ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

Київ

справа №810/5537/15

адміністративне провадження №К/9901/3697/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Радишевської О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року (головуючий суддя - Дудін С.О., судді - Кушнова А.О., Балаклицький А.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді - Мельничук В.П., Мацедонська В.Е.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Білоцерківського міського відділу (з обслуговування міста Біла Церква та Білоцерківського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області

про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, згідно з яким, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України виплачувати ОСОБА_1 протягом року після звільнення зі служби щомісячну грошову допомогу у розмірі окладу за спеціальне звання; зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 42 дні невикористаної ним щорічної відпустки; зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки належних йому сум по день фактичного розрахунку; зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі двох мінімальних заробітних плат за нагородження відзнакою Міністерства внутрішніх справ «За відзнаку в службі» І ступеня; зобов`язати Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за нагородження відзнакою Міністерства внутрішніх справ України «За відзнаку в службі» ІІ ступеня; зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області виплатити ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000, 00 грн; зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в Київській області виплатити ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000, 00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 було залучено до участі у справі другого відповідача - Білоцерківський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указав, що під час звільнення з органів внутрішніх справ йому не було виплачено належні суми грошових коштів. Так, зокрема, позивач вказав на те, що Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області не було виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка встановлена Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач зауважив, що він має 10 років 07 місяців 26 днів вислуги років, а тому, відповідно, він має право на отримання вказаної грошової допомоги. Крім того, позивач зазначив, що він має право на отримання протягом одного року після його звільнення зі служби щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за спеціальне звання, яка йому не виплачується. Також позивач зазначив, що ним не було використано 12 днів щорічної відпустки за 2014 рік та 30 днів щорічної відпустки за 2015 рік, що свідчить про наявність у нього права на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні відпустки, яка при звільненні не була йому виплачена. Крім того, позивач повідомив, що він був нагороджений відзнаками Міністерства внутрішніх справ України «За відзнаку в службі» І ступеня та «За відзнаку в службі» ІІ ступеня, у зв`язку з чим має право на отримання грошової винагороди у розмірі двох мінімальних заробітних плат (за винагороду І ступеня) та грошової винагороди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати (за винагороду ІІ ступеня) на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України № 180 від 05.06.2007. При цьому, указав, що несплата відповідачами вказаних грошових коштів під час його звільнення є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати належних йому сум по день фактичного розрахунку, що передбачено ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України вчинити дії, відповідно до вимог чинного законодавства, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 протягом одного року після звільнення зі служби щомісячної грошової допомоги в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Зобов`язано Білоцерківський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток: за 2014 рік у кількості 12 діб, за 2015 рік у кількості 9 діб.

Зобов`язано Білоцерківський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток при звільненні з органів внутрішніх справ з 18.04.2015 по день фактичного розрахунку.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право особи на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної відпустки не ставиться в залежність від того, коли саме особа бажає отримати відповідну грошову компенсацію. Отже, право на отримання грошової компенсації за невикористані дні відпустки не є обмеженим будь-якими часовими рамками. Ураховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані ним у 2014 та 2015 роках дні відпустки, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічних відпусток, зокрема за 2014 рік у кількості 12 днів та за 2015 рік у кількості 9 днів. Враховуючи факт невиплати відповідачем ОСОБА_1 при його звільненні всіх належних йому сум, суд дійшов висновку, що повний та ефективний захист порушених прав позивача також потребує спонукання роботодавця нарахувати та виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь час затримки належних йому сум по день фактичного розрахунку. Крім того, колегія суддів дійшла висновку про те, що особа, яка звільнена зі служби у зв`язку зі скороченням штату, має право на отримання протягом одного року після звільнення щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за відповідним спеціальним званням. При цьому виплата такої грошової допомоги здійснюється центральним органом виконавчої влади, на службі в якому перебувала така особа.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

08 липня 2016 року Міністерство внутрішніх справ України звернулось до суду касаційної інстанції зі скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року в справі №810/5537/15.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки тому факту, що виплата щомісячної грошової допомоги здійснюється, зокрема, Міністерством внутрішніх справ України через уповноважені ними органи. При цьому, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби. Таким чином, оскільки безпосереднім місцем проходження служби позивача був Білоцерківський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, то виплату вказаної щомісячної грошової допомоги в розмірі окладу за військовим званням позивачу повинен здійснювати той орган внутрішніх справ України, в якому ОСОБА_1 безпосередньо проходив службу. Скаржник указав, що вказаний довід був єдиним в його апеляційній скарзі, проте судом апеляційної інстанції взагалі не було надано оцінку цим обставинам.

Сторонами по справі до Суду не надані відзиви на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Наказом начальника полковника міліції ГУ МВС України в Київській області № 112 о/с від 23.04.2007 «Про зарахування курсантами училища кандидатів на службу в ОВС» ОСОБА_1 був зарахований курсантом на навчання в Училище професійної підготовки працівників міліції.

Як убачається з послужного списку ОСОБА_1 № М-140570 від 10.11.2006, з 08.09.2007 позивач був призначений на посаду дільничного інспектора міліції Білоцерківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.

25.12.2013 ОСОБА_1 був призначений на посаду оперуповноваженого сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Білоцерківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.

З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2015 на підставі наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області № 205 о/с від 17.04.2014 ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ з посади оперуповноваженого сектора державної служби з економічною злочинністю Білоцерківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, у зв`язку зі скороченням штатів.

Зазначеним наказом була визначена вислуга років позивача на день звільнення, а саме: календарна - 08 років 07 місяців 26 днів; пільгова - 10 років 07 місяців 03 дні.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 23-1 указаного Закону пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон № 2262) .

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їхні права і обов`язки, визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).

Відповідно до п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2262 особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Частиною 2 ст. 9-1 Закону №2262 установлено, що умови призначення та порядок виплати щомісячної грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, зокрема, п. 11 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» № 393 від 17.07.1992 (далі - Порядок №393) установлено, що особам, звільненим із служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення із служби виплачується щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Щомісячна грошова допомога виплачується тим особам, що під час служби мали право на отримання окладу за військовим (спеціальним) званням.

Річний строк для виплати щомісячної грошової допомоги особам, зазначеним у абзаці першому цього пункту, обчислюється з дня звільнення їх із служби. Допомога виплачується з дня, що настає за датою, по яку особі нараховано грошове забезпечення при звільненні.

Виплата щомісячної грошової допомоги здійснюється Міністерством оборони, Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною інспекцією техногенної безпеки, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Управлінням державної охорони через уповноважені ними органи.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить з такого.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів і вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд зазначає, що в основі спору, що є предметом розгляду в суді касаційної інстанції, є підстави призначення та виплати позивачу щомісячної грошової допомоги в розмірі окладу за військовим званням відповідно до вимог п. 11 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» № 393 від 17.07.1992.

Так, Міністерство внутрішніх справ України, посилаючись на вимоги Порядку №393 та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 указує на відсутність у нього обов`язку сплачувати вказану щомісячну грошову допомогу, позаяк такий обов`язок законодавцем покладений на орган внутрішніх справ України, в якому ОСОБА_1 безпосередньо проходив службу.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно наявності у позивача права на отримання протягом одного року після звільнення із служби щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Проте колегія суддів указує, що згідно з частиною 2 статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Указана норма кореспондує з приписами частини 2 статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду вказаної касаційної скарги).

При цьому, як стаття 308 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду вказаної касаційної скарги) так і стаття 195 КАС України (в редакції, у редакції, чинній до 15.12.2017) вказує на те, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Проте, судом апеляційної інстанції не було надано правової оцінки єдиному доводу апелянта (Міністерства внутрішніх справ України) стосовно необхідності визначення кола суб`єктів, які повинні виплатити позивачу щомісячну грошову допомогу в розмірі окладу за військовим званням відповідно до вимог п. 11 Порядку № 393, а лише процитовано ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2262 та надано оцінку доводам апеляційних скарг інших учасників судового розгляду.

Отже, Суд указує на те, що доводи апеляційної скарги Міністерства внутрішніх справ України не знайшли свого підтвердження чи спростування (відхилення) в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, що свідчить, у тому числі про порушення принципу рівності сторін, як одного із елементів концепції справедливого судового розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 353 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду вказаної касаційної скарги) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, суд не дослідив докази <…> , в тому числі не надав правову оцінку доводам сторін, а також необґрунтовано відхилив клопотання <…> (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши доводи касаційної скарги відповідача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до порушення гарантованих та передбачених процесуальним законодавством прав скаржника (Міністерства внутрішніх справ України).

Керуючись статтями 341, 344, п.2 ч.1 ст.345, п.2 ч.1.ст.349, п. 2 ч.3, 4 ст.353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року в частині позовних вимог щодо зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України вчинити дії відповідно до вимог чинного законодавства щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 протягом одного року після звільнення зі служби щомісячної грошової допомоги в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням скасувати та направити на новий розгляд у вказаній частині до суду апеляційної інстанції.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року в решті позовних вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач: Н.А. Данилевич

Судді: В. М. Бевзенко

О.Р. Радишевська