Постанова

Іменем України

22 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 758/15003/16-ц

провадження № 61-30889св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Лесько А. О.,

Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, начальник відділу з питань майна комунальної власності Подільської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Панченка М. М., Волошиної В. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Подільська РДА в м. Києві), начальника відділу з питань майна комунальної власності Подільської РДА в м. Києві ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позов обґрунтовано тим, що 02 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернулася в установленому порядку до Центру надання адміністративних послуг із заявою про приватизацію квартири

АДРЕСА_1 , до якої було додано всі необхідні документи.

Згідно з листом № Г-265 від 04 жовтня 2016 року начальник відділу з питань майна комунальної власності Подільської РДА в м. Києві ОСОБА_4 у задоволенні вказаної заяви відмовив у зв`язку з тим, що прокуратурою району буде проводитися перевірка законності видачі наказу про надання їй дозволу на користування квартирою.

Посилаючись на відсутність такої підстави для відмови у приватизації як «проведення прокуратурою перевірки»у нормативно-правових актах та, відповідно, перевищення службових повноважень ОСОБА_4 , що призвело до порушення її права на приватизацію житла, ОСОБА_2 просила суд:

- визнати протиправними дії начальника відділу з питань майна комунальної власності Подільської РДА в м. Києві ОСОБА_4 щодо відмови їй у передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Подільську РДА в м. Києві передати їй у приватну власність зазначену квартиру згідно з заявою від 02 вересня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправними дії начальника відділу з питань майна комунальноївласності Подільської РДА в м. Києві ОСОБА_4 щодо відмови ОСОБА_2 у передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 при зверненні до органу приватизації подала повний пакет документів, визначених пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, які необхідні для приватизації, а тому дії начальника відділу з питань майна комунальної власності Подільської РДА в м. Києві ОСОБА_4 не можуть вважатися такими, що вчинені в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений законодавством, а тому є протиправними.

Суд відхилив посилання відповідача на відсутність ордеру на житлове приміщення, оскільки факт права власності ОСОБА_2 встановлено рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року у справі № 758/12483/15-ц.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов`язання передати ОСОБА_2 в приватну власність зазначену квартиру, районний суд виходив із відсутності підстав для здійснення приватизації спірного житлового приміщення та передачі його позивачеві, оскільки станом на момент розгляду справи рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2017 року у справі № 758/12483/15-ц скасовано рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року, яким визнано право користування ОСОБА_2 вказаною квартирою.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року в частині вимог про визнання протиправними дій начальника відділу з питань майна комунальної власності Подільської РДА в м. Києві ОСОБА_4 щодо відмови ОСОБА_2 у передачі в приватну власність квартири

АДРЕСА_1 та стягнення судового збору скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що районний суд, встановивши відсутність у переліку наданих ОСОБА_2 документів ордеру, договору найму та скасування рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року, яким за позивачем визнано право користування квартирою, неправильно застосував вимоги статей 1, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, а тому безпідставно визнав діями посадової особи відповідача порушення права ОСОБА_2 на передачу їй спірної квартири у власність.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

25 вересня 2017 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Апеляційного

суду м. Києва від 06 вересня 2017 року та залишити в силі рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції у порушення норм законодавства, зокрема, положень статей 7, 8, 10, 11 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», пунктів

17, 18, 19 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 16 грудня 2009 року № 396, скасувавши законне та обґрунтоване рішення районного суду, безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що перелік випадків відмови органами місцевого самоврядування мешканцям житлових приміщень у гуртожитках, квартир у приватизації є вичерпним, що підтверджується Узагальненням судової практики розгляду справ про приватизацію державного житлового фонду та гуртожитків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2017 року № 9-48/0/4-17.

Вважає, що на момент подачі документів на приватизацію рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року, яким визнано право користування ОСОБА_2 спірною квартирою, мало законну силу і було скасовано лише 25 січня 2017 року.

Крім того, начальник відділу з питань майна комунальної власності Подільської РДА в м. Києві ОСОБА_4 порушив норму статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» і передав без згоди позивача пакет документів до прокуратури.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Справу № 758/15003/16-ц передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року у цивільній справі № 758/12483/15-ц за ОСОБА_2 визнано право користування квартирою

АДРЕСА_1 (а.с. 46-48).

02 вересня 2016 року ОСОБА_2 подала до відділу (центру) надання адміністративних послуг пакет документів для приватизації квартири АДРЕСА_1 , який складався з наступних документів: оформлена заява на приватизацію спірної квартири (а.с. 37); копія паспорта (а.с. 44-45); копія ідентифікаційного коду (а.с.39); технічний паспорт на спірну квартиру (а.с. 49-52); довідка про склад сім`ї та займані приміщення (а.с. 38); довідка з обслуговуючої організації про відсутність ордеру (а.с. 40); копія рішення Подільського районного суду

м. Києва від 2020 листопада 2015 року у справі № 758/12483/15-ц із відміткою про те, що рішення набрало законної сили (а.с. 46-48); довідка

ПАТ «Ощадбанк», що позивач правом на приватизацію не скористалася (а.с.42).

Листом від 04 жовтня 2016 року № П-265 за підписом начальника відділу з питань майна комунальної власності Подільської РДА в м. Києві

ОСОБА_4 повідомлено ОСОБА_2 про те, що її звернення до відділу (центру) надання адміністративних послуг Подільського району

м. Києва від 02 вересня 2016 року розглянуто. Також повідомлено, що прокуратурою Подільського району м. Києва буде проводитись перевірка законності надання їй дозволу на фактичне проживання у спірній квартирі на підставі наказу генерального директора КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» від 14 травня 2014 року та зазначено, що про результати перевірки буде повідомлено додатково (а.с. 34).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2017 року у справі

№ 758/12483/15-ц скасовано рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права користування квартирою.

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_2 поселилася до квартири АДРЕСА_1 , яка не є службовою, на підставі наказу директора КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва від 14 травня 2014 року, як тимчасовий мешканець, на час виконання обов`язків робітника з комплексного прибирання (двірника) КП «Веденське», у відсутність рішення компетентного органу про надання їй житла. Також встановлено, що ОСОБА_2 на час розгляду справи була зареєстрована в АДРЕСА_4 , та не перебувала у Подільській районній у м. Києві державній адміністрації як особа, що потребує поліпшення житлових умов.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами третьою, п`ятою статті 9 ЖК Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Згідно з частиною десятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та з метою приведення у відповідність із законодавством нормативно-правових актів наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 було затверджено Положення, яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно з процедурою, визначеною цим Положення, в тому числі й рішення органу приватизації.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та з метою приведення у відповідність із законодавством нормативно-правових актів наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 було затверджено Положення, яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно з процедурою, визначеною цим Положення, в тому числі й рішення органу приватизації.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» і Положення встановлюють порядок передання квартир у приватну власність, згідно з яким наймач та члени його сім`ї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов`язаний у місячний термін із дня одержання заяви прийняти рішення про передання житла у власність, після чого оформити відповідне свідоцтво.

Пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено список документів, які подає особа до органів приватизації, з-поміж яких, зокрема, копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку.

Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову. Такі правила спрямовані на додержання процесуальної економії в новому процесі. У випадку встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі, не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим із точки зору процесуальної економії.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2017 року у справі

№ 758/12483/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права користування квартирою.

На момент розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до Подільської РДА в м. Києві, начальника відділу з питань майна комунальної власності Подільської РДА в м. Києві ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії рішення набрало законної сили та підлягало виконанню, в касаційному порядку переглянуто не було.

Встановлено, що ОСОБА_2 з 01 жовтня 2010 року до 19 жовтня

2016 року проживала у м. Києві без реєстрації у встановленому законом порядку, а тому не мала визначеного законом права перебувати на квартирному обліку як особа, яка потребує поліпшення житлових умов.

Крім того, зазначеним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 з порушенням установленого положеннями статей 51, 58 ЖК України порядку - без ордеру, за відсутності рішення відповідного компетентного органу про надання їй житла, вселилася до спірної квартири.

Факти, встановлені зазначеним судовим рішенням, доказуванню не підлягають.

Встановивши відсутність у переліку наданих ОСОБА_2 документів на приватизацію ордеру, договору найму та наявність рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2017 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права користування квартирою, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що лист від 04 жовтня 2016 року № П-265 за підписом начальника відділу з питань майна комунальної власності Подільської РДА в м. Києві

ОСОБА_4 не є остаточним рішенням про відмову у задоволенні заяви щодо оформлення у передачу в приватну власність (приватизації) квартири

АДРЕСА_1 , а тому безпідставними є посилання касаційної скарги на вичерпний перелік підстав для відмови відповідними органами у задоволенні заяви на приватизацію.

Доводи касаційної скарги про те, що начальник відділу з питань майна комунальної власності Подільської РДА в м. Києві ОСОБА_4 порушив норму статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» і передав без згоди позивача пакет документів до прокуратуриє недоведеними танаправлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

А. О. Лесько

С. П. Штелик