ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 757/20310/16-ц

провадження № 61-20233св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Військовий інститут телекомунікацій та інформації,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року, ухвалене у складі судді Писанця В. А., та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 травня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Семенюк Т. А., Прокопчук Н. О., Саліхова В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації про визнання незаконним та скасування наказу і поновлення на роботі.

В обґрунтування позову посилалась на те, що з 1 грудня 2011 року вона працювала на посаді завідувача бібліотеки Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 509-р «Про утворення Державного університету телекомунікацій» створено Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій, внаслідок чого з 1 вересня 2014 року її переведено на посаду завідувача відділу бібліотеки цього інституту.

Вказувала, що 1 квітня 2016 року її звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим колективом.

Вважала її звільнення незаконним, оскільки сукупність існуючих обставин та норм закону, які регулюють спірні правовідносини, свідчать, що застосований до неї відповідачем захід стягнення у вигляді звільнення з роботи не відповідає ступеню тяжкості вчиненого проступку.

За таких обставин позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ Військового інституту телекомунікацій та інформатизації № 67 від 1 квітня 2016 року про звільнення її з посади завідувача відділу бібліотеки та поновити її на цій посаді.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України дотримано вимоги трудового законодавства, а саме: зафіксовано факти неодноразового порушення трудової дисципліни в актах і результатах проведення службових перевірок, рапортах та доповідних, відібрано пояснення у позивача за даними фактами та ознайомлено позивача з наказом про звільнення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звільнення позивача відбулось законно, тому відмовив у задоволенні позову.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що до позивача обґрунтовано застосовувались дисциплінарні стягнення у вигляді оголошення доган та в подальшому її звільнено з дотриманням норм трудового законодавства.

Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_1 подала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, просила скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що акт проведення інвентаризації бібліотечного фонду бібліотеки інституту, який знаходиться на обліку фінансово-економічної служби інституту, та рапорти працівників інституту складені поверхнево та не могли бути підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності. На її думку, роботодавцем не доведено факт систематичного порушення нею трудових обов`язків, тому підстави для застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення відсутні.

Заперечення на касаційну скаргу

У серпні 2017 року Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації подав заперечення на касаційну скаргу, у якому посилається на безпідставність її доводів, оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулось відповідно до вимог чинного законодавства. За таких обставин просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 травня 2017 року залишити без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 9 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судом встановлено, що з 30 листопада 2011 ОСОБА_1 працювала на посаді завідувача бібліотеки Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 509-р «Про утворення Державного університету телекомунікації» створено Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікації.

Суди встановили, що 3 лютого 2014 року між Військовим інститутом телекомунікації та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» та ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність і наказом від 17 березня 2014 року останню призначено матеріально-відповідальною особою бібліотеки.

На підставі наказу № 173 від 1 вересня 2014 року ОСОБА_1 переведено на посаду завідувача відділу бібліотеки Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікації.

Судами встановлено, що наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» від 23 квітня 2015 року № 147 призначено службове розслідування за фактом виявлених розбіжностей у обліку культпросвітмайна, а саме книжкового фонду військового інституту.

За результатами проведення службового розслідування наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» від 12 травня 2015 року № 36 тимчасово виконуючій обов`язки завідуючого бібліотекою ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов`язків, що призвело до порушення ведення книжкового обліку, оголошено догану та наказано привести у відповідність облік і здійснити звірку з фінансово-економічною службою інституту щодо книжкового фонду; підготувати та надати до відділу матеріально-технічного забезпечення психологічних технологій управління пропаганди Головного управління по роботі з особовим складом Збройних Сил України акти оприбуткування кількості книжкового фонду, про що письмово доповісти 22 травня 2015 року заступнику начальника інституту з навчальної та наукової роботи.

12 травня 2015 року підполковником Думітрашем В. О. , підполковником Костенком В. П. та майором Власенком М. П. складено акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення із наказом «Про результати проведення службового розслідування з приводу виявлених розбіжностей у обліку культпросвітмайна».

Суди також встановили, що наказом начальника військового інституту від 3 липня 2015 року № 226 ОСОБА_1 оголошено догану за порушення пунктів 1.3, 1.4, 1.5 Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21 грудня 2010 року № 690, та наказано їй обліковувати книги рідкісної літератури за окремим обліком та забезпечити належні умови зберігання зазначеної літератури.

З акта про прийняття і здавання посади завідувача бібліотекою від 10 лютого 2016 року суди встановили, що облік бібліотечного фонду (книжок) ведеться із порушеннями, які можуть спричинити у майбутньому виникнення суттєвих розбіжностей у бухгалтерському обліку.

1 березня 2016 року завідувач бібліотеки Михайлюк О. Б. у рапорті начальнику інституту просила прийняти рішення щодо звільнення з посади начальника відділу бібліотеки ОСОБА_1 у зв`язку з відмовою останньої виконувати посадові обов`язки та неодноразовими порушеннями трудової дисципліни. Також у рапорті зазначила, що при передачі їй справ бібліотеки ОСОБА_1 відмовилась від участі в інвентаризації згідно номенклатури справ, які повинні бути в наявності у бібліотеці, їй не передані акти списання літератури за 2016 рік та журнал обліку внутрішніх документів по бібліотеці.

Судами встановлено, що 10 березня 2016 року заступник начальника інституту з навчальної та наукової роботи рапортував начальнику інституту про надходження від завідувача бібліотеки Михайлюк О. Б. чисельних скарг на неналежне виконання службових обов`язків завідувачем відділу бібліотеки, яка відмовляється виконувати її вказівки та розпорядження, трактує їх на свій розсуд, неповажно ставиться до неї, веде себе агресивно, не підтримує норм культурного спілкування, імітує свою роботу, тому просив звільнити її у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин службових обов`язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

12 березня 2016 року заступник начальника інституту з навчальної та наукової роботи Романюк В. А. рапортував начальнику інституту про його спробу перевірити виконання завдання ОСОБА_1 , яке надано їй вранці цього ж дня, що закінчилась криками і образами зі сторони позивача, та просив звільнити останню у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин службових обов`язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Суди встановили, що 14 березня 2016 року заступник начальника інституту з навчальної та наукової роботи Романюк В. А. у рапорті начальнику інституту просив прийняти рішення про розірвання трудового договору з працівником Збройних Сил України ОСОБА_1 та порушення клопотання про розгляд даного подання профкомом.

Крім того, суди встановили, що 16 березня 2016 року до тимчасово виконуючого обов`язки начальника інституту зверталися працівники бібліотеки ОСОБА_8 та ОСОБА_9. з доповідними щодо некоректної та принизливої поведінки ОСОБА_1 .

З протоколу засідання профспілкового комітету Військового інституту телекомунікацій та інформатизації від 28 березня 2016 року суди встановили, що члени профспілкової організації одноголосно вирішили дати згоду на звільнення члена профспілки ОСОБА_1 .

Судами встановлено, що 1 квітня 2016 року позивача звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим колективом. Цього ж дня позивач ознайомлена із наказом про її звільнення.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.12 Функціональних обов`язків завідувача бібліотеки Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій (далі - функціональні обов`язки) завданнями та обов`язками завідувача бібліотеки, є, зокрема, забезпечення діяльності бібліотеки як інформаційного, культурно-просвітницького та освітнього структурного підрозділу інституту, а також забезпечення організації своєчасного та систематичного обліку діяльності бібліотеки за встановленою формою.

Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

Встановивши, що ОСОБА_1 неодноразово порушувала трудові обов`язки, не виконувала пункти 2.1 та 2.12 функціональних обов`язків та порушувала пункти 1.3, 1.4, 1.5 Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 2 грудня 2010 № 690, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість застосовування дисциплінарних стягнень до позивача у вигляді оголошення доган у травні та липні 2015 року.

Доводи заявника щодо відсутності підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з незазначенням у документах, на які містяться посилання в наказах про оголошення доган, конкретних порушень трудових обов`язків, відхиляються касаційним судом. Накази № 36 від 12 травня 2015 року та № 226 від 3 липня 2015 року про оголошення позивачу доган не скасовані, ОСОБА_1 не оскаржувалися і доказів на спростування порушень трудових обов`язків судам не надано.

Доводи касаційної скарги про безпідставність висновку судів попередніх інстанцій щодо систематичного порушення заявником трудових обов`язків відхиляються касаційним судом з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що при звільненні працівника за систематичне порушення трудової дисципліни, яке є заходом стягнення, необхідною умовою такого звільнення є вчинення ним конкретного дисциплінарного проступку, тобто допущення невиконання або неналежного виконання трудових обов`язків, що носило систематичний характер, а за попереднє порушення трудової дисципліни до такої особи застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, які не втратили юридичної сили за давністю й не зняті.

До юридичних фактів, які підлягають встановленню при вирішенні спору про законність звільнення з вказаних підстав, відноситься обставина про те, чи мав місце дисциплінарний проступок під час раніше застосованих заходів дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач мала дисциплінарне стягнення, а саме наказом відповідача від 12 травня 2015 року № 36 їй оголошено догану, яка не знята, та нею повторно порушено трудові обов`язки у липні 2015 року, що підтверджується наказом відповідача від 3 липня 2015 року № 226, тобто протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення мав місце дисциплінарний проступок під час раніше застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

Такі обставини свідчать про систематичне невиконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків, тому її звільнення з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України відповідає положенням трудового законодавства.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновком суду і містять посилання на факти, що не можуть бути предметом дослідження й оцінки судом касаційної інстанції.

В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, касаційний суд не встановив.

Таким чином, касаційний суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі Проніна проти України).

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки суди,встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права і без порушення процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК Україниє підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний