РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 серпня 2019 року

м. Рівне

№817/776/14

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ПРОДТРЕЙД.КОМ" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «ПРОДТРЕЙД.КОМ», (далі - позивач), з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000871544 від 22 листопада 2013 року; № 0000241501 від 28 лютого 2014 року. В обґрунтування позову, зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об`єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог. Свої заперечення мотивує тим, що під час проведення перевірки позивача, був встановлений факт включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум, що, у тому числі, вплинуло і на суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість, по господарським операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг, які не пов`язані з господарською діяльністю позивача. Вказує, що податковим органом правомірно були прийняті податкові повідомлення-рішення. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач відповідь на відзив не подав.

Позовна заява надійшла до суду 17.03.2014.

18.03.2014 ухвалою суду позов залишений без руху.

26.03.2014 від позивача надійшла заява на усунення недоліків позову.

01.04.2014 ухвалами суду відкрито провадження у справі та закінчено підготовче провадження.

04.04.2014 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

12.04.2014 постановою суду позовні вимоги позивача задоволені повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному від 22.11.2013 року № 0000871544 та від 28.02.2014 року № 0000241501.

23.07.2014 ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду постанову суду від 12.04.2014 залишено без змін.

09.04.2019 постановою Верховного Суду, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

11.07.2019 справа надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду.

15.07.2019 ухвалою суду справу прийнято справу до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

29.07.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати підготовче зсідання відкладено.

12.08.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання відповідача щодо допущення правонаступництва: з Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області на правонаступника - Головне управління ДФС у Рівненській області.

12.08.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

28.08.2019 в судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, про причини неявки в судове засідання не повідомив. Заяви, клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.

В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

28.08.2019, ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати задоволено наведену вище заяву відповідача та постановлено розглянути дану справу у письмовому провадженні.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд враховує наступне.

Верховний Суд, скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанцій у своїй постанові зазначив: «… що під час розгляду справи, судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача про те, що документи бухгалтерської звітності позивача, не можуть самі по собі підтверджувати реальність та економічну доцільність господарських угод наслідки яких було враховано позивачем під час визначення його податкових зобов`язань.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 03.06.2013 між позивачем (Покупець) та ТОВ «ЄВРОХІМ» (Продавець) укладений договір купівлі-продажу продукції, за умовами якого Продавець виробляє та продає, а Покупець купує продукцію - біопаливо (паливні гранули, пелети, брикети, макуха технічна).

У липні 2013 року позивачем здійснено господарські операції із вказаним контрагентом на загальну суму 231 900 грн. ( ПДВ – 38 650 грн.), у вересні 2013 року - на загальну суму 234 416 грн. ( ПДВ – 39 069, 33 грн.).

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу, позивачем надано податкові та видаткові накладні.

При цьому, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що єдиним засновником, власником 100% установчого капіталу та керівником Підприємства є ОСОБА_1 , єдиним засновником, власником 100% установчого капіталу ТОВ «ЄВРОХІМ» та його керівником є ОСОБА_2 , які в розумінні пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, за інформацією ДПІ, є пов`язаними особами, мають родинні стосунки та проживають за однією адресою.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів реального руху товарів між ТОВ «ЄВРОХІМ» та Підприємством, а судами не з`ясовано обставини їх транспортування, зберігання, тощо, як і не з`ясовано наявність розумних економічних причин та ділової мети господарських операцій між вказаними суб`єктами господарювання.

За таких обставин судами зроблено передчасний та такий, що не ґрунтується на матеріалах справи висновок про те, що наданими позивачем доказами спростовуються висновки ДПІ, якими обґрунтовано прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не забезпечено повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи судам необхідно, у відповідності до положень частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вжити визначені законом заходи необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази в підтвердження їх доводів та заперечень, з`ясувати обставини за яких відбулись господарські операції між позивачем, ТОВ «ЄВРОХІМ» та іншими контрагентами, їх мету та економічну доцільність».

За приписами ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду, зокрема, першої інстанції при новому розгляді справи.

Як зазначено вище по тексту рішення, 15.07.2019 ухвалою суду прийнято адміністративну справу до провадження та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Водночас, вказаною ухвалою суду було запропоновано учасникам справи надати суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази, якими обґрунтовуються їхні вимоги та заперечення, в порядку статті 79 КАС України.

Також учасникам справи роз`яснено, що у випадку, якщо вони без поважних причин не нададуть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вони посилаються, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина п`ята статті 77 КАС України).

Згідно із змістом вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд звертає увагу, що позивач, на пропозицію суду надати додаткові докази, жодних додаткових доказів на спростування доводів відповідача суду не надав, ні в підготовче засідання, ні на розгляд справи по суті в судове засідання не прибув, що дає підстави суду стверджувати про відсутність у позивача зацікавленості у встановленні всіх обставин даного спору.

Разом з тим, суд зауважує, що за змістом ч. 1, п.1 ч.3 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, з врахуванням наведеного, суд вирішує справу на підставі наявних доказів у справі у відповідності до приписів ч. 5 ст. 77 КАС України та з урахуванням ч.1, п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача з 31.10.2013 року по 06.11.2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «ПРОДТРЕЙД.КОМ» з питань достовірності нарахування сум від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого до відшкодування на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за серпень, вересень 2013 року, за наслідками якої складений акт № 119/17-16-15-01/37131282 від 12.11.2013 року (т. 3 а. с. 102-109).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема: п. 198.3 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України при відображені ПП «ПРОДТРЕЙД.КОМ», яке виразилось у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2013 року у розмірі 64953грн, завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за вересень 2013 року на 144601грн та завищення суми від`ємного значення за вересень 2013 року на суму 127790грн; п.198.2 ст.198, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України: ПП «ПРОДТРЕЙД.КОМ» завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2013 року на 64953грн, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2013 року на суму 144601грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000871544 від 22 листопада 2013 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2013 року та вересень 2013 року у розмірі 210544грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 52636грн; № 0000881544 від 22 листопада 2013 року, про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 127790грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги, прийнятого Міністерством доходів і зборів України за № 3508/6/99-99-10-01-15 від 21 лютого 2014 року, скаргу задоволено частково, податкове повідомлення-рішення № 0000881544 від 22 листопада 2013 року було скасоване, а замість нього відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000241501 від 28 лютого 2014 року, яким зменшений розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року в сумі 127790грн (т.1 а.с.21).

Так, ПП «ПРОДТРЕЙД.КОМ» є платником податку на додану вартість з 01.07.2010 року, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100290703.

Основними видами господарської діяльності позивача, згідно КВЕД-2010, є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами.

Як свідчать матеріали справи (акт документальної позапланової виїзної перевірки від 12.11.2013року № 119/17-16-15-01/37131282), позивачем допущені порушення п.198.3, 200.4, 200.3 Податкового кодексу України, що призвели до завищення суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за серпень 2013 року на 64953грн, вересень 2013 року на суму 144601грн та завищено суму від`ємного значення по податку на додану вартість за вересень 2013 року на 127790грн.

Із змісту акту перевірки слідує, що ПП «ПРОДТРЕЙД.КОМ» у липні, серпні, вересні 2013 року здійснював продаж продукції - кавуни до Білорусії, Литви, Латвії, Польщі, пелети з деревини до Чехії, паливні пелети з насіння соняшника – до Польщі, за межі митних кордонів України.

Обсяг експортних операцій оподатковувався за нульовою ставкою відповідно до п.195.1.1 ст.195 розділу 5 Податкового кодексу України.

Також із акту перевірки вбачається, що посадовими особами контролюючого органу встановлено наявність відхилень по експортних операціях з інформацією про фактичне ввезення та вивезення товарів за межі митної території України, а саме відсутність наступних ВМД №204050001/2013/041932 від 06.08.2013 року, №204050001/2013/041933 від 06.08.2013 року. До перевірки представлено копії вищезазначених ВМД, для вияснення причини відсутності надіслано запит до Рівненської митниці 08.11.2013 року № 8359/17-16-15-01.

У перевіряємому періоді позивач мав господарські правовідносини із ТОВ «Єврохім», про що свідчить договір купівлі-продажу.

Відповідно до укладеного договору, постачальник ТОВ «Єврохім» реалізує для ПП «ПРОДТРЕЙД.КОМ» брикети паливні з деревини, кавун свіжий, макуху, гранули паливні з відходів соломи для спалювання.

Слід зазначити, що наведений договір підписаний директорами та скріплено печатками підприємств, де засновник та директор ПП «ПРОДТРЕЙД.КОМ» – ОСОБА_1 , має частку у статутному капіталі ПП «ПРОДТРЕЙД.КОМ» – 100 відсотків, а засновник ТОВ «Єврохім» – ОСОБА_2 , має частку у статутному капіталі ТОВ «Єврохім» – 100 відсотків – проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, у кожному із перевіряємих періодів, частка в податковому кредиті ТОВ «Єврохім» по вищезазначеному контрагенту становить 33-59%., а саме: у липні 2013 року – 38650,02грн (59%), у серпні 2013 року – 48424,92грн (33%). Розрахунки між контрагентами проводились у безготівковій формі.

В ході проведення перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем здійснено реалізацію 345,8тис.кг продукції на експорт у липні 2013 року та за серпень 2013 року - 862,7тис.кг продукції.

Також встановлений факт завищення ціни реалізації ТОВ «Єврохім» для ПП «ПРОДТРЕЙД.КОМ» кавунів – 1,56грн за 1кг з ПДВ, тоді як від ФГ «Вікторія» - 0,72грн за 1кг з ПДВ, від ФГ «Алмаз» - 1,10грн за 1кг з ПДВ, що вплинуло на формування від`ємного значення суми податку на додану вартість і як наслідок, на формування бюджетного відшкодування.

Відповідач стверджує, що господарські операції поставки товарів ПП «ПРОДТРЕЙД.КОМ» не підтверджуються реальним здійсненням операцій, оскільки відсутня достатня кількість трудових ресурсів виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності як експорту брикетів паливних з деревини (товарної позицій згідно УКТ ЗЕД 440103090), кавуна свіжого, макухи, гранули паливні з відходів соломи для спалювання. Також відповідач зазначає, що оскільки господарські операції здійснені між пов`язаними особами, то фактично продаж продукції позивач здійснював самому собі.

Суд погоджується із такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Згідно із п.14.1.159 ст.14 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль за платником податку;

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім`ї;

платники податку - учасники об`єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об`єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:

а) володіння безпосередньо або через пов`язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку;

б) вплив безпосередньо або через пов`язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання в результаті:

надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку;

обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб`єкті господарювання;

обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб`єктах господарювання;

надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Згідно із приписами пп. «б» п. 39.1 ст. 39 ПК України (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин), звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків операцій з пов`язаними особами.

В силу вимог п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пп. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 ПК України).

За змістом п. 200.2. ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

У відповідності до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За правилами п. 200.8 ст. 200 ПК України, до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Із змісту ст. 9 наведеного закону вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Аналіз наведених норм в їх сукупності свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено, що господарські операції позивача (як експортні, так і операції з пов`язаними особами), оформлені первинними бухгалтерськими документами, зокрема, контрактами, договорами поставки, купівлі-продажу, податковими, видатковими накладними, ВМД, банківськими виписками, актами здачі-прийняття робіт.

Однак, судом встановлено, що чисельність працівників у позивача складає 1 особа і це засновник та директор в одній особі - ОСОБА_1 , середня заробітна плата дорівнює «0».

В оборотно-сальдовій відомості за липень, серпень, вересень 2013 року відсутнє відображення рахунку 10 «Основні засоби» та рахунку 66 «Заробітна плата».

Суд наголошує, що ні під час перевірки, ні при розгляді справи у суді, позивачем не надано жодних доказів зберігання товару. Прикладом таких доказів можуть бути договори відповідального зберігання, договори оренди складських приміщень чи інших документів, що засвідчували б факт зберігання, руху ТМЦ.

Наведене дає підстави стверджувати, що у позивача відсутні виробничо-складські приміщення та інше майно, які економічно необхідні для виконання таких обсягів поставок, як 345,8тис.кг продукції на експорт у липні 2013 року та 862,7тис.кг у серпні 2013 року, з урахуванням виду товару.

Слід також зазначити, що позивачем не спростовано і тієї обставини, що перевіркою встановлено наявність відхилень по експортних операціях з Інформацією про фактичне ввезення та вивезення товарів за межі митної території України, а саме відсутність наступних ВМД №204050001/2013/041932 від 06.08.2013 року, №204050001/2013/041933 від 06.08.2013 року. Окрім вищезазначеного позивачем не спростований факт відхилення розрахованої суми на 843грн, у зв`язку з завищенням обсягів поставки. Доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено.

Також із долучених документів до матеріалів справи слідує, що 03.06.2013 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Єврохім» (Продавець) укладений договір купівлі-продажу продукції за умовами якого Продавець виробляє та продає, а Покупець купує продукцію – біопаливо (паливні гранули, пелети, брикети, макуха технічна).

У липні 2013 року позивачем здійснено господарські операції із вказаним контрагентом на загальну суму 231 900грн (ПДВ – 38 650грн), у вересні 2013 року на загальну суму 234 416грн (ПДВ – 39 069,33грн).

Разом з тим, на підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу, позивачем долучені лише податкові та видаткові накладні. Водночас матеріали справи не містять і позивачем не надано жодних доказів реального руху товарів від ТОВ «Єврохім» до ПП «ПРОДТРЕЙД.КОМ». Тобто позивачем не надані докази, які б підтверджували транспортування придбаного товару, його зберігання.

До того ж, як зазначено вище по тексту рішення, єдиним засновником, власником 100% установчого капіталу та керівником ПП «ПРОДТРЕЙД.КОМ» є ОСОБА_1 , єдиним засновником, власником 100% установчого капіталу ТОВ «Єврохім» та його керівником є ОСОБА_2 .

Із матеріалів справи вбачається, що вказані особи в розумінні пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, є пов`язаними особами та мають родинні стосунки, оскільки проживають за однією адресою.

Доказів зворотного позивачем на надано і судом не встановлено.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки господарські операції здійснені між пов`язаними особами, то фактично позивач продавав товар сам собі по завищених цінах, що вплинуло на формування від`ємного значення суми податку на додану вартість і як наслідок, на формування бюджетного відшкодування.

Суд зауважує, що документи бухгалтерської звітності позивача, не можуть самі по собі підтверджувати реальність та економічну доцільність господарських угод, наслідки яких було враховано позивачем під час визначення його податкових зобов`язань.

Неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку, свідчать про необґрунтованість податкової вигоди.

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами не підтверджується факт правомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, із подальшим включенням його розміру до податкових декларацій з податку на додану вартість (із врахуванням включення частини податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних за липень 2013 року до декларації за серпень 2013 року, а частини податкового кредиту з ПДВ, сформованого на підставі податкових накладних за серпень 2013 року до декларації вересня 2013 року): за липень 2013 року на суму 65943грн, за серпень 2013 року на суму 144601грн.

З урахуванням вище викладеного, твердження позивача щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень є безпідставними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних рішень підтверджено належними та допустимими доказами, тому позов задоволенню не належить.

Підстави для застосування положень статті 139 КАС України щодо відшкодування судових витрат позивачу у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ПРОДТРЕЙД.КОМ» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Рівненській області № 0000871544 від 22 листопада 2013 року, № 0000241501 від 28 лютого 2014 року, – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) Позивач – Приватне підприємство «ПРОДТРЕЙД.КОМ» (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 32, кв. 22; код ЄДРПОУ 37131282);

2) Відповідач – Головне управління ДФС у Рівненській області (33023, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217).

Повний текст рішення складений 30 серпня 2019 року.

Суддя Комшелюк Т.О.