОСОБА_7 в сільську раду не звертався. Чи оформлено оренду землі, на якій знаходиться залізнична колія, їй невідомо. Хто саме надав їй для посвідчення копію додаткової угоди до договору №03/05 03 від 19 липня 2005 року, укладену між фірмою «East West Import Export Company Limited» та ВАТ «Лезниківський кар`єр» і коли саме, вона не пам`ятає, і саму цю додаткову угоду вона не пам`ятає;

- показаннями свідка ОСОБА_9 , який в судовому засідання показав, що на даний час він є приватним підприємцем. З 2000 року по 2004 рік він мав ліцензію арбітражного керуючого. У вересні 2000 року господарським судом його було призначено розпорядником майна ВАТ «Лезниківський кар`єр» с. Червоногранітне Володарсько-Волинського району. З квітня 2001 господарським судом його призначено керуючим санацією ВАТ «Лезниківський кар`єр». 1 серпня 2003 року його обрано головою правління вказаного товариства, а з 2 вересня 2004 року головою правління ВАТ „Лезниківський кар`єр ОСОБА_5 з ним укладено договір, згідно якого він надавав підприємству послуги керівника. В коло його обов`язків входило забезпечення поточної діяльності в межах, необхідних для забезпечення виробничого процесу. Декілька разів він, як приватна особа, продавав ВАТ «Лезниківський кар`єр» технічну продукцію, необхідну для виробничого процесу. Будь-якої заборгованості ВАТ «Лезниківський кар`єр» за вказаними операціями перед ним не має. Також він, як приватна особа, декілька разів купував у ВАТ «Лезниківський кар`єр» продукцію, зокрема камінь, заборгованості він перед ВАТ «Лезниківський кар`єр» за вказаними операціями також не має. Всі підтверджуючі бухгалтерські документи за вказаними операціями знаходяться в бухгалтерії ВАТ «Лезниківський кар`єр». У нього на даний час вказаних документів не збереглося. У вересні 2004 року головою правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» було обрано ОСОБА_5 ОСОБА_5 займався загальним керівництвом підприємства, фінансовими питаннями та укладанням господарських договорів. За період, коли головою правління був ОСОБА_5 , підприємство працювало з дуже невеликими прибутками, заборгованість перед кредиторами по мировій угоді, укладеній по першій справі про банкрутство, не погашалася. В червні 2006 року ОСОБА_5 було прийнято рішення про направлення до господарського суду заяви про визнання ВАТ «Лезниківський кар`єр» банкрутом. За вказівкою ОСОБА_5 ним було підготовлено проект відповідної заяви. Ним також було направлено заяву до господарського суду про визнання його кредитором на суму 72 883 грн. Дана заява була подана до господарського суду у зв`язку з тим, що 14 грудня 2005 року ним було укладено додаткову угоду з ОСОБА_5 до договору про надання послуг. Згідно п.1.5.вказаної угоди в разі укладення без погодження з ним мирової угоди між ВАТ «Лезниківський кар`єр» та ТОВ «Редстоун» відносно виконання договору № 5 від 01.10.2002 року йому виплачується компенсація в розмірі 10 % від суми по мировій угоді. Перед цим ним було подано позов до господарського суду про стягнення з ТОВ «Редстоун» на користь ВАТ «Лезниківський кар`єр» понад 900 тис.грн., однак в ході розгляду справи в суді між ТОВ «Редстоун» та ВАТ «Лезниківський кар`єр» було укладено мирову угоду. Даною додатковою угодою було також передбачено, що кошти йому виплачуються незалежно від того, чи будуть отримані ВАТ „Лезниківський кар`єр кошти від ТОВ «Редстоун». По мірі надходження коштів ним було отримано від ВАТ «Лезниківський кар`єр» близько 12 тис.грн. Решта коштів від ТОВ „Редстоун на ВАТ «Лезниківський кар`єр» не надходила. Будь-яких актів взаємозвірки розрахунків між ним та ВАТ «Лезниківський кар`єр» не підписувалось. Реєстр кредиторів складав арбітражний керуючий ОСОБА_7 . На даний час він письмово відмовився від своїх вимог про стягнення з ВАТ «Лезниківський кар`єр» на його користь 72883 грн. Дана відмова пов`язана з тим, що на підприємстві зараз нове керівництво і він не хоче мати з тими будь-яких справ. Крім того йому відомо, що голова правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_5 на початку 2006 року продав ОСОБА_7 під`їзну залізничну колію до кар`єра за 65 тис.грн. Перед цим ОСОБА_5 звертався до ДПІ у Печерському районі м. Києва про надання згоди на продаж вказаної залізничної колії, однак ДПІ у наданні такої згоди було відмовлено у зв`язку з тим, що все майно ВАТ «Лезниківський кар`єр» знаходиться в податковій заставі. Особисто до нього ОСОБА_5 з питання продажу під`їзної залізничної колії не звертався. Весною 2006 року ОСОБА_5 дав йому пакет документів щодо продажу колії і попросив його відвезти їх в Топорищенську сільську ради для переоформлення земельної ділянки під колією. На той час земельну ділянку не переоформили у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідченим, і він повернув ОСОБА_5 надані тим документи. Більше ОСОБА_5 по даному питанню до нього не звертався і йому не відомо, чи переоформив той на даний час вказану земельну ділянку. Крім того, свідок ОСОБА_9 , показав, що ним, як керуючим санацією ВАТ «Лезниківський кар`єр» було підписано договір між ВАТ та фірмою «East West Import Export Company Limited», Великобританія № 03/0503 від 19.05.2003 року. Згідно вказаного договору фірма «East West Import Export Company Limited» зобов`язувалась надати ВАТ «Лезниківський кар`єр» кредит в іноземній валюті на загальну суму 4 300 000 дол. США для закупки обладнання та будівельних робіт по встановленню лінії для виробництва щебеневої продукції, що відповідає євро стандартам. Вказаний договір йому надав ОСОБА_5 . Договір на той час був підписаний і на ньому стояла печатка вказаної фірми. ОСОБА_5 пояснив йому, що вказаний договір передали з Великобританії і що він має його підписати. Він особисто з директором фірми «East West Import Export Company Limited» ОСОБА_41 не знайомий і ніколи його не бачив. Фактично від фірми «East West Import Export Company Limited» на ВАТ „Лезниківський кар`єр надійшло 137 152 дол. США. Решта коштів не надходила. Вказаними коштами розпоряджався він, як керуючий санацією ВАТ «Лезниківський кар`єр». Вказані кошти за вказівкою голови правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_5 частково були використані на господарські потреби товариства, а частково на погашення боргу по кредиту перед американською фірмою «ІСК Енжинірінг ЛЛС». Яка саме сума коштів була перерахована вказаній фірмі він не пам`ятає. Перед цим, в 2003 році ВАТ «Лезниківський кар`єр» укладало договір про надання кредиту з американською фірмою «ІСК Енжинірінг ЛЛС». ВАТ «Лезниківський кар`єр» згідно вказаного договору отримало комерційний кредит від вказаної фірми в сумі більше 100 тис.дол. США. Вказані кошти були використані на господарські потреби товариства (реконструкцію та ремонт обладнання). Договір від імені ВАТ «Лезниківський кар`єр» підписував також він. Вказаний договір йому надав ОСОБА_5 . На той час договір був вже підписаний від імені директора фірми Ендрю Превела і на ньому стояла печатка фірми. ОСОБА_5 йому не пояснював звідки у нього вказаний договір, він лише сказав, що йому необхідно його підписати, що він і зробив. Особисто він з директором фірми «АСК Енжинірінг ЛЛС» не знайомий і ніколи того не бачив. Звідки у ОСОБА_5 був вказаний договір йому не відомо;

- показаннями свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні показав, що з 1988 року його було обрано директором комплексного кооперативу «Омега» при тресті «Югозаптрансстрой». Пізніше вказаний кооператив було реорганізовано в ТОВ «Омега». Крім нього учасниками ТОВ «Омега» були його брат ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_12 офіційно він працював директором ТОВ «Омега» до 23.08.2006 року. Після нього директором ТОВ було обрано ОСОБА_29 . Фактично останні роки ТОВ «Омега» ніякою діяльністю не займалося. Скільки саме років він на даний час не пам`ятає. Приблизно в липні серпні 2006 року голова правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_5 подав заяву про визнання вказаного ВАТ банкрутом. На пропозицію ОСОБА_5 Господарським судом м. Києва його було призначено розпорядником майна ВАТ «Лезниківський кар`єр». Після його призначення ним було складено реєстр кредиторів, який в подальшому було затверджено Господарським судом м. Житомира. Реєстр кредиторів йому допомагали складати ОСОБА_5 , директор ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_9 та головний бухгалтер ВАТ ОСОБА_8 . Наскільки він пам`ятає, вся заборгованість, яка була включена ним в реєстр кредиторів, підтверджувалась бухгалтерськими документами. Крім того, він, як фізична особа, також мав господарські стосунки з ВАТ «Лезниківський кар`єр». На прохання його брата ОСОБА_5 він неодноразово вносив кошти в касу ВАТ як тимчасову фінансову допомогу. Коли і які суми він вносив, вже не пам`ятає. Кошти в сумі близько 105 тис. ОСОБА_5 йому повернув за один раз, а саме наступного дня після того, як в касу ВАТ «Лезниківський кар`єр» вніс кошти ОСОБА_18 . Крім того, ним, як фізичною особою було придбано під`їзну залізничну колію ВАТ «Лезниківський кар`єр» протяжністю 5 км. Колію він придбав за 65 тис.грн. Коштів за вказану колію на даний час він не сплатив. Вказану колію йому продав голова правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_5 під`їзну залізничну колію він купував в кінці зими на початку весни 2006 року. Коли саме по датах оформлялися документи на продаж на даний час він не пам`ятає. Йому не було відомо, що вказана колія на момент продажу перебувала в податковій заставі, а також не було відомо те, що ОСОБА_5 звертався з листом в ДПІ Печерського району м. Києва про надання йому дозволу на відчуження вказаної під`їзної залізничної колії і йому було заборонено це робити. Також зазначив, що розписку від 10.09.2006 року він ніколи не писав і не підписував. Можливо на ВАТ «Лезниківський кар`єр» був один чи декілька чистих аркушів з його підписом і хтось цим скористався для того, щоб його скомпрометувати. Фірма «Іст Вест Імпорт Експорт Компані Лімітед» була включена до реєстру кредиторів ВАТ «Лезниківський кар`єр» на законних підставах;

Крім того, свідок ОСОБА_7 з приводу боргу ВАТ перед ТОВ "Омега" в сумі 246 735 грн. та обставини включення його до переліку кредиторів в справі про банкрутство пояснив наступне: ТОВ "Омега" займалося закупкою граніту і поставляло його на Польшу, з ВАТ договір на поставку граніту укладав він, договір був зірваний, господарський суд визнав борг ВАТ перед ТОВ "Омега" в справі про банкрутство в 2002 році. Хоменко не давав йому вказівку як директору ТОВ "Омега" на укладення договору з ВАТ про поставки граніту. Договір з ним від імені ВАТ підписав голова правління Колюшко. Хоменко у ВАТ на той час ніяких посад не займав. До господарського суду Житомирської області про визнання кредитором ТОВ "Омега" в справі про банкрутство в 2001 році звертався він. ВАТ в справі про банкрутство в особі голови правління визнало борг перед ТОВ "Омега" та не оскаржував дане рішення. При виконанні ним обов`язків арбітражного керуючого у справі про банкрутство рішення господарського суду про визнання кредитором ТОВ "Омега" було чинним. Тому у нього були всі законні підстави включити до переліку кредиторів ТОВ "Омега" в справі про банкрутство ВАТ 2006 року, на той час він директором ТОВ "Омега " вже не був, а директором був Селютін. Також обґрунтовано до переліку кредиторів ВАТ у справі про банкрутство ВАТ 2006 року було включено фірму "Іст Вест Імпорт Експорт Компані Лімітед" у повній відповідності до ЗУ " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Він перевірив та встановив як арбітражний керуючий, що ВАТ перед фірмою мало борг в сумі 881 645,96 грн. за кредитним договором, за даним договором від фірми реально надійшло біля 180 тис.доларів США. Відповідно до ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" фірма мала повне право звернутися до суду з заявою про визнання її кредитором у справі про банкрутство 2006 року. Прокуратура, звинувачуючи ОСОБА_42 і його в безпідставності включення фірми до переліку кредиторів ВАТ діє на порушення ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Цей закон зобов`язував фірму звернутися до суду з заявою про визнання його кредитором ВАТ, у випадку не звернення фірми до суду з заявою про визнання її кредитором борг перед фірмою було б списано фірма зазнала б збитків. Протиправність звинувачення його і ОСОБА_42 за фактом боргу ВАТ перед фірмою підтверджено всіма судовими рішеннями та тим, що ВАТ в процесі розгляду справи було повернуто фірмі 881 645,96 гривень боргу. Як він тепер знає він не міг бути у справі про банкрутство арбітражним керуючим так як є братом ОСОБА_42 , але на той час він не знав цього. Однак, не дивлячись на це, він жодних незаконних дій як арбітражний керуючий не вчиняв. Всі його дії і рішення відповідали вимогам законодавства та затверджувалися комітетом кредиторів, в подальшому вони були підтверджені судовими рішеннями. Жодним з кредиторів і комітетом кредиторів його рішення не оскаржувалися.Окремо хочу зазначити, що з керівником "Іст Вест Імпорт Експорт Компані Лімітед" особисту і ділову переписку він не вів. З ним не домовлявся про дії в інтересах фірми, з ним також не був знайомий та ніколи не зустрічався. Лист ніби від ОСОБА_16 йому з подякою за визнання фірми кредитором ВАТ у справі про банкрутство та його розписка про ніби отримання ним 15 000 доларів США від фірми як арбітражним керуючим є підробкою. Підозрюю, що дані документи були підроблені виготовлені на той час юристом ВАТ Орєховим. Ці документи були так явно грубо підроблені, що навіть прокуратура не наважилася обвинувачувати його в одержанні хабара чи незаконної винагороди від фірми.

- статутом ВАТ «Лезниківський кар`єр» в новій редакції, згідно п.8.4.11 якого голова правління наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, зокрема має право по узгодженню з спостережною радою укладати угоди, передавати в оренду, заставу нерухоме та інше майно Товариства, розмір яких становить більше як 10 відсотків Статутного фонду Товариства; згідно п.5.1. Статуту статутний фонд Товариства становить 577337,75 грн. (т.1 а/с 30-39);

- змінами та доповненнями до статуту ВАТ «Лезниківський кар`єр» (т.1 ас 40-42);

- протоколом №1 від 10.08.2004 р. засідання наглядової ради ВАТ «Лезниківський кар`єр», згідно якого ОСОБА_5 призначено головою зазначеного Товариства (т.1 а/с 43);

- кредитним договором №03/05 03 від 19.05.03 р., укладеного між ВАТ «Лезниківський кар`єр» та фірмою «East West Import Export Company Limited», згідно якого фірма «East West Import Export Company Limited» до 19.05.2009 року надає Товариству кредит в сумі 4 300 000 доларів США (т.1 а/с 44-47, 248-251);

- додатковою угодою №1 до договору №03/05 03 від 19.07.05 р. між фірмою «East West Import Export Company Limited» в особі ОСОБА_10 та ВАТ «Лезниківський кар`єр» в особі ОСОБА_5 , умови якої передбачає розірвання вищевказаного договору та встановлено термін погашення сум та відсоткових платежів в 1 місяць з дня підписання угоди (т.1 а/с 48, 252);

- заявою до Господарського суду м. Києва про порушення справи про банкрутство, №174 від 05.06.2006 р., підписаною головою правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_5 (т.1 а/с 49-50);

- ухвалами Господарського суду у справі №43/504 про банкрутство від 18.07.06 р. та 30.08.06 р., причому в ухвалі від 30.08.06 р. вказано, що від саме заявника ( ОСОБА_5 ) надійшло клопотання про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_7 (т.1 а/с 51-53);

- заявами про визнання конкурсним кредитором від фірми «East West Import Export Company Limited» на суму 174583,36 дол. США, ТОВ «Омега» на суму 246735 грн., кожна з яких датована 06.11.2006 року (т.1 а/с 54, 58);

- повідомленнями ВАТ «Лезниківський кар`єр» в особі ОСОБА_5 та арбітражного керуючого ОСОБА_7 про визнання в повному обсязі майнових вимог фірми «East West Import Export Company Limited» та ТОВ «Омега» (т.1 а/с 59, 62);

- аудиторським звітом про результати перевірки наявності кредиторської заборгованості по ВАТ «Лезниківський кар`єр», виготовлений ПП «Аудиторська фірма «Екаунт» 22 лютого 2007 року, згідно якого по-перше, додаткова угода №1 від 19.07.2005 року до договору №03/05 03 не оформлена належним чином згідно діючого законодавства, по-друге, заявлені в реєстрі кредиторів розпорядником майна вимоги перед ТОВ «Омега» на суму 246735 грн. в обліку ВАТ «Лезниківський кар`єр» не обліковуються, первинними документами не підтверджуються, по-третє, аудитом встановлено на підставі інших наявних в матеріалах ВАТ «Лезниківський кар`єр» документів наступні факти, що ставлять під сумнів справжність заявлених кредиторських вимог ТОВ «Омега», а саме те, що директором ТОВ «Омега» принаймні у 2005 році був ОСОБА_7 (договір надання послуг від 15.08.2005 р.), який призначений арбітражним керуючим та розпорядником майна боржника (т.1 а/с 63-69);

- реєстраційним свідоцтвом №2559 від 30.05.2003 р., виданим Головним управлінням НБУ по м. Києву і Київській області, яким зареєстровано договір №03/05 03 від 19.05.03 р. між фірмою «East West Import Export Company Limited» та ВАТ «Лезниківський кар`єр» (т.1 а/с 78);

- кредитним договором №01/04 02 від 03 квітня 2002 року, укладеного між ВАТ «Лезниківський кар`єр» та фірмою «ІСК Engineering LLC», за умовами якого фірма надає позику Товариству в сумі 100 000 доларів США з кінцевим терміном погашення 03.04.07 р. (т.1 а/с 80);

- кредитним договором №02/04 02 від 24 квітня 2002 року, укладеного між ВАТ «Лезниківський кар`єр» та фірмою «ІСК Engineering LLC», за умовами якого фірма надає позику Товариству в сумі 100 000 доларів США з кінцевим терміном погашення 24.04.07 р. (т.1 а/с 83);

- постановою НБУ №602 від 22.12.99 р. «Про затвердження Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті», згідно п.1.1 якого «Договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками ( зі сплатою відсотків за користування чи без такої сплати ) в іноземній валюті, у тому числі поворотною фінансовою допомогою в іноземній валюті підлягають обов`язковій реєстрації НБУ шляхом видачі резидентам реєстраційних свідоцтв». А згідно п.2.5 вказаного положення «До реєстраційного свідоцтва територіальні управління вносять зміни в разі: зміни суми кредиту, строку погашення, процентної ставки… Резидент-позичальник має звернутися до територіального управління з клопотанням про внесення відповідних змін до тексту реєстраційного свідоцтва у місячний термін з дати настання відповідних змін. Перевищення в цьому разі місячного терміну потребує надання резидентом-позичальником обґрунтованого пояснення щодо затримки в поданні документів» (т.1 а/с 79-88);

- протоколом №1 чергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Лезниківський кар`єр» від 23.01.07 р., восьмим питанням порядку денного було припинення повноважень голови і членів правління і обрання нового голови і членів правління. Пропозиція про припинення повноважень діючого правління Товариства мотивувалась наступним чином: діюче правління Товариства виконувало свої обов`язки протягом декількох років. Весь зазначений період ВАТ «Лезниківський кар`єр» що має колосальний потенціал, всупереч здоровому глузду є збитковим підприємством. Одержуваний прибуток лише із працею дозволяє перешкоджати виникненню нових заборгованостей. Всупереч положенням Статуту головою правління ОСОБА_5 не враховуючи думки акціонерів ініційована процедура повторного банкрутства Товариства, створений ряд фіктивних заборгованостей. Протягом всіх років, коли ОСОБА_5 керує господарською діяльністю Товариства на території Лезниківського родовища процвітає злодійство, грубо зневажаються права працівників. Необдумані дії голови правління спричинили ряд несанкціонованих масових виступів жителів Володарсько-Волинського району. Діюче правління саме по собі є перешкодою до розвитку виробництва. За припинення повноважень Голови правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_5 проголосувало 100% голосів від загальної кількості акціонерів, які брали участь в зборах (86,1209 % від загального числа голосів) (т.1 а/с 100-113);

- протоколом №1 засідання зборів кредиторів ВАТ «Лезниківський кар`єр» від 12.01.07 р. На даному засіданні було обрано голову зборів ТОВ «Омега»; секретарем зборів ОСОБА_18 ; комітет кредиторів у складі ТОВ «Омега», ОСОБА_18 , представника фірми «East West Import Export Company Limited». Причому, звертає на себе той факт, що всі рішення прийняті 1237 голосами, тобто у сумарній кількості голосів, які належали саме вказаним суб`єктам господарювання, ті рішення, які були невигідні для них, проголосоване такою ж кількістю голосів (т.1 а/с 155-167);

- протоколами №№5, 3,2,1 від 08.02.07 р., 22.01.07 р., 21.01.07 р., 16.01.07 р. відповідно. Згідно вказаних протоколів засідання комітету кредиторів проходили у м. Києві. Присутні лише члени комітету кредиторів, а саме: представник ТОВ «Омега» - його директор ОСОБА_29 ; ОСОБА_18 ; представник фірми «East West Import Export Company Limited» - ОСОБА_18 (тобто фактично дві особи); а також розпорядник майна ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_7 разом з головою Товариства ОСОБА_5 . На цих зборах, нібито, вирішувались питання щодо обрання голови комітету кредиторів, рішень про подальші судові процедури, розірвання та визнання недійсними договорів оренди майна ВАТ «Лезниківський кар`єр», про стан роботи розпорядника майна ОСОБА_7 , прийняття рішення про обрання керуючого санацією ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_7 . Приведені вище показання ОСОБА_29 спростовують те, що всі ці протоколи засідань зборів комітету кредиторів є дійсними, а також те, що самі ці збори проводились, а протокол зборів кредиторів №1 від 12.01.07 р. є лише на користь ОСОБА_5 (т.1 а/с 145-154);

- заявою ОСОБА_7 до Господарського суду м. Києва від 24.01.07 р. про те, що він не заперечує бути арбітражним керуючим ВАТ «Лезниківський кар`єр» і прохання про призначення його керуючим санацією вказаного Товариства. В своєї заяві ОСОБА_7 посилається на те, що він не є зацікавленою особою, не здійснював раніше управління Товариством (т.1 а/с 168);

- клопотанням від 08.02.07 р. до Господарського суду м. Києва за підписом голови комітету кредиторів про призначення ОСОБА_7 керуючим санацією ВАТ «Лезниківський кар`єр», яке винесено на підставі, як вже вказано вище, фальсифікованого протоколу зборів комітету кредиторів від 16.01.07 р. (т.1 а/с 169);

- клопотанням від 08.02.07 р. до Господарського суду м. Києва за підписом голови комітету кредиторів про заборону ТОВ «Росукркар`єр» вчиняти будь-які дії по використанню майна ВАТ «Лезниківський кар`єр» згідно договору оренди, яке винесено, як вже вказано вище, фальсифікованого протоколу зборів комітету кредиторів від 21.01.07 р. (т.1 а/с 170-171);

- копією ухвали Господарського суду Житомирської області від 19.11.2002 року, якою було затверджено укладену 10 жовтня 2001 року мирову угоду між ВАТ «Лезниківський кар`єр» та кредиторами щодо розстрочки боргів (т. 1 а/с 172-173);

- договором купівлі-продажу №01/02/06 від 30 січня 2006 р., укладеному між ВАТ «Лезниківський кар`єр» в особі голови правління ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_7 , згідно умов якого ВАТ «Лезниківський кар`єр» продає, а ОСОБА_7 купляє під`їзну залізничну колію протяжністю 5101,16 км. за ціною, встановленою протоколом узгодження договірної ціни, а саме за 65 000 грн. Вказані документи підписані особисто ОСОБА_5 і ОСОБА_7 , скріплені печаткою ВАТ «Лезниківський кар`єр» (т.1 а/с 195-197, т.3 а/с 25-27);

- актом прийому-передачі під`їзної колії від 31.01.06 р., підписаного ОСОБА_5 і ОСОБА_7 , скріпленого печаткою ВАТ «Лезниківський кар`єр» (т.1 а/с 198, т.3 а/с 28);

- листом ВАТ «Лезниківський кар`єр» №93 від 27 квітня 2007 року, згідно якого голова правління ОСОБА_14 повідомляє УМВС України в Житомирській області УДСБЕЗ УМВС щодо кредиторської заборгованості по ВАТ «Лезниківський кар`єр» (т.1 а/с 211);

- випискою по рахункам СКС (т.1 а/с 212);

- копією мирової угоди від 10.10.2002 року укладеної між ВАТ «Лезниківський кар`єр» в особі керуючого санацією ОСОБА_9 (боржник) та комітетом кредиторів ВАТ «Лезниківський кар`єр» в особі голови комітету кредиторів ОСОБА_43 (кредитор), згідно якої кредитори ВАТ «Лезниківський кар`єр» погоджуються, а боржник проводить погашення майнових вимог кредиторів (т.1 а/с 213);

- копією договору про надання послуг від 01.08.2003 року укладеного між ВАТ «Лезниківський кар`єр» в особі Голови Спостережної ради ОСОБА_5 (замовник) та приватним підприємцем-фізичною особою ОСОБА_9 (виконавець), згідно якого виконавець зобов`язується безпосередньо здійснювати керівництво підприємством та виконувати функції Голови правління (т.1 а/с 233-234);

- копією договору про надання послуг від 02.09.2004 року укладеного між ВАТ «Лезниківський кар`єр» в особі Голови Спостережної ради ОСОБА_5 (замовник) та приватним підприємцем-фізичною особою ОСОБА_9 (виконавець), згідно якого виконавець зобов`язується безпосередньо здійснювати керівництво поточною діяльністю підприємства (т.1 а/с 235-236);

- копією додаткової угоди по договору надання послуг від 14.12.2005 року укладеного між ВАТ «Лезниківський кар`єр» в особі Голови Спостережної ради ОСОБА_5 (замовник) та приватним підприємцем-фізичною особою ОСОБА_9 (виконавець), згідно якого виконавець є повноважним представником підприємства під час реалізації повноважень, покладених на нього цим договором, виконавець діє від імені підприємства без доручення (т.1 а/с 237-238);

- копією змін до договору про надання послуг від 01.08.2006 року, згідно якого встановлена оплата за виконання обов`язків керівника (т.1 а/с 239);

- копією додаткової угоди до договору про надання послуг від 03.01.2007 року, згідно якої продовжено термін дії договору надання послуг від 02.09.2004 року з 03.01.2007 року по 31.12.2007 року (т. 1 а/с 240);

- копією договору купівлі-продажу №5 від 01.10.2002 року укладеного між ВАТ «Лезниківський кар`єр» в особі керуючого санацією ОСОБА_9 (продавець) та ТОВ «Ред Стоун» в особі директора ОСОБА_44 (покупець), згідно якого продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується придбати товар (гірничу масу з граніту Лезниковського родовища, розмірами фракції від 0.1 м. куб.) обсягом 60 (шістдесят) тисяч тон, на протязі трьох років, починаючи з жовтня 2002 р. з фіксацією ціни продажу на дату укладення цього договору в розмірі 16 (шістнадцять) гривень за 1 (одну) тону (т.1 а/с 241-242);

- копією мирової угоди від 14.02.2006 року укладеної між ВАТ «Лезниківський кар`єр» в особі голови правління ОСОБА_5 (продавець) та ТОВ «Ред Стоун» в особі директора ОСОБА_44 (покупець), згідно якої покупець зобов`язується придбати товар, а продавець зобов`язується продати товар, визначений договором купівлі-продажу№5 від 01.10.2002 року в кількості 35451,64 тон на протязі трьох років починаючи з лютого 2006 року за ціною 24 грн. за одну тону (т.1 а/с 243-244);

- постановою про проведення виїмки від 13.06.2007 року, згідно якої було постановлено провести виїмку у ВАТ «Лезниківський кар`єр» с. Червоногранітне Володарсько-Волинського району бухгалтерських та фінансових документів, які підтверджують факт господарських відносин ВАТ «Лезниківський кар`єр» з фірмою «Іст Вест Імпорт Експорт Компані Лімітед», ТОВ «Омега» та гр. ОСОБА_9 (т. 1 а/с 245);

- протоколом виїмки від 13.06.2007 року, згідно якого під час виїмки вилучено: договір №03/0503 від 19.05.2003 року між фірмою «EWIEC Itd» та ВАТ «Лезниківський кар`єр» на 3 арк.; додаток до вказаного договору на 1 арк.; додаткову угоду №1 до вказаного договору на 1 арк. (т. 1 а/с 246-247);

- договором №03/05 03 від 19.05.2003 року укладеного між фірмою «East West Import Export Company Limited» в особі директора ОСОБА_10 (кредитор) і ВАТ «Лезниківський кар`єр» в особі керуючого санацією ОСОБА_9 (кредитоодержувач), згідно якого кредитор зобов`язується надати кредитоодержувачу в розпорядження кошти в іноземній валюті, а останній зобов`язується використати за призначенням і повернути кредит в сумі, яку він отримав фактично, та сплатити відсотки за отримані кошти у встановлений даним договором термін (т. 1 а/с 248-250);

- додатком до договору №03/05 03 від 19 травня 2003 р, згідно якого встановлено графік отримання та погашення кредиту (т. 1 а/с 251);

- додатковою угодою №1 до договору №03/05 03 від 19.07.2005 року укладеної між «East West Import Export Company Limited» в особі директора ОСОБА_10 (кредитор) і ВАТ «Лезниківський кар`єр» в особі голови правління ОСОБА_5 (кредитоодержувач), згідно якої сторони домовились розірвати Договір №03/05 03 від 19 травня 2003 року (т. 1 а/с 252);

- довідкою ВАТ «Лезниківський кар`єр» про те, що первинні документи, підтверджуючі взаємовідносини ВАТ «Лезниківський кар`єр» та ТОВ «Омега» на підприємстві відсутні і в бухгалтерському обліку не обліковуються (т.1 а/с 253);

- протоколом виїмки від 22.06.2007 року, згідно якого під час виїмки було вилучено: виписка/ особовий рахунок з 27.05.2007 року по 21.06.2007 року по розрахунку НОМЕР_1 на одному аркуші, виписка/особовий рахунок з 27.05.2003 року по 21.06.2007 року по рахунку НОМЕР_2 на одному аркуші, копію картки із зразками підписів і відбитка печатки, копія листа від ВАТ «Лезниківський кар`єр» до банків «Кредитпромбанк» м. Київ, відділенню «Приватбанку» в Володарськ-Волинську і до центрального відділення «Промінвестбанк» в м. Житомирі на одному аркуші (т. 2 а/с 8-13);

- випискою з особового рахунку ВАТ «Лезниківський кар`єр» та платіжними дорученнями, які свідчать про перерахування на розрахунковий рахунок ВАТ «Лезниківський кар`єр» валютних коштів від нерезидента фірми «East West Import Export Company Limited» (т.2 а/с 13-24);

- протоколом виїмки від 09.07.2007 року, згідно якого під час виїмки вилучено: виписка по особовому рахунку № НОМЕР_3 (дол. США) ТОВ «Омега» на одному аркуші (т. 2 а/с 29-31);

- протоколом виїмки від 02.07.2007 року, згідно якого під час виїмки вилучено: виписка по рахунку № НОМЕР_4 - 1 шт., виписка по рахунку № НОМЕР_5 1 шт., виписка по рахунку № НОМЕР_5 1 шт., договора на розрахунково-касове обслуговування на 45 арк., зразки підписів (картки) службових осіб ТОВ «Омега» - 8 шт., свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Омега» №798414 на 1 арк., ксерокопія паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_29 на 1 арк., довідка з ЄДРПОУ №16159/06 на 1 арк., протокол №2 від 23.08.2006 року на 1 арк., наказ №1 від 31.07.2006 року на 1 арк., довідка про взяття на облік платника податків №42203 від 14.09.2006 року на 1 арк., свідоцтво №2610095758 на 2 арк., повідомлення про взяття на облік в ПФ на 1 арк., лист ТОВ «Омега» №1/03 на 1 арк., копії паспортів та ідентифікаційних кодів на ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_23 ,. на 6 арк., корінець повідомлення про платника податків на 1 арк., заява про відкриття рахунку на 1 арк., корінець повідомлення про платника податків на 1 арк., заява про відкриття рахунку на 1 арк., заява про закриття рахунку на 2 арк., анкета клієнта юридичної особи 2 арк., довідка з ЄДРПОУ №12938/01 на 1 арк., страхове свідоцтво №26100957/58 на 1 арк., довідка ПФ від 15.04.1999 року на 1 арк., довідка про взяття на облік платника податків на 1 арк., заяви про відкриття рахунків від 19.10.1995 р. та від 07.07.1998 р. на 2 арк., повідомлення про відкриття рахунку на 1 арк., довідка в ДПІ про відкриття рахунку 1 арк., свідоцтво про перереєстрацію ТОВ «Омега» на 1 арк., заява від 22.10.1987 р. на 1 арк., протокол від 15.05.1995 року на 1 арк., виписка від 04.01.1998 р. на 1 арк., лист ТОВ «Омега» від 20.10.1995р., №1002 на 1 арк., рішення від 28.09.1987 р. № 321 на 2 арк., договір на розрахунково-касове обслуговування на 1 арк., заяви на відкриття рахунків на 3 арк., довідка від 12.10.1987 року №1401/3 на 1 арк., доповнення до статуту ТОВ «Омега`на 4 арк., статут ТОВ «Омега» на 13 арк., установчий договір від 15.05.1995 року на 4 арк., статут ТОВ «Омега» за 1995 р. на 11 арк., статут ТОВ «Омега» за 2006 р на 7 арк. (т. 2 а/с 32-33),

- доповненнями до статуту ТОВ «Омега» №419 від 22 серпня1988року (т. 2 а/с 34-37);

- статутом ТОВ «Омега» від 28.09.1987 року (т. 2 а/с 38-50);

- установчим договором про створення і діяльність ТОВ «Омега» та статутом ТОВ «Омега» від 15.05.95 р. від 15.05.95 р., згідно якого учасниками Товариства є ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 (т.2 а/с 51-65);

- статутом ТОВ «Омега» в новій редакції від 08.09.06 р., згідно якого учасниками Товариства залишились ОСОБА_12 і ОСОБА_7 . Звертає на себе увагу, що даний статут був підписаний ОСОБА_5 по довіреності від ОСОБА_7 і ОСОБА_12 (т.2 а/с 66-72);

- банківськими документами, які свідчать про те, що з 19.09.06 р. директором ТОВ «Омега» є ОСОБА_29 ;

- банківськими документами, які свідчать про те, що з 1995 року директором ТОВ «Омега» був ОСОБА_7 , головним бухгалтером ОСОБА_23 , також протоколом від 15.05.1995р. зборів учасників ТОВ «Омега», згідно якого ОСОБА_7 призначений на посаду директора Товариства (т.2 а/с 117-128, 156, 161);

- протоколом №2 від 23.08.2006 р. зборів учасників ТОВ «Омега», згідно якого лише у вказаний час ОСОБА_5 переуступив свою частку в Товаристві своїй дружині ОСОБА_12 . Окрім цього зборами призначено директора ТОВ «Омега» _ ОСОБА_29 . Тобто на момент подачі заяви до господарського суду про визнання ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_5 був співзасновником ТОВ «Омега» (т.2 а/с 132);

- актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ «Лезниківський кар`єр» за період з 01.01.2006 по 01.07.2007 р. №06-06-09/075 від 12.07.2007 р. Перевіркою встановлено:

1. додаткова угода №1 до кредитного договору №03/05 03 між ВАТ «Лезниківський кар`єр» та фірмою «East West Import Export Company Limited» не зареєстрована НБУ та не внесені зміни до реєстраційного свідоцтва, чим порушені вимоги п.2.5 Постанови «Про затвердження Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позики в іноземній валюті».

2. валютні кошти, які надійшли на рахунок ВАТ «Лезниківський кар`єр» від фірми «East West Import Export Company Limited» перераховані на погашення боргу перед фірмою «ІСК Engineering LLC» та на погашення отриманого кредиту від ВАТ «Кредит промбанк»;

3. по даних бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.01.2006 р. рахується кредиторська заборгованість ВАТ «Лезниківський кар`єр» перед ТОВ «Омега» в сумі 246735 грн. Але первинні документи, що підтверджують дану заборгованість не пред`явлено. З пояснень головного бухгалтера ВАТ «Лезниківський кар`єр» в грудні 2005 р. поновлено кредиторську заборгованість перед ТОВ «Омега» без первинних документів, згідно усного розпорядження керівника ( ОСОБА_5 ) на підставі ухвали Господарського суду Житомирської області від 19.11.2002 р. по справі 1/161 «Б» про визнання про банкрутство в сумі 246735 грн. Згідно даних журналу-ордеру і Відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в грудні 2005 р. без підтверджуючих первинних документів поновлено кредиторську заборгованість ВАТ «Лезниківський кар`єр» перед ТОВ «Омега» в сумі 246735 грн., чим порушено п.1 ст.3, п.п.1,3 ст.9, п.1 ст.11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення кредиторської заборгованості у фінансовий звітності (т.2 а/с 284-202, з додатками до а/с 270);

- договором купівлі-продажу №01/02/06 від 30.01.2006 року укладеного між Головою правління ОСОБА_5 (продавець) та фізичною особою ОСОБА_7 (покупець), згідно якого продавець продає, а покупець купляє під`їзну залізничну колію протяжністю 5101,16 м. (т. 3 а/с 25-26);

- протоколом узгодження договірної ціни, згідно якого вартість під`їзної колії складає 65 000 грн. (т. 3 а/с 27);

- актом прийому передачі під`їзної колії від 07.03.2006 року, згідно якого ВАТ «Лезниківський кар`єр» передав, а ОСОБА_7 прийняв під`їзну залізничну колію протяжністю 5101,16 м. від в.п. стр №1 ВАТ «Лезниківський кар`єр» до ізостика сигналу М-1 ст. Топорище (т. 3 а/с 28);

- рішенням четвертої сесії п`ятого скликання Топорищенської сільської ради від 03.10.06 р. щодо звернення ОСОБА_7 про проведення вибору і обстеження земельної ділянки для розташування об`єкту (залізничної під`їзної колії від ст. Топорище до с.Червоногранітне) (т.3 а/с 31);

- зверненням ОСОБА_7 від 16.08.06 р. до голови Топорищенської сільської ради про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду, на якій знаходиться під`їзна колія (т.3 а/с 33);

- заявою ОСОБА_7 від 12.09.06 р. до Топорищенкьскої сільської ради про надання погодження на розміщення під`їзної колії на землях запасу Топорищенської сільської ради (т.3 а/с 34);

- копією журналу основних засобів ВАТ «Лезниківський кар`єр», згідно якої залізнична під`їзна колія введена в експлуатацію у 1977 році і залишкова вартість колії складає 61512 грн. (т.3 а/с 37-38);

- актом від 28.03.96 р., згідно якого проведена передача на баланс під`їзного путі Житомирської дистанції ВАТ «Лезниківський кар`єр» (т.3 а/с 40);

- листом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.02.07 р. про те, що станом на 16.02.07 р. згода на здійснення операції з продажу під`їзної залізничної колії не надана (т.3 а/с 44);

- приписом про заборону здійснення операцій щодо реалізації майна від 22.02.06 р. (т.3 а/с 45);

- листом голови правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_5 до начальника ДПІ Печерського району м. Києва від 01.02.06 р. щодо надання дозволу про здійснення продажу під`їзної залізничної колії (т.3 а/с 46);

- протоколом огляду місця події від 05.02.2007 року, згідно якого було оглянуто приміщення бухгалтерії ВАТ «Лезниківський кар`єр» (т. 3 а/с 53);

- копією з журналу реєстрації договорів ВАТ «Лезниківський кар`єр», в якому за № 4 зареєстрований договір купівлі-продажу від 30.01.06 р. (т.3 а/с 75);

- протоколом огляду місця події від 27.02.2007 року, згідно якого було оглянуто приміщення (кабінет) керівника ВАТ «Лезниківський кар`єр» (т. 3 а/с 80);

- наказом №21 від 30.03.06 р.» Про списання під`їзної колії», підписаного ОСОБА_5 і від виконання якого відмовилась головний бухгалтер ОСОБА_8 (т.3 а/с 81);

- відповіддю ДПІ у Печерському районі м. Києва №6007/9/23-200 від 10.05.07 р. У відповіді вказано, що у 2006 році підприємством здійснено продаж майна (продажна вартість 65 000 грн.), яке перебувало в податковій заставі, а саме під`їзної залізничної колії протяжністю 5101,16 м., яка обліковувалась на балансовому рахунку 10 «Основні засоби» залишковою вартістю 61512,76 грн. (т.3 а/с 85-88);

- актом позапланової виїзної перевірки ВАТ «Лезниківський кар`єр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2005 по 31.12.2006 р. №215/23-2/00292468 від 17.04.07 р. Перевіркою встановлено незаконність продажу залізничної під`їзної колії, яка відноситься до основних фондів 1 групи і знаходилась в податковій заставі (т.3 а/с 90-115);

- звітом про оцінку вартості під`їзної залізничної колії протяжністю 5101,16 м. від стр.№1 ВАТ «Лезниківський кар`єр» до ізостика сигналу М-1 ст.Топорище. Згідно незалежної експертної оцінки ринкова вартість колії складає 3935110 грн. (т.3 а/с 119-149);

- копією довіреності від 11.01.07 р. від фірми «East West Import Export Company Limited» на ОСОБА_18 підписаною директором цієї фірми ОСОБА_10 (т.3 а/с 225, т.4 а/с 68);

- листом ВАТ «Лезниківський кар`єр» від 31.08.07 р. за №168 про те, що ТОВ «Росукркар`єр» виконує всі свої обов`язки по договорам оренди (т.3 а/с 256);

- договорами оренди №1 та №2 від 01.08.06 р., згідно яких ВАТ «Лезниківський кар`єр» (передає, а ТОВ «Росукркар`єр» приймає у тимчасове платне користування майно згідно додатку. Орендна плата складає 505 000 грн. щоквартально та 1 000 грн. щомісячно відповідно. Перший період розрахунків по договорах - 01.11.2006 р. Обидва договори підписані з боку ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_5 , з боку ТОВ «Росукркар`єр» - директором ОСОБА_45 , скріплені печатками Товариств (т.3 а/с 257-273);

- протоколом обшуку від 20.09.2007 р., згідно якого в кімнаті на журнальному столику у квартирі АДРЕСА_2 знаходиться картонна папка в якій виявлено оригінал доручення № ВЕМ 703790 від 12.01.2007 року від Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед гр-ну ОСОБА_18 на одному аркуші та чотири копії його, дві з них з оригіналом підпису гр-на ОСОБА_5 ; реєстраційна картка про державну реєстрацію СПД гр-на ОСОБА_7 ; оригінал протоколу №1 засідання зборів кредиторів ВАТ «Лезниківський кар`єр» від 12.01.2007 року на 14 арк. з мокрою печаткою ТОВ «Омега»; три реєстраційні картки не заповнені з підписами (зі слів гр. ОСОБА_18 це підписи гр-на ОСОБА_46 ); три конверти, з яких два адресовані представнику Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед ОСОБА_18 (т. 3 а/с 279);

- довіреністю від 12.01.2007 р. від представника фірми «East West Import Export Company Limited» ОСОБА_5 на ОСОБА_18 (т.3 а/с 280);

- протоколом виїмки від 16.08.2007 року, згідно якого в приміщенні Коростенської дирекції Південно-Західної залізниці було вилучено лист ОСОБА_5 від 08 липня 2007 року №137 щодо припинення подачі залізничних вагонів до ВАТ «Лезниківський кар`єр», який адресовано начальнику ДГО «Південно-західна залізниця» (т. 4 а/с 3);

- листом ОСОБА_5 №137 від 08.07.07 р. на ім`я начальника ДГО «Південно-західна залізниця» про те, що залізнична під`їзна колія на правах особистої власності належить ОСОБА_7 (т.4 а/с 4);

- копією листа за підписом начальника НЦБ Інтерполу по Республіці Бєларусь від 03.04.2003 р. та іншими документами, згідно яких за інформацією, отриманої з НЦБ Інтерполу Вашингтон компанія «ІСК Engineering LLC» була зареєстрована в США у 1995 році. Агентом, що зареєстрував компанію є фірма «Registered Agency Services». Згідно інформації, що надана НЦБ Інтерполу Вашингтона у даний час компанія «ІСК Engineering LLC» є недійсною, реєстрація цієї компанії була анульована 09.04.97 р. у зв`язку з порушенням податкового законодавства (т.4 а/с 24-27);

- протоколом виїмки від 03.10.2007 року, згідно якого була вилучена нотаріальна справа щодо видачі довіреності реєстраційний номер 2990 від 18.08.2006 року наданої компанією Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед в особі директора гр-на Великобританії ОСОБА_47 ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , нотаріальна справа на 28 арк. складається із самої довіреності та фотокопії правовстановлюючих документів Іст Вест Імпорт Експорт Компані Лімітед завірених приватним нотаріусом ОСОБА_48 ; фотокопії з реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_49 на 4 арк., завірені приватним нотаріусом ОСОБА_48 (т. 4 а/с 32);

- копією довіреності від компанії «East West Import Export Company Limited» за підписом ОСОБА_10 на ім`я ОСОБА_5 датована 18.08.06 р. (т.4 а/с 37).

- ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.10.07 р. по справі 1/161 «Б». Своїм рішенням суд переглянув ухвалу від 11.12.2000 р. та змінив її, виклавши абзац восьмий пункту першого резолютивної частини ухвали щодо визнання вимог ТОВ «Омега» включених до реєстру розпорядником майном в сумі 246735 грн. боргу та 93400 грн. неустойки (т.4 а/с 223-225);

- звітами ТОВ «Омега» до податкових органів, згідно яких Товариство не вело будь-якої господарської діяльності з 2004 року (окремо).

Оцінивши викладені докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Так, підсудний обвинувачується декількох епізодів вчинення злочинів, які підлягають оцінці у комплексі, а саме:

- по епізоду щодо замаху на заволодінні чужого майна (під`їзної колії), у великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, із службовим підробленням, дії підсудного були кваліфіковані за ст.ст. 15 ч.2, 191 ч.4, 366 ч. 1 КК України.

- по епізоду доведення підприємства до банкрутства та привласнення чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, повторно, із службовим підробленням, дії підсудного були кваліфіковані за ст.ст. 219 ч.1, 15 ч.2, 191 ч.5, 366 ч. 1 КК України.

Дослідивши матеріали даної кримінальної справи, показання підсудного та свідків, суд приходить до наступного.

Так, судом було встановлено, що під`їзна залізнична колія протяжністю 5502 м. була передана Житомирською дистанцією шляхів кооперативу «Лезниківський кар`єр» (нині ВАТ «Лезниківський кар`єр») 28 червня 1995 року балансовою вартістю 6573886290 крб. (65798, 86 грн.) (т.4 ас 15).

Згідно до договору купівлі-продажу від 30 січня 2006 року була продана під`їзна залізнична колія протяжністю 5101,16 м. від в. п. стр. №1 ВАТ «Лезниківський кар`єр» до ізостика сигналу М-1 ст. Топорище за 65 000 грн.

В протоколі узгодження визначена продажна ціна під`їзної колії в 65 тис. грн.

За актом прийому передачі від 31 січня 2006 року передавалася від ВАТ гр. ОСОБА_7 під`їзна залізнична колія протяжністю 5101,16 м. від в. п. стр. №1 ВАТ «Лезниківський кар`єр» до ізостика сигналу М-1 ст. Топорище.

Згідно відповіді державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва за № 6001/9/23-209 (т. 3 а. 85-88) та листа ВАТ «Лезниківський кар`єр» № 25 (т. 3 а. 46) залишкова балансова вартість під`їзної залізничної колії протяжністю 5502 м. згідно до обліку на балансовому рахунку 10 «Основні засоби» становила 61 512, 76 грн.

Виходячи з цього балансова вартість проданої під`їзної колії протяжністю 5101, 16 м. складає (61 512, 76 : 5502 х 5101, 16) 57 030 грн.

Статутний фонд ВАТ «Лезниківський кар`єр», згідно до п. 5.1. Статуту, становить 577 437, 75 грн.

Відповідно до п. 8.4.11 Статуту голова правління ОСОБА_5 був зобов`язаний по узгодженню із спостережною радою укладати угоди, передавати в оренду, заставу нерухоме та інше майно Товариства, розмір яких становить більш як десять відсотків Статутного фонду товариства, що складає 57 733 грн.

Головою правління ОСОБА_5 укладено 30 січня 2006 року договір купівлі продажу під`їзної колії протяжністю 5101, 16 м. балансовою вартістю 57 030, 96 грн., що менше 57 733 грн.

Таким чином, під час продажу під`їзної залізничної колії протяжністю 5101, 16 м. балансовою вартістю 57 030, 96 грн. ОСОБА_5 діяв в межах наданих йому повноважень і узгоджувати питання продажу частини під`їзної залізничної колії йому не потрібно було з спостережною радою.

Відповідно до чинного, на час інкримінованого підсудному ОСОБА_5 злочину, законодавства підсудний не був зобов`язаний проводити незалежну оцінку вартості вказаної вище під`їзної колії, оскільки відповідно до п. п. 1.20.5-1, 8.2.2. цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», цей законодавчий акт вказує на порядок визначення звичайної ціни при оподаткуванні прибутку підприємств з застосуванням національних стандартів з питань оцінки майна та дається поняття основних фондів першої групи.

Згідно листа державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва за № 6001/9/23-209 за результатами продажу під`їзної колії в податковому обліку не включено до складу валового доходу 3487 грн. суми перевищення виручки від продажу об`єкту основних фондів 1 групи над балансовою вартістю, тому допущене порушення п. 4.3 ст. 4, п. п. 8.4.3. п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (т. 3 а/с 85-88).

Відповідно до зазначених вище п. 4.3 ст. 4, п. п. 8.4.3. п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дозволяється продаж об`єкта основного фонду першої групи за балансовою вартістю та зазначено необхідність відображення виручки від продажу понад балансову вартість в податковому обліку як доходу підприємства.

Ст. 7 ч. ч. 2, 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» в редакції станом на лютий 2006 року передбачено в яких випадках проведення оцінки майна є обов`язковим, а саме: створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності; реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна); виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна); визначення вартості внесків учасників та засновників осподарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також, у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства; приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну,страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду; переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку; оподаткування майна згідно з законом; визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом; в інших випадках за рішенням суду або у зв`язку з необхідністю захисту суспільних інтересів; проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Таким чином, на момент укладання договору купівлі продажу під`їзної залізничної колії та протоколу щодо узгодження її ціни на ВАТ «Лезниківський кар`єр» не покладався обов`язок проводити незалежну оцінку під`їзної залізничної колії при її продажу.

Крім того, оцінюючи докази, що були представлені органами держаного обвинувачення, а саме те, що дійсна вартість під`їзної колії на момент вчинення злочину складала за його ринковою вартістю 3.935.110 грн. 75 коп., суд приходить до висновку про те, що вказане посилання не може бути покладено в основу обвинувального вироку відносно підсудного, оскільки: відповідно до обвинувачення підсудний ОСОБА_5 не обвинувачується у замаху на заволодіння чужим майном на вказану суму, а лише на суму 65 тис. грн.; звіт про оцінку під`їзної залізничної колії був складений відповідно до листа на проведення оціночних робіт № 2/73В від 09.02.2007 року УДСБЕЗ УМВС України в Житомирській області (т.3 ас 124); в той же час дата оцінки зазначена в резюме звіту 31 січня 2007 року, тобто до надходження замовлення 09.02.2007 року (т. 3 а/с 122).

Таким чином вказаний доказ не може бути визнаний судом як доказ, що підтверджує викладене вище обвинувачення.

Також відповідно до показань підсудного про те, що подаючи заяву про банкрутство товариства до Господарського суду м. Києва, він включив під`їзду залізничну колію до основних засобів і оцінки їх залишкової вартості в 3 630 791, 83 грн. та підписав її 05.06. 2006 року.

ОСОБА_7 підтвердив покази підсудного про укладення договору купівлі продажу під`їзної залізничної колії і що в подальшому вони з підсудним вирішили не реалізовувати даний договір.

Підтвердженням відмови підсудного та свідка ОСОБА_15 від реалізації в подальшому договору купівлі продажу є відповіді з В-Волинської районної ради і В-Волинської райдержадміністрації за № 137/01-15 від 25 липня 2011 року, № 1190/01 від 03.08.2011 року № 1231/01-10 від 15. 08. 2011 року про те, що в 2006-2007 р.р. заяви ОСОБА_7 не надходило і в тому числі щодо надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду, про проведення вибору і обстеження земельної ділянки для розташування залізничної під`їзної колії від ст. Топорище до с. Червоногранітне.

Таким чином вказаними документами спростовуються посилання в обвинувальному висновку на рішення четвертої сесії п`ятого скликання Топорищенської сільської ради від 03.10.06 р., щодо звернення ОСОБА_7 про проведення вибору і обстеження земельної ділянки для розташування об`єкту залізничної під`їзної колії з рекомендацією звернутися з цього питання до В-Волинської районної ради (т. 3 а/с 31), на звернення Петрусенка до сільської ради від 16. 08. 2006 року (т. 3 а/с 33), на заяву ОСОБА_15 від 12. 09. 06 року з цього ж питання, як на докази вчинення злочину ОСОБА_50 .

Свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_24 повністю підтвердили в судовому засіданні суть рішень Топорищенської сільської ради за зверненнями ОСОБА_15 і роз`яснення йому з приводу земельної ділянки звернутися до В-Волинської районної ради.

Відповідно до вимог ст. 191 ч.4 КК України, зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовуючи організаційно-розпорядчі та (або) адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна.

Таким чином за даним обвинуваченням підлягає обов`язковому доказуванню умисел підсудного на безоплатне звернення чужого майна на свою користь або на користь інших осіб, а також сам факт безплатного звернення такого майна.

Відповідно до умов договору купівлі продажу № 01/02/06 від 30 січня 2006 року даний договір є оплатним, оскільки в п. 4.1. Договору вказано, що оплата товару Покупцем здійснюється шляхом оплати безготівковим способом на розрахунковий рахунок Покупця або готівкою у касу підприємства. Сторони за договором в особі голови правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» та гр. ОСОБА_7 не передбачали безоплатного обернення майна на користь третьої особи ОСОБА_15 . Платність договору і відсутність наміру передавати майно третій особі безоплатно підтвердив підсудний ОСОБА_51 та ОСОБА_15 .

Тому в діях підсудного ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2, 191 ч. 4 КК України.

В той же час відпуск матеріальних цінностей по нижчій ціні, може утворювати тільки такий склад злочину як зловживання службовим становищем, згідно до ст. 364 КК України, відповідно до постанови судової палати у кримінальних справах Верховного суду України від 07 лютого 2013 року у справі № 5-27КС12 щодо безпідставного засудження особи за ст. 191 КК України.

Однак, за ст. 364 КК України дії підсудного ОСОБА_52 не можуть кваліфікуватись, оскільки диспозиція даної статі КК України вимагає заподіяння реальної шкоди, якої в даному випадку не настало.

Оцінюючи дії підсудного як замах на заволодіння чужим майном обвинувачення виходить з показів свідка ОСОБА_8 (головного бухгалтера ВАТ «Лезниківський кар`єр»), як доказ того, що саме в результаті її дій ОСОБА_5 не зміг реалізувати свої злочинні наміри по викраденню під`їзної залізничної колії.

Однак, аналізуючи її показання, суд приходить до висновку, що її дії були спрямовані не на перешкоджання ОСОБА_5 здійснити «викрадення» під`їзної залізничної колії, а на не допущення порушення податкового законодавства по продажу майна, яке перебуває в податковій заставі.

Підтвердженням відсутності умислу у ОСОБА_42 викрадати під`їзну залізничну колію та сприйняття ним застережень головного бухгалтера щодо недопущення порушення податкового законодавства є включення її вартості до залишкової вартості основних засобів ВАТ на загальну суму 3630791,83 грн. при поданні заяви про банкрутство ВАТ до Господарського суду м. Києва від 05 червня 2006 року.

Відповідно до пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, він обвинувачується в тому, що надав підлеглому Бабуцькому, в кінці лютого 2006 року, вказівки виготовити договір купівлі-продажу під`їзної колії і зазначити в ньому дату його 30 січня 2006 року, з виготовлення додатку № 1 до договору з зазначенням узгодженої її ціни в 65 тис. грн. та виготовлення акту прийому-передачі під`їзної колії без дати.

Виготовлені офіційні документи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 завірили своїми особистими підписами та печаткою Товариства. При цьому, ОСОБА_5 , зловживаючи своїм службовим становищем власноручно поставив дату в акті прийому-передачі під`їзної колії 31 січня 2006 року, тобто умисно вніс в офіційний документ завідомо неправдиву інформацію, вчинив злочин, передбачений ст. 366 ч. 1 КК України.

З здобутих під час судового слідства доказів вбачається наступне.

Як підсудний ОСОБА_5 так і ОСОБА_7 стверджують, що домовленість про продаж під`їзної залізничної колії та про підписання договору про це, мало місце 30 січня 2006 року. Також свідок ОСОБА_7 показав, що в подальшому цей договір був розірваний восени 2006 року та він повернув його ОСОБА_53 .

Показання свідка ОСОБА_6 про час складання договору купівлі продажу, додатку №1 до договору купівлі-продажу №01/02/06 - протокол узгодження договірної ціни в адміністративному приміщенні Товариства в лютому 2006 року не є доказом службового підроблення з боку ОСОБА_5 , а свідчать лише про наміри сторін, виконати досягнуту домовленість в січні 2006 року про укладення договору купівлі продажу та прийому-передачі під`їзної колії.

Аналізуючи дії підсудного ОСОБА_5 , щодо виготовити договір купівлі-продажу під`їзної колії, з виготовлення додатку № 1 до договору та виготовлення акту прийому-передачі під`їзної колії та внесення в них завідомо неправдивих відомостей, в сукупності з обвинуваченням за ст.ст. 15 ч. 2, 191 ч. 4 КК України, суд приходить до наступних висновків.

З викладених вище та встановлених судом в ході судового розгляду даних, в діях підсудного ОСОБА_5 , відсутній складу злочину передбаченого ст.ст. 15 ч. 2, 191 ч. 4 КК України, що свідчить про те, що ОСОБА_5 не мав мети скоєти службове підроблення з наміром в подальшому заволодіти чужим майном у великих розміраї, а тому на думку суду внесення в договору купівлі продажу та прийому-передачі під`їзної колії, дат які не відповідають темінам їх виготовлення та підписання є малозначним складом злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі, що у відповідно до вимог ч.2 ст.11 КК України не є злочином.

Що стосується узгодженої вартості колії в 65 тис. грн., то це ціна домовленості сторін договору, виходячи з її балансової вартості.

На підставі викладеного суд приходить до переконання про відсутність в діях підсудного складу злочину, передбаченого ст. 366 ч.1 КК України в частині пред`явленого йому обвинувачення щодо внесення завідомо неправдивих відомостей у частині проставлення дати укладення договору про купівлю-продаж під`їзної залізничної колії, додатку до нього №1 та дати в акті прийому-передачі під`їзної колії.

Друга сукупність злочинів згідно до обвинувачення це умисне доведення ВАТ до банкрутства з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб і внесення стосовно цих обставин до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, підсудним Хоменком.

Дії його кваліфіковано за ст. 15 ч. 2 ст. 191 ч. 5, ст. 219 ч. 1, 366 ч. 1 КК України.

В ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження обвинувачення ОСОБА_5 в умисному доведенні товариства до банкрутства; в незаконному набутті фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited», ТОВ «Омега» прав на безпідставне відшкодування неіснуючої заборгованості та замаху привласнення чужого майна в особливо великих розмірах відповідно на суму 881 645,96 грн. і 246 735,00 грн., в службовому підробленні при цьому.

Підсудний свою винуватість у вчиненні вказаних злочинів не визнав повністю та дав показання, що викладені вище.

З оголошених в суді показів свідка ОСОБА_54 слідує, що головою правління ВАТ він працював по 2002 рік. Договори з ТОВ «Омега» на поставку щебня підписував він. Він був звільнений під час процедури банкрутства ВАТ і керівництво товариством здійснював арбітражний керуючий ОСОБА_55 . Список кредиторів ВАТ для господарського суду складав арбітражний керуючий. Суд визнав ТОВ «Омега» кредитором ВАТ. Розмову про укладення договорів з ТОВ «Омега» з ним вів член спостережної ради товариства ОСОБА_56 .

Свідок ОСОБА_9 показав, що він був в 2002 р. керівником санації ВАТ «Лезниківський кар`єр» в процедурі банкрутства товариства. Справа про банкрутство ВАТ була закрита в 2002 році за мировою угодою. Після закриття справи про банкрутство його було обрано головою правління ВАТ і пропрацював він до 2004 року, до обрання головою правління ОСОБА_5 . Кредитний договір з фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» підписав він як санатор товариства. Вважав договір вигідним. Дозвіл на підписання цього договору давав суд. Будь які органи управління в товаристві не працювали. Борг по справі про банкрутство залишився приблизно в 1, 2 млн. грн. Борг погашений не був. На виконання договору від фірми на ВАТ надійшли кошти. Кошти використані були на відновлення виробництва. Підприємство після банкрутства відновило свою роботу частково. 10 років підприємство не працювало, було зруйноване. Недоставало коштів. На продукцію був відсутній попит. ТОВ «Омега» було визнано судом кредитором ВАТ у першій справі про банкрутство. В процесі банкрутства в 2002 році це судове рішення не оскаржувалося.

Свідок ОСОБА_6 показав, що в справа про банкрутство ВАТ була з 1999 року. Тоді керівником був Колюшко. По цій справі була мирова угода. Договір з фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» підписав ОСОБА_55 . Були збори трудового колективу 01.06. 2006 р. по ініціюванню банкрутства, на яких всі погодилися про необхідність подання заяви до господарського суду про визнання товариства банкрутом.

Дані покази підтвердила свідок ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_7 , який наряду з ОСОБА_50 притягнутий до кримінальної відповідальності і справа відносно якого виділена в окреме провадження і до цього часу до суду не направлена, пояснив, що ТОВ «Омега» займалося закупкою граніту і поставляла його на Польщу. З ВАТ договір на поставку граніту товариству для поставки на Польщу уклав він. Договір був зірваний. Господарський суд визнав борг ВАТ перед ТОВ «Омега» в 2002 році. ОСОБА_51 не давав йому вказівку як директору ТОВ «Омега» на укладення договору з ВАТ. Договір від імені ВАТ підписав голова правління Колюшко. Хоменко у ВАТ на той час ніяких посад не займав. До господарського суду Житомирської області про визнання кредитором ТОВ «Омега» в справі про банкрутство ВАТ в 2001 році звертався він. ВАТ не оскаржувало рішення господарського суду про визнання кредитором ТОВ «Омега». При виконанні ним обов`язків арбітражного керуючого у справі про банкрутство ВАТ 2006 року рішення господарського суду було чинним. На той час він Директором ТОВ «Омега» не був, а був Селютін. В перелік кредиторів ТОВ «Омега» в справі про банкрутство ВАТ 2006 року включав на підставі рішення суду. Жодних претензій з боку комітету кредиторів ВАТ до нього не було і його дії не оскаржувалися і рішень щодо їх незаконності не було. Переписку з керівником фірми «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» ОСОБА_16 особисту і ділову він не вів. З ним не домовлявся про дії в інтересах фірми. Лист, ніби від ОСОБА_16 , не є результатом його відносин з ним і вважає його не достовірним. Даний лист є результатом дій рейдерів, які захопили на той час ВАТ і керували ним.

Свідок ОСОБА_23 показала, що ТОВ «Омега» мала відносини з ВАТ, щодо поставки гранітної продукції для послідуючого продажу в Польщу. Зобов`язання ВАТ виконані не було. Суд визнав ТОВ «Омега» кредитором ВАТ.

З матеріалів даної кримінальної справи вбачається наступне.

ТОВ «Омега» визнане кредитором ВАТ ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11 грудня 2000 року в справі № 1/161/ «Б» на суму 246 735 грн. на підставі договору № 01Л, договору № 02Л, Договору № 03Л, контракту № 1/03/99, специфікації № 1, контракту № 1/01/00 та специфікація № 1 до нього, заяви про визнання ТОВ «Омега» кредитором, відзиву на претензію ВАТ «Лезниківський кар`єр» з визнанням боргу.

В ухвалі Господарського суду Житомирської області від 19 листопада 2002 року про затвердження мирової угоди по справі № 1/161/ «Б» кредитором ВАТ встановлене наряду з іншими кредиторами ТОВ «Омега» на 246 735 грн.

Банківськими документами ТОВ «Омега» і протоколом № 2 від 23.08.2006 року стверджується, що ОСОБА_15 був директором товариства з 1995 року і 23.08.2006 року призначено директором ОСОБА_57 (т. 2 а. с. 76-106, 117-128, 132, 156, 161).

З наведених судових рішень та документів, на підставі яких вони приймалися, слідує, що ОСОБА_5 ніякого відношення до їх постановлення та оформлення документів, на підставі яких постановлялися судові рішення не мав.

Головою правління ВАТ Хоменка було обрано тільки 10 серпня 2004 року.

Судом в судовому засіданні не здобуто та органами досудового розслідування не надано будь яких відомостей, що підсудний ОСОБА_5 займав посади в виконавчих органів ТОВ «Омега» в 1995-2002 роках.

Виходячи з наведеного, підсудний ОСОБА_5 обґрунтовано вказав в заяві до Господарського суду м. Києва від 05 червня 2006 року дані, що кредитором ВАТ є ТОВ «Омега», виходячи з судових рішень, які вступили в законну силу.

Виключення ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16 жовтня 2007 року ТОВ «Омега» з реєстру кредиторів в справі № 1/161/ «Б» 2002 року значення для правової оцінки дій ОСОБА_5 немає, так як всі дії по включенню ТОВ «Омега», як кредитора в справі про банкрутство 2006 року, вчинялися до постановлення ухвали господарським судом Житомирської області від 16 жовтня 2007 року.

Хоменком дії щодо зазначення ТОВ «Омега» кредитором ВАТ вчинялися, коли судові рішення про визнання ТОВ «Омега» кредитором ВАТ були в силі, а тому є правомірними.

Окрім того, постановою Вищого Господарського суду України від 04 березня 2009 року по справі № 43/504 Господарського суду м. Києва підтверджено законність кредиторських вимог ТОВ «Омега» і включення товариства до реєстру кредиторів ВАТ «Лезниківський кар`єр» на суму 246 735 грн.

Ухвалою Верховного Суду України від 11 червня 2009 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду Постанови Вищого Господарського суду України від 04 березня 2009 року.

Дані документи повністю спростовують обвинувачення ОСОБА_42 в замаху викрадення чужого майна на користь ТОВ «Омега», так як до 2009 року судові рішення щодо ТОВ «Омега» були чинними і вони ОСОБА_50 сприймалися як законні.

Також з матеріалів справи вбачається, що на час постановлення Господарським судом Житомирської області ухвали від 16 жовтня 2007 року про виключення ТОВ «Омега» з реєстру кредиторів в справі № 1/161/ «Б» 2002 року Хоменко утримувався під вартою по даній кримінальній справі.

Звернення підсудного ОСОБА_5 до Господарського суду м. Києва з заявою про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар`єр» здійснене відповідно до вимог чинного законодавства і зазначення чи не зазначення в заяві кредитором фірми «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» не впливало на судові рішення за даною заявою голови правління ВАТ.

З мирової угоди від 10 жовтня 2002 року по справі № 1/161/ «Б», затвердженої ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19 листопада 2002 року, слідує, що 25 грудня 2005 року настав термін виконання зобов`язань перед кредиторами ВАТ «Лезниківський кар`єр» на загальну суму 1 086 296, 24 грн.

З мирової угоди та ухвали суду від 19 листопада 2002 року з усією очевидністю слідує, що ВАТ в тяжке фінансове становище було поставлене ще до призначення Хоменка головою правління ВАТ 10 серпня 2004 року.

До призначення головою правління ВАТ ОСОБА_5 , борг погашений не був, а залишався незмінним.

Окрім того, на день звернення до Господарського суду м. Києва 5 червня 2006 року з заявою про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар`єр» мало заборгованість перед гр. ОСОБА_17 та ВАТ «Завод «Будматеріали» на суму 63 316, 56 грн.

В зв`язку з даною заборгованістю 15 березня 2006 року та 27 березня 2006 року відділом ДВС у В-Волинському районі накладено арешт на кошти та рахунки ВАТ.

26 травня 2006 року, знову ж таки відділом ДВС у В-Волинському районі, накладено арешт на кошти та рахунки ВАТ в зв`язку з виконанням судового рішення по стягненню на користь гр. ОСОБА_18 та виконавчого збору в загальній сумі 128 320, 50 грн.

Допитаний свідок ОСОБА_18 підтвердив наявність заборгованості ВАТ перед ним.

Наявність такої заборгованості ВАТ перед кредиторами не заперечується самим державним обвинуваченням.

Таким чином, заборгованість ВАТ перед кредиторами станом на 05.06.2006 року (день підписання ОСОБА_50 заяви до Господарського суду м. Києва про банкрутство ВАТ) склала: 1 086 296, 24 грн. + 63 316, 56 грн. + 128 320, 50 грн. = 1 277 933, 32 грн.

Відповідно ст. 6 ч.ч.2,3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (із змінами станом на 22 грудня 2005 року) право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ст. 82 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» встановлено мінімальний рівень заробітної плати з 01 січня 2006 р. в розмірі 350 грн. і даний рівень мінімальної заробітної плати був чинним до 01 липня 2006 року.

Таким чином, для звернення до Господарського суду з заявою про банкрутство боржнику (ВАТ «Лезниківський кар`єр») достатньо було на день подачі заяви мати заборгованість перед кредиторами в сумі 105 000 грн.

Вказана вище заборгованість ВАТ не була задоволена протягом трьох місяців після встановленого для її погашення строку.

Таким чином, у ОСОБА_5 були всі підстави звернутися до Господарського суду м. Києва з заявою про банкрутство ВАТ, навіть без врахування заборгованості перед фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited».

В ході судового розгляду кримінальної справи не знайшло підтвердження обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочинних дій при взаємовідносинах ВАТ з фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited».

19 травня 2003 року між ВАТ «Лезниківський кар`єр», в особі керуючого санацією ОСОБА_9 , та фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» в особі директора ОСОБА_10 укладено договір позики №03/05-03, згідно умов якого фірма «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» надає Товариству кредит в розмірі 4 300 000 доларів США із терміном кінцевого погашення 19 травня 2009 року. Вказаний договір, у відповідності до чинного законодавства, 30 травня 2003 року був зареєстрований в головному управління НБУ по м. Києву і Київській області за №11/007-9372.

Проведеною ревізією КРУ в Житомирській області № 06-06-09/075 від 12.07.2007 року встановлено, що на виконання даної угоди від фірми «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» на протязі червня липня 2003 року надійшло ВАТ - 137 152 дол. США (т. 2 а. с. 184-202).

З часу надходження коштів на рахунок товариства фірма «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» за договором від 19 травня 2003 року стала кредитором, а ВАТ «Лезниківський кар`єр» боржником, що слідує зі ст. 510 ЦК України.

Як відповідно до умов договору, так і згідно до положень ст. 1046 ЦК України у ВАТ виник обов`язок повернути фірмі позику (грошові кошти).

Ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що кредитор юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника… Конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно до ст. 14, вищевказаного закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

З наведених норм права слідує, що набуття фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» статусу кредитора ВАТ не залежить від настання строку повернення позики.

Тому підписання сторонами додаткової угоди № 1 від 19.07.2005 року про розірвання договору позики аж ніяк не впливало на набуття фірмою статусу конкурсного кредитора.

Статус конкурсного кредитора фірмою однаково був би набутий і в тому випадку, коли б фірма «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» підсудним не була включена до заяви про порушення справи про банкрутство.

Крім того, ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на кредиторів покладається зобов`язання звертатися до суду з письмовими заявами до боржника. Невиконання кредиторами такого обов`язку у встановлені строки або не звернення взагалі тягне за собою погашення боргів.

Фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» подала письмову заяву до господарського суду м. Києва про визнання конкурсним кредитором, яка надійшла до суду 06 листопада 2006 року (т.1 а/с 5-6).

Відповідно до вимог наведеного чинного законодавства ухвалою Господарського суду м. Києва по справі №43/504 від 21 грудня 2006 року визнано кредитором фірму «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» на суму 881 645,96 грн.

Постанова НБУ № 602 від 22 грудня 1999 року «Про затвердження Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті» (зі змінами станом на 17 червня 2004 року) не містить обмежень та не перешкоджає кредиторам вступати з вимогами в справи про банкрутство боржників про повернення одержаних коштів (т. 1 а/с 79-88).

Не вбачається в діях ОСОБА_5 замаху на викрадення чужого майна в результаті дострокового розірвання договору позики та визнання в заяві про порушення провадження про банкрутство фірми «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» конкурсним кредитором.

Кошти ВАТ від фірми надійшли реально, а повернення даних коштів фірми відповідно до договору позики і судового рішення в справі про банкрутство не може вважатися викраденням чужого майна, так як відсутнє безоплатне обернення майна на свою користь чи користь третіх осіб. Здійснюється повернення боргу позикодавцю через процедуру банкрутства.

Повідомлення ВАТ, підписане ОСОБА_5 та арбітражним керуючим Петрусенком про визнання в повному обсязі майнових вимог фірми та ТОВ «Омега» відповідало фактичній і наявній заборгованості відповідно до кредитного договору та судовим рішенням по справі про банкрутство товариства 2002 року (т. 1 а/с 59, 62).

Не може бути підтвердженням вчинення злочину ОСОБА_5 і аудиторський звіт про результати перевірки наявної кредиторської заборгованості по ВАТ, складений ПП «Аудиторська фірма «Екаунт» (т. 1 а/с 63-69).

Нереєстрація додаткової угоди № 1 від 19.07.2005 року до договору № 03/05 03 в НБУ не позбавляло обов`язку і права фірми «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» звернутися з вимогами в справі про банкрутство ВАТ.

Відсутність в бухгалтерському обліку ВАТ даних про заборгованість перед ТОВ «Омега» на суму 246 735 грн. не змінює і не припиняє дію судових рішень в справі про банкрутство ВАТ 2002 року.

Органом досудового слідства та обвинуваченням не надано суду неспростовних доказів того, що Додатковий договір про розірвання кредитного договору з фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» не був підписаний в м. Москві 19 липня 2005 року.

Підсудний категорично стверджує, що даний додатковий договір, наявний в матеріалах кримінальної справи, був підписаний саме 19 липня 2005 року в м. Москві з Геращенком, як керівником фірми.

Органом досудового слідства та обвинувачення не було надано суду та судом не здобуто, жодних доказів того, що підсудний є посадовою особою, засновником або власником чи співвласником фірми «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited».

Підсудний ОСОБА_5 показав, що він не працює у фірмі «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited», не є її посадовою особою, також він не є засновником та співвласником фірми.

Знайшли своє підтвердження і покази підсудного, що саме в результаті неправомірних дій державних контролюючих органів, ВАТ попало в скрутне фінансове становище, було зупинене в 2005 році виробництво і це потягло за собою невиконання договірних зобов`язань, а також неможливість розраховуватися з боргами.

Так, наказом Державного комітету природних ресурсів України № 40 від 14.02.2005 року «Про анулювання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами» був анульований спеціальний дозвіл (ліцензія) за реєстраційним номером 1771 від 05.03.1999 року ВАТ «Лезниківський кар`єр».

В зв`язку з чим, 30 травня 2005 року ВАТ звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання цього наказу частково недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12 серпня 2005 року по справі № 45/250 позов був задоволений повністю. Визнано наказ Державного комітету природних ресурсів України № 40 що анулювання ліцензії ВАТ на користування надрами недійсним.

Таким чином, з 14 лютого 2005 року і по день набрання законної сили рішенням суду від 12 серпня 2005 року виробництво на ВАТ було зупинене внаслідок неправомірних дій державного контролюючого органу.

Посилання обвинувачення на протокол № 1 чергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Лезниківський кар`єр» від 23 січня 2007 року, на яких були припинені повноваження ОСОБА_5 , як голови правління ВАТ, як на доказ вини його у вчиненні злочинів, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Так як вказаний протокол № 1 чергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Лезниківський кар`єр» від 23 січня 2007 року, рішенням господарського суду м. Києва від 08.10.2007 року по справі № 21/220 за позовом ОСОБА_12 до ВАТ «Лезниківський кар`єр» та за участю представників підсудного ОСОБА_5 , акціонера ОСОБА_13 , були визнані недійсними з моменту прийняття рішення, що прийняті черговими загальними зборами акціонерів ВАТ «Лезниківський кар`єр», які оформлені протоколом № 1 від 23 січня 2007 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2008 року рішення господарського суду м. Києва від 08.10.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ВАТ «Лезниківський кар`єр» без задоволення.

Таким чином, судовими рішенням встановлено факт незаконного набуття повноважень головою правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» ОСОБА_14 з 23 січня 2007 року та визнанно, що збори акціонерів були проведені в результаті підробки підписів акціонера ОСОБА_13 в дорученні від її імені на ім`я ОСОБА_5 на представництво її інтересів на зборах і підроблення підпису ОСОБА_5 в журналі реєстрації акціонерів та їх уповноважених представників, що прибули на загальні збори ВАТ «Лезниківський кар`єр» 23.01.2007 року (рішення господарського суду м. Києва стор. 10-11).

Крім того, при розгляді справи апеляційним господарським судом м. Києва встановлено факт підробки висновку комісійної почеркознавчої експертизи не на користь ОСОБА_5 (стор. 2-5 постанови суду).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2008 року встановлено факт незаконності звільнення ОСОБА_5 з голови правління ВАТ «Лезниківський кар`єр» 23 січня 2007 року і його поновлено на роботі з моменту звільнення.

Відсутній будь-який склад злочину в діях ОСОБА_5 , встановлене в ході досудового слідства порушення ст. 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при подачі клопотання про призначення Господарським судом м. Києва розпорядником майна ВАТ арбітражного керуючого ОСОБА_7 , який є його близьким родичем.

Петрусенко призначений розпорядником майна ВАТ ухвалою Господарського суду м. Києва від 30 серпня 2006 року по справі № 43/504 і суду не надано будь яких відомостей про те, що ОСОБА_15 , порушував законодавство перебуваючи на вказаній посаді, в тому числі Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Призначення ОСОБА_15 розпорядником майна ВАТ в справі про банкрутство не утворює будь-якого складу злочину та не є доказом винуватості підсудного ОСОБА_5 .

Не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду і обвинувачення ОСОБА_5 , що його діями державним інтересам спричинено велику матеріальну шкоду на суму 175 704, 89 грн., а саме в особі Володарсько-Волинської ДПІ на суму 35 356, 68 грн., ДШ у Печерському районі м. Києва 109 362, 50 грн., Управлінню ПФУ у Печерському районі м. Києва на суму 30 985, 71 грн., а також іншим кредиторам в особі ВАТ «Завод «Будматеріали» на суму 286 827, 16 грн., ДТГО «Південно-Західна залізниця» на суму 156 445, 98 грн., ВАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» на суму 184 000 грн.

Так, дії ОСОБА_5 щодо звернення до Господарського суду м. Києва про банкрутство ВАТ відповідали вимогам чинного законодавства і Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Дані викладені в зверненні про банкрутство відповідали фактичним даним про кредиторську заборгованість товариства виходячи з судових рішень по справі про банкрутство ВАТ, кредитному договору та іншій заборгованості по судових рішенням по стягненню коштів на користь Бондаря і Бусленка, виконавчого збору.

Законні вимоги фірми «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» обвинуваченням безпідставно розцінені як замах підсудного на викрадення майна ВАТ.

Зазначене стверджується ухвалою Господарського суду м. Києва по справі № 43/504-15/266-б від 15 червня 2011 року.

Згідно до даної ухвали припинене провадження у справі про банкрутство ВАТ «Лезниківський кар`єр» за заявою товариства (боржника) про визнання його банкрутом у зв`язку зі сплатою всіх наявних боргів кредиторам.

З даної ухвали також випливає наступне:

- Банкрутство ВАТ не було фіктивним і заява ВАТ «Лезниківський кар`єр» про своє банкрутство була подана обґрунтовано за наявності реальних боргів;

- в ході розгляду справи про банкрутство не встановлено жодних незаконних дій з боку розпорядника майном боржника арбітражного керуючого ОСОБА_7 , як судом так і послідуючими розпорядниками майна у справі з 30.03.2007 року і по день припинення справи про банкрутство 15 червня 2011 року;

- судом встановлено реальність боргу ВАТ «Лезниківський кар`єр» перед фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» в сумі 881 645 грн. 96 коп. і вона у відповідності з чинним законодавством визнана кредитором ВАТ;

- ВАТ «Лезниківський кар`єр», за умови не здійснення керівництва ним ОСОБА_5 , визнало борг перед фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» в сумі 881 645 грн. 96 коп. і сплатило його шляхом зарахування всієї суми боргу на депозит нотаріуса для передавання фірмі;

- ВАТ «Лезниківський кар`єр» сплачені всі борги суб`єктам господарської діяльності, яким, згідно до обвинувачення, Хоменком ніби спричинені.

Також суд бере до уваги, що ВАТ «Лезниківський кар`єр» відмовився від позовних вимог до ОСОБА_5 в зв`язку з розслідуванням кримінальної справи (т. 5 а/с 225).

Що на думку суду, підтведжує законність дій підсудного в ініціюванні справи про банкрутство 2006 року та реальність боргів ВАТ «Лезниківський кар`єр».

Допитані свідки в судовому засіданні не підтвердили висунуте обвинувачення підсудному у вчиненні злочинів.

Так, свідок ОСОБА_14 , жодних фактичних даних щодо обставин продажу під`їзної залізничної колії, отримання від фірм кредиту, банкрутства товариства не повідомив. Пояснив, що про обставини обвинувачення ОСОБА_5 , йому відомо з документів бухгалтерії, які він вивчав за допомогою бухгалтера, який вводив його курс справ. Щодо показів, які він давав на досудовому слідстві то він їх підтвердити не може так як вже не пам`ятає всіх обставин.

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_58 , ОСОБА_9 , ОСОБА_59 в судовому засіданні вказували, що заборгованість ВАТ перед ТОВ «Омега» та фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» по бухгалтерським документам не було, а тому дані підприємства були включенні в список боржників за вказівкою підсудного, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та на думку суду, ці покази являються особистою думкою свідків, крім того вказані покази повністю спростовують дослідженими в судовому засіданні документами, аналіз яких давався вище.

Свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_23 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_18 ОСОБА_60 жодних фактичних даних щодо обставин продажу під`їзної залізничної колії, отримання від фірми кредиту, банкрутства товариства суду не повідомили.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що :

- обвинуваченням не здобуто і не надано суду жодних доказів того, що в силу якихось незаконних дій, незаконних рішень, неправильних господарських дій, ОСОБА_5 як голова правління ВАТ навмисно доводив ВАТ до банкрутства;

- наявна заборгованість ВАТ була дійсною і об`єктивною та виникла вона в своїй більшості в результаті дій інших керівників ВАТ та укладення ними договорів;

- звертаючись до господарського суду з заявою про банкрутство ВАТ, ОСОБА_5 діяв в рамках діючого законодавства;

- внесення ОСОБА_5 до заяви про банкрутство відомостей про заборгованість ВАТ перед фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» відповідало діючому законодавству, а тому не може бути службовим підробленням.

- визнання боргу фірмі «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» не є замахом на викрадення майна ВАТ;

- внесення Хоменком до заяви про банкрутство відомостей про заборгованість ВАТ перед ТОВ «Омега» на час подачі заяви відповідало рішенням Господарського суду Житомирської області, які набрали законної сили і виконання судових рішень не є замахом на викрадення майна ВАТ на користь ТОВ «Омега» та не може вважатися службовим підробленням.

- в ході досудового слідства і в суді не спростовані покази підсудного про укладення додаткового договору з фірмі «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited» від 19 липня 2005 року про розірвання кредитного договору від 19 травня 2003 року і його тимчасову втрату.

- обвинуваченням не здобуто доказів про можливість ВАТ розрахуватися з боргами по мировій угоді 2002 року і поточними боргами без врахування боргу перед фірмою «Еаst West Import Ехрогt Соmраny Limited».

За таких обставин підсудний ОСОБА_5 підлягає виправданню за ст. 15 ч. 2 ст. 191 ч. 5, ст. 219 ч. 1, 366 ч. 1 КК України у частині умисного доведення ВАТ «Лезниківський карєр» до банкрутства з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб і внесення стосовно цих обставин до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей за відсутністю в його діях відповідних складів злочину.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 323, 324, 330 КК України, суд- засудив :

ОСОБА_5 за ст.ст. 15 ч. 2, 191 ч.4, 366 ч. 1, 15 ч.2, 191 ч.5, 219 ч.1, 366 ч. 1 КК України - виправдати за відсутністю в його діях складу даних злочинів.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання скасувати.

Речові докази по справі залишити в матеріалах даної кримінальної справи.

Арешт накладений на майно ОСОБА_5 постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Житомирської області ОСОБА_61 від 02 жовтня 2007 року, на все особисте майно ОСОБА_5 , скасувати.

Арешт накладений на майно ОСОБА_5 постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2007 року, на належні йому цінні папери (акції) ВАТ «Лезниківський кар`єр», які зберігаються у ВАТ «Кредитпромбанк» (м. Київ, бульвар Дружби Народів, 38) на рахунку в цінних паперах № НОМЕР_6 , скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1