open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
"28" серпня 2019 р.

Справа № 642/5744/19

Провадження № 2-о/642/288/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2019 року м.Харків

Ленінський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого- судді Шрамко Л.Л.,

з участю секретаря- Тугая К.В.,

представника заявника - Чаричанського О.О.,

представників заінтересованої особи - ОСОБА_56, ОСОБА_57,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_3 ?

встановив:

19 серпня 2019 року заявниця звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису громадянину Французької республіки ОСОБА_4 на строк 6 місяців з заборонами щодо:

-перебування в місті її - заявниці -проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 ;

-наближення на 100 метрів до місця її проживання (перебування), навчання, інших місць частого відвідування нею, а саме: 1) місця реєстрації за вказаною адресою 2) альтернативного місця проживання за адресою належної їй на праві власності квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) дитячого садку Бойко за адресою: АДРЕСА_3 ; 4) місця систематичних прогулянок з дітьми парку розваг - парку ім. Горького, м.Харків, вул.Сумська, 81;

- особисто і через третіх осіб розшукувати її, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_4 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею;

- вести листування, телефонні переговори з нею або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

В обґрунтування заяви заявниця посилається на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з громадянином Французької Республіки ОСОБА_5 , шлюб розірвано рішенням суду від 14.05.2019. Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_7 був зареєстрований за її адресою, але у зв`язку з вчиненням ним щодо неї низки насильницьких дій та її зверненням до поліції з цього приводу знявся з реєстрації та його місце реєстрації їй невідомо. Остання відома їй його адреса, яку він особисто зазначав: АДРЕСА_4 . За час спільного проживання між нею та ОСОБА_5 виникали сварки з його ініціативи, свідком яких була їх спільна донька та її старша донька ОСОБА_8 , що тяжким чином впливало на її психічний стан та завдавало їй душевних страждань. Ескалація конфліктних стосунків між ними розвивалася з суттєвим наростанням спочатку психічного, а згодом - і фізичного насильства щодо неї, конфлікти переросли в публічні з втручанням органів поліції. Так, 18.06.2017 органи поліції України припинили конфлікт у готелі Харків-Палац, що виник на ґрунті бажання ОСОБА_9 позбутись її, залишивши дитину, на той час немовля, у себе. Крім того, перебуваючи у Французькій Республіці 23.07.2018 вона зверталась до поліції з приводу грубого порушення ним договору про його участь у вихованні дитини та передбачених договором зобов`язань. Він силоміць виштовхав її за двері свого помешкання, забрав закордонні паспорти її та її дочки ОСОБА_10 , відібрав дочку ОСОБА_6 та зник у невідомому напрямку. На тлі зростання агресивної поведінки ОСОБА_9 він 31.03.2019 вчинив щодо неї суспільно-небезпечне діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення. Так, 31.03.2019 близько 21.10 він у співучасті зі своїм повнолітнім сином ОСОБА_11 , маючи на меті відібрати її доньку ОСОБА_6 , яка згідно з рішенням суду повинна проживати з нею, прибули до квартири АДРЕСА_5 , яку вона особисто орендувала, і здійснили напад на неї. Вони заштовхнули її у квартиру, ОСОБА_7 повалив її нам підлогу, застосував сльозогінний газ і зв`язав її за допомогою заготовлених пластикових стяжок, а ОСОБА_12 вивів дитину на балкон та утримував там її проти її- заявниці - волі, відволікаючи дитину від плачу. Засоби зв`язку, якими б вона могла скористатись, ОСОБА_7 знищив у процесі нападу. Продовженню їх поведінки завадили випадкові очевидці - сім`я її знайомих ОСОБА_13 . Син ОСОБА_9 Доріан під час втікання з її помешкання спричинив ОСОБА_14 легкі тілесні ушкодження, про що останній подав заяву до Київського ВП ГУНП в Харківській області.Обидва нападники втекли, замкнувши двері та забравши ключі. Про факт нападу свідчить витяг з ЄРДР від 02.04.2019 у кримінальному провадженні № 12019220490001440, протокол огляду місця події від 31.03.2019, висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи від 02.04.2019 про заподіяння тілесних ушкоджень. У подальшому ОСОБА_25 було оголошено в розшук постановою від 02.04.2019, та кримінальне провадження у зв`язку з розшуком було при зупинене постановою слідчого від 10.06.2019. Ухвалою слідчого судді від 11.07.2019 була скасована постанова про зупинення провадження, що призвело до автоматичного спливу строків розслідування та стало підставою для закриття постановою прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 від 14.08.2019 кримінального провадження у зв`язку з закінченням строку, на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, що не реабілітує ОСОБА_15 та не свідчить про його невинуватість. 11.04.2019 на її електронну адресу ОСОБА_7 направив вимогу про надання можливості відвідувати доньку ОСОБА_6 13.04.2019 без присутності сторонніх осіб.

Після нападу на неї він постійно погрожує їй кримінальним переслідуванням на території Франції. Вона відчуває страх та має обґрунтовані підстави побоюватись вчинення щодо неї повторного психологічного тиску, погроз, а також повторення фізичного насильства. Його вимогу надати йому для спілкування дитину вона розцінює як реальний ризик її повторного викрадення, а також вчинення щодо неї домашнього насильства, яке він вже неодноразово застосовував. В результаті його нападу 31.03.2019 вона пережила стрес та вимушена користуватись психологічною допомогою. Їй заподіяна фізична, моральна та матеріальна шкода, а її інтереси як особи, що постраждала від домашнього насильства, досі залишились не захищеними. Відсутність сторонніх осіб під час відвідування дитини викликає у неї паніку. Вона не довіряє колишньому чоловікові з огляду не лише на події від 31.03.2019, а і враховуючи його попередню поведінку - позбавлення дитини, викрадення паспортів, залякування та образи. 29 травня 2019 року ОСОБА_7 шляхом залякування та обману змусив її підписати текст заяви про зміну підозри у кримінальному провадженні та зміну кваліфікації його дій на злочин приватного обвинувачення та клопотання про закриття кримінального провадження. Проте вказані документи вона не готувала, не розуміє їх суті, не володіє знаннями в області правознавства, а її адвокат був відсутній під час їх підписання. Вона подала нотаріусу заяву про недійсність вказаних процесуальних документів, поданих без участі адвоката. Вона має обґрунтовані підозри та реальні підстави побоюватись, що під час зустрічі, якої ОСОБА_25 вимагає, та враховуючи, що він не поніс покарання за скоєне, він має намір здійснити спробу психологічного тиску на неї з метою змусити її відмовитись від захисту порушених прав та притягнення його до відповідальності, як це він зробив 29 травня 2019 року. За роки їх знайомства він неодноразово застосовував до неї з донькою різні форми насильства, після чого просив вибачення. Крім того, під час нападу на неї він застосовував ніж у виді його демонстрації, що за своїм характером є загрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я. Досудове розслідування у кримінальному провадження визнане неефективним, чим підтверджується відсутність вжитих дієвих заходів для захисту її прав як особи, яка постраждала від агресії колишнього чоловіка. 15 квітня 2019 року вона зверталась до Департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради з приводу вчинення домашнього насильства, проте заходів щодо захисту її прав вжито не було.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від20 серпня 2019 року відкрито провадження у справі, судове засідання призначене на 23 серпня 2019 року.

Представник заінтересованої особи адвокат Потерайло А.М. подав суду відзив на заяву ОСОБА_2 , в якому зазначив, що з заявою про видачу обмежувального припису ОСОБА_7 не мав можливості ознайомитись, оскільки заява викладена українською мовою, якою він не володіє, володіє виключено французькою мовою. Представник зазначив, що заяву вважає необґрунтованою, оскільки вона ґрунтується на припущеннях заявниці, суб`єктивній оцінці нею обставин справи та на перекручених нею фактах, які вводять суд в оману щодо дійсних обставин справи. Заявниці було відомо, що за місцем реєстрації в м.Харкові ОСОБА_25 фактично не проживав, однак за цією адресою матір заявниці отримувала адресовані йому процесуальні документи у кримінальному провадженні, зокрема, повідомлення про підозру, про що ані заявниця, а ні її матір ОСОБА_25 не повідомили. Заявниця не повідомляла його про необхідність явки до правоохоронних органів до суду, хоч в період з 31.03.2019 до 02.04.2019 систематично спілкувалась з ним, мала чіткі відомості про місце його перебування й місто перебування їх спільної дитини, а також час їх приїзду до м.Харкова. Спотворення нею інформації щодо його перебування призвело до незаконного затримання ОСОБА_25 та реєстрації ДБР кримінального провадження за ч.1 ст. 371 КК України. Внаслідок цього ОСОБА_25 був знятий з реєстрації, та на даний час не має адреси постійної реєстрації в Україні. Органам досудового розслідування та суду він завжди надавав інформацію про адресу його постійного місця проживання.

В судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_16 заяву підтримав, пославшись на викладені в заяві обставини.

В судовому засіданні представники заінтересованої особи ОСОБА_57 та ОСОБА_56 просили в заяві відмовити, пославшись на викладені в відзиві на заяву обставини, недоведеність наявності правових підстав для застосування обмежувального припису.

У відзиву на заяву зазначили, що подружжя проживали у Франції, ОСОБА_25 піклувався про дружину. Незадовго до пологів заявниця поїхала в Україну, де і народилася дитина - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 надала відразу ж після народження дитини ОСОБА_21 дозвіл на оформлення паспорту громадянина Французької Республіки для їх спільної доньки ОСОБА_22 . В подальшому у супроводі матері ОСОБА_23 виїхала на постійне проживання до Французької Республіки. Паспорт громадянки ФранцузькоїРеспубліки для виїзду за кордон ОСОБА_23 було оформлено 04 жовтня2016 року у Посольстві Франції в Україні.Разом із подружжям ОСОБА_24 і їхньою донькою ОСОБА_23 у Франції проживали також син ОСОБА_25 від першого шлюбу ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та донька ОСОБА_27 від першого ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка виїхала на постійне проживання до Французької Республіки у супроводі матері за згодою її батька. Під час проживання подружжя у Французькій Республіці ОСОБА_25 постійно піклувався та турботливо відносився як до своєї донькиЕмми ОСОБА_24 , так і до доньки ОСОБА_2 від першого шлюбу - ОСОБА_30 Протиправні та незаконні дії ОСОБА_2 щодо викрадення та незаконного вивезення малолітньої ОСОБА_31 без його згоди до України завдали та продовжують завдавати ОСОБА_25 значних душевних та моральних страждань, так як він дуже любить свою доньку та сумує за нею. ОСОБА_7 під тиском та погрозами взагалі ніколи більше не побачити власну доньку змушений був укласти Договір про учать у вихованні та утриманні дитини від 23.02.2018 р. факт примушування його до укладання цієї угоди підтверджується його зверненням до поліції Французької республіки від 12.02.2018 р., в якому він зазначає про тиск на нього, про відкрите у відношенні заявниці кримінальне провадження у Франції та про вимагання його дружиною у нього 300 тисяч євро та житло вартістю 317 тис. доларів США. За угодою подружжя визначено місце проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 . Мати може змінювати місце проживання дитини в межах України без попередньої згоди батька, однак з повідомленням батька не менш ніж за 7днів до такої зміни. Місце проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 також визначено Ленінським районним судом м. Харкова в ухвалі від 05.04.2018 р. Проте заявниця змінила встановлене судом місце проживання дитини в одноособовому порядку, що вбачається з протоколу огляду місця події. Проте, не зважаючи на систематичні знущання з боку заявниці, повне ігнорування заявницею як існуючих зобов`язань за угодою від 23.02.2018р., так і ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 05.04.2018р., ОСОБА_7 не полишав спроб в законний спосіб отримати хоч якусь можливість побачитись з донькою. З цією метою він направляв заявниці листи електронною поштою, а щоб не бути звинуваченим у тиску або якихось інших злочинних намірах в адресатах зазначав також своїх представників, представника заявниці адвоката Чаричанського О.О. та уповноважених працівників Міністерства юстиції Франції. Проте, всі зазначені листи повністю ігнорувалися заявницею. ОСОБА_2 умисно створювала та створює перешкоди ОСОБА_21 в участі у вихованні дитини, не надаючи йому жодної можливості навіть через засоби мобільного зв`язку побачити свою доньку та ігноруючи його прохання провести хоча б мінімальний час із своєю рідною донькою. Щодо ОСОБА_32 відсутній будь-який обвинувальний вирок суду. Твердження щодо умисного заподіяння ОСОБА_33 тілесних ушкоджень спростовуються поясненнями ОСОБА_34 , відібраними адвокатом ОСОБА_35 . Більше того, 31.03.2019 року під час конфлікту між подружжям ОСОБА_25 погрожувала саме ОСОБА_2 та навіть завдала йому характерні легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком фахівця з питань СМЕ № 394-2019 від 05.04.2019 р. Постанова про оголошення ОСОБА_32 у розшук від 02.04.2019 року фактично була виконана в той же день, коли його було незаконно затримано у м. Бориспіль. Станом на 22.08.2019 року проводиться досудове розслідування слідчими ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 ККУкраїни щодо незаконного затримання ОСОБА_32 . В подальшому ОСОБА_3 належним чином виконував усі покладені на нього ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 03.04.2019 року процесуальні обов`язки та прибував на кожний виклик слідчого та слідчого судді. Так як 03.06.2019 року строк дії обов`язків сплинув, враховуючи термінову необхідність догляду за матір`ю ОСОБА_32 , останній залишив територію України та вилетів до місця свого постійного проживання на території Французької Республіки, де перебуває і на цей час. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.06.2019 року було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області Середи А.А. по кримінальному провадженню №12019220490001440 від 31.03.2019 року про продовження строку покладених обов`язків відносно підозрюваного на той час ОСОБА_32 .

Крім того, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 11.07.2019 року було скасовано постанову старшого слідчого Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області лейтенанта поліці їСереди А.А. від 10.06.2019 року, погоджену прокурором Харківської

місцевої прокуратури № 2 Харківської області Бойчуком О.В., про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12019220490001440 від 31.03.2019 року.

Численні електронні листи, направлені ОСОБА_25 заявниці,містять також в адресатах представників сторін - адвокатів, в тому числі йадвоката Чаричанського О., а також представників органів влади Французької Республіки, до компетенції яких входить надання допомоги подружжю в реалізації їх батьківських прав. Ці листи викладені завжди у вкрай ввічливій формі, містять тільки прохання про можливість зустрічі з донькою, повідомлення про перерахування коштів на утримання дитини та спроби вирішувати всі питання шляхом правового регулювання. Проте, всі ці листи залишаються без відповіді з боку заявниці.

ОСОБА_2 систематично чинить ОСОБА_21 перешкоди у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, й єдина підстава цього звернення - особисті неприязні стосунки до ОСОБА_9 й бажання завдати йому шкоду, навіть ціною щастя власної доньки, яка любить батька й потребує його уваги та піклування. Посилання щодо погіршення стану здоров`я доньки ОСОБА_31 не заслуговують на увагу, оскільки не зрозуміло, як звернення до лікаря 15.04.2019 р., тобто після спливу двох тижнів з часу спілкування з батьком й знаходженням дитини виключно у контакті з матір`ю, пов`язано нібито з негативними наслідками спілкування саме з батьком. Висновки невролога доказують тільки те, що дитина стала предметом маніпуляцій з боку матері й страждає від цього. Жодного тиску, залякувань та обману щодо ОСОБА_2 з боку ОСОБА_32 не було, й бути не могло, оскільки ОСОБА_2 і ОСОБА_7 зустрічались особисто тільки під час проведення слідчого експерименту за адресою: АДРЕСА_6 . Все листування відбувалося виключно електронною поштою у ввічливій формі й тільки з приводу можливості бачити дитину. Крім того, ОСОБА_2 лише зараз заявляє про вчинення тиску щодо неї, однак її заява про вчинення злочинів приватного обвинуваченнятак і клопотання про закриття кримінального провадження підписані заявницею власноруч й подані до канцелярії Київського ВП ГУНП в Харківській області особисто відповідно до штампу канцелярії 29.05.2019 р., тобто або ОСОБА_38 , або її представниками - адвокатами Чаричанським О.О. або Сеником С.Г . У заяві ОСОБА_2 прямо вказує на те, що метою подачі цієї заяви є те, щоб ОСОБА_3 поніс відповідальність за вчинене. В той же часобмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжнуфункцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Передача досудового розслідування з Київського ВП ГУНП у Харківській області до Новобаварського ВП ГУНП через неефективність досудового розслідування якраз і зумовлене тим, що у показах ОСОБА_2 , та ОСОБА_9 були розбіжності, що свідчить лише про намір ОСОБА_2 вводити в оману органи досудового розслідування та суд, а не відсутність дієвих заходів, спрямованих на захист її прав. Так само і факт звернення до департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради з приводу вчинення домашнього насильства не може свідчити про факт вчинення ОСОБА_25 у відношенні ОСОБА_2 домашнього насильства, оскільки такий факт має бути підтверджено доказами, які у даній справі відсутні.

Заява ОСОБА_2 спрямована на досягнення нелегітимної та незаконної мети - обмеження ОСОБА_32 у спілкуванні з його донькою, так як ОСОБА_3 постійно знаходиться на території Французької Республіки і зараз єдиним способом поспілкуватися з донькою є засоби зв`язку через мережу Інтернет, а ОСОБА_2 навпаки систематично створює йому перешкоди у спілкуванні з донькою. Особисте спілкування з дитиною ОСОБА_2 також забороняє, як і відмовляється надавати будь-яку інформацію про стан дитини.

В судовому засіданні представники заінтересованої особи ОСОБА_42 та ОСОБА_58 заявляли клопотання про направлення судом судового доручення для вручення судових документів, а саме судової повістки та копії ухвали суду про відкриття провадження, а також копії заяви з доданими документами з перекладом на французьку мову ОСОБА_44 до Міністерства юстиції Французької Республіки на підставі, у порядку та у спосіб, передбачений Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 р.

Ухвалою суду від 23.08.2019 року на місті, без виходу до нарадчої кімнати, з внесенням до журналу судового засідання, відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з посиланням на те, що спеціальним законом при розгляді даної справи є Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017. Положеннями ст. 3505 ЦПК України строк судового розгляду заяви про видачу обмежувального припису обмежено 72 годинами, а направлення судового доручення призведе до необґрунтованого затягування розгляду даної справи. Заявника належним чином повідомлено про розгляд справи, його інтереси представляють в суді два професійних адвоката.

Представники заінтересованої особи ОСОБА_59 та ОСОБА_58 заявили клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, посилаючись на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки заявниця не вичерпала право на оскарження постанови про закриття кримінального провадження від 14 серпня 2019 року, а тому суд має закрити провадження у цій справі, а відповідно до ч. 10 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», у разі порушення кримінального провадження у зв`язку з вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов`язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Ухвалою суду від 23.08.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представників заінтересованої особи ОСОБА_42 та ОСОБА_35 про закриття провадження у даній справі.

Суд, вислухавши представника заявниці ОСОБА_16 , представників заінтересованої особи - ОСОБА_56, ОСОБА_57, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні правовідносини.

ОСОБА_2 , 1983 року народження, громадянка України, та громадянин Французької Республіки ОСОБА_3 , який має посвідку на постійне проживання в Україні, з 13.06.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Мають спільну доньку - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в Україні.

Заявниця має також доньку ОСОБА_47 , 2006 року народження, від першого шлюбу.

ОСОБА_21 10 березня 2017 року була видана посвідка на постійне проживання в Україні.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 14 травня 2019 року шлюб сторін за позовом ОСОБА_2 розірвано. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 6 серпня 2019 року вказане рішення залишено без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_9 - без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено в рішенні суду, стосунки подружжя погіршувались, виникали конфлікти, ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом про розірвання шлюбу, однак за проханням чоловіка подавала заяву про залишення позову про розірвання шлюбу без розгляду, та в цей час сторонами було укладено договір щодо участі ОСОБА_25 у вихованні та утриманні дитини.

23 лютого 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 уклали нотаріально посвідчений договір про участь у вихованні та утримання дитини- дочки ОСОБА_22 , відповідно до якого сторони визначили місцем проживання дитини АДРЕСА_1 . Мати може змінювати місце проживання в межах України без попередньої згоди батька, однак з його повідомленням не менш ніж за 7 днів до такої зміни. Договором також визначено обов`язок матері забезпечувати до досягнення дитиною 10-річного віку можливості відвідування батьком дитини протягом не менше 14 днів в зимовий період та не менше 60 днів у літній період. До досягнення дитиною 5 років відвідування здійснюється дитиною разом із матір`ю, а батько забезпечує їх обох належними умовами проживання та харчування, компенсує вартість проїзду матері з дитиною з України до Французької Республіки і назад. Вказаним договором передбачено відвідування дитиною діда, баби за лінією батька, та інші умови спілкування батька з дитиною. В договорі детально визначені і інші умови участі батька у вихованні та утриманні дитини до досягнення дитиною 5, 10, 14 років.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2018 року затверджено мирову угоду, укладену між подружжям, на наступних умовах: визначено місцем проживання спільної дитини ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - місце проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 . Розмір щомісячного аліментного платежу, який ОСОБА_25 буде сплачувати ОСОБА_2, становить 6 378, 50 грн, що еквівалентно 200 Євро по курсу НБУ станом на день укладення мирової угоди. Участь батька у вихованні та додатковому утриманні дитини, а також порядок здійснення Вальденером прав на особисте виховання дитини сторони врегульовують в окремому договорі про участь у вихованні та утриманні дитини, який вони повинні укласти не пізніше дня набрання чинності ухвали суду про затвердження мирової угоди.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зверталась з заявами до поліцейського відділку в Французькій Республіці та до Київського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо неправомірної поведінки ОСОБА_25 та застосування ним до неї насилля.

24 жовтня 2017 року ОСОБА_2 склала афідевіт до суду, правоохоронних та інших державних органів, інших зацікавлених осіб щодо поведінки відповідача .

Постановою суду вищої інстанції м. Монпельє Французької Республіки від 21 грудня 2017 року відхилено зустрічний позов ОСОБА_9 як неприйнятний, йому запропоновано звернутися до судів української юрисдикції відповідно до Гаазької конвенції від 25 жовтня 1980 року про цивільні аспекти міжнародного викрадення дітей. Відкладено вирішення питання щодо затвердження умов здійснення батьківських прав щодо дитини ОСОБА_48 , яка народилась в м.Харкові, до прийняття рішення українським судом. Постановлено, що процес буде відновлено за ініціативою сторін.

Листом від 17.07.2017 т.в.о. начальника Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області представника заявниці адвоката Чаричанського О.О. на його запит повідомлено, що 18.06.2017 до чергової частини ВП надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 18.06.2017 о 21.53 за адресою: м.Харків, пр. Незалежності, 2, к. 621 , в готелі «Харків Палац» відбувається сварка мешканців - чоловіка з дружиною. Заявник - ОСОБА_49 , 1991 року народження. Виїздом на місце встановлено, що між собою конфліктували ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , під час встановлення обставин конфлікт було припинено. Дану подію зареєстровано в журналі ЄО Шевченківського ВП, старшим дільничним офіцером було прийнято рішення про списання матеріалів до справи згідно з Законом України «Про звернення громадян» та складено висновок № 7206 від 27.06.2017.

23.07.2018 ОСОБА_50 зверталась з заявою до поліцейського відділення Французької Республіки, де вона зазначала, що жити з чоловіком неможливо. Він подавав скаргу про викрадення нею дитини. Вона звернулась до суду у м. Харкові з позовом про розірвання шлюбу. Вона перебуває у Франції за умовами договору про участь батька у спілкуванні з дитиною. З того часу їй постійно погрожують, та ОСОБА_25 вигнав її з дочкою ОСОБА_51 та пішов з ОСОБА_23, узявши паспорт її та ОСОБА_10 . До досягнення донькою 5 років спілкування повинно проходити у її присутності, тому заявниця зазначила, що ОСОБА_25 перевищив свої права. Вона намагається повернути паспорти та дочку ОСОБА_6 .

ОСОБА_2 зверталась до служби «102» з усною заявою про те, що 31 березня 2019 року о 21.15 ОСОБА_3 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_6 , незаконно позбавив її волі шляхом зв`язування пластиковими хомутами, застосовував до неї сльозогінний балончик, та скориставшись її безпорадним станом, забрав дитину ОСОБА_52 , яка згідно ухвали Ленінського районного суду м.Харкова від 05.04.2018 мешкає з матір`ю ОСОБА_2 .

За вказаною заявою Київським відділом поліції Головного управління національної поліції в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження № 12019220490001440 від 31.03.2019, за правовою кваліфікацією - ч.2 ст. 146 КК України.

Крім того, згідно з витягом з ЄРДР за заявою ОСОБА_14 про те, що 31.03.2019 за адресою: АДРЕСА_8 , невстановлена особа спричинила йому тілесні ушкодження, внесено відомості про кримінальне провадження № 12019220490001507 від 04.04.2019 за правовою кваліфікацією - ч.1 ст. 125 КК України.

Як вбачається з копії висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи № 371-2019 від 01.04.2019 ХОБСМЕ, у ОСОБА_2 виявлені легкі тілесні ушкодження у виді циркулярного синця у ділянці проекції лівого променево- зап`ясткового суглобу; синці овальної форми на тильній лівій кісті у ділянці проекції міжфалангових суглобів 3 та 4 пальців, які моголи бути отримані протягом 1 доби до проведення огляду.

Представниками ОСОБА_25 також надано висновок фахівця з питань СМЕ № 394-2019 від 05.04.2019 р. про наявність у нього легких тілесних ушкоджень.

Як вбачається з копії протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_9 , він зазначав, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з дочкою. 31 березня 2019 року у них виник конфлікт, коли він приїхав побачити дочку, та в ході захисту від нападу ОСОБА_2 , яка порізала йому ножем зап`ястя, він її зв`язував хвилин на 5, після чого розв`язав, надав їй допомогу, та вони поговорили про спілкування з дочкою. На балончик натиснув через стрес, коли ОСОБА_41 на нього накинулась.

Постановою ст. слідчого Київського ВП ГУВНП в Харківській області Середа А. від 2 квітня 2019 року оголошено розшук ОСОБА_32 ,підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України, з посиланням на те, що він за місцем мешкання та реєстрації в м. Харкові не з`являється, переховується від органу досудового розслідування та його місцезнаходження не відомо.

23 квітня 2019 року підозрюваний ОСОБА_25 направив старшому слідчому Київського ВП ГУНП в Харківській області повідомлення про зміну місця проживання, де проживав раніше: АДРЕСА_1 , на іншу адресу: АДРЕСА_4 .

Постановою цього ж слідчого від 10 червня 2019 року зупинено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019220490001440 від 31.03.2019, в якому пред`явлена підозра Вальденеру за ч.2 ст. 146 КК України, у зв`язку з оголошенням його в розшук.

Ухвалою слідчого судді від 11.07.2019 постанову слідчого про зупинення досудового розслідування скасовано.

Потерпіла ОСОБА_2 29 травня 2019 року зверталась з заявою до Київського ВП ГУНП в Харківській області про вчинення щодо неї злочинів приватного обвинувачення, передбачених ч.1 ст. 125 та ч.1 ст. 162 КК України, просила перекваліфікувати дії ОСОБА_25 з ч.2 ст. 146 на ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 162 КК України, та скласти нове повідомлення про підозру.

Потерпіла ОСОБА_2 29 травня 2019 року звернулась до Харківської місцевої прокуратури №2, Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області з клопотанням про закриття кримінального провадження №12019220490001440 щодо ОСОБА_32 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 125, ч.1 ст.162КК України у зв`язку з відмовою від приватного обвинувачення та внесення відомостей до ЄРДР про закриття кримінального провадження у зв`язку з відмовою від приватного обвинувачення.

В цей же день вона подала нотаріально посвідчену заяву про те, що показання, пояснення, заяви та клопотання, що надаються та (або) підписані нею, мають силу тільки, якщо ці документі підписані та (або) подані в присутності адвоката. Документи, що підписані (подані) у відсутності адвоката Чаричанського Олександра Олександровича, вважати одержаними незаконним шляхом, що має наслідком недопустимість їх використання як засобів доказування.

24 липня 2019 року перший заступник прокурора Харківської області А. Степанов виніс постанову про доручення здійснення подальшого розслідування у кримінальному провадженні№12019220490001440 за ч.2 ст. 146 КК України слідчим СВВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області у зв`язку з неефективністю досудового розслідування.

Постановою прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 Бойчук О. від 14 серпня 2019 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019220490001440 від 31.03.2019 закрито на підставі п. 10 ч.1 ст. 284 КК України, у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК України.

Як зазначено у вказаній постанові, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 08.08.2019 процесуальні строки на подання клопотання слідчим про поновлення процесуальних строків поновлено, а у задоволенні клопотання слідчого про продовження строків досудового розслідування до 5 місяців відмовлено.

Суд, оцінивши надані сторонами докази, приходить до висновку, що заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 3505 ЦПК України суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Згідно з положеннями ст. 3506 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону вказаного домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Зі змісту розділу V «Спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству» вказаного Закону обмежувальний припис є найбільш суворим і жорстким серед спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 вказаного Закону зазначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦІПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Суд, під час вирішення такої заяви, має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Звернення заявниці до правоохоронних органів щодо застосування до неї насильства ОСОБА_53 та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є належним доказом вчинення ним домашнього насильства. Її звернення є лише підставою для проведення досудового розслідування та перевірки обставин, наведених у повідомленні про кримінальне правопорушення.

На даний час кримінальне провадження закрито.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як зазначено у ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з наведених норм, посилання заявниці на те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_25 закрито з нереабілітуючих підстав, є помилковою. Обвинувальний вироку не винесено. Кримінальне провадження закрито у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування.

Суд враховує також заяви, підписані ОСОБА_2 , про перекваліфікацію дій ОСОБА_25, та закриття кримінального провадження у зв`язку з відмовою від обвинувачення у справі приватного обвинувачення.

Суд критично оцінює її ствердження про те, що ОСОБА_25 шляхом залякування та обману змусив її підписати вказані заяви.

Так, вона не зазначила, де саме ОСОБА_7 залякував її при підписанні цих заяв, який тиск на неї був вчинений, що перешкоджало їй запросити адвоката, чому вона не розуміла змісту підписаних заяв, враховуючи, що вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів як в Україні, так і у Франції, та з матеріалів справи вбачається, що їй постійно надається кваліфікована юридична допомога.

Судом встановлено, що після подій від 31.03.3019, що було підставою для досудового розслідування, у житті ОСОБА_2 та ОСОБА_25 стались зміни: шлюб розірвано рішенням суду від 14.05.2019 року, ОСОБА_25 змінив місце проживання, виїхав з України та проживає у Франції.

Доказів погроз заявниці з його боку суду не надано.

Навпаки, з переписки електронною поштою вбачається, що ОСОБА_25 намагається вирішити питання щодо спілкування з дитиною, та адвокати сторін спілкуються з цього приводу.

Судом оглянутий наданий представниками заінтересованої особи ОСОБА_25 DVD-диск з відеозаписом, на якому зафіксовано його спілкування з дочкою ОСОБА_23. З цього запису вбачається, що він спілкується з дочкою, як люблячий батько, не виявляє для неї ніякої погрози, та дитина поводить себе з ним спокійно.

Заявниця надала суду копію консультаційного висновку невролога ГДП №23 від 13.05.2019, відповідно до якого ОСОБА_55 , 2016 року народження, рекомендовано нагляд невролога, щадний режим, уникати психотравмуючих факторів. Однак вказаний висновок ніяким чином не підтверджує необхідність введення заборон на спілкування дитини з батьком.

Статтею 51 Конституції України визначено, що кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Частиною 6, 7 статті 7 Сімейного кодексу України встановлено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 141 Сімейного кодексу визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (ст. 151 Сімейного кодексу України).

Статтею ж 153 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частина 2 статті 157 Сімейного кодексу України закріплює обов`язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні і право на особисте спілкування з нею.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 157 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «А.В. проти Словенії» вказано, що у справах, що стосуються прав контакту одного з батьків, держава зобов`язана вживати заходів з метою возз`єднання батьків зі своїми дітьми та зобов`язання сприяти таким возз`єднанням, наскільки інтереси дитини говорять про необхідність збереження особистих відносин і, якщо це необхідно, «відновити» сім`ю.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» зазначено, що «не може бути також виправданим захід, що роз 'єднує сімейні зв 'язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів.

Заборони, про застосування яких просить заявниця, можуть призвести до неможливості виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди щодо спілкування батька з дитиною та, як наслідок, до повної втрати контакту батька з дитиною, враховуючи, що дитині лише 3 роки, та вона проживає з матір`ю.

Крім того, суд виходить з того, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи,на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Заявниця не зверталась до суду з позовом про зміну способу участі батька у спілкуванні з дитиною, хоч така можливість не втрачена.

Факт неодноразового звернення заявниці до правоохоронних органів з підстав вчинення по відношенню до неї та дітей домашнього насильства свідчить про наявність тривалого конфлікту між нею та колишнім чоловіком, але не підтверджує факт того, що останній вчинив по відношенню до заявниці домашнє насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом.

Суд також не встановив ризиків настання насильства в майбутньому. Натомість з матеріалів справи вбачається, що між колишнім подружжям існує спір з приводу способів участі батька у спілкуванні з дитиною, що не може розцінюватись як насильство в сім`ї.

Враховуючи наведене, заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2-4, 89, 259, 263-265, 3501-3506 ЦПК України,

ВИРІШІВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_3 , відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення буде складений 28 серпня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 серпня 2019 року.

Суддя Л.Л. Шрамко

Джерело: ЄДРСР 83915348
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку