ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/3840/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 (головуючий суддя Руденко М.А., Сулім В.В., Дідиченко М.А.) та рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2018 (головуючий суддя Ейвазова А.Р., Саванчук С.О., Ярема В.А.) у справі № 911/3840/17

за позовом Міністерства юстиції України

до 1) Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, 2) Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - компанія "East/West Alliance Limited"

про стягнення 5 330 350,09 євро,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2017 року Міністерство юстиції України (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Білоцерківська ОДПІ, відповідач 1), Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач 2) про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України, у якому просило: солідарно стягнути з відповідачів 5 330 350,09 євро збитків.

1.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач посилається на те, що на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (остаточне 02.06.2014) "East/West Alliance Limited" проти України" за заявою №19336/04 (далі - рішення ЄСПЛ) ним сплачено 5 330 350,09 євро з Державного бюджету України, що є збитками, які спричинені порушенням відповідачами права власності заявника на належне йому майно, у зв`язку з чим наявні підстави для пред`явлення зворотної вимоги (регресу), як це передбачено приписами статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України. Також, посилаючись на приписи статей 541, 543, 1166 Цивільного кодексу України, позивач зазначав, що саме в діях/бездіяльності відповідачів наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, які встановлені рішенням ЄСПЛ № 19336/04 від 23.01.2014, а тому наявні підстави для солідарного стягнення збитків у розмірі понесених державним бюджетом України витрат.

Короткий зміст оскаржуваних рішень

2. Рішенням Господарського суду Київської області від 06.06.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019, в задоволенні позову відмовлено.

2.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій вказали, що під час розгляду Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) справи за заявою № 19336/04 "East/West Alliance Limited" проти України" встановлено численні порушення, що виразились у діях, зокрема, але не виключно, посадових та службових осіб органів досудового розслідування, а також діях та бездіяльності органів державної влади. Разом із цим, вимоги про відшкодування збитків у вигляді виплаченого відшкодування за рішенням ЄСПЛ, заявлені лише до податкових органів, а тому посилання позивача на положення частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, є помилковими, оскільки заявлені вимоги про відшкодування до податкових органів, які здійснювали досудове слідство та посадові особи яких, діючи від імені відповідних органів, допустили дії та бездіяльність, що призвело до порушення прав третьої особи, регулюються нормами частин 3, 4 ст. 1191 Цивільного кодексу України, які передбачають звернення саме до винної посадової або службової особи, а не до відповідного органу. Судами зазначено, що у випадку звернення держави до державного органу, який здійснює функції держави, і виконання таких функцій забезпечується фінансуванням з державного бюджету, посадовою або службовою особою якої вчинено дії або допущено бездіяльність, проводилось досудове слідство, які призвели до заподіяння шкоди, що відшкодувала держава, має місце збіг осіб - кредитора та боржника, якими є держава в особі різних державних органів, через яких держава набуває прав та реалізовує відповідні цивільні права та обов`язки, а отже залучені до участі у справі в якості відповідачів юридичні особи - Білоцерківська ОДПІ та ГУ ДФС у м. Києві не є особами, які мають відповідати за заявленим позовом, оскільки відшкодування збитків, заподіяних державі за рахунок таких осіб, не призводить до відшкодування збитків Державному бюджету України. При цьому, питання про залучення до участі у справі інших осіб в якості відповідачів, зокрема, компанії "Укрімпекс-2000", Черкаської міської державної адміністрації, комунального підприємства "Аеропорт "Черкаси", Білоцерківського РУ ГУ МВС України у Київській області та інших, дії або бездіяльність яких сприяли заподіянню шкоди, під час розгляду спору не вирішувалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

4. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є такими, що ухвалені в результаті неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Ключовими для цього регресного позову обставинами є наявність вини відповідачів, від якої залежить правильне вирішення спору, а також наявність правового механізму стягнення збитків, завданих державі зазначеними особами. Проте, судами попередніх інстанцій за результатами вирішення спору зроблені помилкові висновки, які суперечать законодавству, не було враховано доводів позивача, викладених у заявах та поясненнях.

4.1. Зокрема, на думку скаржника, як вбачається зі змісту рішення ЄСПЛ "East/West Alliance Limited" проти України", європейська судова інституція установила порушення Конвенції саме з боку державних органів, зокрема, податкових органів, а не їх окремих структурних підрозділів, посадових чи службових осіб, що спростовує висновки судів про те, що право вимоги виникає саме до винних посадових та службових осіб, які спричинили шкоду, а не до органів, з якими такі особи перебувають у трудових відносинах.

4.2. Скаржник наголошує, що у даних спірних правовідносинах є повний склад умов, які надають право Міністерству юстиції України звернутися до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з регресною вимогою про стягнення солідарно збитків в результаті виконання Рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України".

4.3. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, частину третю статті 1191 ЦК України, оскільки вона не регулює кінцевого порядку відшкодування шкоди та не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки відповідачі у даній справі не підпадають під суб`єктний склад регулювання даної статті. У свою чергу, частина четверта статті 1191 ЦК України не обмежує право на звернення з позовом про відшкодування шкоди до державних органів, підприємств, установ, організацій, а лише регулює питання щодо розміру відповідальності винної особи у разі звернення зі зворотньою вимогою виключно до посадової чи службової особи. Наведене виключає можливість застосування наведених норм закону до даних правовідносин.

4.4. Судами не взято до уваги, що саме в порядку господарського і адміністративного судочинства були розглянуті справи, рішеннями яких визнано порушення Відповідачами законодавства, а саме майнових прав третьої особи на спірні літаки і зобов`язано їх повернути власнику - компанії "East/West Аlliance limited".

4.5. Скаржник зазначає, що судами правильно з`ясовано обставини, установлені рішенням ЄСПЛ, і вказано, що ці обставини не можуть бути поставленні під сумнів і не потребують додаткового або повторного доказування у цій справі. Однак, господарськими судами зроблено помилкові висновки щодо неможливості відшкодування збитків завданих державі саме з відповідачів. Це зумовлено тим, що судами не надано правильної оцінки всьому складу цивільного правопорушення складі, зокрема, зроблено безпідставні висновки щодо відсутності підстав для відповідальності податкових органів у цій справі, що у результаті призвело до порушення норм матеріального права.

4.6. Судами попередніх інстанцій не взято до уваги приписи частини другої статті 614 Цивільного кодексу України, яка покладає на відповідачів обов`язок довести свою невинуватість у цивільно-правових відносинах.

4.7. Як зазначає скаржник, відповідальність за неналежне збереження літаків лежить на Білоцерківській ОДПІ, а тому у спірних правовідносинах саме вони мають виступати відповідачами, а не їх структурні підрозділи - податкова міліція, що в свою чергу є підставою для застосування саме частини першої статті 1191 ЦК України. На думку скаржника, зі змісту рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" вбачається порушення Конвенції саме з боку державних органів, зокрема, податкових, а отже було визнано винними державні податкові органи, а не їх структурні підрозділи, посадових чи службових осіб, які в розумінні положень Конвенції можуть нести відповідальність. Позивач звертав увагу, що податкова міліція не є окремим органом державної влади, а лише структурним підрозділом органів Державної фіскальної служби, який не є юридичною особою та не може бути відповідачем у суді. Також скаржник вказує, що ЄСПЛ встановлено та матеріалами справи підтверджується вчинення протиправних дій, які призвели до позбавлення майна заявника саме відповідачами, а не окремими посадовими особами податкової поліції чи відповідачів.

4.8. Посилаючись на положення статей 541, 543 Цивільного кодексу України скаржник зазначає, що у позивача виникло право заявити вимогу про відшкодування збитків до відповідача 1 та відповідача 2 як до солідарних боржників, оскільки вони стали учасниками дій, що призвели до порушення Конвенції та Першого протоколу до неї.

4.9. Скаржник також вказав на помилковість висновків судів щодо поєднання у спірних відносинах в одній особі боржника і стягувача, зазначивши, що податкові органи є окремими, самостійними юридичними особами публічного права, які мають цивільну правоздатність і дієздатність, а тому здатні самостійно нести цивільно-правову відповідальність щодо відшкодування збитків завданих виконанням рішення ЄСПЛ. При цьому, чинним законодавством не встановлено обмежень щодо стягнення коштів у дохід держави із державних органів. Також скаржник зазначає, що не встановлено жодної посадової чи службової особи органу державної влади, діями яких було спричинено збитки Державному бюджету України, хоча зі сторони Міністерства юстиції України було вжито всіх заходів.

4.10. Позивач наголошує, що Порядок організації роботи щодо відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.11.2011 №3280/5 є лише підзаконним ненормативним актом, який встановлює порядок взаємодії окремих структурних підрозділів Міністерства юстиції України щодо відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, посилання на яке не може бути підставою для визнання невідповідності дій позивача чинному законодавству України.

4.11. Також скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 28.03.2019 у справі №910/22855/17, у якій зазначено, що відповідальність за збитки, завдані Державному бюджету України внаслідок виконання рішення Європейського Суду у справі "ТОВ "Золотий мандарин Ойл" проти України" повинні нести саме державні органи, підприємства, установи, організації та їх посадові особи.

4.12. На думку позивача, судом першої інстанції помилково відмовлено у допуску до участі у справі експерта в галузі права для надання пояснень щодо зробленого та долученого до матеріалів справи висновку застосування аналогії права та/або закону від 27.02.2018 та надано неправильну оцінку такому висновку.

5. 09.08.2019 на адресу Верховного Суду надійшли додаткові пояснення позивача, які колегією суддів залишаються без розгляду на підставі статті 118 ГПК України за збігом строку на касаційне оскарження, протягом якого особа, яка подає касаційну скаргу має право її доповнити (ч. 1 ст. 298 ГПК України).

Позиція відповідача 1 у відзиві на касаційну скаргу

6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач 1 просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення залишити без змін з підстав дотримання господарськими судами попередніх інстанцій при ухваленні рішень норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, зокрема, про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту відновлення порушеного права щодо солідарного стягнення збитків, оскільки у даному випадку застосуванню підлягає часткова відповідальність з встановленням конкретного розміру заподіяної шкоди окремо щодо літаків Ан-28 та Л-410 та наголошуючи на невірному визначенні кола відповідачів у даній справі.

Позиція третьої особи у відзиві на касаційну скаргу

7. Третя особа у відзиві на касаційну скаргу зазначила про її обґрунтованість, наголошуючи на неправильному застосуванні судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Посилаючись на положення статей 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статті 1166, 1191 Цивільного кодексу України, третя особа вказала, що після відшкодування стягувачу за рішенням ЄСПЛ Міністерство юстиції України мало усі правові підстави для звернення з регресним позовом до відповідачів, протиправними діями яких була завдана шкода майну Компанії. Протиправні дії відповідачів по невиконанню рішень господарських судів та неповернення літаків власнику не були вчинені відповідачами як органами, що здійснювали оперативно - розшукову діяльність або досудове слідство у відповідних справах, отже, застосування у цій справі положень частин 3 та 4 статті 1191 Цивільного кодексу України є неправомірним.

8. Відповідачем 2 відзиву на касаційну скаргу не подано, що, у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

9. Як установлено судами попередніх інстанцій, Європейським судом з прав людини 23.01.2014 прийнято рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (остаточне 02.06.2014) за заявою № 19336/04, яким постановлено, що було порушення статті 1 Першого протоколу, статті 13 Конвенції; постановлено, що упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити підприємству-заявнику 5 000 000,00 євро відшкодування матеріальної і моральної шкоди плюс будь-який податок, що може нараховуватись підприємству-заявнику; упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити підприємству-заявнику 8 000,00 євро компенсації судових та інших витрат, плюс будь-який податок, що може нараховуватись підприємству-заявнику; постановлено, що зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

9.1. Судами попередніх інстанцій досліджено обставини, за яких відбулось порушення прав компанії "East/West Alliance Limited", а саме позбавлення її власного майна (шести літаків Ан-28 та восьми літаків Л-410), що стало причиною присудження відшкодування за рішенням ЄСПЛ.

9.2. Щодо літаків Ан-28.

30.07.1999 третьою особою "East/West Alliance Limited" за договором купівлі - продажу повітряних суден, у який у подальшому внесено зміни додатковою угодою від 28.12.1999, компанія набула у власність повітряні судна Ан-28 з бортовими номерами 28772, 28773, 28787, 28799, 28710, 28712, 28737, 28739.

На літаки Ан-28 з бортовими номерами 28712, 28739, 28772, 28710, 28799, 28773 Державною авіаційною адміністрацією України видані реєстраційні посвідчення №№ РП 3084, 3075, 3082, 3080, 3081, 3076.

Відповідно до висновку спеціаліста № 318 від 26.01.2004 Київського науково - дослідного інституту судових експертиз та висновку №5785 від 25.06.2005 судово - почеркознавчої експертизи Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, підписи від імені представника компанії "East/West Alliance Limited" Соколова О.І. у графах "покупець" на останніх аркушах відповідного договору та додаткової угоди і на звороті кожного з актів прийому-передачі, виконані Соколовим О.І.

Постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 17.04.2002 приєднано до кримінальної справи № 50-2706 в якості речових доказів літаки Ан-28, бортові номери №№ UR-28799, UR-28710, UR-28739, UR-27712, UR-28773, UR-28772 та передано їх на відповідальне зберігання під розписку керуючому АТК "Узін" Кулікову О.Є.

10.07.2002 Державною податковою інспекцією у м. Біла Церква затримано літаки у кількості 6 штук Ан-28, про що складено протокол. Відповідні активи затримано з посиланням на пп. 5.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами".

11.07.2002 заступником начальника ДПІ в Білоцерківському районі тимчасово заборонено відчуження відповідних літаків.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, у пунктах 193 - 196 рішення ЄСПЛ зауважив, що арешт літаків податковими органами (Білоцерківською державною податковою інспекцією) 10 та 11 липня 2002 року ґрунтувався на пунктах 3.1 та 3.2 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", які передбачали такий арешт у разі порушення норм митного законодавства або законодавства з питань оподаткування акцизними зборами, або при здійсненні продажу з порушенням порядку, визначеного законодавством. Однак, податкові органи у протоколі накладення арешту не зазначили причин накладення, що суперечило відповідній вимозі законодавства, у зв`язку з чим діяли в порушення чинного національного фіскального законодавства, їх дії згідно із п. 1 статті 1 Першого протоколу були визнані незаконними. Суд вказав, що податкові органи вирішили ще раз накласти на ці літаки (шість Ан-28) арешт, будучи обізнаними про право власності підприємства -заявника на літаки, однак, все одно їх вилучили під тим приводом, що власник цих літаків був невідомий.

На підставі договору від 21.10.2002 між ДПІ у Білоцерківському районі (замовник) та ТОВ "Укрімпекс-2000" (виконавець) № 6798/10/05-0 шість літаків АН-28 передано на відповідальне зберігання директору ТОВ "Укрімпекс-2000" Мостепан В .А.

16.09.2002 розпорядженням № 244 Білоцерківської районної державної адміністрації визнано шість літаків АН-28 безхазяйним майном та надано дозвіл Міжрайонному головному відділу податкової міліції ДПІ у м. Біла Церква реалізувати шість літаків АН-28 (№№ UR-28799, UR-28710, UR-28739, UR-27712, UR-28773, UR-28772).

Вказане розпорядження визнано протиправним та скасовано постановою Господарського суду Київської області від 25.09.2006 у справі № 160/16-2003/15, яка залишена без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.06.2007 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2008.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2005 у кримінальній справі № 1-14/2003 постановлено, що речові докази - літаки Ан-28, бортові номери UR-28799, UR-28710, UR-28739, UR-27712, UR-28773, UR-28772, розташовані на авіаційній базі за адресою: Київська обл., м. Узин, підлягають поверненню за належністю власнику - компанії "East/West Alliance Limited".

10.12.2008 листом за № 32604/10/10 Білоцерківська ОДПІ у відповідь на лист № 31-Е/08 від 10.11.2008 повідомила компанію "East/West Alliance Limited" про визнання 6 літаків АН-28 безхазяйним майном та реалізацію такого майна відповідно до біржових контрактів.

У пункті 201 рішення ЄСПЛ суд зауважив, що, хоча податкова адміністрація визнала у листі від 15.03.2010 існування остаточних рішень, які скасовували як незаконні оголошення літаків безхазяйним майном та їх наступний продаж, вона продовжувала їх охороняти на тій підставі, що не було окремого рішення, яке б скасовувало цю охорону, тому, суд визнав, що утримання літаків продовжувалось без будь-яких законних підстав або логічних пояснень.

Суд також зазначив, що згодом 06.10.2010 слідчий Білоцерківського РВ РУ ГУ МВС України оголосив літаки речовими доказами в кримінальній справі, порушеній у лютому 2006 року, у зв`язку з привласненням майна шляхом зловживання службовим становищем підприємством "Україмпекс-2000". Літаки утримувались як речові докази до 17.06.2011, коли слідчий виніс постанову про їхнє повернення підприємству-заявнику (пункту 202 рішення ЄСПЛ). Проте, перебуваючи на зберіганні державних органів, літаки були пошкоджені та понівечені (пункт 203 рішення ЄСПЛ).

У п. 206 рішення ЄСПЛ визнав, що відповідальність за фізичне пошкодження літаків лежить на державі та ніщо не вказує на те, що пошкодження, яке фактично становило повне знищення майна, було неминучим.

9.3. Стосовно літаків Л-410.

25.07.2000 третя особа придбала на відкритому аукціоні шість літаків Л-410, а 15.08.2000 отримала нотаріально посвідчені документи про те, що ці літаки є її власністю (бортові №№ 67506, 67481, 67479, 67017, 67023, 67024).

19.09.2000 ТОВ "Март", яке діяло від імені Черкаського авіаційного підприємства "Універсал-Авіа", та третьою особою - компанією "East/West Alliance Limited" укладено договори № 0159,0160 купівлі-продажу, за умовами яких третя особа набула у власність літаки Л-410 УВП, бортові №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_3 (а.с. 124-129 том 3). У подальшому 8 літаків передані в строкове платне користування ЗАТ "Авіакомпанія "АТІ" на підставі договору оренди повітряних суден від 18.08.2000.

Постановою відділу СУ прокуратури м. Києва від 29.03.2001 порушено кримінальну справу за фактом підробки з метою використання документів "Авіакомпанія АТВ", вчиненого повторно за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 194 КК України.

30.03.2001 старшим оперуповноваженим ОВС ЛУ УПМ ДПА в м. Києві під час проведення огляду місця події вилучені 8 літаків Л-410, які передані на відповідальне зберігання директору ДП "АТІ-Черкаси".

У пункті 176 рішення ЄСПЛ суд дійшов висновку, що виїмка податковою міліцією документації підприємства-заявника у січні 2001 року суперечила вимогам ст. 1 Першого протоколу, а відповідно до пп. 178-179 такого рішення, суд зауважив, що вилучення літаків Л-410 не здійснювалося на підставі належного процесуального документа, і це було порушенням національного законодавства, що визнали самі національні органи.

Пунктом 208 рішення суд визначив, що після вилучення літаків Л-410 30.03.2001 податкові органи їх утримували навіть після того, як прокуратура м. Києва 21.03.2002 дійшла висновку, що таке вилучення є незаконним. Податкові органи продовжували утримувати літаки після того, як прокуратура, яка раніше оголосила їх речовими доказами, 25.05.2003 та 15.11.2004 наказала їх повернути підприємству-заявнику, тому суд дійшов висновку у пункті 210 рішення про утримання цих літаків без законних підстав.

Постановою Господарського суду м. Києва від 24.05.2006 зобов`язано Державну податкову адміністрацію у м. Києві повернути компанії "East/West Alliance Limited" вісім літаків Л-410, які були вилучені згідно з протоколом огляду місця КМ №002713 від 30.03.2001 співробітниками ДПА у м. Києві, направивши свого представника (представників) на дату та час, визначені позивачем, до КП "Аеропорт Черкаси" по місцю зберігання літаків, для передачі їх представникові компанії та участі в проведенні їх огляду спеціалістами, запрошеними позивачем, для встановлення технічної комплектності літаків та складання відповідних актів прийому-передачі літаків, які зобов`язанні будуть підписати представники відповідача.

Відповідно до пункту 213 рішення ЄСПЛ, суд зазначив, що до завершення провадження щодо оскарження, вісім літаків Л-410 оголошені активами КП "Аеропорт Черкаси" та передані у власність міста, а коли виконавча служба намагалась виконати ухвалу суду, опинилась перед лицем повного небажання співпрацювати з боку податкових органів та адміністрації аеропорту і 24.07.2008 Черкаська міська рада надала дозвіл на продаж літаків з відкритого аукціону. Відповідна обставина стала підставою для висновку суду, викладеного у пункті 214 рішення, про те, що поведінка державних органів була свавільною та становила собою зловживання, наслідком чого було позбавлення підприємства-заявника його майна у порушення усіх гарантій статті 1 Першого протоколу.

Як вбачається з вимоги державного виконавця від 18.08.2011, під час виконання постанови встановлено, що на території КП "Аеропорт-Черкаси" знаходяться 3 літаки Л-410 УВП, а інші 5 літаків реалізовано за рішенням Черкаської міської ради від 24.07.2008, відповідною вимогою третя особа зобов`язана направити представника для виконання рішення суду до аеропорту 30.08.2011.

Відповідно до акта від 30.08.2011 державного виконавця ППВР ГУЮ у Черкаській області здійснено вихід на територію КП "Аеропорт Черкаси" та запропоновано стягувачу надати згоду на отримання літаків з бортовими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6. Відповідні літаки оглянуті спеціалістом та висновком від 30.08.2011 визнано, що вказане майно не є літаками Л-410 УВП з бортовими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_7. Під час виконання рішення стягувач відмовився отримувати майно, оскільки воно не є предметом судового рішення, про що складено відповідний акт.

Як вказано у пунктах 181, 214, 215, 228, 229 рішення ЄСПЛ, вилучення літаків АН-28 та Л-410 підприємства-заявника 30.03.2001 не відповідало вимозі щодо законності, передбаченої статтею 1 Першого протоколу. Поведінка державних органів була свавільною та становила собою зловживання, наслідком чого було позбавлення підприємства-заявника його майна у порушення усіх гарантій статті 1 Першого протоколу. Суд не міг не дійти висновку, що підприємство-заявник було позбавлено належних йому шести літаків АН-28 та восьми Л-410 у надзвичайно свавільний спосіб, всупереч принципові верховенства права. Усі зусилля підприємства-заявника при зверненні до різних державних органів з метою повернення свого майна протягом дванадцяти років були безрезультатними і ніщо не вказує на те, що воно на практиці мало можливість звернутись до ефективних засобів юридичного захисту, які могли б запобігти вчиненню або продовженню порушень або могли б забезпечити заявнику належне відшкодування, що спричинило висновок суду про порушення ст. 13 Конвенції.

Враховуючи наведене, під час розгляду справи "East/West Alliance Limited" проти України", ЄСПЛ встановлені численні порушення, що виразились у діях, зокрема, але не виключно, посадових та службових осіб органів досудового розслідування, а також діях та бездіяльності органів державної влади.

10. Постановою відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України від 24.06.2017 відкрито виконавче провадження № 43806297 з виконання рішення ЄСПЛ № 19336/04 від 23.01.2014.

11. На виконання вказаного рішення ЄСПЛ з Державного бюджету України на рахунок компанії "East/West Alliance Limited" всього сплачено 5 330 350,09 євро, що підтверджується платіжним дорученнями в іноземній валюті: № 30 від 19.12.2014 у розмірі 8 000,00 євро (виконано 24.12.2014), № 30 від 09.09.2015 у розмірі 40 000,00 євро (виконано 10.09.2015), № 31 від 11.09.2015 у розмірі 40 000,00 євро (виконано 14.09.2015), № 32 від 14.09.2015 у розмірі 10 000,00 євро (виконано 15.09.2015), № 35 від 02.10.2015 у розмірі 70 000,00 євро (виконано 02.10.2015), № 14 від 15.08.2016 у розмірі 4 840 000,00 євро (виконано 30.08.2016), № 17 від 16.09.2016 у розмірі 322 350,09 євро пені за несвоєчасне виконання рішення ЄСПЛ (виконано 26.09.2016).

12. Відповідно до ч. 1 ст. 2 та ст. 3 Закону України "Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення ЄСПЛ не лише є джерелом права, але є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Фінансування рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.