ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2019 року

м.Київ

справа №1340/4421/18

провадження №К/9901/10759/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Саприкіної І.В., Рибачука А.І.

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2018 (Гавдик З.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 05.03.2019 (головуючий суддя Сенник Р.П., судді Попко Я.С., Хобор Р.Б.)

у справі №1340/4421/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелікітас"

до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

про визнання протиправним рішення,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фелікітас" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, в якій просило суд визнати протиправною та скасувати вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 10.09.2018 №23/Р-18-3679.

2. Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю вимоги позивача про демонтаж самовільно встановленої конструкції зовнішньої реклами через те, що мало місце розміщення вивісок, а не зовнішньої реклами, які не потребують отримання відповідного дозволу.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2018 у справі №1340/4421/18 позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 10.09.2018 №23/Р-18-3679.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 05.03.2019 у справі №1340/4421/18 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2018 залишено без змін.

5. Департамент економічного розвитку Львівської міської ради з вказаними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2018 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 05.03.2019 у справі №1340/4421/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

6. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2019 судовою колегією у складі: головуючого судді Гриціва М.І., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В. відкрито касаційне провадження у справі.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду головуючого судді Гриціва М.І., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Саприкіної І.В., Рибачука А.І.

7. До Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від позивача, в якому останній просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення.

8. Департамент економічного розвитку Львівської міської ради надав Верховному Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фелікітас» вимогу від 10.09.2018 № 23/Р-18-3679, в якій зазначено про порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: самовільно встановлено спеціальну(і) конституцію(ї) зовнішньої реклами рекламоносій на фасаді будинку, на вул. Лазаренка, 2. Розміри площини рекламної конструкції - 0,90 х 1,10 м (місце №1). Характеристика конструкції зовнішньої реклами - на фасаді будинку.

10. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фелікітас» з вимогою Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не погодилося через те, що вважає, що конструкція не є зовнішньою рекламою, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що певна інформація може бути визнана рекламою тоді, коли вона вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, або на конкретний, індивідуально визначений товар, із зазначенням найменування, якісні показники, країну походження, виробника тощо. Враховуючи те, що на спірній вивісці міститься інформація, яка не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг позивача, вона не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством, а тому суди вважали, що така вивіска не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами, у зв`язку з чим дійшли висновку щодо необхідності скасування вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 10.09.2018 №23/Р-18-3679.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

12. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим та апеляційним адміністративними судами норм процесуального права і неповним дослідженнням обставин справи.

Зокрема, відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що на спірній конструкції міститься не тільки назва даного закладу, а й містяться заклики, а саме «бенкети та корпоративи», а також номери телефонів, які не підпадають під інформацію, яка може бути розміщена на вивісці, відповідно до п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067. Зазначена позиція судів суперечить усталеній судовій практиці та позиції судів касаційної інстанції у спірних відносинах, зокрема Вищого адміністративного суду у справі №К/800/29482/17.

13. На думку скаржника, конструкція, на якій міститься надпис «бенкети та корпоративи», а також номери телефонів закладу, є чітко відокремленою від іншої інформації, а саме від назви закладу харчування «Фелікітас», а отже, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про рекламу» така конструкція належить до реклами.

14. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що реклама від вивіски відрізняється саме за змістом інформації, а не за способом її реалізації, адже на даній конструкції не розміщена інформація щодо виду діяльності та часу діяльності, які передбачені Законом щодо розміщення інформацій на вивісках. Таким чином, розміщена позивачем конструкція є рекламою, а тому дана конструкція повинна розміщуватись у населених пунктах на підставі дозволів (які у позивача відсутні), що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

15. У відзиві на касаційну скаргу позивач, виходячи з визначень, наданих тлумачними словниками, зазначає, що інформація, розміщена позивачем на конструкції, не може вважатись закликом.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

17. Визначальним в межах даного адміністративного спору є встановлення того, чи належать розміщені позивачем конструкції до реклами.

18. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Згідно з пп. 2.1. п. 2 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 № 569 «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові», реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена у будь-якій формі та у будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи такого товару.

Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Правила № 2067).

Ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (п. 1 Правил №2067).

19. Положеннями ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу» встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

З аналізу наведених правових норм слідує, що реклама - це інформація, а вивіска (табличка) - спосіб розміщення інформації. Вивіска (табличка) може мати як рекламний характер, так і інформаційний. Різниця полягає у змісті інформації, а не способі її представлення.

20. Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

21. Пунктом 2 Правил № 2067 визначено, що дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

22. Інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб`єктом, не є рекламою у розумінні ч. 7 ст.8 та ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу», оскільки підпадає під визначення «вивіска» чи «табличка».

23. Згідно з п. 48 Постанови № 2067 вивіски чи таблички: повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов`язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються; не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків; не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об`єктах незавершеного будівництва; площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів.

Забороняється вимагати від суб`єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством.

24. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, конструкція позивача розміщена на фасаді будинку, на вул . Лазаренка, 2 . Розміри площини конструкції - 0,90 х 1,10 м (місце №1).

На конструкції написано назву товариства позивача, нижче зазначено «бенкети та корпоративи» і вказано номери телефонів.

25. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на зазначеній вивісці міститься інформація, яка не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг позивача, вона не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством, а відтак не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

26. Судовою колегією розглянуто і відхилено доводи касаційної скарги про те, що спірна конструкція містить заклики як необґрунтовані.

Посилання скаржника на ухвалу Вищого адміністративного суду у справі №К/800/29482/17 не є релевантним до обставин цієї справи, оскільки у справі №К/800/29482/17 номер телефона був зазначений у контексті інформації, яка відповідала за змістом зовнішній рекламі. А у цій справі міститься загальна інформація про товариство на конструкції, і номер телефону не може свідчити про те, що така конструкція є рекламою.

27. Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків судів попередніх інстанцій.

28. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. Оскільки Верховний Суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2018 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 05.03.2019 у справі №1340/4421/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя І.В. Саприкіна

Суддя А.І. Рибачук