ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2019 року

Київ

справа №235/2833/16-а

адміністративне провадження №К/9901/7079/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Радишевської О.Р.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2016 року (головуючий суддя - Хмельова С.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді - Шишов О.О., Чебанов О.О.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Покровської міської ради, третя особа на стороні відповідача - Покровський міський голова

про визнання нечинними розпоряджень, поновлення на роботі,

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Красноармійської міської ради, третя особа на стороні відповідача - Красноармійський міський голова, про визнання протиправним розпорядження від 31.03.2016 року №42-рго в частині звільнення ОСОБА_1 з посади у зв`язку з ліквідацією структурних підрозділів і посад апарату міської ради та її виконавчих органів.

На обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 16 грудня 2013 року її було прийнято на тимчасову посаду головного спеціаліста архівного відділу, як таку, що пройшла за результатом конкурсу та спецперевірки на період відсутності основного працівника. 31.03.2016 позивачку було звільнено на підставі розпорядження №42-pгo від 31.03.2016 у зв`язку з ліквідацією структурних підрозділів та посад згідно п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Позивачка зазначала, що фактично відбулася реорганізація, а не ліквідація юридичної особи, а звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією можливо виключно, якщо ліквідується юридична особа, а не її підрозділи.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Постановою Красноарміського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2015 року, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року, у позовних вимогах було відмовлено.

Відмовляючи в позовних вимогах, суди виходили з того, що ОСОБА_1 була попереджена про наступне звільнення 29.01.2016, про що мається її особистий підпис. Відповідно до протоколу № 11 засідання профспілкового комітету Красноармійської міської ради від 15.03.2016 профспілковим комітетом міської ради надано згоду на розірвання трудового договору між адміністрацією - Красноармійською міською радою та ОСОБА_1 з 31.03.2016 на підставі пункту 1 ст.40 КЗпП України. Позивачці було запропоновано перелік вакантних посад Красноармійської міської ради, але, як убачається з матеріалів справи, вона відмовилась від запропонованих посад. Суди указали, що у відповідача фактично відбулися зміни в організації виробництва і праці, що обумовили скорочення чисельності та штату працівників, зміни у їх складі за функціями, посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Ліквідація структурних підрозділів є формою зміни в організації виробництва і праці. Скорочення чисельності та штату працівників є самостійною ознакою змін в організації виробництва і праці, яка не обов`язково повинна поєднуватись з ліквідацією підприємства, установи чи організації чи іншими випадками, переліченими в п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Отже, порядок звільнення позивача, передбачений Кодексом законів про працю України, відповідачем був дотриманий.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

26 вересня 2016 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Красноарміського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року, в якій просила їх скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначила, що з розпорядження відповідача 29.01.2016 №7/4-4 видно, що архівний відділ, з якого її звільнили, не ліквідується, тому з наведеного вбачається, що відбулася не ліквідація установи, а реорганізація. У той же час підстава звільнення позивача безпосередньо пов`язана і впливає з правового акту про ліквідацію, а отже, таке звільнення є незаконним. Скаржник зазначає, що ліквідації юридичної особи не відбулася, а звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією можливо виключно, якщо ліквідується юридична особа, а не її підрозділи.

Відповідачем до Суду надані заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, оскільки порядок проведення процедури звільнення позивача у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці, пов`язаних з ліквідацією структурних підрозділів та посад не було порушено.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 16 грудня 2013 року прийнято на тимчасову посаду головного спеціаліста архівного відділу, як таку, що пройшла за результатом конкурсу та спецперевірки на період відсутності основного працівника, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.7).

Рішенням Красноармійської міської ради від 29.01.2016 №7/4-4 «Про затвердження структури і загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів» з метою оптимізації та вдосконалення роботи виконавчих органів ради, структурування функціональних напрямків діяльності, забезпечення ефективної роботи, відповідно до п. 5 ч. 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада вирішила затвердити чисельність та структуру апарату ради та її виконавчих органів у кількості 201,5 штатних одиниць. Рішення вступило в дію 29.01.2016 (а.с.29-35).

Пунктом 3 указаного рішення ліквідовані структурні підрозділи ради та посади апарату міської ради та її виконавчих органів, у тому числі і архівний відділ міської ради, у зв`язку з чим були проведені відповідні заходи щодо вивільнення працівників згідно вимог чинного законодавства.

На виконання рішення ради від 29.01.2016 міським головою видано розпорядження від 29.01.2016 №26рг про попередження про наступне звільнення та запропонування посадовим особам прийняти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад, відповідно до додатку (а.с.39, 41).

ОСОБА_1 попереджена про наступне звільнення 29.01.2016, про що мається її особистий підпис (а.с.39-40).

Позивачці було запропоновано перелік вакантних посад Красноармійської міської ради (а.с.41), але як вбачається з матеріалів справи, вона відмовилась від запропонованих посад.

Розпорядженням Красноармійського міського голови від 31.03.2016 №42рго ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста архівного відділу міської ради 31 березня 2016 року у зв`язку з ліквідацією структурних підрозділів та посад апарату міської ради та її виконавчих органів, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку (а.с.8).

Повноваження архівного відділу були доповнені деякими новими функціями, а саме: складання зведеної номенклатури справ міської ради та її виконавчих органів, здійснення контролю за правильністю формування оформлення і зберігання справ, складання зведеного опису справ постійного строку зберігання на підставі номенклатури справ апарату міської ради, складання і за погодженням з Державним архівом області подання на затвердження міському голові списку підприємств, установ і організацій, документи яких підлягають зберіганню у відділі, готування пропозиції щодо уточнення цього списку.

Зазначене рішення міської ради є чинним та у судовому порядку оскаржено не було.

Рішенням Красноармійської міської ради від 29.01.2016 № 7/4-4 затверджено Положення про архівний відділ міської ради (а.с.49-53).

Положення про архівний відділ міської ради, як додаток до рішення міської ради 30.01.2014 №6/34-8, втратило чинність на підставі рішення Красноармійської міської ради від 29.01.2016 № 7/4-4 (а.с.44-48).

Відповідно до протоколу № 11 засідання профспілкового комітету Красноармійської міської ради від 15.03.2016 профспілковим комітетом міської ради надано згоду на розірвання трудового договору між адміністрацією та ОСОБА_1 з 31.03.2016 відповідно до пункту 1 статті 10 Кодексу законів про працю України (а.с.38).

ІІІ. ДЖЕРАЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР визначено вичерпний перелік виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. У п.5 ч.1 указаної статті Закону передбачено, що до виключної компетенції міської ради віднесено затвердження за пропозицією міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

Типові штати працівників органів місцевого самоврядування затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 174 від 07 лютого 2007 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 55-р від 14 лютого 2007 року дію вказаної постанови зупинено.

Вимогами ст. 42 ч. 4 п. 19 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що міський голова здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів. У пункті 20 ч.1 цієї статті зазначено, що міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Нормою ст. 40 ч. 1 п. 1 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, крім інших, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина 2 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачає, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів і вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зазначає, що суди, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій установили, що у відповідача фактично відбулися зміни в організації виробництва і праці, що обумовили скорочення чисельності та штату працівників, зміни у їх складі за функціями, посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Також судами установлено, що позивачці було запропоновано перелік вакантних посад Красноармійської міської ради, але, як убачається з матеріалів справи, вона відмовилася від запропонованих посад, що, у свою чергу, свідчить про дотримання відповідачем частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України (звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовного того, що відповідачем не порушений порядок проведення процедури звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці, пов`язаних з ліквідацією структурних підрозділів та посад, оскільки останню за два місяці було попереджено про звільнення із займаної посади у зв`язку з ліквідацією, та запропоновано перелік вакантних посад Красноармійської міської ради, що нею не заперечується.

Разом з тим, доводи скаржника стосовно того, що звільнення працівника на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією можливо виключно, якщо ліквідується юридична особа, а не її підрозділи, суперечать самому змісту цієї норми.

Колегія суддів зазначає, що факт ліквідації структурних підрозділів відповідача є формою зміни в організації виробництва і праці у вказаній юридичній особі. Скорочення чисельності та штату працівників є самостійною ознакою змін в організації виробництва і праці, яка не обов`язково повинна поєднуватись з ліквідацією підприємства, установи чи організації чи іншими випадками, переліченими в п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи наведене, відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач: Н.А.Данилевич

Судді: В. М. Бевзенко

О.Р. Радишевська