РІШЕННЯ

Іменем України

04 вересня 2019 року

Київ

справа №9901/344/19

адміністративне провадження №П/9901/344/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Мартинюк Н.М.,

суддів: Дашутіна І.В., Єресько Л.О., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Івашків Р.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів

про визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

До Верховного Суду як суду першої інстанції 20 червня 2019 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі також «КДКП»), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 16 травня 2019 року № 154дп-19 про накладення на заступника Генерального прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

На переконання позивача, рішення КДКП від 16 травня 2019 року № 154дп-19 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням законодавства при здійсненні дисциплінарного провадження та при прийнятті вказаного рішення.

Зокрема, ОСОБА_1 вказує, що рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності базується виключно на висновках, викладених в ухвалі слідчого судді від 26 липня 2019 року, яка, в свою чергу, ґрунтувалась на ухвалі слідчого судді від 14 лютого 2018 року, що була скасована судом апеляційної інстанції як незаконна та необґрунтована.

Також позивач обґрунтовує свій позов тим, що рішення КДКП від 16 травня 2019 року прийнято відповідачем упереджено та на підставі неповно зібраних матеріалів. Звертає увагу, що членам КДКП було відомо про факт оскарження ухвали слідчого судді від 14 лютого 2018 року в апеляційному порядку, однак вони не використали наданих їм законом повноважень для встановлення результатів такого оскарження, що мало суттєве значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення у дисциплінарному провадженні. Неповноту відомостей, використаних відповідачем при ухваленні оскаржуваного рішення, обґрунтовує також тим, що, розглядаючи висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 , КДКП в своєму рішенні не вказала та не проаналізувала відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, пропозицію щодо конкретного виду стягнення.

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 вказує на відсутність дисциплінарного проступку. Це обґрунтовує тим, що наявність судового рішення як підстави для порушення дисциплінарного провадження не є самодостатньою підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та підлягає аналізу й урахуванню в контексті та в сукупності з іншими обставинами під час проведення перевірки.

Водночас, позивач звертає увагу суду на те, що в оскаржуваному рішенні КДКП не зазначено, які саме конкретні службові обов`язки порушив чи не виконав ОСОБА_1 та яким нормативним актом, внутрішнім наказом чи трудовим договором вони за ним закріплені. У зв`язку з цим вважає, що відповідач у такий спосіб намагався здійснити контроль та оцінку дій позивача поза межами Кримінального процесуального кодексу України (далі - «КПК України»), що, на думку ОСОБА_1 , свідчить про незаконне втручання КДКП в його прокурорську діяльність.

Ухвалою судді Верховного Суду від 5 липня 2019 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін на 31 липня 2019 року.

Від КДКП 22 липня 2019 року надійшли до суду копії матеріалів дисциплінарного провадження № 11/2/4-5дс-2дп-19 у двох томах, витяги з протоколів № 15 та № 26 та відеозапис засідань відповідача, на яких розглядався висновок, складений за результатами перевірки дисциплінарної скарги.

Також до Верховного Суду 25 липня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає законним прийняте ним рішення від 16 травня 2019 року № 154дп-19.

У відзиві стосовно доводів позивача про ухвалення оскаржуваного рішення виключно на підставі ухвали слідчого судді КДКП зазначила, що ОСОБА_1 всупереч вимог частини сьомої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 533 КПК України, скасувавши постанову слідчого про визнання ОСОБА_2 потерпілим у кримінальному провадженні № 12016100010003154, яка була прийнята на виконання ухвали слідчого судді від 14 лютого 2018 року у справі № 757/75151/17-к, зупинив своїм рішенням виконання вказаної ухвали, що суперечить чинному законодавству. Таким чином, позивач неналежно виконав свої службові обов`язки, що констатовано в ухвалі слідчого судді від 26 липня 2018 року у справі № 757/234/18-к.

Крім того, відповідач вказує, що на момент прийняття ОСОБА_1 рішення про скасування постанови слідчого, якою визнано ОСОБА_2 потерпілим, ухвала слідчого судді від 14 лютого 2018 року була чинною.

У відповідь на аргументи позивача про прийняття КДКП оскаржуваного рішення упереджено та на підставі неповно зібраних матеріалів відповідач зазначив, що на момент складення висновку за результатами перевірки дисциплінарної скарги ухвала суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу слідчого судді від 14 лютого 2018 року у справі № 757/75151/17-к, постановлена не була. Щодо неврахування ухвали апеляційного суду під час прийняття оскаржуваного рішення відповідача, то КДКП зазначає, що після складення висновку та передачі членом КДКП його на розгляд цієї Комісії перевірка вже не проводиться, а про судове рішення суду апеляційної інстанції відповідача могли повідомити скаржник або прокурор, які цього не зробили. До того ж, відповідач у відзиві зазначає, що у поясненнях ОСОБА_1 повідомив КДКП, що «апеляції на зазначені ухвали судів не вносились через те, що КПК України не передбачений порядок їх оскарження».

Щодо доводів позивача про розгляд КДКП висновку її члена, в якому не зазначено характер і наслідки проступку позивача, ступінь його вини та інше, відповідач зазначив таке. З аналізу статті 48 Закону України «Про прокуратуру», висновок, складений за результатами перевірки дисциплінарної скарги, для КДКП має рекомендаційний характер і не повинен співпадати з рішенням, яке приймає відповідач.

Стосовно доводів ОСОБА_1 про відсутність складу дисциплінарного проступку, то відповідач вказує, що висновки, викладені у постанові позивача про скасування постанови слідчого, якою ОСОБА_2 визнано потерпілим, ставлять під сумнів законність судових рішень, нівелюють позицію суду в цілому, суперечать вимогам статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 3 Закону України «Про прокуратуру», статті 17 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

Доводи ОСОБА_1 про втручання КДКП в його прокурорську діяльність, на думку відповідача, також не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються положеннями статті 45 Закону України «Про прокуратуру».

Від позивача 30 липня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій викладено мотиви відхилення аргументів відповідача. Ключовими з цих мотивів є такі:

1) ухвала слідчого судді, яка постановлена в основу оскаржуваного рішення КДКП, скасована як незаконна, а тому позивач вважає, що відповідачем не доведено в чому полягає протиправність та шкідливість дій позивача як прокурора та які наслідки від них настали. Вказує, що ці дії у сукупності є обов`язковими складовими та передумовами притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, а скасований акт не може породжувати юридичні наслідки, у тому числі бути єдиною підставою для дисциплінарної відповідальності;

2) відповідачу на час прийняття оскаржуваного рішення було достеменно відомо про розгляд апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді від 14 лютого 2018 року, що підтверджується самим рішенням КДКП від 16 травня 2019 року № 154дп-19. Проте, відповідач безпідставно не вжив заходів щодо з`ясування результату апеляційного розгляду та переклав на позивача обов`язок проведення об`єктивної перевірки;

3) КДКП шляхом аналізу постанови ОСОБА_1 про скасування постанови слідчого щодо визнання ОСОБА_2 потерпілим вдалася до оцінки доказів у кримінальному провадженні, що свідчить про незаконне втручання відповідача у прокурорську діяльність позивача.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила таке.

ОСОБА_1 в органах прокуратури працює з 1987 року по 2004 рік та з 2014 року по теперішній час. Понад 10 років обіймав керівні посади. З 1 квітня 2015 року призначений на посаду заступника Генерального прокурора України, а з 22 травня 2017 року - заступник Генерального прокурора.

До КДКП 2 січня 2018 року надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 про вчинення заступником Генерального прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження вказану дисциплінарну скаргу розподілено члену КДКП ОСОБА_4 , яким 8 січня 2019 року прийнято рішення № 11/2/4-5дс-2дп-19 про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1

Проведеною в межах дисциплінарного провадження перевіркою встановлено, зокрема, такі обставини.

Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016100010003154 ОСОБА_5 визнано у ньому потерпілим.

ОСОБА_2 26 січня 2017 року звернувся із заявою про залучення його до вказаного кримінального провадження як потерпілого, за результатами розгляду якої 8 лютого 2017 року слідчим прийнято постанову про відмову у визнанні ОСОБА_2 потерпілим.

За результатами розгляду аналогічної заяви від 19 грудня 2017 року, прокурором Валевичем О.С. 21 грудня 2017 року також прийнято постанову про відмову ОСОБА_2 у визнанні його потерпілим. Однак, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року у справі № 757/76754/17-к ця постанова прокурора Валевича О.С. була скасована.

За наслідком повторного розгляду заяви ОСОБА_2 з цього ж питання прокурор Валевич О.С. 30 березня 2018 року прийняв постанову про відмову у визнанні його потерпілим.

Водночас, в ході дисциплінарного провадження встановлено, що до Генеральної прокуратури України надійшла копія іншої ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року, якою суддя зобов`язав уповноважену особу Генеральної прокуратури України визнати ОСОБА_2 потерпілим у кримінальному провадженні № 12016100010003154, залучити його до цього кримінального провадження та вручити пам`ятку про права та обов`язки потерпілого (справа № 757/75151/17-к).

У зв`язку з цим, старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Р. Зарічанським 24 травня 2018 року прийнято постанову про визнання ОСОБА_2 потерпілим у кримінальному провадженні № 12016100010003154.

Цю постанову слідчого ОСОБА_1 скасував своєю постановою від 4 червня 2018 року на підставі того, що матеріали вказаного кримінального провадження не містять відомостей про завдання ОСОБА_2 моральної, фізичної або майнової шкоди. Вона також мотивована тим, що долучений до заяви висновок експерта № 116/17 отриманий за результатами судово-економічної експертизи, яка не призначалась у цьому кримінальному провадженні, а питання проведення експертизи в порядку, передбаченому КПК України, ОСОБА_2 не ініціювалось. Разом з тим, у постанові ОСОБА_1 від 4 червня 2018 року зазначено, що 30 березня 2018 року за «тотожною» заявою ОСОБА_2 прокурором вже прийнята постанова про відмову у визнанні його потерпілим, яка чинна на час прийняття постанови від 4 червня 2018 року й ніким не оскаржувалась.

У подальшому, за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 , ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 липня 2019 року (справа № 757/23485/18-к) скасовано постанову ОСОБА_1 від 4 червня 2018 року як таку, яка «протирічить чинному законодавству та підлягає скасуванню».

З урахуванням цих обставин та наданих позивачем пояснень стосовно них (а також інших обставин стосовно решти доводів дисциплінарної скарги ОСОБА_2 ), за результатами їх перевірки, член КДКП ОСОБА_4 склав висновок від 1 березня 2019 року, в якому встановив відсутність в діях прокурора ОСОБА_1 складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» та пропонував дисциплінарне провадження закрити.

Як зазначає позивач, 2 квітня 2019 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, якою скасував ухвалу слідчого судді від 14 лютого 2018 року у справі № 757/75151/17-к (яка і була покладена в основу оскаржуваного рішення відповідача) та відмовив у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого щодо визнання скаржника потерпілим. Постановляючи цю ухвалу, суд апеляційної інстанції мотивував її тим, що розгляд заяви на стадії досудового розслідування про залучення особи в якості потерпілого відповідно до приписів статті 55 КПК України входить до компетенції слідчого або прокурора, тоді як до компетенції слідчого судді належить лише перевірка законності та обґрунтованості постанови про відмову у залученні особи до кримінального провадження як потерпілого. Незважаючи на те, що вимоги скарги ОСОБА_2 про зобов`язання слідчого визнати його потерпілим у кримінальному провадженні вочевидь не узгоджуються з повноваженнями слідчого судді суду першої інстанції під час здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні, слідчий суддя прийняв скаргу ОСОБА_2 до провадження та задовольнив її вимоги, чим не лише не дотримався вимог статей 303-307 КПК України, але й вийшов за межі наданих йому статтею 307 КПК України повноважень.

Рішенням КДКП від 16 травня 2019 року № 154дп-19 «Про накладення на заступника Генерального прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Вказане рішення мотивовано тим, що позивач, будучи старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12016100010003154 від 24 березня 2016 року, під час здійснення процесуального керівництва в ньому всупереч вимогам частини сьомої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 533 КПК України, скасувавши постанову слідчого про визнання ОСОБА_2 потерпілим у цьому кримінальному провадженні, яка була винесена на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року (№ 757/75151/17-к), зупинив своїм рішенням її виконання, що суперечить чинному законодавству, чим неналежно виконав свої службові обов`язки, що констатовано в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 26 липня 2018 року у справі № 757/23485/18-к. Цими діями ОСОБА_1 , на думку відповідача, вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

Встановлені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме: копіями судових рішень та інших документів, доданих до позовної заяви, копіями матеріалів дисциплінарного провадження № 11/2/4-5дс-2дп-19.

IV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження передбачені статтею 43 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII (далі - «Закон № 1697-VII). Згідно з частиною першою цієї статті однією з таких підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків (пункт 1).

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Згідно з частиною другою статті 45 Закону № 1697-VII право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Відповідно до частини четвертої статті 46 Закону №1697-VII після відкриття дисциплінарного провадження член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки.

Частиною шостою цієї ж статті передбачено, що під час здійснення перевірки член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об`єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитися від їх надання стосовно себе.

Згідно з частинами десятою, одинадцятою статті 46 Закону №1697-VII член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та мають бути отримані його членами не пізніш як за п`ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься.

Порядок розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора визначено у статті 47 Закону №1697-VII. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання (частина шоста статті 47).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 48 Закону №1697-VII при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Відповідно до частини шостої статті 48 Закону №1697-VII рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності; 2) обставини, встановлені під час здійснення провадження; 3) мотиви, з яких Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів ухвалила рішення; 4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення; 5) порядок і строк оскарження рішення.

Пунктом 62 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (із змінами, прийнятими всеукраїнською конференцією прокурорів 21 грудня 2018 року), прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - «Положення») визначено, що Комісія не приймає рішень на підставі припущень, неперевіреної, недостовірної інформації.

Відповідно до пунктів 118, 119 Положення, на засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, особи, яка подала дисциплінарну скаргу, та/або її представника, прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника. В разі необхідності заслуховуються пояснення інших осіб та досліджуються інші матеріали дисциплінарного провадження.

У разі необхідності проведення додаткової перевірки, витребування додаткових матеріалів щодо прокурора, стосовно якого розглядається висновок, на підставі рішення Комісії розгляд питання відкладається.

Згідно пункту 1 частини першої статті 49 Закону №1697-VII на прокурора може бути накладено таке дисциплінарні стягнення як догана.

Положеннями частини першої статті 50 Закону №1697-VII передбачено, що прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

V. ОЦІНКА СУДУ

Під час розгляду цієї справи, суд оцінює оскаржувані дії відповідача на відповідність статті 19 Конституції України та статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).

Пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Ключовими аргументами позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення КДКП від 16 травня 2019 року № 154дп-19 є, по-перше, те, що рішення КДКП від 16 травня 2019 року базується виключно на факті скасування ОСОБА_1 (постановою від 4 червня 2018 року) постанови слідчого (Р. Зарічанського) від 24 травня 2018 року про визнання ОСОБА_2 потерпілим, яка була прийнята цим слідчим на виконання ухвали слідчого судді від 14 лютого 2018 року в справі №757/75151/17-к, чим ОСОБА_1 (як зазначає відповідач) зупинив виконання вказаної ухвали слідчого судді.

По-друге, вирішальне значення, на думку позивача, має те, що ухвала слідчого судді від 14 лютого 2018 року була скасована в апеляційному порядку ухвалою від 2 квітня 2019 року в цій же справі, чого відповідач не перевірив при прийнятті оспорюваного рішення, а також не врахував інші доводи позивача, викладені в поясненнях, зокрема посилання на розпочатий процес апеляційного перегляду ухвали від 14 лютого 2018 року та наявність постанови прокурора Валевича О.С. від 30 березня 2018 року про відмову ОСОБА_2 у визнанні потерпілим, яка аналогічна тій, що прийнята позивачем 4 червня 2019 року. Цими аргументами ОСОБА_1 обґрунтовує відсутність дисциплінарного проступку, упередженість та неповноту зібраних КДКП матеріалів під час дисциплінарного провадження.

Критерій обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень вимагає врахування ним як обставин, які є обов`язковими в силу закону (в цій справі - частини другої статті 45 Закону №1697-VII: «встановлено факти порушення прокурором … вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження»), так і інших обставин, які мають значення для конкретної справи. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, перевірити всі обставини, на яких ґрунтується його рішення та уникати прийняття невмотивованих висновків.

Як вірно зазначив позивач, відповідачу на момент прийняття оспорюваного рішення було відомо про факт перегляду ухвали слідчого судді від 14 лютого 2018 року в апеляційному порядку, про що зазначено у самому рішенні (сторінка 8 абзац третій; а.с. 49, том 1). ОСОБА_1 повідомляв про цей факт і на стадії здійснення перевірки дисциплінарної скарги, що підтверджується поясненнями позивача (сторінка 13 абзац третій пояснень; а.с. 24, том 1) та висновком члена КДКП ОСОБА_4 (сторінка 8 абзац 10 висновку; а.с. 37, том 1).

Висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях позивача був складений 1 березня 2019 року, перше засідання КДКП відбулося 3 квітня 2019 року, а рішення прийнято відповідачем 16 травня 2019 року. Водночас, ухвала суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу слідчого судді від 14 лютого 2018 року постановлена 2 квітня 2019 року та оприлюднена 16 квітня 2019 року, тобто за місяць до прийняття рішення у дисциплінарному провадженні.

Погоджуючись з доводами позивача, суд зауважує, що обов`язок перевірки інформації та обставин, на яких ґрунтується рішення КДКП покладений саме на суб`єкта владних повноважень (частина шоста статті 46 Закону №1697-VII, пункт 62 Положення), тоді як надання пояснень та участь у засіданні є правом прокурора, а не обов`язком, що випливає з аналізу положень статті 47 Закону № 1697-VII.

Водночас, суд враховує, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності (частина п`ята статті 47 Закону №1697-VII). Однак, в цьому випадку позивач повідомив КДКП про обставини, які мають значення для дисциплінарного провадження (факт оскарження ухвали слідчого судді від 14 лютого 2018 року в апеляційному порядку) ще на початку проведення перевірки членом КДКП й ця інформація в силу пункту 62 Положення повинна була бути перевірена відповідачем.

Колегія суддів також відхиляє аргументи відповідача щодо неможливості вжиття заходів з перевірки результатів апеляційного перегляду ухвали від 14 лютого 2018 року з посиланням на те, що проведення перевірки і розгляд висновку є різними стадіями дисциплінарного провадження. Критичне сприйняття судом цих доводів обґрунтовується тим, що в силу пункту 119 Положення КДКП не була позбавлена права відкласти розгляд питання у разі необхідності проведення додаткової перевірки чи витребування додаткових матеріалів щодо прокурора, стосовно якого розглядається висновок. До того ж встановлення наявності такої необхідності належить до повноважень саме суб`єкта владних повноважень.

Перевіряючи рішення КДКП від 16 травня 2019 року № 154дп-19 на відповідність критерію обґрунтованості, колегія суддів також вважає за необхідне погодитись з додами позивача про те, що відповідач не надав оцінку іншим поясненням позивача щодо законності постанови від 4 червня 2018 року, а обмежився лише встановленням факту скасування цієї постанови ухвалою слідчого судді від 26 липня 2018 року.

Колегія суддів погоджується, що скасування судом постанови прокурора є вагомою обставиною при оцінці наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, але при вирішенні цього питання сам лише факт наявності судового рішення, яким скасовано постанову прокурора, не звільняє відповідача від встановлення та оцінки інших обставин, за яких позивач її прийняв та на які посилається в поясненнях. Проте, КДКП у своєму рішенні від 16 травня 2019 року зазначила, що «Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, не встановлено».

Доводи відповідача про те, що прокурор, скасовуючи постанову слідчого, яка прийнята на виконання ухвали слідчого судді, ставлять під сумнів законність судових рішень та нівелюють позицію суду в цілому заслуговують на увагу. Також заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що ухвала слідчого судді від 14 лютого 2018 року була чинною станом на час прийняття ОСОБА_1 постанови від 4 червня 2018 року. Проте, відповідач не з`ясував і не надав оцінку підставам і обставинам, що могли змінитися в ході слідства у цьому кримінальному провадженні, які слугували для винесення позивачем постанови від 4 червня 2018 року.

Одночасно, суд відхиляє аргумент позивача про те, що КДКП при прийнятті оскаржуваного судового рішення не врахувала особу прокурора, оскільки в самому рішенні враховано обставини щодо тривалості служби, заохочень та попереднього дисциплінарного стягнення, яке не було застосоване Генеральним прокурором. Натомість доводи ОСОБА_1 щодо неврахування відповідачем інших обставин, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, з огляду на викладене, знайшли своє підтвердження.

Суд також відхиляє аргументи позивача про незаконне втручання КДКП в його прокурорську діяльність шляхом здійснення дисциплінарного провадження, оскільки таке право КДКП за наявності підстави, закріпленої в частині другій статті 45 Закону №1697-VII, прямо передбачено чинним законодавством. Необґрунтованими є й доводи ОСОБА_1 про те, що КДКП допустила втручання в його прокурорську діяльність через надання оцінки доказів у кримінальному провадженні, оскільки згідно рішення від 16 травня 2019 року, відповідач лише виклав у ньому зміст пояснень позивача, які містили оцінку доказів, надану самим ОСОБА_1 на підтвердження законності його постанови від 4 червня 2019 року.

Отже, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 16 травня 2019 року № 154дп-19 не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки КДКП не перевірила всіх обставин, на яких ґрунтується її рішення, не надала оцінку доводам, що викладені у поясненнях позивача.

Установлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із визначених у частині другій статті 2 КАС України критерію може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідного акта, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

Держави повинні вживати заходів, аби забезпечити, що дисциплінарна відповідальність публічних обвинувачів розглядається відповідно до закону, і процедура повинна гарантувати справедливу й об`єктивну оцінку (підпункт «е» пункту 5 Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 6 жовтня 2000 року на 724 засіданні заступників міністрів).

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 16 травня 2019 року № 154дп-19 про накладення на заступника Генерального прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На дату постановлення рішення у цій справі документально підтвердженими є витрати позивача на сплату судового збору в сумі 768,40 грн.

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 266, 295 КАС України, Верховний Суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (місцезнаходження: вул. Ю.Іллєнка, 81-Б, м. Київ, 04050) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 16 травня 2019 року №154дп-19 про накладення на заступника Генерального прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани.

Стягнути з бюджетних асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (вул.Ю.Іллєнка, 81-Б, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 41356563) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення Верховного Суду подається безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду 9 вересня 2019 року.

Суддя-доповідач Н.М. Мартинюк

Судді І.В. Дашутін

Л.О. Єресько

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко