ПОСТАНОВА
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 826/4705/16
адміністративне провадження № К/9901/12887/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Тацій Л. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (у складі головуючого судді Данилишина В. М.) від 09 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Вівдиченко Т. Р., суддів Петрика І. Й., Сорочка Є. О.) від 20 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, департамент освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), гімназія «Київська Русь» Дарницького району м. Києва, ліцей «Інтелект», про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Дарницька РДА в м. Києві), треті особи: управління освіти Дарницької РДА в м. Києві, департамент освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент), гімназія «Київська Русь», ліцей «Інтелект», у якому просила визнати протиправним і скасувати розпорядження Дарницької РДА в м. Києві від 12 серпня 2013 року № 416 «Про тимчасове закріплення окремих приміщень гімназії «Київська Русь» за ліцеєм «Інтелект».
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 09 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що оскаржувані рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України. При цьому, на думку скаржниці, суди не в повному обсязі з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, що призвело до невідповідності висновків судів першої та апеляційної інстанції обставинам справи.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 жовтня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27 серпня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
12 серпня 2013 року Дарницькою РДА м. Києва прийнято Розпорядження № 416, згідно з яким ліцею «Інтелект» надано (до надання іншого приміщення) для розміщення 12 класних приміщень та 3 кабінети для поділу класів на групи при вивченні мов гімназії «Київська Русь», після передачі її до сфери управління Дарницької РДА м. Києва.
Вважаючи оскаржуване розпорядження протиправним, позивачка звернулася до суду за захистом порушених, на її думку, прав та законних інтересів.
Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 1- 3 ст. 1 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві держані адміністрації» (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження; далі - Закон № 586-XIV) виконавчу владу в областях і районах, м. Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 586-XIV на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 13 Закону № 586-XIV передбачено, що місцеві державні адміністрації у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, вирішують питання науки, освіти, культури, охорони здоров`я, фізкультури і спорту, сім`ї, жінок, молоді та неповнолітніх
Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень (ч. 2 ст. 13 Закону № 586-XIV).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 15 вказаного Закону в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об`єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку. У разі делегування місцевим державним адміністраціям районними чи обласними радами відповідних повноважень в їх управлінні перебувають також об`єкти спільної власності територіальних громад.
Повноваження місцевої державної адміністрації в галузі науки, освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім`ї та молоді визначені в ст. 22 Закону № 586-XIV, серед яких, зокрема,: реалізація державної політики в галузі науки, освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім`ї та молоді; виконання програми щодо обов`язковості повної загальної середньої освіти, здійснення загального керівництва закладами науки, освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, що належать до сфери її управління, їх матеріально-фінансове забезпечення; вжиття заходів до збереження мережі закладів освіти, культури, охорони здоров`я, фізкультури і спорту та розроблення прогнозів її розвитку, врахування їх при розробці проектів програм соціально-економічного розвитку тощо.
Відповідно до ст. 35 Закону України від 13 травня 1999 року № 651-XIV «Про загальну середню освіту» управління системою загальної середньої освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, зазначені у частині другій статті 9 цього Закону, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, обласними, Київською та Севастопольською міською, районними, районними у м. Києві та Севастополі державними адміністраціями, а також органами місцевого самоврядування.
За змістом п. 1 Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 січня 2011 року № 121 «Про реалізацію районними в м. Києві державними адміністраціями окремих повноважень» районним в м. Києві державним адміністраціям доручено реалізовувати окремі повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), надані виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими актами законодавства згідно з додатками 1- 11.
Додатком № 6 до вказаного вище розпорядження визначено наступний перелік повноважень у галузі освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, сім`ї та молоді, зокрема: управління закладами науки, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, навчальними та оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; забезпечення здобуття неповнолітніми повної загальної середньої освіти; створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів; сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій; забезпечення у межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти та медичного обслуговування на відповідній території, можливості навчання в школах державною та рідною мовою, вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національно-культурні товариства.
Колегія суддів також звертає увагу, що спірне розпорядження було прийнято відповідачем з метою забезпечення задоволення потреб населення Дарницького району м. Києва в організації навчального процесу, забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку загальної середньої освіти, створення належних умов навчання та виховання учнів, а також задля раціонального використання бюджетних коштів. При цьому, розміщення ліцею «Інтелект» в приміщенні гімназії «Київська Русь» було тимчасовим заходом, до надання приміщенню ліцею іншого окремого приміщення.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази що саме оскаржуваним розпорядженням спричинено загрозу життю і здоров`ю людей, у тому числі, неповнолітньому сину позивачки, який є учнем гімназії «Київська Русь».
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що розпорядження Дарницької РДА в м. Києві від 12 серпня 2013 року № 416 є законним і обґрунтованим, оскільки винесено відповідачем у межах наданих йому повноважень та з дотриманням чинного у той період законодавства України.
Крім того, розглядаючи наведені позивачкою аргументи, колегія суддів виходить з того, що всі доводи скаржниці, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої й апеляційної інстанцій, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами норм матеріального або процесуального права при постановленні оскаржуваних рішень, у касаційній скарзі не зазначено. Висновки судів скаржниця не спростувала.
Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді
А. А. Єзеров
Л. В. Тацій
