ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року справа №360/1624/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Ястребової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 360/1624/19 (головуючий суддя І інстанції Петросян К.Є.), складеного в повному обсязі 11 червня 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області, за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про:

- визнання неправомірним та скасування рішення відповідача №549 від 29 березня 2019 року щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до його стажу роботи, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах періодів роботи з 26 жовтня 1998 року по 31 липня 1999 року та з 01 серпня 1999 року по 31 березня 2002 року, та в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до абз.1 ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до абз.1 ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 27 березня 2019 року, зарахувавши до його стажу роботи, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах періодів роботи з 26 жовтня 1998 року по 31 липня 1999 року та з 01 серпня 1999 року по 31 березня 2002 року (а.с. 4-7).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області №549 від 29 березня 2019 року щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до його стажу роботи, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах періодів роботи з 26 жовтня 1998 року по 31 липня 1999 року та з 01 серпня 1999 року по 31 березня 2002 року, та в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до абз.1 ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 27 березня 2019 року, зарахувавши до його стажу роботи, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах періодів роботи з 26 жовтня 1998 року по 31 липня 1999 року респіраторником у 9-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби в вугільній промисловості України та періоду роботи з 01 серпня 1999 року по 31 березня 2002 року респіраторником та командиром взводу у 2-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби в вугільній промисловості України (а.с. 57-62).

Не погодившись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 360/1624/19 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що дії управління щодо відмови у призначенні пенсії є правомірними, оскільки на момент звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії у нього відсутній необхідний пільговий стаж відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначив, що не зарахування до стажу позивача спірних періодів роботи є правомірним, оскільки не підтверджено пільгового характеру роботи позивача, відсутні відповідні уточнюючі довідки та дані з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру соціального страхування, які передбачені п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних засобів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Вважає свої дії такими, що відповідають нормам діючого законодавства (а.с. 68-69).

Позивач та представник відповідача в судове зсідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-13).

27 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.35).

Позивачем разом з заявою про призначення пенсії було надано: трудову книжку серії НОМЕР_2 від 24.05.1989; диплом про навчання у Лисичанському ордену трудового Червоного Прапору гірничому технікумі НОМЕР_3 від 28.05.1990; військовий квиток НОМЕР_4 від 28.05.1190; пільгову довідку про період роботи з 19.03.1990 по 21.04.1990, з 30.05.1990 по 31.05.1990 на шахті ім. Д.Ф.Мельникова із зазначенням займаної посади від 26.09.2016 №78; пільгову довідку про період роботи з 01.12.2014 по 27.03.1997 на шахті ім. Д.Ф.Мельникова із зазначенням займаної посади від 26.09.2016 №78/1; пільгову довідку про період роботи з 01.12.2014 по теперішній час у Другому воєнізованому гірничорятувальному загоні із зазначенням займаної посади від 27.03.2019 № 44; лист Другого воєнізованого гірничорятувального загону про відсутність відрахувань внесків до Пенсійного фонду до 31.03.2002 №158 від 14.03.2019; індивідуальні відомості про застраховану особу від 28.03.2019 (а.с.32-34).

Рішенням від 29 березня 2019 року №549 Управління відмовило позивачу в призначенні пенсії згідно з п.3 ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач обґрунтовує вказане рішення тим, що до пільгового стажу, що дає право на пенсію згідно з п.3 ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу не зараховано період роботи в 9 воєнізованому гірничорятувальному загоні з 26 жовтня 1998 року по 31 липня 1999 року, та в 2 воєнізованому гірничорятувальному загоні з 01 серпня 1999 року по 31 березня 2002 року, у зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки підприємства та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру соціального страхування, які передбачені п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (а.с.32-34).

Спірним питанням даної справи є правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах та не зарахуванні періодів роботи позивача з 26 жовтня 1998 року по 31 липня 1999 року та в 2 воєнізованому гірничорятувальному загоні з 01 серпня 1999 року по 31 березня 2002 року, у зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки підприємства та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру соціального страхування, до пільгового стажу.

Приймаючи спірне рішення суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують його право на призначення йому пенсії на пільгових умовах, відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною, а рішення пенсійного органу таким, що підлягає скасуванню з зобов`язанням призначити позивачу пенсії з моменту звернення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. У межах спірних правовідносин та з огляду на вік позивача на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком (47 років 09 місяців 04 дні), для встановлення позивачу права на пенсію за віком з вищезазначених підстав необхідно дотримання таких обов`язкових вимог: не менше 25 років безпосередньої зайнятості повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку та за результатами атестації робочих місць.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року, що діяв до 16 січня 2003 року, підрозділом 5 розділу 1 «Гірничорятувальні частини (станції)» п.п. 1010600а-18029 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають респіраторники, а п.п. 10106006-22988 командири взводів.

Згідно Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, що діяв до 24.06.2016, підрозділом 5 розділу 1 «Гірничорятувальні частини (станції)» п. 1.5а передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають респіраторники, а п. 1.56 - командири взводів.

Відповідно Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року за №461, розділ 1 «Гірничі роботи» підрозділ 5 «Державна воєнізована гірничорятувальна служба у вугільній промисловості» передбачає, що право на пенсію на пільгових умовах мають особовий склад, який безпосередньо забезпечує здійснення екстрених і невідкладних заходів щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків, проведення пошукових і аварійно-рятувальних робіт.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №202 від 31 березня 1994 року «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» розділом III «Гірничорятувальні частини, які обслуговують шахти і рудники, небезпечні щодо газодинамічних явищ, гірничих ударів, надкатегорійні і третьої категорії за газом» у Списку передбачені -респіраторники, командири відділень і взводів.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 позивач у період з 26 жовтня 1998 року по 31 липня 1999 року працював респіраторником оперативного взводу 9-го воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України (31 липня 1999 року звільнений за переводом до 2 воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України, у зв`язку з реорганізацією) та у період з 01 серпня 1999 року по 31 березня 2002 року - працював респіраторником та командиром взводу 2-го воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України (а.с.8-10).

Отже, професія та посади ОСОБА_1 за якими він працював, у спірний період, а саме з 26 жовтня 1998 по 31 липня 1999 року та з 01 серпня 1999 року по 31 березня 2002 року віднесені до вищевказаних Списків.

Відповідачем визнається факт, що позивач має стаж роботи 31 рік 05 місяців 07 днів, з яких за списком №1 на підземних роботах - 23 роки 11 місяців 18 днів, без врахування вищевказаних спірних періодів роботи позивача (а.с.20,21).

Згідно пункту 1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, в редакції наказу Міністерства соціальної політики №720/1642/5 від 06 жовтня 2014 року (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.14 Інструкції якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

09 червня 2000 року за підсумками атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право позивача на пенсію за списком № 1 (наказ №86 від 09.06.2000), що зазначено в трудовій книжці (а.с.10 на звороті).

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-V.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-V страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.

Відповідно до ст. 100 Закону України № 1788 особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Таким чином, при обчисленні пільгового стажу позивача за період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-V.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.

При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Дослідженням трудової книжки позивача встановлено, що у ній наявні всі необхідні записи щодо роботи позивача у спірні періоди роботи в 9 воєнізованому гірничорятувальному загоні з 26 жовтня 1998 року по 31 липня 1999 року та в 2 воєнізованому гірничорятувальному загоні з 01 серпня 1999 року по 31 березня 2002 року, а також наявні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Внаслідок цього, спеціальний трудовий стаж позивача не повинен підтверджуватись уточнюючими довідками.

Враховуючи вищевикладене, та з огляду на підтвердження пільгового стажу роботи позивача записами в його трудовій книжці, потреба у наданні уточнюючих довідок з підприємства взагалі відсутня.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до довідки 2 воєнізованого гірничорятувального загону Міністерства та вугільної промисловості України №590 від 27.09.2018, останнім щодо утримання внесків в Пенсійний фонд Украіни із заробітної плати ОСОБА_1 зазначено, що згідно з п. д) ст. 3 Закону України «Про пенсійне забеспечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ право на трудову пенсію мають особи, які зайняті суспільно корисною працею, при дотриманні інших умов, які передбачені цим Законом, а саме працівники воєнізованих формувань, що не підлягають державному соціальному страхуванню. На підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про Державну воєнізовану гірничорятувальну службу у вугільній промисловості» від 05.11.1992 №608, була створена Державна воєнізована гірничорятувальна служба України, до складу якої входить Другий воєнізований гірничорятувальний загін, робітники якого є воєнізованими, у зв`язку з чим до 31 березня 2002 року вказана організація відрахування в Пенсійний фонд і фонди соціального страхування не здійснювала. Інформація про заробітну плату особистого складу 2 ВГРЗ у базі даних персонифіцірованого обліку Управління Пенсійного фонду України у м.Лисичанськ Луганської області є з 01 квітня 2002 року по теперішній час (а.с.19).

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, щодо необхідності скасування рішення Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах, оскільки трудової книжкою позивача підтверджено пільговий стаж його роботи.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності зобов`язання управління призначити позивачу пенсію з моменту звернення за нею, апеляційна скарга не містить доводів щодо необхідності скасування рішення в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, обов`язку доказування правомірності спірних рішень не виконано.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 360/1624/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 14 серпня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2019 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Л.В. Ястребова