ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2019 року № 640/19584/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити діїВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними щодо врахування величини оцінки одного року страхового стажу 1% при перерахунку пенсії з 01.10.2017 ОСОБА_1 та перерахунку страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.10.2017, обрахувавши її розмір за показниками середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, як середній показник з 2014, 2015 та 2016 років із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 пенсію за особливі заслуги перед Україною у розмірі 34% від прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб з 05.12.2017;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.02.2017 обрахувавши її розмір з урахуванням страхового стажу 36 років 7 місяців 27 днів та 01.10.2017 року обрахувавши її розмір з урахуванням страхового стражу 37 років 3 місяці 27 днів;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням зменшення коефіцієнта страхового стажу з 1,35% до 1%, оскільки застосування відповідачем при обчислені пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% в порівнянні з величиною 1,35%, яка застосовувалась до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року №2148-19 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», є, на думку позивача, прямим звуженням вже набутих ним прав та рівня соціальної захищеності, що є порушенням статті 22 Конституції України. Крім того, позивач вважає, що відповідачем протиправно призначено йому пенсію за особливі заслуги перед Україною за орден «Данила Галицького» в розмірі 23% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в той час, як, на думку позивача, необхідно призначити відповідну пенсію в розмірі 34% від прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) 28.05.2019 року відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просить суд, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачем зазначено, що орден «Данила Галицького» не є бойовим орденом, тому враховувати надбавку позивачу у розмірі 34% немає законних підстав.

Крім іншого, відповідачем зазначено, що із Довідкою військової частини НОМЕР_1 від 16.11.2018 року №222/7/1755 позивач до Головного управління Пенсійною фонду України в м. Києві не звертався, тому, просить суд звернути увагу, що Довідка №222/7/1755 від 16.11.2018 року не є предметом спору, так як не розглядалась Управлінням як предмет відмови в здійсненні перерахунку пенсії.

Відповідачем також пояснено, що оскільки з 01.10.2017 року пенсію позивачу вже призначено, Управлінням правомірно здійснено перерахунок із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 років із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 07.02.2017 року перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, як учасник бойових дій відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 01.10.2017 року позивачу проведено перерахунок пенсії з врахуванням середньої заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки в розмірі 3764,40 грн. із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% відповідно до Закону України від 03.10.2017 року №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

25.05.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про перерахунок пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.06.2018 року №27929/02/Г-1613 повідомлено позивача, що розмір пенсії станом на 07.02.2017 року становить 8613,09 грн., пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 35 років 3 місяців 2 днів та заробітної плати, визначеної за період роботи з 01.09.2000 року по 30.04.2005 року, з 01.08.2005 року по 31.01.2006 року, з 01.08.2006 року по 29.02.2008 року, з 01.10.2010 року по 21.10.2010 року, з 01.11.2010 року по 31.03.2013 року та з 01.12.2013 року по 31.07.2017 року.

Також зазначено, що розмір пенсії з 07.02.2017 року становить 8613,09 грн. де:

- 8261,34 грн. основний розмір пенсії

- 311,75 грн. підвищення учаснику бойових дій;

- 40,00 грн. цільова доплата на прожиття учаснику бойових дій.

Крім того, позивача повідомлено про те, що з 01.10.2017 року на виконання п. 4.3 Прикінцевих положень Закону № 1058 проведено перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнт страхового стажу 1%, показника середньої заробітної плати по Україні за 2014, 2015, 2016 роки 3764,40 грн. та прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб 1452 грн.

Сума пенсії становить 8629,34 грн., де:

- 6119,45 грн. основний розмір пенсії;

- 328 грн. підвищення учаснику бойових дій;

- 40,00 грн. цільова доплата на пролиття учаснику бойових дій;

- 2141,89 грн. доплата до розміру пенсії, який був встановлений на 30.09.2017 року, оскільки п. 4 Прикінцевих положень Закону № 1058 не допускає зменшення розміру пенси у разі якщо внаслідок перерахунку пенси її розмір зменшується.

Відповідно до Закону України «Про особливі заслуги перед Україною» по заяві від 11.12.2017 року призначено пенсію за особливі заслуги перед Україною з 05.12.2017 року за орден «Данила Галицького» в розмірі 21% від прожиткового мінімуму встановленого для непрацездатних осіб, що становить 333,96 грн. Але враховуючи наказ Міністерства соціальної політики України № 2054 від 27.12.2017 року «Про затвердження схеми визначення розмірів надбавок до пенсії, на яку має право особа згідно із законом, залежно від заслуг перед Україною відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги» особи, нагороджені орденом України або колишнього Союзу РСР мають право на пенсію за особливі заслуги перед Україною в розмірі 23%.

Таким чином, відповідачем повідомлено позивача, що з 05.12.2017 року буде здійснено перерахунок його пенсії у повному відсотку.

01.10.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просить перерахувати йому з моменту призначення встановлену пенсію за особливі заслуги перед Україною з 21% до 34% від прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність, разом з тим, позивач просив відповідача перерахувати коефіцієнт страхового стажу з 1% до 1,35%, а також перерахувати страховий стаж.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.11.2018 року №106432/03 повідомлено позивача, що згідно наданих копій документів позивача нагороджено орденом Данила Галицького за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності України, зразкове виконання службового обов`язку та з нагоди Дня Збройних Сил України, тому підстав для встановлення пенсії відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України "Про особливі заслуги перед Україною" немає. Крім того, зазначено, що 11.10.2017 року набув чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». У зв`язку з цим, проведені автоматизовані перерахунки пенсій з урахуванням плати в Україні за 2014-2016 роки 3764,40 грн., при цьому величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх прав.

Оцінивши допустимість і достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови і порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлюється Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі також - Закон №1058).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058 за цим Законом за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 27 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп x Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. Коефіцієнт страхового стажу - це величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу.

Порядок визначення коефіцієнта страхового стажу передбачено статтею 25 Закону №1058, відповідно до якої при визначенні коефіцієнта страхового стажу застосовується величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).

Згідно з частиною першою статті 25 Закону №1058 в редакції Закону України від 28.12.2007 року №107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка діяла з 01.01.2008 року, передбачено, що за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%.

Законом України від 03.10.2017 року №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" (далі також - Закон №2148), який в цій частині набрав чинності з 01.10.2017 року, до частини першої статті 25 Закону №1058 внесено зміни та визначено, що за період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Також, Законом №2148 Прикінцеві положення Закону №1058 доповнено пунктом 4-3, яким передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

Відповідно до частини 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058, з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №2148 у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що з 01.10.2017 року пенсії, призначені згідно із Законом №1058 до набрання чинності Законом №2148, перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, тоді як при призначенні вперше пенсії в період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року, зокрема, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Як вбачається з матеріалів справи пенсія за віком позивачеві була призначена відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 07.02.2017 року.

Таким чином, позивачу призначено пенсію відповідно до положень Закону №1058 до набрання чинності Законом №2148, у зв`язку з чим, пенсія позивача підлягала перерахунку з 01.10.2017 року з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058 та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При цьому, суд зазначає, що вказані норми не визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.

Суд зауважує, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 року перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн., що свідчить про те, що вказані зміни не погіршили умов отримання пенсії позивачем.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Також, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 25.01.2012 року №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Тобто, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.

Прийняття Закону № 2148 не мало наслідком звуження змісту та обсягу права ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення, оскільки не призвело до зменшення його пенсії.

Крім того, суд зауважує на тому, що згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо обмеження (звуження) соціальних прав та гарантій державами учасницями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року. В зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії».

Відтак, зменшення величини оцінки одного року страхового стажу, визначене законом, не порушує правових позицій Європейського Суду з прав людини.

Щодо посилання позивача на зворотню дію у часі пункту 43 Прикінцевих положень Закону №1058 суд зазначає, що Конституційний Суд України в Рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 вказав, що дію в часі законів та інших нормативно-правових актів треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд зауважує, що перерахунок пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% здійснено з 01.10.2017 року, тобто з дати набрання чинності пунктом 43 Прикінцевих положень Закону №1058, що виключає зворотну дію закону в часі.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в частині визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними щодо врахування величини оцінки одного року страхового стажу 1% при перерахунку пенсії з 01.10.2017 року ОСОБА_1 та перерахунку страхового стажу; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.10.2017 року, обрахувавши її розмір за показниками середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, як середній показник з 2014, 2015 та 2016 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, а тому, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Статтю 1 Закону України від 16.03.2000 року №1549-ІІІ «Про державні нагороди України» (далі також Закон №1549-ІІІ) встановлено, що державні нагороди України (далі також - державні нагороди) є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною.

Відповідно до статті 3 Закону №1549-ІІІ Державними нагородами є: звання Герой України; орден; медаль; відзнака "Іменна вогнепальна зброя"; почесне звання України; Державна премія України; президентська відзнака.

Статтю 7 Закону №1549-ІІІ визначено, що в Україні встановлюються такі ордени:

-орден Свободи - для відзначення видатних та особливих заслуг громадян в утвердженні суверенітету та незалежності України, консолідації українського суспільства, розвитку демократії, соціально-економічних та політичних реформ, відстоювання конституційних прав і свобод людини і громадянина;

-орден князя Ярослава Мудрого I, II, III, IV, V ступеня - для нагородження громадян за видатні заслуги перед Україною в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров`я, за визначні благодійницьку, гуманістичну та громадську діяльність;

-орден "За заслуги" I, II, III ступеня - для відзначення видатних заслуг громадян в економічній, науковій, соціально-культурній, військовій, державній, громадській та інших сферах суспільної діяльності;

-орден Богдана Хмельницького I, II, III ступеня - для нагородження громадян України за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України;

-орден Героїв Небесної Сотні - для відзначення осіб за громадянську мужність, патріотизм, відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, активну благодійну, гуманістичну, громадську діяльність в Україні, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), інших подій, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України;

-орден "За мужність" I, II, III ступеня - для відзначення військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та інших осіб за особисті мужність і героїзм, виявлені при рятуванні людей, матеріальних цінностей під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, у боротьбі зі злочинністю, а також в інших випадках при виконанні військового, службового, громадянського обов`язку в умовах, пов`язаних з ризиком для життя;

-орден княгині Ольги I, II, III ступеня - для відзначення жінок за визначні заслуги в державній, виробничій, громадській, науковій, освітянській, культурній, благодійницькій та інших сферах суспільної діяльності, вихованні дітей у сім`ї;

-орден Данила Галицького - для нагородження військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також державних службовців за значний особистий внесок у розбудову України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу;

- орден "За доблесну шахтарську працю" I, II, III ступеня.

Згідно зі статтею 15 Закону 1549-ІІІ особи, нагороджені державними нагородами, користуються пільгами, передбаченими законами України.

Як встановлено з матеріалів адміністративної справи, Указом Президента України від 05.12.2017 року №405-15т/2017 ОСОБА_1 нагороджено орденом Данила Галицького.

Таким чином, ОСОБА_1 має право користуватися пільгами, передбаченими законами України.

Разом з тим, встановлення громадянам, які мають значні заслуги у сфері державної, громадської або господарської діяльності, досягнення у галузі науки, культури, освіти, охорони здоров`я, фізичної культури і спорту тощо, пенсій за особливі заслуги перед Україною передбачено Законом України від 01.06.2000 року №1767-ІІІ «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» (далі також Закон №1767-ІІІ), відповідно до пунктів 1 8 частини першої статті 1 якого, пенсії за особливі заслуги перед Україною (далі - пенсії за особливі заслуги) встановлюються громадянам України: Героям України, особам, нагородженим орденом Героїв Небесної Сотні, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, особам, нагородженим орденом Леніна, орденом Слави трьох ступенів, орденом Трудової Слави трьох ступенів, чотирма і більше медалями "За відвагу", чотирма і більше орденами України та колишнього Союзу РСР, повним кавалерам ордена "За службу Родине в Вооруженных Силах СССР", особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР "народний"; ветеранам війни, нагородженим за бойові дії орденом, медаллю "За відвагу" або медаллю Ушакова, незалежно від часу нагородження; видатним спортсменам - переможцям Олімпійських та Паралімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих, чемпіонам і рекордсменам світу та Європи; космонавтам, які здійснили політ у космос, членам льотно-випробувальних екіпажів літаків; народним депутатам України, депутатам колишніх Союзу РСР та Української РСР, членам Кабінету Міністрів України та Уряду колишньої Української РСР; особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР "заслужений", почесним званням України "Мати-героїня", державними преміями України, колишніх Союзу РСР та Української РСР, нагородженим одним із орденів України або колишнього Союзу РСР, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР або Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, а також особам, яким до 1 січня 1992 року було встановлено персональні пенсії союзного чи республіканського значення; депутатам - всього чотирьох і більше скликань Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, районних, районних у містах, міських рад міст обласного значення в Україні та в колишній Українській РСР; матерям, які народили п`ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку. Якщо у разі смерті матері або позбавлення її батьківських прав виховання дітей до зазначеного віку здійснювалося батьком, право на пенсію за особливі заслуги надається батьку. При цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку.

Згідно з частиною п`ятою Закону №1767-ІІІ пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у таких розмірах прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність:

від 35 до 40 відсотків - особам, зазначеним у пунктах 1 і 8 статті 1 цього Закону;

від 25 до 35 відсотків - особам, зазначеним у пунктах 2 - 5 статті 1 цього Закону;

від 20 до 25 відсотків - особам, зазначеним у пунктах 6 і 7 статті 1 цього Закону.

Розмір надбавки визначається згідно із схемою визначення розмірів надбавок залежно від заслуг перед Україною, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. У разі якщо особа одночасно має право на надбавку з кількох підстав, передбачених статтею 1 цього Закону, встановлюється надбавка, що є більшою у максимальному розмірі.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.12.2017 року №2054 затверджено Схеми визначення розмірів надбавок до пенсії, на яку має право особа згідно із законом, залежно від заслуг перед Україною відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною».

Розмір надбавки визначається у відсотках прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність. Встановлюється в наступних розмірах:

Героям України; Героям Радянського Союзу; Героям Соціалістичної Праці; Героям Небесної Сотні; матерям, які народили 10 і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку - 40%;

Ветеранам війни, нагородженим у період бойових дій одним бойовим орденом, двома медалями «За відвагу» чи Ушакова; одноразовим переможцям Олімпійських, Паралімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих; багаторазовим чемпіонам світу; рекордсменам світу - 34%;

Особам, відзначені державними преміями України, колишніх Союзу РСР та Української РСР; особам, нагородженим орденом України або колишнього Союзу РСР; особам, яким до 01 січня 1992 року було встановлено персональні пенсії союзного значення - 23%;

Особам, нагородженим одним орденом Трудової Слави; одним бойовим орденом не у період бойових дій; депутатам чотирьох і більше скликань міських рад міст обласного підпорядкування - 21%.

Враховуючи викладене, позивачу правомірно враховано надбавку в розмірі 23% від прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб, оскільки його нагороджено орденом України, а саме, орденом Данила Галицького, яким нагороджуються військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також державних службовців за значний особистий внесок у розбудову України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу.

Разом з тим, посилання позивача на те, що належною надбавкою є 34% від прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб, для Ветеранів війни, нагородженим у період бойових дій одним бойовим орденом, двома медалями «За відвагу» чи Ушакова; одноразовим переможцям Олімпійських, Паралімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих; багаторазовим чемпіонам світу; рекордсменам світу, не обґрунтовано, оскільки, орден Данила Галицького, яким нагороджено позивача, не є «бойовим орденом», крім того, чинним законодавством України взагалі не передбачено терміну «бойовий орден».

Отже, враховуючи вищевикладене, судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 пенсію за особливі заслуги перед Україною у розмірі 34% від прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб з 05.12.2017 року.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.02.2017 року, обрахувавши її розмір з урахуванням страхового стажу 36 років 7 місяців 27 днів та 01.10.2017 року, обрахувавши її розмір з урахуванням страхового стражу 37 років 3 місяці 27 днів, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 року №22-11 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Постанова).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І вищезазначеної Постанови заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

Крім іншого, до заяви про призначення пенсії додається документ про підтвердження страхового стажу заявника.

Як встановлено з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.06.2018 №27929/02/Г-1613 пенсію позивача обчислено з урахуванням страхового стажу 35 років 3 місяці 2 дні та заробітної плати, визначеної за період роботи з 01.09.2000 року по 30.04.2005 року, з 01.08.2005 року по 31.01.2006 року, з 01.08.2006 року по 29.02.2008 року, з 01.10.2010 року по 21.10.2010 року, з 01.11.2010 року по 31.03.2013 року та з 01.12.2013 року по 31.07.2017 року.

Однак, позивач просить суд здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком обрахувавши її розмір з урахуванням страхового стажу 36 років 7 місяців 27 днів та з 01.10.2017 року обрахувавши її розмір з урахуванням страхового стажу 37 років 3 місяці 27 днів, посилаючись на довідку №222/7/1755 від 16.11.2018 року, видану Міністерством оборони України.

Разом з тим, як зазначено відповідачем у відзиві на позов, позивач з даною Довідкою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не звертався, отже, відповідачем не порушено право позивача на перерахунок пенсії згідно з довідкою від 16.11.2018 року №222/7/1755.

Статтею 10 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення ( із змінами і доповненнями) пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року № 1380/5, дискреційні повноваження сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Отже, суд позбавлений можливості зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.02.2017 року, обрахувавши її розмір з урахуванням страхового стажу 36 років 7 місяців 27 днів та 01.10.2017 року, обрахувавши її розмір з урахуванням страхового стражу 37 років 3 місяці 27 днів, оскільки доказів звернення позивача та його роботодавця до відповідача із відповідною Довідкою суду не подано, рішення щодо цієї Довідки відповідачем не приймалося, а тому суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З огляду на вищезазначене, в цій частині позовних вимог суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи позивача та відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 134, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.

Згідно частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Повне рішення складено 30.08.2019 року.

Суддя Л.О. Маруліна