ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1564/18

15 серпня 2019 року

м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Федорів Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач), в якій просить:

визнати незаконними дії Головного управління ДФС у Тернопільській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за роботу в понадурочний час;

зобов`язати Головне управління ДФС у Тернопільській області сплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 106000,00 грн. за роботу в понадурочний час за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року;

зобов`язати Головне управління ДФС у Тернопільській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію компенсації в розмірі 106000,00 грн. за роботу в понадурочний час за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року;

зобов`язати Головне управління ДФС у Тернопільській області сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку в сумі 200000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції Головного управління ДФС у Тернопільській області. Однак, при звільненні 31.01.2018 року позивачу не виплачено грошове забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час. Враховуючи факт несвоєчасної виплати відповідачем всіх сум заробітної плати на дату звільнення, з посиланням на ст.116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) стверджує, що Головного управління ДФС у Тернопільській області зобов`язане також виплатити індексацію компенсації за роботу в понадурочний час за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року, а також середній заробіток за весь час затримки по день повного розрахунку.

За таких обставин, вважає дії Головного управління ДФС у Тернопільській області незаконними, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 13.09.2018 року.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області 12.09.2018 року подано до суду відзив на позов (т.1 а.с.16-25). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що при звільненні з ОСОБА_1 здійснено повний розрахунок грошового забезпечення за відпрацьований час відповідного до графіків чергувань співробітників податковій міліції та табелів обліку робочого часу з відмітками роботи в нічний час. Твердження та розрахунки позивача щодо недоплати годин понадурочних робіт, як складових заробітної плати, за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року є абсолютно незрозумілими. Крім того, при оплаті годин, як нічних, оплата тих же годин, як надурочних, не здійснюється. На думку відповідача, вищевикладене свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Ухвалою суду від 13.09.2018 року, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, відкладено підготовче засідання на 09.10.2018 року.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, продовжено процесуальний строк проведення підготовчого провадження до 30 днів, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06.11.2018 року.

Ухвалою суду від 06.11.2018 року, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, прийнято до розгляду заяву про зменшення та уточнення позовних вимог від 16.10.2018 року (т.2 а.с.106-110), згідно якої позовними вимогами є:

визнати незаконними дії Головного управління ДФС у Тернопільській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за роботу в понадурочний час;

зобов`язати Головне управління ДФС у Тернопільській області сплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 44072,69 грн. за роботу в понадурочний час за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року;

зобов`язати Головне управління ДФС у Тернопільській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію компенсації в розмірі 44072,69 грн. за роботу в понадурочний час за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року;

зобов`язати Головне управління ДФС у Тернопільській області сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку в сумі 200000,00грн.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження у адміністративній справі до одержання висновку експертизи.

Ухвалою суду від 30.05.2019 року поновлено провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення та уточнення позовних вимог від 16.10.2018 року (т.2 а.с.106-110) з мотивів, наведених в позовній заяві (т.1 а.с.3-4), просили задовольнити їх в повному обсязі. Звернули увагу суду, що застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені є правом суду і може застосовуватись лише у разі часткового задоволення позовних вимог працівника. При цьому, згідно висновку експертів розмір невиплачених сум грошового забезпечення за понадурочні години складає 120,3% від заявлених до стягнення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов (т.1 а.с.16-25) та додаткових поясненнях (т.3 а.с.57-58, 59-63). Наголосив, що при проведенні вказаної експертизи, експертом визначались суми недоплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 , проте при визначенні сум надурочних годин не взято до уваги той факт що такі години були оплачені як нічні, а відтак за такі години позивач отримав грошове забезпечення за весь період 42163,74 грн. Таким чином змінюється і величина середньоденних надурочних годин, визначена експертом, та становить 4%, якщо розмір середнього заробітку за 374 дні становить 514261,22 грн., то спів мірним до сум недоплат буде відшкодування заробітку у розмірі 4% від такої, що дорівнює 20570,45 грн.

В ході судового розгляду, за клопотанням представника позивача судом викликано експерта Смоляк С.К. для надання усних пояснень щодо його висновку, яка повідомила, що недоплати грошового забезпечення за роботу в нічний час експертним дослідженням не встановлено. Проте має місце не нарахування ОСОБА_1 за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час, за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року в сумі 52999,83 грн.

Експертом додатково письмово здійснено розрахунок середньоденної заробітної плати, яка складає 1187,76 грн. (т. 3 а.с. 55-56), з розміром якої погодився представник відповідача.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представників сторін, експерта, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши обставини справи у сукупності, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 10.06.2013 року призначений на посаду старшого інспектора з особливих доручень сектору оперативних чергових митниць оперативного управління Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, встановивши посадовий оклад в розмірі 1147,00 грн. та винагороду за вислугу років для призначення доплати до окладу грошового утримання 30% відповідно до наказу Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 10.06.2013 року №21-о (т.2 а.с.140).

Згідно наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 18.12.2014 року №83-о ОСОБА_1 призначений виконуючим обов`язки старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативно-технічного відділу оперативного управління Головного управління ДФС у Тернопільській області (на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку ОСОБА_3 ), встановивши посадовий оклад в розмірі 1250,00 грн. (т.2 а.с.141).

Наказом Головного управління ДФС у Тернопільській області від 18.02.2015 року №29-о позивачу встановлено винагороду за вислугу років для призначення доплати до окладу грошового утримання з 01.02.2015 року - 30% (т.2 а.с.146).

В період з 27.02.2015 року по 21.08.2015 року позивач займав посаду старшого оперуповноваженого відділу протидії несплати податків ризиковими суб`єктами підприємницької діяльності оперативного управління Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області з посадовим окладом 1250,00 грн. на підставі наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 27.02.2015 року №38-о (т.2 а.с.142).

Наказом Головного управління ДФС у Тернопільській області від 20.08.2015 року №160-о ОСОБА_1 призначений 21.08.2015 року на посаду старшого інспектора з особливих доручень штабу оперативного управління Головного управління ДФС у Тернопільській області, встановивши посадовий оклад в розмірі 1250,00 грн. та винагороду за вислугу років для призначення доплати до окладу грошового утримання 30% (т.2 а.с.143).

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 29.04.2016 року №127-о позивач призначений на посаду старшого інспектора з особливих доручень штабу оперативного управління Головного управління ДФС у Тернопільській області з посадовим окладом в розмірі 1378,00 грн. та відсоткову надбавку за вислугу років 30% (т.2 а.с.144).

Згідно наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 03.04.2017 року №66-о позивачу встановлено винагороду за вислугу років для призначення доплати до окладу грошового утримання з 03.05.2017 року - 35% (т.2 а.с.147).

Наказом Головного управління ДФС у Тернопільській області від 08.11.2017 року №314-о ОСОБА_1 призначений 09.11.2017 року на посаду заступника начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління ДФС у Тернопільській області (т.2 а.с.145).

Позивач 30.01.2018 року звільнений з посади та органів податкової міліції у запас Збройних Сил України за пп."а" п.64 (за віком) у відповідності до наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 30.01.2018 року №17-о, яким також визначено забезпечити виплату грошової допомоги згідно п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 18 років 4 місяці 29 днів (т.2 а.с.148).

При проходженні служби в період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року ОСОБА_1 на підставі графіків чергування співробітників податкової міліції у складі добового наряду оперативного управління Головного управління ДФС у Тернопільській області (т.1 а.с.89-207) залучався до роботи також у нічний час, що відображено у табелях обліку використання робочого часу (т.1 а.с.208-250, т.2 а.с.1-82).

Проте, на думку позивача, суми доплат за нічні години у відповідності до розрахункових листів відсутні (т.2 а.с.83-93).

Позивач 28.03.2018 року звертався до Головного управління ДФС у Тернопільській області з заявою здійснити перерахунок заробітної плати та виплатити заборгованість, а також сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та здійснити індексацію компенсації за роботу в понадурочний час (т.1 а.с.5). Однак, відповіді про задоволення його вимог не отримав.

Вважаючи невиплату належних сум грошового забезпечення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приписами ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд застосовуючи правові норми, в реакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виходить з наступного.

Згідно ч.7 ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Положеннями ст.55 Конституції України визначено, зокрема, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно п.353.1 ст.353 Податкового кодексу України (далі - ПК України) особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до п.356.1 ст.356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Приписами ст.22 Закону України "Про міліцію" визначено, що для працівників міліції встановлено 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Наведена правова норма узгоджується з п.21 Положенням про походження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України РСР від 29.07.1991 року №114 (далі - Положення №114), згідно яким для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби" від 31.12.1996 року №1592 установлено, що оклад грошового утримання працівників податкової міліції включає в себе посадовий оклад, а також оклад за спеціальне звання (згідно додатків до постанови).

У п.4 вказаної постанови зазначено виплачувати посадовим особам Державної податкової служби, державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, державних податкових інспекцій у районах, містах і районах у містах та працівникам податкової міліції винагороду за вислугу років у розмірах згідно з додатком N17.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 року №268 затвердити схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної Ради України, апарату Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Рахункової палати України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, апарату Вищої ради юстиції, секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, апарату Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Рахункової палати Автономної Республіки Крим, виборчої комісії Автономної Республіки Крим, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, органів прокуратури, судів та інших органів державної влади, згідно з додатками 1 - 47, 55, а також розміри надбавок за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, спеціальне звання та окладів осіб рядового і начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання згідно з додатками 56 - 58.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 року №1294 (далі - Постанова №1294), установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно п.2 Постанови №1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

На виконання Постанови №1294 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 31.12.2007 № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція №499).

Так, п.3.7. Інструкції №499 передбачено компенсація за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні.

При залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням (пп.3.7.1 Інструкції №499).

Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік (пп.3.7.2 Інструкції №499).

Служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається (пп.3.7.3 Інструкції №499).

Відповідно до пп.3.7.5 Інструкції №499 облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов`язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин.

Службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00 (пп.3.7.6 Інструкції №499).

Згідно додатку 22 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499 за роботу в нічний час встановлюється надбавка в 35 відсотків посадового окладу.

Разом з цим, відповідно до п.1, 3 розділу ІІІ Правил внутрішнього службового розпорядку Головного управління ДФС у Тернопільській області (т.1 а.с.62-63) тривалість робочого часу державного службовця становить 40 годин на тиждень. Облік робочого часу у ГУ ДФС здійснюється у табелі робочого часу.

Згідно п.1, 2 розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку для виконання невідкладних завдань державний службовець може залучатись до роботи понад установлену тривалість робочого дня за наказом (розпорядженням) начальника ГУ ДФС, про який повідомляється профспілковий комітет працівників ГУ ДФС, в тому числі у вихідні, святкові, неробочі дні, а також у нічний час з компенсацією за роботу відповідно до законодавства.

Начальник ГУ ДФС за потреби може залучати державних службовців ГУ ДФС до чергування після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні. Чергування державного службовця після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні здійснюється згідно з графіком, який розробляється відділом по роботі з персоналом і затверджується начальником ГУ ДФС за погодженням із профспілковим комітетом працівників ГУ ДФС.

Пунктами 3.1.6, 3.1.8 розділу 3 колективного договору між Головним управлінням ДФС у Тернопільській області і Первинною профспілковою організацією ДФС у Тернопільській області на 2015-2016 роки та на 2017-2018 року (т.1 а.с.64-75, 76-88) передбачено оплачувати роботи в надурочний час у подвійному розмірі.

Виплачувати працівникам органів ДФС у межах затвердженого фонду оплати праці доплату за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу за кожну годину роботи з 22-ї години до 6-ї години наступного дня.

Також, наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.07.2013 року №261 (т.1 а.с.26-27) затверджено, зокрема, Інструкцію про організацію роботи відділу оперативного реагування штабу Головного оперативного управління Міндоходів (інспекторів - чергових штабу оперативних управлінь ГУ Міндоходів в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі і Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників) (т.1 а.с.28-35), Інструкцію про організацію роботи відділу оперативних чергових митниці оперативних управлінь головних управлінь Міндоходів в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі (т.1 а.с.36-41), та наказом Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Тернопільській області від 18.07.2013 року №94 (т.1 а.с.42-43) затверджено, зокрема, Інструкцію про організацію роботи оперативних чергових штабу оперативного управління ГУ Міндоходів у Тернопільській області (т.1 а.с.44-52), Інструкцію про організацію роботи сектору оперативних чергових митниць оперативного управління ГУ Міндоходів у Тернопільській області (т.1 а.с.53-58).

Зі змісту вказаних інструкцій слідує, що для виконання покладених завдань призначається добовий наряд, який заступає на зміну згідно графіком чергування, затвердженим керівником ГУ Міндоходів.

Особовий склад добового наряду зобов`язаний нести службу у повсякденний, у святкові дні - встановленій формі одягу, мати при собі службове посвідчення, а середній і начальницький склад також жетони з особистим номером.

Добовий наряд формується на підставі щомісячних графіків, які затверджуються начальником оперативного управління ГУ Міндоходів у Тернопільській області або особою, яка його заміняє.

Так, у наявних у матеріалах справи графіках чергування співробітників податкової міліції у складі добового наряду оперативного управління Головного управління ДФС у Тернопільській області, затверджених керівництвом Головного управління ДФС у Тернопільській області, в період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року вказано години чергування з 9.00 по 24.00, з 0.00 по 9.00 наступного дня (т.1 а.с.89-207).

На підставі вказаних щомісячних графіків для виконання покладених завдань позивач залучався до роботи, в тому числі, у нічний час, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу (т.1 а.с.208-250, т.2 а.с.1-82).

У розрахункових листах ОСОБА_1 відображено, зокрема, доплати за роботу у нічні години та в понадурочний час (т.1 а.с.208-250, т.2 а.с.1-82).

Проте, на думку позивача, розрахунки з ним відповідачем проведено не в повному обсязі.

Для з`ясування вказаних обставин, судом за клопотанням позивача ухвалою від 03.12.2018 року призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, поставивши на вирішення експерта питання, серед яких:

визначити суми недоплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року, як доплату за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу за кожну годину роботи з 22-ї години до 6-ї години наступного дня.

визначити суми недоплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року, як компенсацію за службу в понаднормовий час.

У відповідності до висновку експертів від 21.05.2019 року №1250/18/553-555/19-22 за результатами проведення судово-економічної експертизи (т.3 а.с.3-18) недоплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року, як доплату за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу за кожну годину роботи з 22-ї години до 6-ї години наступного дня не встановлено.

Водночас, в результаті дослідження представлених документів за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року сума недоплати грошового забезпечення позивача за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час складає 49071,93 грн. без урахування обов`язкових платежів.

В ході судового розгляду, за клопотанням представника позивача судом викликано експерта Смоляк С.К., яка безпосередньо проводила експертне дослідження, для надання пояснень щодо його висновку. Остання повідомила, що 49071,93 грн. є сумою до виплати за відпрацьовані понаднормові години, визначеною без утримання податку з доходів громадян та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець, а загальною сума недоплати складає 52999,83 грн.

Згідно п.164.6 ст.164 ПК України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп.168.1.1 п.168.1ст.168 ПК України).

Відповідно до п.171.1 ст.171 ПК України , особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.).

Таким чином, нарахуванню ОСОБА_1 підлягає дохід у формі заробітної плати за відпрацьовані понадурочні години, без виключення сум відрахування на податки, у розмірі 52999,83 грн.

Вказане також стверджується розрахунком оплати відпрацьованих надурочних годин ОСОБА_1 , проведеним експертним дослідженням на підставі даних табелів обліку використання робочого часу, графіків нарядів чергувань, розрахункових листів по грошовому забезпеченню позивача за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року та наказів відповідача за вказаний період.

Отже, наведені вище законодавчі норми та встановлені судом обставини свідчать, що остаточний розрахунок (ненарахування та невиплата грошового забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час) із позивачем під час його звільнення із органів податкової міліції за віком проведений не був та дають підстави для висновку, про підставність позову та необхідність виходу суду за межі позовних вимог з метою повного забезпечення відновлення прав позивача та задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління ДФС у Тернопільській області нарахувати та виплатити грошове забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час, за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року в сумі 52999,83 грн. та визнання незаконними дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_1

Вирішуючи спір в частині позовних вимог зобов`язання Головне управління ДФС у Тернопільській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію компенсації в розмірі 44072,69 грн. за роботу в понадурочний час за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року, суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-XII, згідно ст.2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

З метою реалізації вказаного закону постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Згідно з п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Відповідно до розрахункових листів ОСОБА_1 в період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року проводилась індексація заробітної плати в межах прожиткового мінімуму з урахуванням зміни посадових окладів. Також, в окремі періоди проводилися коригування сум індексації, що відповідає вимогам Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Також, згідно висновку експертів від 21.05.2019 року №1250/18/553-555/19-22 за результатами проведення судово-економічної експертизи якщо в кожному з досліджуваних періодів збільшити суму грошового забезпечення ОСОБА_1 на суму недоплати за понадурочні години, сума індексації заробітної плати не зміниться, оскільки вона проводиться тільки в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Отже, оскільки наведеними законодавчими нормами передбачена індексація заробітної плати тільки в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, то суд дійшов висновку, що збільшення суми грошового забезпечення на суму недоплати за понадурочні години в спірних правовідносинах не змінює суму індексації, як частина заробітної плати що перевищує прожитковий мінімум.

З огляду на викладене, позов в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію компенсації в розмірі 44072,69 грн. за роботу в понадурочний час за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Суд відхиляє усні обґрунтування позивача про необхідність стягнення суми компенсації невиплачених сум грошового забезпечення з огляду на висновки експертизи (т.3, а.с. 14-16), оскільки позивач фактично не ставив таких позовних вимог. Більше того такі суми компенсації невиплачених сум грошового забезпечення при наявності спору щодо належних виплат звільненому працівникові можуть бути виплачені після завершення розгляду справи та виплати позивачу спірного недоплаченого грошового забезпечення.

На момент звільнення не було нараховано належних сум для виплати працівникові, які б були не виплачені.

Вина роботодавця у непроведенні повного розрахунку з позивачем до завершення розгляду справи відсутня, оскільки роботодавець не міг знати про те, що буде визначено судом, виходячи з юридичного аналізу обставин справи, яка розглядається через значний час після звільнення працівника.

Щодо позовних вимог про зобов`язання сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 200000,00 грн., то суд зазначає наступне.

За правилами встановленими ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу.

Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.04.2018 року по справі № 524/1714/16-а, та Верховного суду України, викладеною у постановах від 27.04.2016 року по справі № 6-113цс16, від 15.09.2015 року по справі № 21-1765а15, що в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У відповідності до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами п.3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У відповідності до п.5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Зі змісту наведених норм вбачається, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.

Як видно з матеріалів справи за 2 останні місяці перед звільненням ОСОБА_1 було нараховано грошове забезпечення в розмірі 27318,52 грн., а відтак середньоденна заробітна плата, з урахуванням кількості 23 відпрацьовані дні, визначених у довідці, становить 1187,76 грн. (т.3 а.с.55-56). З вказаною сумою погодились і сторони.

Суд враховує те, що позивачеві не виплачено частину грошового забезпечення в розмірі 52999,83 грн. в період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року, тобто за 53 місяці, що складає в середньомісячному розмірі 1000,00 грн.(52999,83 грн. / 53).

Відповідно у порівнянні із середньомісячним грошовим утриманням позивача, визначеним у відповідності до Порядку № 100 (13659,26 грн.), середньомісячна недоплата грошового забезпечення становить 7,32% (1000,00 грн. х 100% / 13659,26 грн.).

Оскільки позивач звільнений 30.01.2018 року, то кількість днів затримки розрахунку при звільненні станом на дату прийняття судом рішення у даній адміністративній справі - 15.08.2019 року становить 385 дні.

Отже, з урахуванням середньоденної заробітної плати в сумі 1187,76 грн., сума середнього заробітку за час затримки розрахунку на 385 робочих дні складає 457287,60 грн., а відтак, враховуючи принцип справедливості та співмірності, підлягають стягненню з відповідача кошти в сумі 33381,99 грн. (7,32% від суми середнього заробітку за час затримки розрахунку).

Відтак, вимога позивача стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає задоволенню в частині 33381,99 грн.

Щодо обґрунтувань позивача про необхідність безпідставність застосування принципу співмірності при повному задоволенні позовних вимог в частині стягнення недоплаченого грошового забезпечення суд зазначає наступне.

При формуванні позовних вимог та подальші їх зміні, позивач не навів достатніх обгрунтувань та розрахунків суми компенсації за роботу в понадурочний час, зменшуючи таку суму з 106000, 00 грн. до 44072,69 грн. та фактично спрямовував обгрунтування на необхідність компенсації усього середнього заробітку за час не виплати грошового забезпечення для уникнення задоволення позовних вимог за принципом співмірності на підставі ст. 117 КзПП.

Вимоги про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію компенсації в розмірі 44072,69 грн. за роботу в понадурочний час за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року теж входили до суми позовних вимог, та відхилені судом.

Таким чином позовні вимоги про розмір невиплачених сум грошової компенсації та відповідальність за не проведення такого розрахунку задоволенні частково, що обумовлює застосування принципу співмірності згідно ст. 117 КзПП та зменшення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Як передбачено ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

При вирішенні питання щодо судових витрат, суд враховує наступне.

Як передбачено ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч.5 ст.137 КАС України).

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).

Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з по проведенням судової економічної експертизи Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в сумі 8008,00 грн., сплачених згідно квитанції №38247480 від 16.01.2019 року (т.3 а.с.45).

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення частково, то враховуючи приписи ч.3 ст.139 КАС України понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом справи на проведення експертизи, підлягають розподілу та до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 4004,00 грн.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: 46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Білецька, будинок 1, ЄДРПОУ 39403535) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Головного управління ДФС у Тернопільській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час, за період з 01.08.2013 року по 30.01.2018 року в сумі 52999 (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки.

Стягнути з Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні в сумі 33381(тридцять три тисячі триста вісімдесят одну) гривню 99 (дев`яносто дев`ять) копійок.

В задоволені решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи, сплачені згідно квитанції №38247480 від 16.01.2019 року в сумі 4004 (чотири тисячі чотири) гривні 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.