УХВАЛА

29 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/77/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019

(головуючий - Буравльов С.І., судді Мартюк А.І., Пашкіна С.А.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 25.02.2019

(суддя Довгань К.І.)

у справі №925/77/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Канівського комунального підприємства теплових мереж

про стягнення 271 363,52 грн,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 25.02.2019 у справі №925/77/19.

Перевіривши матеріали касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" (на момент звернення із касаційною скаргою) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості у розмірі 271 363,52 грн за невиконання зобов`язань по договору постачання природного газу №2625/1617-БО-36 від 31.10.2016, з яких 126 155,64 грн інфляційні втрати, 18 150,99 грн 3% річних та 127 056,90 пені, а отже, ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 63 528,45 грн пені, 18 150,99 грн 3% річних та 67 229,06 грн інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено.

Зменшуючи розмір пені на 50% до 63 528,45 грн, суди керувались ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, а судові рішення мотивовано тим, що відповідач є єдиним виконавцем послуг з теплопостачання в місті Каневі, основним видом діяльності якого є виробництво транспортування та постачання теплової енергії, а отримані ним за поставлену споживачам теплову енергію грошові кошти розподіляються згідно з нормативами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України № 217. Тобто, розрахунки за використаний природний газ здійснюються в межах нормативного регулювання під контролем державних органів та не залежать від відповідача. Беручи до уваги відсутність доказів спричинення несвоєчасною оплатою збитків АТ "НАК "Нафтогаз України" та наведені вище обставини, суди дійшли висновку, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду.

Ухвалюючи судові рішення у питанні зменшення розміру стягуваної з боржника пені, господарські суди керувалися правовим висновком Верховного Суду, що був викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №923/1587/17 та у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №923/227/18.

Щодо зменшення розміру інфляційних втрат до 67 229,06 грн, суди вказали, що здійснюючи розрахунок інфляційних втрат, АТ "НАК "Нафтогаз України" допущено арифметичну помилку, а саме в розрахунку інфляційних нарахувань за зобов`язаннями березня 2017 зазначено, що індекс інфляції за період з травня 2017 року по червень 2017 року становить 110,000745784 %, але відповідно зведеної таблиці індексів споживчих цін в травні 2017, індекс інфляції становив - 101,3%, а в червні - 101,6%, а тому дійшли висновку, що розрахунок АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо нарахувань інфляційних втрат є необґрунтованим та підлягає задоволенню лише у розмірі 67 229,06 грн.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення у справі №925/77/19, яким стягнути 122 455,03 грн, з яких 63 528,45 грн пені та 58 926,58 грн інфляційних втрат.

Подана скарга зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні здійсненні розрахунків та застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд матеріалів справи та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі вже спростовано судами попередніх інстанцій на підставі правової позиції Верховного Суду щодо правильного застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, а тому Суд визнає скаргу заявника необґрунтованою.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до правового висновку Верховного Суду щодо правильного застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного суду відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №925/77/19 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі п. 1 ч. 2 ст. 293 ГПК України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до ч. 3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.

Згідно з імперативними вимогами ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Керуючись статтями 234, 235 та пунктом 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 25.02.2019 у справі №925/77/19.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Г.О. Вронська

Н.М. Губенко