УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2019 р.

м. Житомир

Справа № 906/600/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.,

секретаря судового засідання Василенко М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Шарий С.В. довіреність від 29.07.2019

від відповідача: Шелест Я.Ю. довіреність №2 від 02.04.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за правилами загального позовного провадження, в режимі відеоконференції, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс"

до Попільнянської селищної ради

про визнання недійсним рішення сесії

Процесуальні дії у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" звернулося з позовом до суду про визнання недійсним п. 3 рішення Попільнянської селищної ради №825 від 24.04.2019.

Ухвалою від 24.06.2019 суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 29.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

З метою дотримання встановленого порядку розгляду справи по суті, у судовому засіданні від 08.08.2019 суд відклав розгляд справи.

В засіданні суду від 27.08.2019 оголошено перерву на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Стислий виклад позицій сторін у справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав. Вказав на необґрунтованість рішення Попільнянської селищної ради №825 від 24.04.2019 про припинення права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ "Компанія Житомиравтотранс", яка є правонаступником Державного підприємства Територіально-виробничого об`єднання "Житомиравтотранс", Житомирського обласного підприємства автобусних станцій 11899, Житомирської станції технічного обслуговування 11897, у тому числі щодо користування земельною ділянкою на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ЖТ НОМЕР_1 від 05.05.1994.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що автостанція є лише нежитловою будівлею, яка перебуває у приватній власності ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" і не є окремою юридичною особою. При цьому одна земельна ділянка не може одночасно перебувати в постійному користуванні та оренді. Прийняття рішення, яким припинено право постійного користування Попільнянській автобусній станції зумовлено приведення господарсько-правових відносин між селищною радою і ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" до норм чинного законодавства та обліку земель, а також обумовлено необхідністю передачі земельної ділянки позивачу на праві оренди, яке без припинення права постійного користування з правової позиції неможливе.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Попільнянської селищної ради народних депутатів від 18.11.1993 №106 надано підприємствам, організаціям, установам селища Попільня земельні ділянки у постійне користування для адміністративно-виробничих баз, зокрема, Попільнянській автостанції 11899, Житомирського об`єднання площею 0,28 га (а.с. 18-20).

На підставі вказаного рішення Попільнянській автобусній станції видано державний акт серії ЖТ-04-30-000 НОМЕР_2 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,34 га для виробничої бази, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №18 (а.с. 15-16).

Наказом Міністерства транспорту України №348 від 06.07.1994 "Про реорганізацію підприємств обласних автобусних станцій" реорганізовано підприємства обласних автобусних станцій у структурні підрозділи територіально-виробничих об`єднань автомобільного транспорту з одночасною передачею майна, серед яких Житомирське ОПАС -11899 (а.с. 22-23, 24).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області 31.10.1995 №477-АТ згідно з затвердженим планом приватизації Державного підприємства Територіально-виробничого об`єднання "Житомиравтотранс", на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 №686 "Про затвердження порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства", створено Відкрите акціонерне товариство "Компанія "Житомиравтотранс". Пунктом 2 наказу визначено передати акціонерному товариству цілісний майновий комплекс Державного підприємства Територіально-виробничого об`єднання "Житомиравтотранс" вартістю 59758300 тис карбованців (а.с. 25-26).

Згідно з листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області передано у власність ВАТ "Житомиравтотранс" об`єкти нерухомого майна — будівлю автобусної станції (смт. Попільня, вул. Радянська, 38) (а.с. 27-29).

Відповідно до п. 1.1. статуту ВАТ "Компанія "Житомиравтотранс", товариство створене відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Житомирській області від 31.10.1995 №477-АТ шляхом перетворення Державного підприємства Територіально-виробничого об`єднання "Житомиравтотранс".

Товариство є правонаступником Державного підприємства Територіально-виробничого об`єднання "Житомиравтотранс", Житомирського обласного підприємства автобусних станцій 11899, Житомирської станції технічного обслуговування 11897 (пункт 1.2 статуту) (а.с.30-41).

Рішенням Попільнянської селищної ради від 16.12.2002 внесено зміни до рішення виконкому №106 від 18.11.1993 “Про надання земельних ділянок у постійне користування", а саме: змінено назву організації з "Попільнянська автобусна станція" на "Відкрите акціонерне товариство "Компанія "Житомиравтотранс" (а.с. 21).

Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Компанія "Житомиравтотранс" від 03.04.2007 припинено ВАТ "Компанія "Житомиравтотранс" шляхом реорганізації через перетворення у ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" (а.с. 58).

Пунктом 1.1 статуту ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс", товариство створене шляхом перетворення ВАТ "Компанія "Житомиравтотранс" та є його правонаступником (а.с. 42-57).

06.03.2019 ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" звернулася до Попільнянської селищної ради з проханням надати дозвіл на розроблення технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з метою оформлення права оренди (а.с 82).

У відповідь на заяву селищна рада листом від 11.04.2019 повідомила, що межі земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" не визначені в натурі і цільове призначення її не встановлено. Згідно з ст. 50 Закону України "Про землеустрій", для укладання договору оренди на вказану земельну ділянку товариству необхідно подати клопотання на розгляд ради стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надалі замовити його виготовлення в землевпорядній організації, що має право на виконання відповідних робіт (а.с. 81).

Рішенням Попільнянської селищної ради від 24.04.2019 № 825 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками" пунктом 3 вирішено припинити право постійного користування Попільнянської автобусної станції земельною ділянкою площею 0,3400 га для виробничої бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , право на яку посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії ЖТ НОМЕР_1 , виданим Попільнянською селищною радою 05.05.1994 і зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №18, на підставі пунктів "в", "ґ" ст. 141 Земельного кодексу України. В примітці 1 до вказаного пункту визнано таким, що втратив чинність державний акт серії ЖТ НОМЕР_1 , виданим Попільнянською селищною радою 05.05.1994 і зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №18.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, наведених сторонами у справі, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЗК України (редакції, чинній від 25.10.2001) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Частиною 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками (№1-17/2005) виокремив характерні особливості цього правового титулу, а саме:

- право постійного землекористування є безстроковим (на відміну від права оренди) та може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі сплачують податок на землю, розмір якого визначається відповідно до законодавства (на відміну від договірного характеру орендної плати);

- земельні ділянки передаються у постійне користування в порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта; оплаті підлягає лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку.

Іншою особливістю права постійного користування землею є обмежене коло суб`єктів, які можуть його набути.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України (редакцій, чинній на час розгляду справи) права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Проте у переліку землекористувачів, визначеному у ст. 92 ЗК України, не перелічені громадяни та юридичні особи, які могли здійснювати право постійного користування земельною ділянкою відповідно до чинного законодавства.

Отже, право постійного користування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Статтею 141 Земельного кодексу України наведений виключний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункти "в", "ґ" ч.1 ст. 141 ЗК України).

Суд з`ясував, що правовідносини з користування земельною ділянкою виникли під час дії Земельного кодексу України від 18.12.1990, Цивільного кодексу УРСР, Закону України "Про підприємства в Україні".

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЗК України (від 18.12.1990) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до приписів ст. 27 ЗК України від 18.12.1990, право користування земельною ділянкою припиняється, у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського господарства).

Стаття 37 ЦК УРСР встановлювала, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Чинне на той час законодавство передбачало, що юридична особа припинялася у випадках або ліквідації або у разі злиття, поділу або приєднання.

Перетворення підприємства або зміна його організаційно-правової форми не тягло за собою його припинення, оскільки не було реорганізацією або ліквідацію в розумінні ст. 37 ЦК УРСР.

Відповідно до ч. 7 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (Закон втратив чинність на підставі Кодексу N 436-IV ( 436-15 ) від 16.01.2003), (в редакцій, чинній від 23.12.1993) при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов`язки колишнього підприємства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Компанія "Житомиравтотранс", що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.59-70).

Відкрите акціонерне товариство "Компанія "Житомиравтотранс" є правонаступником Державного підприємства Територіально-виробничого об`єднання "Житомиравтотранс", утвореного шляхом перетворення з Державного територіально-виробничого об`єднання "Житомиравтотранс", яке утворене з Житомирського обласного підприємства автобусної станції 11899.

Представник Попільнянської селищної ради в судовому засіданні наголошував, що рішенням ради №825 від 24.04.2019 "Про припинення права користування земельними ділянками" припинено право постійного користування саме Попільнянській автобусній станції як неіснуючій юридичній особі, посилаючись на ст. 80 Цивільного кодексу України, яка визначає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. За твердженнями представника, Попільнянської автобусної станції як юридичної особи не існувало, тому позивач не може бути її правонаступником.

Згідно з додатком 1 до рішення Попільнянської селищної ради народних депутатів від 18.11.1993 №106 надано земельну ділянку Попільнянська автостанція 11899, Житомирського об`єднання.

Відповідно до матеріалів справи назва підприємства — Житомирське обласне підприємство автобусних станцій 11899, до складу якого входила Попільнянська автостанція.

Право постійного користування земельною ділянкою набувають підприємства державної або комунальної власності.

В державному акті на право постійного користування земельною ділянкою зазначено Попільнянську автобусну станцію, однак державний акт є похідним документом від прийнятого селищною радою рішення про надання земельної ділянки у користування суб`єкту господарювання — Житомирському обласному підприємству автобусних станцій 11899.

Припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення їх виключає правонаступництво, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України у постанові від 21.02.2011 №21-3а-11.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (від 25.10.2001, в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009) право власності на земельну ділянку, а також і право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ НОМЕР_1 зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №18 відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України (від 18.12.1990).

Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" (втратила чинність на підставі Постанови КМУ N483 ( 483-2013-п ) від 03.06.2013) у пункті 2 визначала, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005.

Проте Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При цьому, Конституційний Суд України вказав, що:

- пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;

- Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;

- громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

- Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

Чинне законодавство не містить чіткого регулювання щодо порядку переоформлення права користування земельними ділянками, тобто приведення його у відповідність до діючої редакції ЗК України. Відтак, у господарюючих суб`єктів, які користуються земельними ділянками на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, чітко не встановлений аконом обов`язок та строк вчинення дій, що пов`язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідної процедури.

Варто зазначити, що згідно з п.10 розділу "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Як роз`яснено Постановою Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 № 6 у пункті 2.7, що стаття 92 Земельного кодексу України (в редакції від 2001 року) не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року.

У відзиві на позовну заяву Попільнянська селищна рада посилається на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №1-9/2009, за яким органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Так, рішенням Попільнянської селищної ради від 16.12.2002 внесено зміни до рішення виконкому №106 від 18.11.1993 "Про надання земельних ділянок у постійне користування", а саме: змінено назву організації з "Попільнянська автобусна станція" на "Відкрите акціонерне товариство "Компанія "Житомиравтотранс" (а.с. 21).

При цьому Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Крім того, до правонаступників Житомирського обласного підприємства автобусних станцій 11899 переходило майно підприємства, що передбачено у п. 2 наказу Міністерства транспорту України №348 від 06.07.1994, у п. 2 наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області 31.10.1995 № 477-АТ, серед яких будівля автобусної станції за адресою: смт. Попільня, вул. Радянська АДРЕСА_3 38.

Відповідно до приписів ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції від 22.06.1993) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права у інший правовий титул. Право постійного користування зберігається та є чинним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства та переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Водночас припинення користування земельною ділянкою Попільнянській автобусній станції земельною ділянкою пов`язане із застосуванням пункту "ґ" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, який визначає використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Правові наслідки нецільового використання землі полягають у припиненні права користування земельною ділянкою.

У разі застосування норм про припинення прав на землю застосовується порядок встановлення факту порушення норм земельного законодавства, передбачений ст. 144 ЗК України (в редакції момент прийняття рішення селищною радою), тобто складання державним інспектором із використання і охорони земель протоколу про порушення або невиконання вказівок (розпоряджень) спеціально уповноваженого органу виконавчої влади із питань земельних ресурсів.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження нецільового використання земельної ділянки позивачем, представник селищної ради не пояснила підстави посилання на вказаний пункт ст. 141 Земельного кодексу України у рішенні про припинення права користування земельною ділянкою, а тому застосування пункту "ґ" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України є безпідставним.

Оцінивши в сукупності докази, які є в матеріалах справи, суд з урахуванням викладеного дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Серед способів захисту прав на земельні ділянки п. "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України визначено визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.

Стаття 73 ГПК України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розподіл судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи.

Судовий збір в розмірі 1921,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним пункт 3 рішення сесії VII скликання Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області №825 від 24.04.2019 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками".

3. Стягнути з Попільнянської селищної ради (13500, Житомирська обл., смт. Попільня, вул. Б.Хмельницького,7, ідентифікаційний код 04347226)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" (10014, м. Житомир, вул. Б. Лятошинського, 11, ідентифікаційний код 03120590)

- 1921,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.09.19

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1- в справу;

2,3- сторонам (рек. з пов)