-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
16/09
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2009 року м. Рівне
Військовий місцевий суд Рівненського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Антонюка О.В., при секретареві - Ковалевській Н.Ю.,
з участю державного обвинувача - заступника військового прокурора Рівненського гарнізону майора юстиції ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, підсудного ОСОБА_4, а також захисника-адвоката ОСОБА_5, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні військового суду розглянув кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця військової частини 2253, капітана,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кременчук, Полтавської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше несудимого, на військовій службі з липня 1994 року за призовом Хмельницького РВК, в тому числі на офіцерських посадах з вересня 1999 року, старшого інспектора прикордонної служби по роботі з іноземцями та адміністративного провадження відділу прикордонної служби Задеріївка, Чернігівського прикордонного загону, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
Судовим слідством військовий місцевий суд,
ВСТАНОВИВ:
З листопада 2003 року по квітень 2007 року ОСОБА_4 проходив військову службу на посаді старшого офіцера з дізнання та адміністративного провадження прикордонної комендатури „Дубровиця" Луцького прикордонного загону.
9 вересня 2004 року військовослужбовцями прикордонної застави „Неньковичі" за незаконний перетин кордону України були затримані в адміністративному порядку громадяни республіки Беларусь - ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_17.
11 вересня 2004 року у зв'язку з повідомленням, про затримання порушників державного кордону, капітан ОСОБА_4 прибув на прикордонну заставу „Неньковичі" для здійснення контролю та надання практичної допомоги по оформленню справ адміністративного провадження щодо затриманих громадян Республіки Беларусь. При цьому, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами затриманих громадян, він повідомив потерпілого ОСОБА_3, що для вирішення питання про звільнення від адміністративного арешту, кожен з затриманих повинен передати йому по 70 (сімдесят) доларів США, а всього 500 (п'ятсот) доларів США.
12 вересня 2004 року близько 12 години, знаходячись біля приміщення Зарічнянського районного суду Рівненської області, ОСОБА_4 діючи, аналогічним способом і з тією ж метою, повідомивши попередньо потерпілому ОСОБА_3, що без грошей питання про звільнення від адміністративного арешту не буде вирішено, в службовому автомобілі „Уаз-3151", отримав від останнього грошові кошти у розмірі 500 (п'ятсот) доларів США. що по курсу НБУ станом на той час складало 2655(дві тисячі шістьсот п'ятдесят п'ять) грн. 25 коп., чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду.
В судовому засіданні ОСОБА_4 винним себев у пред'явленому обвинуваченні не визнав і пояснив, що дійсно 11 вересня 2004 року він у зв'язку з повідомленням про затримання порушників державного кордону, виїзджав на прикордонну заставу „Неньковичі" де здійснював контроль та надавав практичну допомогу начальнику застави капітану Крячеву по оформленню справ адміністративного провадження щодо затриманих громадян Республіки Беларусь. Крім того, 12 вересня 2004 року в першій половині дня він перебував у Зарічнянському районному суді, де розглядались адмінсправи відносно затриманих громадян Республіки Беларусь, після чого здійснював передачу останніх представникам прикордонних військ Бєларусі. Ніяких розмов про передачу грошей він з потерпілим не вів, коштів від ОСОБА_3 він не отримував, а заяви потерпілого вважає оговором, в якості помсти за адміністративне затримання.
Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини, його вина у скоєному повністю підтверджується зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_3 показав, що 11 вересня 2004 року під час перебування на прикордонній заставі „Неньковичі", у зв'язку з адміністративним затриманням, офіцер-юрист, який прибув з прикордонної комендатури „Дубровиця", як пізніше з'ясувалось капітан ОСОБА_4 повідомив йому, що для вирішення питання про звільнення від адміністративного арешту в суді, необхідно передати йому по 70(сімдесят) доларів США з кожного затриманого, а всього 500(п'ятсот) доларів США. На слідуючий день 12 вересня, знаходячись біля приміщення Зарічнянського районного суду, після повідомлення ОСОБА_4, про те, що без грошей питання про звільнення не буде вирішено, близько 12 години, він в службовому автомобілі прикордонників передав підсудньому 500(п'ятсот) доларів США, які на його прохання в цей же день привіз йому з Бєларусі його брат ОСОБА_13 Гроші він передав ОСОБА_4, оскільки не знав про прийняте стосовно нього рішення суду по адміністративній справі, а тому повірив переконанням ОСОБА_4, про необхідність передачі коштів. Вищезазначеними діями підсудного, йому заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 2500(дві тисячі п'ятсот) грн., а також моральну шкоду, пов'язану з переживаннями і як наслідок погіршенням стану його здоров'я, яку він оцінює в 10000(десять тисяч) грн. При цьому просить стягнути вказані суми з підсудного на свою користь.
Свідок ОСОБА_13 показав, що 9 вересня 2004 року під час збирання грибів його брат ОСОБА_3, його мати та їх знайомі були затримані нарядом прикордонних військ України. 12 вересня 2004 року до нього подзвонив його брат і попросив привезти 500(п'ятсот) доларів США за їх звільнення. Разом зі своїм знайомим ОСОБА_14 він привіз вказану суму грошей і передав брату. Після цього він бачив як біля приміщення суду в службовому автомобілі прикордонників його брат ОСОБА_3 передав ці 500(п'ятсот) доларів США офіцеру прикордонних військ України, капітану - ОСОБА_4.
Як вбачається з показів свідка ОСОБА_14 (а.с.257-259, т.2) останній бачив як 12 вересня 2004 року біля приміщення Зарічнянського районного суду в службовому автомобілі прикордонників ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 500(п'ятсот) доларів США, які за проханням ОСОБА_3 привіз його брат. Зі слів ОСОБА_13 йому відомо, що ці кошти були передані ОСОБА_4 за звільнення ОСОБА_3, його матері та інших осіб.
З показів свідка ОСОБА_7 (а.с.173-177,т.2) слідує, що 9 вересня 2004 року разом з іншими особами, в тому числі ОСОБА_3 він був затриманий під час збирання грибів нарядом прикордонних військ України. 12 вересня 2004 року біля приміщення суду ОСОБА_3 повідомив їм, що за їх звільнення необхідно віддати по 70 доларів США з кожної затриманої особи. Потім приїхав брат останнього. В послідуючому зі слів ОСОБА_3 йому стало відомо, що останній в службовому автомобілі прикордонників передав ОСОБА_4 500(п'ятсот) доларів США.
Аналогічні покази, які були досліджені в судовому засіданні, дали в ході досудового слідства, кожен окремо свідки: ОСОБА_15, (а.с.14-19,т.1), ОСОБА_16 (а.с.20-24, т.1, 164-167,234-235 т.2), ОСОБА_10.(а.с.25-29,т.1, 78-81, т.2), ОСОБА_17 (а.с.97-99 т.1, 96-99, т.2).
Як вбачається з протоколу усної заяви про скоєння злочину від 13 вересня 2004 року ОСОБА_3 повідомив працівникам правоохоронних органів республіки Беларусь, що 12 вересня 2004 року передав офіцеру - юристу комендатури „Дубровиця" за звільнення з-під варти 500(п'ятсот) доларів США.
Відповідно до протоколів відтворення обстановки та обставин події з потерпілим ОСОБА_3, та свідком ОСОБА_13, кожен окремо показав коли, де, як і при яких обставинах потерпілий передав ОСОБА_4 500(п'ятсот) доларів США.
Як вбачається з протоколів затримання (а.с.132,136,140,144,148,152,156, т.1) від 9 вересня 2004 року ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 були затримані 9 вересня 2004 року нарядом прикордонних військ України за незаконний перетин державного кордону України.
У відповідності до постанов про накладення адміністративного стягнення Зарічнянського районного суду від 12 вересня 2004 року (а.с. 169,180,191,202,213,224,235, т.1) на ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за незаконний перетин державного кордону України було накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту на три доби. В строк арешту зарахований час адміністративного затримання з 9 вересня 2004 року.
Згідно довідки Національного банку України (а.с.117, т.2) офіційний курс долара США станом на 12 вересня 2004 року складав 531 (п'ятсот тридцять одна) грн.05 коп. за 100(сто) доларів США.
Таким чином, військовий суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 12 вересня 2004 року близько 12 години в службовому автомобілі „УАЗ-3151" біля приміщення Зарічнянського районного суду Рівненської області, шляхом обману, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_3 у розмірі 500(п'ятсот) доларів США, що за курсом НБУ складає 2655(дві тисячі шістьсот п'ятдесят п'ять) грн. 25 коп., чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду.
Такі дії підсудного ОСОБА_4 військовий місцевий суд розцінює як шахрайство і кваліфікує за ч.1 ст.190 КК України.
В основу вироку суд кладе детальні та послідовні покази потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 , ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8С, ОСОБА_6, які узгоджуються між собою та іншими матеріалами справи.
Оцінюючи покази підсудного стосовно його непричетності до вчинення злочину і оговору з боку потерпілого, то суд вважає такі його заяви неправдивими і даними ним з метою ухилитись від відповідальності за фактично скоєне, а тому не приймає до уваги.
Що ж стосується заяви захисника-адвоката про недоведенність участі підсудного ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, лише тому, що ні потерпілий ні його брат свідок ОСОБА_13 не впізнали ОСОБА_4, згідно протоколу впізнання по фотографії, то такі заяви, на думку суду, не можуть бути достатніми підставами для виправдання ОСОБА_4, оскільки, як показав потерпілий ОСОБА_3 він бачив ОСОБА_4 незначний проміжок часу, а впізнання проводилось через тривалий термін від вказаних подій - більше року, підсудний на той час мав іншу зачіску і носив окуляри, а тому він боявся помилитись. При цьому підсудний підтвердив, що іноді носить окуляри, але на той час, як і зараз користується контактними лінзами. В той же час потерпілий наполягав, що він передав гроші саме офіцеру - юристу, капітану, який прибув з прикордонної комендатури"Дубровиця", яким, як беззаперечно встановлено в ході судового слідства, в тому числі підтверджується показами підсудного був саме капітан ОСОБА_4.
При призначенні підсудному покарання, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 скоїв умисний злочин невеликої тяжкості, яким заподіяв матеріальну шкоду потерпілому. В той же час суд враховує, що до кримінальної відповідальності підсудний притягується вперше.
З врахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого, а також всіх даних про особу підсудного, його сімейного становища, обумовленого наявністю на утриманні двох малолітніх дітей і дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, виключно позитивної характеристики по службі, висновків вищестоящих судів під час апеляційного і касаційного розгляду справи, суд вважає за можливе з альтернативних покарань передбачених ч.1 ст.190 КК України, призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді обмеження волі мінімального строку відповідно до санкції статті. Крім того, у відповідності до ст.58 КК України, суд враховуючи обставини справи, особу винного, вважає за можливе замість обмеження волі призначити ОСОБА_4 службове обмеження для військовослужбовців на той самий строк.
Також, в ході розгляду справи, судом встановлено наявність підстав для звільнення підсудного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності з передбачених ст.49 КК України - у зв'язку із закінченням строків давності та Законом України „Про амністію" від 31 травня 2005 року. Проте враховуючи, заперечення підсудного щодо звільнення його від кримінальної відповідальності з вищезазначених нереабілітуючих підстав, можливість застосування Закону про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на думку суду - виключається.
В той же час, постановляючи вирок, враховуючи обставини справи, особу винного, суд приходить до висновку про можливість в порядку статті 74 КК України звільнення підсудного ОСОБА_4, від призначеного судом покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України - у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки ОСОБА_4 вчинив злочин невеликої тяжкості за який законом передбачено покарання у виді обмеження волі, з дня вчинення злочину минуло понад чотири роки, під час яких він не ухилявся від слідства та суду.
Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до підсудного ОСОБА_4 про відшкодування заподіяної вчиненням злочину матеріальної шкоди на суму 2500(дві тисячі п'ятсот) грн. і моральної шкоди на суму 10000(десять тисяч) грн. суд приходить до наступних висновків.
Вимоги по відшкодуванню заподіяної матеріальної шкоди на суму 2500(дві тисячі п'ятсот)грн. судом визнаються обгрунтованими, а їх розмір доведеним і таким, що не перевищує станом на 12 вересня 2004 року вартість 500(п'ятсот) доларів США, за офіційним курсом валют Національного банку України. А тому з підсудного ОСОБА_4 слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування заподіяної вчиненням злочину матеріальну шкоду у розмірі - 2500(дві тисячі п'ятсот) грн., задовольнивши тим самим його вимоги у повному обсязі.
Що ж стосується вимог цивільного позивача про відшкодування заподіяної йому діями підсудного моральної шкоди на суму 10000(десять тисяч) грн., то враховуючи характер та обставини вчинення злочину, ступеню і тривалості моральних страждань потерпілого, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, військовий суд вважає за необхідне на підставі ст.ст.23,1167 ЦК України позов задовольнити частково на суму -1200(одна тисяча двісті) грн.стягнувши вказану суму з підсудного ОСОБА_4 на користь потерпілого - ОСОБА_3, а на суму - 8800(вісім тисяч вісімсот) грн. - в задоволені позову відмовити за необґрунтованістю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 322-324, 328, 333-335 КПК України, ст.ст. 23,1166,1167 ЦК України, військовий місцевий суд,-
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
У відповідності до ст.58 КК України замість обмеження волі строком на 1 (один) рік призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців на той самий строк з відрахуванням в дохід держави 10 (десяти) відсотків із суми його грошового забезпечення.
Згідно ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання на підставах, передбачених ст.49 цього ж Кодексу - у зв'язку із закінченням строків давності.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 - підписка про невиїзд - відмінити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до підсудного ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином - задовольнити у повному обсязі, і стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 -2500(дві тисячі п'ятсот) грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до підсудного ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином - задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 - 1200(одна тисяча двісті) грн., в іншій частині позову на суму - 8800(вісім тисяч вісімсот)грн. -відмовити.
На вирок може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Рівненського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Дійсна за належним підписом. Копія звірена з оригіналом.
скопійовано
-
скопійовано
-
