ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2019 року

Київ

справа №816/4740/15

адміністративне провадження №К/9901/11795/18, К/9901/11798/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О.В.,

суддів - Білак М.В., Губської О.А.

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №816/4740/15

за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Кременчуцького міського відділу Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кременчуцький міський відділ Головного управління Національної поліції в Полтавській області про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди та про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року (прийняту у складі головуючого судді - Ясиновського І.Г., суддів: Бойка С.С., Єресько Л.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Ральченка І.М., суддів: Бершова Г.Є., Катунова В.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 11 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила:

1.1. Зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 :

- грошової компенсації за невикористану у 2015 році щорічну відпустку тривалістю 40 діб;

- двомісячного грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, передбаченого підпунктом 3.4.8 пункту 3.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499, у зв`язку із звільненням з органів внутрішніх справ за скороченням;

1.2. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України:

- працевлаштувати позивача з 06.11.2015 в Кременчуцькому міському відділі Головного управління Національної поліції України в Полтавській області на посаді, яка б відповідала рівню кваліфікації, підготовки, досвіду служби та спеціальному званню ОСОБА_1 ;

- зарахувати до календарної вислуги років на службі в органах внутрішніх справ весь період часу, починаючи зі звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з 06.11.2015, до фактичного виконання зобов`язання про працевлаштування позивача;

- здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 : одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, в розмірі 50 відсотків її місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- щомісячної грошової допомоги, передбаченої пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, в розмірі окладу за спеціальним званням "капітан міліції", який складає 120 грн;

1.3. Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 103350 грн. моральної шкоди (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

2. Ухвалою суду від 11 лютого 2016 року об`єднано в одне провадження адміністративні справи № 816/4740/15 та № 537/4986/15-а. За наслідками такого об`єднання проваджень обсяг предмету позову доповнено наступними вимогами:

2.1. Визнати протиправним і скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 06.11.2015 року №625о/с "По особовому складу" в частині звільнення мене з органів внутрішніх справ;

2.2. Поновити капітана міліції ОСОБА_1 з 09 листопада 2015 року на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області;

2.3. Звернути до негайного виконання постанову про поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ.

3. 02 березня 2016 року подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування спірного наказу, а також поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді - залишити без розгляду, інші вимоги залишити без змін.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

4. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду постановою від 02 березня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 06 листопада 2015 року №625о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Поновлено капітана міліції ОСОБА_1 з 09 листопада 2015 року на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.

Суд допустив негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 09 листопада 2015 року на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 07 червня 2016 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області - задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року по справі № 816/4740/15 скасувати в частині задоволення позову.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати ОСОБА_1 .

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року по справі № 816/4740/15 - залишити без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року в частині відмови від задоволення позову та змінити постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України працевлаштувати позивача з 06 листопада 2015 року в Кременчуцькому міському відділі Головного управління Національної поліції України в Полтавській області на посаді, яка б відповідала рівню кваліфікації, підготовки, досвіду служби та спеціальному званню ОСОБА_1 .

7. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в місячний термін з дня набрання постановою суду за результатами касаційного перегляду справи законної сили - подати до суду першої інстанції звіт про виконання постанови суду в частині зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України працевлаштувати позивача з 06 листопада 2015 року в Кременчуцькому міському відділі Головного управління Національної поліції України в Полтавській області на посаді, яка б відповідала рівню її кваліфікації, підготовки, досвіду служби та спеціальному званню.

8. Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про: відшкодування моральної шкоди; нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану у 2015 році щорічну відпустку тривалістю 40 діб та двомісячного грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, передбаченого підпунктом 3.4.8 пункту 3.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499, у зв`язку із звільненням з органів внутрішніх справ за скороченням; зарахування до календарної вислуги років на службі в органах внутрішніх справ всього періоду часу, починаючи із дати звільнення 06 листопада 2015 року до фактичного виконання зобов`язання про працевлаштування; нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, передбаченої пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, в розмірі окладу за спеціальним званням «капітан міліції», який складає 120 грн.; визначення грошового розміру судових витрат, які повинні бути компенсовані представнику позивача, що пов`язані із прибуттям до суду та за його участю у розгляді справи в суді першої інстанції та направити справу в цій частині на новий апеляційний розгляд.

9. 05 липня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року.

11. 30 січня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

12. Міністерство внутрішніх справ України також звернулося із касаційною скаргою на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

13. 06 липня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України.

14. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року.

15. 30 січня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

16. У запереченні на касаційну скаргу позивач просила залишити касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України без задоволення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

17. ОСОБА_1 станом на момент виникнення спірних правовідносин проходила службу в органах внутрішніх справ та на підставі наказу від 18 листопада 2013 року № 538 о/с призначена на посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області з 27 жовтня 2013 року, а також надано відпустку без збереження грошового забезпечення для домашнього догляду за дитиною з 28 жовтня 2013 року по 28 квітня 2014 року.

18. Наказом від 16 квітня 2014 року № 189 о/с "По особовому складу" капітану ОСОБА_1 надано відпустку без збереження грошового забезпечення для домашнього догляду за дитиною з 29 квітня 2014 року по 28 жовтня 2014 року.

19. Наказом від 07 листопада 2014 року № 531 о/с "По особовому складу" капітану ОСОБА_1 надано відпустку без збереження грошового забезпечення для домашнього догляду за дитиною з 28 жовтня 2014 року по 28 квітня 2015 року.

20. Наказом від 08 травня 2015 року № 234 о/с "По особовому складу" капітану ОСОБА_1 надано відпустку без збереження грошового забезпечення для домашнього догляду за дитиною з 29 квітня 2015 року по 29 жовтня 2015 року.

21. Наказом від 04 листопада 2015 року № 624 о/с "По особовому складу" капітану ОСОБА_1 надано відпустку без збереження грошового забезпечення для домашнього догляду за дитиною з 29 жовтня 2015 року по 29 квітня 2016 року.

22. Начальником Управління МВС України в Полтавській області 06 листопада 2015 року було прийнято наказ №625 о/с, відповідно до якого згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1 дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу звільнено у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року.

23. Не погодившись з вказаним наказом в частині звільнення з органів внутрішніх справ, позивач оскаржила його до суду.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

24. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

25. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

26. Відповідно до підпункту четвертого пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

29. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

30. Так, відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема, у зв`язку зі скороченням штатів, - у разі відсутності можливості використання на службі.

31. За приписами пункту 64 «г» Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

32. Водночас, на момент розгляду даної справи Закон України від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію» втратив чинність та вступив у дію Закон України від 02.07.2015 № 580-VІІІ «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІІІ).

33. Відповідно до пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VІІІ, останній набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

34. Закон 580-VІІІ був опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 за № 141-142, відповідно набрав чинності 07 листопада 2015 року.

35. Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.

36. Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення Закону № 580-VІІІ, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

37. За правилом, встановленим пунктом 9 Розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-VІІІ, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

38. Пунктом 10 Розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-VІІІ обумовлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням № 114.

39. Разом з тим, приписами Положення № 114 передбачено певні права та гарантії для вагітних жінок і матерів з числа осіб рядового і начальницького складу.

40. Відповідно до пункту 10 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

41. Підпунктом "є" пункту 49 Положення № 114 визначено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв`язку з навчанням відпустки. Крім того, пунктом 61 Положення № 114 встановлено, що додаткові і соціальні відпустки особам рядового начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

42. Пунктом 17 Положення № 114 передбачено, що вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

43. Враховуючи, що Закон України "Про Національну поліцію", який набув чинності 07 листопада 2015 року, не містить положень щодо гарантій вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, а також з питань надання останнім відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною, то в даному випадку до спірних правовідносин повинно бути застосовані конституційні принципи і загальні засади права.

44. Відповідно до частини шостої статті 179 КЗпП України у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

45. Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

46. Відповідно до пункту 56 Положення №114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

47. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

48. Крім того, підпунктом 3.4 пункту 3.4.8 Інструкції про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з посад у зв`язку з скороченням штатної посади, з дня, наступного за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

49. Грошове забезпечення в цьому випадку обчислюється, виходячи з окладу за спеціальним званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір якої визначається за рішенням керівника та оголошується наказом.

50. Після закінчення двох місяців грошове забезпечення виплачується тільки за рішенням Міністра внутрішніх справ України.

51. Після закінчення перших двох місяців (та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) особам рядового і начальницького складу виплачуються тільки оклади за спеціальними званнями.

52. Під час визначення права на грошове забезпечення у строки, передбачені цією Інструкцією, не зараховуються періоди перебування особи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

53. За бажанням особи їй надається чергова відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства.

54. Відповідно до вимог частини 2 статті 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

55. Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

56. Згідно з частиною другою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

57. За змістом частини першої статті 70 та статті 71 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

58. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

59. Статтею 1174 цього ж Кодексу передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

60. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

61. Судами встановлено, що позивач станом на момент звільнення її з органів внутрішніх справ має трьох дітей, про що видано посвідчення багатодітної матері: ОСОБА_3 1999 року народження, ОСОБА_4 , 2006 року народження, ОСОБА_5 2010 року народження.

62. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи позивач, на момент видання спірного наказу знаходилась у соціальній відпустці для домашнього догляду за дитиною.

63. Згідно з частиною 3 статті 184 Кодексу законів про працю України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

64. Слід зауважити, що Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

65. Таким чином, Кременчуцьким міським відділом Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області були порушені права позивача, в частині звільнення зі служби органів внутрішніх справ всупереч вимогам частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України.

66. При цьому, суд зазначає, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України з покладанням на відповідача непередбачених законодавством обов`язків, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

67. За таких обставинах, оскаржуваний наказ не може вважатися законним та обґрунтованим, оскільки він направлений на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, що суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

68. Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції з метою захисту порушених прав та свобод позивача, правомірно вийшов за межі позовних вимог і ухвалив рішення про визнання протиправним та скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 06 листопада 2015 року №625о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, а також поновлення позивча з 09 листопада 2015 року на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.

69. Крім цього, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки на момент звільнення ОСОБА_1 перебувала з 28 жовтня 2013 року у відпустці без збереження грошового забезпечення для домашнього догляду за дитиною, а тому підстави для стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу відсутні.

70. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області: здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 : грошової компенсації за невикористану у 2015 році щорічну відпустку тривалістю 40 діб; двомісячного грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, передбаченого підпунктом 3.4.8 пункту 3.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499, у зв`язку із звільненням з органів внутрішніх справ за скороченням, суд першої інстанції також вірно зазначив, що у зв`язку з перебуванням позивача у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною впродовж 2015 року у останньої не виникає права на вище вказані виплати.

71. Крім цього, проаналізувавши вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 103350 грн. з урахуванням наступного.

72. За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

73. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

74. Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

75. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

76. Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 71 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

77. Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

78. Як вбачається з матеріалів справи, наявність моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань, втрати душевного спокою, постійного перебування у роздратованому стані, тим, що родина стала витрачати більше коштів на продукти харчування для дитини, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди в сумі 103350 грн.

79. На підтвердження вищевикладеного до матеріалів справи долучено психолого-психіатричне, медичне дослідження моральної шкоди та еквівалент її відшкодування від 22 січня 2016 року, складене Кременчуцької регіональною спілкою психологів, психіатрів і наркологів.

80. Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, що таке дослідження не може розцінюватись як належний експертний висновок стосовно моральної шкоди, заподіяної позивачеві, оскільки дослідження стану ОСОБА_1 здійснювалось поза межами даного судового розгляду, а також відсутні відомості та докази на їх підтвердження щодо кваліфікації особи, що склала таке дослідження та попередження останньої про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

81. Зі змісту вищевказаного не можливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між моральними стражданнями позивача та винесенням відповідачем оскаржуваного наказу про звільнення позивача з органів внутрішніх справ, при цьому позивачем не було надано суду доказів втрати ним нормальних життєвих зв`язків і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.

82. Слід також зазначити, що станом на момент звільнення позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, тобто її майновий стан не був змінений у зв`язку із таким звільненням.

83. Враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильно висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 103350 грн.

84. Крім цього, вимога про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання постанови суду не підлягає задоволенню, оскільки в суду немає підстав вважати, що суб`єкти владних повноважень будуть порушувати закон, не виконуючи рішення суду.

85. За такого правового регулювання та обставин справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

86. За правилами статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

87. Зважаючи на те, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасоване судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за доцільне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року - скасувати.

3. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі № 816/4740/15 - залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська ,

Судді Верховного Суду