Справа № 640/14128/19

н/п 2-а/640/514/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2019 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Якуші Н.В.,

за участю секретаря судових засідань – Коваль А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса мешкання: АДРЕСА_1 ) до інспектора 1 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Алтухова Олега Геннадійовича (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2019 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , у якому він просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ №1330398 від 15.07.2019 року та закрити провадження у справі.

В обґрунтування підстав звернення до суду позивач посилається, що оскаржувана постанова була складена з порушенням норм діючого законодавства. Позивач зазначає, що відповідно до оскаржуваної постанови, 15 липня 2019 року о 09:46 год. в м. Харків, пр.. Гагаріна 354 він як водій, керуючи транспортним засобом, рухався зі швидкістю 80 км./год. у населеному пункті, перевищивши встановлене обмеження швидкості на 30 км./год. Вказав, що згідно постанови швидкість вимірювалась за допомогою приладу «Trucam 000706». У постанові було встановлено, що ним було порушено вимоги п. 12.4 ПДР України – порушення швидкісного режиму в населених пунктах (довзв.швид. не більше 50 км./год.). Зазначив, що одразу повідомив інспектора про перенесення слухання справи для вивчення звинувачень, надання пояснень, доказів по справі та забезпечення участі у розгляді його захисника. Вказав, що відеозапис з приладу «Trucam 000706» не є належним доказом у справі, оскільки не має електронно-цифрового підпису. На його прохання, було надано для ознайомлення свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки №22-01/13551, на якому була відсутня дата його складення. У приведеному свідоцтві було зазначено інший засіб вимірювальної техніки, ніж зазначено в постанові, а саме TruCAM LTI №ТС000706. Вказав, що інспектором будь-якої підготовки до розгляду справи здійснено не було, як і не було оголошення посадовою особою, яка розглядала справу, прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, також було проігноровано його клопотання, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи.

Позивач – ОСОБА_1 в судове засіданні не з`явився, надав заяву, в якій позов підтримав у повному обсязі, просив слухати справу за його відсутності. У своїх письмових поясненнях на відзив третьої особи зазначив, що до матеріалів справи від управління патрульної поліції було долучено декілька документів з приводу типу засобу вимірювальної техніки, що було застосовано відповідачем, а саме TruCAM LTI №ТС000706, TruCAM LTI20/20 серії ТС №000706, та TruCAM. Разом з тим, у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки в 2012 році за номером №У3197-12 та згідно сертифікату № UA-MI/1-2903-2012, виданим Міністерством економічного розвитку та торгівлі України 29.08.2012, зазначено інший тип вимірювальної техніки - LTI20/20 TruCAM. Також вказав, у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності взагалі зазначено TRUCAM 000706. Тобто, звернув увагу, що суду надано право визначити на власний розсуд тип засобу вимірювальної техніки з приведених чотирьох. У зв`язку з чим вважав, що наявність різноманітних назв застосованого вимірювача швидкості викликано недотриманням, тобто порушенням вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Відсутність на цей час вимірювача швидкості TruCAM в Реєстрі затверджених типів засобів вимірювальної техніки Мінекономрозвитку пояснює тим, що його не було подано для проведення періодичних державних випробувань, чим було порушено на думку позивача вимоги ст. 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Порядок ведення Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки. Пояснення третьої особи стосовно того, що наслідком виключення TruCAM з Реєстру є заборона їх серійного виробництва в Україні та ввезення на територію України партіями, на думку позивача свідчить про те, що цей вимірювач було ввезено на територію України незаконно. Вважав, що відсутність на цей час сертифікату перевірки типу засобу вимірювальної техніки перевірки на TruCAM свідчить про незаконність його використання.

Крім того, наголошував, що згідно вимог п. 4 Розділу ІІ Порядку до реєстру вносяться відомості щодо назви та умовного позначення типу ЗВТ, тому саме порушення цієї вимоги призвело до незаконного використання різноманітних назв спірного вимірювача швидкості TruCAM. Тобто, позивач наголошував, що у випадку виконання органами поліції приписів ст.. 16 вищезазначеного Закону та Порядку було б приведено у відповідність використання повної та скороченої назви вимірювача швидкості TruCAM.

Також позивач зазначив, що третьою особою було надано до суду не ідентифікований файл без номеру та дати із геолокацією, що розпечатано на паперовому носії, не завіреному належним чином, а файл із фото НОМЕР_2 _38000_0715_094535.jmt від 15.07.2019 року, на якому нібито зафіксовано час порушення швидкісного режиму, зазначено час фотозйомки – 09.45.35, водночас в постанові серії ЕАБ №13303398 зазначено інший час фіксації порушення швидкісного режиму – 09.46.19, що на думку позивача ставить під сумнів обґрунтованість звинувачень на його адресу.

Також позивач наголошував про порушення третьою особою порядку надання електронних доказів, що передбачений ч.ч.1-4 ст. 99 КАС України. Крім того, зазначив, що наявні в матеріалах справи файли, долучені третьою особою, які містять у собі різні маркування, свідчать про те, що програмне забезпечення роботи приладу TruCAM передбачає можливість втручання у його роботу. Наголошував також, що надана йому копія постанови складена із порушенням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Відповідач – інспектор роти № 6 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП лейтенант поліції Алтухов О.Г., у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи сповіщався своєчасно та належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Представник третьої особи – Левенцова К.С., яка діє на підставі довіреності від 26.03.2019 року, у судове засідання не з`явилась, була повідомлена про місце і час розгляду справи, клопотань про відкладення слухання справи своєчасно до суду не направила. Через канцелярію суду надала пояснення, відповідно до яких зазначено, що 15 липня 2019 року за адресою: просп. Гагаріна 354 у м. Харкові було зупинено позивача, який керуючи транспортним засобом грубо порушив ПДР України. О 09.49 год. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕАВ №1330398 за керування транспортним засобом «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_3 , що рухався зі швидкістю руху 80 км/год. в населеному пункті, в якому дозволена швидкість руху 50 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України. Зазначила, що нормами ст.. 12.4 ПДР України дозволяється рух транспортних засобів у населених пунктах із швидкістю не більше 50 км/год. Швидкість руху автомобіля вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 серії №ТС000706. Вказаним приладом була здійснена відео- та фото–фіксація скоєного позивачем адміністративного правопорушення, про що було здійснено запис в постанові. Зазначила, що всі прилади, що використовуються в діяльності поліцейських УПП в Х/о ДПП мають ідентичну назву - лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 та відрізняються лише за індивідуальним номером, в даному випадку – 000706. В постанову була внесена скорочена назва приладу з унікальним номером, за яким ідентифікується прилад TruCAM, що відповідає наданої до приладу документації. На думку представника третьої особи ствердження позивача, що вимірювання швидкості руху автомобілів, які здійснюється працівниками національної поліції з використанням лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 є незаконним, оскільки сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки втратив чинність з 02.11.2015 року, є безпідставним. Дійсно, підтвердили, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 TruCAM був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Наслідком виключення затвердженого типу засобів вимірювальної техніки із Державного реєстру ЗВТ є заборона на їх серійне виробництво на території України, або їх ввезення на територію України партіями. Разом з тим, засоби вимірювальної техніки, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх із Державного реєстру, дозволяється застосовувати в подальшому за умовою позитивних результатів їх повірки. У зв`язку з позитивним результатом державних приймальних випробувань, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було затверджено тип вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний «LTI 20/20 TruCAM» та зареєстрований в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Наголошували на тому, що TruCAM на законних підставах було ввезено в Україну, введено в експлуатацію та зареєстровано в Державному реєстрі, жодних заборон, обмежень в його експлуатації, а також здійснення повторної повірки не передбачається. До всіх законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, згідно наказу Мінекономрозвитку від 13.10.2016 №1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлено міжповірочні інтервали. В тому числі це стосується і вимірювача швидкості автотранспортних засобів лазерний «LTI 20/20 TruCAM». Міжповірочний інтервал до нього становить 1 рік. У зв`язку з наведеним, посилання позивача щодо незаконності користування приладом вважали необґрунтованими. Також, аргумент позивача щодо обов`язковості електронного підпису на електронних документах, які йому демонструвались на місці розгляду справи є на думку представника третьої особи безпідставним, з огляду на те, що докази були створені автоматизованою системою та демонструвались одразу після їх створення.

Враховуючи, що строк розгляду адміністративних справ з приводу рішень суб`єктів владних повноважень повинен вирішуватися судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження, проте встановлений законом строк був вже неодноразово продовжений за клопотанням представника Управління національної поліції, суд прийшов до переконання про розгляд адміністративної справи за відсутності сторін та за наявними у справі доказами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, судом не здійснювалося.

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію", поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, згідно Конституції та Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2019 року інспектором роти № 6 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Харків лейтенантом поліції Алтуховим О.Г. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ№1330398 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Зі змісту вказаної постанови від 15 липня 2019 року, вбачається, що 15 липня 2019 року о 09:46 год. в м. Харків, пр. Гагаріна 354 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, рухався зі швидкістю 80 км./год. у населеному пункті, перевищивши встановлене обмеження швидкості на 30 км./год. Швидкість вимірювалась за допомогою приладу «Trucam 000706», чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України – порушення швидкісного режиму в населених пунктах.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення про порушення Правил дорожнього руху.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

З приводу доводів позивача щодо неправомірності розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу суд зазначає наступне.

У Рішенні Конституційним судом України 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 (п. 2.3) зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу (у редакції Закону №767-VII від 23.02.2014) визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення… Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Таким чином, КСУ зазначив, що перелік адміністративних правопорушень, які підлягають розгляду у скороченому провадженні (тобто фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення) є вичерпним і може бути змінений лише законом, зокрема, такий перелік порушень передбачений ч. 1 та ч. 2 ст. 258 Кодексу (у редакції Законами № 767-VII від 23.02.2014)

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.15р. № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП (в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII), протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа не складає протокол про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, згідно з положеннями ч.ч. 2,3,4,5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, справи за ч.3 ст.122 КУпАП відносно позивача.

Рішення КСУ 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 приймалось до внесення змін до ч. 2 ст. 258 КУпАП в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII, а тому на ці випадки не поширюються.

У зв`язку з цим, відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення, тому ці обставини не є підставами для скасування постанови.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 15.03.2018 по справі №554/5558/16-а, від 12.03.2018 по справі №751/6165/17.

Крім того, щодо посилання позивача на порушення, на переконання позивача, процесуального порядку винесення постанови, в тому числі права на правову допомогу і захист, в результаті чого (та як наслідок) постанова інспектора поліції, яка фактично винесена з порушенням адміністративного законодавства не може бути визнана законною, варто зазначити, що судом було досліджено матеріали фіксації та Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та не встановлено порушення порядку винесення оскаржуваної постанови.

За приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справі і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.

Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має змогу спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою.

Посилання позивача на те, що надана йому копія постанови складена із порушенням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, також не знайшли свого підтвердження.

Щодо змісту оскаржуваної постанови, то суд зазначає наступне.

Так, у пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до ч.1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів..

Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 1395 "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; нормативно-правовий акт № 1395 від 07.11.2015" передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Згідно п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі Правила дорожнього руху) –У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км./год.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стосовно правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.

Дійсно, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

Проте, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями.

Суд звертає увагу, що така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку.

Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення іі результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

Як вбачається з матеріалів справи лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 №ТС000706 отримав свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с.45).

Разом з тим, доказуючи правомірність винесеної постанови, представник третьої особи надав суду диск та роздруковану фотокартку лазерного вимірювача швидкості TruCAM Сер.№ ТС000706 із зображенням автомобіля «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_3 та зазначенням швидкості 80 км/год. та диск з записом з лазерного вимірювача.

Проте судом встановлено, що у Реєстрі затверджуваних типів ЗВТ внесений інший тип вимірювальної техніки - вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM ІІ.

Більш того, оскаржувана позивачем постанова містить посилання на застосування працівником поліції, відповідачем по справі, вимірювача швидкості «Trucam 000706».

Тобто, судом встановлено розбіжність у назвах лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів, який має відповідне свідоцтво, який міститься у Реєстрі та який зазначено у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Також згідно вимог п. 4 Розділу ІІ Порядку до реєстру вносяться відомості щодо назви та умовного позначення типу ЗВТ. Проте, у порушення цієї вимоги та приписів ст.. 16 вищезазначеного Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», судом не вбачається, що не повна та скорочена назви вимірювача швидкості TruCAM були приведені у відповідність, що унеможливлює прийти до однозначних висновків про ідентичність вимірювальних засобів швидкості, про який йде мова у свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13551, виданого ДП Укрметртестстандарт» від 14 грудня 2019 року, інформація щодо якого міститься у Реєстрі затверджуваних типів ЗВТ та який було застосовано відповідачем.

Отже, на думку суду, оцінювати покази приладу «Trucam 000706» як доказ в розумінні ст.251 КУпАП, підстав не має.

Також за змістом ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення <�…>.

З огляду на зазначене, законодавцем визначено правові ознаки об`єктивної сторони адміністративних правопорушень у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема час і місце їх вчинення.

Разом з тим, під час судового розгляду не встановлено підтвердження перевищення позивачем швидкості саме у вказаних в постанові час - 09:46:19, оскільки у наданому до суду файлі із фото НОМЕР_2 _38000_0715_094535.jmt від 15.07.2019 року, на якому нібито зафіксовано час порушення позивачем швидкісного режиму, міститься час фотозйомки – 09.45.35.

Водночас в постанові серії ЕАБ №13303398 зазначено інший час фіксації порушення швидкісного режиму – 09.46.19, що на думку суду ставить під сумнів обґрунтованість звинувачень на адресу позивача.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем не надано доказів, які б повністю спростовували доводи позивача в обґрунтування відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Тобто, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, не довів правовірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем.

Доказування в адміністративному судочинстві не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, суд звертає увагу відповідача та третьої особи, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова від 15 липня 2019 року серії ЕАВ №1330398, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а отже рішення відповідача слід вважати необґрунтованим.

Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 15.07.2019 року серії ЕАВ №1330398 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 122, 241-246, 255, 286 КАС України, ст. 293 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Скасувати постанову інспектора роти № 6 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Алтухова Олега Геннадійовича у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1330398 від 15.07.2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Апеляційна скарга на судове рішення у справі може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення до або через Київський районний суд м. Харкова.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно–телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі його апеляційного оскарження - моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса мешкання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач- інспектор 1 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Алтухов Олег Геннадійович , місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченко 315 А.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А.

Повний текст рішення складено 10.09.2019 року.

Суддя -