Постанова

Іменем України

02 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 622/1433/13-ц

провадження № 61-31070св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Мегабанк»,

відповідачі- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Олександрівська сільська рада Золочівського району Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15 березня 2017 року в складі судді Жорняк О. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2017 року в складі колегії суддів: Кіся П. В., Кружиліної О. А., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в розпорядженні, володінні та користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 23 січня 2013 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Мегабанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, в якому проживають відповідачі.

Заочним рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 29 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 січня 2015 року, позовні вимоги ПАТ «Мегабанк» задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Золочівського районного суду Харківської області від 29 липня 2014 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 28 січня 2015 року скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення першої і апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції вказав, що суди не звернули уваги на особливості застосування статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР, не встановили, за рахунок яких коштів було придбано іпотечне майно та чи було воно придбано за рахунок кредиту.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 грудня 2015 року змінено ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 04 грудня 2015 року щодо підсудності і передано справу до Дергачівського районного суду Харківської області.

12 січня 2017 року ПАТ «Мегабанк», збільшивши позовні вимоги, просило суд усунути перешкоди при виконанні рішення Золочівського районного суду Харківської області від 23 січня 2013 року шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з житлового будинку АДРЕСА_1 з наданням відповідачам іншого постійного житла - квартири АДРЕСА_2 та зняттям з реєстраційного обліку всіх осіб, які зареєстровані в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 15 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено наявності законних підстав для задоволення позову, зважаючи на ту обставину, що спірний житловий будинок, який є предметом іпотеки, придбаний відповідачами не за рахунок отриманих кредитних коштів. Іншого житла відповідачі не мають, доказів надання їм у передбаченому законом порядку іншого житлового приміщення, придатного для проживання, позивачем не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ПАТ «Мегабанк» звернулось до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ПАТ «Мегабанк» вказало, що з огляду на наявність на балансі у Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області придатного для проживання житла, яке може бути надано відповідачам при їх виселенні, та з врахуванням рішення Золочівського районного суду Харківської області від 23 січня 2013 року, яке набрало законної сили, про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення, є всі передбачені законом підстави для їх виселення.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Мегабанк».

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України 25 травня 2018 року справа передана до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива» у особі головуючого судді Солодовника О. Д. від 29 березня 2012 року задоволено позов ПАТ «Мегабанк» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованості за кредитним договором № 27-281ПВ/2008 від 15 квітня 2008 року станом на 09 грудня 2011 року у розмірі 62 007,04грн, яка складається з нарахованих та несплачених процентів у розмірі 38 818,80 грн та штрафу, пені у розмірі 23 188,24 грн.

В порядку виконання вказаного рішення третейського суду Київським районним судом міста Харкова 07 серпня 2012 року видано виконавчий лист № 2018/6729/2012 про стягнення заборгованості.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Коломієць Т. О. від 13 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження, а 16 січня 2013 року тим же державним виконавцем прийнято постанови про накладення арешту на все майно ОСОБА_1 в межах суми боргу 62 007,04 грн та про оголошення розшуку належного ОСОБА_1 автомобіля ГАЗ 31105-151, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В подальшому рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 23 січня 2013 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на житловий будинок та земельну ділянку для його обслуговування, розташовані по АДРЕСА_1 , які відповідачами були передані в іпотеку в порядку забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.

На запит апеляційного суду, ініційованого ПАТ «Мегабанк», Олександрівський сільський голова Пивовар В. М. надіслав на адресу суду лист № 02-20/459 від 25 серпня 2016 року, в якому надав інформацію щодо фондів житла для тимчасового проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зокрема у вказаному листі зазначено, що в комунальній власності Олександрівської сільської ради перебуває квартира АДРЕСА_2 , яка знаходиться в задовільному стані, але потребує поточного ремонту.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності.

Згідно вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає і вирішує цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та заявлених у передбаченому процесуальним законом порядку та доведених сторонами обставин.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Доказами, відповідно до статті 57 ЦПК України 2004 року, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Спір між сторонами виник у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, виконання якого забезпечено іпотекою житлового будинку. З метою задоволення своїх майнових інтересів ПАТ «Мегабанк» звернулось з позовом до суду.

Стосовно застосування норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 31 жовтня 2018 року та від 05 червня 2019 року в цивільних справах № 753/12729/15-ц та № 643/18788/15-ц відповідно, не відступаючи від висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, дійшла таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку» , так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Отже, за змістом вказаних норм особам, яких виселяють з жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Судами було встановлено, що в іпотеку було передано житловий будинок, придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів, іншого житла відповідачі не мають і у передбаченому законом порядку (стаття 132-1 ЖК Української РСР, підпункт 2,3 Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 31 березня 2004 року) інше житло, яке відповідає санітарним і технічним нормам, їм не надавалося.

При цьому ні позивач, ні Олександрівська сільська рада не надали суду належних та допустимих доказів про існування рішення компетентного органу місцевого самоврядування щодо надання відповідачам для тимчасового проживання житлового приміщення придатного для проживання, в яке їх можливо було б виселити у разі ухвалення судом відповідного рішення про задоволення позову ПАТ «Мегабанк».

Лист Олександрівського сільського голови Пивовара В. М. про наявність в комунальній власності Олександрівської сільської ради квартири АДРЕСА_2 , не може бути належним доказом надання відповідачам іншого жилого приміщення для тимчасового проживання, в яке їх можливо було б виселити.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Мегабанк» про усунення перешкод в розпорядженні, володінні та користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК Українивиходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 401 ЦПК Українипередбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін оскаржених рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель