Справа № 190/526/19

Провадження №2/190/317/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. П`ятихатки

Дніпропетровської області

П`ятихатський районний суд

в складі головуючого-судді Митошоп В.М.

за участю секретаря Москалець А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

встановив:

ОСОБА_1 , звернувся до П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в якій просить визнати незаконним та скасувати наказ про припинення трудового договору (контракту) від 14.11.2016 року № 130/ос та поновити на роботі, на посаді водія навантажувача 3 розряду 4 цеху з ремонту і обслуговування машин, механізмів та устаткування, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15.11.2016 року по 04.04.2019 року у розмірі 84 105 грн. 36 коп. та стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 05.04.2019 року по дату ухвалення рішення суду у справі із розрахунку середньоденної заробітної плати 140 грн. 88 коп. за кожен день вимушеного прогулу.

06.05.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній зазначає, що позивач 14.11.2016 року був повідомлений офіційно про його звільнення з посади на підставі п.3 ст.36 КЗпП відповідно до наказу через військову частину , де останній проходив військову службу. Тому, відповідач правомірно застосував норми ст.36 ч.3 КЗпП України до позивача, оскільки останній не відноситься до жодної категорії , громадян передбачених ч.2 ст.39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та в задоволенні позовних вимог прохають відмовити.

18.06.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому вказує, що відповідачем не надано жодного підтвердження того , що останнім надіслано на адресу воєнізованої частини для вручення позивачу, саме повідомлення про його звільнення та документи які б підтверджували факт отримання вказаною військовою частиною даної кореспонденції, а тим більше - повідомлення позивача особисто. В зв`язку з чим, прохають задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

05.07.2019 року відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив, згідно якого, останні прохають відмовити у задоволенні позовних вимог позивача з тих підстав, що відповідач правомірно застосував норми ст.36 ч.3 КЗпП України до позивача, оскільки останній не відноситься до жодної категорії , громадян передбачених ч.2 ст.39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та те, що згідно ст.233 КЗпП позивачем пропущено строки звернення до суду з даним позовом.

20.08.2019р. ході розгляду справи, в зв`язку зі зміною типу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменування його на акціонерне товариство «Українська залізниця», позивач визначив відповідачем акціонерне товариство «Українська залізниця».

02.09.2019р. до суду надійшло заперечення відповідача на заяву про уточнення позовних вимог в частині зміненої назви відповідача, де відповідач прохає відмовити в задоволені позову вказуючи, що позивач не вправі змінити сторону відповідача, під час розгляду справи по суті.

Позивач та представник позивача ОСОБА_2 , в судове засідання не явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, представник позивача надала до суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не явився, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії трудової книжки (серія НОМЕР_1 ) від 25.06.2009 року та копії наказу про прийняття на роботу позивач з 27.05.2016 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «Українська залізниця», працюючи у структурному підрозділі «П`ятихатська колійна машинна станція» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на посаді водія навантажувача 3 розряду 4 цеху з ремонту і обслуговування машин, механізмів та устаткування та 14.11.2016 року звільнений з посади водія навантажувача 3 розряду 4 цеху з ремонту і обслуговування машин, механізмів та устаткування у зв`язку з вступом на військову службу. (а.с.8-9,25)

Згідно копії наказу №130/ОС від 14.11.2016 року про припинення трудового договору (контракту) позивач з 14.11.2016 року звільнений з посади водія навантажувача 3 розряду 4 цеху з ремонту і обслуговування машин, механізмів та устаткування регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на підставі п.3 ст.36 КЗпП України в зв`язку з укладенням контракту про проходження військової служби за контрактом у ЗС України від 16.09.2016р.. (а.с.26)

Згідно копії наказу №72/В-Б3 від 14.09.2016 року ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати на 14 календарних днів з 14.09.2016 року по 27.09.2016 року за сімейними обставинами. (а.с.50)

Згідно копії листа військової частини НОМЕР_2 від 31.10.2016 року направленого відповідачу, згідно якого позивач прийнятий на військову службу за контрактом, де з 15.09.2016 року проходить підготовку у військовій частині НОМЕР_3 с.Десна, по завершенню навчання буде направлений для подальшого проходження служби у військову частину НОМЕР_4 . (а.с.54,55)

Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_5 від 12.10.2016 року та копії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу позивач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 3 роки. (а.с.12,13-14)

Згідно копії довідки військової частини НОМЕР_6 вих. № 2197 від 20.07.2017 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України ОСОБА_1 в період з 09.06.2017 року по дату видачі довідки безпосередньо приймає участь в антитерористичній операції в населеному пункті смт.Новотроїцьке, Донецької області.(а.с.15)

Згідно копії довідки військової частини НОМЕР_6 вих. № 4090 ОСОБА_1 в період з 14.06.2018 року і по теперішній час безпосередньо приймає участь в антитерористичній операції. (а.с.16)

Згідно копії довідки військової частини НОМЕР_6 вих. № 4090 та №2639 від 22.04.2019 року ОСОБА_1 в період з 23.11.2016 року і по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_6 (а.с.17,39)

Згідно копії витягу з наказу командира ВЧ польова пошта НОМЕР_7 № 251 від 23.11.2016 року ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_7 . (а.с.18)

Згідно копій витягу з наказу №126 від 16.06.2018 року командира військової частини НОМЕР_6 , копії витягу з наказу №16/ДСК від 26.06.2018 року з метою виконання службових (бойових) завдань у складі оперативно - трактичного угрупування «Схід» з 14.06.2018 року солдат ОСОБА_1 , є старший навідник гранатометного взводу 1 механізованого батальйону. (а.с.19,20-21,22-23)

Згідно копії витягу з наказу №39 від 22.02.2019 року старший солдат ОСОБА_1 , . старший навідник гранатометного взводу 1 механізованого батальйону вибув у щорічну відпустку на 10 календарних днів за 2018 рік та 11 календарних днів за 2019 рік з 22.02.2019 року по 14.03.2019 року. (а.с.24)

Згідно довідки про середню заробітну плату №272 від 18.03.2019 року за період з липня 2016 року по серпень 2016 року позивач отримав середню заробітну плату у РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» у розмірі 5625 грн.88 коп. (а.с.27)

Згідно копії повідомлення Структурного підрозділу «П`ятихатська колійна машина станція» №748 від 11.11.2016 року позивачу направлено повідомлення про його звільнення на підставі п.3 ст.36 КЗпП України, в зв`язку з вступом на військову службу за контрактом 14.11.2016 року та з`явитися до відділу кадрів для отримання трудової книжки. (а.с.58,59)

Згідно ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України.

Згідно ч. 4 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок з коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно п.3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є, зокрема, призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Зі змісту статті 119 КЗП України вбачається, що для вирішення питання про наявність прав та гарантій, передбачених нею, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявності кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової-) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного станув Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду. Водночас зазначеним законом України передбачено такий захід як демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу, (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Відповідно до статті 11 вказаного закону України, рішення про демобілізацію, із внесенням його на затвердження Верховною Радою України, приймає Президент України.

Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набрав чинності 14 квітня 2014 року.

Рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникненнякризової ситуації,яка загрожуєнаціональній безпеціУкраїни тавимагає необхідностівжиття заходівщодо захиступрав таінтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Судом встановлено, що позивач уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України після 02 березня 2014 року, тобто під час кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, і останній, як військовослужбовець, несе службу особливого характеру під час дії в державі особливого періоду, а тому користується пільгами, передбаченими ст. 39 ЗУ « Про військовий обов`язок і військову службу» та ч.3 ст.119 КЗпП України, що кореспондується з позицію викладеною Верховним Судом 20.06.2018 року по справі № 323/1252/17, провадження 61-844св17.

Із урахуванням положень частини другої статті 235 КЗпП України визнавши незаконним дії і рішення роботодавця по звільненню позивача, суд приходить до висновку щодо наявності підстав, для стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при цьому суд бере до уваги, що позивачем не змінювався відповідач по справі, а лише уточнювалася його назва.

Суд при розрахунку середнього заробітку керуєтьсястаттею 27 Закону України «Про оплату праці»та п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до копії довідки про середню заробітну плату середньоденна заробітна плата позивача становить 140 грн. 88 коп.

За період з 15.11.2016 року по 10.09.2019 року кількість робочих днів вимушеного прогулу становить 703 дні.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу дорівнює: 140 грн. 88 коп. х 662 робочих дні = 99038грн.64 коп.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст.ст. 127, 141, 263-265,430 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ про припинення трудового договору (контракту) від 14.11.2016 року № 130/ОС виданий структурним підрозділом «П`ятихатська колійна машинна станція» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на роботі на посаді водія навантажувача 3 розряду 4 цеху з ремонту і обслуговування машин, механізмів та устаткування в структурному підрозділі «П`ятихатська колійна машинна станція» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ « Українська залізниця».

Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15 листопада 2016 року по 10 вересня 2019 року включно у розмірі 99038 грн. 64 коп., який обрахований без утримання сум податків та інших обов`язкових платежів..

Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 2403 гривен 80 копійок.

Рішення вчастині поновлення ОСОБА_1 нароботі тастягнення заробітноїплати,але небільше ніжза одинмісяць допустити до негайного виконання.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя