open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 911/3840/17
Моніторити
Постанова /14.08.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /27.05.2019/ Касаційний господарський суд Постанова /23.04.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /02.04.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /19.03.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /26.02.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /22.01.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /22.01.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /21.11.2018/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /10.09.2018/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /08.08.2018/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /12.07.2018/ Київський апеляційний господарський суд Рішення /06.06.2018/ Господарський суд Київської області Ухвала суду /21.03.2018/ Господарський суд Київської області Ухвала суду /12.03.2018/ Господарський суд Київської області Ухвала суду /21.02.2018/ Господарський суд Київської області Ухвала суду /29.01.2018/ Господарський суд Київської області Ухвала суду /24.01.2018/ Господарський суд Київської області Ухвала суду /26.12.2017/ Господарський суд Київської області
Це рішення містить правові висновки
Це рішення містить правові висновки
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № 911/3840/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /14.08.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /27.05.2019/ Касаційний господарський суд Постанова /23.04.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /02.04.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /19.03.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /26.02.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /22.01.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /22.01.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /21.11.2018/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /10.09.2018/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /08.08.2018/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /12.07.2018/ Київський апеляційний господарський суд Рішення /06.06.2018/ Господарський суд Київської області Ухвала суду /21.03.2018/ Господарський суд Київської області Ухвала суду /12.03.2018/ Господарський суд Київської області Ухвала суду /21.02.2018/ Господарський суд Київської області Ухвала суду /29.01.2018/ Господарський суд Київської області Ухвала суду /24.01.2018/ Господарський суд Київської області Ухвала суду /26.12.2017/ Господарський суд Київської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/3840/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 (головуючий суддя Руденко М.А., Сулім В.В., Дідиченко М.А.) та рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2018 (головуючий суддя Ейвазова А.Р., Саванчук С.О., Ярема В.А.) у справі № 911/3840/17

за позовом Міністерства юстиції України

до 1) Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, 2) Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - компанія "East/West Alliance Limited"

про стягнення 5 330 350,09 євро,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2017 року Міністерство юстиції України (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Білоцерківська ОДПІ, відповідач 1), Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач 2) про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України, у якому просило: солідарно стягнути з відповідачів 5 330 350,09 євро збитків.

1.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач посилається на те, що на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (остаточне 02.06.2014) "East/West Alliance Limited" проти України" за заявою №19336/04 (далі - рішення ЄСПЛ) ним сплачено 5 330 350,09 євро з Державного бюджету України, що є збитками, які спричинені порушенням відповідачами права власності заявника на належне йому майно, у зв`язку з чим наявні підстави для пред`явлення зворотної вимоги (регресу), як це передбачено приписами статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України. Також, посилаючись на приписи статей 541, 543, 1166 Цивільного кодексу України, позивач зазначав, що саме в діях/бездіяльності відповідачів наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, які встановлені рішенням ЄСПЛ № 19336/04 від 23.01.2014, а тому наявні підстави для солідарного стягнення збитків у розмірі понесених державним бюджетом України витрат.

Короткий зміст оскаржуваних рішень

2. Рішенням Господарського суду Київської області від 06.06.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019, в задоволенні позову відмовлено.

2.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій вказали, що під час розгляду Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) справи за заявою № 19336/04 "East/West Alliance Limited" проти України" встановлено численні порушення, що виразились у діях, зокрема, але не виключно, посадових та службових осіб органів досудового розслідування, а також діях та бездіяльності органів державної влади. Разом із цим, вимоги про відшкодування збитків у вигляді виплаченого відшкодування за рішенням ЄСПЛ, заявлені лише до податкових органів, а тому посилання позивача на положення частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, є помилковими, оскільки заявлені вимоги про відшкодування до податкових органів, які здійснювали досудове слідство та посадові особи яких, діючи від імені відповідних органів, допустили дії та бездіяльність, що призвело до порушення прав третьої особи, регулюються нормами частин 3, 4 ст. 1191 Цивільного кодексу України, які передбачають звернення саме до винної посадової або службової особи, а не до відповідного органу. Судами зазначено, що у випадку звернення держави до державного органу, який здійснює функції держави, і виконання таких функцій забезпечується фінансуванням з державного бюджету, посадовою або службовою особою якої вчинено дії або допущено бездіяльність, проводилось досудове слідство, які призвели до заподіяння шкоди, що відшкодувала держава, має місце збіг осіб - кредитора та боржника, якими є держава в особі різних державних органів, через яких держава набуває прав та реалізовує відповідні цивільні права та обов`язки, а отже залучені до участі у справі в якості відповідачів юридичні особи - Білоцерківська ОДПІ та ГУ ДФС у м. Києві не є особами, які мають відповідати за заявленим позовом, оскільки відшкодування збитків, заподіяних державі за рахунок таких осіб, не призводить до відшкодування збитків Державному бюджету України. При цьому, питання про залучення до участі у справі інших осіб в якості відповідачів, зокрема, компанії "Укрімпекс-2000", Черкаської міської державної адміністрації, комунального підприємства "Аеропорт "Черкаси", Білоцерківського РУ ГУ МВС України у Київській області та інших, дії або бездіяльність яких сприяли заподіянню шкоди, під час розгляду спору не вирішувалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

4. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є такими, що ухвалені в результаті неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Ключовими для цього регресного позову обставинами є наявність вини відповідачів, від якої залежить правильне вирішення спору, а також наявність правового механізму стягнення збитків, завданих державі зазначеними особами. Проте, судами попередніх інстанцій за результатами вирішення спору зроблені помилкові висновки, які суперечать законодавству, не було враховано доводів позивача, викладених у заявах та поясненнях.

4.1. Зокрема, на думку скаржника, як вбачається зі змісту рішення ЄСПЛ "East/West Alliance Limited" проти України", європейська судова інституція установила порушення Конвенції саме з боку державних органів, зокрема, податкових органів, а не їх окремих структурних підрозділів, посадових чи службових осіб, що спростовує висновки судів про те, що право вимоги виникає саме до винних посадових та службових осіб, які спричинили шкоду, а не до органів, з якими такі особи перебувають у трудових відносинах.

4.2. Скаржник наголошує, що у даних спірних правовідносинах є повний склад умов, які надають право Міністерству юстиції України звернутися до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з регресною вимогою про стягнення солідарно збитків в результаті виконання Рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України".

4.3. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, частину третю статті 1191 ЦК України, оскільки вона не регулює кінцевого порядку відшкодування шкоди та не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки відповідачі у даній справі не підпадають під суб`єктний склад регулювання даної статті. У свою чергу, частина четверта статті 1191 ЦК України не обмежує право на звернення з позовом про відшкодування шкоди до державних органів, підприємств, установ, організацій, а лише регулює питання щодо розміру відповідальності винної особи у разі звернення зі зворотньою вимогою виключно до посадової чи службової особи. Наведене виключає можливість застосування наведених норм закону до даних правовідносин.

4.4. Судами не взято до уваги, що саме в порядку господарського і адміністративного судочинства були розглянуті справи, рішеннями яких визнано порушення Відповідачами законодавства, а саме майнових прав третьої особи на спірні літаки і зобов`язано їх повернути власнику - компанії "East/West Аlliance limited".

4.5. Скаржник зазначає, що судами правильно з`ясовано обставини, установлені рішенням ЄСПЛ, і вказано, що ці обставини не можуть бути поставленні під сумнів і не потребують додаткового або повторного доказування у цій справі. Однак, господарськими судами зроблено помилкові висновки щодо неможливості відшкодування збитків завданих державі саме з відповідачів. Це зумовлено тим, що судами не надано правильної оцінки всьому складу цивільного правопорушення складі, зокрема, зроблено безпідставні висновки щодо відсутності підстав для відповідальності податкових органів у цій справі, що у результаті призвело до порушення норм матеріального права.

4.6. Судами попередніх інстанцій не взято до уваги приписи частини другої статті 614 Цивільного кодексу України, яка покладає на відповідачів обов`язок довести свою невинуватість у цивільно-правових відносинах.

4.7. Як зазначає скаржник, відповідальність за неналежне збереження літаків лежить на Білоцерківській ОДПІ, а тому у спірних правовідносинах саме вони мають виступати відповідачами, а не їх структурні підрозділи - податкова міліція, що в свою чергу є підставою для застосування саме частини першої статті 1191 ЦК України. На думку скаржника, зі змісту рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" вбачається порушення Конвенції саме з боку державних органів, зокрема, податкових, а отже було визнано винними державні податкові органи, а не їх структурні підрозділи, посадових чи службових осіб, які в розумінні положень Конвенції можуть нести відповідальність. Позивач звертав увагу, що податкова міліція не є окремим органом державної влади, а лише структурним підрозділом органів Державної фіскальної служби, який не є юридичною особою та не може бути відповідачем у суді. Також скаржник вказує, що ЄСПЛ встановлено та матеріалами справи підтверджується вчинення протиправних дій, які призвели до позбавлення майна заявника саме відповідачами, а не окремими посадовими особами податкової поліції чи відповідачів.

4.8. Посилаючись на положення статей 541, 543 Цивільного кодексу України скаржник зазначає, що у позивача виникло право заявити вимогу про відшкодування збитків до відповідача 1 та відповідача 2 як до солідарних боржників, оскільки вони стали учасниками дій, що призвели до порушення Конвенції та Першого протоколу до неї.

4.9. Скаржник також вказав на помилковість висновків судів щодо поєднання у спірних відносинах в одній особі боржника і стягувача, зазначивши, що податкові органи є окремими, самостійними юридичними особами публічного права, які мають цивільну правоздатність і дієздатність, а тому здатні самостійно нести цивільно-правову відповідальність щодо відшкодування збитків завданих виконанням рішення ЄСПЛ. При цьому, чинним законодавством не встановлено обмежень щодо стягнення коштів у дохід держави із державних органів. Також скаржник зазначає, що не встановлено жодної посадової чи службової особи органу державної влади, діями яких було спричинено збитки Державному бюджету України, хоча зі сторони Міністерства юстиції України було вжито всіх заходів.

4.10. Позивач наголошує, що Порядок організації роботи щодо відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.11.2011 №3280/5 є лише підзаконним ненормативним актом, який встановлює порядок взаємодії окремих структурних підрозділів Міністерства юстиції України щодо відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, посилання на яке не може бути підставою для визнання невідповідності дій позивача чинному законодавству України.

4.11. Також скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 28.03.2019 у справі №910/22855/17, у якій зазначено, що відповідальність за збитки, завдані Державному бюджету України внаслідок виконання рішення Європейського Суду у справі "ТОВ "Золотий мандарин Ойл" проти України" повинні нести саме державні органи, підприємства, установи, організації та їх посадові особи.

4.12. На думку позивача, судом першої інстанції помилково відмовлено у допуску до участі у справі експерта в галузі права для надання пояснень щодо зробленого та долученого до матеріалів справи висновку застосування аналогії права та/або закону від 27.02.2018 та надано неправильну оцінку такому висновку.

5. 09.08.2019 на адресу Верховного Суду надійшли додаткові пояснення позивача, які колегією суддів залишаються без розгляду на підставі статті 118 ГПК України за збігом строку на касаційне оскарження, протягом якого особа, яка подає касаційну скаргу має право її доповнити (ч. 1 ст. 298 ГПК України).

Позиція відповідача 1 у відзиві на касаційну скаргу

6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач 1 просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення залишити без змін з підстав дотримання господарськими судами попередніх інстанцій при ухваленні рішень норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, зокрема, про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту відновлення порушеного права щодо солідарного стягнення збитків, оскільки у даному випадку застосуванню підлягає часткова відповідальність з встановленням конкретного розміру заподіяної шкоди окремо щодо літаків Ан-28 та Л-410 та наголошуючи на невірному визначенні кола відповідачів у даній справі.

Позиція третьої особи у відзиві на касаційну скаргу

7. Третя особа у відзиві на касаційну скаргу зазначила про її обґрунтованість, наголошуючи на неправильному застосуванні судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Посилаючись на положення статей 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статті 1166, 1191 Цивільного кодексу України, третя особа вказала, що після відшкодування стягувачу за рішенням ЄСПЛ Міністерство юстиції України мало усі правові підстави для звернення з регресним позовом до відповідачів, протиправними діями яких була завдана шкода майну Компанії. Протиправні дії відповідачів по невиконанню рішень господарських судів та неповернення літаків власнику не були вчинені відповідачами як органами, що здійснювали оперативно - розшукову діяльність або досудове слідство у відповідних справах, отже, застосування у цій справі положень частин 3 та 4 статті 1191 Цивільного кодексу України є неправомірним.

8. Відповідачем 2 відзиву на касаційну скаргу не подано, що, у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

9. Як установлено судами попередніх інстанцій, Європейським судом з прав людини 23.01.2014 прийнято рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (остаточне 02.06.2014) за заявою № 19336/04, яким постановлено, що було порушення статті 1 Першого протоколу, статті 13 Конвенції; постановлено, що упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити підприємству-заявнику 5 000 000,00 євро відшкодування матеріальної і моральної шкоди плюс будь-який податок, що може нараховуватись підприємству-заявнику; упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити підприємству-заявнику 8 000,00 євро компенсації судових та інших витрат, плюс будь-який податок, що може нараховуватись підприємству-заявнику; постановлено, що зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

9.1. Судами попередніх інстанцій досліджено обставини, за яких відбулось порушення прав компанії "East/West Alliance Limited", а саме позбавлення її власного майна (шести літаків Ан-28 та восьми літаків Л-410), що стало причиною присудження відшкодування за рішенням ЄСПЛ.

9.2. Щодо літаків Ан-28.

30.07.1999 третьою особою "East/West Alliance Limited" за договором купівлі - продажу повітряних суден, у який у подальшому внесено зміни додатковою угодою від 28.12.1999, компанія набула у власність повітряні судна Ан-28 з бортовими номерами 28772, 28773, 28787, 28799, 28710, 28712, 28737, 28739.

На літаки Ан-28 з бортовими номерами 28712, 28739, 28772, 28710, 28799, 28773 Державною авіаційною адміністрацією України видані реєстраційні посвідчення №№ РП 3084, 3075, 3082, 3080, 3081, 3076.

Відповідно до висновку спеціаліста № 318 від 26.01.2004 Київського науково - дослідного інституту судових експертиз та висновку №5785 від 25.06.2005 судово - почеркознавчої експертизи Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, підписи від імені представника компанії "East/West Alliance Limited" Соколова О.І. у графах "покупець" на останніх аркушах відповідного договору та додаткової угоди і на звороті кожного з актів прийому-передачі, виконані Соколовим О.І.

Постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 17.04.2002 приєднано до кримінальної справи № 50-2706 в якості речових доказів літаки Ан-28, бортові номери №№ UR-28799, UR-28710, UR-28739, UR-27712, UR-28773, UR-28772 та передано їх на відповідальне зберігання під розписку керуючому АТК "Узін" Кулікову О.Є.

10.07.2002 Державною податковою інспекцією у м. Біла Церква затримано літаки у кількості 6 штук Ан-28, про що складено протокол. Відповідні активи затримано з посиланням на пп. 5.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами".

11.07.2002 заступником начальника ДПІ в Білоцерківському районі тимчасово заборонено відчуження відповідних літаків.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, у пунктах 193 - 196 рішення ЄСПЛ зауважив, що арешт літаків податковими органами (Білоцерківською державною податковою інспекцією) 10 та 11 липня 2002 року ґрунтувався на пунктах 3.1 та 3.2 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", які передбачали такий арешт у разі порушення норм митного законодавства або законодавства з питань оподаткування акцизними зборами, або при здійсненні продажу з порушенням порядку, визначеного законодавством. Однак, податкові органи у протоколі накладення арешту не зазначили причин накладення, що суперечило відповідній вимозі законодавства, у зв`язку з чим діяли в порушення чинного національного фіскального законодавства, їх дії згідно із п. 1 статті 1 Першого протоколу були визнані незаконними. Суд вказав, що податкові органи вирішили ще раз накласти на ці літаки (шість Ан-28) арешт, будучи обізнаними про право власності підприємства -заявника на літаки, однак, все одно їх вилучили під тим приводом, що власник цих літаків був невідомий.

На підставі договору від 21.10.2002 між ДПІ у Білоцерківському районі (замовник) та ТОВ "Укрімпекс-2000" (виконавець) № 6798/10/05-0 шість літаків АН-28 передано на відповідальне зберігання директору ТОВ "Укрімпекс-2000" Мостепан В .А.

16.09.2002 розпорядженням № 244 Білоцерківської районної державної адміністрації визнано шість літаків АН-28 безхазяйним майном та надано дозвіл Міжрайонному головному відділу податкової міліції ДПІ у м. Біла Церква реалізувати шість літаків АН-28 (№№ UR-28799, UR-28710, UR-28739, UR-27712, UR-28773, UR-28772).

Вказане розпорядження визнано протиправним та скасовано постановою Господарського суду Київської області від 25.09.2006 у справі № 160/16-2003/15, яка залишена без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.06.2007 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2008.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2005 у кримінальній справі № 1-14/2003 постановлено, що речові докази - літаки Ан-28, бортові номери UR-28799, UR-28710, UR-28739, UR-27712, UR-28773, UR-28772, розташовані на авіаційній базі за адресою: Київська обл., м. Узин, підлягають поверненню за належністю власнику - компанії "East/West Alliance Limited".

10.12.2008 листом за № 32604/10/10 Білоцерківська ОДПІ у відповідь на лист № 31-Е/08 від 10.11.2008 повідомила компанію "East/West Alliance Limited" про визнання 6 літаків АН-28 безхазяйним майном та реалізацію такого майна відповідно до біржових контрактів.

У пункті 201 рішення ЄСПЛ суд зауважив, що, хоча податкова адміністрація визнала у листі від 15.03.2010 існування остаточних рішень, які скасовували як незаконні оголошення літаків безхазяйним майном та їх наступний продаж, вона продовжувала їх охороняти на тій підставі, що не було окремого рішення, яке б скасовувало цю охорону, тому, суд визнав, що утримання літаків продовжувалось без будь-яких законних підстав або логічних пояснень.

Суд також зазначив, що згодом 06.10.2010 слідчий Білоцерківського РВ РУ ГУ МВС України оголосив літаки речовими доказами в кримінальній справі, порушеній у лютому 2006 року, у зв`язку з привласненням майна шляхом зловживання службовим становищем підприємством "Україмпекс-2000". Літаки утримувались як речові докази до 17.06.2011, коли слідчий виніс постанову про їхнє повернення підприємству-заявнику (пункту 202 рішення ЄСПЛ). Проте, перебуваючи на зберіганні державних органів, літаки були пошкоджені та понівечені (пункт 203 рішення ЄСПЛ).

У п. 206 рішення ЄСПЛ визнав, що відповідальність за фізичне пошкодження літаків лежить на державі та ніщо не вказує на те, що пошкодження, яке фактично становило повне знищення майна, було неминучим.

9.3. Стосовно літаків Л-410.

25.07.2000 третя особа придбала на відкритому аукціоні шість літаків Л-410, а 15.08.2000 отримала нотаріально посвідчені документи про те, що ці літаки є її власністю (бортові №№ 67506, 67481, 67479, 67017, 67023, 67024).

19.09.2000 ТОВ "Март", яке діяло від імені Черкаського авіаційного підприємства "Універсал-Авіа", та третьою особою - компанією "East/West Alliance Limited" укладено договори № 0159,0160 купівлі-продажу, за умовами яких третя особа набула у власність літаки Л-410 УВП, бортові №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_3 (а.с. 124-129 том 3). У подальшому 8 літаків передані в строкове платне користування ЗАТ "Авіакомпанія "АТІ" на підставі договору оренди повітряних суден від 18.08.2000.

Постановою відділу СУ прокуратури м. Києва від 29.03.2001 порушено кримінальну справу за фактом підробки з метою використання документів "Авіакомпанія АТВ", вчиненого повторно за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 194 КК України.

30.03.2001 старшим оперуповноваженим ОВС ЛУ УПМ ДПА в м. Києві під час проведення огляду місця події вилучені 8 літаків Л-410, які передані на відповідальне зберігання директору ДП "АТІ-Черкаси".

У пункті 176 рішення ЄСПЛ суд дійшов висновку, що виїмка податковою міліцією документації підприємства-заявника у січні 2001 року суперечила вимогам ст. 1 Першого протоколу, а відповідно до пп. 178-179 такого рішення, суд зауважив, що вилучення літаків Л-410 не здійснювалося на підставі належного процесуального документа, і це було порушенням національного законодавства, що визнали самі національні органи.

Пунктом 208 рішення суд визначив, що після вилучення літаків Л-410 30.03.2001 податкові органи їх утримували навіть після того, як прокуратура м. Києва 21.03.2002 дійшла висновку, що таке вилучення є незаконним. Податкові органи продовжували утримувати літаки після того, як прокуратура, яка раніше оголосила їх речовими доказами, 25.05.2003 та 15.11.2004 наказала їх повернути підприємству-заявнику, тому суд дійшов висновку у пункті 210 рішення про утримання цих літаків без законних підстав.

Постановою Господарського суду м. Києва від 24.05.2006 зобов`язано Державну податкову адміністрацію у м. Києві повернути компанії "East/West Alliance Limited" вісім літаків Л-410, які були вилучені згідно з протоколом огляду місця КМ №002713 від 30.03.2001 співробітниками ДПА у м. Києві, направивши свого представника (представників) на дату та час, визначені позивачем, до КП "Аеропорт Черкаси" по місцю зберігання літаків, для передачі їх представникові компанії та участі в проведенні їх огляду спеціалістами, запрошеними позивачем, для встановлення технічної комплектності літаків та складання відповідних актів прийому-передачі літаків, які зобов`язанні будуть підписати представники відповідача.

Відповідно до пункту 213 рішення ЄСПЛ, суд зазначив, що до завершення провадження щодо оскарження, вісім літаків Л-410 оголошені активами КП "Аеропорт Черкаси" та передані у власність міста, а коли виконавча служба намагалась виконати ухвалу суду, опинилась перед лицем повного небажання співпрацювати з боку податкових органів та адміністрації аеропорту і 24.07.2008 Черкаська міська рада надала дозвіл на продаж літаків з відкритого аукціону. Відповідна обставина стала підставою для висновку суду, викладеного у пункті 214 рішення, про те, що поведінка державних органів була свавільною та становила собою зловживання, наслідком чого було позбавлення підприємства-заявника його майна у порушення усіх гарантій статті 1 Першого протоколу.

Як вбачається з вимоги державного виконавця від 18.08.2011, під час виконання постанови встановлено, що на території КП "Аеропорт-Черкаси" знаходяться 3 літаки Л-410 УВП, а інші 5 літаків реалізовано за рішенням Черкаської міської ради від 24.07.2008, відповідною вимогою третя особа зобов`язана направити представника для виконання рішення суду до аеропорту 30.08.2011.

Відповідно до акта від 30.08.2011 державного виконавця ППВР ГУЮ у Черкаській області здійснено вихід на територію КП "Аеропорт Черкаси" та запропоновано стягувачу надати згоду на отримання літаків з бортовими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6. Відповідні літаки оглянуті спеціалістом та висновком від 30.08.2011 визнано, що вказане майно не є літаками Л-410 УВП з бортовими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_7. Під час виконання рішення стягувач відмовився отримувати майно, оскільки воно не є предметом судового рішення, про що складено відповідний акт.

Як вказано у пунктах 181, 214, 215, 228, 229 рішення ЄСПЛ, вилучення літаків АН-28 та Л-410 підприємства-заявника 30.03.2001 не відповідало вимозі щодо законності, передбаченої статтею 1 Першого протоколу. Поведінка державних органів була свавільною та становила собою зловживання, наслідком чого було позбавлення підприємства-заявника його майна у порушення усіх гарантій статті 1 Першого протоколу. Суд не міг не дійти висновку, що підприємство-заявник було позбавлено належних йому шести літаків АН-28 та восьми Л-410 у надзвичайно свавільний спосіб, всупереч принципові верховенства права. Усі зусилля підприємства-заявника при зверненні до різних державних органів з метою повернення свого майна протягом дванадцяти років були безрезультатними і ніщо не вказує на те, що воно на практиці мало можливість звернутись до ефективних засобів юридичного захисту, які могли б запобігти вчиненню або продовженню порушень або могли б забезпечити заявнику належне відшкодування, що спричинило висновок суду про порушення ст. 13 Конвенції.

Враховуючи наведене, під час розгляду справи "East/West Alliance Limited" проти України", ЄСПЛ встановлені численні порушення, що виразились у діях, зокрема, але не виключно, посадових та службових осіб органів досудового розслідування, а також діях та бездіяльності органів державної влади.

10. Постановою відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України від 24.06.2017 відкрито виконавче провадження № 43806297 з виконання рішення ЄСПЛ № 19336/04 від 23.01.2014.

11. На виконання вказаного рішення ЄСПЛ з Державного бюджету України на рахунок компанії "East/West Alliance Limited" всього сплачено 5 330 350,09 євро, що підтверджується платіжним дорученнями в іноземній валюті: № 30 від 19.12.2014 у розмірі 8 000,00 євро (виконано 24.12.2014), № 30 від 09.09.2015 у розмірі 40 000,00 євро (виконано 10.09.2015), № 31 від 11.09.2015 у розмірі 40 000,00 євро (виконано 14.09.2015), № 32 від 14.09.2015 у розмірі 10 000,00 євро (виконано 15.09.2015), № 35 від 02.10.2015 у розмірі 70 000,00 євро (виконано 02.10.2015), № 14 від 15.08.2016 у розмірі 4 840 000,00 євро (виконано 30.08.2016), № 17 від 16.09.2016 у розмірі 322 350,09 євро пені за несвоєчасне виконання рішення ЄСПЛ (виконано 26.09.2016).

12. Відповідно до ч. 1 ст. 2 та ст. 3 Закону України "Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення ЄСПЛ не лише є джерелом права, але є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Фінансування рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

13. В силу положень статті 8 Закону виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за рішенням орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України; порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України "Про виконавче провадження".

14. В статті 9 Закону визначено, що позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає орган представництва, який зобов`язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до Цивільного кодексу України.

15. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень, покладено на Міністерство юстиції України.

16. У відповідності до приписів статей 14, 15 Закону України "Про міжнародні договори України" міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов`язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб. Чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Україною ратифіковано 17.07.1997. Відповідно до положень Конвенції Україна взяла на себе обов`язок гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені Конвенцією.

17. Відповідно до статті 1 Конвенції, високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї Конвенції.

18. Статтею 34 Конвенції установлено, що Суд може приймати заяви від будь - якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однієї з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї. Високі Договірні Сторони зобов`язуються не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню цього права.

19. З огляду на наведене, слід дійти висновку про обґрунтованість посилання судів попередніх інстанцій на те, що сторонами у справах, які розглядаються Європейським судом, є заявник та відповідач - Держава, а рішення виносяться Європейським судом проти держави-відповідача, а не проти конкретних державних органів, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб.

Таким чином, держава Україна в особі Уряду України, який у Європейському суді представляє Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, у кожній конкретній справі відповідає перед заявниками у Європейському суді за дії (бездіяльність) того чи іншого державного органу, підприємства, установи, організації, їх посадових осіб.

20. Відповідно до статті 41 Конвенції, якщо Європейський суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної держави передбачає лише часткове відшкодування, Європейський суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

21. У даній справі господарськими судами установлено, що на виконання рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" з Державного бюджету України на рахунок компанії "East/West Alliance Limited" всього сплачено 5 330 350,09 євро.

22. Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Тобто, перш, ніж прийняти рішення, суд зобов`язаний перевірити наявність обставин (підстав), якими позивач обґрунтовує свої вимоги, їх правомірність та чи доводять вони заявлені позовні вимоги, і в залежності від встановленого прийняти рішення відповідно до вимог закону.

23. Предметом даного спору є вимога про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішення ЄСПЛ, яка заявлена до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, статей 541, 543, 1166 Цивільного кодексу України.

24. У відповідності до положень частин 1, 2, 4 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана неправомірними діями відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

25. У частині 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, визначено загальне правило, відповідно до якого особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За своєю суттю регресне зобов`язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останньої третій особі.

26. Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

27. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність наступного юридичного складу: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При цьому, необхідно встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

28. Так, судами попередніх інстанцій досліджено обставини, за яких відбулось порушення прав компанії "East/West Alliance Limited", а саме позбавлення її власного майна (шести літаків Н-28 та восьми літаків Л-410), що стало причиною присудження відшкодування за рішенням ЄСПЛ та констатовано, що під час розгляду справи "East/West Alliance Limited" проти України", ЄСПЛ встановлені численні порушення, що виразились у діях, зокрема, але не виключно, посадових та службових осіб органів досудового розслідування, а також діях та бездіяльності органів державної влади.

29. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди.

За змістом частини 6 статті 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана юридичній особі відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами. Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України. Тобто, обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

30. Врахувавши наведені вище положення законодавства, якими урегульовано підстави та порядок відшкодування збитків, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що держава (в особі органу представництва) відшкодувавши збитки потерпілій юридичній особі (за рішенням ЄСПЛ), має право на звернення в порядку регресу у відповідності до норм частин 3, 4 статті 1191 Цивільного кодексу України, до винної посадової особи, яка внаслідок незаконного прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності спричинила шкоду.

31. Слід зазначити, що в силу частини 2 статті 2 та статті 170 Цивільного кодексу України держава є учасником цивільних відносин, яка набуває та здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

32. Зі змісту частин 3, 4 статті 1191 Цивільного кодексу України вбачається, що держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

33. Тобто, з аналізу наведених норм вбачається, що виникнення права держави на регресний позов виникає у випадку, якщо шкоду заподіяно посадовими та службовими особами органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування та/або шкоду заподіяно посадовими та службовими особами внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, та, як вірно вказали суди попередніх інстанцій, право вимоги виникає саме до винних посадових та службових осіб, які спричинили шкоду, а не до органу, з яким такі особи перебувають у трудових відносинах.

34. Враховуючи, що держава є спеціальним суб`єктом цивільних правовідносин, яку у даному спорі представляє Міністерство юстиції України та її право заявити зворотну вимогу до винних осіб обумовлено частинами 2-4 статті 1191 Цивільного кодексу України, які є спеціальними, частина перша даної статті не може бути застосована до спірних правовідносин.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги позивача в частині невірного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, оскільки вони зводяться до довільного тлумачення положень статті 1191 Цивільного кодексу України.

35. Колегія суддів також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині того, що стягнення з державного органу виплаченої державою шкоди не призводить до поповнення державного бюджету та відновлення становища кредитора (держави), яке існувало до виплати коштів.

36. Посилання позивача на приписи частини 5 статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" наведеного не спростовують, оскільки даною нормою передбачено звернення органу представництва у разі відшкодування збитків із відповідним позовом до суду, однак, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову та відповідачів, які допустили порушення прав, і такі обставини перевіряються судом під час розгляду справи.

37. Крім того, доводам скаржника про те, що саме в порядку господарського і адміністративного судочинства були розглянуті справи, рішеннями яких визнано порушення відповідачами законодавства, надано належну правову оцінку судом апеляційної інстанції та обґрунтовано вказано про те, що у розумінні положень частин 3, 4 ст. 1191 Цивільного кодексу України, позивачу необхідно довести не лише те, що шкода завдана внаслідок протиправного діяння, але й те, що це протиправне діяння було наслідком неналежного виконання чи невиконання працівником (службовцем) або іншою особою покладених на нього трудових (службових) чи інших обов`язків. Необхідно встановити конкретну фізичну особу, з вини якої було допущено необ`єктивне розслідування або незаконно прийнято рішення, вчинено дії чи бездіяльність, а це, в свою чергу, повинно було б відбутися в результаті ініційованого службового розслідування.

38. Судами попередніх інстанцій також установлено, що позивачем не надано до суду першої інстанції доказів того, що ним вживались заходи на виконання Порядку організації роботи щодо відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3280/5 від 08.11.2011, вини конкретних посадових та/або службових осіб не встановлено.

39. Враховуючи все вищевикладене, положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даному спорі з тих підстав, що особами, які мають відповідати за даним позовом, не є Білоцерківська ОДПІ та ГУ ДФС у м. Києві.

40. Доводи касаційної скарги в частині того, що зі змісту рішення ЄСПЛ "East/West Alliance Limited" проти України" вбачається, що європейська судова інституція установила порушення Конвенції саме державних органів, зокрема, податкових органів, а не їх окремих структурних підрозділів, посадових чи службових осіб, що спростовує висновки судів про те, що право вимоги виникає саме до винних посадових та службових осіб, які спричинили шкоду, а не до органів, з якими такі особи перебувають у трудових відносинах, колегією суддів відхиляються, оскільки позивачем помилково ототожнюються обставини та висновки, які були покладені в основу рішення ЄСПЛ та не піддаються сумніву, і підстави, обумовлені національним законодавством для звернення держави до суду з регресним позовом.

При цьому, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 28.03.2019 у справі №910/22855/17, є необґрунтованим, оскільки відповідач у вказаній справі не є органом державної влади, зокрема, правовідносини не є подібними.

41. Інші аргументи скаржника, які стосуються, зокрема, застосування положень статей 541, 543, 614 Цивільного кодексу України, колегією суддів відхиляються, як такі, що не мають правового значення для вирішення даного спору з огляду на підстави для відмови у задоволенні даного позову.

42. Стосовно доводів скаржника в частині порушення норм процесуального права, зокрема, відмова в допуску до участі у справі експерта в галузі права для надання пояснень щодо зробленого та долученого до матеріалів справи висновку застосування аналогії права та/або закону від 27.02.2018 та надання неправильної оцінки такому висновку, колегія суддів зауважує, що з урахуванням положень статей 70, 108, 109 ГПК України, позивач скористався правом та надав висновок експерта у галузі права від 27.02.2018, який долучений судом першої інстанції до матеріалів справи та за висновком суду є зрозумілим і не потребує роз`яснення, з огляду на що відмовив у виклику експерта. Таким чином аргументи касаційної скарги стосовно порушення судами норм процесуального права не підтверджено матеріалами справи, з огляду на що колегією суддів відхиляються.

43. Решта аргументів касаційної скарги позивача стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень, то Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних рішень судів попередніх інстанцій.

Щодо розподілу судових витрат

46. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, згідно із вимогами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2018 у справі № 911/3840/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.

Джерело: ЄДРСР 83876243
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку