ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" серпня 2019 р. справа № 300/1082/19
м. Івано-Франківськ
Івано -Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
за участю: секретаря судового засідання Вакун В.М.,
представника позивача - Закалюжної І .В. ,
представника відповідача - Голубки Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерджі" до Виконавчого комітету Болехівської міської ради, Болехівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Гріненерджі" звернулося до суду із позовом до виконавчого комітету Болехівської міської ради, Болехівської міської ради, відповідно до змісту якого просить визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Болехівської міської ради №11 від 22.02.2019 з моменту його прийняття, визнати затвердженим для ТОВ "Гріненерджі" тариф на виробництво та постачання теплової енергії для Болехівської центральної міської лікарні у розмірі 1957,91 грн. без ПДВ за 1 Гкал з 17.02.2019.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
08.07.2019 справу прийнято до провадження суддею Біньковською Н.В., про що винесено ухвалу.
Ухвалою суду від 26.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Гріненерджі" про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Виконавчим комітетом Болехівської міської ради протиправно, в порушення вимог Закону України «Про теплопостачання», без зазначення у рішенні про включення до складу тарифу ПДВ, з порушенням строків розгляду заяви та прийняття рішення, прийнято рішення №11 від 22.02.2019 яким затверджено для позивача тариф на виробництво і постачання теплової енергії для Болехівської центральної міської лікарні в сумі 1595,99 грн. за 1 Гкал., продовживши дію рішення від 31.10.2018 №104, розрахунок за яким включав таку складову як єдиний податок 5%. Зазначає, що рішення №11 від 22.02.2019 погіршує становище позивача, оскільки затверджений тариф є меншим ніж мінімальний тариф, який розраховується відповідно до Закону України «Про теплопостачання» та є для товариства збитковим. Позивач зазначає, що з урахуванням не дотримання відповідачем строків передбачених ст.20 Закону України «Про теплопостачання», вважається що для нього встановлено розмір тарифу у розмірі 1957,91 грн. без ПДВ за 1 Гкал для Болехівської центральної міської лікарні.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечив, вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки оскаржуване рішення №11 від 22.02.2019 прийнято у відповідності до вимог законодавства. Зазначає, що твердження позивача про порушення відповідачем при затвердженні вказаним рішенням тарифу норм Закону України «Про теплопостачання» є надуманими та необґрунтованими, оскільки у відповідності до ч.4 ст.20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію для суб`єктів господарювання, які здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення, встановлюються на рівні 90 % діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, тарифи встановлюються на рівні 90% середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідно категорії споживачів. Звертає увагу, що в наданому позивачем відповідачу розрахунку, збільшення тарифу на теплову енергію ґрунтується виключно на зміні вартості сировини, розрахунок вартості теплової енергії підігнано позивачем під середньозважений тариф на виробництво теплової енергії з використанням природного газу по Івано-Франківській області за IV квартал 2018 року. Вважає, що розглянувши лист позивача від 09.01.2019 №07/01, відповідно до поданого розрахунку планових витрат на послуги з теплопостачання, проаналізувавши ефективність використання наданих послуг з теплопостачання, враховуючи незабезпеченість теплового режиму (нестабільне забезпечення котельні дровами, в тому числі якість постачання дров (свіжозрубані з коліс), відповідач правомірно прийняв оскаржуване рішення. Звернув увагу, що поданий позивачем розрахунок не включає ПДВ, позивачем не було надано документу про підтвердження факту чи відомостей про платника податку на додатну вартість, а стосовно порушення 30-денного строку розгляду заяви та прийняття рішення, вказує на норми ч.3 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с.32).
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якому звернув увагу про визнання відповідачем того, що тариф на виробництво та постачання теплової енергії встановлюється на рівні 90% від середньозваженого тарифу на теплову енергію, що становить 1957,91 грн. /1 Гкал. Заперечує твердження відповідача щодо ґрунтування зміни вартості 1 Гкал тільки на зміні середньозваженого тарифу на виробництво теплової енергії, та не передбачення інших змін складових розрахунку в порівнянні з жовтнем 2018 року та січнем 2019 року, вказує, що збільшилася вартість сировини, витрати з операційної діяльності, вартість постачання теплової енергії. Зазначає, що жодним документом не передбачено обов`язку постачальника теплової енергії здійснювати закупівлю сировини в конкретного постачальника, і це питання є внутрішньою політикою. Вважає, що Закон України «Про теплопостачання» є спеціальним, і саме ним потрібно керуватись в частині дотримання строків розгляду заяви та прийняття рішення (а.с.51).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні стосовно задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов. Вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Додатково пояснив, що оскільки тариф для ТОВ "Гріненерджі" вже був попередньо встановлений, то підстав для встановлення тарифу на виробництво і постачання теплової енергії для Болехівської центральної міської лікарні на рівні 90% від середньозваженого тарифу на теплову енергію, не має. Вважає, що розрахунки подані позивачем у 2018 році та в 2019 році не відрізнялись, а збільшення закупівельної вартості сировини (дров) є надуманим. Зазначив, що оскільки позивачем до звернення не було додано економічного розрахунку тарифу, то твердження про встановлення відповідачем економічно необґрунтованого тарифу є безпідставними. Визначення в оскаржуваному рішенні тарифу відбулось із врахуванням права відповідача на здійснення контролю за використанням бюджетних коштів. Просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.
ТОВ "Гріненерджі" є суб`єктом господарювання, який здійснює виробництво та постачання теплової енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива для Болехівської центральної міської лікарні.
09.01.2019 ТОВ "Гріненерджі" звернулось до міського голови м.Болехів із заявою, відповідно до змісту якої просило розглянути та затвердити розрахунок тарифу (встановити тариф на теплову енергію) на виробництво та постачання теплової енергії ТОВ "Гріненерджі", яка надається для Болехівської центральної районної лікарні з врахуванням 9,0% рентабельності підприємства на рівні 1957,91 грн./1 Гкал без ПДВ з 01 січня 2019 року. Зазначено, що цей тариф відповідає середньозваженому тарифу, який розрахований у відповідності до ст.20 Закону України «Про теплопостачання». До заяви додано розрахунок планових витрат на послуги теплопостачання, та інші документи. Висловлено прохання затвердити середньозважений тариф в розмірі 1957,91 грн. за 1 Гкал без ПДВ (а.с.12).
У відповідності до поданого позивачем розрахунку планових витрат на послуги з теплопостачання на 1 квартал 2019 року для котельні Болехівської центральної міської лікарні, вартість 1 Гкал теплової енергії у розрахунку зазначено - 1957,91 грн. (а.с.13).
22.02.2019 рішенням Виконавчого комітету Болехівськї міської ради Івано-Франківської області №11 «Про затвердження тарифу на виробництво та постачання теплової енергії» затверджено для ТОВ "Гріненерджі" тариф на виробництво та постачання теплової енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива для Болехівської центральної міської лікарні у сумі 1595,99 грн./1 Гкал., продовживши дію рішення виконавчого комітету міської ради від 31.10.2018 №104 «Про затвердження тарифу на виробництво та постачання теплової енергії» до прийняття нового рішення виконавчим комітетом (а.с.11).
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їx посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень статей 2, 6, 10 та 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду відповідної територіальної одиниці та є правомочною розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до її відання.
Відповідно до статті 1, пунктів 1, 2 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчі органи рад - органи (виконавчі комітети, відділи, управління тощо), які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються міськими радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами і є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Згідно статті 13 Закону України «Про теплопостачання» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема: регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством; щоквартальне оприлюднення встановлених для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок); перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб`єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення. перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
Отже, встановлення (перегляд) в порядку і межах, визначених законом, тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок) відноситься до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Враховуючи зазначене, а також те, що Виконавчий комітет Болехівської міської ради є самостійною юридичною особою публічного права, позовні вимоги до Болехівської міської ради є безпідставними.
У відповідності до визначень частини 1 статті Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Згідно статті 6 Закону України „Про теплопостачання" державна політика у сфері теплопостачання формується на принципах, зокрема, державного управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання, формування цінової та тарифної політики, пріоритетного розвитку застосування технології комбінованого виробництва теплової та електричної енергії (когенерації) та використання альтернативних джерел енергії, нетрадиційних і поновлювальних джерел енергії.
Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» визначено загальні засади формування тарифів на теплову енергію.
Так, тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ч.1 цієї статті).
Тарифи на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів (ч.4 ст.20).
Тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб`єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії (ч.5 ст.20).
Середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії, опубліковані на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива, станом на 25 число останнього місяця кожного кварталу, використовуються суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для розрахунку тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії на наступний квартал (ч.10 ст.20).
Для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті (ч.11 ст.20).
Якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб`єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб`єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу (ч.12 ст.20).
На виконання статті 20 Закону України «Про теплопостачання» та відповідно до Порядку розрахунку середньозважених тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, її транспортування та постачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 № 679 Держенергоефективності, 26.12.2018 затверджено середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням газу, для потреб, зокрема, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, її транспортування та постачання у розмірі: 2166,31 грн./1 Гкал на теплову енергію без ПДВ для Івано-Франківської області; 78,49 грн./1 Гкал без ПДВ - на транспортування теплової енергії; 8,23 грн. /1 Гкал без ПДВ - на постачання теплової енергії. 25.09.2018 Держенергоефективності було затверджено середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, її транспортування та постачання у розмірі: 1765,43 грн./1 Гкал на теплову енергію без ПДВ для Івано-Франківської області; 68,39 грн./1 Гкал без ПДВ - на транспортування теплової енергії; 7,10 грн. /1 Гкал без ПДВ - на постачання теплової енергії.
Таким чином, розмір тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, визначається згідно частин 4, 5 статті 20 Закону України „Про теплопостачання". Тарифи на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів, а у разі відсутності встановленого для такого суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу - тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. Тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету визначаються для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про теплопостачання», і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб`єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів, а у разі відсутності для суб`єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії. Середньозважені тарифи використовуються суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії для розрахунку тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії на наступний квартал. Для встановлення таких тарифів суб`єкт господарювання подає органу, уповноваженому їх встановлювати, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини 4 та/або 5 статті 20 Закону України «Про теплопостачання». Розгляд заяви здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви.
Отже, твердження відповідача про відсутність підстав для встановлення тарифу на виробництво і постачання теплової енергії для Болехівської центральної міської лікарні на рівні 90% від середньозваженого тарифу на теплову енергію оскільки тариф для ТОВ "Гріненерджі" вже був попередньо встановлений, є безпідставними, так як стаття 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачає використання суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, середньозважених тарифів для розрахунку тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії на наступний квартал. Середньозважений тариф на теплову енергію, вироблену з використанням газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету станом на І квартал 2019 року становив 2166,31 грн./1 Гкал без ПДВ (90% - 1949,68 грн.), її транспортування 78,49 грн./1 Гкал без ПДВ, постачання теплової енергії - 8,23 грн. /1 Гкал без ПДВ. При цьому, середньозважені тарифи застосовуються тільки у разі відсутності встановленого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів, та/або тарифу на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.
Суду не надано доказів встановлення для позивача тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету (Болехівської центральної міської лікарні) та/або тарифу на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб цієї категорії споживачів. Про наявність такого встановленого тарифу не зазначено й в оскаржуваному рішенні.
Як слідує із змісту заяви ТОВ "Гріненерджі" від 09.01.2019 позивачем подано заяву про затвердження середньозваженого тарифу в розмірі 1957,91 грн. за 1 Гкал на виробництво теплової енергії. До заяви додано розрахунок планових витрат на послуги теплопостачання; діяльність підприємства, об`єм виробітку теплової енергії; розрахунок кількості сировини на потреби підприємства; розрахунок витрат електроенергії на виробництво теплової енергії; розрахунок витрат на оплату праці; розрахунок статті „адміністративні витрати"; розрахунок статті „загальновиробничі витрати". Тобто позивачем, із наданням відповідних розрахунків, фактично подано відповідачу заяву про затвердження тарифу, розрахованого відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про теплопостачання». Як зазначено позивачем у позовній заяві тариф в розмірі 1957,91 грн. складається із 1949,68 грн. тарифу на теплову енергію, що складає 90% від середньозваженого тарифу, та 8,23 грн. тарифу на постачання теплової енергії, що відповідає середньозваженому тарифу по Україні.
Відповідно до прийнятого за результатами розгляду вказаної заяви рішення №11 від 22.02.2019 Виконавчим комітетом Болехівської міської ради для позивача затверджено тариф на виробництво та постачання теплової енергії у сумі 1595,99 грн. за 1 Гкал. Як слідує із змісту цього рішення підставами для його прийняття стали аналіз ефективності використання наданих послуг з теплопостачання, врахування незабезпеченості теплового режиму (не стабільне забезпечення котельні дровами). При цьому будь-яких доказів обґрунтованості розрахунку і вартості 1 Гкал теплової енергії для ТОВ "Гріненерджі" саме 1595,99 грн. суду не надано, у рішенні не наведено. Тобто, тариф на виробництво і постачання теплової енергії оскаржуваним рішення встановлено не у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про теплопостачання».
Разом з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що законодавство розрізняє встановлення тарифу на теплову енергію та тарифу на виробництво теплової енергії - частини 4 і 5 статті 20 Закону України «Про теплопостачання». До матеріалів позовної заяви позивачем додано ліцензію на постачання теплової енергії, видану ТОВ "Гріненерджі" із терміном дії з 04.09.2013 по 03.09.2018, докази продовження дії ліцензії, або видачі нової ліцензії на постачання теплової енергії, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення №11 від 22.02.2019 про затвердження тарифу на виробництво та постачання теплової енергії прийнято відповідачем необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги про визнання його протиправним і скасування підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про визнання затвердженим для ТОВ "Гріненерджі" тарифу на виробництво та постачання теплової енергії для Болехівської центральної міської лікарні у розмірі 1957,91 грн. без ПДВ за 1 Гкал. з 17.02.2019, то така вимога не підлягає до задоволення, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо визнання встановленими розмірів тарифів, порядок встановлення яких чітко визначений Законом України «Про теплопостачання» і не потребує додаткового підтвердження.
Крім того розгляд адміністративним судом такої вимоги не передбачений Кодексом адміністративного судочинства України.
При цьому, суд погоджується із доводами позивача, що у відповідності до частини 12 статті 20 Закону України «Про теплопостачання», якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб`єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб`єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті та поданий у заяві.
Разом з цим, відповідно до частини 3 статті 15 Закону України „Про доступ до публічної інформації" проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Розпорядниками інформації для цілей Закону України „Про доступ до публічної інформації" визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (ч.1 ст.13 цього Закону).
Розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами. Розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти; акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності (п.1 ч.1 ст.14, п.2 ч.1 ст.15 Закону).
Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, заява позивача від 09.01.2019 за вих.№07/01 надійшла на адресу відповідача 17.01.2019, отже, останній день 30-денного строку припадає на 18.02.2019. Оскаржуване рішення №11 прийнято 22.02.2019, на 26 робочий день, з дня подання заяви.
Представник відповідача пояснив, що прийняти рішення у визначений статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» строк не виявилось можливим, оскільки згідно частини 3 статті 15 Закону України „Про доступ до публічної інформації" Виконавчий комітет Болехівської міської ради зобов`язаний був оприлюднити проект рішення за 20 робочих днів до дати його розгляду з метою прийняття, тому розгляд заяви внесено до порядку денного чергового засідання виконавчого комітету 22.02.2019.
За наведених норм права та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що прийняття відповідачем рішення із встановленням тарифів на теплову енергію після незначного спливу визначеного законодавством строку на розгляд заяви, за умови оприлюднення проекту оскаржуваного рішення, не позбавляє відповідача права встановлювати відповідний тариф у відповідності до вимог законодавства. При цьому, суд враховує, що подана позивачем зава не містила розрахунку тарифу відповідно до частини четвертої та/або п`ятої статті 20 Закону України «Про теплопостачання» - в заяві зазначено про розрахунок тариф на виробництво і постачання теплової енергії відповідно до розрахунків річного плану виробництва та відпуску теплової енергії бюджетним споживачам, розрахунків витрат технологічного палива, розрахунку витрат на оплату праці та інших витрат, з врахуванням 9,0% рентабельності підприємства, та зазначено, що такий тариф відповідає середньозваженому тарифу, розрахованому у відповідності до статті 20 Закону України «Про теплопостачання».
Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, встановлених в судовому засіданні обставин справи та наданих суду доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним і скасування рішення Виконавчого комітету Болехівської міської ради №11 від 22.02.2019 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ТОВ "Гріненерджі" від 09.01.2019 із врахуванням встановлених та викладених судом висновків у справі.
Згідно з приписами частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2305,20 грн., що становить 60% задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Болехівської міської ради №11 від 22.02.2019.
Зобов`язати Виконавчий комітет Болехівської міської ради повторно розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерджі" від 09 січня 2019 року щодо затвердження середньозваженого тарифу на виробництво та постачання теплової енергії, із врахуванням встановлених та викладених судом висновків у цій справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерджі" (код ЄДРПОУ 38285828, вул. Грушевського 52, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область,77701) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Болехівської міської ради (код ЄДРПОУ 41337190, пл. І.Франка 12, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77202) 2305,20 грн. (дві тисячі триста п`ять гривень 20 копійок) сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.
Рішення складене в повному обсязі 23.08.2019.
