Справа № № 585/3005/19

Номер провадження 1-в/585/226/19

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

29 серпня 2019 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі :

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_4 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, -

В С Т А Н О В И В:

До Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 який на даний час відбуває покарання в ДУ «Роменська виправна колонія № 56», в якому останній просить звільнити його умовно достроково або замінити невідбуту частину покарання більш м`яким, оскільки зникли пенологічні підстави для його подальшого тримання в установі виконання покарань. Визначити термін можливого перегляду його покарання шляхом застосування до нього умовно дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, встановити проміжки часу для його повторення, а також встановити чіткі критерії, на підставі яких він має відбуватись.

В обґрунтування клопотання зазначив, що вироком Апеляційного суду Київської області від 26.12.2008, ОСОБА_4 засуджений до довічного позбавлення волі. Покарання відбуває в Роменській ВК №56 з 24.06.2010, початок строку рахується з 18.01.2008. На даний час ОСОБА_4 вважає, що строк його покарання має бути переглянуто, оскільки стягнень він не має, з 2015 року працевлаштований згідно трудового договору на Державному підприємстві «Підприємство Державної Кримінально-виконавчої служби України №56», по виконавчому листу борг ним погашено в повному обсязі, одружений, має сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має діагноз «розлад аутичного спектру та затримка мовленевого розвитку». Крім того, зазначає, що він забезпечений власним житлом. Під час відбування покарання стан здоров`я ОСОБА_4 сильно погіршився, останній має діагнози: « деструкція скловидного тіла та ангіопатія сітківки обох очей» та «кіста промежини і епітеліальних куприкових ходів» та потребує планового оперативного лікування, що неможливо здійснити перебуваючи в місцях позбавлення волі. На даний час відбувши 13 років 4 місяці 8 днів призначеного покарання, враховуючи положення практики Європейського Суду з прав людини, ст.ст. 19, 24, 28 Конституції України, ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та інші законодавчі акти, ОСОБА_4 вважає, що він має право на умовно-дострокове звільнення та заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 уточнив своє клопотання та просив лише замінити йому невідбуту частину покарання більш м`яким.

Захисник ОСОБА_5 підтримав уточнене клопотання засудженого.

Представник Державної установи "Роменська виправна колонія № 56" ОСОБА_7 в заяві до суду від 27.08.2019 просив проводити всі судові засідання по даній справі у відсутності представника установи, в задоволенні клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_4 відмовити, оскільки, у відповідності до положень ч.1 ст.81 КК України, передбачена лише можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відносно осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, при цьому умовно-дострокове звільнення від відбування такого покарання, як довічне позбавлення волі, даним законом не передбачене та у відповідності до положень ч.1 ст.82 КК України, передбачена лише можливість заміни покарання у виді обмеження або позбавлення на певний строк більш м`яким покаранням, при цьому заміна більш м`яким покаранням такого покарання, як довічне позбавлення волі, даним законом також не передбачена. Відповідно до п.3 ч.3 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання щодо осіб, засуджених за вчинення умисних особливо тяжких злочинів, можливе за умови фактичного відбуття ними не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом та відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м`яким щодо осіб, засуджених за вчинення умисних особливо тяжких злочинів, можлива за умови фактичного відбуття ними не менше двох третин строку покарання, призначеного судом. Такі строки визначаються при призначенні покарання у виді позбавлення волі на певний строк відповідно до ст. 63 КК України (позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п`ятнадцяти років). Покарання ж у вигляді довічного позбавлення волі, призначене у відповідності до ст. 64 КК України не має строкового виміру, а тому вирішення питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміни невідбутої частини більш м`яким є неможливим.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання засудженого, оскільки воно не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, яке не передбачає заміну довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та особової справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений 26.12.2008 Апеляційним судом Київської області за п.п. 1,4,12 ч.2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі. Міра запобіжного заходу ОСОБА_4 залишено перебування під вартою. Строк відбуття покарання ОСОБА_4 відраховувати з 18.01.2008 (а.с. 49-50 особ. справи том 1).

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного суду України від 15 жовтня 2009 року вирок Апеляційного суду Київської області від 26.12.2008 залишено без змін (а.с. 63 особ. справи том 1).

Згідно довідки про відбуту, не відбуту частину покарання першого заступника начальника державної установи «Роменська ВК №56» ОСОБА_7 від 29.08.2019, вбачається, що ОСОБА_4 засуджений Апеляційним судом Київської області від 26.12.2008 за п.п. 1,4,12 ч.2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі, станом на 29.08.2019 відбув 13 років 4 місяці 8 днів, початок строку: 18.01.2008.

Відповідно до річної - характеристики на засудженого ОСОБА_4 від 24.04.2019 затвердженої начальником ДУ «Роменська ВК №56» ОСОБА_8 , засуджений ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі з 2008 року. Під час утримання в СІЗО міста Києва, до праці не залучався, мав 6 стягнень, заохочень не мав, до Роменської ВК №56 прибув 24.06.2010. За час відбування покарання в установі допустив 4 порушення режиму тримання у вигляді порушення розпорядку дня та спроби встановити міжкамерний зв`язок, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. Вказані порушення погашені у встановленому законом порядку. Має 4 заохочення у виді подяки та додаткового тривалого побачення. На даний час дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. Працевлаштований в майстерні секторі довічного позбавлення волі. До праці відноситься сумлінно, норми виробітку виконує. Судові витрати за проведення судових експертиз відшкодував повністю. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки та безпеки праці. Спальне місце утримує в чистоті та порядку, з обов`язками чергового по камері справляється добре, має охайний зовнішній вигляд, дотримується правил санітарії та гігієни. Приймає участь у програмі диференційованого-виховного впливу на засуджених «Духовне відродження». До заходів, що сприяють ставленням засуджених на життєву позицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно-корисної діяльності відноситься посередньо. У відношенні до представників адміністрації ввічливий, тактовний, виконує їх законні вимоги. За характером спокійний. У відношенні до інших засуджених безконфліктний. У відношенні до себе самокритичний. За вольовими якостями цілеспрямований, наполегливий. Зв`язки з рідними підтримує шляхом телефонних розмов, отримує посилки, передачі, відвідує на побаченнях. Вину у скоєному злочині визнає, та розкаюється.

Згідно постанови державного виконавця Вишгородського районного управління юстиції ОСОБА_9 від 19.05.2010, вбачається, що виконавчий лист №1-35/2008 виданий 26.12.2008 Апеляційним судом Київської області про стягнення боргу з ОСОБА_4 в розмірі 33 957,55 грн., повністю виконано згідно платіжного доручення №155 від 18.05.2010, у зв`язку з чим виконавче провадження закінчено (а.с. 12).

Згідно довідки завідувача медичної частини № 56 лікаря ОСОБА_10 від 19.06.2019 вбачається, що засуджений ОСОБА_4 оглянутий та про консультований лікарем хірургом Роменської ЦРЛ з приводу його захворювання: «Кісти промежини і епітеліальних куприкових ходів», висновок лікаря від 12.03.2019: хворому ОСОБА_4 показане планове оперативне лікування. Крім того, ОСОБА_4 01.04.2016 та 25.04.2017 проконсультований лікарем окулістом Роменської ЦРЛ, діагноз: «Деструкція скловидного тіла, ангіопатія сітківки обох очей» (а.с. 13).

Згідно довідки Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_11 від 01.06.2019 за № 435, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно забезпечений житлом на території сільської ради відповідно до свідоцтва про право власності від 15.12.2000 (а.с. 14).

Згідно картки стану здоров`я і розвитку дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що дитина має діагноз «розлад аутичного спектру та затримка мовленевого розвитку» (а.с. 15-16).

Згідно довідки виданої ОСОБА_4 директором ФОП « ОСОБА_13 » вбачається, що ФОП « ОСОБА_13 » гарантує працевлаштування ОСОБА_4 (а.с. 17).

Згідно ч.ч. 1,3,4,5 ст. 82 КК України, особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим: 1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин; 2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі; 3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання. До осіб, яким покарання замінене більш м`яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2006 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно дострокове звільнення від відбування покарання відповідно до ч. 1 ст. 81 КК України та заміна невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ч. 1 ст. 82 КК України можуть застосуватись до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

Водночас, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 87 КК України встановлено право здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років.

Правом помилування наділений лише Президент України стосовно індивідуально визначеної особи. При прийнятті рішення про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на строк не менше 25 років.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року передбачає: Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Ця стаття була інтегрована Європейським судом з прав людини, а отже саме він тлумачить Конвенцію (п.1 ст.32 Конвенції). У відповідності до його тлумачення: ...у контексті довічного позбавлення волі Стаття 3 повинна інтерпретуватись як така, що вимагає зменшуваності покарання, в розумінні перегляду справи, яка дозволяє національній владі переглянути: чи були зміни довічника, що мали місце, настільки значними, чи був прогрес у напрямку виправлення таким, що продовження тримання особи в ув`язненні не може більше виправдовуватись з огляду на обґрунтовані пенологічні підстави (п. 119 рішення у справі Вінтер та інші проти Сполученого Королівства (Finger and others v. the United Kingdom), заяви №№ 66069/09, 130/10, 3896/10 від 09.07.2013).

Відповідно по рішення Європейського суду з прав людини від 12 березня 2019 року у справі «Петухов проти України» № 2, встановлено порушення Україною ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року в частині застосування національними судами до осіб покарання у виді довічного позбавлення волі без можливості перегляду справи з подальшим звільненням від покарання. Суд прямо зобов`язав Україну реформувати систему перегляду довічного ув`язнення.

Європейським судом з прав людини у справі Ласзло Магяр проти Угорщини було встановлено, що помилування не відповідає вимогам статті 3 Конвенції Національне законодавство цієї країни не вимагало від президента оцінювати, чи були обґрунтовані пенологічні підстави для продовження довічного ув`язнення, а також надавати мотивацію у разі відмови у помилуванні (п.57, Laszlo Magyar v. Hungary, заява № 73593/10, від 20.05.2014). Через зазначені причини, президентське помилування недотримувалося тієї вимоги, яка витікає зі статті 3 Конвенції, що довічно засуджений має знати, що він має робити для того, аби була розглянута можливість його звільнення (п.58, Laszlo Magyar).

Український порядок помилування, так само не вимагає від президента мотивувати рішення про відмову у помилуванні та не вказує, що має робити засуджений до довічного позбавлення волі для того, щоб отримати помилування (Указ Президента України Про Положення та порядок здійснення помилування від 21.04.2015 № 223/2015).

Існування можливості звільнення з мотивів милості (compassionate release) не є достатнім для задоволення вимог статті 3 Конвенції (п.127 у вищезазначеному рішенні по справі Вінтера, а також п.43 у справі Хутчінсон проти Сполученого Королівства (Hutchinson v. the United Kingdom), від 17.01.2017, заява № 37592/08). До таких висновків Європейський суд з прав людини доходить через те, що звільнення на підставі милості не є реалістичною перспективою звільнення від довічного покарання у розумінні Суду (п.100, рішення у справі Мюррея проти Нідерландів (Murray v. the Netherlands), заява № 10511/10, від 26.04.2016).

Для задоволення вимог статті 3 Конвенції довічне покарання має бути зменшуваним (п.98 у справі Кафкаріс проти Кіпру (Kafkaris v. Cyprus), заява №21906/04, від 12.02.2008). Щоб встановити чи було таке покарання зменшуваним, має існувати перспектива звільнення від довічного позбавлення волі, яке має бути не тільки de jure, а й de fakto реалістичною ( п.196 у справі Окалан проти Турції (2) (Ocalan v. Turkey (2)), заяви № № 24069/03, 197/04, 6201/06 та 10464/07 від 18.03.2014).

Європейський комітет з запобігання катуванням, який так само, як і Європейський суд з прав людини є органом Ради Європи, у своїй доповіді щодо візиту в Україну у 2016 році визнав відсутність в Україні реалістичної перспективи звільнення від довічного позбавлення волі, як того вимагає стаття 3 Конвенції. Також він окремо визнав існуючий механізм помилування довічників таким, що не є такою реалістичною перспективою звільнення (п.40 Доповіді СРТ/іnf(2017)15). Такого роду спостереження Комітету мають преюдиціальне значення для встановлення порушень Конвенції Європейським судом з прав людини.

Суд також враховує те, що відповідно до пунктів 9 та 12 Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи щодо поводження із засудженими до тривалих строків ув`язнення (Resolution (76)2 on the treatment of long-term prisoners, від 17.02.1976), перегляд довічного позбавлення волі має відбуватися після відбуття засудженим 8-14 років позбавлення волі та повторюватися через регулярні проміжутки часу.

За таких підстав, враховуючи те, що відповідні зміни до законодавства України щодо можливості заміни засудженим довічного покарання більш м`яким, не внесено, реформи механізму перегляду покарання у виді довічного ув`язнення не проведено, до президента України, з врахуванням ст. 87 КК України, засуджений до довічного позбавлення волі ОСОБА_14 не звертався, а також враховуючи, що при вивченні особової справи на засудженого ОСОБА_4 , не було встановлено обставин, які вказують, що останній став на шлях виправлення, а навпаки, встановлено, що ОСОБА_14 засуджений за особливо тяжкий злочин вчинений з особливою жорстокістю, згідно вироку Апеляційного суду Київської області від 26.12.2008 ОСОБА_14 вину визнавав частково, під час утримання в СІЗО міста Києва, до праці не залучався, мав 6 стягнень, заохочень не мав, за час відбування покарання в ДУ «Роменська ВК №56» з 24.06.2010 допустив 4 порушення режиму тримання у вигляді порушення розпорядку дня та спроби встановити міжкамерний зв`язок, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_4 не довів суду своє виправлення, у зв`язку з чим клопотання засудженого ОСОБА_4 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, задоволенню не підлягає.

На підставі положень ст. 82 Кримінального кодексу України, ст.ст. 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області на протязі 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, ухвала набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено учасникам судового провадження 05 вересня 2019 об 15 год. 20 хв.

Суддя підпис:

Копія вірна...

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1