ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

29 серпня 2019 року

м. Одеса

Справа № 916/1045/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Діброви Г.І., Лавриненко Л.В.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.,

без участі учасників справи, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» та Національного Банку України

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2018

про призначення експертизи та зупинення провадження, проголошену суддею Демешиним О.А. о 15.58 у м. Одесі, повний текст якої складено 06.09.2018,

у справі № 916/1045/18

за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджибей»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Національний банк України (далі - НБУ) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) «Гаджибей», в якому просив суд,

- в рахунок погашення заборгованості третьої особи перед позивачем в загальній сумі заборгованості 856 944 000, 00 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №95 від 06.10.2014, укладеним між НБУ та ТОВ «Гаджибей», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрованим в реєстрі за №4505, а саме - на земельну ділянку площею 8,0000 га, за кадастровим номером 5123781300 НОМЕР_1 01 НОМЕР_2 0770 з місцем розташування: Одеська область, АДРЕСА_1 район, АДРЕСА_2 сільська рада АДРЕСА_3 « АДРЕСА_4 », земельна ділянка № 21-24, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 468495651237, право власності на предмет іпотеки зареєстроване за іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номер запису про право власності:7214390;

- встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною 8 518 000,00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 127 770,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 02.10.2014 між НБУ та Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) Комерційний банк «Приватбанк» укладено кредитний договір №54 з укладанням у подальшому додаткових договорів до нього. В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06.10.2014 між НБУ та ТОВ «Гаджибей» укладено Іпотечний договір №95, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрований в реєстрі №4505 (із подальшими змінами внесеними додатковими договорами). З посиланням на норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку» позивач зазначає, що ПАТ Комерційний банк «Приватбанк», як позичальником, та ТОВ «Гаджибей», як іпотекодавцем, зобов`язання за кредитним договором не виконані, у зв`язку з чим НБУ звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Ухвалою суду від 5.06.2018 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ПАТ Комерційний банк «Приватбанк».

04.09.2018 ТОВ «Гаджибей» звернулось до суду першої інстанції з клопотанням про призначення судової оціночно-земельної експертизи, яке обґрунтовано тим, що із наявного у справі звіту про експертну грошову оцінку предмета іпотеки не вбачається безпосередньо дослідження оцінщиком об`єктів іпотеки. Посилання позивача на визначення в звіті в розділі Ідентифікація об`єкта оцінки про огляд земельної ділянки (без здійснення спеціальної технічної експертизи) не свідчить про здійснення оцінщиком дій по вивченню земельних ділянок, та з врахуванням цього не вбачається застосування належних методів по визначенню їх ринкової вартості.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2018 призначено у справі судову оціночно-земельну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Яка ринкова вартість об`єкта нерухомості - предмету іпотеки за Іпотечним договором № 95 від 06.10.2014, укладеним між власником іпотекодавцем ТОВ «Гаджибей» та іпотекодержателем НБУ, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_3 , площею 8,0000 га, цільове призначення: для будівництва, експлуатації об`єктів рекреаційно-оздоровчого призначення та обслуговування жителів територіальної громади Овідіопольського району, категорія земель: землі рекреаційного призначення, місце розташування: Одеська АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 «Золотий АДРЕСА_5 », земельна ділянка 21, 22, 23, 24.

Провадження у справі до проведення судової експертизи зупинено.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, АТ «Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2018 скасувати і направити справу для продовження розгляду спору до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга АТ Комерційний банк «Приватбанк» обґрунтована тим, що судова експертиза призначається за умови дійсної потреби у спеціальних знаннях, які необхідні для з`ясування обставин, що мають значення для справи, та коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, а наданий сторонами висновок експерта викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності. Апелянт вважає, що у суду першої інстанції не було достатніх підстав для застосування ч. 1 ст. 99 ГПК України з огляду на відсутність необхідної сукупності умов, передбачених вказаною статтею.

Скаржник зауважує про порушення місцевим господарським судом положень ч.1 ст. 86 ГПК України, оскільки господарський суд не дослідив належним чином зміст звітів про оцінку предметів іпотеки, складених уповноваженою експертною установою, що має спеціальні знання та відповідне свідоцтво.

Також АТ Комерційний банк «Приватбанк» вважає, що господарським судом в оскаржуваній ухвалі були порушені та неправильно застосовані норми матеріального права – ст.ст. 3, 5, 18, 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінку діяльності в Україні» та норми процесуального права - ст. ст. 2, 99 ГПК України.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було враховано та належним чином досліджено той факт, що відповідальність суб`єкта оціночної діяльності встановлена спеціальним законом, а саме, ст. 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже господарський суд безпідставно та неправомірно дійшов висновку щодо невідповідності звіту про оцінку майна вимогам ст. 98 ГПК України.

Також, на думку скаржника, клопотання відповідача про призначення у справі судової оціночно-земельної експертизи, яке було задоволено господарським судом, мотивовано порушеннями допущеними при складанні звіту про оцінку майна та неправильними висновками щодо вартості спірної земельної ділянки. При цьому, відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували недостовірність чи необ`єктивність оцінки або порушення вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Крім того, матеріали справи не містять взаємно суперечливих доказів на підтвердження ринкової вартості земельної ділянки, що є предметом іпотеки.

АТ Комерційний банк «Приватбанк» вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом порушено вимоги ч. 3 ст. 99 ГПК України, а саме, не було запропоновано сторонам за взаємною згодою обрати експерта або експертну установу.

Крім цього, скаржник вказує на те, що призначення експертизи та зупинення провадження у даній справі суперечить положенням ГПК України, наявній судовій практиці та не відповідає практиці Європейського суду з прав людини та призводить до затягування встановлених процесуальним законом строків розгляду справи.

Посилаючись на практику Верховного Суду апелянт зауважує, що при винесенні рішення про задоволення позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, суд може не зазначати початкову ціну предмета іпотеки, вказавши, що остання визначається на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії проведення виконавчих дій. У випадку, якщо суд вирішить зазначити таку початкову ціну, чинне законодавство не вимагає проведення судової експертизи майна, при цьому, апелянт зазначає, що у разі непогодження іпотекодавця із визначеною судом початковою ціною предмета іпотеки (якщо така була зазначена), він має право заявляти клопотання про визначення вартості іпотечного майна на етапі проведення виконавчих дій.

Також не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, НБУ звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2018 скасувати в частині призначення судової оціночно-земельної експертизи та зупинення провадження у справі і направити справу для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції, а також стягнути з ТОВ «Гаджибей» судовий збір за подання даної апеляційної скарги на користь НБУ.

НБУ вважає, що ухвала господарського суду від 04.09.2018 є незаконною та необґрунтованою, постановлена судом у зв`язку з неповним та неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки, невідповідності висновків суду обставинам справи, а також із неправильним застосуванням норм процесуального права, зокрема ст. ст. 86, 99, 228 ГПК України.

Крім цього, апеляційна скарга НБУ обґрунтована тим, що позивачем до справи надано належним чином завірену копію звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок, які належать ТОВ «Гаджибей». Копія Звіту надана в повному об`ємі зі всіма додатками, а в судовому засіданні для огляду надавався оригінал зазначеного звіту. Отже, висновок суду першої інстанції стосовно того, що до матеріалів справи наданий неповний Звіт не відповідає дійсності.

НБУ зауважує, що в силу вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювач, яким складено звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок, які належать відповідачу, обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Також, форма звіту, наданого до матерів справи, повністю відповідає вимогам Національного стандарту № 1 та № 2.

На думку скаржника, судом першої інстанції при призначені судової експертизи порушено вимогу ч. 1 ст. 99 ГПК України, оскільки матеріали справи не містять документу, де відповідачем зазначено, що він не згоден з вартістю предмета іпотеки, відображеного у висновках, та ним не надано іншого експертного висновку про вартість предмета іпотеки та не мотивовано неможливість надання такого експертного висновку у строки, встановлені для подання доказів. Відповідачем не надано жодних спростувань наявних висновків про оцінку предметів іпотеки, не здійснено рецензування Звіту та/або оскарження його до суду, а лише висловлено сумніви щодо правильності оцінки предмету іпотеки.

Посилаючись на практику Верховного Суду НБУ зауважує, що суд першої інстанції має право без призначення судової оціночної експертизи вирішити справу, оскільки призначення експертизи суттєво затягує розгляд справи, що є порушенням розумних строків її розгляду, а також сторони не позбавлені можливості заявити клопотання про визначення вартості майна безпосередньо перед його реалізацією на стадії виконавчого провадження, якщо вартість майна змінилась або вони з нею не згодні.

Скаржник вважає, що доводи клопотання відповідача про призначення експертизи та висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про те, що початкова вартість продажу предмета іпотеки має визначатись не інакше, як на підставі судової оціночно-будівельної експертизи нерухомого майна та необхідності зазначення у Звіті попередження суб`єкта оціночної діяльності про відповідальність за завідомо неправдивий висновок спростовується положеннями ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

На думку, скаржника при призначенні у справі судової експертизи, господарським судом не обґрунтовано дійсної необхідності в її проведені, неможливості розгляду позовних вимог по суті за результатами оцінки наявних у справі доказів, зокрема, актуального Звіту про грошову оцінку предмета іпотеки.

13.11.2018 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Гаджибей» надійшли відзиви на апеляційні скарги обох скаржників, в яких воно зазначає, що істотним для вирішення даної справи є визначення початкової вартості предмету іпотеки, на який позивач просить звернути стягнення, що потребує здійснення дослідження, проведеного особою, що володіє спеціальними знаннями, відтак проведення експертизи у даній справі є необхідним для правильного вирішення справи по суті, а отже ухвала Господарського суду Одеської області від 04.09.2018 є такою, що постановлена на підставі норм матеріального та процесуального права та скасуванню не підлягає, у зв`язку з цим відповідач просить суд апеляційні скарги позивача та третьої особи залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг судова колегія дійшла до наступного.

Матеріали справи містять звіт про експертизу грошової оцінки про вартість об`єктів оцінки нерухомого майна від 01.11.2017 (далі - Звіт), що належить ТОВ «Гаджибей», серед яких і земельна ділянка площею 8,0000 га за кадастровим номер 5123781300:01:002:0770 з місцем розташування: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив «Золотий берег». Термін дії звіту 12 місяців (при збережені поточних ринкових умов) (т.1, 182-196).

Задовольняючи клопотання відповідача про призначення у даній справі судової оціночно-земельної експертизи, суд першої інстанції зазначив, що наявний у матеріалах справи Звіт не може розцінювати як висновок експерта, який може бути прийнятий в якості доказу вартості предмету іпотеки для визначення судом початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, оскільки термін дії Звіту 12 місяців, із застереженням, що звіт діє при збережені поточних ринкових умов; до матеріалів справи не надано додатки 1-6, які зазначені у п. 7 Звіту; наявний в матеріалах справи Звіт не містить застереження про те, що експерта було попереджено (він був обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Проте, судова колегія не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, приймаючи до уваги наступне.

Частиною 1 статті 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», в редакції яка діяла на дату прийняття ухвали судом першої інстанції, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Судова колегія зауважує, що виходячи зі змісту поняття ціни, як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» слід дійти висновку про те, що в розумінні норми ст.39 цього закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч.6 ст.38 цього закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що початкова вартість продажу предмета іпотеки має визначатись не інакше, як на підставі судової оціночно-земельної експертизи нерухомого майна.

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Статтею 5 Закону встановлено, що суб`єктами оціночної діяльності є суб`єкти господарювання, зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі. Права, обов`язки та відповідальність суб`єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.

Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб`єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб`єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб`єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені. Оцінка майна, яка проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання без чинного сертифіката, є недійсною (ч.ч. 1, 4 ст. 18 Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону посадові особи, громадяни, юридичні особи, оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності, винні в порушенні законодавства про оціночну діяльність, несуть відповідальність згідно з цим та іншими законами. Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами. Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону (ч.ч.1, 2 ст. 32 Закону).

Отже, з аналізу вищевикладених положень вбачається, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання у разі неналежного виконання ним своїх обов`язків.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що відсутність у Звіті застереження про те, що експерта було попереджено (він був обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, не звільняє експерта від відповідальності у разі надання ним неправдивого звіту оцінювача про оцінку майна, відтак, вказана підстава не призводить до недійсності такого звіту.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №914/881/17.

З наявного в матеріалах справи Звіту оцінювача вбачається, що термін дії оцінки складає 12 місяців (при збереженні поточних ринкових умов), отже звіт був чинним на час прийняття судом оскаржуваної ухвали.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що помилковими є твердження суду першої інстанції про те, що наданий до матеріалів справи Звіт не міг бути прийнятий у якості доказу вартості предмету іпотеки для визначення судом початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що відповідач у клопотанні про призначення експертизи посилається на те, що у Звіті зроблені невірні висновки щодо вартості спірної земельної ділянки.

Однак, проаналізувавши вищезазначені доводи, судова колегія зазначає наступне.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Судова колегія зазначає, що сама лише незгода відповідача з встановленим оцінювачем розміром вартості предметів іпотеки не може бути підставою для призначення експертизи, тим більше, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, в підтвердження іншої вартості предмету іпотеки, а отже і хибності Звіт.

Проаналізувавши всі обставин справи, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про відсутність підстав для призначення у справі оціночно-земельної експертизи з мотивів, визначених судом першої інстанції.

Крім того, судова колегія зауважує, що при винесенні рішення про задоволення позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, суд може не зазначати початкову ціну предмета іпотеки, вказавши, що остання визначається на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії проведення виконавчих дій. У випадку, якщо суд вирішить зазначити таку початкову ціну, чинне законодавство не вимагає проведення судової експертизи майна. При цьому, у разі непогодження іпотекодавця із визначеною судом початковою ціною предмета іпотеки (якщо така була зазначена), він має право заявляти клопотання про визначення вартості іпотечного майна на етапі проведення виконавчих дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц.

Також, судова колегія зазначає, що 04.11.2018 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» та зазначеним Законом після ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» доповнено новою частиною, в якій відсутня вимога про зазначення у рішенні суду ціни предмету іпотеки, дані зміни відповідно до п. 1 розділу ІІ зазначеного Закону почали діяти з 04.02.2019.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема, має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали не було в повному обсязі враховано усі обставини справи, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що в силу дії пункту 4 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оскарженої ухвали. Таким чином, апеляційні скарги підлягають задоволенню, ухвала Господарського суду Одеської області від 04.09.2018 - скасуванню, а матеріали справи - переданню на розгляд до Господарського суду Одеської області.

У зв`язку із задоволенням апеляційних скарг, витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню позивачу та третій особі за рахунок відповідача. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.3 ст. 271 ГПК України, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідних апеляційних скарг, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 275, 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» та Національного Банку України задовольнити, ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2018 у справі №916/1045/18 скасувати.

Доручити Господарському суду Одеської області здійснити розподіл судового збору, сплаченого за розгляд апеляційних скарг, за підсумками розгляду спору по суті.

Справу №916/1045/18 передати до Господарського суду Одеської області для розгляду.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 29.08.2019 .

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Лавриненко Л.В.