ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/1027/19

ВВерховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. (головуючий), Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,

представників учасників справи:

відповідача - Кузьменко Ю.С.,

третьої особи - Мисник Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019

(суддя Джарти В.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 (головуючий - Буравльов С.І., судді: Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Національного банку України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

про визнання недійсним договору застави,

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1. У січні 2019 року Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося з позовом до Національного банку України про визнання недійсним з моменту укладення договору застави № 34 від 24.03.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого 24.03.2009 у реєстрі за № 642.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що договір є недійсним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема: статті 12 Закону України "Про заставу"; пункту 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2009 року N 259, підпункту 2 пункту 3 постанови Правління Національного банку України від 06 лютого 2014 року N 48 "Про механізм оперативного підтримання ліквідності банків".

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019, позов залишено без розгляду на підставі частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

2.2. Суд дійшов висновку, що позов про визнання недійсним договору застави є завідомо безпідставним, має очевидно штучний характер, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визнається зловживанням процесуальними правами, оскільки у суді вже розглядається інша справа № 910/1027/19 за позовом позивача про розірвання цього договору застави, і такий позов свідчить про безумовне визнання позивачем правомірності та дійсності договору, "адже в розумінні частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України зобов`язання за таким договором будуть припинені виключно з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду".

Окрім того, суд зауважив, що спір про недійсність договору застави носить вочевидь штучний характер, оскільки питання правомірності договору підлягає обов`язковому дослідженню судами при вирішенні господарських справ № 910/15364/17 (спір про розірвання договору) та № 904/2376/18 (спір про звернення стягнення на предмет застави) відповідно до статей 209 та 210 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також зазначив, що представники позивача в підготовчі засідання 14.03.2019 та 27.04.2019 не прибули. Про причини неявки в засідання 14.03.2019 позивач суд повідомив та направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом. Щодо причин повторної неявки представників в судове засідання позивач суду відомостей не надав. Суд визнав, що неявка в судові засідання також є зловживанням процесуальними правами, направлене на свідоме та безпідставне затягування розгляду справи.

3. Короткий зміст вимоги касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. Позивач звернувся до суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 910/1027/19, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми статті 55 Конституції України, статей 2, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

3.3. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими. Судові рішення, що оскаржується, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

3.4. У судовому засідання представник третьої особи заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі іншої колегії суддів Касаційного господарського суду, а також з тих підстав, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Ухвалою Суду від 28.08.2019 клопотання відхилено.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства.

4.2. Як передбачено частиною 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, до яких, зокрема, віднесено подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

4.3. Господарський процесуальний кодекс України не містить критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а тому однозначно встановити, що позов є штучним або завідомо безпідставним, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не вбачається за можливе. Висновок про штучний характер позову або про те, що він є завідомо (для позивача) безпідставним, не повинен ґрунтуватися на припущеннях. В іншому разі висновок про те, що подання такого позову є зловживанням процесуальними правами, не буде переконливим і, відповідно, залишення позовної заяви без розгляду може бути розцінене як порушення права позивача на судовий захист (див. пункт 8.2 постанови Верховного Суду від 12.07.2019 у праві № 910/16436/18).

4.4. Розгляд справи за позовом позивача про розірвання договору застави не виключає право позивача на позов про визнання недійсним цього договору, оскільки як підстави, так і наслідки можливого задоволення позову про визнання недійсним та розірвання договору є різними. Тому подання позову про визнання договору недійсним до вирішення спору про розірвання цього ж договору не є достатньою підставою для висновку суду, що позов про визнання недійсним договору є завідомо безпідставний та має очевидно штучний характер, що визнається зловживанням процесуальними правами.

4.5. Щодо висновку судів стосовно того, що спір про недійсність договору застави носить вочевидь штучний характер, оскільки питання правомірності договору підлягає обов`язковому дослідженню судами при вирішенні господарських справ № 910/15364/17 та № 904/2376/18 в силу статей 209 та 210 Господарського процесуального кодексу України, то Верховний Суд зауважує, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

4.6. Окрім того, відповідно до частин 2, 3 статті 238 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

4.7. Отже, при розгляді справи суд може визнати недійсним договір, який пов`язаний з предметом спору, лише, якщо була подана заява до закінчення підготовчого провадження. У справах № 910/15364/17 та № 904/2376/18 така заява не подавалась. У справі № 904/2376/18 Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" взагалі є відповідачем у справі, тому не має процесуальної можливості подавати такий позов.

4.8. Отже, з огляду на конкретні обставини справи, позивачу не можна дорікати за те, що він скористався іншим способом захисту цивільного права, який прямо передбачений у пункті 2 частини 2 статті 15, статті 215 Цивільного кодексу України (визнання правочину недійсним), а тим більше визнавати такі дії зловживанням процесуальними правами.

4.9. Щодо висновків суду стосовно того, що у поведінці позивача (неявки в судові засідання) вбачається зловживання процесуальними правами, яке направлене на свідоме та безпідставне затягування розгляду справи, то Верховний Суд звертає увагу, що наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

4.10. Зокрема, відповідно до частин 1 та 4 цієї статті неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

4.11. Водночас, відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України такі дії, як неявка учасника у судове засідання, не визнається зловживанням процесуальними правами. Оцінка судом питання щодо наслідків неявки представника позивача з урахуванням конкретних обставин справи відповідно до статті 202 цього Кодексу взагалі не здійснювалась.

4.12. За таких обставин, висновки суду щодо зловживання позивачем процесуальними правами, що мало наслідком залишення його позову без розгляду, є помилковими.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. Згідно з частиною 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

5.3. З огляду на те, що суди порушили норми пункту 3 частини 2, частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, судові рішення, що оскаржуються, слід скасувати, а справу передати на розгляд Господарського суду міста Києва.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. Відповідно до підпунктів б), в) пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.2. Відповідно до частин 4 та 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.3. Отже, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі.

6.4. У зв`язку із скасуванням ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, і передачею справи суду першої для продовження розгляду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, частиною 4 статті 304, частиною 6 статті 310, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі №910/1027/19 скасувати.

Справу передати на розгляд Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець