Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2019 р. Справа№200/8980/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мозгової Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
17 липня 2019 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місце знаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5) про визнання протиправною бездіяльність щодо відмови у нарахуванні та виплаті заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з червня 2014 року по грудень 2018 року, зобов`язання нарахувати та виплатити заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з червня 2014 року по грудень 2018 року із урахуванням компенсації, яка провадиться відповідно до Закону України від 19.10.2000 р. №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого поставною Кабміну від 21.02.2001 р. №159.
Так, у позовній заяві позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що він перебуває на обліку у Бахмутському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, як внутрішньо переміщена особа. За період з березня 2016 року по квітень 2018 року страхові виплати не були виплачені. На звернення до відповідача йому надано відповідь, де зазначено, що страхові виплати за спірний період обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, але у відповідності з Постановою КМУ від 25.04.2018 року №335 «Про внесення змін до постанови КМУ від 08.06.2016 року №365» суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, мають бути виплачені на умовах окремого порядку, визначеного КМУ. Вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його конституційні права на соціальний захист.
Представник відповідача надав відзив на адміністративний позов, де зазначив, що вимоги позивача суперечать чинному законодавству та не підлягають задоволенню. Свою позицію вмотивовував тим, що позивач з жовтня 2015 року перебував на обліку у Костянтинівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Страхові виплати були продовжені з 01.10.2015 року та у березні 2016 року позивачу була виплачена заборгованість по страховим виплатам з червня 2014 року по грудень 2014 року, та з січня 2015 року по вересень 2015 року.
З 01.02.2017 року страхові виплати позивачу були припинені у зв`язку із зверненням позивача з заявою про зняття його з обліку у зв`язку зі зміною місця проживання. У травні 2018 року позивач звернувся до Бахмутського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та постановою від 18.05.2018 року Бахмутське відділення продовжило позивачу проведення щомісячних страхових виплат з 01.05.2018 року, які ОСОБА_1 отримує по теперішній час. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 335 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365”, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим, у відповідача відсутні законні підстави для виплати заборгованості по страховим виплатам.
На підставі зазначеного, позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є громадянином України (паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований за адресою проживання: АДРЕСА_1 , має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 16 червня 2010 року, за висновком МСЕК від 12 липня 2010 року серія 10 ААА №035227 встановлена стійка втрата професійної працездатності 35% безстроково, перебуває на обліку в Бахмутському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, що підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується відповідачем по справі.
Відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є юридичною особою, має самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи позивач з жовтня 2015 року перебував на обліку у Костянтинівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Страхові виплати були продовжені з 01.10.2015 року та позивачу була виплачена заборгованість по страховим виплатам з червня 2014 року по вересень 2015 року.
26.01.2017 року позивач звернувся до Костянтинівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про припинення страхових виплат у зв`язку зі зміною місця проживання.
Постановою Костянтинівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 01.02.2017 року страхові виплати позивачу були припинені.
У травні 2018 року позивач звернувся до Бахмутського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та постановою від 18.05.2018 року Бахмутське відділення продовжило позивачу проведення щомісячних страхових виплат з 01.05.2018 року.
Судом встановлено, що заборгованість за період з 01.02.2017 року по квітень 2018 року позивачу не виплачена.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є правомірність невиплати позивачеві заборгованості по страховим виплатам.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон N 1706-VII).
Статтею першою Закону N 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 цієї статті).
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону N 1706-VII).
Як зазналося судом раніше, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка знаходиться в матеріалах справи.
Водночас, ст. 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, слід дійти висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
З огляду на матеріали справи, позивач здобув право на отримання страхових виплат по інвалідності та наразі перебуває на обліку в Бахмутському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, де отримує страхові виплати. До 01.06.2014 страхові виплати отримував за місцем постійного мешкання в Донецькій області.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, унормовано Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII.
Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Згідно зі статтею 28 Закону № 1105-ХІV, грошові суми, які відповідно до статті 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Статтею 40 Закону № 1105-ХІV (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК.
З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами першою, п`ятою та шостою статті 47 Закону № 1105-XIV (у редакціїЗакону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ).
Суд також зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону №1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
За таких обставин, незважаючи на зміну місця проживання позивач має беззаперечне право на отримання страхових виплат, як особа, що втратила працездатність від професійного захворювання, з часу первинного призначення страхових виплат. Норми статті 47 Закону №1105-XIV гарантують позивачу право виплати страхової суми без обмеження протягом будь-якого строку (оскільки інвалідність встановлено безстроково) та не ставлять в залежність від прийняття окремого порядку Кабінетом Міністрів України.
Положеннями пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 № 20 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 за №6/26451 (далі - Порядок № 20).
Пунктом 1 Розділу 3 Порядку № 20 передбачено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред`явленні оригіналів.
Суд зазначає, що окремо підстав для припинення виплат Порядком № 20 не передбачено.
Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, що сума щомісячних страхових виплат за період з 01.02.2017 року по квітень 2018 року не може вважатися заборгованістю, оскільки за відсутності правових підстав відділенням не здійснювалось їх нарахування, а тому, в розумінні п.15 Постанови № 365, не є сумою щомісячних страхових виплат, яка може обліковуватись в органі Фонду, а відтак підлягати виплаті, суд враховує таке.
Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 20, на який посилається відповідач, зазначено, що щомісячні страхові виплати ВПО нараховуються з місяця подання заяви або з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду, в якому зберігалася справа про страхові виплати на той час, та фінансується впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.
В розумінні норм викладених в пункті 5 розділу III Порядку № 20, щомісячні страхові виплати ВПО нараховуються з місяця подання заяви для осіб, які вперше звернулись за страховою виплатою, а для ВПО, які вже отримували страхові виплати з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду.
Пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО, затвердженим Постановою КМУ № 365 визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного КМУ.
Дана норма п.15 Порядку не надає підстав для нарахування або не нарахування соціальних виплат. Вона визначила лише одну підставу обліку соціальних виплат "як/ не виплачені за минулий період".
Факт не виплати страхових виплат за період з 01.02.2017 року по квітень 2018 року року відповідачем фактично підтверджується, доказів того, що Фондом соціального страхування було нараховано та виплачено позивачу суму страхових виплат відповідачем не надано.
Крім того, суд зазначає, що відповідач, Бахмутське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в спірних відносинах уособлює державу, яка взяла на себе обов`язок здійснювати соціальні страхові виплати.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності щодо ненарахування та невиплати позивачу суми страхових виплат за період з 01.02.2017 року по квітень 2018 року.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відмова Фонду соціального страхування щодо виплати позивачу страхових виплат за період з 01.02.2017 року по 01.05.2018 року є протиправною.
Крім того, у Рішенні від 09.07.2007 N 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відсутність окремого порядку не може бути визнано в якості належної підстави для відмови у виплаті позивачу допомоги за минулий період.
Судом встановлено, що позивачу за період з червня 2014 року по січень 2017 року включно та з травня 2018 року розмір страхових виплат фактично нарахований та виплачений, що підтверджується довідкою про доходи. Разом з тим, ОСОБА_1 просить суд зобов`язати нарахувати та виплатити заборгованість по страховим виплатам з червня 2014 року по грудень 2018 року.
Отже, оскільки Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування фактично здійснено нарахування страхових виплат та розмір страхових виплат виплачений за період з червня 2014 року по січень 2017 року включно та з травня 2018 року, суд прийшов до висновку, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Суд вважає, що звернення із заявою про продовження виплати лише 16.05.2018 року, не прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат за спірний період з 01.02.2017 року по квітень 2018 року.
Отже, в силу положень частини 7 статті 47 Закону №1105-XIV, на Волноваське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, на обліку в якому перебуває позивач з вересня 2017 року, покладено обов`язок нарахувати та виплатити позивачу раніше призначені страхові виплати за період з 01.02.2017 року по квітень 2018 року.
Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, суд зазначає наступне.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати передбачено, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159 (далі – Порядок), для реалізації згаданого Закону.
Згідно ст. 1 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно абз. 1 п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Відповідно до п. 6 Порядку Своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає.
Судом встановлено, що позивача було знято з обліку за його заявою, у зв`язку з чим вимога щодо виплати компенсації за несвоєчасну виплату доходу задоволенню не підлягає.
Щодо вимог позивача про звернення до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно зі ст. 4 Закону № 1105 Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд, якщо інше не передбачено законами України, не може займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої його створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов`язані з цією діяльністю. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.
Враховуючи вищевикладене та те, що Фонд є некомерційною самоврядною організацією кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України, звернення стягнення невиплачених страхових виплат у межах суми стягнення за один місяць є незаконним з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак правові підстави для застосування вказаних норм відсутні.
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 139 вказаного Кодексу, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року сплату судового збору в сумі 768,40 грн. за подання до суду позовної заяви відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Оскільки сплату судового збору, що підлягав оплаті відповідно до положень цього Кодексу, відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, і судовий збір не оплачено, тому відповідно до наведених вимог процесуального законодавства при частковому задоволенні позову такий судовий збір підлягає стягненню в дохід державного бюджету з кожної сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ :
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місце знаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5) про визнання протиправною бездіяльність щодо відмови у нарахуванні та виплаті заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з червня 2014 року по грудень 2018 року, зобов`язання нарахувати та виплатити заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з червня 2014 року по грудень 2018 року із урахуванням компенсації, яка провадиться відповідно до Закону України від 19.10.2000 р. №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого поставною Кабміну від 21.02.2001 р. №159 – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області щодо невиплати заборгованості по щомісячним страховим виплатам ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.02.2017 року по 01.05.2018 року.
Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5) виплатити заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період із 01.02.2017 року по 01.05.2018 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місце знаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106) судовий збір в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106) судовий збір в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Повний текст судового рішення складено 03 вересня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Н.А. Мозговая
