КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 серпня 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи № 2610/19593/2012
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11748/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.,
при секретарі судового засідання - Куркіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року, постановлену під головуванням судді Кондратенко О.О., по справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шатохіна Олександра Павловича, заінтересована особа: ОСОБА_1 , -
в с т а н о в и в :
У квітні 2019 року ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив:
- визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шатохіна О.П. при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 березня 2019 року по виконавчому провадженню №46803434;
- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шатохіна О.П. про повернення виконавчого документа стягувану від 26 березня 2019 року по виконавчому провадженню №46803434;
- зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шатохіна О.П. відновити виконавче провадження №46803434.
На обґрунтування скарги зазначено, що 05 вересня 2013 року Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист, по якому: в рахунок стягнення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Родовід Банк» за кредитним договором №28.4/СЖ-061.06.2 від 11 липня 2006 року у розмірі 814 595,94 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 07 серпня 2012 року 6 511 065,36 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій відповідним відділом державної виконавчої служби.
26 березня 2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шатохіним О.П. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Вказував, що державним виконавцем не здійснені всі можливі заходи щодо виконання рішення суду по виконавчому провадженню №46803434. Крім того, стягувач не подав до державного виконавця заяви в порядку п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 1-17).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року скаргу ПАТ «Родовід Банк» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві Шатохіна О.П., заінтересована особа: ОСОБА_1 залишено без задоволення (а.с. 169-172).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 19 липня 2019 року уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію АТ «Родовід Банк» - Шевченко А.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити скаргу у повному обсязі, розглянути справу без участі представника Банку (а.с. 174-200).
В апеляційній скарзі зазначив, що державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи те, що у квартирі, яка підлягає примусовій реалізації на виконання рішення суду зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_3 , 2014 року народження, а орган опіки та піклування не надав дозвіл на відчуження квартири. Вказував, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_4 , крім того ОСОБА_4 зареєстрована у спірній квартирі без згоди іпотекодержателя ПАТ «Родовід Банк». Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.
У судовому засіданні ПАТ «Родовід Банк» - Ставничий Н.В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші особи в судове засідання не з`явилися, проте, були сповіщені належним чином, про що у справі наявні докази (а.с. 209-215).
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності її вимог.
Колегія суддів погодилась з такими висновками суду виходячи з наступного.
З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 вересня 2013 року Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист за яким: в рахунок стягнення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Родовід Банк» за кредитним договором №28.4/СЖ-061.06.2 від 11 липня 2006 року у розмірі 814 595,94 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 07 серпня 2012 року 6 511 065,36 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій відповідним відділом державної виконавчої служби (а.с. 33-34).
З копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 11 березня 2015 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бялим М.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №46803434 по виконанню виконавчого листа №2610/19593/2012, виданого 05 вересня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва (а.с. 37-38).
У відповідь на запити державного виконавця Київською міською державною адміністрацією надано відповідь №9884 (И-2015) від 03 серпня 2015 року та Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надано відповідь №15907 (И-2016) від 16 грудня 2016 року, з яких вбачається, що АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 (а.с. 40-41, 53-54).
Згідно з заявою від 11 липня 2006 року, завіреною нотаріусом КМНО Лакусті С.І., ОСОБА_1 . стверджувала, що малолітні та/або неповнолітні особи у АДРЕСА_1 на реєстраційному обліку не перебувають (а.с. 69).
Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація у відповідь на запит державного виконавця надала відповідь №109/05/50-8876 від 25 вересня 2018 року щодо інформації про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , до якого долучила витяг з Реєстру територіальної громади міста Києва (а.с. 118).
Згідно з вказаним витягом з Реєстру територіальної громади міста Києва станом на 24 вересня 2018 року у АДРЕСА_1 зареєстровано десять осіб, серед яких малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 119).
31 жовтня 2018 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шатохін О.П. звернувся до Служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації з запитом на отримання дозволу на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_2 , так як, право користування квартирою має малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 120-121).
Листом №109/05/40-10531 від 16 листопада 2018 року Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», держава охороняє та захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Не припустимо зменшення або обмеження прав та охоронюваних законом інтересів дітей, при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Враховуючи вищевикладене та з метою захисту житлових прав малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації згоду на примусову реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де правом користування наділена малолітня дитина ОСОБА_3 не надає (а.с. 127).
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шатохіним О.П. від 26 березня 2019 року накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , а саме на квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 151-152).
26 березня 2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шатохіним О.П. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно з п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 164-165).
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Так, відповідно до п. 28 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Враховуючи те, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шатохіним О.П. було встановлено, що у квартирі, яка є предметом іпотеки та підлягає реалізації, зареєстроване місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , державний виконавець на виконання вимог закону та Інструкції з організації примусового виконання рішень звернувся до органів опіки та піклування за дозволом на реалізацію нерухомого майна. Отримавши відмову органу опіки та піклування у наданні такого дозволу, державний виконавець на виконання п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», п. 28 Інструкції з організації примусового виконання рішень за відсутності іншого майна боржника повернув виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої законодавством.
Доводи апеляційної скарги, що малолітня ОСОБА_4 зареєстрована у спірній квартирі без згоди іпотекодержателя ПАТ «Родовід Банк» не стосуються і виходять за межі предмету даного спору, оскільки розглядається скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця.
Обґрунтованість відмови Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надати державному виконавцю попередній дозвіл на реалізацію предмету іпотеки не є предметом доказування у цій справі, а доказів оспорювання такої відмови органу опіки та піклування в іншому провадженні, стягувач не надав.
Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Однак, докази, які б слугували підставою державному виконавцю для звернення до суду з поданням про оголошення розшуку боржника були відсутні.
Колегія судді звертає увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону.
Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Таким чином, зважаючи на те, що державний виконавець при поверненні виконавчого документа стягувачу діяв у межах та на виконання норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги, які зведені до тлумачення законодавства, на правильність висновків суду першої інстанції щодо дій державного виконавця у випадку звернення стягнення на майно, право користування яким мають неповнолітні дії, не впливають.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, суд -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 29 серпня 2019 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
Д.Р. Гаращенко
