ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18507/17

провадження № 2/753/3225/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.,

секретар судового засідання Кримчук Я.Р.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

треті особи - 1. Дарницький районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, 2. ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на транспортний засіб та зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 , відповідач) про визнання права власності на транспортний засіб Daewoo Lanos, 2006 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та зняття арешту з вказаного транспортного засобу.

Позов обґрунтований такими обставинами. 27.10.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до умов якого відповідач продав, а позивач купив вищевказаний автомобіль. 28.10.2014 сторони склали акт приймання-передачі транспортного засобу. Того ж дня відповідач видав позивачу нотаріально посвідчену довіреність, згідно якої уповноважив позивача представляти його інтереси з питань володіння, користування, експлуатації та розпорядження автомобілем. У вересні 2017 р. позивач звернувся до органів державної влади для реєстрації за собою права власності на автомобіль, проте дізнався, що на нього накладено арешт як на майно боржника ОСОБА_3 , у зв`язку чим у реєстрації йому було відмовлено. Позивач посилається на те, що між ним та відповідачем відповідно до вимог закону було укладено договір у письмовій формі, досягнуто домовленості щодо усіх його істотних умов та виконано усі обов`язки сторін за договором, у зв`язку з чим з моменту передачі автомобіля він став його фактичним власником.

Ухвалою від 16.10.2017 суд залишив позов без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків.

03.11.2017 представником позивача подано заяву та документи на виконання ухвали суду.

Ухвалою від 01.12.2017 суд відкрив провадження у справі та призначив її до судового розгляду.

16.07.2018 суд постановив протокольну ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та замінив засідання з розгляду справи по суті підготовчим засіданням та ухвалу про витребування доказів з Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ.

17.09.2018 суд постановив протокольні ухвали про залучення до участі у справі як третьої особи стягувача ОСОБА_4 та закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем його проживання, проте в судове засідання повторно не з`явився без повідомлення причин неявки, письмовий відзив на позов не подав.

Від представника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Дарницький РВ ДВС м. Київ) надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у якій представник просив у позові відмовити.

Третя особа ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) в судове засідання не з`явилася, проте її неявка не перешкоджає встановленню фактичних обставин справи.

Зважаючи на неявку в судове засідання відповідача та неподання ним відзиву на позов, суд відповідно до положень статей 280, 281 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Автомобіль марки Daewoo моделі Lanos, 2006 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , належить ОСОБА_3 на праві власності, зареєстрований за останнім ВРЕР-7 УДАІ в м. Києві 15.03.2013 за реєстраційним номером НОМЕР_2.

27.10.2014 між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу,відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив транспортний засіб марки Daewoo моделі Lanos, 2006 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 60 000 грн.

Згідно з умовами, визначеними пунктом 2.2 договору, продавець гарантує, що предмет договору нікому не проданий, не подарований, не закладений, не перебуває під арештом, судового спору щодо нього не ведеться.

28.10.2014 сторони склали акт приймання-передачі транспортного засобу і тієї ж дати ОСОБА_3 видав нотаріально посвідчену довіреність, згідно якої уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси з питань володіння, користування, експлуатації та розпорядження вищевказаним автомобілем з правом здійснення його продажу, міни, передачі в заставу, надання в оренду тощо. Вказана довіреність видана з правом передоручення на строк до 28.10.2017.

З листа Дарницького РВ ДВС м. Київ вбачається, що постановою державного виконавця від 10.11.2016 в рамках виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей накладено арешт та заборону на відчуження належного боржнику рухомого майна.

Відомості про арешт рухомого майна були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 10.11.2016 за № 16044169.

09.06.2017 боржник ОСОБА_3 повідомив Дарницький РВ ДВС м. Київ про те, що належний йому автомобіль Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходиться у м. Березані і був проданий ним за дорученням.

21.06.2017 державним виконавцем Березанського міського відділу ДВС ГТУЮ в Київській обл. здійснено опис автомобіля та передано його на відповідальне зберігання ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що він набув право власності на автомобіль з моменту його передачі посилаючись при цьому на те, що між ним та відповідачем було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу транспортного засобу, за автомобіль було сплачено обумовлену договором грошову суму, а закон не передбачає обов`язковість нотаріального посвідчення та державної реєстрації такого договору.

Проте ці доводи позивача суд визнає необґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

Дійсно загальними нормами цивільного законодавства не передбачено обов`язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу транспортного засобу та його державної реєстрації.

Водночас при вирішенні цього спору суд враховує, що законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу та отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) на нового власника.

Так, відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1988 № 1388, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1388 з подальшими змінами, встановлена єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.

Згідно з Порядком транспортні засоби підлягають державній реєстрації з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Відповідно до пункту 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Вказаний пункт визначає перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів і є підставою для їх реєстрації за новим власником. Такими документами є, зокрема, оформлені в установленому порядку договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб, нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Судом встановлено, що укладений сторонами у простій письмовій формі договір купівлі-продажу транспортного засобу не оформлений у встановленому порядку, а відтак він не підтверджує правомірність придбання позивачем спірного автомобіля.

Не є підставою для набуття позивачем права власності на автомобіль і генеральна довіреність на користування автомобілем, оскільки передача автомобіля іншій особі на підставі довіреності - це прихований правочин купівлі-продажу, який здійснюється з метою ухилення від сплати податків, що не узгоджується з вимогами статті 13 ЦК України і суперечить інтересам держави.

Посилання представника на те, що нездійснення державної реєстрації транспортного засобу на ім`я позивача було зумовлено його скрутним матеріальним становищем, суд не приймає до уваги, оскільки така обставина не є поважною причиною, з якою закон пов`язує неможливість вчинення державної реєстрації транспортного засобу у дворічний строк з моменту укладення договору.

Як на момент передачі автомобіля позивачу, так і на даний час, власником автомобіля є відповідач, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, виданим на його ім`я.

Відповідач є боржником у виконавчому провадженні, у зв`язку з чим належний йому автомобіль було арештовано.

Відтак у даній конкретній ситуації визнання за позивачем права власності на транспортний засіб та зняття з нього арешту призведе до істотного порушення прав та законних інтересів стягувача ОСОБА_4 , яка вправі розраховувати на погашення боргу за аліментами за рахунок реалізації належного боржнику автомобіля.

Отже, зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на транспортний засіб та зняття з нього арешту, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю.

З огляду на результат розгляду справи та понесення судових витрат лише позивачем, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на транспортний засіб та зняття арешту з майна.

Рішення суду набирає законної сили, якщо після закінчення строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Позивач, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: