ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. Ужгород№ 807/196/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання - Олійник В.В.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 М ОСОБА_2 , адвокат Сабов І.І.

відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 12.03.2019 року № 11/116)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 вересня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складена 11 вересня 2019 року.

ОСОБА_4 (далі позивач, ОСОБА_4 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі відповідач, ГУНП в Закарпатській області) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування п.2 наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.05.2019 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень стало не повне з`ясування фактичних обставин, що мають значення для справи, а саме: судячи зі змісту судових рішень, які є предметом касаційного перегляду, суди попередніх інстанції залишили поза увагою питання про те, чи досліджував відповідач в рамках службового розслідування ще інші документи/докази, окрім як письмового повідомлення про підозру з покликанням на матеріали, зібрані УВБ та прокуратурою (без документального підтвердження), і які в своїй сукупності доводять наявність в діях позивача склад саме дисциплінарного проступку. Без з`ясування цих обставин, висновки судів про винуватість позивача у вчиненні дисциплінарного проступку не можуть вважатися обґрунтованими.

Верховний Суд також зазначив, що, зокрема, питання про наявність підстав для накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях поліцейського є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, відтак можна робити висновки про правомірність спірного рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та з урахуванням висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 26.01.2017 року в ГУНП в Закарпатській області прийнято наказ № 148 "Про призначення та проведення службового розслідування". Службове розслідування проводилось у відповідності до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230.

Матеріалами службового розслідування за фактом відкриття кримінального провадження відносно окремих працівників Мукачівського ВП встановлено, що 14.12.2016 року до УВБ в Закарпатській області ДВБ НП України із заявою звернувся гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 про те, що працівники Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області намагаються схилити його до вчинення кримінального правопорушення. Цього ж дня, зібрані матеріали Управлінням внутрішньої безпеки області надіслані до прокуратури Закарпатської області.

16.12.2016 року прокуратурою Закарпатської області за фактом причетності окремих працівників Мукачівського ВП ГУНП до збуту наркотичних засобів розпочато кримінальне провадження № 42016070000000291 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно інформації, наданої УВБ в Закарпатській області стало відомо, що у серпні 2016 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . звернулись до ОСОБА_5 (раніше притягався до кримінальної відповідальності за ст. 187 КК України (грабіж) та неодноразово доставлявся до органів поліції за підозрою у причетності до незаконного обігу наркотиків) із пропозицією підшукати особу для створення штучної ситуації про нібито скоєння нею кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, з метою подальшого отримання неправомірної винагороди за вирішення питання про непритягнення її до відповідальності.

Зокрема, 26.12.2016 року ОСОБА_6 дав вказівку ОСОБА_5 про необхідність придбання наркотичних засобів у гр. ОСОБА_7 , мешканця АДРЕСА_2 . На зауваження ОСОБА_5 про те, що він заборгував ОСОБА_7 грошові кошти за наркотичні засоби ОСОБА_6 повідомив, що він особисто зателефонує ОСОБА_7 та повідомить про його прихід. Цього ж дня, близько 21.00 години ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_7 , де за 400 гривень придбав у нього порошкоподібну речовину білого кольору невстановленої ваги, загорнуту у відрізок фольги.

Після придбання зазначеної речовини, ОСОБА_5 добровільно видав її працівникам УВБ в Закарпатській області ДВБ Національної поліції України.

У подальшому, на початку січня 2017 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , з метою створення штучних показників виявлення та розкриття злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, запропонували ОСОБА_5 оговорити себе у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, при цьому самі особисто запропонували йому передати наркотичні засоби, які він повинен був зберігати у себе.

17.01.2017 року з метою реалізації злочинного плану ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_6 приїхали за місцем проживання ОСОБА_5 та запропонували йому виїхати разом з ними в місто.

Приїхавши до парку, який знаходиться навпроти Мукачівського відділу поліції, невстановлений на даний час громадянин передав ОСОБА_4 згорток з сухою подрібнено речовиною, схожою на наркотичний засіб "марихуану", який останній передав ОСОБА_5 . Після цього, ОСОБА_4 наказав ОСОБА_5 взяти вказаний пакет та прослідувати разом з ним до Мукачівського ВП ГУНП.

У приміщенні Мукачівського ВП ГУНП, дільничний офіцер поліції сектору превенції Мукачівського ВП ГУНП Віщак М.С. склав відносно ОСОБА_5 протокол про нібито скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 175-1 КУпАП. Також, під час складання адміністративного протоколу, нібито із-за неадекватної поведінки ОСОБА_5 було проведено його огляд, у ході якого виявлено та вилучено згорток фольги, у якому знаходилась подрібнена речовина зеленого кольору, загальною вагою 6,5 грама.

Цього ж дня, про зазначений факт ОСОБА_4 склав рапорт, який зареєстровано в журналі ЄО за № 610 від 17.01.2017 року.

Після складання відповідних матеріалів ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 грошову винагороду у розмірі 500 гривень.

18.01.2017 року відомості за вказаним фактом внесено до ЄРДР за № 12017070040000110 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309КК України.

Указані протиправні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було задокументовано в ході проведення оперативно-розшукових та технічних заходів.

Так, 25.01.2017 року в м. Мукачеві в ході проведення негласних слідчих (розшукових) лій у вказаному кримінальному провадженні працівниками УВБ в Закарпатській області спільно з прокуратурою Закарпатської області було затримано ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та громадянина ОСОБА_7 , 1982 р.н., мешканця АДРЕСА_2 , який також причетний до незаконного збуту наркотичних засобів.

Цього ж дня, прокуратурою Закарпатської області ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та поміщено до ІТТ № 1 ГУНП в Закарпатській області.

26.01.2017 року слідчим прокуратури Закарпатської області у кримінальному провадженні № 42016070000000291 від 16.12.2016 року ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (незаконний збут наркотичних засобів вчинений групою осіб).

27.01.2017 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, відносно ОСОБА_6 - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, відносно ОСОБА_7 - у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 96000 гривень.

У ході службового розслідування опитати ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не видалося можливим, оскільки вони відмовилися від надання пояснення скориставшись правом, наданим ст.63 Конституції України.

Вивченням причин та умов, які сприяли скоєнню надзвичайної події, установлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у службовій діяльності підпорядковуються начальнику сектору превенції патрульної поліції Мукачівського ВП ГУНП капітану поліції Зіденику ММ.. який пояснив, що про причетність вказаних працівників поліції до скоєння кримінального правопорушення йому нічого невідомо. Також йому взагалі невідомо про існування на території групи, яка займалася збутом наркотичних засобів.

Службовим розслідуванням установлено, що керівництво сектору не виконує директивні вимоги МВС України та Національної поліції в частині вивчення індивідуальних особливостей працівників під час служби, їх способу поведінки в побуті та вжиття профілактичних заходів, спрямованих на викоренення негативних проявів у роботі особового складу.

Відповідно до вимог посадових інструкцій, керівництво та контроль за діяльністю сектору превенції здійснює заступник начальника відділу - керівник патрульної поліції Мукачівського ВП ГУНП майор поліції ОСОБА_9 .

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 функціональних обов`язків, останній є прямим начальником сектору превенції та особисто уживає заходів щодо зміцнення дисципліни і додержання законності у вказаному секторі і несе персональну відповідальність за вказаний напрямок роботи.

Незважаючи на це, ОСОБА_10 НОМЕР_1 . відповідну роботу з особовим складом з питань дотримання дисципліни не здійснював, індивідуально-виховну роботу належним чином не проводив, як наслідок, цей стан справ було пущено на самоплив, що і сприяло вчиненню вказаної надзвичайної події.

Практично самоусунувся від контролю за діями своїх заступників та керівників служб з питань виконання вимог наказів МВС України щодо зміцнення дисципліни та законності серед особового складу начальник Мукачівського ВП ГУНП полковник поліції ОСОБА_11 .

Оскільки в ході службової перевірки були встановлені факти порушення позивачем службової дисципліни, то начальником Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в межах наданих йому повноважень було прийнято рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114.

Разом з тим, суд зазначає, що вчинення особою-поліцейським дій, за які передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Понад те, притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення що накладення певного виду стягнення.

Зокрема, питання про наявність підстав для накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях поліцейського є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, відтак можна робити висновки про правомірність спірного рішення.

В аспекті спірних правовідносин треба зауважити, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування.

ГУНП у Закарпатській області у своєму висновку за результатами службового розслідування відтворила виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, який міститься у письмовому повідомленні про підозру, і які у своїй сукупності дали органам досудового розслідування підстави допускати, що позивач вчинив кримінальне правопорушення та надати йому правову кваліфікацію.

Повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доконаний факт не можна.

Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії особи-поліцейського отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.

За змістом статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року (далі - Закон № 580-VIII) підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки Дисциплінарний статут Національної поліції України не прийнятий в установленому законом порядку, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Сутність службової дисципліни осіб рядового і начальницького складу розкрито у статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС.

У статті 12 Дисциплінарного статуту ОВС наведено перелік дисциплінарних стягнень, які можуть накладатися на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, серед яких - звільнення з органів внутрішніх справ (пункт 8).

Згідно зі статтею 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема: 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.1. розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, реєстрація в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою рядового та начальницького складу кримінальне правопорушення є підставою для службового розслідування.

Пунктом 1.2 Інструкції № 230 визначено, що службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин.

За змістом пункту 5.4 Інструкції № 230 якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Приписами частини першої статті 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Разом з тим, з матеріалів справи видно, що висновок службового розслідування від 02.02.2017 року фактично відтворює текст фабули кримінального звинувачення особи у злочині, передбаченому частиною 2 статті 307 КК України, та містить лише опис скоєного позивачем діяння, яке було предметом кримінального провадження (незаконний збут наркотичних засобів вчинений групою осіб). Ознак будь-якого іншого діяння, яке б підпадало під ознаки саме дисциплінарного проступку, та мало б наслідком настання дисциплінарної відповідальності, висновок службового розслідування не містить.

Також, в матеріалах справи відсутнє рішення суду, яким би позивача було визнано винним у вчиненні такого кримінального правопорушення та яке б набрало законної сили, що суперечить принципу презумпції невинуватості, регламентованому частиною 1 ст. 62 Конституції України.

У рішенні від 10.02.1995 року в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

З урахуванням приписів частини першої статті 62 Конституції України, у даному випадку має місце підозра, висунута позивачу за фактом вчинення кримінального правопорушення, та відсутні достатні й необхідні правові підстави вважати, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни передбаченого Дисциплінарним статутом ОВС України та розділом VI "Правил етичної поведінки" Закону України "Про запобігання корупції".

Такі правові позиції були викладені в постановах Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 823/1460/17 та від 14.11.2018 року у справі № 802/522/16-а.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що оскаржені у цій справі накази відповідача прийняті за відсутності належних доказів факту вчинення позивачем конкретно визначеного дисциплінарного проступку та без доведення його вини, що є підставою для їх скасування, та поновлення позивача на службі.

З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено з військової служби, то суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 підлягає поновленню на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області з 21.02.2017 року, оскільки Наказом ГУНП в Закарпатській області від 17.02.2017 року № 33 о/с його було звільнено зі служби в поліції відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" за п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 21.02.2017 року.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Із довідки ГУНП в Закарпатській області від 21.03.2017 року № 202/106/5-2017 позивачу був нарахований дохід за грудень 2016 року 7106,39 грн., за січень 2017 року 6766,39 грн., тобто загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням становила 13872,78 грн.

При цьому, середньоденний заробіток позивача за 1 день складає 223,75 грн. (13872,78 грн. / 62 календарних днів).

Таким чином, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу становить 81670,40 грн. (223,75 грн. х 365 календарних днів), який слід стягнути з відповідача - Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання протиправними та скасування наказів в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 07 лютого 2017 року № 219 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Закарпатській області" частково - в частині звільнення зі служби в поліції старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Котубей ОСОБА_12 .

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 17 лютого 2017 року № 33 о/с частково - в частині звільнення старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Котубей ОСОБА_12 .

4. Поновити ОСОБА_4 на службі в поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 21 лютого 2017 року.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за один рік, в розмірі 81670,40 грн. (вісімдесят одна тисяча шістсот сімдесят гривень сорок копійок).

6. Рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6936,39 грн. (шість тисяч дев`ятсот тридцять шість гривень тридцять дев`ять копійок) підлягає до негайного виконання.

7. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Рейті