ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 серпня 2019 року

Сєвєродонецьк

Справа № 360/3129/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2019 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Лисичанську Луганської області), в якому позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача у відмові від 05.07.2019 щодо зарахування позивачу до загального страхового трудового стажу роботи роботу позивача адвокатом у Ворошиловградській обласній колегії адвокатів з 08.07.1987 по 18.10.1993 відповідно записів у трудовій книжці під п.п. 9-11 та до загального трудового стажу роботи адвокатську діяльність як фізичної особи-підприємця, вид господарської діяльності - діяльність у сфері права, у м. Голубівка, на той час у м. Кіровську Луганської області, за період з 19.10.1993 по 31.12.1998 та зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до загального страхового трудового стажу роботи роботу позивача адвокатом у Ворошиловградській обласній колегії адвокатів з 08.07.1987 по 18.10.1993 відповідно до п.п. 9-11 записів у трудовій книжці та до загального трудового стажу роботи адвокатську діяльність позивача, як фізичної особи-підприємця, вид господарської діяльності - діяльність у сфері права, у м. Кіровську Луганської області за період з 19.10.1993 по 31.12.1998.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що при оформленні пенсії позивачу до загального страхового трудового стажу не зараховано роботу адвокатом у Ворошиловградській обласній колегії адвокатів в період з 08.07.1987 по 18.10.1993 з посиланням на те, що дата у наказі про прийом на роботу вказана у трудовій книжці не зовсім чітко. Проте, жодних виправлень в трудовій книжці немає. Також позивач має намір поставити питання про зарахування до загального страхового трудового стажу роботу адвокатом як фізичної особи-підприємця у м. Кіровську Луганської області у період з 19.10.1993 по 31.12.1998. Роботу у зазначений період позивач може підтвердити поясненнями свідків. З посиланням на пункти 2, 17 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача у зарахуванні певних періодів роботи та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 18.07.2019 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.

Ухвалою суду від 29.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відмовлено в задоволенні клопотання позивача про виклик свідків у судове засідання.

08.08.2019 від УПФУ в м. Лисичанську Луганської області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 50-51), в обґрунтування якого відповідач зазначив таке. ОСОБА_1 звернувся до відповідача з особистою заявою про взяття на облік пенсійної справи. З 03.05.2017 йому була призначена пенсія за віком як внутрішньо переміщеній особі.

Враховуючи наявні виправлення в графі 4 трудової книжки, при призначенні пенсії до загального стажу роботи не зараховано період роботи позивача в Ворошиловградській обласній колегії адвокатів (м. Кіровськ) з 08.07.1987 по 18.10.1993.

Постановою Кабінету Міністрів № 109 від 30.01.2019 Порядок № 637 доповнено пунктом 17-1, відповідно до якого у разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики. Водночас на теперішній час законодавство України не містить положень щодо порядку виконання пункту 17-1 Порядку № 637.

Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Керуючись Порядком № 637 відповідач повідомив позивача про необхідність підтвердження спірного періоду, але останній жодним чином не виконав приписи законодавства України для встановлення трудового стажу.

Щодо зарахування до загального трудового стажу роботи періоду з 19.10.1993 по 31.12.1998 відповідач зазначив, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного Фонду України про сплату страхових внесків.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

Позивачем не надано жодних доказів сплати страхових внесків у період з 1993 по 1998 роки. На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов такого.

Судом установлено, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 останнього, зокрема:

08.07.1987 прийнято членом Ворошиловградської обласної колегії адвокатів та визначено місце роботи в м. Кіровськ;

18.10.1993 відраховано з членів Луганської обласної колегії адвокатів в зв`язку з її ліквідацією (арк. спр. 17-18).

Як встановлено з матеріалів пенсійної справи, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 03.05.2017. При цьому відповідачем при призначенні пенсії позивачу не зараховано спірні періоди його роботи (арк. спр. 54-59).

25.06.2019 позивач звернувся до УПФУ в м. Лисичанську Луганської області з заявою довільної форми, в якій просив зарахувати до загального страхового трудового стажу роботи його роботу адвокатом у Ворошиловградській обласній колегії адвокатів з 08.07.1987 по 18.10.1993 відповідно до записів у трудовій книжці за номерами 9-11 та до загального трудового стажу адвокатську діяльність як фізичної особи-підприємця, вид господарської діяльності - діяльність у сфері права, у м. Голубівка, на той час - у м. Кіровську Луганської області, за період з 19.10.1993 по 31.12.1998 (арк. спр. 19-21).

Листом від 05.07.2019 № 6285/02-33 УПФУ в м. Лисичанську Луганської області повідомило позивача про те, що запис, який внесено до трудової книжки за період роботи в Луганській обласній колегії адвокатів з 08.07.1987 по 18.10.1993 в якості адвоката, має незавірене виправлення в даті наказу на прийом, а в підставі внесення запису на звільнення відсутній номер документу, тому, враховуючи особисту заяву позивача про відмову від зарахування цього стажу до надання уточнюючої довідки, зарахувати стаж роботи з 08.07.1987 по 18.10.1993 по трудовій книжці підстав немає. Для зарахування стажу роботи фізичною особою-підприємцем позивачу запропоновано надати до управління рекомендовані Порядком № 22-1 документи (арк. спр. 28).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною п`ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.5. Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.

Пунктом 2.1. Порядку № 22-1 визначено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком.

Згідно з пунктом 2.7. Порядку № 22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Згідно з п. 4.1. Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.2. Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до положень пункту 4.3. Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з пунктом 4.7. Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Суд зауважує, що зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу здійснюється при призначенні пенсії або при перерахунку призначеної пенсії.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Згідно з матеріалами справи, пенсію позивачу призначено у 2017 році.

Судом встановлено, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, оскільки він не звертався до відповідача із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії відповідно до вимог Порядку № 22-1 та статті 44 Закону № 1058-IV, та необхідним пакетом документів, що визначає право на перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу, а відтак відповідач не мав підстав для перерахунку пенсії та, відповідно, для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про зарахування до трудового стажу спірних періодів роботи довільної форми.

Рішення по суті щодо зарахування спірних періодів роботи та перерахунок позивачеві пенсії відповідно до Закону № 1058-IV відповідачем не приймалося, а лист від 05.07.2019 № 6285/02-33 має роз`яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків.

Звернення позивача розглянуто відповідачем у передбачений Законом України «Про звернення громадян» строк.

Станом на час розгляду справи по суті позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про звернення до відповідача з заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії, встановленого зразку, визначеного Порядком № 22-1.

Таким чином, судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача, а заявлені позивачем вимоги про зарахування позивачу до загального страхового трудового стажу роботу позивача адвокатом у Ворошиловградській обласній колегії адвокатів з 08.07.1987 по 18.10.1993 відповідно до п.п. 9-11 записів у трудовій книжці та до загального трудового стажу роботи адвокатську діяльність позивача, як фізичної особи-підприємця, вид господарської діяльності - діяльність у сфері права, у м. Кіровську Луганської області за період з 19.10.1993 по 31.12.1998, є передчасними, а відтак необґрунтованими, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії встановленої форми, а відповідачем не приймалося рішення за вказаною заявою про відмову у перерахунку пенсії позивачу.

Щодо незарахування відповідачем позивачу спірних періодів роботи суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стосовно періоду роботи в Луганській обласній колегії адвокатів з 08.07.1987 по 18.10.1993 в якості адвоката.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Відповідно до Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 30 «Про трудові книжки працівників» Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України затверджено Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (пункт 2.5 Інструкції № 58).

Згідно з пунктом 2.9 Інструкції № 58 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Оглядом трудової книжки позивача судом встановлено, що в записі від 08.07.1987 про прийняття ОСОБА_1 членом Ворошиловградської обласної колегії адвокатів в графі «На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)» вказано: «Пост. през. № 13 від 07.07.87», при цьому запис «87» має виправлення. Також в записі від 18.10.1993 про відрахування ОСОБА_1 з членів Луганської обласної колегії адвокатів в графі «На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)» вказано: «Рішення загальних зборів 15.10.1993», при цьому у вказаному записі відсутній номер документу, на підставі якого внесено запис про звільнення (арк. спр. 17 зв.).

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зауважує, оскільки в трудовій книжці позивача містяться неточні записи про періоди роботи, тому ОСОБА_1 необхідно було надати органу Пенсійного фонду для підтвердження трудового стажу документи, визначені п. 3 Порядку № 637 які містять відомості про періоди роботи.

Щодо незарахування позивачу періоду здійснення ним як фізичною особою підприємницької діяльності в якості адвоката в період з 19.10.1993 по 31.12.1998, суд зазначає таке.

Згідно з преамбулою Закону № 1058-ІV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 11 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню це фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 4 Порядку № 637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток №1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV доповнено пунктом 3-1 наступного змісту: «До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до п. 2.1. Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року у справі № 643/20104/15-а.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 було зареєстровано в якості фізичної особи-підприємця з 04.12.2006, номер запису 2 386 000 0000 001183 (арк. спр. 25). Вказані обставини також підтверджуються Витягом з ЄДРЮОФОГФ, наявним в матеріалах пенсійної справи (арк. спр. 75-77).

Суд зауважує, що зазначені документі підтверджують факт здійснення позивачем підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування, проте не є належними доказами в підтвердження сплати страхових внесків, облік яких ведеться пенсійним органом.

Свідоцтвом платника єдиного податку Серії НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_1 перейшов на спрощену систему оподаткування лише з 01.07.2013 (арк. спр. 26).

Як свідчать матеріали справи, Пенсійним органом враховано періоди підприємницької діяльності позивача, за які підтверджена сплата страхових внесків. Проте, позивачем ні до пенсійного органу, ні до суду не надано належних доказів про сплату страхових внесків за період з 19.10.1993 по 31.12.1998.

Щодо посилання позивача на покази свідків, як доказ здійснення ним як фізичною особою підприємницької діяльності в якості адвоката в період з 19.10.1993 по 31.12.1998, суд зазначає таке.

Згідно з п. 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (п. 18 Порядку № 637).

Таким чином, з аналізу положень Порядку № 637 слідує, що підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків здійснюється виключно органами Пенсійного фонду, тобто є дискреційними повноваженнями відповідача.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку позивачем не доведено ґрунтовність своїх вимог та відповідності їх діючому законодавству.

На підставі вищевикладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати, понесені позивачем, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

І.О. Свергун