Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 серпня 2019 р. № 520/4715/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Кухар М.Д.

при секретарі судового засідання - Єрьомкіній К.І.,

за участі:

представника позивача - Сусли І.М.,

представника відповідача - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8,м. Харків,61013, код ЄДРПОУ38631015) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач , Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, експлуатацію будівель ФО-П ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , зупинити повністю шляхом їх знеструмлення з опечатуванням пристроїв відключення джерел електропостачання,у зв`язку з чим зобов`язати керівництво Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 негайно припинити використання цих будівель з метою проведення будь якої діяльності, не пов`язаної з усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що усунення зазначених порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки попередить виникнення пожежі (надзвичайної ситуації), а у разі її виникнення обмежить розповсюдження полум`я, забезпечить оперативну ліквідацію пожежі (надзвичайної ситуації) та безпеку для життя і здоров`я людей від небезпечних чинників. За наявності таких порушень, до повного їх усунення, будівля Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_2 , не може експлуатуватися.

Відповідач правом подання відзиву у встановлений судом строк та підчас підготовчого провадження не скористався. Відповідачем було подано відзив на адміністративний позов підчас розгляду справи по суті, проте судом було відмовлено у долученні вказаного відзиву з підстав його подання поза межами строків, встановлених КАС України для подання відзиву. Посилання відповідача, що ним не отримано ухвалу про відкриття провадження, а про час та місце розгляду справу відповідач випадково дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень не береться судом до уваги, оскільки ухвалу суду було направлено на офіційну адресу реєстрації ФОП ОСОБА_1 , проте вказану ухвалу не отримано позивачем за місцем реєстрації, що підтверджується конвертом та повідомленням про поштове відправлення, які повернулися з поміткою "адресат відсутній", повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, відповідно до вимог закону ухвала про відкриття провадження вважається врученою 28.05.2019 року, в день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Крім того, 26.06.2019 року відповідачу за його офіційною адресою реєстрації було вручено повістку про виклик до суду в підготовче засідання, призначене на 06.08.2019 року, відтак, відповідач у період з 26.06.2019 року по 05.08.2019 року мав змогу ознайомитися з матеріалами справи, проте таким правом скористався лише 06.08.2019 року.

14.08.2019 року представник відповідача ознайомився з матеріалами справи в повному обсязі.

21.08.2019 року у підготовчому засіданні представник відповідача мав змогу подати відзив на позовну заяву, а проте таким правом представник відповідача не скористався, натомість подав до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з тим, що ухвалу суду відповідач отримав лише 14.08.2019 року, а відтак ще не вийшов строк для подання відзиву.

Такі причини не були визнані судом поважними з огляду на те, що відповідач не отримав направлену судом рекомендованим поштовим відправленням на офіційну адресу реєстрації відповідача копію ухвали про відкриття провадження, про що проставлено відмітку - "повернуто за закінченням терміну зберігання" з поміткою -" адресат відсутній". Відтак, копія ухвали суду про відкриття провадження відповідно до вимог КАС України вважається врученою 28.05.2019 року.

Протокольною ухвалою суду від 21.08.2019 року в задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засіданні було відмовлено на підставі ч. 2 ст. 181 та ч. 3 ст. 205 КАС України, а саме з підстав визнання неповажними причин неявки відповідача, який був повідомлений належним чином, підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Відтак посилання відповідача на те, що йому випадково стало відомо про наявність на розгляді в Харківському окружному адміністративному суді даної справи не є обґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. З огляду на що, судом причини пропуску строку на подання відзиву на адміністративний позов не визнані поважними.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що ним здійснено заходи, спрямовані на усунення вказаних недоліків, проте застосування зазначеного позивачем заходу реагування є непропорційним, а відтак, позов задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

З 11.02.2019 року по 15.02.2019 року Слобідським районним відділом у м. Харкові Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області проведена планова перевірка додержання (виконання) вимог законодавства у сфері (з питань) цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки на території та в будівлях ФО-П ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_2 . АДРЕСА_2 .

Перевірка проводилась у відповідності до вимог Кодексу цивільного захисту України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», наказу від 18.01.2019 року №43 «Про проведення планових перевірок об`єктів», повідомлення про проведення перевірки від 22.01.2019 року .№280/94, посвідчення на проведення перевірки від 06.02.2019 року №78 Слобідський районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.

Відповідно до вимог пункту 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», в останній день планового заходу державного нагляду (контролю) - 15.02.2019 року керівництву ФО-П ОСОБА_1 було надано (вручено) акт №34 складений за результатами проведення планової (позапланової) перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту техногенної та пожежної безпеки (далі Акт).

В ході перевірки будівель ФО- П ОСОБА_1 . за адресою: АДРЕСА_2 , було встановлено, що вони експлуатуються з порушеннями вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей (підтверджується Актом), а саме: Приміщення не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»; Для контролю працездатності мережі систем зовнішнього протипожежного водопроводу не проведено випробування пожежного гідранту на тиск та витрату води з оформленням акта; Виробничі приміщення 2-го та 3-го поверху будівлі літ. «АЛ- 2» не обладнані системою внутрішнього протипожежного водопроводу; Зменшена кількість та розміри евакуаційних виходів з 2-го та 3-го поверху будівлі літ. «АЛ-2»; двері на шляхах евакуації в будівлі літ. «АЛ-2» відчиняються не в напрямку виходу із будівлі; дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) над приміщенням СТО не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності; не проведений замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання; димові труби печей на твердому паливі розташованих в приміщеннях СТО з покрівлями з горючих матеріалів не обладнані іскрогасниками; Приміщення будівлі літ. «АЛ- 2» не забезпечені згідно норм належності первинними засобами пожежогасіння враховуючи фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості горючих речовин та матеріалів, їх взаємодію з вогнегасними речовинами, а також площу виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок.

Відповідно до вимог пункгу 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 току №2030 «Про затвердження Порядку обліку пожеж та їх наслідків» облік пожеж та їх наслідків здійснюється з метою проведення аналізу причин та умов виникнення пожеж, оцінки стану пожежної безпеки населених пунктів та об`єктів, прогнозування ситуації і розроблення запобіжних заходів для забезпечення безпеки людей, збереження матеріальних цінностей та створення умов для гасіння пожеж.

Згідно вимог пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року .N» 2030 «Про затвердження Порядку обліку пожеж та їх наслідків» облік пожеж ведеться: територіальними органами ДСНС - у населених пунктах і на об`єктах, підконтрольних ДСНС.

Частиною 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: 3) участь у розробленні державних правил з питань техногенної та пожежної безпеки; 4) погодження у порядку, визначеному законодавством, проектів національних і галузевих стандартів, норм, правил, технічних умов і регламентів та інших нормативно- технічних документів щодо забезпечення техногенної та пожежної безпеки; 6) участь у розробленні положень, інструкцій та інших нормативних актів, що розробляються суб`єктами господарювання у сфері техногенної та пожежної безпеки; 8) проведення перевірки за повідомленнями та заявами про злочини, пов`язані з пожежами та порушенням правил пожежної безпеки; 9) участь у розслідуванні причин виникнення надзвичайних ситуацій га невиконання запобіжних заходів; 17) розробления нормативно-правових та інших нормативних актів відповідно до компетенції та забезпечення їх прийняття в установленому законом порядку; 20) проведення технічного розслідування обставин і причин виникнення надзвичайних ситуацій, загибелі і травмування людей, знищення і пошкодження майна.

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, згідно вимог статті 64 Кодексу цивільного захисту України реалізує повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки (Державної служби України ; надзвичайних ситуацій). Крім цього, відповідно до вимог пункту 7 «Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1052 «ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи».

Тому, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, у складі ДСНС, на підставі виниклих пожеж, надзвичайних ситуацій та умов їх поширення, приймає участь у розробці норм та правил пожежної та техногенної безпеки, що дає можливість стверджувати, що вказані у адміністративному позові порушення створюють реальну загрозу життю а здоров`ю людей (як персоналу об`єкту, так й іншим громадянам, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі), а саме:

- відсутність системи протипожежного захисту, у разі виникнення пожежі, перешкоджає її швидкому виявленню та ліквідації, повідомленню про неї, а також оперативній евакуації людей на ранній стадії її виникнення (пункт 1 Акту);

- порушення щодо експлуатації електромереж, створює загрозу виникнення пожежі від дії теплових проявів електричної енергії, що може призвести до загибелі і травмування людей (пункт 8 Акту);

- відсутність іскрогасників на димових трубах будинків з покрівлями з горючих матеріалів сприяє швидкому розповсюдженню полум`я на ранній стадії виникнення пожежі, чим створюється загроза безпеці людей (пункт 9 Акту);

- відсутність та неготовність до роботи зовнішнього та внутрішнього протипожежного водопостачання, а також первинних засобів пожежогасіння не дозволить оперативно загасити або обмежити розповсюдження полум`я на ранній стадії виникнення пожежі, чим створюється загроза безпеці людей (пункти 2, 4,10 Акту);

- невідповідність евакуаційних шляхів (їх конструктивні та планувальні рішення), перешкоджає вільній евакуації людей з приміщень під час виникнення пожежі (пункти 5, 6 Акту);

- невідповідність конструктивних елементів протипожежним вимогам, відсутність їх вогнезахисної обробки створює перешкоди під час евакуації людей та гасінні пожежі, а також сприяє інтенсивному розповсюдженню полум`я, оскільки вони не мають нормативно встановлених меж вогнестійкості та меж поширення вогню по ним (пункт 7 Акту).

Необхідно зазначити, що згідно вимог статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд та контроль здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської цільності.

Відповідно до вимог статті 3 Конституції України «Людина, її життя і здоров`я, єсть і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість цільності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. твердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави».

Також, згідно вимог статті 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Частина 5 статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»: виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Частина 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»: на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Пункт 33 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України: пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Пункти 1, 3 та 4 частини 1 статті 7 Кодексу цивільного захисту України: цивільний захист здійснюється за такими основними принципами: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності; пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров`я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Пункти 2, 8 та 21 частини 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України: до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту; здійснення навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки; забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Частина 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України: забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Пункт 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України: до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частини 1 та 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України: посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно вимог пунктів 1 та 4 частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України «Підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій.

Необхідно зазначити, що надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності (пункт 24 частини 1 статті 2 Кодексу пильного захисту України та пункт 3.1 Національного класифікатору ДК 019:2010 "Класифікатор надзвичайних ситуацій", затвердженого наказом Держспоживстандарту країни від 11.10.2010 року №457 - далі Класифікатор).

Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмувания населення або створює на окремій території чи території суб`єкта господарювання загрозу життю або здоров`ю населення та призводить до існування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив па навколишнє природне середовище пункт 4 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України та пункт 3.3 класифікатору).

Пожежа - неконтрольований процес знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища (пункт 32 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту /країни та пункт 4.3.1 ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять»).

Небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників створює загрозу життю га/або здоров`ю людини (пункт 32 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України).

Небезпечний чинник пожежі, небезпечний фактор пожежі - прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або пролізу, травмування чи загибелі людей та (або) заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища (пункт 4.3.7 ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять»).

Пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю (пункт 33 частими 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України та пункт 4.5.1 ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять»).

Техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об`єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (пункт 43 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України).

Пункт 2 розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014р. № 1417, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 (далі - Правила пожежної безпеки): ці Правила є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Пункт 4 розділу І Правил пожежної безпеки: пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Підпункт 1.2 пункту 1 розділу V Правил пожежної безпеки: будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Відтак, позивачем не надано до матеріалів справи доказів усунення в повному обсязі зазначених в акту порушень.

Як було встановлено в ході розгляду справи, відповідач за повторним проведенням перевірки щодо усунення виявлених недоліків не звертався.

В той же час, суд зазначає, що в суду відсутні повноваження встановлювати повноту усунення відповідачем недоліків та виконання вимог припису, оскільки вказані повноваєення є компетенцією позивача.

Крім того, пропонований до застосування до ФОП ОСОБА_1 захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки в закладі освіти. Цей захід не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

При цьому, суд враховує, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.

За таких обставин, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно тимчасового характеру заходу реагування суд вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги передбачають застосування такого заходу до повного усунення порушень.

Щодо порядку зняття заходу реагування, суд зазначає, що частиною 5 статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю)» встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Відтак, звернення до суду передбачено виключно за застосуванням заходу реагування.

Згідно з аб. 2 частини п`ятої статті 3 зазначеного Закону, відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Відтак, відновлення роботи (в тому числі експлуатації будівлі) здійснюється самим органом державного нагляду з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень, та не потребує додаткового рішення суду з вказаного приводу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду - задовольнити.

Зупинити повністю експлуатацію будівель ФО-П ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом їх знеструмлення з опечатуванням пристроїв відключення джерел електропостачання, у зв`язку з чим зобов`язати керівництво Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 негайно припинити використання цих будівель з метою проведення будь якої діяльності, не пов`язаної з усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 09.09.2019 року.

Суддя Кухар М.Д.