Категорія 52

2/295/1880/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

головуючого судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Поліщук К.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Житомирської міської ради про надання безстрокового дозволу на виїзд на постійне місце проживання до Федеративної Республіки Німеччини (адреса - АДРЕСА_3) малолітньої дитини ОСОБА_4 , без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В:

До Богунського районного суду м. Житомира 15.04.2019 р. звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Житомирської міської ради про надання безстрокового дозволу на виїзд на постійне місце проживання до Федеративної Республіки Німеччини ( адреса - АДРЕСА_3) малолітньої дитини ОСОБА_4 , без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2 .

У подальшому позивач заявою про уточнення позовних вимог 06.09.2019 р. просила суд ухвалити по справі № 295/5780/19 судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме: надати дозвіл малолітній дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , дата видачі 25.04.2018 року, закордонний паспорт № НОМЕР_2 від 06.06.2018 року, на тимчасовий виїзд за межі України з метою проживання до Федеративної Республіки Німеччина (адреса: АДРЕСА_3 ) на період з 06.09.2019 року по 04.08.2022 року у супроводі матері - ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2 .

Визначити побачення ОСОБА_2 з дитиною - ОСОБА_4 у наступному порядку: не менше чотирьох разів протягом календарного року, а саме: у період шкільних канікул згідно графіку, передбаченого у Землі Саксонія: зимових -7 днів, осінніх -10 днів, літніх - один місяць, або в інший період, погоджений сторонами.

ОСОБА_1 передавати ОСОБА_2 тимчасову опіку над ОСОБА_4 під час зустрічей у період канікул, або в інший період, погоджений сторонами, попередивши завчасно не менше, ніж за один календарний день.

Забезпечувати необмежене спілкування ОСОБА_2 із ОСОБА_4 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку.

Після закінчення зустрічей ОСОБА_2 з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 зобов`язаний передати опіку над ОСОБА_4 - ОСОБА_1 упродовж 24-х годин з моменту закінчення погодженого періоду зустрічей.

Зобов`язати ОСОБА_1 приїздити в Україну не менше двох разів на календарний рік для забезпечення зустрічей ОСОБА_2 із ОСОБА_4 відповідно до графіку канікул або в інший період, погоджений між сторонами.

Зобов`язати ОСОБА_2 приїздити на територію Федеративної Республіки Німеччина не менше двох разів на календарний рік для забезпечення зустрічей із ОСОБА_4 за місцем реєстрації дитини - (адреса: АДРЕСА_3 ) відповідно до графіку канікул або в інший період, погоджений між сторонами.

У судовому засідані Позивач у повному обсязі підтримала позовні вимоги, просила суд у повному обсязі їх задовольнити.

Відповідач та його представник також у судовому засіданні у повному обсязі підтримали позовні вимоги Позивача з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.09.2019 р., відзиву на позовну заяву суду не надали.

Третя особа на стороні Позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради у судове засідання не з`явилася, заявою від 10.05.2019 просила суд розгляд справи здійснювати без їхньої участі, при прийнятті по справі судового рішення покладаються на розсуд суду ( Т. 1 а. с. 167).

Заслухавши пояснення сторін, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши безпосередньо в судовому засіданні надані докази, суд, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими, підтверджені належними, достовірними та об`єктивними доказами, а тому підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01.07.2000 р. було укладено шлюб, який рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14.12.2016 р. у справі № 295/13244/16-ц було розірвано.

Згідно свідоцтва про народження на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьками дитини вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_3 ). (Т. 1 а. с. 16)

Згідно свідоцтва про народження на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьками дитини вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_4 ). (Т. 1 а. с. 17)

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14.12.2016 р., визначено, що після розірвання шлюбу проживання дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено за місцем реєстрації і фактичного проживання матері, тобто ОСОБА_1 . (Т. 1 а. с. 9-12)

У судовому засіданні позивачем підтверджено, а відповідачем не заперечувалось, що з моменту розірвання шлюбу, тобто з 14.12.2016 р. по вересень 2019 р. діти проживають окремо від батька, з матір`ю - ОСОБА_1 , за виключенням ОСОБА_5 , оскільки вона у зв`язку з навчанням в університеті з вересня 2018 р. переїхала на тимчасове проживання та навчання до Республіки Чехія . (Т. 1 а. с. 21-45).

30.08.2018 р. Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та громадянином Федеративної Республіки Німеччина - Шаллер Хорст Уве , що стверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 . (Т. 1 а. с. 47).

У зв`язку з наявністю спільних дітей з відповідачем та з метою воз`єднання сім`ї з чоловіком ОСОБА_1 - Хорст Уве Шаллер на території Федеративної Республіки Німеччина, а також проживання однією сім`єю позивача із своїм чоловіком - Хорст Уве Шаллер, Позивач зверталась до Відповідача з листом від 28.02.2019 року щодо надання нотаріально засвідченого дозволу на виїзд дітей до ФРН разом з мамою. (Т. 1 а. с. 48-49).

У відповідь на вищевказаний лист, відповідачем направлено позивачу лист від 04.03.2019 р., в якому ОСОБА_2 запитувався ряд документів стосовно виїзду до Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_1 разом з дітьми.

У відповідь на вищезазначений лист Відповідача, Позивачем 15.03.2019 року було надіслано копії всіх документів, які прохав надати ОСОБА_2 в листі від 04.03.2019 року.

Однак, як пояснила у судовому засіданні Позивач, у подальшому, під час перемовин ОСОБА_1 з ОСОБА_2 щодо належного оформлення нотаріальних дозволів на дітей з метою виїзду до Федеративної Республіки Німеччина, Відповідачем було відмовлено Позивачу в оформленні таких дозволів.

Суд всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як убачається із матеріалах справи, а саме, додаткових пояснень позивача від 19.04.2019 р. (Т. 1 а. с. 104-145), останній зокрема, зазначив, що чоловік - Хорст Уве Шаллер , до якого ОСОБА_1 має намір переїхати жити разом з дітьми з метою возз`єднання сім`ї, є матеріально забезпеченою людиною: офіційно працевлаштований з 19.07.1988 р. на посаді лісовода у Державному підприємстві Sachsenforst, лісництво Беренфельс, трудові відносини носять безстроковий харктер (довідка з Державного підприємства Sachsenforst від 11.02.2019 року (Т. 1 а. с. 121), має стабільну офіційну заробітну плату, що стверджується довідкою про відомість із заробітної плати, виданою Державним підприємством Sachsenforst Бонневітцер штрассе, 34 01796 Пірна (Т. 1 а. с. 122-126), у власному розпорядженні має власний приватний будинок загальною площею 288 м2 та земельну ділянку площею 19 773,5 квадратних метрів, що стверджується нотаріально засвідчем та апостильованим витягом з Поземельної книги - лист 213 (Т. 1 а. с. 133-135) у власному розпорядженні має автомобіль марки «Mersedes Benz«, тип - 204 К, 2011 року, що стверджується реєстраційним свідоцтвом Європейської спільноти Федеративної Республіки Німеччина (нотаріально посвідчене та апостильоване свідоцтво (Т. 1 а. с. 114); не притягувався до кримінальної відповідальності, про що свідчить довідка про несудимість від 16.02.2019р., видана Мністерством юстиції м. Бонн (Т. 1 а. с. 139)

Зі змісту даного вищезазначеного документу також вбачається, що Хорст Уве Шаллер з повагою та розумінням відноситься до ОСОБА_1 та дітей, любить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - як своїх рідних дітей; у всьому підтримує Позивача і дітей морально та допомагає матеріально.

Відповідно до письмових пояснень - Хорст Уве Шаллер , засвідчених нотаріально 06.03.2019 р. та Зобов`язання D14535125, від 07.04.2019р. , долучених до матеріалів справи у перекладі на українську мову (Т. 1 а. с. 140-141), останній, окрім іншого, зокрема, зазначив, що має намір та бажання проживати із своєю дружиною - ОСОБА_1 та її дітьми - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю на території Федертивної Республіка Німеччина за місцем власного проживання — АДРЕСА_3 ; забезпечити належні, сприятливі умови проживання, як для ОСОБА_1 , так і для її дітей на території Федеративної Республіки Німеччина, в тому числі, але не виключно: влаштувати дітей в освітні заклади, спортивні гуртки, допомогти з працевлаштуванням дружини ОСОБА_1 , забезпечувати гідні умови проживання, зокрема вживати всі необхідні заходи для розвитку та виховання дітей - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

Крім того, відповідно до письмових пояснень ОСОБА_5 від 01.04.2019 р. (Т. 2 а. с. 71), останньою, зокрема, зазначено: « Хорст Уве Шаллер з повагою та розумінням відноситься до мене, брата та мами, любить нас, як рідних людей, а нас з братом - як своїх рідних дітей. У всьому підтримує нас морально а суттєво матеріально допомагає, в тому числі оплачує моє навчання в Республіці Чехія. З метою возз`єднання сім`ї, жити і бути разом однією сім`єю із мамою, її чоловіком та моїм братом, маю намір та велике бажання разом із моєю мамою - ОСОБА_1 та моїм рідним братом - ОСОБА_4 , виїхати на постійне місце місце проживання у Федеративну Республіку Німеччина до Хорст Уве Шаллер для проживання однією сім`єю.».

Підтвердженням тому, що чоловік Позивача- Хорст Уве Шаллер приймає участь у житті дітей Позивача, зокрема, доньки ОСОБА_5 , також свідчить довідка від 03.09.2018 № 1034 Публічного акціонерного товариства «ОЩАДБАНК», в якій зазначено, що на рахунку ОСОБА_5 станом на 03.09.2018 року знаходиться 7 243,00 євро (Т. 1 а. с 45-46)

Крім того, Хорст Уве Шаллер було забезпечено ОСОБА_5 не тільки необхідною сумою коштів для можливості перебувати на території Республіка Чехія, але й також оплачено послуги компанії, пов`язані з її вступом до навчального закладу у вказаній країні, зокрема у сумі 4 700,00 євро, відповідно до умов договору про надання послуг від 20.08.2018 № 2040/2018 (Т. 1 а. с. 22-44)

З матеріалів справи (Т. 1 а. с. 74) також вбачається, що саме Позивачем, а не Відповідачем, взято на себе зобов`язання по покриттю всіх витрат ОСОБА_5 під час її навчання та проживання в період з 01.09.2018 по 01.12.2019 в Республіці Чехія, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 27.08.2018р.

Водночас суд зазначає, що станом на 14.07.2019 посольством Федеративної республіки Німеччина відкрито Позивачу візу, що стверджується відміткою у закордонному паспорті на сторінці номер 9 ( Т. 2 а.с. 4- 5)

На підставі отриманої візи, Розпорядженням про видачу електронної Посвідки на проживання у Федеративній Республіці Німеччина, Службою у справах іноземців Федеративної республіки Німеччина, 05.08.2019 р. видано ОСОБА_1 електронну Посвідку за № НОМЕР_6 на проживання у Федеративній Республіці Німеччина терміном на три роки у період з 05.08.2019 р. по 04.08.2022 р. (Т. 2 а. с. 77-80).

Довідкою Реєстраційного бюро Хальсбрюке від 01.08.2019 р., номер 14522240 стверджується про здійснену Позивачем реєстрацію місця проживання у Федеративній Республіці Німеччина за адресою: АДРЕСА_3 (копія апостильованої та нотаріально посвідченої копії довідки від 01.08.2019р., № 14522240 у матерілах справи. (Т. 2 а. с. 9-14).

Страховою компанією Позивачу присвоєно страховий номер - 279194013 (Т. 2 а. с. 34-35).

Листом початкової школи «Clemens Winkler» від 13.08.019р., що знаходиться у м.Фрайберг, ФРН, підтверджено про надання дозволу ОСОБА_4 на навчання у школі у період з 01.12.2019 р. по 17.07.2020 р. (Т. 2 а. с. 22-23).

Посольством Федеративної республіки Німеччина ОСОБА_5 відкрито з 14.08.2019 р. візу, що стверджується відміткою у закордонному паспорті на сторінці номер 12.

Проаналізувавши зібрані у справі докази та давши ії належну правову оцінку, дослідивши чинне законодавство України та ураховуючи думку Відповідача та його представника, які у судовому засіданні, що відбулось 06.09.2019 року , підтримали у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.09.2019 р., суд зазначає.

Відповідно до приписів абзацу 2,3 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Як вбачається зі змісту ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч.1 ст.10 ЦПК України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.4 ст.10 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також частиною 2 даної статті Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Так, ч. 1 ст. 10 Конвенції про права дитини передбачено, що відповідно до зобов`язання Держав-учасниць за пунктом 1 статті 9 заява дитини чи її батьків на в`їзд у Державу-учасницю або виїзд із неї з метою возз`єднання сім`ї повинна розглядатися Державами-учасницями позитивним, гуманним і оперативним чином. Держави-учасниці надалі забезпечують, щоб подання такого прохання не призводило до несприятливих наслідків для заявників та членів їх сім`ї.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Конституція України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну). У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в`їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.

Так, п. 1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 57 (далі - Правила № 57) передбачено, що ці Правила визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.

За приписами п.п.2 п.4 Правил №57 виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред`явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Так, ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до абзацу другого ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Так, абзацом першим ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

При цьому, абзацами 1-4 ст. 19 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, кожна дитина має право на освіту.

Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Держава забезпечує право на вибір навчального закладу і навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку для виконання вимог щодо навчання дітей у загальноосвітніх навчальних закладах.

Окрім того, необхідність отримання дозволу на виїзд за кордон Позивача разом з малолітньою дитиною підтверджується інформацією розміщеною на офіційному веб-сайті посольства Федеративної Республіки Німеччина, пункт сьомий, зокрема за таким посиланням: https://kiew.diplo.de/blob/1264374/ceb9629e0364c3067e53283671be4a21/pdf-kindernachzug-data.pdf.

Отже, для того, щоб Позивач разом з дітьми виїхав за кордон, він повинен отримати нотаріально засвідчену згоду Відповідача, а у разі відмови зі сторони Відповідача надати таку згоду, дозвіл на виїзд дітей за кордон може бути наданий у судовому порядку.

При цьому, як свідчать вищевказані норми законодавства України, Суд має враховувати всі обставини справи, зокрема не тільки право одного з батьків мати контакт з дитиною, але й безпосередньо благополуччя дитини, участь батьків у її вихованні, матеріальному забезпеченні, забезпеченні права дитини на освіту та належні умови проживання, тощо а від так, суд вважає цілком і повністю обгрунтованими позовні вимоги Позивача, не тільки з точки зору нормативно-правових актів, але і з безпосередньо фактичних обставин справи, та належних, достовірних і об`єктивних доказів, наявних у матеріалах справи.

За приписами ч.1 ст.10 ЦПК України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ч.4 ст.10 ЦПК України).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) Європейський суд з прав людини, установив порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинутина інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін;

Пунктом 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, &aти;100, ЕСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Аналіз вищезазначеної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що на теперішній час існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

Крім того, як свідчить судова практика у подібних правовідносинах, зокрема, правова позиція Верховного суду, викладена у постановах: від 29.05.2019р. по справі № 357/17852/15-ц, провадження №14-199цс19; від 13.06.2019р. по справі №344/11069/18, провадження №61-5330св19; від 12.06.2019 по справі №755/5826/17, провадження №61-48356св18; від 04.07.2018 по справі №712/10623/17, провадження №14-244цс18; витяг «Відступлення від правових висновків ВСУ: аналіз судової практики у цивільних справах» від 27.08.2018р., суд касаційної інстанції дійшов висновку, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівень життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Приписами ч.ч.5,6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків має відповідати найкращим інтересам дитини, та такий дозвіл за відсутності згоди другого з батьків має бути наданий на підставі рішення суду на певний період із зазначенням його початку та закінчення.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 та необхідність надання дозволу малолітній дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , дата видачі 25.04.2018 року, закордонний паспорт № НОМЕР_2 від 06.06.2018 року, на тимчасовий виїзд за межі України до Федеративної Республіки Німеччина без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2 на період з 06.09.2019 року по 04.08.2022 року, у супроводі матері - ОСОБА_1 .

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити.

Ураховуючи вищенаведене, відповідно до ст. 33 Конституції України, ст.ст. 7, 150,155 Сімейного кодексу України, ст. 313 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 3, 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», керуючись ст. ст. 10, 89, 263-265, 268, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Житомирської міської ради про надання безстрокового дозволу на виїзд на постійне місце проживання до Федеративної Республіки Німеччини ( адреса - АДРЕСА_3) малолітньої дитини ОСОБА_4 , без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2 , задовольнити.

Надати дозвіл малолітній дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , дата видачі 25.04.2018 року, закордонний паспорт № НОМЕР_2 від 06.06.2018 року, на тимчасовий виїзд за межі України з метою проживання до Федеративної Республіки Німеччина (адреса: АДРЕСА_3 ) на період з 06.09.2019 року по 04.08.2022 року у супроводі матері - ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2 .

Визначити побачення ОСОБА_2 з дитиною - ОСОБА_4 у наступному порядку: не менше чотирьох разів протягом календарного року, а саме: у період шкільних канікул згідно графіку, передбаченого у Землі Саксонія: зимових -7 днів, осінніх -10 днів, літніх - один місяць, або в інший період, погоджений сторонами.

ОСОБА_1 передавати ОСОБА_2 тимчасову опіку над ОСОБА_4 під час зустрічей у період канікул, або в інший період, погоджений сторонами, попередивши завчасно не менше, ніж за один календарний день.

Забезпечувати необмежене спілкування ОСОБА_2 із ОСОБА_4 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку.

Після закінчення зустрічей ОСОБА_2 з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 зобов`язаний передати опіку над ОСОБА_4 - ОСОБА_1 упродовж 24-х годин з моменту закінчення погодженого періоду зустрічей.

Зобов`язати ОСОБА_1 приїздити в Україну не менше двох разів на календарний рік для забезпечення зустрічей ОСОБА_2 із ОСОБА_4 відповідно до графіку канікул або в інший період, погоджений між сторонами.

Зобов`язати ОСОБА_2 приїздити на територію Федеративної Республіки Німеччина не менше двох разів на календарний рік для забезпечення зустрічей із ОСОБА_4 за місцем реєстрації дитини - (адреса: АДРЕСА_3 ) відповідно до графіку канікул або в інший період, погоджений між сторонами.

Стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 народженняна користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768, 40 грн.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі і не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомира І.Г. Перекупка