ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2019 року

Сєвєродонецьк

Справа № 360/3190/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Лисичанської міської ради Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Лисичанської міської ради Луганської області (далі - відповідач), в якій позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 31 липня 2019 року б/н (арк. спр. 24-26) просить:

- визнати протиправними дії Лисичанської міської ради Луганської області, які полягають у відмові в задоволенні запитів на інформацію від 11 червня 2019 року, від 20 червня 2019 року, від 26 червня 2019 року та від 08 липня 2019 року;

- зобов`язати Лисичанську міську раду Луганської області надати такі копії документів: договір від 12 квітня 2019 року № 43 (з додатковими угодами), укладений з адвокатом Бондарєвою В.В., акти приймання-передачі виконаних робіт за квітень-червень 2019 року до договору від 12 квітня 2019 року № 43 та інформацію щодо фактично здійснених оплат за договором від 12 квітня 2019 року № 43.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що нею 11 червня 2019 року на ім`я Лисичанського міського голови Шиліна С.І. направлено запит на інформацію, відповідно до якого позивач просила надати копію договору від 12 квітня 2019 року № 43 (з додатковими угодами), укладеного з адвокатом Бондарєвою В.В., акти приймання-передачі виконаних робіт за квітень-червень 2019 року до договору від 12 квітня 2019 року № 43 та інформацію щодо фактично здійснених оплат за договором від 12 квітня 2019 року № 43. 19 червня 2019 року позивач отримала відповідь за підписом керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Лисичанської міської ради Савченко О.О. про відмову в задоволенні запиту у зв`язку з недотриманням вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 та частиною першою статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме через відсутність у запиті ім`я запитувача.

20 червня 2019 року позивачем вдруге зроблено запит на інформацію з вимогою отримання тих самих копій документів та інформації. 25 червня 2019 року за підписом Лисичанського міського голови позивач отримала відповідь, відповідно до якої їй знов відмовлено в задоволенні запиту з підстав недотримання вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 та частиною першою статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме через відсутність повної адреси у розумінні Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

26 червня 2019 року позивачем втретє зроблено запит на інформацію з вимогою надати ті ж самі документи та інформацію, що й у попередніх двох запитах. 03 липня 2019 року позивач отримала відповідь за підписом керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Савченко О.О. про відмову в задоволенні запиту у зв`язку з недотриманням вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 та частиною першою статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме відсутність будинку, зазначеного в запиті.

08 липня 2019 року позивачем вчетверте зроблено запит на отримання тієї ж інформації, але відповідно до відповіді від 12 липня 2019 року позивачу знов відмовлено в наданні доступу до публічної інформації. В обґрунтування відмови відповідач посилається на статтю 19 Конституції України, частину другу статті 2, пункт 1 частини першої статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації", статтю 14 Закону України "Про захист персональних даних".

З посиланням на положення статті 19 Конституції України, статей 1, 3, 5, 12, 13, 19, 22, 24 Закону України "Про доступ на публічну інформацію", позивач вважає дії посадових осіб відповідача такими, що грубо порушують її права на доступ до публічної інформації, та просить позовні вимоги задовольнити.

Лисичанська міська рада Луганській області позов не визнала, про що 20 серпня 2019 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 43636/2019 подало відзив на позовну заяву від 16 серпня 2019 року б/н, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 75-78). Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив таке.

Правовідносини щодо надання доступу до інформації в Україні регулюються нормами Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VІ) та іншими актами законодавства.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 Закону № 2939-VІ запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Позивач під час подання запитів на інформацію та на час розгляду справи судом обіймає посаду начальника відділу юридичної та кадрової роботи Лисичанської міської ради, тобто є посадовою особою органу місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 «Загальні положення» Положення про відділ юридичної та кадрової роботи Лисичанської міської ради, затвердженого рішенням Лисичанської міської ради Луганської області від 23 жовтня 2014 року № 73/1188 (далі - Положення), відділ є самостійним структурним підрозділом Лисичанської міської ради, а згідно з підпунктом 3.1.8 пункту 3.1 розділу 3 «Функції» Положення відділ отримує в установленому порядку від посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів міської ради необхідну інформацію з питань, що належать до компетенції відділу, а також отримання документів, довідок, розрахунків, інших відомостей та матеріалів, необхідні для виконання обов`язків, покладених на відділ. Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 «Права» Положення відділ має право одержувати у встановленому порядку від відповідних посадових осіб виконавчих органів міської ради документи, інформацію, інші матеріали необхідні для виконання покладених на відділ функцій. Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 розділу 3 «Функції» Положення відділ організує представлення інтересів в судах.

Згідно з пунктом 3.2 розділу 3 «Права» Посадової інструкції начальника відділу юридичної та кадрової роботи Лисичанської міської ради, затвердженої секретарем міської ради 10 листопада 2014 року, з якою позивача ознайомлено 10 листопада 2014 року, начальник відділу має право одержувати в установленому порядку від посадових осіб виконавчих органів міської ради, підприємств, установ і організацій, що належать до комунальної власності, документи, довідки, інші матеріали, необхідні для виконання своїх обов`язків.

У інформаційних запитах позивач просить надати завірені копії договору про надання юридичних послуг від 12 квітня 2019 року № 43 (з додатковими угодами), укладеного Лисичанською міською радою Луганської області з адвокатом Бондаревою В.В. на представництво інтересів міської ради в судах і перед третіми особами, копії актів приймання-передачі виконаних робіт за квітень-червень 2019 року до договору та інформацію щодо фактично здійснених оплат за договором. Тобто, договір від 12 квітня 2019 року № 43 є документом, що належить до компетенції відділу юридичної та кадрової роботи Лисичанської міської ради, доступ до якого врегульовано наведеними Положенням про відділ юридичної та кадрової роботи Лисичанської міської ради та Посадовою інструкцією начальника відділу юридичної та кадрової роботи Лисичанської міської ради.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2939-VІ цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

У підпункті 3.1 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначається, що судам потрібно мати на увазі, що Закон № 2939-VІ передбачає два види інформаційних відносин, на які його положення не поширюються: відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій та відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Отже, позивач є посадовою особою органу місцевого самоврядування, а тому не є запитувачем публічної інформації згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 Закону № 2939-VІ, а доступ до запитуваних позивачем документів врегульовано Положенням про відділ юридичної та кадрової роботи Лисичанської міської ради та Посадовою інструкцією начальника відділу юридичної та кадрової роботи Лисичанської міської ради. Саме про це, зокрема, зазначалося у кожній відповіді на інформаційні запити позивача. Аргументи позивача про те, що у тексті запитів вона вказує, що звертається до міської ради як фізична особа, а не як суб`єкт владних повноважень, так само як і перебування позивача у відпустці з 20 червня 2019 року по 30 червня 2019 року, не позбавляють її статусу посадової особи органу місцевого самоврядування відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Твердження позивача про те, що Закон № 2939-VI визначає поняття «суб`єкт владних повноважень», яке не охоплює посадових осіб органів місцевого самоврядування, є хибним, оскільки у підпункті 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ наведене визначення розпорядників інформації, серед яких є суб`єкти владних повноважень як органи державної влади. Тобто, тільки для цілей Закону № 2939-VІ посадові особи органів місцевого самоврядування не є розпорядниками інформації.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 23 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (арк. спр. 20-21).

Ухвалою від 02 серпня 2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішив розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулась до Лисичанської міської ради з запитами на отримання публічної інформації від 11 червня 2019 року, 20 червня 2019 року, 26 червня 2019 року та 08 липня 2019 року, в яких просила надати копію договору від 12 квітня 2019 року № 43 (з додатковими угодами), укладеного з адвокатом Бондарєвою В.В., копію актів приймання-передачі виконаних робіт за квітень-червень 2019 року до договору від 12 квітня 2019 року № 43 та інформацію щодо фактично здійснених оплат за договором від 12 квітня 2019 року № 43 (арк. спр. 29, 31, 33, 35).

Листами від 19 червня 2019 року № 63/01-28, від 25 червня 2019 року № 67/01-28, від 03 липня 2019 року № 69/01-28 та від 12 липня 2019 року № 77/01-28 Лисичанська міська рада Луганської області, з посиланням на статтю 19 Конституції України, пункт 1 частини першої статті 12, пункт 4 частини першої статті 22 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», відмовила позивачу у наданні доступу до запитуваної інформації, через недотримання вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону (арк. спр. 30, 32, 34, 36).

Недотримання вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», полягало в такому: у першому запиті не зазначено ім`я запитувача і запитувачами можуть бути фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; у другому та третьому запиті не зазначено поштову адресу запитувача, яка відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, включає найменування вулиці (проспекту, бульвару, провулку) , номер будинку, квартири; найменування населеного пункту, району, області; поштовий індекс; країну призначення, і запитувачами можуть бути фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; четвертий запит подано як посадовою особою органів місцевого самоврядування, а суб`єкти владних повноважень не можуть бути запитувачами публічної інформації.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 Закону № 2939-VI).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2939-VI цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI встановлені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації. Так, право на доступ до публічної інформації гарантується:

обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1);

визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє (пункт 2);

максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації (пункт 3);

доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством (пункт 4);

здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації (пункт 5);

юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації (пункт 6).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація (частина перша статті 6 Закону № 2939-VI).

Частиною п`ятою статті 6 Закону № 2939-VI встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно з частинами першою, другою статті 16 Закону № 2939-VI розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом. Запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.

Відповідно до частин першої-третьої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що находиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Частиною четвертою статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що письмовий запит подається в довільній формі.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити: ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Суд зазначає, що вимога зазначати у запиті ім`я (найменування) запитувача є для розпорядника інформативною та не впливає на умови виконання ним вимог Закону. Обов`язок розпорядника надати інформацію (документи) на запит не змінюється залежно від особи запитувача та зазначення у запиті його імені, якщо підстави для обмеження доступу до такої інформації відсутні (стаття 19 Закону № 2939-VI).

Контактна інформація (поштова адреса чи адреса електронної пошти, а також номер засобу зв`язку) необхідна для того, щоб розпорядник інформації мав змогу надіслати запитувачу відповідь на актуальну адресу, а також для зворотного зв`язку із запитувачем (наприклад, для уточнення запитуваної інформації, повідомлення про відправлення відповіді тощо).

Якщо у запиті вказано контактну інформацію, якої достатньо для належного виконання розпорядником свого обов`язку, а саме надання відповіді на запит, то встановлення особи запитувача не має суттєвого значення для прийняття розпорядником рішення про надання інформації.

При вирішенні питання щодо того, чи надавати інформацію у відповідь на запит, будь-який розпорядник інформації повинен акцентувати увагу не на особі запитувача чи обставинах його життя, а виходити з того, що така інформація розкривається необмеженому колу осіб.

Більше того, законодавством у сфері доступу до публічної інформації не передбачено обов`язку розпорядника інформації ідентифікувати особу запитувача. Тобто запитувачу не потрібно додавати до запиту документи, що посвідчують особу (копію паспорта, ідентифікаційного коду), а розпорядник інформації не здійснює жодних дій з перевірки особи запитувача, наприклад звірення підпису із зразком, надсилання уточнюючих запитань тощо. Тобто запитувач може вказати будь-яке прізвище, ім`я, по батькові, і розпорядник не може і не повинен його перевіряти.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату відмови; мотивовану підставу відмови; порядок оскарження відмови; підпис. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі (частини четверта, п`ята статті 22 Закону № 2939-VI).

Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити відмову в задоволенні запиту на інформацію (пункт 1 частини другої статті 23 Закону № 2939-VI).

Пунктами 1-3 частини першої статті 24 Закону № 2939-VI закріплено, що відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 2939-VI оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Із запитів на отримання публічної інформації від 11 червня 2019 року, 20 червня 2019 року, 26 червня 2019 року та 08 липня 2019 року судом встановлено, що до Лисичанської міської ради ОСОБА_1 . звернулась як фізична особа, а не як посадова особа органів місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх функцій. Отже, посилання відповідача на те, що позивач у межах спірних правовідносин зверталась як суб`єкт владних повноважень при здійсненні ним своїх функцій є безпідставними та необґрунтованими.

Той факт, що ОСОБА_1 як на момент звернення із запитами на отримання публічної інформації, так і на час судового розгляду справи працює у Лисичанській міській раді Луганської області на посаді начальника відділу юридичної та кадрової роботи, не позбавляє позивача як фізичну особу права на доступ до публічної інформації.

Запити ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 11 червня 2019 року, 20 червня 2019 року, 26 червня 2019 року та 08 липня 2019 року відповідають вимогам частини п`ятої статті 19 Закону № 2939-VI та містять ім`я запитувача ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ), поштову адресу ( АДРЕСА_1; АДРЕСА_1), загальний опис інформації та вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит (копії документів: договір від 12 квітня 2019 року № 43 (з додатковими угодами), укладений з адвокатом Бондарєвою В.В., акти приймання-передачі виконаних робіт за квітень-червень 2019 року до договору від 12 квітня 2019 року № 43 та інформацію щодо фактично здійснених оплат за договором від 12 квітня 2019 року № 43); підпис ОСОБА_1 і дату (11 червня 2019 року, 20 червня 2019 року, 26 червня 2019 року та 08 липня 2019 року).

Суд зазначає, що у запитах на отримання публічної інформації від 11 червня 2019 року, 20 червня 2019 року, 26 червня 2019 року та 08 липня 2019 року позивачем вказано контактну інформацію, якої достатньо для належного виконання розпорядником свого обов`язку щодо надання відповіді на запит на інформацію.

Отже, Лисичанська міська рада Луганської області безпідставно відмовила ОСОБА_1 у задоволенні запитів на інформацію, що свідчить про наявність підстав для зобов`язання відповідача надати позивачу запитувану інформацію в порядку, визначеному Законом № 2939-VI.

Таким чином, позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, позов належить задовольнити повністю, лише зі словесним коригуванням обраного позивачем способу судового захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

визнати протиправною викладену в листах від 19 червня 2019 року № 63/01-28, від 25 червня 2019 року № 67/01-28, від 03 липня 2019 року № 69/01-28 та від 12 липня 2019 року № 77/01-28 відмову Лисичанської міської ради Луганської області у задоволенні запитів ОСОБА_1 на інформацію від 11 червня 2019 року, від 20 червня 2019 року, від 26 червня 2019 року та від 08 липня 2019 року;

зобов`язати Лисичанську міську раду Луганської області в порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації», надати ОСОБА_1 запитувану інформацію - копії договору від 12 квітня 2019 року № 43 (з додатковими угодами), укладеного з адвокатом Бондарєвою В.В., копії актів приймання-передачі виконаних робіт за квітень-червень 2019 року до договору від 12 квітня 2019 року № 43 та інформацію щодо фактично здійснених оплат за договором від 12 квітня 2019 року № 43.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа мала сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн, що підтверджено квитанцією від 17 липня 2019 року № 70.

З огляду на те, що заявлені позовні вимоги носять немайновий характер і вони є однією вимогою, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Лисичанської міської ради Луганської області (ідентифікаційний код 26522196, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. М. Грушевського, буд. 7) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною викладену в листах від 19 червня 2019 року № 63/01-28, від 25 червня 2019 року № 67/01-28, від 03 липня 2019 року № 69/01-28 та від 12 липня 2019 року № 77/01-28 відмову Лисичанської міської ради Луганської області у задоволенні запитів ОСОБА_1 на інформацію від 11 червня 2019 року, від 20 червня 2019 року, від 26 червня 2019 року та від 08 липня 2019 року.

Зобов`язати Лисичанську міську раду Луганської області (ідентифікаційний код 26522196, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. М. Грушевського, буд. 7) в порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації», надати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) запитувану інформацію - копії договору від 12 квітня 2019 року № 43 (з додатковими угодами), укладеного з адвокатом Бондарєвою В.В., копії актів приймання-передачі виконаних робіт за квітень-червень 2019 року до договору від 12 квітня 2019 року № 43 та інформацію щодо фактично здійснених оплат за договором від 12 квітня 2019 року № 43.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лисичанської міської ради Луганської області (ідентифікаційний код 26522196, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. М. Грушевського, буд. 7) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Т.І. Чернявська