Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 336/3056/18

провадження № 61-10291св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: прокуратура Запорізької області, Запорізька місцева прокуратура № 1,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Галущенко Ю. А., від 10 грудня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В., від 17 квітня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до прокуратури Запорізької області, Запорізької місцевої прокуратури № 1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 30 грудня 2009 року Шевченківським ВП Дніпровського ВП ГУНП у Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12013080080002321 за фактом вчинення невстановленою особою крадіжки належного йому майна з приміщення будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 за частиною третьою статті 185 КК України.

На підставі окремої ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2014 року органом досудового розслідування Шевченківським ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області було розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12014080080004511 за фактом невиконання ОСОБА_2 судового рішення про усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 382 КК України.

Протягом більше дев`яти років досудове розслідування кримінального провадження № 12013080080002321 та протягом більше п`яти років досудове розслідування кримінального провадження № 12014080080004511 фактично не проводяться, процесуальні рішення не приймаються, про підозру жодній особі не повідомлено, досудове розслідування не завершено.

Бездіяльність органів поліції та прокурорів як процесуальних керівників, яка полягала у невиконанні приписів КПК України щодо повного всебічного розслідування кожного кримінального провадження протягом розумного строку, була оскаржена позивачем слідчим суддям Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, які неодноразово встановлювали цей факт та зобов`язували уповноважених осіб вжити заходів для усунення порушень закону.

Крім того, позивач систематично звертався із скаргами на бездіяльність органів поліції та прокурорів як процесуальних керівників до Генерального прокурора України, Президента України, до секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, регіонального та місцевого прокурорів, проте отримував листи формального змісту про необхідність вжити заходів та посилити контроль з боку процесуальних керівників, без настання реального результату у виді завершення досудового розслідування.

Водночас, слідчим, за погодженням із процесуальним прокурором, кілька разів приймалися постанови про закриття кожного кримінального провадження, які за скаргами ОСОБА_1 були скасовані у судовому порядку, при цьому позивачу штучно створювали перешкоди у доступі до правосуддя, не надаючи копії постанов про закриття кримінального провадження, зокрема, постанову від 28 серпня 2017 року про закриття кримінального провадження № 12014080080004511 ОСОБА_1 було фактично вручено 19 січня 2018 року на підставі ухвали слідчого судді.

Бездіяльність посадових осіб прокуратури Запорізької області та Запорізької місцевої прокуратури № 1, які не виконують обов`язку здійснювати належне процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, завдала позивачу моральної шкоди, яка полягає у перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах через необхідність витрачання додаткових зусиль по відновленню його порушених прав, яку він оцінює у 500 000, 00 грн.

Тривалість досудового розслідування поза межами розумного строку та відсутність результатів розслідування викликають у позивача зневіру у здатності Держави захистити його права як особи, потерпілої від злочину, а бездіяльність прокурорів як процесуальних керівників у кримінальних провадженнях сприяє безвідповідальності та безкарності слідчих, що має наслідком порушення розумних строків досудового розслідування.

Зазначені обставини змушують позивача постійно переживати нервові хвилювання, змінити звичний спосіб життя, витрачати час на відвідування державних установ та листування із скаргами, відчувати приниження внаслідок ганебного ставлення до нього та безсилля у боротьби з державними інституціями, які покликані захисти його права громадянина та поновити справедливість, проте створюють штучні перешкоди, що породжує зневіру у справедливість у суспільстві.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з прокуратури Запорізької області та Запорізької місцевої прокуратури № 1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2018 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Стягнуто з Державної казначейської служби України, як розпорядника коштів Державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, знайшли своє підтвердження сукупністю доказів та достатні для висновку про те, що позивачу завдана моральна шкода, яка безпосередньо пов`язана з порушенням посадовими особами органів прокуратури Запорізької області права на застосування до нього як учасника кримінального провадження належної правової процедури, що підлягає відшкодуванню одноразово як компенсація втрат немайнового характеру.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2018 року. Закрито провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Запорізької місцевої прокуратури № 1 про відшкодування моральної шкоди. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Запорізької області про відшкодування моральної шкоди.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Запорізької місцевої прокуратури № 1 про відшкодування моральної шкоди не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, а позовні вимоги ОСОБА_1 до прокуратури Запорізької області про відшкодування моральної шкоди не можуть бути задоволені, так як позов пред`явлено до неналежного відповідача, яким у даному випадку має бути Державна казначейська служба України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У травні 2019 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року, змінити рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2018 року, задовольнити позовні вимоги заявника у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог та наявність підстав для закриття провадження у справі у частині позовних вимог до Запорізької місцевої прокуратури № 1 про відшкодування моральної шкоди.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28 травня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

19 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Запорізької області, Запорізької місцевої прокуратури № 1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Доводи відзивів на касаційну скаргу

Прокуратура Запорізької області та Запорізька місцева прокуратура № 1 у відзивах на касаційну скаргу вказують на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просять касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 30 грудня 2009 року Шевченківським ВП Дніпровського ВП ГУНП у Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12013080080002321 за фактом вчинення невстановленою особою крадіжки належного йому майна з приміщення будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 за частиною третьою статті 185 КК України.

На підставі окремої ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2014 року органом досудового розслідування Шевченківським ВП Дніпровського ВП ГУНП у Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12014080080004511 за фактом невиконання ОСОБА_2 судового рішення про усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 382 КК України.

16 жовтня 2017 року ОСОБА_1 до Запорізької місцевої прокуратури № 1 подано скаргу на дії слідчого щодо ненадання йому копії постанови про закриття кримінального провадження від 28 серпня 2017 року (№ 12014080080004511) та притягнення слідчого до відповідальності, яка місцевою прокуратурою 20 жовтня 2017 року за № 106-р зазначену скаргу за належністю скеровано до Дніпровського ВП ГУ НП для розгляду по суті із зазначенням необхідності повідомлення органом заявника у встановлений законом строк.

26 листопада 2017 року ОСОБА_1 на адресу Запорізької місцевої прокуратури № 1 було подано скаргу на дії слідчого СВ Шевченківського ВП ДВП ГУ НП в області з приводу ненадання йому слідчим копії постанови про закриття кримінального провадження від 28 серпня 2017 року (№ 12014080080004511), надання інформації щодо стану розслідування у кримінальних провадженнях №№ 12013080080002321 та 12014080080004511.

Зазначена скарга місцевою прокуратурою розглянута з наданням відповіді № 106-339-09 від 28 грудня 2017 року про її направлення до Дніпровського ВП ГУНП для вирішення по суті.

Прокуратурою Запорізької області були розглянуті звернення ОСОБА_1 від 23 серпня 2017 року та від 26 листопада 2017 року, які надійшли із Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, щодо стану досудового розслідування кримінального провадження № 12013080080002321 та обґрунтованості прийнятого рішення у кримінальному провадженні № 12014080080004511 від 12 грудня 2014 року.

Заявнику листами від 05 жовтня 2017 року та від 30 січня 2018 року було повідомлено про відсутність підстав для скасування рішення слідчого про закриття кримінального провадження від 28 серпня 2017 року.

02 лютого 2018 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/5143/15-к постанова слідчого від 28 серпня 2017 року про закриття кримінального провадження № 12014080080004511 була скасована, зазначено слідчому про необхідність виконання раніше винесених у цьому кримінальному провадженні ухвал від 15 серпня 2016 року та 18 травня 2017 року.

07 лютого 2018 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у кримінальному провадженні № 12014080080004511 встановлена протиправна бездіяльність процесуальних прокурорів щодо неналежного та несвоєчасного проведення досудового розслідування.

14 березня 2017 року, 16 квітня 2018 року процесуальними прокурорами надавалися вказівки слідчому СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУ НП в області про проведення слідчих дій, процесуальним керівником проводились у провадженні слідчі дії, витребовувались документи (20 березня 2015 року за № (0808) 1442 вих.15 та 16 лютого 2016 року за № (0837) 1973 вих.16) та направлялися листи до ГУ НП України в Запорізькій області щодо дотримання слідчим розумних строків проведення досудового розслідування.

Прокуратурою Запорізької області за результатами розгляду звернень ОСОБА_1 щодо стану розслідування кримінальних проваджень на адресу керівництва СУ ГУ НП в області 05 жовтня 2017 року та 16 травня 2018 року були направлені листи в частині строків розслідування слідчим СВ Шевченківського ВП ДВП ГУ НП.

07 червня 2018 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя задоволена скарга ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесені за його заявою у порядку статті 214 КПК України відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за фактом службової недбалості слідчого щодо проведення досудового розслідування № 12014080080004511.

Відтак, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено протиправну бездіяльність посадових осіб органів Запорізької місцевої прокуратури № 1, яка не є самостійною юридичною особою, проте входить до структури прокуратури Запорізької області, що полягала у відсутності належного процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, мала наслідком порушення розумних строків досудового розслідування, невручення ОСОБА_1 процесуальних документів, відсутність його інформування про хід розслідування, невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За положеннями статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначені в статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За приписами частин шостої, сьомої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Загальними підставами для відшкодування матеріальної шкоди є сукупність обставин, а саме: наявність шкоди, протиправність дій (бездіяльності) особи, наявність причино-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою (протиправною бездіяльністю) особи, а також наявність вини за виключенням, яке міститься у частині другій статті 1167 ЦК України.

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15 квітня 2015 року, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

За положеннями статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з висновком, наведеним у рішенні Конституційного Суду України № 12/рп-2001 від 03 жовтня 2001 року, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державної казначейської служби України.

Отже, при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної влади, бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, судам слід враховувати, що співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, врахував викладені обставини та правильно вказав на те, що місцевий суд розглянув справу без залучення Державної казначейської служби України до участі у справі в якості відповідача.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Звертаючись до суду з позовом, заявник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення у справі, правильно вказав на те, що вирішення спору за відсутності належного відповідача є порушенням норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, апеляційним судом при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального права на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, виходячи із змісту заявлених позовних вимог.

Апеляційним судом вірно вказано, що провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Запорізької місцевої прокуратури № 1 про відшкодування моральної шкоди підлягає закриттю, оскільки цей підрозділ прокуратури Запорізької області не є самостійною юридичною особою, а тому не може бути відповідачем у цій справі у силу вимог статті 48 ЦПК України, так як за загальним правилом відповідачем у справі можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька СуддіА. І. Грушицький Є. В. Петров В. В. Сердюк І. М. Фаловська