Справа № 708/782/19
Номер провадження № 2/708/226/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2019 року
Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої – судді Івахненко О.Г.,
при секретарі – Тендітній Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чигирина Черкаської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані освітні послуги, -
ВСТАНОВИВ:
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення боргу за надані освітні послуги, в обгрунтування заявлених вимог вказують, що згідно до наказу ректора № 295-с від 17.08.2015 року ОСОБА_2 було зараховано до складу студентів першого курсу денної форми навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр" за напрямом підготовки "Соціальна педагогіка" до ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва з 01.09.2015 року на місця, що фінансуються за рахунок фізичних і юридичних осіб за результатами конкурсного відбору.
20.08.2015 року між університетом в особі ректора ОСОБА_3 та відповідачами було укладено договір № 96/15 про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або надання додаткових освітніх послуг Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького, за умовами якого ОСОБА_1 є замовником освітніх послуг, а ОСОБА_2 - їх отримувачем.
Згідно до п. 3.1 зазначеного договору відповідачі зобов'язані своєчасно вносити плату за отримані освітні послуги у розмірах та у строки, що передбачені договором.
Відповідно до п. 4.2-4.3 договору загальна вартість освітньої послуги становить 40000 грн., яку відповідачі зобов'язані були вносити щомісячно.
Додатковою угодою до договору від 20.08.2015 року сторонами на підставі п. 7 ст. 73 Закону України "Про вищу освіту" було погоджено збільшення плати за освітню послугу до 46120 грн.
Відповідно до наказу т.в.о. ректора від 06.07.2016 року № 253-с/ ОСОБА_2 було відраховано зі складу студентів університету першого курсу денної форми навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр" за напрямом підготовки "Соціальна педагогіка" з 06.07.2016 року за академічну неуспішність та припинено дію договору про навчання.
Відповідачі, всупереч умовам договору, в період з 28.10.2015 року по червень 2016 року плату за надані освітні послуги не вносили, тому виникла заборгованість перед навчальним закладом в сумі 7100 грн.
03.08.2017 року за № 1450/01-11 на адресу відповідачів було направлено вимогу університету про сплату коштів за навчання за договором, однак до цього часу борг останніми не погашено.
У зв`язку з викладеним, просять суд стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача борг за договором № 96/15 про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або надання додаткових освітніх послуг від 20.08.2015 року в розмірі 7100 грн., втрати внаслідок інфляції в розмірі 2780,55 грн. та 3% річних в сумі 693,00 грн., а всього - 10573,55 грн. та судові витрати.
В судове засідання сторони не викликалися.
Відповідачі в порядку ст.178 ЦПК України подали до суду відзив на позовну заяву, в якому вказують, що в листопаді 2015 року, після початку навчання, відповідач ОСОБА_2 завагітніла та припинила навчання, про що повідомила куратора групи. Виходячи з цього, вони вважають, що остання фактично не отримувала освітні послуги, що свідчить про припинення виконання зобов`язання між сторонами.
Також у діях відповідача ОСОБА_2 відсутній умисел на порушення умов договору про надання освітніх послуг, так як вона вимушена була припинити навчання через вагітність та пологи, а тому в її діях відсутня будь-яка вина, у зв`язку з чим підстави для стягнення з них коштів за навчання відсутні.
Крім того, вони вказують на пропуск позивачем строку позовної давності, перебіг якого, на їх думку, розпочався з 01.02.2015 року, та просять його застосувати при розгляді даної справи.
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що повідомлення відповідачами куратора групи про вагітність відповідача ОСОБА_2 та припинення в зв`язку з цим нею навчання не є належною підставою для відрахування останньої з числа студентів і не свідчить про припинення виконання сторонами зобов`язання.
Будь-яких заяв про відрахування, лікарських висновків про неналежний стан здоров`я від відповідача ОСОБА_2 на адресу університету не надходило, у зв`язку з чим останню було відраховано з числа студентів з 06.07.2016 року за академічну неуспішність та припинено дію договору про надання освітніх послуг.
Що стосується твердження відповідачів про ненадання відповідачу ОСОБА_2 освітніх послуг, то дані посилання належним чином не підтвердженні, оскільки навчальний план виконувався у повному обсязі і жодних перешкод з боку позивача щодо отримання відповідачем ОСОБА_2 освітніх послуг не було.
Заяву відповідачів про застосування строку позовної давності представник позивача також вважає безпідставною, оскільки перебіг строку позовної давності розпочався після офіційного відрахування відповідача ОСОБА_2 з числа студентів та припинення дії договору про надання освітніх послуг, тобто, з 06.07.2016 року, а не з січня 2016 року, як на тому наполягають відповідачі. А тому просять позов задовольнити в повному обсязі.
Вивчивши в порядку спрощеного провадження матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 627 та ст.3 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що згідно до наказу ректора № 295-с від 17.08.2015 року ОСОБА_2 було зараховано до складу студентів першого курсу денної форми навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр" за напрямом підготовки "Соціальна педагогіка" до ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва з 01.09.2015 року на місця, що фінансуються за рахунок фізичних і юридичних осіб за результатами конкурсного відбору.
Між сторонами, тобто, університетом в особі ректора ОСОБА_3 та відповідачами, 20.08.2015 року було укладено договір № 96/15 про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або надання додаткових освітніх послуг Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького, за умовами якого ОСОБА_1 є замовником освітніх послуг, а ОСОБА_2 - їх отримувачем.
Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 вказаного договору про навчання, відповідачі зобов`язалися виконувати робочий навчальний план згідно з графіком навчального процесу та своєчасно сплачувати кошти за навчання.
Відповідно до вимог п. 4.1 договору вартість навчання визначається на весь строк навчання та встановлюється у національній валюті. Виконавець має право змінювати плату за навчання не частіше одного разу на рік і не більше як на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік.
Як передбачено п. 4.2 договору загальна вартість освітньої послуги становить 40000 грн.
В силу вимог п. 4.3 договору сторони погодили, що оплата за навчання вноситься замовником (отримувачем) освітніх послуг помісячно до 25 числа, що передує місяцю, за який вноситься плата.
Додатковою угодою до договору від 20.08.2015 року сторонами на підставі п. 7 ст. 73 Закону України "Про вищу освіту" було погоджено збільшення плати за освітню послугу до 46120 грн.
Відповідно до наказу т.в.о. ректора від 06.07.2016 року № 253-с/ ОСОБА_2 було відраховано зі складу студентів університету першого курсу денної форми навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр" за напрямом підготовки "Соціальна педагогіка" з 06.07.2016 року за академічну неуспішність та припинено дію договору про навчання, що також випливає з довідки № 1325/07-04 від 24.06.2019 року, виданої Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького.
Судячи з довідки № 1049/01-11 від 21.06.2019 року, виданої Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького, позивач свої зобов`язання за договором № 96/15 від 20.08.2015 року повністю виконав, проте відповідачі зобов`язання по оплаті навчання повністю не виконали, сплативши лише за частину навчання, а починаючи з 28.10.2015 року і по 06.07.2016 року борг по оплаті за навчання становить 7100 грн.
Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 5.1 договору про навчання передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. А як передбачено п. 5.2 договору про навчання за несвоєчасне внесення плати за надання освітніх послуг, замовник (отримувач) освітніх послуг сплачує виконавцю неустойку (штраф, пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен календарний день заборгованості.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, 3% річних від простроченої суми становлять 639,00 грн.
Вказаний розрахунок є вірним, сторонами у справі не оспорювався, а тому може бути взятим судом до уваги при вирішенні справи по суті.
Разом з тим, в прохальній частині позовної заяви позивачем зазначено 3% річних в розмірі 693 грн., що, на думку суду, є арифметичною помилкою, оскільки правильним є саме розмір 639,00 грн., який і підлягає стягненню з відповідачів.
Крім того, внаслідок невиконання зобов`язань за вказаним договором відповідачу було нараховано інфляційне нарахування боргу в сумі 2780,55 грн., яке також підлягає стягненню з відповідачів.
З метою врегулювання спору у добровільному порядку позивач звертався до відповідачів рекомендованим листом з повідомленням № 1450/01-11 від 03.08.2017, у якому пропонував відповідачам сплатити борг у досудовому порядку, проте ні відповіді, ні коштів позивач не отримав.
Щодо посилань відповідачів на вагітність відповідача ОСОБА_2 та припинення в зв`язку з цим нею навчання як належну підставу для відрахування останньої з числа студентів та, як наслідок, припинення виконання сторонами зобов`язання у січні 2016 року, то судом встановлено наступне.
Як передбачено ч.ч. 1,5 ст. 46 Закону України "Про вищу освіту" підставами для відрахування здобувача вищої освіти є:
1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою;
2) власне бажання;
3) переведення до іншого навчального закладу;
4) невиконання індивідуального навчального плану;
5) порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання;
6) інші випадки, передбачені законом.
Особа, відрахована з закладу вищої освіти до завершення навчання за освітньою програмою, отримує академічну довідку, що містить інформацію про результати навчання, назви дисциплін, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС. Зразок академічної довідки встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, а також порядок надання їм академічної відпустки визначаються положенням, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Поновлення та переведення здобувачів вищої освіти здійснюється з урахуванням вимог до вступників на відповідні освітні програми.
А відповідно до п. 14 наказу Міністерства освіти і науки України № 245 від 15.07.1996 року "Про затвердження Положення про про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти" студент може бути відрахований з вищого закладу освіти : за власним бажанням; у зв`язку з переведенням до іншого вищого закладу освіти; за станом здоров`я на підставі висновку ЛКК; за академічну неуспішність; за порушення навчальної дисципліни і правил внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти.
У Положенні про організацію освітнього процесу у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, ухваленому рішенням вченої ради 12 лютого 2015 року, протокол № 6, зокрема в п. 3.6 (а.с. 22)зазначено, що особи, які навчаються в університеті, можуть бути відраховані з університету: за власним бажанням; за невиконання навчального плану; за порушення умов контракту; в інших випадках, передбачених законами.
Вказані підстави відрахування узгоджуються з вимогами ст. 46 Закону України "Про вищу освіту" та наказу Міністерства освіти і науки України № 245 від 15.07.1996 року "Про затвердження Положення про про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти".
З урахуванням викладеного, суд приходить до обгрунтованого висновку про те, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження припинення відповідачем ОСОБА_2 навчання за власним бажанням чи за станом здоров`я та подання в зв`язку з цим заяви до університету про відрахування з числа студентів відповідачами суду не надано, а їх посилання на вагітність ОСОБА_2 як поважну причину припинення навчання є безпідставними.
Також суд не може взяти до уваги і посилання відповідачів на припиненя дії договору про надання освітніх послуг в січні 2016 року в односторонньому порядку за їх бажанням, оскільки п. 6 Договору передбачено, що його дія припиняється: за згодою сторін; якщо виконання стороною договору своїх зобов`язань є неможливим у зв`язку з прийняттям нормативно-правових актів, що змінили умови, встановлені договором щодо освітньої послуги, і будь-яка зі сторін не погоджується про внесення змін до договору; у разі ліквідації юридичної особи - замовника або виконавця, якщо не визначена юридична особа, що є правонаступником ліквідованої сторони; у разі відрахування замовника - фізичної особи з навчального закладу згідно з законодавством; за рішенням суду в разі систематичного порушення або невиконання умов договору.
А порядок відрахування студентів з навчального закладу передбачений п. 3.3.11 Положення про організацію освітнього процесу у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, де зазначено, що студенти, які після завершення навчального року мають незадовільні оцінки (незараховано) з дисципліни (дисциплін), обясяг яких перевищує 10 кредитів ЄКТС, відраховуються з університету. (а.с. 23)
Виходячи з цього, відповідач ОСОБА_2 була на законних підставах відрахована зі складу студентів університету першого курсу денної форми навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр" за напрямом підготовки "Соціальна педагогіка" з 06.07.2016 року за академічну неуспішність, а дію договору про навчання припинено на підставі п. 6, а саме: у разі відрахування замовника - фізичної особи з навчального закладу згідно з законодавством.
У своєму відзиві на позов відповідачі, як на підстави для відмови в задоволенні позову, також вказують, що відповідач ОСОБА_2 не отримувала належним чином освітні послуги, а тому підстави для їх оплати відсутні.
Однак такі твердження не узгоджуються з вимогами п.п. 3.5.1-3.5.3 Положення про організацію освітнього процесу у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, де зазначено, що особи, які навчаються в університеті зобов'язані дотримуватися законів України, Статуту, Правил внутрішнього розпорядку університету, моральних та етичних норм, виконувати навчальний план у визначені строки та відповідно до встановлених графіків, відвідувати заняття, виконувати освітньо-професійну програму, чого ОСОБА_2 , судячи з усього, виконано не було.
Щодо застосування строку позовної давності, на який вказують відповідачі, то як вбачається з матеріалів справи (витяг з наказу т.в.о. ректора від 06.07.2016 року № 253-с/) ОСОБА_2 відраховано зі складу студентів університету першого курсу денної форми навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр" за напрямом підготовки "Соціальна педагогіка" з 06.07.2016 року за академічну неуспішність та припинено дію договору про навчання. (а.с. 8)
Письмову вимогу про сплату коштів за договором про надання освітніх послуг на адресу відповідачів було направлено позивачем 03.08.2017 року за № 1450/01-11. (а.с. 25)
Згідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного). Виходячи з цього, перебіг строку позовної давності за вище зазначеним договором про надання освітніх послуг розпочався після спливу десяти календарних днів з дати одержання відповідачами вимоги № 1450/01-11 від 03.08.2017 року про сплату коштів за договором про надання освітніх послуг, тобто з дати невиконання боржниками грошового зобов`язання.
З урахуванням наведеного, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг, на який посилаються відповідачі у своєму відзиві, спливе лише у серпні 2020 року (точніше дату суд не може встановити через відсутність документального підтвердження дати отримання відповідачами вимоги універститету № 1450/01-11 від 03.08.2017 року).
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оцінюючи наявні докази в їх сукупності, суд вважає, що поскільки невиконання відповідачами умов договору № 96/15 про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або надання додаткових освітніх послуг завдає матеріальних збитків позивачу, тому позов необхідно задовольнити частково та стягнути з них солідарно на користь позивача заборгованість за надані освітні послуги в розмірі 7100 грн., втрати внаслідок інфляції в розмірі 2780,55 грн. та 3% річних в розмірі 639,00 грн., а всього - 10519,55 грн.
Крім того, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів судовий збір по 955,70 грн. з кожного, відповідно до ст.141 ЦПК України та пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 611 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76-81, 141, 229, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України суд,
ВИРІШИВ:
Позов Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані освітні послуги - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (код ЄДРПОУ 02125622, МФО 820172, р/р НОМЕР_3 в ДКСУ у м. Києві) заборгованість за надані освітні послуги за договором 96/15 від 20.08.2015 року в розмірі 10519 (десять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 55 коп., яка складається з: заборгованості за надані освітні послуги в розмірі 7100 грн., втрати внаслідок інфляції в розмірі 2780,55 грн., 3% річних в розмірі 639,00 грн.
В іншій частині позову- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (код ЄДРПОУ 02125622, МФО 820172, р/р НОМЕР_3 в ДКСУ у м. Києві) судовий збір у розмірі 955 (дев`ятисот п`ятдесяти п`яти) гривень 70 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (код ЄДРПОУ 02125622, МФО 820172, р/р НОМЕР_3 в ДКСУ у м. Києві) судовий збір у розмірі 955 (дев`ятисот п`ятдесяти п`яти) гривень 70 коп.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.Г.Івахненко
