ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

Київ

справа № 808/3886/14

адміністративне провадження № К/9901/7272/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року (суддя Нечипуренко О.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2015 року (колегія у складі суддів: Кругового О.О., Дадим Ю.М., Богданенка І.Ю.) у справі № 808/3886/14 за позовом Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування рішення про відмову у прийнятті податкової звітності, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» (надалі позивач, Підприємство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі відповідач, податковий орган) про скасування рішення про відмову у прийнятті уточнюючих декларацій з акцизного податку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу є незаконними, подані уточнюючі декларації з акцизного податку за березень 2013 року належним чином оформлені підприємством, містили всі обов`язкові реквізити та своєчасно подані.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу про відмову у прийнятті уточнюючих декларацій з акцизного податку за березень 2013 оформлене повідомленням від 22 квітня 2013 року № 785/10/10-216.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем подано податкову декларацію з акцизного податку за березень 2013 року, яка відповідає вимогам чинного податкового законодавства щодо свої форми, змісту та обов`язкових реквізитів, тому податковий орган дійшов хибного висновку відмовляючи позивачу в прийнятті зазначеної податкової декларації.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 22 квітня 2013 року Підприємство в електронному вигляді подано до податкового органу декларацію акцизного податку за березень 2013 року.

22 квітня 2013 року податковим органом на підставі підпункту 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України прийнято повідомлення про відмову у прийнятті декларації акцизного податку за березень 2013, у зв`язку із порушенням пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, Постанови КМУ № 1260 від 27.12.2010 та наказу ДПА України № 1030 від 24.12.2010.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що направлена Підприємством декларація за березень 2013 не містить обов`язкових передбачених вищезазначеним Положенням розрахунків сум зменшення акцизного податку (Додаток 2) за податковими векселями № АА 2540307, № АА 2540308. № АА 2540309, а тому не є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв`язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Натомість замість письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків останньому направлено лист, у якому повідомлено, що у відповідності до пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, податкова звітність складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

В свою чергу, у відповідності до приписів пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов`язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

На виконання п. 46.5. ст. 46 ПК України, ДПС України Наказом від 24.12.2010 року №1030 було затверджено форму Декларації акцизного податку та порядок заповнення та подання Декларації акцизного податку (далі - Наказ № 1030).

Наказом № 1030, зокрема, визначено перелік додатків до декларації з акцизного податку:

Додаток 1. Розрахунок суми акцизного податку з підакцизних товарів (продукції), на які встановлено специфічні ставки акцизного податку

Додаток 2. Розрахунок суми акцизного податку з тютюнових виробів, на які встановлено специфічні та адвалорні ставки акцизного податку одночасно

Додаток 3. Розрахунок суми акцизного податку з алкогольних напоїв за специфічними ставками акцизного податку

Додаток 4. Розшифровка оборотів, які не підлягають або звільняються від оподаткування акцизним податком

Додаток 5. Розрахунок суми акцизного податку з втрачених марок акцизного податку, що були придбані для маркування тютюнових виробів, з урахуванням планових щомісячних обсягів реалізації продукції

Додаток 6. Розрахунок суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов`язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах

Додаток 7. Перелік податкових векселів, виданих платником податку при отриманні спирту етилового

Додаток 8. Перелік податкових векселів, виданих платником податку при отриманні (ввезенні) нафтопродуктів.

Саме перелічені додатки є невід`ємною частиною декларації з акцизного податку.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно відсутності у позивача обов`язку надавати до податкового органу розрахунків сум зменшення акцизного податку (Додаток 2), вказане в достатній мірі підтверджує протиправність рішення податкового органу про відмову в прийнятті податкової декларації позивача з акцизного податку. Виявлені податковою інспекцією недоліки спірної податкової декларації не відповідають наведеним критеріям, визначеним Законом в якості підстави для неприйняття податкової декларації, оскільки не подання позивачем актів та розрахунків на підставі яких було складено податкову звітність не перешкоджає ідентифікації позивача як платника податків та не є перешкодою для формування показників податкової звітності та їх подальшої перевірки податковим органом.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2015 року у справі № 808/3886/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду