ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2019 року
Київ
справа №820/5500/17
адміністративне провадження №К/9901/56576/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/5500/17
за позовом ОСОБА_1 до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації, Управління Служби безпеки України в Харківській області про визнання незаконними дій
за касаційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року, ухвалене суддею Сліденком А.В., та
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Ральченка І.М., суддів Катунова В.В., Бершова Г.Є.
У С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації, Управління Служби безпеки України в Харківській області, в якому просив:
- визнати незаконними дій посадових Управління СБУ щодо ненадання позивачу копії акту перевірки стану охорони державної таємниці, що проводилася в період з 10.07.2017 по 13.07.2017, висновку по акту за результатами перевірки та повідомлення про припинення позивачу допуску до державної таємниці;
- визнати незаконними дії посадових осіб Харківської ОДА щодо ненадання позивачу розпорядження від 24.07.2017 № 145-к про оголошення розпорядження Президента України від 24.07.2017 № 151/2017-рн «Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області», подання ХОДА до Кабінету Міністрів та Президента України про звільнення позивача з посади;
- визнати незаконними дії посадових осіб Краснокутської РДА щодо ненадання позивачу акту перевірки стану охорони державної таємниці, що проводилася в період з 10.07.2017 по 13.07.2017, висновку по акту за результатами перевірки та повідомлення про припинення позивачу допуску до державної таємниці.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані дії відповідачів порушують норми статті 25 Закону України «Про державну таємницю» щодо належного повідомлення позивача про причини скасування його допуску до державної таємниці, що в свою чергу тягне порушення його конституційних прав на захист.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09 січня 018 року роз`єднано поєднані в одне провадження у справі № 820/5500/17 позовні вимоги. Даною ухвалою постановлено у межах справи № 820/5500/17 здійснювати розгляд і вирішення спору за вимогами до Управління Служби безпеки України в Харківській області (надалі - відповідач 1, Управління СБУ) та Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (надалі - відповідач 2, Краснокутська РДА). Виділено в окреме самостійне провадження позовні вимоги до Харківської обласної державної адміністрації.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року у справі № 820/5500/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року, у задоволенні позовних відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності ознак протиправності в діях відповідачів стосовно ненадання позивачу запитуваних у відповідних зверненнях документів, оскільки відповідачами надавалися відповіді як розпорядниками інформації в розумінні положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про інформацію» із дотриманням норм означених законів. Зокрема, останніми повідомлялося, що витребувані позивачем документи мають гриф секретності «Для службового користування», а тому не підлягають наданню за його запитом у зв`язку із позбавленням позивача доступу до державної таємниці.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
17 липня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , якою він просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі скаржник вказує, як на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, на відсутність правових підстав для роз`єднання його первинних позовних вимог в окремі провадження, оскільки вважає їх взаємопов`язаними. Однак апеляційним судом такі процесуальні дії, на думку скаржника, безпідставно залишено без уваги.
Порушення норм матеріального права, ОСОБА_1 у касаційній скарзі обґрунтовує тим, що суди не звернули уваги, що під час проведення перевірки з 10.07.2017 по 13.07.2017 та прийняття рішення про припинення позивачу допуску до державної таємниці, позивач знаходився на лікарняному, а тому участі при проведенні перевірки не приймав, у зв`язку з чим йому не відомо про порушення, які були виявлені під час перевірки та які були викладені в акті перевірки. Однак, саме складений за результатами цієї перевірки акт та висновок даного акту стали підставою для припинення допуску позивачу до державної таємниці. Всупереч вимог статті 25 Закону України «Про державну таємницю» жоден орган не повідомив позивача про позбавлення його допуску до державної таємниці.
На переконання позивача, з аналізу переліку, наведеного у статті 8 Закону України «Про державну таємницю», слідує, що акти перевірок, висновки перевірок, повідомлення про причини і підстави припинення або відмови громадянину у наданні допуску до державної таємниці, подання про звільнення осадових осіб органів державної влади - не є державною таємницею. Тому позивач вважає недоведеною обставиною, віднесення відповідачем запитуваної ним інформації до інформації з обмеженим доступом у відповідності до вимог пункту 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (сукупність вимог «трискладового тесту»).
У підсумку позивач вказує, що відсутність будь-якого аналізу з боку суду в оскаржуваних рішеннях його аргументів та не наведення мотивів їх відхилення, порушує його право на справедливий судовий розгляд та право на захист прав та інтересів судом, гарантовані частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і статтею 55 Конституції України.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року №641/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Желтобрюх І.Л. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
04 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. за наслідками повторного автоматизованого розподілу прийнято до провадження справу за даною касаційною скаргою, закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Позиція інших учасників справи.
06 серпня 2018 року та 15 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшли відзиви відповідно Краснокутської РДА та УСБУ в Харківській області на касаційну скаргу ОСОБА_1 , де просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року - без змін.
В обґрунтування поданого відзиву Краснокутська РДА, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанції, вказувала, що акти перевірок стану охорони державної таємниці та приймання - передачі матеріальних носіїв секретної інформації у режимно-секретному органі включено до Переліку відомостей, які становлять службову інформацію, і яким надається гриф обмеження доступу «Для службового користування», затвердженого розпорядженням голови Краснокутської РДА від 07.09.2016 № 454 (зі змінами), посаду якого на час видання розпорядження обіймав позивач.
Оскільки 24 липня 2017 року, тобто в перший робочий день після хвороби, на виконання розпорядження Президента України від 24.07.2017 №151/2017-рп, розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 24.07.2017 № 145-к, своїм розпорядженням від 24.07.2017 № 135-к ОСОБА_1 оголосив про припинення виконання повноважень на посаді голови Краснокутської РДА, то це відповідно, потягло за собою припинення доступу до роботи з документами, які мають гриф секретності «Для службового користування».
Тож, приймаючи до уваги ту обставину, що до відповідача 2 від уповноважених органів не надходило жодних повідомлень щодо скасування грифу «Для службового користування» з даного документа, то останній вважає свої дії по відмові у наданні позивачу копії цього акту правомірними, оскільки на момент його запиту посаду він уже не обіймав, то і правові підстави, що надавали б йому можливість доступу до роботи з документами, які мають гриф «Для службового користування», були відсутні.
УСБУ в обґрунтування свого відзиву вказували, що норми статей 8 та 25 Закону України «Про державну таємницю», на які позивач посилається в касаційній скарзі взагалі не регулюють спірних правовідносин. Так статтею 8 Закону визначено, яка саме інформація відноситься до державної таємниці, а статтею 25 визначено порядок оскарження рішення про відмову в наданні допуску до державної таємниці, а не порядок оскарження рішення про скасування допуску до державної таємниці.
Відповідач 1 пояснював, що Управлінням на підставі пункту 6.4 «Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Службі безпеки України», затвердженого наказом ЦУ СБ України від 21.08.2012 № 400, акту перевірки стану охорони державної таємниці в Краснокутській РДА від 12.07.2017 реєстровий № 70/26-11249 присвоєно гриф «Для службового користування», а тому обов`язок розпорядника надавати цю інформацію обмежений в силу статті 22 Закону України « Про доступ до публічної інформації».
Далі УСБУ зазначало, що позивачу на його звернення від 11.10.2017 (реєстр. № М-834 від 12.10.2017) Управлінням листом від 26.10.2017 № 70/26-М834/7 було повідомлено про виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства в сфері охорони державної таємниці, допущених ОСОБА_1 , не усунення ним таких порушень, що стали підставою для скасування йому допуску до державної таємниці, а тому твердження останнього про те, що йому невідомо про порушення, які були виявлені під час перевірки та викладені у відповідному акті перевірки.
Управління звертало увагу суду касаційної інстанції, що доводи автора касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норми процесуального права, що полягало у залишенні без уваги дій суду першої інстанції при винесенні ухвали від 09.01.2018 про роз`єднання позовних вимог не відповідають дійсності. Оскільки, подана позивачем апеляційна скарга не містила заперечень на цю ухвалу, як того вимагає частина 3 статті 293 КАС України. Тому судом апеляційної інстанції правомірно не надавалася оцінка відповідним процесуальним діям суду першої інстанції.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Позивач обіймав посаду голови Краснокутської РДА у період з 09 квітня 2014 року по 24 липня 2017 року.
24 липня 2017 розпорядженням Президента України № 151/2017-рн ОСОБА_1 звільнено з посади голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області.
16 серпня 2017 позивач звернувся до Управління СБУ із заявою про надання документу, згідно з яким його було позбавлено доступу додержавної таємниці.
За наслідками розгляду зазначеного звернення листом Управління СБУ від 23.08.2017 № 70/26-м-679/7 останнього повідомлено, що повноваження щодо вирішення питань про припинення доступу до державної таємниці належить до компетенції органів Служби безпеки України.
31 серпня 2017 позивач звернувся із заявою до Управління СБУ, у якій просив надати документ (акт, протокол), на підставі якого йому було скасовано допуск до державної таємниці.
Листом начальника Управління СБУ від 08.09.2017 № 796-м-736/7 позивача повідомлено, що допуск до державної таємниці скасовано розпорядженням Управління Служби безпеки України в Харківській області за результатами проведеної контрольної перевірки стану охорони державної таємниці, про що складений акт від 12.07.2017 № 70/26-11249.
13 вересня 2018 ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою до Управління СБУ про надання відомостей щодо законодавчих підстав проведення перевірки та вказати причину, з якої не надано можливості усунути виявлені нею порушення.
За результатами розгляду вказаного звернення листом від 29.09.2017 № 70/26-м-779/7 начальника Управління СБУ позивача повідомлено, що перевірку було проведено відповідно до статті 37 Закону України «Про державну таємницю», акт проведення перевірки стану охорони державної таємниці, на підставі якого скасовано допуск до державної таємниці, має гриф обмеження доступу «Для службового користування», у зв`язку з чим не можливо направити його на адресу позивача.
Також, ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку 11.10.2017 направлено на адресу начальника Управління СБУ звернення про надання інформації про допущені ним порушення законодавства, що призвели до скасування допуску до державної таємниці або відповідного витягу з акту.
Звернення позивача від 11.10.2017 було розглянуто та листом начальника цього Управління від 26.10.2017 № 70/26-м-834/7 надано відповідь із викладенням змісту порушень законодавство у сфері охорони державної таємниці, допущених ОСОБА_1 , неусунення ним таких порушень, що є підставою для скасування допуску до державної таємниці.
09 листопада 2017 позивачем засобами електронного зв`язку направлено на адресу начальника Управління СБУ лист з приводу неповідомлення його про причини та підстави скасування допуску до державної таємниці, проведення перевірки з цього питання, притягнення до відповідальності винних осіб, повідомлення дати та вихідного номеру Повідомлення про скасування допуску до державної таємниці, вчинення Краснокутською районної державної адміністрації Харківської області порушень у сфері режиму секретності.
Листом від 23.11.2017 Управління СБУ повідомило позивача про реквізити направленого до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області повідомлення про скасування допуску до державної таємниці, існування обов`язку інформувати лише про факт відмови у наданні допуску до державної таємниці, а не про факт скасування допуску до державної таємниці, одержання листа Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про усунення недоліків у сфері охорони державної таємниці.
Також, 10 жовтня 2017 ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку на адресу голови Краснокутської РДА направлено звернення щодо надання завіреної належним чином копії акту перевірки Служби безпеки України, на підставі якого позивачу було скасовано допуск до державної таємниці.
27 жовтня 2017 на адресу голови Краснокутської РДА позивачем засобами електронного зв`язку направлено звернення стосовно надання завіреної копії повідомлення щодо скасування йому допуску до державної таємниці.
03 листопада 2017 головою Краснокутської РДА листом від 03.11.2017 № 11-806/01-25 надано відповідь на зазначені звернення ОСОБА_1 , якою повідомлено, що друкування і розмноження в установі документів з грифом «Для службового користування» за допомогою електронно-обчислювальної техніки та копіювально-розмножувальної техніки проводиться з урахуванням вимог законодавства у сфері захисту інформації; та запропоновано позивачу звернутись до Управління СБУ.
03 листопада 2017 позивачем засобами електронного зв`язку направлено заяву на ім`я Голови Краснокутської РДА із проханням ознайомлення під розпис з порушеннями, вказаними у акті перевірки, відповідно до якого з ОСОБА_1 знято допуск до державної таємниці.
На зазначене звернення головою Краснокутської РДА надано відповідь, якою повідомлено, що можливість ознайомлення позивача із актом перевірки відсутня у зв`язку із припиненням йому доступу до роботи із документами, які мають гриф секретності «Для службового користування».
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права й акти їх застосування
За змістом статті 2 Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ (в редакції Закону від 21.12.2016 № 1798 - VII, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон № 3855-ХІІ) відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, законами України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації», цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 3 цього Закону визначено, що його сфера дії, поширюється , зокрема, на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці.
Дозвільний порядок провадження державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями діяльності, пов`язаної з державною таємницею є одним із основних організаційно-правових заходів щодо охорони державної таємниці, визначених статтею 18 означеного Закону.
За нормами статті 23 Закону № 3855-ХІІ у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено у разі:
1) відсутності у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією;
2) сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом;
3) відмови громадянина взяти на себе письмове зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з допуском до державної таємниці;
4) наявності у громадянина судимості за тяжкі або особливо тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої в установленому порядку;
5) наявності у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров`я України і Службою безпеки України.
У наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі:
1) повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе;
2) постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном;
3) невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.
Громадянина, якому відмовлено у допуску до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.
Статтею 25 Закону № 3855-ХІІ визначено право громадянина оскаржити рішення про відмову у наданні допуску до державної таємниці в порядку, встановленому законом. При цьому, державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація зобов`язані у п`ятиденний строк з дня надходження повідомлення органу Служби безпеки України про відмову у наданні громадянину допуску до державної таємниці письмово повідомити такого громадянина про причини і підстави відмови.
Згідно норм частини 2 статті 26 Закону № 3855-ХІІ скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
Повідомлення про скасування громадянину допуску до державної таємниці з посиланням на відповідні положення статті 23 цього Закону орган Служби безпеки України надсилає до державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, де такий громадянин провадить діяльність, пов`язану з державною таємницею. Громадянин має право оскаржити скасування йому допуску до державної таємниці в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 26 Закону № 3855-ХІІ).
Громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено (частина 5 статті 26 Закону № 3855-ХІІ).
Оцінка Верховного Суду висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності ознак протиправності в діях відповідачів стосовно ненадання позивачу запитуваних у відповідних зверненнях документів, оскільки відповідачами надавалися відповіді як розпорядниками інформації в розумінні положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про інформацію» із дотриманням норм означених законів.
Верховний Суд погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заявленого позову, проте, вважає, що до такого висновку суди попередніх інстанцій дійшли з помилковим застосуванням норм матеріального права, з огляду на викладене нижче.
Позивачем не заперечується той факт, що йому надавалися відповіді на його звернення, про порушення свого права доступ до публічної інформації чи законодавства про звернення громадян не заявляв.
З аналізу вимог позивача слідує, що останній вважає порушеним своє право на оскарження скасування йому допуску до державної таємниці на підставі частини 4 статті 26 Закону № 3855-ХІІ, нормами якої передбачено таке право.
При цьому, у позовній заяві позивачем безпосередньо не оскаржується скасування допуску до державної таємниці у відповідності до частини 4 статті 26 Закону № 3855-ХІІ.
Свої позовні вимоги у даному провадженні позивач обґрунтовував тим, що відповідачами порушено норми статті 25 Закону № 3855-ХІІ, згідно якої, на думку позивача, відповідачі повинні були письмово його повідомити про скасування йому допуску до державної таємниці разом із копіями акту перевірки стану охорони державної таємниці, що проводилася УСБУ в період з 10.07.2017 по 13.07.2017 та висновків по акту за результатами цієї перевірки.
Колегія суддів відхиляє даний аргумент касаційної скарги, оскільки норми статті 25 вищевказаного Закону поширюються на випадки, коли громадянину відмовлено у наданні допуску до державної таємниці. При цьому даною нормою обов`язок письмово повідомити громадянина про причини і підстави такої відмови покладено, зокрема, на державний орган, у якому цей громадянин провадить діяльність.
У випадку позивача не мала місце відмова у наданні допуску до державної таємниці, натомість позивачу було скасовано раніше наданий допуск у відповідності до статті 26 Закону № 3855-ХІІ, згідно норм якої повідомлення про скасування громадянину допуску до державної таємниці з посиланням на відповідні положення статті 23 цього Закону орган Служби безпеки України надсилає, зокрема, до державного органу, де такий громадянин провадить діяльність, пов`язану із державною таємницею. І подальшого повідомлення громадянина у письмовій формі дана норма не вимагає.
За таких обставин за висновком Верховного Суду твердження позивача про порушення відповідачами обов`язку про не направлення йому копій вищевказаних документів на підставі статей 25 та 26 Закону № 3855-ХІІ є безпідставними.
У позовній заяві позивач вказує, що звертався до відповідачів з метою отримання означених документів із численними запитами.
З даного приводу судами встановлено, що відповідачами розглянуті усі звернення позивача із наданням обґрунтованих відповідей у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про інформацію», де повідомлялось, що витребувані ним документи не підлягають наданню, оскільки мають гриф секретності «Для службового користування», та не підлягають наданню за запитом у зв`язку із позбавленням ОСОБА_1 доступу до державної таємниці.
За інформацією Управління Служби безпеки України в Харківській області від 04.01.2018 року № 70/16-132 акт перевірки стану охорони держаної таємниці від 12.07.2017 року №70/26-11249, складений за результатами проведеної контрольної перевірки в Краснокутській районної державної адміністрації Харківської області містить відомості за окремими показниками про планування, організацію, стан та порядок охорони державної таємниці на окремому суб`єкті режимно-секретної діяльності, які відповідно до пункту 6.4 «Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Службі безпеці України», затвердженого наказом ЦУ Служби безпеки України від 21.08.2012 р. № 400, становлять службову інформацію в системі Служби безпеки України. На підставі наведеного пункту вказаного Переліку Акту перевірки стану охорони державної таємниці від 12.07.2017 року № 70/26-11249 присвоєно гриф «Для службового користування».
Краснокутська РДА вказувала у письмовому відзиві на касаційну скаргу, що акти перевірок стану охорони державної таємниці та приймання - передачі матеріальних носіїв секретної інформації у режимно-секретному органі включено до Переліку відомостей, які становлять службову інформацію, і яким надається гриф обмеження доступу «Для службового користування», затвердженого розпорядженням голови Краснокутської РДА від 07.09.2016 № 454 (зі змінами), посаду якого на час видання розпорядження обіймав позивач. Звертали увагу, що до відповідача 2 не надходило жодних повідомлень про скасування грифа «Для службового користування» із вищевказаного акту проведення перевірки стану охорони державної таємниці.
УСБУ зазначало у письмовому відзиві на касаційну скаргу, що позивачу на його звернення від 11.10.2017 (реєстр. № М-834 від 12.10.2017) Управлінням листом від 26.10.2017 № 70/26-М834/7 було повідомлено про виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства в сфері охорони державної таємниці, допущених ОСОБА_1 , не усунення ним таких порушень, що стали підставою для скасування йому допуску до державної таємниці, а тому твердження останнього про те, що йому невідомо про порушення, які були виявлені під час перевірки та викладені у відповідному акті перевірки.
На підставі наведеного, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність в оспорюваних діях відповідачів ознак протиправності, але з урахуванням доповнення мотивів, викладених у редакції цієї постанови.
Колегією суддів об`єктивних перешкод для позивача звернутися до суду про оскарження скасування допуску до державної таємниці у відповідності до частини 4 статті 26 Закону № 3855-ХІІ або ж заявити цю вимогу у даному провадженні не встановлено.
У контексті обставин даної справи доводи позивача про те, що в період перевірки УСБУ з 10.07.2017 по 13.07.2017 він перебував на лікарняному не мають жодного правового значення для вирішення заявленого в даному провадженні спору.
За таких обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що наведені доводи позивача не надають правових підстав для задоволення позову.
Стосовно доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, на яке не звернув увагу суд апеляційної інстанції, а саме відсутність правових підстав для роз`єднання його первинних позовних вимог в окремі провадження ухвалою від 09.01.2018, оскільки вважає їх взаємопов`язаними, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до вимог частини 3 статті 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Частиною 1 статті 308 цього ж Кодексу визначено межі перегляду судом апеляційної інстанції, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Верховний Суд констатує, що подана позивачем апеляційна скарга не містила заперечень на цю ухвалу, як того вимагає частина 3 статті 293 КАС України, а тому судом апеляційної інстанції правомірно не надавалася оцінка відповідним процесуальним діям суду першої інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.
За правилами пункту 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина 2 статті 351 КАС України).
За таких обставин, оскільки судом першої інстанції, із висновками якого правильно вирішено справу по суті позовних вимог, проте із помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає, що оскаржувані судове рішення, відповідно до вимог ст. 351 КАС України, підлягають зміні в частині мотивів, з яких суди попередніх інстанцій виходили, відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, шляхом їх доповнення у редакції цієї постанови.
Висновки щодо розподілу судових витрат.
З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року змінити, від 03 квітня 2018 року - змінити, доповнити мотивувальну частину мотивами відмови у задоволенні позову у редакції цієї постанови.
3. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду
